Удк 366. 12-003. 64/003. 628 І. В. Мацишина icon

Удк 366. 12-003. 64/003. 628 І. В. Мацишина




Скачати 144.62 Kb.
НазваУдк 366. 12-003. 64/003. 628 І. В. Мацишина
Дата21.07.2013
Розмір144.62 Kb.
ТипДокументи

УДК 366.12-003.64/003.628


І. В. Мацишина

ОНУ імені І. І. Мечникова

Одеса (Україна)


ФАБРИКА ОМАНИ

В УМОВАХ АНТРОПОМОРФІЗМУ ІСНУВАННЯ РЕЧЕЙ

Культура кожного народу, володіючи набором власних цінностей, впливає на повсякденні відносини. На думку А.В.Костіной, стратегія поширення власної культури має два напрямки. Перший: в якості найбільш продуктивного засобу розповсюдження цінностей обирають шлях, який Н. Я. Данилевським було названо «пересадкою за допомогою колонізації» [8]. Носії однієї культури самостійно переносять її на грунт іншої культури. Небезпека такої стратегії в тому, що втрачаються базові культури, де корінні жителі вимушено втрачають національну самобутність. Другий напрямок, за словами А.В.Костіной, це «латентний шлях символічної експансії», який менш травматичний для нації і більш ефективний [8]. Тому сьогодні метод культурної експансії використовується європейськими країнами перш за все. Реклама, як місце впровадження нових культурно-символічних образів, демонструє нам заміну традиційних ціностей новими. Даний стан називається «імплементацією» як впровадження незвичних ідей у ​​повсякденність.

^ Мета дослідження: на прикладі аналізу телевізійної реклами з'ясувати причини домінування речей, які впливають на розвиток ідеології споживання. Поставлені такі завдання: обгрунтувати культ речей як домінуючий сюжет рекламного тексту; проаналізувати поняття «часу» за цифровим виміром; з'ясувати особливості національного культурного споживання і логічну появу ідеології консьюмеризму. Метод дослідження: акторно-мережевий підхід. Об'єкт дослідження: реклама як простір репрезентації речей. Предмет дослідження: антропоморфізм речей і їх взаємозв'язок з людиною.

Нові цінності подаються як побутова необхідність, де річ, як символічна сукупність потреби, обумовлює повсякденність. І якщо її призначення не збігається з утилітарністю, знаходиться інша категорія її практичного застосування. В основі сучасної культури спілкування знаходиться комунікативна матриця виробництва та споживання. Відома теза «людина міра всіх речей» змінилася на «річ міра людини». Ідея речі, як цінність буття, щодня декларується рекламою. На це у сучасної людини є, як мінімум, дві причини надмірного захоплення речами:

1) володіння річчю передбачає миттєву зміну соціального стану;

2) систематичне оновлення речей є знаком «прогресу», а отже і знаком моди.

Таким чином, річ у практичній діяльності людини, цікава з двох сторін: власне практичним застосуванням і естетичним. М.Р.Маняхіна у роботі «Річ як носій масової інформації» підкреслює: «Корисна річ - початкова форма існування речі в культурі. Одночасно річ ставала засобом соціальної організації людського колективу - носієм соціальної комунікації, так як річ є ціннісним сензом. Тим самим корисна річ ставала річчю мовною, яка володіє естетичною якістю та художньою виразністю» [11, с.25]. Реклама, як простір репрезентації речей, за допомогою останніх змінює змісти реального світу. Прикладом цього може бути картина С. Далі «Час». У ній простір та час деформуються в інтернеті.

