Удк 94(477. 7) Е. П. Петровський icon

Удк 94(477. 7) Е. П. Петровський




Скачати 133.05 Kb.
НазваУдк 94(477. 7) Е. П. Петровський
Дата21.07.2013
Розмір133.05 Kb.
ТипДокументи

УДК 94(477.7)

Е. П. Петровський

ОНУ імені І. І. Мечникова

Одеса, Україна

А. П. Ільченко

ОНУ імені І. І. Мечникова

м. Одеса, Україна


ПОЛІТИЧНІ РЕПРЕСІЇ РАДЯНСЬКОЇ ДОБИ

НА ТЕРИТОРІЇ ОДЕЩИНИ: УКРАЇНСЬКА ІСТОРІОГРАФІЯ

КІНЦЯ 1980-х – ПОЧАТКУ 1990-х РОКІВ

У період розвитку історичної науки на сучасному етапі спостерігається стійкий інтерес наукової громадськості до вивчення нерозкритих сторінок нашої історії, в тому числі тих, які стосуються політичних репресій. Початок цього процесу припав на період перебудови в СРСР, коли поряд з політичними новаціями відбулася як зміна методологічної основи історичної науки, так і перспективних напрямків наукових досліджень. Політизована й однобічна радянська історична наука, яка замовчувала цілі історичні періоди, не мала можливостей виявляти тенденції суспільного розвитку чи ініціювати наукові дискусії, а тому намагалася лише здійснювати творче застосування марксистсько-ленінської теорії1. На численних конференціях і «круглих столах» робилася спроба знайти вихід із методологічної кризи.

Проблема «політичних репресій» і «злочинів сталінізму» стала предметом відкритого обговорення після виступу Генерального секретаря ЦК КПРС М. С. Горбачова на урочистому засіданні 2 листопада 1987 р., присвяченому 70-річчю Жовтневої революції. Він назвав політичні репресії «масовим злочином на ґрунті зловживання владою»2.

Оцінка сталінських репресій 1920–1930-х рр. здійснювалася партійним лідером на тлі економічних, політичних та соціальних досягнень в СРСР. За логікою М. С. Горбачова, утвердження командно-адміністративної системи в економіці спричинило її поширення на надбудову, призвело до виникнення теорії «загострення класової боротьби», «обмеження демократичного потенціалу», створення атмосфери підозрілості, ворожнечі, нетерпимості й як наслідок – культ особи і політичні репресії. Подібну оцінку давав також перший секретар ЦК КПУ В. В. Щербицький, кваліфікуючи політичні репресії як відступ від ленінської політики, перекручення, прорахунки тощо3.

Однак, отримавши таким чином політичний дозвіл на проведення досліджень, науковці провідних історичних установ приступили до вивчення періоду 1920–1930-х рр. Лідером у визначенні нової проблематики став Інститут історії партії при ЦК Компартії України, співробітники якого, маючи пріоритетний доступ до закритих матеріалів республіканської партійної організації, зробили перші кроки у вивченні політичних репресій в Україні. Головним чином це вивчення біографій українських політичних лідерів у контексті подій 1920–1960-х рр. На необхідність відмежувати «трудові звершення будівників комунізму від злодіянь Сталіна» вказував директор Інституту історії Академії наук УРСР акад. Ю. Кондуфор у березні 1988 р. на засіданні круглого столу «Актуальні проблеми історичної науки»4.

Ще деякий час політичні репресії згадувались як одне з численних порушень та перекручень командно-адміністративної системи 1920–1950-х рр., а уся провина за них покладалася на Й. Сталіна як головного організатора терору. Вище компартійне керівництво небезпідставно побоювалося широкого оприлюднення матеріалів голоду й масових політичних репресій в Україні, вважаючи, що така інформація має бути дозованою і відповідно інтерпретованою. Адже, з одного боку повнота такої інформації могла б спровокувати соціальний вибух, а з іншого розкриття реальних масштабів злочинів сталінського режиму дало б додаткові аргументи лідерам неформальних громадсько-політичних організацій, які виступали за глибинні, а не косметичні політичні реформи. Проте беззаперечним позитивом цих дискусій стали перші спроби переоцінки здобутків радянської історіографії.

