1 технічні характеристики цом І мікропроцесорів, їх еволюція І класифікація icon

1 технічні характеристики цом І мікропроцесорів, їх еволюція І класифікація




Скачати 332.32 Kb.
Назва1 технічні характеристики цом І мікропроцесорів, їх еволюція І класифікація
Дата14.09.2012
Розмір332.32 Kb.
ТипДокументи
1. /Uch/Rz1.doc
2. /Uch/Rz2.doc
3. /Uch/Rz3.doc
4. /Uch/Rz4.doc
5. /Uch/Rz5.doc
6. /Uch/Rz51.doc
7. /Uch/Rz7.doc
1 технічні характеристики цом І мікропроцесорів, їх еволюція І класифікація
2. архітектура цом поняття архітектури цом. Принципи роботи цом. Під архітектурою цом
Вибір системи числення для зображення чисел у цифрових еом
Інформації в обчислювальних машинах І мікропроцесорних пристроях. 1 Поняття про кодування І зразки деяких кодів
5. логічні основи обчислювальної техніки основні поняття алгебри логіки
5. логічні основи обчислювальної техніки основні поняття алгебри логіки
7 схемотехнічні основи обчислювальної техніки 1 Тригерні пристрої

1 ТЕХНІЧНІ ХАРАКТЕРИСТИКИ ЦОМ І МІКРОПРОЦЕСОРІВ, ЇХ ЕВОЛЮЦІЯ І КЛАСИФІКАЦІЯ


    1. Технічні характеристики ЦОМ, їх історія розвитку і класифікація


Електронна обчислювальна машина (ЕОМ), комп'ютер - комплекс технічних засобів, призначених для автоматичної обробки інформації в процесі розв´язання обчислювальних і інформаційних задач [6]. У відповідності з формою подання інформації ЕОМ поділяються на два класи: безперервної дії (аналогові) та дискретної дії (цифрові). Якраз цифрові ОМ (ЦОМ) і є предметом подальшого розгляду.

До основних принципів побудови ЦОМ відносять принцип програмного керування (Чарльз Беббідж, 1833 р.), принцип зберігання програми в пам'яті (Дж.фон Нейман, 1945 р.), принцип умовного переходу, принцип ієрархічності запам'ятовуючих пристроїв, принцип використання двійкової системи числення.

Основними характеристиками ЕОМ є продуктивність, коефіцієнт ефективності, розрядність, ємність пам'яті, швидкість виконання основних типів команд, максимальна швидкість обміну інформацією між ядром і периферійними пристроями, надійність, вагогабаритні показники, вартість, сумісність апаратних і програмних засобів з іншими ЕОМ.

Продуктивність визначають середнім значенням кількості виконуваних операцій за одиницю часу (оп/сек). В зв'язку з тим, що різні групи операцій за часом виконання суттєво відрізняються, розрізняють такі міри продуктивності: MIPS (Mega Instructions Per Second) - мільйон інструкцій (команд процесора) в секунду; - MFLOPS (Million Floating Point Operations Per Second) - мільйон операцій з плаваючою точкою за секунду. Коефіцієнт ефективності визначає відношення продуктивності машини до її вартості. Надійність визначають середнім часом роботи на одну відмову або збій та витратами часу на їх усунення.

В залежності від властивостей ЕОМ існують їх різноманітні класифікації: за елементною базою та архітектурою – 1-го, 2-го, 3-го, і так далі, поколінь; за принципом дії – аналогові, цифрові і гібридні; за призначенням розрізняють універсальні, проблемно-орієнтовані та спеціалізовані ЕОМ; за розмірами і функціональними можливостями (цей показник постійно змінюється з часом) – суперЕОМ, великі ЕОМ, малі ЕОМ та мікроЕОМ; за умовами експлуатації та вагогабаритними показниками – стаціонарні (настільні), портативні, кишенькові; за способом передачі кодів чисел - послідовної дії, паралельної дії та паралельно-послідовної дії; за організацією структури – одномагістральні і багатомагістральні; за кількістю програм, що одночасно виконуються – однопрограмні та багатопрограмні; за кількістю процесорів – однопроцесорні та багатопроцесорні;.

1.1.1 Історія розвитку ЕОМ.

Обчислювальна техніка має багату історію. Перші механічні обчислювальні засоби появилися в XVII столітті. Великий вклад в їх створення внесли Леонардо да Вінчі, В. Шіккард, Б. Паскаль, Г. Лейбніц, Д. Непер. Наприкінці XIX ст. російський інженер В.Т. Однер (1874 р.) створив різні конструкції найпростіших механічних лічильних пристроїв (арифмометрів) для виконання окремих обчислювальних операцій. Обчислювальні пристрої безперервної дії (аналогові), які вміли інтегрувати, диференціювати і підсумовувати функції, задані графічно, з´явилися в середині XIX ст.. Російський академік О.М. Крилов в 1904 р. винайшов першу в світі спеціальну машину для розв´язування лінійних диференціальних рівнянь.

Засади теорії автоматичних цифрових машин розробив у середині XIX ст. англійський математик Ч. Беббідж. Вона була першою машиною з програмним керуванням. Тоді ж Ада Лавлейс, дочка лорда Дж. Байрона, розробила перші поняття і принципи програмування.

Перші цифрові ЕОМ на основі електромагнітних реле з керуванням від перфострічки були побудовані в 1942 р. К.Цузе в Німеччині та в 1944 р. Г.Айкеном в США. Перші ЕОМ з програмним керуванням і програмою, що зберігалась в пам'яті, з'явились практично одночасно в Англії, США та СССР. В континентальній Європі перша ЕОМ "МЭСМ" (мала електронно-обчислювальна машина) була розроблена і введена|складена| в експлуатацію під керівництвом академіка Сергія Лебедева в грудні 1951 р. в Києві (у лабораторії обчислювальної техніки Інституту електротехніки Академії наук України). Закладені в ній структурно-алгоритмічні принципи організації обчислень|підрахунків| діють у всіх подальших|наступних| поколіннях ЕОМ. Під його ж керівництвом в 1952 – 1954 рр. в Москві була побудована Велика Електронна Обчислювальна Машина ("БЭСМ"), яка виконувала 8000 оп/сек. і була в той час однією з самих швидкодіючих ЕОМ в світі.

Протягом останніх п'яти десятиріч електронна обчислювальна техніка бурхливо розвивається. За цей період з´явилося, змінюючи одне одного, декілька поколінь обчислювальної техніки.


1.1.2 Класифікація ЕОМ за елементною базою та архітектурою.