Мережевий простір має свої властивості:

  • присутність розуму і, частково, тіла: це не фізичний світ, а ментальний світ. Людина в мережі частіше використовує своє тіло, яке здійснює вплив на саме розуміння цієї мережі (вона приймає їжу перед комп'ютером; сидить; обидві руки можуть виконувати абсолютно різні функції; спостерігається затікання м'язів і т.і.). Однак прояв почуттів обмежений: існують певні ознаки такої поведінки (лайки, смайлики, розділові знаки);

  • набір умовних доступних дій: людина в мережі або активна (коментарі, пости), або пасивна (вуайерист). Проте спостереження в реальному світові надає можливості бути очевидцем, що повністю виключає цей момент в мережі. Мовчання в реальному світі є акт комунікації, а мережевий простір мовчанням закриває обмін інформацією взагалі;

  • час в мережі має іншу динаміку, ніж в реальності. Зміна часу призводить до зміни речі / суб'єкта, навколо яких цей час тече. Стадії зародження, зростання, старіння відбуваються завдяки впливу інформації.

Час - міра зміни об'єкта (коли щось змінюється - є час, коли нічого - не відчуваємо часу). В інтернеті немає смерті, тому що ми не змінюємося. Сама мережа вбиває час. Раніше почуття часу було можливим завдяки ритміки дня та ночі, електричному світлу. Інтернет не може керувати звичними ритмами життя. Час в віртуальному світі дорівнює інформації. Користувач своїми постами створює особистий час. Іншими словами, коли ми «постим» - ми існуємо. Тому інтернет - антісереда для існування, але це надбудова над власним фізичним світом, куди ми витісняємо свої потреби.

Як цифровий емігрант (від книги до інтернету), сучасна людина змінюється лінейно від он-лайн (в інтернеті) і до оф-лайн (на вулиці). Кампанії в рекламі налаштовують повідомлення так, що активність позиціонується нібито в реальному світі, а он-лайн є лише доповнення цього. Але відбувається й зворотний процес: ми не стільки під своїм «ніком» спостерігаємо реальне життя в мережі, але ж вже сприймаємо його як нереальнее. Вальтер Беньямін зовсім по-іншому надає поняття аури, яке перетворюється на репродукцію в повсякденному житті. Тому, наприклад, ікона під час технічного відтворення втрачає свою дійсну ауратичність та стає мимисисом процесу вірування.

Місія певного товару, як речі, трактує форму її подання. Залежно від місії обирається новий вектор призначення товару як цінності акту споживання. І тут знаки та символи є необхідною технікою в просуванні цінностей. Така апеляція до ірраціонального змінила й саму форму споживання (де інші цінності по іншому формують повсякденність). Т.І. Глухова як приклад наводить введення нових продуктів харчування в радянське суспільство, що викликало зміни в побутовому середовищі у розумінні «бананова революція». «Споживання їжі є об'єднуючим елементом у підтриманні ідентичності групи, а в більш широкому культурному просторі воно стає символічним артефактом і несе з собою частинку певного культурного коду» [3]. Долучаючись до іншої культури їжі люди долучаються і до іншої форми споживання. Звідси поява нових інститутів подання цієї їжі на прикладі Макдональдсів, китайських та японських ресторанів, мережі швидкого харчування, швейцарських столів. Кухонний інвентар і поява різноманітних програм на ТБ про приготуванні їжі не тільки наблизили нас до культури інших народів, а й знищили кордони національної кухні. Сьогодні можна побачити своєрідні ресторани-мікси, де в одному просторі готується їжа різних народів. Теж саме можна віднести і до зміни моди, дизайну, освіти, живопису, музики.

За такими умовами сучасна людина перетворюючись на багатогвимірний культурний код втрачає сутність внутрішньої духовності. Оскільки вона стає більше споживачем інших культур і не розуміє суті національних цінностей, в яких вона сформувалася. Глобалізація розмила кордони. У «Протестантській етиці» М. Вебер вказував на те, що споживацтво служить людині засобом задоволення матеріальних потреб і стає метою її життя [1, с.206]. Прагнення зрозуміти і здобути іншу цінність стає метою матеріального панування. А ставши господарем речі, людина набуває як бонус і мислення у межах тієї культури, до якої належить річ.