Вже 1990 року в Інституті історії України АН УРСР було розпочато дослідження абсолютно нової для вітчизняної історіографії теми: «Увічнення пам’яті жертв незаконних репресій 30–40-х – початку 50-х років в контексті розробки проблем регіональної історії: На матеріалах України» (науковий керівник Ю. Данилюк). Результатом реалізації стало видання двох книг, вперше побудованих на використанні матеріалів центрального та архівів обласних управлінь СБУ5.

Значним досягненням стало введення в дію в 1991 р. Закону «Про реабілітацію жертв політичних репресій на Україні» та на його основі прийняття в 1992 р. Президією Верховної Ради і Кабінетом Міністрів України рішення «Про підготовку та видання науково-документальної серії книг «Реабілітовані історією». За переконанням її керівника, академіка НАН України П. Т. Тронька, треба «...не просто глибоко осмислити і проаналізувати негативні явища в історії України, а й опрацювати пропозиції до керівних державних органів про увічнення світлої пам’яті невинно репресованих. Не менш цінно дослідити, ввести в науковий обіг, оприлюднити досі невідомі документи про наміри і діяння вищого політичного керівництва, органів вищого державного управління, колишніх спеціальних служб і тим самим відкрити можливості для наукового вивчення і узагальнення проблем, пов’язаних з зародженням і функціонуванням тоталітарної системи»6.

Складовою частиною даної серії книг стала історико-дослідницька програма «Одеський Мартиролог», що виконується в Одеській області з 1991 року. Саме в рамках вказаної програми зародився і розвивається окремий напрямок в історичному краєзнавстві Одещини – дослідження репресій тоталітаризму7. В колишніх радянських республіках були утворені товариства, які займалися реабілітацією репресованих за роки радянської влади. В Одеській області такими товариствами стали міська історико-просвітницька, правозахисна та благодійна організація «Одеський Меморіал», Одеське обласне відділення Всеукраїнського товариства «Меморіал» ім. В. Стуса та Асоціація жертв політичних репресій (АЖПР). Свій початок вказані організації беруть з Одеського відділення Всесоюзного історико-просвітницького товариства «Меморіал», яке було створено в жовтні 1988 року Одеським відділом Філософського товариства СРСР і редакцією газети «Вечерняя Одесса»8. Товариство поставило перед собою мету боротьбу з беззаконням, проявами тоталітаризму, сприяння становлення правової держави, виховання і поваги до загальнолюдських цінностей і гідного увічнення пам’яті жертв сталінізму9.

Письменники, журналісти, члени громадсько-політичних та культурологічних організацій почали активно оприлюднювати доступні архівні матеріали, спогади репресованих про політичні репресії. Белетризовані факти політичних репресій спричинили читацький ажіотаж та породили низку запитань: як це могло статися, що у «найсправедливішому» радянському суспільстві мали місце масові арешти, упереджене слідство, застосування слідчими тортур, північні та сибірські табори ГУЛАГу, переповнені безвинними громадянами, безсилля С. Кірова та інших вищих посадовців у боротьбі проти Сталіна, та чи взагалі була ця сама боротьба? Відповіді давали суб’єктивні твори, роздуми публіцистів та письменників, які формували побутову історичну свідомість суспільства.

