Удк 321. 64 О. С. Кирилюк icon

Удк 321. 64 О. С. Кирилюк




Скачати 81.66 Kb.
НазваУдк 321. 64 О. С. Кирилюк
Дата22.07.2013
Розмір81.66 Kb.
ТипДокументи

УДК 321.64

О. С. Кирилюк

Центр Гуманітарної Освіти НАН України

Одеса (Україна)

ОЗНАКИ АВТОРИТАРИЗМУ В СУЧАСНІЙ УКРАЇНІ І ДЕМОНТАЖ КОНСТИТУЦІЙНИХ ДЕМОКРАТИЧНИХ ЗАСАД ДЕРЖАВИ

Демонтаж паростків молодої демократії в Україні після довготривалого панування тоталітарної системи за умов отримання громадянами певного, хоча і не повного, досвіду політичних свобод не може відбуватися одномоментно, це можливо хіба що у вигляді відкритого військового перевороту. Але згадаймо, що будь-яка тоталітарна влада завжди утверджувалася поступово: масовим розстрілам політичних опонентів, скажімо, в СРСР у 1930-ті роки передував «підготовчий» період, протягом якого репресивний механізм влади отримав відповідне забезпечення та розвинув свої організаційно-політичні форми, одночасно створивши видимість їхньої легітимності та усунувши можливості відкритих форм протесту проти себе.

Тому ті процеси, що зараз відбуваються в Україні, не дивлячись на збереження зовнішніх атрибутів демократичного устрою, мають аналізуватися під кутом зору можливого переростання їх у систему автократичного, а згодом – і тоталітарного політичного режиму. Повзуча реакція, повернення до авторитаризму, узурпація влади, ліквідація демократичних свобод, одноосібне, і навіть у деяких випадках спадкове чи спадково-кланове правління державою, фальсифікація виборів, маніпуляція свідомістю людей – це реальність усіх колишніх республік СРСР, за виключенням Прибалтики і поки що – України.

З оглядом на це ми маємо вкрай уважно придивлятися до тих процесів в нашій країні, що становлять собою, можливо, не дуже помітні, не особливо афішовані, але реальні кроки на тому шляху «назад, у минуле», куди вже регресувала більшість з пост-радянських так званих «нових незалежних держав».

До таких кроків слід віднести:

1. ^ Поступове зниження ролі головного державного інституту народного представництва – Верховної Ради. Таке зниження ролі (фактично приниження) парламенту в політичному житті країни знаходить прояв у таких явищах, як:

а) прийняття владною більшістю депутатів законопроектів, ініціатива створення яких лежить поза парламентом (показовим прикладом є остання спроба наділити законодавчою ініціативою орган судової влади);

б) ігнорування та блокування законопроектів, розроблених парламентською опозицією;

в) авторитарне нехтування волевиявленням виборців у вигляді штучної зміни конфігурації розстановки політичних сил у Верховній Раді шляхом переманювання до провладної більшості через шантаж, погрози, підкуп депутатів опозиційних фракцій (т. зв. тушок) та позафракційних, що є прямим викривленням результатів виборів як відображення реальних електоральних уподобань громадян. Тим самим відбувається перетворення парламенту в очах громадян на орган, де їхнє представництво за будь-яких результатів голосування буде вкрадене чи спотворене;

г) руйнація організаційно-правових засад діяльності парламенту через систематичні порушення конституційних норм та Закону про регламент роботи Верховної Ради у вигляді ігнорування рішень комітетів, винесення для голосування документів поза прийнятими нормами (перше, друге читання тощо), неправомірні переголосування потрібних владі законів, що не набрали достатньої кількості голосів, початок роботи сесії за відсутності кворуму, голосування чужими картками у напів заповненій сесійній залі, фактична заміна індивідуального голосування колективним за «махом» руки керівника фракції, що по суті є обмеженням прав депутатів на вільне власне рішення, проведення засідань правлячою партією за межами парламенту без належного їх оформлення тощо;

д) використання замість конституційно-правових норм правила «політичної доцільності» у вигляді протягування вигідних для правлячих партій ситуативних змін законодавчого поля як прояв правового нігілізму і предтеча формування тоталітарної системи «революційної доцільності».

Загроза: перетворення парламенту на слухняний механізм формального дублювання рішень виконавчої влади (у перспективі – узурпованою) з метою надання їм удаваних ознак легітимності. Така система загального «одобрямс» існувала в Радянському Союзі, відновилася вона і на пострадянському просторі – від Білорусі до Казахстану.