Аналіз вітчизняної реклами, де рекламуються речі іншої культури в просторі нашої культури, створює почуття «іншого» як «своє». Це відбувається не тільки за формою подачі споживання, але і в назві товарів (англомовність, неперекладний неймінг). Особливість української культури в тому, що в умовах політичних та соціальних векторів розвитку, механізм споживання завжди був обмеженим. Відсутність ідеологічної концепції на рівні держави з одного боку і вплив західної міфокультурної орієнтації з іншого боку, ще більше посилюють транснаціональну особливість України. Сьогодні виникає ситуація, де під час різноманітного споживання речей посилюється стереотипізація комунікації між людьми.

Необхідність споживання стала актуальною під час віртуалізації суспільства, коли реальність поступилася місцем симуляції як образу реальності. Рекламна комунікація все більше почала схилятися в бік віртуальної комунікації, де, за словами Д.В. Іванова «створюються зображувані "особливі якості" товару або фірми, які цінуються споживачами або інвесторами вище, ніж фактично зроблене» [2, с.9]. У результаті цього значне поширення отримали віртуальні товари та віртуальні взаємини. Тому конкуренція цього виду товарів співвідноситься з конкуренцією образів, які повинні легко запам'ятовуватися та впізнаватися. Звідси широке поширення почав набирати гламур, як чарівність образу. Він стає не стільки формою та настроєм товару, скільки логікою відносин, а звідси і логікою рекламної комунікації.

Д.В. Іванов для розуміння теорії гламуру наводить просту формулу: гламур = «велика п'ятірка» + «гаряча десятка». «Велика п'ятірка» - це «матерія» гламуру, елементи якої:

  • розкіш, що полягає не в найдорожчому, а в ексклюзивному споживанні, що виходить за межі функціональності;

  • екзотика як не природа далеких країн, а побут за межами буденності;

  • еротика як не звичне відображення людської сексуальності в масовій культурі, а нагнітання «нелюдської» сексуальності;

  • розове (рожеве) як не стільки яскравий та насичений колір, скільки радикальне візуальне рішення проблем;

  • блондинистий як не просто колір волосся, а керована зовнішність що керує свідомістю.

«Гаряча десятка» - це форма існування гламуру. «Гаряча десятка" не число, а організуючий принцип. Будь-які топ-листи, хіт-паради, рейтинги тощо надають всьому включеному до них істотність та значення. Гламур утворюється вибудовуванням світопорядку з 100 найдорожчих брендів, 500 найуспішніших компаній, 1000 найбільш великих людей, 10 найважливіших подій і т. д. [2, с.10]. Такий підхід в організації віртуального рекламного простору привів і до організації «індустрії розкоші».

Вперше соціальну детермінацію споживання у своїх роботах розглянув американський вчений Т. Веблен. На його думку, метою споживання є не стільки задоволення потреб, скільки прагнення до «сприятливого заздрісного порівняння» себе з іншими. Таке явище Т. Веблен визначив як «процес порівняльної оцінки людей з метою їх розташування за рангом переваг та закріплення за ними відповідного ступеня поваги і самоповаги». Природа цього явища пояснюється досить просто: спочатку власність виникла як трофей і виступала символом успішності та перемоги. Поступово вона почала купуватися і мирним шляхом, але як і раніше, виступала символом добробуту. Одне з відкриттів, зроблене Т. Вебленом, стосується модного споживання: купівля дорогих товарів не є лише купівлею гарної якості, багато в чому це демонстрація статусу, що є обов'язковою нормою для деяких верств населення. Цікаво, що демонстративне споживання характерно для всіх верств населення. Навіть у країнах, де економічне становище населення не дозволяє вільно купувати рекламовані товари, люди прагнуть до їх придбання. Це обумовлено постійною потребою людини у спілкуванні, у відокремленні себе в суспільстві та культурної діяльності. Суть сучасного споживчого товариства не в питанні «чи можу я купити рекламований товар?», а «чи хочу я цього?». Індивід отримав можливість змінити свій соціальний статус шляхом зміни стилю споживання. Великий інтерес для нас представляє концепція Р. Йенсена, яка розкриває поняття «суспільство мрії», введене ним на заміну вислову «інформаційне суспільство». Головна думка, яка затверджується Р. Йенсеном, - це те, що покупки будуть проводитися під впливом емоцій, а не за раціональним вибором. Цінуватися буде не «інформація про продукт», а «історія, пов'язана з продуктом». Це переплітається з концепцією Т. Парсонса про «символічні посередники», де саме емоції можуть виступати посередниками між соціальною системою та особистістю [6, с.84]. Будучи особливою формою культури, сучасна рекламна комунікація являє собою абстрактний звід символів, здатних сказати як про саму рекламу, так і про світ речей, який вона представляє [6, с.85].