На Одещині саме в рамках товариства «Меморіал» з’явилися перші (передусім, газетні) статті, які стосувались проблеми репресій. Часто публікації присвячувались створенню, розвитку та діяльності товариства. В статтях «В Одессе быть», «Рождение «Мемориала», «Быть плюрализму мнений или нет?», «Одесский «Мемориал»: работа продолжается» йшла мова про потребу у створенні даної історико-просвітницької організації та налагодженню нею активної роботи10. Низка публікацій висвітлювала: суспільно-політичну діяльність членів організації, участь у різних акціях11, у тому числі акціях, присвячених першому голові всесоюзного товариства академіку А. Д. Сахарову12; роботу приймальної товариства13; оголошення конкурсу на кращий проект пам’ятника жертвам беззаконня та репресій14; перші кроки по створенню мартиролога – історико-дослідницької програми товариства «Одеський Меморіал», метою якої є поіменний перелік всіх репресованих в Одесі та Одеській області за роки радянської влади та створення відповідної бази даних15; пошук місць масових поховань жертв сталінських репресій в м. Одесі, який очолив колишній в’язень «брєжнєвської спецпсихлікарні» М. М. Данилов16; організація матеріальної і юридичної допомоги особам, які постраждали від політичних репресій у період тоталітарного режиму і опинилися незахищеними в нових соціально-економічних умовах17; підсумки та перспективи подальшої роботи товариства18. Усі ці аспекти роботи «Одеського Меморіалу» представлені в одеських періодичних виданнях (окрім статті Р. В. Іванової, яка розміщена в книзі «Дороги за колючую проволку»).

Загальна тенденція цього часу характеризувалась використанням поняття «історичної правди», яке стосується більше емоційної сфери, аніж наукової. У суспільній свідомості термін «політичні репресії» набував, окрім політичного, ще й емоційного забарвлення. Історичний аспект відходив все далі на задній план. Через об’єктивні причини (недоступність архівних джерел, кризу марксистської методології, партійно-державний контроль, дослідницьку розгубленість) історична наука не могла вдовольнити запити громадськості19. Водночас у суспільстві поступово було сформовано уявлення про багатомільйонні жертви політичних репресій більшовицького режиму, що сприяло подальшій розробці й поглибленому розумінню самого терміну «політичні репресії».

В 1995 році в рамках програми «Одеський мартиролог» були видані перші буклети «Репресії в Одеській області. Саратський район». Інформація про репресованих священнослужителів різних конфесій, медичних працівників та їхніх родичів також була об’єднана і видана у вигляді буклетів20.

Також у цей час з’явилася велика кількість спогадів осіб, що були репресовані в період функціонування тоталітарного режиму. Наприклад, спогади відомого одеського лікаря, вченого та педагога, Я. Й. Камінського, 80-ти річного одесита Г. Т. Большова та інші21. У мемуарах І. М. Дузя та В. М. Грідіна змальовувались нелюдські умови перебування ув’язнених політичних в’язнів у таборах системи ГУЛАГу22.

Значним внеском науковців в об’єктивне та глибоке вивчення проблеми політичних репресій став вихід в 1994 році першого номера унікального на теренах пострадянського простору науково-документального журналу «З архівів ВУЧК–ГПУ–НКВД–КГБ». Ідея його видання пов’язана з реалізацією державної програми з підготовки науково-документальної серії книг «Реабілітовані історією»23.

Політичні репресії на Одещині в загальноукраїнській історіографії кінця 1980-х – початку 1990-х рр. представлені досить фрагментарно, передусім у вигляді поодиноких статей, документів, згадок про окремі явища та осіб у окремих працях всеукраїнського характеру, дослідженнях, де наводились статистичні та демографічні дані. Необхідно відмітити, що питання політичних репресій проти представників інтелігенції викликало прискіпливу увагу дослідників ще з початку розвитку історіографії даної проблематики, оскільки інтелігенція, більше ніж будь-яка інша соціальна верства населення була на вістрі вимог інтелектуальної свободи як у сфері науки, освіти та культури, так і в суспільно-політичному житті. Боротьба тоталітарної влади з інтелігенцією Одещини представлена в праці Ю. Курносова «Інакомислення в Україні: 60-ті – перша половина 80-х років ХХ ст.» (на прикладі справи одеського викладача В. Барладяну). На сторінках наукових та періодичних видань з’явились статті Г. Малинової, М. Михайлуци та М. Бурундукової24.

