Міністерство освіти І науки україни сумський державний університет кафедра філософії слов’янські вірування писемні джерела до вивчення курсу «Релігієзнавство» для студентів гуманітарного факультету денної форми навчання icon

Міністерство освіти І науки україни сумський державний університет кафедра філософії слов’янські вірування писемні джерела до вивчення курсу «Релігієзнавство» для студентів гуманітарного факультету денної форми навчання




НазваМіністерство освіти І науки україни сумський державний університет кафедра філософії слов’янські вірування писемні джерела до вивчення курсу «Релігієзнавство» для студентів гуманітарного факультету денної форми навчання
Сторінка11/11
Дата20.05.2013
Розмір1.68 Mb.
ТипКнига
1   2   3   4   5   6   7   8   9   10   11

27. СИНОПСИС (1674 р.)


«Синопсис» (грецьке слово «огляд») перший твір з історії Русі, що був написаний в Києві з відверто москово-центричних позицій. Авторство приписують ректору Києво-Могилянської академії Інокентію Гізелю (1600 – 1683). Твір перевидавався аж до 1836 року й використовувався як підручник. Стаття «Про ідолів» – це поширена версія тексту Густинського літопису з багатьма доповненнями із М. Стрийковського.

Уривки публікуються за виданням: ^ Жиленко І.В. Синопсис Київський // Лаврський альманах / Ред. рада: В. М. Колпакова (відп. ред.) та ін. – К.: ВІПОЛ, 2002. – Спецвипуск 2: Синопсис Київський. – 194 с.


^ Текст

Про ідолів1

По-перше, поставив [Володимир] чільного кумира, подібного до людини, на ім’я Перун, бога грому, блискавок та хмар дощових, на пагорбі високому над Биричовим потоком. Тулуб його був із дерева мистецьки висічений, голову мав вилиту зі срібла, вуха золоті, ноги залізні, в руках же тримав камінь, немов перун палаючий, рубінами і карбункулами прикрашений. А перед ним вогонь завше горів. Коли б через недогляд жерців привелося вогню вгаснути, то за те жерця, як ворога бога свого, на смерть карали.

Другий ідол був Волос, бог худоби.

Третій – Позвизд, інші ж кликали його Похвистом, деякі називали Вихром, сповідуючи, буцім був богом вишини, доброї та поганої погоди.

Четвертий ідол – Ладо. Цього мали за бога веселощів і всякого благополуччя. Жертви йому приносили ті, хто готувався до шлюбу, думаючи за допомогою Лади набути собі [на] добро веселого та любого життя. Ця мерзота пішла од найдавніших ідолослужителів, які вшановували певних богів Леля і Полеля, що їх богомерзенне ім’я й донині в деяких місцях на зібраннях гулящих співом «Лелюм-Полелюм» прославляють. Також і матері Лельовій і Полельовій співають: «Ладо-Ладо», і того ідола давня спокуса диявольська на шлюбних весіллях, в долоні плещучи, і об стіл б’ючи, оспівують. І від цього православному християнину всіляко берегтися належить, аби не накликати кару Божу.2

П’ятий ідол – Купало,3 якого вважають богом плодів земних, і йому спокушені дияволом подяки й жертви на початку жнив приносили. Того ж Купала, бога, чи істинніше, біса й до сьогодні в деяких місцевостях Рóссійських пам’ять тримається, найбільше ж – у надвечір’я Різдва святого Іоанна Хрестителя. Зібравшись увечері, молодь чоловічої, дівочої та жіночої статі плете собі вінки із певного зілля, і одягає на голову, і опоясується ним. Ще ж на тому бісівському ігрищі розкладають вогонь, і навколо нього, взявшись за руки, нечестиво ходять і скачуть, пісні співають, гидкого Купали [ім’я] часто повторюючи, і через вогонь перескакуючи, самих себе тому ж бісу Купалі в жертву приносять. І інших дійств диявольських багато на [тих] мерзенних зібраннях творять, про які й писати недобре. Крім цього святого Іоанна Хрестителя свята, й на свято святих верховних Апостолів Петра і Павла, диявол свої сіті напинає через гойдалки, на яких гойдаючись, випадає [декому], раптом упавши на землю, убитися, і негідно, без покаяння, душу свою втратити. Тому і гойдалок, як сіті диявольської, берегтися належить кожній християнській людині, аби не впасти й не зав’язнути в ній.4


^ Про обливання водою на Великдень

Деякі з давніх беззаконників джерелам та озерам жертви приносили, аби помножилися плоди земні, а часом і людей у воді топили. У деяких землях Рóссійських і до сьогодні давнього того безчинства обновлюється пам’ять, коли під час Пресвітлого Дня Воскресіння Христового молодь обох статей, або й старші, зібравшись, одне одного ніби задля якоїсь забави у воду вкидають, і випадає [деяким], намовою бісівською, кинутим у воду, чи об камінь, чи об дерево розбитися, чи втонути, і негідно втратити душу свою. Інші ж, хоча й не вкидають у воду, то поливають водою, тому ж бісу жертву давніх забобонів поновлюючи. Нині в звичаї втіху, а не жертви ідольські творять, проте краще б тому не бути.