Покоління ЕОМ визначається сукупністю взаємопов'язаних суттєвих особливостей і характеристик конструктивно-технологічної (в першу чергу елементної) бази і машинної архітектури (логічної організації). Історично в своєму розвитку ЕОМ пройшли через декілька поколінь:

1-е покоління (1945-1954 рр.) – час становлення машин з фон-нейманівською структурою. Це були ЕОМ, елементну баз яких складали електронні вакуумні лампи. До їх основних архітектурних особливостей можна віднести високий рівень сигналів (сотні вольт), навісний монтаж, високу потужність споживаної енергії, відносно малу ємність пам'яті, низьку надійність. Програмування здійснювалось як в машинних кодах, так і мовою Асемблера, ефективність налагодження програм була надзвичайно низькою. Як приклад ЕОМ цього покоління можна назвати машини “ENIAC”, “EDVAC”, “БЭСМ-1”, “Минск”, “Стрела” та інш.

2-е покоління (1955-1964 рр.) - ЕОМ на дискретних напівпровідникових приладах (транзисторах) і пам´яттю на магнітних осердях. Використання цієї елементної бази привело до зменешення габаритів, підвищення надійності і продуктивності ЕОМ. До характерних архітектурних особливостей цих машин слід віднести появу індексних регістрів і апаратних засобів для виконання операцій з плаваючою крапкою, а також процесорів введення-виведення інформації. З´явилися мови програмування високого рівня (Algol, Fortran, ­Cobol) і операційні системи. До другого покоління відносяться машини типів “БЭСМ-6”, “Наири”, “Мир”, “Минск-22” та багато інших.

3-е покоління (1965-1970 рр.) - ЕОМ на напівпровідникових інтегральних схемах з малим і середнім ступенями інтеграції (сотні - тисячі транзисторів в одному корпусі). Рівень цифрових сигналів понизився до одиниць вольт, зменшились габарити, вага, споживана потужність і вартість машин, підвищилась їх продуктивність. Це покоління апаратно- і програмно сумісних машин. Характерними особливостями їх є наявність каналів введення-виведення, діалогові режими роботи, режими розділення часу, мультипрограмний режим, віртуальна пам'ять, наявність пакетів прикладних програм. До них відносяться машини серій ЄС ЕОМ і IBM 360.

4-е покоління (1970-1980 рр.) - ЕОМ на великих і дуже великих інтегральних схемах - мікропроцесорах (десятки тисяч - мільйони транзисторів в одному кристалі). Характерними для них стали багатошаровий друкований монтаж, апаратна реалізація операцій, багатопроцесорні машини, підвищення рівня машинної мови. Завдяки значному зменшенню габаритів і вартості появилися персональні комп´ютери – ЕОМ, розраховані на одноосібне використання.

5-е покоління ( з 1976 р. по теперішній час) – ЕОМ на надвеликих інтегральних схемах. Для архітектури характерна можливість використання багатьох десятків паралельно працюючих мікропроцесорів, що дозволяє будувати ефективні системи обробки знань. Випускаються ЕОМ на надскладних мікропроцесорах з паралельно-векторною структурою, одночасно виконуючі десятки послідовних команд програми. У машин появились якісно нові властивості: можливість взаємодії з користувачем на природній мові, сприйняття і обробки графічних зображень, здатність навчатися, виконувати асоціативну обробку інформації, робити логічні міркуваня, використовувати бази знань для розв´язання задач. Як приклад машин 5-го покоління можна навести розроблений в 2004 р. у Київському Інституті кібернетики ім. В.М. Глушкова Національної академії наук України суперкомп'ютер, що одержав|отримав| назву СКІТ ("суперкомп'ютер для реалізації інформаційних технологій"). Цей кластер, який об'єднує 64 серверних процесори Intel Itanium і знаходиться|перебуває| в дослідницькій експлуатації, здатний|здібний| працювати з|із| піковою продуктивністю не менше 270-300 млрд операцій в секунду і можливістю|спроможністю| підвищення продуктивності до 2-2,5 трлн.| операцій в секунду, системою збереження|зберігання| даних в об'ємі|обсязі| 1 млрд байтів і можливістю|спроможністю| нарощування об'єму|обсягу| до 10-15 трлн.| байтів.

6-е і наступні покоління (1996 і подальші роки, знаходяться в стадії розробки) – оптоелектронні ЕОМ з масовим паралелізмом і нейронною структурою, з розподіленою мережею великого числа (десятки тисяч) нескладних мікропроцесорів, що моделюють архітектуру нейронних біологічних систем.

Кожне наступне покоління ЕОМ має в порівнянні з попереднім істотно кращі характеристики. Так, продуктивність ЕОМ і ємність усіх запам'ятовуючих пристроїв збільшуються, як правило, більше чим на порядок.

1.1.3 Класифікація ЕОМ за принципом дії


За принципом дії обчислювальні машини поділяються на три великих класи (рис. 1.1): аналогові (АОМ), цифрові (ЦОМ) і гібридні (ГОМ).






Рисунок 1.1 - Класифікація обчислювальних машин за принципом дії

К

ритерієм розподілу обчислювальних машин на ці три класи є форма представлення інформації, з якою вони працюють (рис 1.2).

Рисунок 1.2 - Дві форми представлення інформації в машинах: а- аналогова; б- цифрова імпульсна

Цифрові обчислювальні машини (ЦОМ) - обчислювальні машини дискретної дії, які працюють з інформацією, представленою в дискретній, а точніше, у цифровій формі [ Биков, Основи електроніки]. Мають на сьогодні найбільш широке застосування.

Аналогові обчислювальні машини (АОМ) - обчислювальні машини безперервної дії, які працюють з інформацією, представленою в безперервній (аналогової) формі, тобто у вигляді неперервного ряду значень якої-небудь фізичної величини (найчастіше електричної напруги)

Аналогові обчислювальні машини досить прості і зручні в експлуатації; програмування задач для рішення на них, як правило, не трудомістке [Биков, Операційні пристрої обчислювальних машин]; швидкість рішення задач змінюється за бажанням оператора і може бути зробленою як завгодно великою (більшою, ніж в ЦОМ), але точність рішення задач дуже низька (відносна помилка 2-5 %). На АОМ найбільш ефективно вирішувати математичні задачі, що містять диференціальні рівняння, котрі не вимагають складної логіки.

Гібридні обчислювальні машини (ГОМ) - обчислювальні машини комбінованої дії, працюють з інформацією, представленою як в цифровій, так і в аналоговій формі; вони поєднують у собі переваги АОМ і ЦОМ. ГОМ доцільно використовувати для рішення задач керування складними швидкодіючими технічними комплексами.

Класифікація ЕОМ за призначенням.

За призначенням ЕОМ можна розділити на три групи: універсальні, проблемно-орієнтовані і спеціалізовані (рис. 1.3).