Французький соціолог Брюно Латур ввів поняття актант. Ним може бути хто завгодно (людина, мікроб, теорія, частина речі), будь-яка дійова особа, чия дія важлива для мережі. Іншими словами, той хто потрапив у текст і є актант. Річ у рекламі постає як актант, оскільки в низці випробувань вона створює історію в тексті. У ході рекламної історії створюється перелік характеристик полярностей «погане-гарне». З такого припущення виникає даність, яка констатує реальність. Зафіксувавшись в якусь стабільну форму актанти перетворюються на впізнаваних персонажів. Так речі координують дії людей. Акторно-мережевий підхід, на думку французького вченого, дозволяє більш оптимістично розуміти роль речей у житті сучасної людини, оскільки вони розвивають у неї навички поведінки, вимагають уваги до «розумних та активних» речей.

Як носії сенсу, речі в рекламній комунікації, створюють контекст розповіді та демонструють свої додаткові властивості (наприклад: яблуко у казці про Білосніжку; шинель в гоголівської «Шинелі»). За допомогою чого відбувається розкриття другого сенсу речей? Ром Харрі в роботі «Матеріальні об'єкти у соціальних світах» вказує на режим завдання-інструмент [13, с.118]. У рекламі це відбувається часто за допомогою встановлених соціальних конвенцій: матерія - прапор, шоколад - зваба, кокос - насолода. Тут важливе розуміння допустимості можливостей речі. Р. Харрі наводить приклад з голкою, яка допускає шиття, і тому її може взяти до рук принцесса. Але голкою можливо також і вколотися, через що принцеса може виявитися зануреною у казковий сон [13, с.125]. (Килим-літак з «Старик Хоттабич», будинок-літак та черевички-літаки з «Чарівник з країни Оз»).

Наративні сюжетні лінії відштовхуються від можливостей актантов, які сприймаються соціологічно. Кожен актант виконує свою значну дію. І не завжди вона сприймається однаково. Наприклад, келих вина в одних випадках буде символізувати перемогу, а в інших - заборону сідати за кермо автомобіля. У протиставленні «людина-річ» сучасні економічні умови ще більш ускладнили розуміння товару щодо людини. Людина стала товаром задовго до культу ідеології споживання.

Ігор Копитофф в «Культурній біографії речей» відзначає ознаки влади на закріплення за собою права на унікалізацію об'єктів-товарів у вигляді монополії як на використання, так і на заборону. «Королі Сіаму володіли монополією білих слонів. А британські монархи мають право на викинутих на берег мертвих китів» [13, с.145]. Таким чином, сама реклама як елемент влади над образами, формує сакральність речей. Реклама як медіаканал дозволяє глядачеві по-іншому розпізнати сутність речей. Борис Гройс зазначає, що «на момент відвертого визнання підтверджуються здогадки і побоювання глядача медіа, так як в цей момент він отримує можливість переконатися у справедливості своєї підозри, згідно з чим речі всередині себе виглядають інакше, ніж вони здаються на перший погляд. Але, з іншого боку, проникнення у внутрішній стан речей викликає у глядача довіру ... » [4, с.57]. Таким чином, матеріальні об'єкти конструюють повсякденність сучасної людини.