Шостий ідол – Коляда – бог празничний. На його честь свято велике місяця грудня 24 дня святкують. Хоча люди руські й Святим Хрещенням просвітилися, й ідолів викорінили, але дехто пам’ять того біса Коляди й до сьогодні не перестає поновлювати. Почавши з самого Різдва Христового, повсякденно збираються на богомерзенні ігрища, пісні співають, і в них, хоча й про Різдво Христове згадують, але тут же беззаконно й Коляду5 – давню спокусу диявольську – часто повторюючи, додають. До того, на тих же своїх законосупротивних зборищах і певного Typa-сатану6 й інших [бісів] богомерзенних обряди вигадуючи, поминають. Інші [ж] обличчя свої і всю постать людську за образом і подобою Божою створену, деякими лярвами чи страшилами за образом диявольським створеним, закривають, страхаючи чи розважаючи людей, Творця ж і Сотворителя свого ображаючи, ніби не вдовольняючись чи гидуючи творінням Рук Його, що повністю належало б християнській людині облишити, а тим виглядом, якого надав йому Господь, вдовольнитися. І інші богомерзенні мерзоти вигадують, що їх і описувати не гоже.

Крім тих бісівських кумирів, ще й інші ідоли численні кумири були – на ймення Услад чи Ослад, Корша чи Хорг, Дашуба чи Дажб, Стриба чи Стрибов, Симаергля чи Семаргл, і Макош чи Мокош.7 Тим же бісам потьмарені люди, немов Богу, жертви й похвали воздавали. Ця ж мерзота по всій державі Володимировій згідно з велінням його здійснювалася.

Послав же великий князь рóссійський Володимир на своє місце до Великого Новгорода племінника свого на ім’я Добриню. І той, досягши Великого Новгорода, – як у Києві бачив творене Володимиром, так, наслідуючи його, зробив там, ідоли ставлячи, богами їх називаючи, і людям кланятися й треби їм приносити з примусу наказував.

С. 55 – 56.

Пер. з давньоукр. І. Жиленко.


Коментар

1 Весь цей текст і подібні до нього, що вийшли з-під пера представників християнської церкви, просякнуті гострим несприйняттям давніх слов’янських звичаїв і вірувань. Відомий російський філолог В. Топоров добре показав способи, якими християнська церква боролась із слов’янськими богами, примушуючи народ або повністю їх забути, або ж наділяючи їх вигідними церкві смислами. По-перше, відбувалася «деномінація», перейменування, коли багато з того, що стосувалося давніх язичницьких богів, збереглося, але імена були замінені іменами християнських святих (Перун став св. Іллею-пророком, Мокош була перейменована у св. Параскеву-П’ятницю, Велес став св. Власом і т. п.). По-друге – відтіснення слов’янських богів на периферію, пониження в ранзі та різке звуження учасників культу (наприклад, коли говориться, що давньоруські боги вшановуються «богомерзкими бабами», що таємно справляють свої треби). По-третє, відбувається «демонізація» богів, їх «погіршення» і тоді слов’янські боги стають бісами, нечистими шкідливими істотами. По-четверте, відбувається «апелятивізація» теофорних імен (бог Перун і перун у розумінні грому, бог Волос і волос у розумінні хвороби, богиня Мокош і мокосья в розумінні жінки легкої поведінки) [93, с. 214 – 215].

2 Дані про Леля й Полеля взяті у М. Стрийковського.

3 У зв’язку з Ладою та Купалою (а також, мабуть, Ярилом, хоча його ім’я й не згадується в джерелах XVI – XVII ст.) ще раз наголосимо, що ці міфічні персонажі були створені народною уявою в XV – XVI століттях і не встигли набути ще рангу богів. Тому фіксуємо їх «передбожественний» рівень, тобто рівень демонів. Історико-етнографічні матеріали XV-XVIІ ст., які є в нашому розпорядженні, дозволяють думати, що у свідомості селянок, які виконували пісні, Лада була зовсім не безглуздим пісенним приспівом, а звертанням до чітко персоніфікованого божества. У них Лада виступає як богиня шлюбу й благополуччя, святкування на її честь проводилися навесні (1 травня) і в першу половину літа («зелені святки» у діапазоні: середина травня – середина червня). Втім, пісні Ладі співалися й на Масляну, й на Благовіщення та на Юріїв день і не лише у слов’ян, а й у литовців. Одна з таких пісень звучить, наприклад, так:

^ Благослови, боже,

Благослови, мати,

Весну закликати,

Зиму проводжати!

Зимочка в візочку,

Літечко в човночку…

Благослови, мати,

Ой, мати, Лада, мати,

Весну закликати!..

4 Про вихання на гойдалках у Петрів день див. також у М. Стрийковського (див. с. 102) та в І. Вишенського (див. с. 109).