Рисунок 1.3 - Класифікація ЕОМ за призначенням


Універсальні ЕОМ призначені для рішення різних інженерно-технічних задач: економічних, математичних, інформаційних і інших задач, що відрізняються складністю алгоритмів і великим обсягом оброблюваних даних. Вони широко використовуються в обчислювальних центрах колективного користування й в інших потужних обчислювальних комплексах.

Характерними рисами універсальних ЕОМ є:

  • висока продуктивність;

  • різноманітність форм оброблюваних даних: двійкових, десяткових, символьних, при великому діапазоні їхньої зміни і високій точності їхнього представлення;

  • велика номенклатура виконуваних операцій, як арифметичних, логічних, так і спеціальних;

  • велика ємність оперативної пам'яті;

  • розвинута організація системи введення-виведення інформації, що забезпечує підключення різноманітних видів зовнішніх пристроїв.

Проблемно-орієнтовані ЕОМ служать для рішення більш вузького кола задач, пов'язаних, як правило, з керуванням технологічними об'єктами; регістрацією, нагромадженням і обробкою даних невеликих обсягів; виконанням розрахунків за відносно нескладними алгоритмами; вони мають обмежені в порівнянні з універсальними ЕОМ апаратні і програмні ресурси.

До проблемно-орієнтованих ЕОМ можна віднести, зокрема, різні керуючі обчислювальні комплекси.

Спеціалізовані ЕОМ використовуються для рішення вузького кола задач або реалізації строго визначеної групи функцій. Така вузька орієнтація ЕОМ дозволяє чітко спеціалізувати їхню структуру, істотно знизити їхню складність і вартість при збереженні високої продуктивності і надійності роботи.

До спеціалізованих ЕОМ можна віднести, наприклад, програмовані мікропроцесори спеціального призначення; адаптери і контролери, що виконують логічні функції керування окремими нескладними технічними пристроями, агрегатами і процесами; пристрої узгодження і об'єднання роботи вузлів обчислювальних систем.

1.1.4 Класифікація ЕОМ за розмірами і функціональними
можливостями


За розмірами і функціональними можливостями ЕОМ можна розділити (рис. 1.4) на дуже великі (суперЕОМ), великі, малі (мініЕОМ), дуже малі (мікроЕОМ).






Рисунок 1.4 - Класифікація ЕОМ за розмірами і функціональними
можливостями

Функціональні можливості ЕОМ визначаються такими найважливішими техніко-експлуатаційними характеристиками:

  • швидкодією (продуктивністю), вимірюваною середньою кількістю операцій, виконуваних машиною за одиницю часу;

  • розрядністю і формою представлення чисел, з якими оперує ЕОМ;

  • номенклатурою, ємністю і швидкодією всіх запам'ятовуючих пристроїв;

  • номенклатурою і техніко-економічними характеристиками зовнішніх пристроїв збереження, обміну і введення-виведення інформації;

  • типами і пропускною здатністю пристроїв зв'язку і об'єднання вузлів ЕОМ між собою (внутрішньомашинними інтерфейсами);

  • здатністю ЕОМ одночасно працювати з декількома користувачами і виконувати одночасно кілька програм (багатопрограмність);

  • типами і техніко-експлуатаційними характеристиками операційних систем, використовуваних у машині;

  • наявністю і функціональними можливостями програмного забезпечення;

  • здатністю виконувати програми, написані для інших типів ЕОМ (програмна сумісність з іншими типами ЕОМ);

  • системою і структурою машинних команд;

  • можливістю підключення до каналів зв'язку і до обчислювальної мережі;

  • експлуатаційною надійністю ЕОМ;

  • коефіцієнтом корисного використання ЕОМ у часі, який визначається співвідношенням часу корисної роботи і часу профілактики.

Деякі порівняльні параметри названих класів сучасних ЕОМ показані в табл.1.1.



Таблиця 1.1. Порівняльні характеристики класів сучасних ЕОМ

Параметр

Супер ЕОМ

Великі ЕОМ

Малі ЕОМ

Мікро ЕОМ

Продуктивність,

MIPS

1000 -100000

10 - 1000

1 -500

1 - 100

Ємність ОП, Мбайт

2000 - 10000

64 - 10000

4 - 512

4 - 256

Ємність ЗЗП, Гбайт

500 - 5000

50 - 1000

2 -100

0,5-80

Розрядність ,біт

64 - 128

32 - 64

16 - 64

16-64


Історично першими з'явилися великі ЕОМ, елементна база яких пройшла шлях від електронних ламп до інтегральних схем з надвисоким ступенем інтеграції.

Примітка. Перша велика ЕОМ ENIAC (Electronic Numerical Integrator and Computer) була створена в 1946 р. (у 1996 р. відзначалося 50-річчя створення першої ЕОМ). Ця машина мала масу більш 50 т, швидкодію кілька сотень операцій у секунду, оперативну пам'ять ємністю 20 чисел; займала величезний зал площею близько 100 кв.м.

Продуктивність великих ЕОМ виявилася недостатньою для ряду задач: метеопрогнозу, керування складними оборонними комплексами, моделювання екологічних систем та інш. Це стало передумовою для розробки і створення суперЕОМ, самих потужних обчислювальних систем, що інтенсивно розвиваються і тепер.

Поява в 70-х рр. мініЕОМ зумовлена, з одного боку, прогресом в області електронної елементної бази, а з іншого боку - надмірністю ресурсів великих ЕОМ для ряду застосувань. Малі ЕОМ використовуються найчастіше для керування технологічними процесами. Вони більш компактні і значно дешевші великих ЕОМ.

Подальші успіхи в області елементної бази й архітектурних рішень привели до виникнення суперміні ЕОМ - обчислювальної машини, що відноситься за архітектурою, розмірами і вартістю до класу міні ЕОМ, але по продуктивності порівняної з великою ЕОМ.

Винахід у 1969 р. мікропроцесора (МП) привів до появи в 70-х роках ще одного класу ЕОМ – мікроЕОМ (рис.1.5). Саме наявність МП була на перших порах визначальною ознакою мікроЕОМ. Зараз мікропроцесори використовуються в усіх без винятку класах ЕОМ.








Рисунок 1.5 - Класифікація мікро ЕОМ.



  • Багатокористувацькі мікро ЕОМ - це могутні мікро ЕОМ, обладнані декількома відеотерміналами і функціонуючі в режимі розподілу часу, що дозволяє ефективно працювати на них відразу декільком користувачам.

  • Персональні комп'ютери (ПК) - одно користувацькі мікро ЕОМ, що задовольняють вимогам загальнодоступності й універсальності застосування.