Сьогодні рекламний візуальний текст багато в чому складається з антропоморфізму, де всі речі повністю або частково олюднені. Їх простір розповіді відштовхується від родових (пиво - «Давним-давно ...»), любовних та навіть інтимних відносин («Зубні щітки»), героїчний типаж («Містер Мускул» приходить на допомогу). Призначення ролі речі відбувається за методом ідеологічних механізмів впровадження в маси ідеологем. Але різниця між ідеологією та рекламою полягає в тому, що перша часто звертається до раціонального, а друга є емоційним компонентом. Все питання в первинності. І якщо свідомість в ідеології підтягує інстинкти, то в рекламі все навпаки. «Той же Бетмен або Супермен ведуть одночасно життя добропорядних обивателів та монструозних людей-гаджетів. Маркування часто як денне та нічне, життя такого шизофренічного персонажа видає своєрідний тріумф несвідомого над раціо» [7, с.158].

Будучи простором репрезентації речей, реклама найкраще здатна показати, що і за якою необхідності потрібно сучасній людині від речей. Ж.Бодрийяр аналізуючи систему речей вказує на подвійний статус реклами: вона як дискурс про речі і сама річ (предмет споживання). Цікаво те, що як учасник не процесу виробництва, не процесу споживання, рекламі більше інших сфер належить трактування, призначення і сутність речі. Той же Ж.Бодрийяр зазначає, що саме рекламні знаки говорять про речі, але не пояснюють їх. Вчений таку логіку називає «логікою Діда Мороза». Це логіка легенди (що могло б трапитися, якби ми в це повірили).

В основі рекламної репрезентації речі лежить не сама речова форма, а сутність її призначення для людини. Тому, перш за все в західній рекламі, будь-яка річ конструюється за канонами живої матерії, якій властиві емоції та духовність. Цукерки мають очі та ноги, миючі засоби приходять на допомогу людині, жіночі прокладки пурхають. Така презентація неодухотвореного світу наполягає на духовному процесі споживання речей, де самі речі задають тон комунікації. Комунікантом за такою формулою спілкування є річ, від якої надходить інформація. Вже не людина чистить зуби зубною щіткою, а сама зубна щітка доглядає за зубами людини; за допомогою мила наше обличчя стає краще; коньяк вальсує дівчину; автомобіль дарує комфорт.

Сучасна рекламна культура практично складається з бунту речей. Хоча подібну структуру наративу можна простежити і за міфологічними та за фольклорними текстами. Наприклад, східнослов'янська народна казка про однооку істоту Верліока (у збірнику Афанасьєва за номером 301). За типовим сюжетом казки Верліока (іноді його замінюють на ведмедя) вбиває стару і двох її онучок, а старий, селезень, рак, мотузочок і жолудь карають його за вбивство. Або сюжет про зайве сонце, яке ненавиділо людей і було ними вбито. Речі змінюють не тільки напрямок комунікації, а й захоплюють простір. За допомогою візуального читання образів можливе декодування значень речі.

За Ж.Бодрийяром товари широкого вжитку настільки стали абстрактними, що сучасна економіка перш за все займається виробництвом знаків. Звідси наше споживання є оманою, оскільки вважаючи, що ми купуємо речі, ми купуємо лише симулякри. Тому, у співвідношення «людина-річ» можна зробити деяки ремарки їх сучасних взаємовідносин:

  1. значно зросла інтеракція у горизонтальних відносинах «людина-річ»;

  2. відбувається розуміння соціального простору завдяки / всупереч організації речей у ньому;

  3. значна заміна ідей та візуалізація цінностей речами розвинуло фабрику омани;

  4. речі в рекламі володіють іншими смислами та властивостями, які в реальному житті за ними не закріплені;

  5. функціональність речей у рекламі є символізацією обміну, за допомогою чого відбувається конструювання смислів;

  6. символізація обміну за допомогою динаміки речей в рекламі конструює сенс реального життя;

  7. через монополію влади на деякі речі відбувається їх сакралізація, а разом з цим, і влада;

  8. людина сприймається як споживач світу знаків й стає різноманітним актантом наративу споживання.