2. ^ Руйнація правлячою партією демократичних засад виборчої системи з метою отримання у незаконний спосіб парламентської більшості. Це знаходить прояв у:

а) непрозорості виборчої системи через недопущення до виборчих комісій опозиційних партій як прояв зачатків встановлення однопартійної тоталітарної політичної системи, тобто, у формуванні виборчих комісій без участі великих опозиційних партій, натомість з включенням до їх складу представників маловідомих чи зовсім невідомих політичних сил без врахування кількості висунутих ними кандидатів у депутати та кількості округів, де вони висуваються (деякі партії, представники яких були членами чи навіть головами виборчих комісій, висували по всій Україні лише одного кандидата), що створювало в комісіях безконкурентне середовище, яке сприяло фальсифікаціям;

б) ускладненні роботи представників партій та спостерігачів на дільничних виборчих комісіях (ДВК) через штучне обмеження для них поля візуально контрольованої території приміщення дільниці та повну неможливість через велику відстань контролювати відповідність реєстрації (прописки) у паспорті виборця території даної ДВК та відповідність до закону особистих документів, на підставі яких видавались бюлетені для голосування (це могли бути невідповідні документи, за якими все ж таки видавалися бюлетені, або чинні документи, за якими, втім, видавались бюлетені інших виборців, про що свідчать скарги деяких з них про те, що після приходу на дільницю вони з’ясовували, що за них хтось вже проголосував тощо);

в) авторитарному нехтуванні волевиявленням виборців шляхом прямої фальсифікації підсумків голосування на дільничних та окружних виборчих комісіях внаслідок безконтрольного «підрахунку» голосів та внесення викривлених результатів голосування у протоколи на самих дільничних комісіях, під час транспортування виборчих документів до окружної виборчої комісії (ОВК) із порушенням Закону про вибори (без належного опечатування, супроводу), під час переписування протоколів ДВК в ОВК після того, як було встановлені ті чи інші помилки у заповнених протоколах прямо в коридорах ОВК із використанням чистих бланків протоколів, на яких вже стояли підписи членів ДВК і був відбиток печатки ДВК, а також незаконне привезення з собою головами ДВК печаток комісії до місця здачі виборчих документів, коли за Законом вони задля запобігання переписування чи виправлення протоколів дорогою чи в самій ОВК мали бути залишені в ДВК, в спеціальному сейфі;

г) перешкоджанні передвиборчій агітаційній роботі опозиційних сил – ненадання їм приміщень для зустрічей з виборцями через тиск на власників цих приміщень, утруднення пересування агітколон у формі формальних претензій ДАІ до перевізників, усунення опозиційних партій з медіапростору і замовчування їхніх ініціатив та акцій у провладних ЗМІ тощо;

д) у використанні адміністративного ресурсу, форм тиску на виборців авторитетом місцевої влади, втручанні її представників у виборчий процес, залякування та задобрювання виборців, їх прямий підкуп продпайками («гречкою»), порожніми обіцянками негайно вирішити проблеми міста, села, родини, відсутність дієвого покарання порушників передвиборчої агітації навіть за умов офіційного визнання наявності порушень, небачені до цього штурми для незаконного вилучення протоколів спецпідрозділами міліції приміщень тих ДВК, результати голосування на яких не задовольняли правлячу владу, відмінності у даних протоколів «з мокрими печатками» ДВК та ОВК від результатів, що їх мірою надходження оприлюднювала у відкритому режимі Центральна Виборча Комісія тощо.

Загроза: повернення до тоталітарної безальтернативної електоральної системи в Україні.

3. ^ Підпорядкування правлячою верхівкою правової гілки влади в Україні, що знайшло вираз у таких явищах, як:

а) формування суддівського корпусу, атестація та призначення суддів під прямим контролем правлячої партії;

б) вибіркове правосуддя, переслідування політичних опонентів на підставі скоєних ними правопорушень, важкість яких набагато менша, ніж ті правопорушення, що їх припускають самі представники правлячої партії (ув’язнення Ю. Луценка за надання збитків у 30 тисяч гривень та повне ігнорування незаконних витрат на резиденцію Президента, службову недбалість при придбанні швидкісних потягів на суму понад півмільярда доларів і т. і.), а також судове переслідування за надуманими приводами;

в) прийняття судами завідомо неправосудних рішень через недотримання законів, процесуальних норм, ігнорування свідчень, документів, фактів на користь підсудних, а також виведення з-під відповідальності «потрібних» осіб (мажори, що вчинили правопорушення, бізнесмени-злочинці тощо);

г) невиконання Прокуратурою своїх наглядових функцій, внаслідок чого на беззаконних підставах чи в обхід закону на користь верхівки постійно відбувається відчуження майна, земних та водних ресурсів, незаконне будівництво тощо.

^ Загроза: трансформація судів на сталінські «трійки», трибунали, де законність прийняття рішень лише імітувалась.

4. Інші загрози. До явищ, які несуть в собі небезпечні ознаки паростків недемократичного політичного режиму, також можна віднести наступне:

а) примушення до самоцензури науковців, викладачів і журналістів як засіб забезпечення правлячим режимом сприятливих умов для можливого майбутнього встановленні тоталітарного режиму в Україні;

б) ревізія політичної історії України з позицій офіційної історії СРСР як теоретичне забезпечення встановлення тоталітарного режиму в Україні. Ігнорування правлячою верхівкою факту рівнозначного Голокосту геноциду – Голодомору, чи пряме його заперечення навіть у 80-ту річницю цього злочину проти людства як прояв тоталітарного синдрому, якого повною мірою проявила компартія, депутати якої відмовились стоячи вшанувати пам'ять жертв вбивств через заморювання голодом. Спроби реабілітації Сталіна як форма ідеологічної підготовки для повернення у тоталітарну політичну систему в Україні з одночасним паплюженням героїв України, лідерів національно-визвольних змагань.