  • Робочі станції (work station) являють собою однокористувацькі потужні мікро ЕОМ, спеціалізовані для виконання визначеного виду робіт (графічних, інженерних, видавничих і ін.).

  • Сервери (server) – багатокористувацькі потужні мікроЕОМ в обчислювальних мережах, виділені для обробки запитів від усіх станцій мережі.

Звичайно, вищенаведена класифікація досить умовна, тому що потужна сучасна ПК, оснащена проблемно-орієнтованим програмним й апаратним забезпеченням, може використовуватися і як повноправна робоча станція, і як багатокористувацькі потужні мікроЕОМ, і як хороший сервер, що своїми характеристиками майже не поступається малим ЕОМ.

Сфери застосування комп´ютерів різних класів наведені в табл.1.2.


Таблиця 1.2 Сфери застосування різних класів ЕОМ

Клас ЕОМ

Сфери застосування вказаного класу ЕОМ



СуперЕОМ

Складання метеорологічного прогнозу

Керування складними системами, в тому числі оборонними комплексами

Обробка великих обсягів графічної інформації, наприклад, переданої з супутників Землі

Моделювання екологічних систем

В

еликі ЕОМ


Розв´язання складних науково-технічних задач




Інженерні розрахунки

Автоматизовані системи управління (АСУ)

Інформаційно-пошукові і довідникові системи

МініЕОМ

Системи автоматизованого проектування (САПР)



Автоматизація наукових досліджень і тестування складних об´єктів

М


ікроЕОМ


Автоматизація керування технологічними процесами

Автоматизація контролю і вимірювань

ПК

Персональні обчислення і опрацювання даних




Керування в мережах передачі даних

Первинна обробка інформації в місцях її виникнення

Вбудовані пристрої контролю і керування приладами, машинами, системами, технологічними

Блоки і пристрої обчислювальної техніки



1.1.5 Класифікація ЕОМ за умовами експлуатації та
вагогабаритними показниками.


Стаціонарні (настільні) моделі ЕОМ (desktop) є найбільш розповсюдженими. Вони є належністю робочого місця (обчислювального центру чи робочого місця користувача). Для цих моделей характерною є можливість простої зміни конфігурації за рахунок нескладного підключення додаткових зовнішніх пристроїв або установки додаткових внутрішніх компонентів. Достатні розміри корпуса в стаціонарному виконанні дозволяють виконувати більшість таких робіт без залучення спеціалістів, а це дозволяє налагоджувати обчислювальну систему оптимальним чином для розв´язання намічених задач.

Портативні моделі (laptop і notebook) є зручними для транспортування. З портативним комп´ютером можна працювати за умови відсутності робочого місця. Їх використовують особи, які проводять багато часу у відрядженнях і переїздах. Особливо привабливим в портативних комп´ютерах є те, що їх можна використовувати в якості засобів зв´язку.

Кишенькові моделі (palmtop) виконують функції “ інтелектуальних записників”. Вони дозволяють зберігати оперативні дані і отримувати до них швидкий доступ. Деякі кишенькові моделі мають жорстко вбудоване програмне забезпечення, що полегшує безпосередню роботу, але знижує гнучкість у виборі прикладних програм.

    1. Мікропроцесори, їх історія розвитку, технічні характеристики і класифікація.

Розміри та форма цифрових ЕОМ змінились в результаті розробки нових пристроїв, які називаються мікропроцесорами. Мікропроцесором називається програмно-керований електронний пристрій, призначений для обробки цифрової інформації та управління процесом цієї обробки, який виконаний на інтегральній схемі з високою ступінню інтеграції електронних елементів.

1.2.1 Історія розвитку мікропроцесорів.


За ледве більш ніж тридцятилітню історію мікропроцесори пройшли воістину гігантський шлях. В 1970 році Маршиан Едвард Хофф з фірми Intel сконструював інтегральну схему, що була аналогічна за своїми функціями центральному процесору великої ЕОМ – перший мікропроцесор Intel-4004, який вже в 1971 році був випущений на продаж.

15 листопада 1971 р. можна вважати початком нової ери в електроніці. В цей день компанія приступила до поставок першого у світі мікропроцесора Intel 4004.

Це був дійсно прорив, оскільки МП Intel-4004 разміром менше 3 см мав більшу продуктивність, ніж гігантська машина ENIAC. Правда працював він значно повільніше і міг опрацьовувати одночасно тільки 4 біти інформації (процесори великих ЕОМ опрацьовували 16 або 32 біти одночасно), але і коштував перший МП в десятки тисяч раз дешевше.

Кристал являв собою 4-розрядний процесор з класичною архітектурою ЕОМ гарвардського типу та виготовлювався за передовою р-канальною технологією з проектними нормами 10 мкм. Електрична схема пристрою нараховувала 2300 транзисторів. МП працював на тактовій частоті 750 кГц при тривалості циклу 10,8 мкс. Пам’ять команд мала обсяг 4 Кбайт (для порівняння: об’єм ЗП мініЕОМ на початку 70-х поків перевищував 16 Кбайт), а регістровий файл (РФ) процесора нараховував 16 чотирьохрозрядних регістрів, які можна було використовувати і як 8 восьмирозрядних. В систему його команд входило всього 46 інструкцій. В системі команд були відсутні операції логічної обробки даних (І, АБО, ВИКЛЮЧНЕ АБО), а модуль і4004 не мав можливості зупинення (команди HALT) та обробки переривань.

1 квітня 1974 фірмою Intel був випущений 8-розрядний МП 8080. Завдяки використанню технології n-МОН з проектними нормами 6 мкм, на кристалі вдалося розмістити 6 тис. транзисторів. Тактова частота процесора була доведена до 2 Мгц, а тривалість циклу команд склала вже 2 мкс. Об’єм пам’яті, яка могла адресуватися процесором, був збільшений до 64 Кбайт. За рахунок використання 40-виводного корпусу вдалося розділити шини адреси і даних, загальну кількість мікросхем, що були потрібні для побудови системи в мінімальній конфігурації, скоротили до 6.

В РЗП були введені вказівник стеку, що активно використовувався при обробці переривань, а також два програмнонедоступних регістри для внутрішніх пересилань. Блок РЗП був реалізований на мікросхемах статичної пам’яті. Виключення акумулятора з РЗП та введення його в склад АЛП спростило схему управління внутрішньою шиною. Нове в архітектурі МП – використання багаторівневої системи переривань за вектором. Таке технічне рішення дозволило довести загальне число джерел переривань до 256 (до появи ВІС контролерів переривань схема формування векторів переривань вимагала застосування до 10 додаткових чіпів середньої інтеграції). В і8080 з’явився механізм прямого доступу до пам’яті (ПДП) ( як раніше в універсальних ЕОМ IBM System 360 та ін.).