Анотація

Розглядаються взаємовідношення людини та речей на прикладі сучасних рекламних текстів. Аналіз культури споживання призводить до усвідомлення «речовизму» за формулою «річ міра людини». Втрата здатності особистої функціональності людини без допомоги речей призводить до тотального контролю останніх над домінуючими сферами сучасного життя. Звідси теза «людина міра всіх речей» стає наслідком мутації не тільки homo consumens, але і самих предметів, створених нею.

Ключові слова: актант, антропоморфізм, гламур, консьюмеризм, людина-споживач.


Аннотация

Рассматривается взаимоотношение человека и вещей на примере современных рекламных текстов. Анализ культуры потребления приводит к осознанию вещизма в формуле «вещь мера человека». Утрата способности личной функциональности человека без помощи вещей приводит к тотальному контролю последних над доминирующими сферами современной жизни. Отсюда тезис «человек мера всех вещей» становится следствием мутации не только homo consumens, но и предметов, созданных им.

Ключевые слова: актант, антропоморфизм, гламур, консьюмеризм, человек потребляющий.

Summary

The relations of man and the things on the example of advertising. The man turned to the consumer. Today, he can not do without commodities. Things controlling person. It mutates. A new type of human homo consumens.

Keywords: actant, anthropomorphism, glamor, consumerism, people consuming.


Література

  1. Вебер М. Протестантская этика и дух капитализма //Вебер М. Избранные произведения. М. – 1990. – Т. 3.

  2. Иванов Д.В. Глэм-капитализм: общество потребления в ХXI в. // Журнал социологии и социальной антропологии, 2011. Том XIV, №5(58). С. 9-28.

  3. Глухова Т.И. Потребление как фактор изменений в социальной жизни российского общества // Журнал социологии и социальной антропологии, 2011. Том XIV, №5(58). С. 66 -78.

  4. Гройс Б. Под подозрением. Феноменология медиа / Пер. с нем. А. Фоменко. - М.: Художественный журнал, 2006. С. 57-69

  5. Голофаст В. Люди и вещи. Заметки о социально-культурных изменениях. Електроний ресурс. Режим доступу:

http://www.teleskop-journal.spb.ru/files/dir_1/article_content1190099701387286file.pdf

  1. Дмитриева Л.М., Ракитина Л.С. Потребление как символический процесс // Омский научный вестник. 2007, №4. С.83-86.

  2. Корнев В.В. Система вещей в антропологической перспективе: монография. - Барнаул: Изд-во Алт. Ун-та, 2005.

  3. Костина А.В.Реклама как фактор формирования аксиологического пространства // Культурологический журнал, 2012, 1(7). Електроний ресурс. Режим доступу:

http://www.cr-journal.ru/rus/journals/113.html&j_id=9

  1. Котельникова З.В. Как вещи вторгаются в отношения (на примере противокражного оборудования в магазинах) // Журнал социологии и социальной антропологии, 2011. Том XIV, №4(57), С.105-126.

  2. Латур Б. Нового Времени не было. Эссе по симметричной антропологии / Пер. с фр. Д.Я.Калугина; науч. ред. О.В.Харкордин. – СПб.: Изд-во Европ. ун-та в С.-Петербурге, 2006. – 240 с.

  3. Маняхина М.Р. Вещь как носитель массовой информации // Журналистский ежегодник. Национальный исследовательский Томский государственный университет. 2012. №31. С.24-26.