в) надання правлячою партією преференцій одній обраній церкві (конфесії) як прояв тоталітарного попрання свободи совісті в Україні та використання церкви для впливу на електорат;

г) створення правлячою партією позазаконних силових загонів (за суттю – чорносотенців, штурмовиків) як засобу боротьби проти мирних зібрань громадян з метою залякування через загрозу розправи політичних опонентів та пересічних, але вільних людей;

д) знищення правлячою партією прошарку незалежних дрібних та середніх підприємців як засіб люмпенізації населення з метою нейтралізації його опозиційної активності внаслідок набування пріоритетності для нього не політично-правових питань, а простого виживання за будь-якого режиму;

ж) формально законна та незаконна (рейдерство, «кришування», побори і неофіційні податки) надконцентрація фінансових ресурсів членами та прихильниками правлячої партії як фінансово-економічний ресурс для забезпечення переходу до авторитарно-тоталітарного режиму в Україні.

Усі означені вище явища часто існують у вигляді тенденцій. Незворотність їх поки що не є очевидною. Тем не менш у нормальному демократичному суспільстві багато чого з перерахованого виглядало б не просто гідним подиву, але й викликало однозначно негативну реакцію громадянського суспільства і було припинено вже у своїх витоках. Так, приміром, у Польщі голосування за іншого депутата вважається кримінальним злочином, у Німеччині та Франції кримінальну відповідальність несуть ті, хто заперечує Голокост, за завідомо неправосудні рішення суддів у США кидають за грати терміном на тридцять років – прикладів можна навести багато. Але, на жаль, наше суспільство поки що доволі байдуже ставиться до брутального порушення самих підвалин демократичного життя, отже – загроза відновлення авторитарного, а потім – тоталітарного режимів у нас ще не минула.


Summary

Ukraine can still return to the totalitarian political regime. Warning signs of this are the reduction of the Parliament’s role in the political life, the corruption of the electoral system and the judiciary, while more and more here comes the autocratic nature of the executive power.

Аннотация

В Украине сохраняется возможность возврата к тоталитарному политическому режиму. Тревожными признаками этого служат снижение роли парламента в политической жизни, разрушение демократической избирательной и деградация правосудной систем, сопровождаемые усилением автократических черт исполнительное власти.

Схожі:

Удк 321. 64 О. С. Кирилюк iconУдк 321. 64: 930. 1(477) І. В. Терлецька
Сталінізм як тоталітарна система: особливості сучасного вітчизняного історіографічного дискурсу
Удк 321. 64 О. С. Кирилюк iconУдк 1/316. 4+321 Т. Н. Черопита
И сущность тоталитаризма должна излагаться не в проблемном плане для детей школьного возраста, а просто, ясно и аргументировано
Удк 321. 64 О. С. Кирилюк iconУдк 378. 2: 321. 01(477. 74) В. В. Левченко
Ставала нормою фабрикація існування різних спілок/організацій, створених для проведення контрреволюційної боротьби
Удк 321. 64 О. С. Кирилюк iconУдк 801. 6: 321. 01 А. Д. Беньковская
«небожителям», позиционировавшим себя в качестве аналогов абсолюта, тем более, что во многих монархических системах существовала...
Удк 321. 64 О. С. Кирилюк iconУдк 1/316. 4+321 Т. Н. Черопита ону имени И. И. Мечникова
Советский Союз, в рамках которого существовало и нынешнее украинское государство, в двадцатом столетии, так или иначе, фактически...
Удк 321. 64 О. С. Кирилюк iconУдк 316. 774: 321. 64 І. В. Сидун
Впливаючи на владу, формування громадської думки, змі є важливим інструментом соціального управління, їхня роль особливо залежить...
Удк 321. 64 О. С. Кирилюк iconУдк: 130. 2+477. 87 03+321. 64 Т. Ю. Лупак
За часи правління радянської влади українській культурі довелося самоздійснюватися під тиском тоталітарних обмежень, які згубно впливали...
Удк 321. 64 О. С. Кирилюк iconУдк 343. 5+321 И. Н. Шкляев
Так, в Российской империи в пре дореволюционном 1916 г служило в Особом корпусе жандармов 894 офицера, 38 чиновников и 14451 рядовых,...
Удк 321. 64 О. С. Кирилюк iconУдк 930. 24+321 Д. П. Урсу
В самом деле, наука, а также вся культура в целом, в позднюю сталинскую эпоху пережили ряд идеологических кампаний, которые переходили...
Удк 321. 64 О. С. Кирилюк iconУдк 321. 01+330 М. Ю. Борисов
Ссср прошло не более 15–20 лет с момента выхода из крестьянских общин наиболее инициативных и предприимчивых крестьян. Выходу крестьян...
Додайте кнопку на своєму сайті:
Документи


База даних захищена авторським правом ©zavantag.com 2000-2013
При копіюванні матеріалу обов'язкове зазначення активного посилання відкритою для індексації.
звернутися до адміністрації
Документи