Приблизно в той же час появились подібні мікропроцесори інших фірм – Z80 фірми Zilog, 6802 фірми MOS Technology, 6800 фірми Motorola. Розвиток мікропроцесорів йшов по різних напрямках, найважливішим з яких був шлях підвищення розрядності.

Перші 16-розрядні мікропроцесори появилися в 1977 році. До них можна віднести МП TMS9900 фірми Texas Instrument,CP1600 фірми GIM, PACE фірми National Semiconductor, які мали не набагато більшу швидкодію, чим їх 8-розрядні попередники. Мікропроцесор і8086, що появивися в 1978 р., мав уже в 10 раз більшу швидкодію, ніж 8-розрядний МП і8080. Прилади MC68000 фірми Motorola, Z8000 фірми Zilog, TMS99000 фірми Texas Instrument, NS16032 фірми National Semiconductor, 80286 фірми Intel, які з´явилися в подальші роки, мали все біль високу швидкодію по мірі покращення напівпровідникової технології і внутрішньої архітектури.

Перші 32-розрядні МП з 32-розрядними інтерфейсними шинами появилися на ринку в 1983-1985 рр.; це були МП NS32032 фірми National Semiconductor, MS68020 фірми Motorola, T414 фірми Inmos, i80386 фірми Intel. Ці мікропроцесори мають низку переваг порівняно з 16-розрядними попередниками:

- підвищення пропускної здатності завдяки наявності 32-розрядної шини даних;

- збільшення обсягу прямоадресованої пам´яті;

- підвищення частоти синхронізації та швидкості виконання операцій за рахунок покращення напівпровідникової технології;

- підвищення швидкості обробки інформації внаслідок збільшення кількості внутрішних регістрів МП, що дозволило зменшити кількість звернень до пам´яті, оскільки передача даних між регістрами вимагає в п´ять раз менше часу, ніж між регістрами і пам´яттю;

- підвищення ефективності програмних засобів за рахунок збільшення набору команд і режимів адресації;

- збільшення кількості регістрів, призначених для реалізації програм на мовах високого рівня;

- розширення можливостей керування пам´яттю і роботи з співпроцесорами;

- використання кеш-пам´яті і конвейерів команд для підвищення швидкості обробки і зменшення пікових навантажень шин.

1.2.2 Технічні характеристики мікропроцесорів.

Перший чіп Іntel 4004 працював на частоті 750 КГц, містив 2300 транзисторів і коштував біля $200. Продуктивність його оцінювалася в 60 тис. операцій у секунду. На сьогоднішній день рекордні показники належать мікропроцесорам Pentium IV і складають: 3.3 Ггц, 62 млн. транзисторів, 2, 8 млрд. операцій у секунду і біля $300 відповідно.

Порівняння приведених значень підтверджує оцінку закономірності розвитку мікропроцесорної індустрії, встановлену засновником і головою ради директорів фірми Intel Гордоном Муром – термін існування кожного нового покоління МП зменшується вдвічі, а кількість елементів на кристалі МП, його продуктивність і вартість технології подвоюються.. Подальший розвиток технології виробництва мікропроцесорів буде йти в напрямку збільшення щільності транзисторів на кристалі, росту числа шарів металізації і підвищення тактової частоти поряд зі зменшенням напруги живлення і питомої (на один транзистор) споживаної електричної і виділеної теплової енергій.

Технологічна межа лінійних розмірів транзисторів на кристалі, обумовлена фізичними обмеженнями, складає близько 0.05 мкм. На шляху подальшої мініатюризації, крім фізичних обмежень, є ще й економічні. Як вже було сказано, для кожного наступного покоління мікросхем вартість технології подвоюється. У 1986 р. Intel 80386 мав 250 тис. транзисторів і випускався на заводі вартістю 200 млн. доларів. В 1995 році завод компанії Intel, що робив обробку пластин без збирання мікросхем і їхнього тестування, коштував 2.4 млрд. доларів. Отже, завод, що робить мікросхеми за технологією 0.25 мкм, коштує 10 млрд. доларів. Корпорація Intel в 2000 р. перейшла на 0.18-мікронну технологію виробництва процесорів, що дозволило розмістити на кристалі 40 мільйонів транзисторів і отримати при тактовій частоті процесора 1000 Мгц продуктивність 2400 мільйонів операцій у секунду [2]. Основною технологічною проблемою на сьогодні є відвід тепла від процесорів. Для зниження споживаної енергії застосовуються різні технологічні способи — зменшення проектних норм і зниження живильної напруги.

Основні технічні характеристики мікропроцесорів різних поколінь на прикладі МП фірми Intel представлені в табл. 1.2.

Таблиця 1.2. Порівняльні характеристики МП фірми Intel різних
поколінь


Тип МП


Рік випу-ску

Кіль-кість тран-зист.

тис. шт.

Такто-ва

часто-та,

МГц

Про-дукти-

вність,

MIPS

Роз-ряд-

ність

Адре-

сована

ОП,

Мбайт

Єм-ність

кеша ,

Кбайт

Наяв-

ність захис-ту пам ´яті

Наяв-

ність

конве-

йера

8080

1974

6

2

0,3

8/8/16

0,064

-

-

-

8086

1978

70

16

3

16/16/20

1,0

-

-

-

80286

1983

140

20

5

16/16/24

16

-

+

+

80386

1985

275

33

8

32/32/32

4000

-

+

+

80486

1989

1160

50

14

32/32/32

4000

8

+

+

Penti-um

1994

3300

133

60

32/32/32

4000

2х8

+

+

Penti-um Pro

1995

5500 *

233

200

32/64/36

64000

2x8

+

+

Penti-um II

1997

7500 *

400

500

32/64/36

64000

2x16

+

+

Penti-um IV

2001

10000 *

2800

2400

64/64/36

64000

2x16

+

+

*Примітка – тут в кількості транзисторів не враховано число транзисторів влаштованої в МП кеш-пам´яті 2-го рівня, яка складає для 256 Кбайт 15 млн. транзисторів, для 512 Кбайт – 32 млн. транзисторів, і для 1 Мбайта – 62 млн. транзисторів.

1.2.3 Класифікація мікропроцесорів.

Класифікацію можна проводити за такими|слідуючими| ознаками:

  • розрядністю;

  • за архітектурою;

  • за функціональним призначенням;

  • за видом оброблюваних сигналів;

  • за характером часової організації роботи.

Під розрядністю МП розуміють максимальне число розрядів, що оброблюються ним одночасно.