Дослідники А. Перковський та С. Пирожков оприлюднили у своїх статтях матеріали про тяжкі демографічні втрати внаслідок примусової колективізації, репресій 1930-х років, Великої Вітчизняної війни тощо25. Наприклад, у одній зі статей йдеться про секретаря Одеського обкому партії М. Майорова, якого зняли з посади і відкликали з України за те, що він намагався звернути увагу «вождя всіх часів і народів» на небезпеку голоду, що насувався26. Добірка різноманітних документів, які стосувалися різних регіонів України, в тому числі Одеси та Одеської області зосереджена в праці І. Біласа «Репресивно-каральна система в Україні. 1917–195327. Величезна кількість документів та матеріалів представлені у збірнику «Літопис нескореної України». В книзі розміщені дані про Одеську область, зокрема Одесу28, Ізмаїл, Арциз, Арцизький та Болградський райони29. Дані про засуджених Одеської області, колишніх поліцаїв, «власовців» та осіб, що служили в німецьких стройових формуваннях представлені в праці І. Винниченка «Україна 1920–1980-х: депортації, заслання, вислання30. Окремими напрямками досліджень у зазначений час стали: вивчення політичних репресій сталінізму проти національних меншин України, депортації населення, трагічні події трьох голодоморів в Україні радянської доби тощо.

Отже, перші кроки історіографічного висвітлення «білих плям» в історії України, зокрема політичних репресій, почалися з кінця 1980-х рр. Великий поштовх до зростання суспільної активності населення у цьому питанні мали процеси перебудови, які змінювали обличчя СРСР, а відтак вели до розпаду позбавлену можливості демократичного реформування тоталітарну систему. Це призвело до появи перших публікацій та видань з даної проблематики, створення громадських організацій і товариств, які зосередились на проблемах колишніх репресованих, створенні гарантій закріплення демократизації, відродження й утвердження гуманізму, відновлення історичної правди та увіковічення пам’яті про жертви радянських репресій. Не всі дослідження того періоду мали високий фаховий рівень, чимала їх кількість відзначалася завищеною емоційністю, суб’єктивністю оцінок, болісним сприйняттям минулого. Однак, розширення джерельного забезпечення і формування наукових підходів до вивчення проблематики поступово робили історіографічний процес більш ширшим і ґрунтовнішим.


Summary

The paper discusses the first attempts to study of the history of soviet political repression by scientists in the Odessa region (late 1980 - early 1990). Main works were analyzed and research directions in the first stage of development of historiographical issues were defined.


Аннотация

В статье рассматриваются первые попытки научного освещения в конце 1980-х ‒ начале 1990-х годов истории политических репрессий советской власти на территории Одесщины. Сделан анализ основных работ и определены направления исследований на первом этапе историографического освоения проблематики.


Література

1 Тихвинский С. Л. Январский (1987 г.) Пленум ЦК КПСС и историческая наука // Вопросы истории. – 1987. – № 6. – С. 3-13.

2 Доповідь Генерального секретаря ЦК КПРС М. С. Горбачова на спільному урочистому засіданні ЦК КПРС, Верховної Ради СРСР і Верховної Ради РРФСР, присвяченому 70-річчю Великої Жовтневої соціалістичної революції, 2 листопада 1987 р. // Комуніст України. – № 12. – 1987. – С. 14.

3 Доповідь члена Політбюро ЦК КПРС, першого секретаря ЦК КПУ В. Щербицького на урочистому засіданні ЦК КПУ і Верховної Ради УРСР, присвяченому 70-річчю Великої Жовтневої соціалістичної революції, 5 листопада 1987 р. // Комуніст України. – № 12. – 1987. – С. 41.

4 Історична наука і сучасність: Матеріали «круглого столу» // Український історичний журнал. – 1988. – № 8. – С. 6.