  4. Сальникова Е.В. Эстетика рекламы: культурные корни лейтмотивы / Е.В.Сальникова. М., 2001. – 288 с.

  5. Социология вещей. Сборник статей / Под ред. В. Вахтайна. – М.: Издательский дом «Территория будущего», 2006. (Серия «Университетская библиотека Александра Погорельского»). – 392 с.

  6. Хиз Дж., Поттер Э. Бунт на продажу / Джозеф Хиз, Эндрю Поттер; пер. с англ. – М.: Изд-во «Добрая книга», 2007. – 456 с.

Схожі:

Удк 366. 12-003. 64/003. 628 І. В. Мацишина iconУдк 336. 71. 003. 13 к е. н., доц. Фролов С. М., Сумський державний університет
Науково-методичні засади розвитку інституціональної складової бюджетного менеджменту
Удк 366. 12-003. 64/003. 628 І. В. Мацишина iconУдк 658. 3-05. 003. 12. © Баранов П. Ю
В работе рассматриваются проблемы комплексной организационно–экономической подготовки менеджеров в области интеллектуальной собственности...
Удк 366. 12-003. 64/003. 628 І. В. Мацишина iconУдк 003. 37. 378 І. С. Кондіус кен., доц каф. Економічної кібернетики сібс уабс нбу
Концептуальні підходи до створення інформаційно-аналітичної системи управління навчальним процесом
Удк 366. 12-003. 64/003. 628 І. В. Мацишина iconМіністерство освіти І науки україни харківська національна академія міського господарства сазонова людмила іванівна удк 69. 003. 658. 012 Порівняльний аналіз розвитку будівельного комплексу І суміжних галузей
Робота виконана в Харківській національній академії міського господарства Міністерства освіти І науки України
Удк 366. 12-003. 64/003. 628 І. В. Мацишина iconАннотации удк 628. 1-628. 3 Матлак е. С., Карягин а. В., Романова в. Ю
Матлак е. С., Карягин а. В., Романова в. Ю. О проблеме вовлечения шахтных вод в хозяйственное водоснабжение донбасса
Удк 366. 12-003. 64/003. 628 І. В. Мацишина iconАннотации удк 628. 1-628. 3 Матлак е. С., Карягин а. В., Романова в. Ю
Матлак е. С., Карягин а. В., Романова в. Ю. О проблеме вовлечения шахтных вод в хозяйственное водоснабжение донбасса
Удк 366. 12-003. 64/003. 628 І. В. Мацишина iconМіністерство охорони здоров'я україни
Затвердити форми облікової статистичної документації, що використовується в стаціонарах лікувально-профілактичних закладів: форма...
Удк 366. 12-003. 64/003. 628 І. В. Мацишина iconГосударственный стандарт союза сср система стандартов безопасности труда оборудование производственное общие требования безопасности гост 12 003-91
Стандарт не распространяется на производственное оборудование, являющееся источником ионизирующих излучений
Удк 366. 12-003. 64/003. 628 І. В. Мацишина iconТема трудові ресурси підприємства, продуктивність та оплата праці Питання для теоретичної підготовки
Державним класифікатором професій дк 003–95. Наприклад, е 41. 00. 0 “Збір, очищення та розподіл води”. Напрям підготовки 0926 “Водні...
Удк 366. 12-003. 64/003. 628 І. В. Мацишина iconІнтелектуальна власність Анотований перелік патентів України на винаходи та корисні моделі, власником яких є Національний університет харчових технологій
Як хімічний реагент використовується полігексаметиленгуанідин гідрохлорид у кількості 0,003-0,0075% до маси продукту, а як адсорбент...
Додайте кнопку на своєму сайті:
Документи


База даних захищена авторським правом ©zavantag.com 2000-2013
При копіюванні матеріалу обов'язкове зазначення активного посилання відкритою для індексації.
звернутися до адміністрації
Документи