Розрядність МП записується у вигляді трьох чисел m/n/k і включає:

m - розрядність внутрішніх регістрів, визначає можливу точність виконання обчислень і приналежність до того або іншого класу процесорів;

n - розрядність шини даних, визначає швидкість передачі інформації;

k - розрядність шини адреси, визначає розмір адресного простору.

Наприклад, розрядність МП i8088 характеризується значеннями m/n/k=16/8/20. За розрядністю всі мікропроцесори поділяються на 8-розрядні, 16-розрядні, 32-розрядні і 64-розрядні. Типи мікропроцесорів різних фірм-виробників вказаних розрядностей наведені вище.

Під архітектурою розуміють принцип дії МП, його конфігурацію (склад і взаємне з´єднання основних вузлів), організацію з точки зору можливостей програмування (склад регістрів, систему команд і способи адресації, можливість сполучення виконання команд у часі, логічну організацію пам´яті, типи даних і засоби їх введення/виведення, наявність додаткових пристроїв у складі мікропроцесора).

Виділяють поняття мікроархітектури і макроархітектури.

Мікроархітектура мікропроцесора - це апаратна організація і логічна структура мікропроцесора, регістри керування схемами, арифметико-логічні пристрої, запам'ятовуючі пристрої, інформаційні магістралі, що об´єднують всі пристрої МП в єдине ціле..

Макроархітектура - це система команд, типи оброблюваних даних, режими адресації і принципи роботи мікропроцесора.

У відповідності до системи команд розрізняють мікропроцесори з CISC-архітектурою та RISC-архітектурою.

Зараз існує безліч архітектур процесорів, що поділяються на дві глобальні категорії - RISC і CISC.

CISC (Complex Instruction Set Computer) - процесори з складною системою команд, до яких відносяться команди для виконання арифметичних і логічних операцій, команди керування, пересилання, введення і виведення даних. Ці команди мають розвинуті можливості адресації, що дає розробникові програм можливість вибрати найбільш підходящу команду для виконання необхідної операції. Склад і призначення регістрів істотно неоднорідні, широкий набір команд ускладнює декодування інструкцій, на що витрачаються апаратні ресурси. Процесор з CISC-архітектурою може мати однобайтовий, двобайтовий і трибайтовий або чотирибайтовий формат команд. При цьому система команд, як правило, не ортогональна, тобто не всі команди можуть використовувати будь-який із способів адресації стосовно до любого з регістрів процесора. Зростає число тактів, необхідне для виконання інструкцій, вибірка інструкції на виконання здійснюється побайтно протягом декількох циклів роботи, а цикл виконання складає не менше 4 тактів. До мікропроцесорів із CISC-архітектурою відносяться МП 8086, 80286, 80386 і мікроконтролери (МК) фірми Intel, що підтримуються в даний час цілим рядом виробників, МК сімейств НС05, НС08 і НС11 фірми Motorola, і ряд інших.

RISC (Reduced Instruction Set Computer) - процесори (комп'ютери) зі скороченою системою команд, що можуть реалізувати досить прості операції, наприклад, пересилання типу „регістр-регістр”. Для реалізації складних операцій доводиться комбінувати команди. Ці процесори звичайно мають набір однорідних регістрів універсального призначення, причому їхнє число може бути великим. Система команд відрізняється відносною простотою, коди інструкцій мають чітку структуру, при цьому всі команди мають формат фіксованої довжини (наприклад, 12, 14 або 16 біт), вибірка команди з пам'яті і її виконання здійснюється за один цикл (такт) синхронізації. Система команд RISC-процесора є ортогональною, тобто припускає можливість рівноправного використання всіх регістрів процесора. Мікропроцесори типу RISC програмно не сумісні з CISC-процесорами: під час виконання програм, разроблених для ПК типу IBM PC, вони можуть тільки эмулювати (імітувати) МП типа CISC на програмному рівні, що приводить до різкого зниження їх эфективності. До процесорів із RISC-архітектурою відносяться МП 80860, 80870 фірми Intel, Am29000 фірми AMD, Аlрhа 21264 фірми DЕС, МК AVR фірми Atmel, МК PIC16 і PIC17 фірми Microchip і інші.

На перший погляд, RISC-процесори повинні мати більш високу продуктивність у порівнянні з CISC-процесорами при одній і тій же тактовій частоті внутрішньої магістралі. Однак на практиці питання про продуктивність більш складне і неоднозначне.

По-перше, оцінка продуктивності МК за часом виконання команд різних систем (RISC і CISC) не зовсім коректна. Звичайно продуктивність МП і МК прийнято оцінювати числом операцій пересилання «регістр-регістр», що можуть бути виконані протягом однієї секунди. У МК із CISC-процесором час виконання операції «регістр-регістр» складає від 1 до 3 циклів, що, здавалося б, уступає продуктивності МК із RISC-процесором. Однак прагнення до скорочення формату команд при збереженні ортогональності системи команд RISC-процесора приводить до змушеного обмеження числа доступних в одній команді регістрів. Так, наприклад, системою команд МК PIC16 передбачена можливість пересилання результату операції тільки в один із двох регістрів — регістр-джерело операнда f або робочий регістр W. Таким чином, операція пересилання вмісту одного з доступних регістрів в інший (не джерело операнда і не робочий) потребує використання двох команд. Така необхідність часто виникає при пересиланні вмісту одного з регістрів загального призначення (РЗП) в один з портів МК. У той же час, у системі команд більшості CISC-процесорів присутні команди пересилання вмісту РЗП в один з портів уведення/виведення. Тобто більш складна система команд іноді дозволяє реалізувати більш ефективний спосіб виконання операції.

По-друге, оцінка продуктивності МК по швидкості пересилання «регістр-регістр» не враховує особливостей конкретного реалізованого алгоритму керування. Так, при розробці швидкодіючих пристроїв автоматизованого керування основну увагу варто приділяти часу виконання операцій множення і ділення при реалізації рівнянь різних передаточних функцій. А при реалізації пульта дистанційного керування побутовою технікою варто оцінювати час виконання логічних функцій, що використовуються при опитуванні клавіатури і генерації послідовної кодової посилки керування. Тому в критичних ситуаціях, що вимагають високої швидкодії, варто оцінювати продуктивність на множині тих операцій, що переважно використовуються в алгоритмі керування і мають обмеження за часом виконання.

Для поєднання переваг CISC- і RISC-архітектури багато фірм-виробників перйшли до випуску МП з комбінованою архітектурою, наприклад, у процесорах сімейства х86, починаючи з 486, застосовується комбінована архітектура - CISC-процесор має RISC-ядро. Прикладом такого підходу також можуть служити мікропроцесори Nx586 (NexGen), К5, К6 (AMD), Pentium PRO, Pentium II (Intel), що використовують концепцію розділеної (decoupled) архітектури і RISC ядра. У мікропроцесор вбудовується апаратний транслятор, що перетворює команди х86 у команди RISC процесора. При цьому одна команда х86 може породжувати до чотирьох команд RISC процесора. Виконання команд відбувається, як у розвинутому суперскалярному процесорі.