5 Репресоване краєзнавство: 20–30-ті роки / Редкол.: П. Т. Тронько (голова) та ін. – К., 1991. – 492 с.; Реабілітовані історією / Редкол.: П. Т. тронько (відп. ред.) та ін. – К.; Полтава, 1992. – 401 с.

6 Тронько П. Наш священний обов’язок // З архівів ВУЧК–ГПУ–НКВД–КГБ. – 1995. – № 1, 2. – С. 5.

7 Бринош І. В. Справа «німецької» контрреволюційної організації» на Одещині. 1937 р. (за матеріалами архіву УСБУ в Одеській області) // Записки історичного факультету. – 2002. – Випуск 12. – С. 547.

8 Ми з ГУЛАГу / Уклад. Р. Б. Іванова, Л. С. Рибак. – Одеса, 1999. – С. 3.

9 «Мемориалу» в Одессе быть // Вечерняя Одесса. – 1988. – 29 ноября. – С. 4.

10 «Мемориалу» в Одессе быть // Вечерняя Одесса. – 1988. – 29 ноября. – С. 4; Яновский С. Рождение «Мемориала» // Огонек. – 1989. – № 6. – С. 1; Алексеенко В. Быть плюрализму мнений или нет? // Знамя коммунизма. – 1989. – 15 июля; Ковальчук Л. Одесский «Мемориал»: работа продолжается // Юг. – 1992. – 23 июня. – С. 2.

11 Ковальчук Л. «Мемориал»: программа завершена – работа продолжается // Знамя коммунизма. – 1991. – 13 июня.

12 Ковальчук Л. Неделя совести // Вечерняя Одесса. – 1991. – 11 мая. – С. 2; Голубовский Е. Митинг памяти А. Д. Сахарова // Вечерняя Одесса. – 1989. – 18 декабря.

13 Иванова Р. В приемной «Мемориала» / Дороги за колючую проволку. – Одесса, 1996.

14 Волошко Е. Объявлен конкурс: Памятник жертвам репрессий // Вечерняя Одесса. – 1989. – 8 июля; 1989. – 18 декабря.

15 Разумов Г. Работа над «Одесским мартирологом» // Юг. – 1994. – 29 октября. – С. 2.

16 Шувалов Р. Война продолжается. // Вечерняя Одесса. – 1993. – 30 октября. – С. 1-2.

17 Малявин Д. Прежде всего материальная помощь // Вечерняя Одесса. – 1992. – 27 июня. – С. 4.

18 Ковальчук Л. «Одесский Мемориал»: итоги и перспективы // Юг. – 1992. – 22 декабря. – С. 3.

19 Політичні репресії в Україхні (1917–1980-ті рр.). Бібліографічний покажчик / Авт. вступ. статей: С. Білокінь, Р. Подкур, О. Рубльов. – Житомир: «Полісся», 2007. – С. 15.

20 «Одесский Мартиролог». – Вып. 1 (Репрессии в Одесской области – г. Сарата и Саратский район). – Одесса, 1995. – 14 с.; «Одесский Мартиролог». – Вып. 3 (Репрессии против священнослужителей и верующих в Одессе и Одесской области). – Одесса, 1995. – 25 с.; «Одесский Мартиролог». – Вып. 2 (Репрессированные в Одессе медицинские работники). – Одесса, 1995. – 14 с.

21 Каминский Я. И. «Минувшее проходит предо мною…»: Избранное из личного архива / Лит. запись Г. Л. Малиновой. – Одесса, 1995. – 162 с.; Бурчо Л. Мне б вернуть эту жизнь, чтоб начать сначала… История одного письма // Вечерняя Одесса. – 1988. – 9 июня.

22 Дузь И. М. Сквозь тернии ГУЛАГа. – Одесса, 1993; Гридин В. Мы, которых не было... Воспоминания о ГУЛАГе в стихах и прозе. – Одесса, 1996.

23 Тронько П. В ім’я історичної правди // З архівів ВУЧК–ГПУ–НКВД–КГБ. – 1994. – № 1. – С. 3-4.

24 Курносов Ю. О. Інакомислення в Україні (60-ті – перша половина 80-х років ХХ ст.). – К., 1994; Малинова Г. Чистка: честь и репрессии // Юг. – 1994. – 4 января; Михайлуца М., Бурундукова М. Сталінщина: розвал національних шкіл Одещини (1937–1938 рр.) // Розбудова держави. – 1994. – № 6.

25 Перковський А. Л., Пирожков С. І. Демографічні втрати Української РСР у 30-ті роки // Український історичний журнал (далі УІЖ). – 1989. – № 8; Перковський А. Л., Пирожков С. І. Демографічні втрати Української РСР у 40-ті роки // УІЖ. – 1990. – № 2.

26 Перковський А. Л., Пирожков С. І. Демографічні втрати Української РСР у 30-ті роки // УІЖ. – 1989. – № 8. – С. 3.

27 Білас І. Г. Репресивно-каральна система в Україні 1917–1953: суспільно-політичний та історико-правовий аналіз. – Кн. 1, 2. – К., 1994.

28 Літопис нескореної України: документи, матеріали, спогади. – К. 1 / Підгот. Лялька Я., Максимук П., Патер І. – Л., 1993. – С. 94, 108, 242, 283, 323.

29 Там само. – С. 247, 294, 311, 760.

30 Винниченко І. І. Україна 1920–1980-х: депортації, заслання, вислання. – К., 1994.

Схожі:

Удк 94(477. 7) Е. П. Петровський iconУдк 94(477. 7) Е. П. Петровський
Української срр на початку 1930-х років не давав можливості забезпечити економіку країни, органи влади, наукові та культурні установи...
Удк 94(477. 7) Е. П. Петровський iconМ. В. Петровський електроосвітлення
Електроосвітлення : конспект лекцій / укладач М. В. Петровський. – Суми : Сумський державний університет, 2012. – 227 с
Удк 94(477. 7) Е. П. Петровський iconУдк 338. 246. 87 (477) Є. А
Аналіз передумов формування та оцінка сучасного стану енергетичної безпеки України
Удк 94(477. 7) Е. П. Петровський iconУдк 94 (477) „1930/1936” М. В. Горох
Срср та його громадяни: співіснування, сприйняття, ієрархічність (на прикладі Торгсину)
Удк 94(477. 7) Е. П. Петровський iconУдк 321. 64: 930. 1(477) І. В. Терлецька
Сталінізм як тоталітарна система: особливості сучасного вітчизняного історіографічного дискурсу
Удк 94(477. 7) Е. П. Петровський iconУдк [930. 253: 908](477. 46) Т. О. Григоренко
Роль архівних джерел у дослідженні історії черкащини 20-х — 30-х років ХХ століття
Удк 94(477. 7) Е. П. Петровський iconУдк 378. 2: 321. 01(477. 74) В. В. Левченко
Ставала нормою фабрикація існування різних спілок/організацій, створених для проведення контрреволюційної боротьби
Удк 94(477. 7) Е. П. Петровський iconУдк 368(477) Олена Сергіївна Журавка
У статті здійснюється оцінка й аналіз основних показників розвитку сучасного страхового ринку України
Удк 94(477. 7) Е. П. Петровський iconУдк 316. 346. 2 – 055. 2(477. 52) Костенко А. М., Світайло Н. Д
Опубліковано: Філософія науки: традиції та інновації.№1(2). Суми, Сумдпу ім. А. С. Макаренка. 2010. с. 158- 167
Удк 94(477. 7) Е. П. Петровський iconУдк 37(09)(477)+37. 034 О. Б. Потапенко
Використання філософсько-педагогічної спадщини українських мислителів другої половини XVIII століття у розв’язанні проблеми виховання...
Додайте кнопку на своєму сайті:
Документи


База даних захищена авторським правом ©zavantag.com 2000-2013
При копіюванні матеріалу обов'язкове зазначення активного посилання відкритою для індексації.
звернутися до адміністрації
Документи