Одним із способів класифікації за архітектурою є характеристика машин за типом взаємозв´язку між командами і оброблюваними даними [ Фрир]:

  • поодинокий потік команд – поодинокий потік даних (Simple Instruction - Simple Data, SISD) - характерний для традиційної фон-неймановской архітектури (іноді замість Simple пишуть Single);

  • поодинокий потік команд - множинний потік даних (Simple Instruction - Multiple Data, SIMD) - технологія MMX;

  • множинний потік команд - поодинокий потік даних (Multiple Instruction - Simple Data, MISD);

  • множинний потік команд - множинний потік даних (Multiple Instruction - Multiple Data, MIMD).

За характером часової організації роботи мікропроцесори поділяють на синхронні й асинхронні.

За функціональним призначенням розрізняють універсальні та спеціалізовані мікропроцесори. Універсальні мікропроцесори можуть бути застосовані для рішення широкого кругу різноманітних задач. При цьому їх ефективна продуктивність мало залежить від проблемної специфіки задач, що вирішуються. Вони застосовуються в обчислювальних системах: персональних ЕОМ, робочих станціях, а останнім часом і в масово-рівнобіжних суперЕОМ. Основною їхньою характеристикою є наявність розвинутих пристроїв для ефективної реалізації операцій із плаваючою крапкою над 16-, 32-, 64-розрядними і більш довгими операндами. Призначаються, в основному, для проведень науково-технічних розрахунків. Останнім часом до складу цих мікропроцесорів включаються функціональні блоки для обробки мультимедійної інформації.

Спеціалізація МП, тобто його проблемна орієнтація на прискорене виконання визначених функцій, дозволяє різко збільшити ефективну виробничість при розв´язанні тільки визначених задач. Спеціалізовані МП можно умовно розділити на такі групи:

    1. Функціонально-орієнтовані, призначені для виконання тих чи інших функцій. До них відносяться математичні процесори, графічни процесори, процесори для підтримки баз даних, процесори периферійних пристроїв і адаптерів.

    2. Векторні і матричні процесори, які забезпечують паралельне виконання операцій над регулярними (однорідними структурами даних).

    3. Мікропроцесори, що підтримують ту чи іншу мову програмування.

    4. Мікроконтроллери, що орієнтовані на виконання складних послідовностей логічних операцій

Найбільшу спеціалізацію мають мікроконтролери (МК), які використовуються в убудованих системах керування, у тому числі в побутових приладах. Загальне число типів кристалів МК з різноманітними системами команд перевищує на сьогодні 500, і усі вони, у силу існування виробів з їхнім використанням, мають свою стійку частку ринку. Мікроконтроллером називається однокристальна мікроЕОМ з невеликими обчислювальними ресурсами і спрощеною системою команд, орієнтована не на виконання обчислень, а на виконання процедур логічного керування різним обладнанням. До найбільш відомих фірм виробників МК відносяться Intel (мікроконтроллери типу MKS-51, 80C52,87L58 та інші ) Atmel (AT89С52, AVR, ATtiny, ATmega), Motorola (НС08, НС11 та інші), Microchip (PIC16, PIC17), Phillips, Siemens, Analog Devices (ADμC812 та інші), Scenics, Winbond, Dallas Semiconductors.

За виглядом оброблюваних вхідних сигналів розрізняють цифрові й аналогові мікропроцесори. Аналогові (сигнальні) мікропроцесори, або процесори цифрової обробки сигналів (ПЦОС), розраховані на обробку в реальному часі цифрових потоків, утворених шляхом оцифровування цілочисельну обробку. В аналоговому мікропроцесорі розрядність оброблюваних даних досягає 24 біт і більш, велике значення приділяється збільшенню швидкості виконання арифметичних операцій. Однак сучасні сигнальні процесори здатні проводити обчислення з плаваючою крапкою над 32 - 40-розрядними операндами. Крім того, з'явився клас медійних процесорів, що представляють собою закінчені системи для обробки аудіо- і відеоінформації.

Аналогові мікропроцесори є цифровми пристроями, однак можуть мати вбудовані аналого-цифрові і цифро-аналогові перетворювачі. Тому вхідні аналогові сигнали передаються в МП через аналого-цифровий перетворювач (АЦП) у цифровій формі, обробляються і після зворотного перетворення в аналогову форму за допомогою цифро-аналогового перетворювача (ЦАП) надходять на вихід. Вони виконують функції будь-якої аналогової схеми (наприклад, роблять генерацію коливань, модуляцію, зсув, фільтрацію, кодування і декодування сигналів у реальному масштабі часу і т.д., заміняючи складні схеми, що складаються з операційних підсилювачів, котушок індуктивності, конденсаторів і т.д.). При цьому застосування аналогового мікропроцесора значно підвищує точність обробки аналогових сигналів та їх відтворюваність, а також розширює функціональні можливості за рахунок програмного "настроювання" цифрової частини мікропроцесора на різні алгоритми обробки сигналів.

Відмінною рисою аналогових мікропроцесорів є здатність до переробки великого обсягу числових даних, тобто до виконання операцій додавання і множення з великою швидкістю при необхідності навіть за рахунок відмовлення від операцій переривань і переходів. Аналоговий сигнал, перетворений у цифрову форму, обробляється в реальному масштабі часу і передається на вихід звичайно в аналоговій формі через цифро-аналоговий перетворювач. При цьому відповідно до теореми Котельникова частота квантування аналогового сигналу повинна вдвічі перевищувати верхню частоту сигналу.

У числі найбільш розповсюджених сигнальних процесорів можна назвати вироби наступних компаній — Motorola (56002, 96002), Intel (і960), Texas Instruments (TMS320Cxx), Analog Devices (21xx, 210xx). Велика продуктивність, необхідна при обробці сигналів у реальному часі, спонукала дві останні з перерахованих компаній випустити трансп’ютерні сімейства мікропроцесорів TMS320C4x і ADSP2106x, орієнтовані на використання в мультипроцесорних системах.

Вибір того чи іншого процесора для реалізації конкретного проекту — багатокритеріальна задача, однак слід зазначити перевагу процесорів компанії Analog Devices для застосувань, що вимагають виконання великих обсягів математичних обчислень (таких як цифрова фільтрація сигналу, обчислення кореляційних функцій і т.п.), оскільки їхня продуктивність на подібних задачах вище, ніж у процесорів компаній Motorola і Texas Instruments. У той же час для задач, що вимагають виконання інтенсивного обміну з зовнішніми пристроями (багатопроцесорні системи, різного роду контролери), доцільніше використовувати мікропроцесори компанії Texas Instruments, що володіють високошвидкісними інтерфейсними підсистемами.

Компанія Motorola є лідером за обсягами виробництва сигнальних мікропроцесорів, велику частину з яких складають дешеві і досить високопродуктивні 16- і 24-розрядні мікропроцесори з фіксованою крапкою. Розширені комунікаційні можливості, наявність достатніх обсягів внутрікристальної пам'яті для даних і програми, можливості захисту програми від несанкціонованого доступу, підтримка режиму енергозбереження роблять ці мікропроцесори захоплюючими для використання не тільки в якості спеціалізованих обчислювачів, але і як контролерів в промислових роботах, побутових електронних приладах, системах керування зброєю засобах безпровідного зв'язку.

За характером часової організації роботи мікропроцесори поділяють на синхронні й асинхронні.

Синхронні мікропроцесори - мікропроцесори, у яких початок і кінець виконання операцій задаються пристроєм керування (час виконання операцій у цьому випадку не залежить від виду виконуваних команд і величин операндів).

Асинхронні мікропроцесори дозволяють початок виконання кожної наступної операції визначити за сигналом фактичного закінчення виконання попередньої операції. Для більш ефективного використання кожного пристрою мікропроцесорної системи до складу асинхронно працюючих пристроїв вводять електронні ланцюги, що забезпечують автономне функціонування пристроїв. Закінчивши роботу над якою-небудь операцією, пристрій виробляє сигнал запиту, що означає його готовність до виконання наступної операції. При цьому роль природного розподільника робіт приймає на себе пам'ять, що відповідно до заздалегідь установленого пріоритету виконує запити інших пристроїв за забезпеченням їх командною інформацією і даними.


1.3 Контрольні запитання і завдання

  1. Дайте визначення ЕОМ (комп´ютера).

  2. Охарактеризуйте основні принципи побудови і функціонування ЕОМ. Хто вперше запропонував ці принципи.

  3. Проведіть класифікацію ЕОМ за характеристикою їх властивостей.

  4. Назвіть покоління ЦОМ і опишіть їх основні архітектурні і технічні характеристики.

  5. Приведіть аналіз структурних властивостей ЕОМ різних поколінь.

  6. Назвіть сфери застосування для суперЕОМ, великих ЕОМ, мініЕОМ і мікроЕОМ.

  7. Які тенденції розвитку сучасної обчислювальної техніки?

  8. Опишіть історію розвитку мікропроцесорних пристроїв і наведіть технічні характеристики МП різних поколінь.

  9. Сформулюйте закон Гордона Мура.

  10. За якими основними ознаками здійснюється класифікація МП?

  11. Що називається розрядністю МП і якими числами вона виражається?

  12. Що таке архітектура МП, якими властивостями вона описується?

  13. Охарактеризуйте МП CISC і RISC типу, назвіть їх недоліки і переваги.

  14. Назвіть основні класи спеціалізованих МП.

  15. Яке призначення аналогових МП і які їх архітектурні особливості?

Схожі:

1 технічні характеристики цом І мікропроцесорів, їх еволюція І класифікація iconРеєстраційний опис інноваційної пропозиції назва пропозиції : Розділ науки І техніки
Основні якісні та технічні характеристики (описати цінність для потенційного споживача та технічні параметри)
1 технічні характеристики цом І мікропроцесорів, їх еволюція І класифікація iconЛьвівський національний університет імені Івана Франка семестровий план
Місце та роль ґрунту в структурі наземних екосистем та біосфері. Біосфера і біокосні тіла. Біогеоценози. Класифікація біокосних тіл....
1 технічні характеристики цом І мікропроцесорів, їх еволюція І класифікація iconТип модуля: обов’язковий Семестр: VIII обсяг модуля
Технічні та експлуатаційні характеристики електротехнічних матеріалів та виробів
1 технічні характеристики цом І мікропроцесорів, їх еволюція І класифікація iconПрактична граматика англійської мови (І курс) перший змістовний модуль
Практичне заняття №1. Іменник. Класифікація іменників, морфологічні та синтаксичні характеристики
1 технічні характеристики цом І мікропроцесорів, їх еволюція І класифікація iconЗвіт про лабораторну роботу, в якому наводяться: номер, найменування І ціль лабораторної роботи; технічні І метрологічні характеристики приладів; схеми електричних кіл
Лабораторні роботи студенти виконують побригадно (у кожній бригаді – 2-3 студентів)
1 технічні характеристики цом І мікропроцесорів, їх еволюція І класифікація iconІнформація про необхідні технічні, якісні та кількісні характеристики предмета закупівлі Запропоновані учасником послуги за своїми властивостями повинні відповідати наступним вимогам
Зміни до документації конкурсних торгів, номер бюллетеня в вдз №53(441) від 20. 12. 2010р № оголошення 53490
1 технічні характеристики цом І мікропроцесорів, їх еволюція І класифікація iconПрограма предмет Апаратне забезпечення комп’ютерних технологій в електроніці
Складові частини пк, їх фізичні принципи роботи, технічні характеристики та можливості. Сучасні операційні системи та настроювання...
1 технічні характеристики цом І мікропроцесорів, їх еволюція І класифікація iconФормат опису модуля
Еом; принципи побудови еом І їх основних вузлів; принципи побудови мікропроцесорів І мікроконтролерів
1 технічні характеристики цом І мікропроцесорів, їх еволюція І класифікація iconПрограма дисципліни
Об'єкт інформатики. Інформаційні технології. Предмет інформатики. Галузі застосування комп'ютера. Склад пеом. Технічні засоби (Hardware)....
1 технічні характеристики цом І мікропроцесорів, їх еволюція І класифікація iconПаспорт cекції за фаховим напрямом 6 «Фізико-технічні проблеми матеріалознавства» Наукової ради мон
Для участі в конкурсному відборі до секції 6 «Фізико-технічні проблеми матеріалознавства» приймаються наукові проекти фундаментального...
1 технічні характеристики цом І мікропроцесорів, їх еволюція І класифікація iconПаспорт cекції за фаховим напрямом 6 «Фізико-технічні проблеми матеріалознавства» Наукової ради мон
Для участі в конкурсному відборі до секції 6 «Фізико-технічні проблеми матеріалознавства» приймаються наукові проекти фундаментального...
Додайте кнопку на своєму сайті:
Документи


База даних захищена авторським правом ©zavantag.com 2000-2013
При копіюванні матеріалу обов'язкове зазначення активного посилання відкритою для індексації.
звернутися до адміністрації
Документи