5 Боги Купала й Коляда, вигадані київськими міфографами XVII століття, так сильно закріпились в літературній традиції, що й до цього часу важко знайти підручник, де б вони не згадувалися нарівні з іншими давньоруськими богами.

6 Тур, на думку М. Ткача, може бути міфологічним персонажем, втіленням Волоса [91, с. 53]. У перського історика ХІ ст. Гардізі, що спирається на Ібн Хордадбеха (ІХ ст.), в його «Зайн ал-ахбар» є відомості, що слов’яни вшановували бика [20, с. 296]. Український археолог Я. Боровський зауважує: «У дослідників не викликає сумніву сам факт існування культу Тура. Очевидно, він був безпосередньо зв’язаний з тотемним культом тварини (тура), який пізніше міг стати символом чоловічої сили, плодючості й набути внаслідок цього рис солярного культу» [37]. Крім того, у «Саксонській хроніці» Конрада Бото (1492 р.) – пізньому джерелі для вивчення язичництва у західних слов’ян – про зв’язок тура з богом Сварожичем-Радигостом говориться таке: «[1133 р.] В Мекленбурзі бодричі вшановували бога на ім’я Радигост, який мав на грудях щит, на котрому була зображена чорна голова бика, а ще мав у руці сокиру, а на голові – птаха» [17]. На завершення варто додати, що й у «Слові о полку Ігоревім» про князя Всеволода говориться:

^ Славний яр-тур Всеволоде!

Стоїш ти на ратному полі…

[26].

7 Це речення також запозичене у М. Стрийковського (див. с. 103), який, у свою чергу, взяв його у барона С. Герберштейна (див. коментар 10, с. 105).

^ ТЕМИ РЕФЕРАТІВ


  1. Релігійний світогляд давніх слов’ян.

  2. Проблема роду й рожаниць у давньоруській церковно-повчальній літературі.

  3. Слов’янський Перун та балтський Перкун.

  4. Перун у південних слов’ян.

  5. Велес/Волос у східних та південних слов’ян.

  6. Ім’я Сварожич у західних та східних слов’ян.

  7. Культ Святовита Арконського.

  8. Пантеон Володимира.

  9. Храми та капища у давніх слов’ян.

  10. Елементи язичництва у «Слові о полку Ігоревім».

  11. Поховальний обряд у русів за Ібн-Фадланом.

  12. Арабські джерела про релігійні вірування слов’ян.

  13. Ворожіння у західних слов’ян.

  14. Богиня Мокош у давньослов’янському язичництві.

  15. «Основний міф» давньослов’янської міфології (за

В. Івановим та В. Топоровим).

  1. Індоєвропейський субстрат слов’янської міфології.

  2. Феномен «кабінетної» міфотворчості (на прикладі польських та давньоукраїнських хронік).

  3. Західнослов’янські боги-воїни.

  4. Східнослов’янська демонологія.

  5. Збруцький кумир: основні підходи до його інтерпретації.

  6. Феномен давньоруського двовір’я.

  7. Свято Купайла.

  8. Вшановування рослин та тварин у слов’ян.

  9. Періодизація слов’янського язичництва за Б. Рибаковим.

  10. Мотив «світового дерева» у міфології слов’ян.

  11. Іранський елемент у слов’янській міфології.

  12. Народне православ’я та язичництво.

  13. Аграрний цикл календарних свят у слов’ян.

  14. Культ матері-сирої землі у слов’ян.

  15. Специфіка боротьби християнської церкви зі слов’янським язичництвом.

БІБЛІОГРАФІЯ


Джерела

  1. Боплан Гійом Левассер де. Опис України, кількох провінцій Королівства Польського, що тягнуться від кордонів Московії до границь Трансільванії, разом з їхніми звичаями, способом життя і ведення воєн / Пер. з фр. Я.І. Кравця, З.П. Борисюк. – К.: Наукова думка; Кембрідж (Мас.): Укр. наук. ін-т, 1990. – 256 с.

  2. Видукинд Корвейский. Деяния саксов / Пер. с лат.

Г.Э. Санчука. – М.: Наука, 1975. – 272 с.

  1. Вишенський І. Посланіє до князя Острозького

// Хрестоматія давньої української літератури / Упорядник

О.І. Білецький. – К.: Радянська школа, 1952. – С. 112 – 117.

  1. Вопросы Кирика, Саввы и Илии с ответами Нифонта, епископа Новгородського, и других иерархических лиц (1130 –

1156 гг.) // Памятники древнерусского канонического права. – СПб., 1908. – Ч. 1. – Стб. 44.

  1. Гальковский Н. Борьба христианства с остатками язычества в древней Руси. – Т. ІІ: Древние слова и поучения, направленные против язычества в народе // Записки Имперского Московского археологического института. – М., 1913. – Т. 18. – 308 с.

  2. [Гаркави А.Я.]. Сказания мусульманских писателей о славянах и русских (с половины VII века до конца X века по Р. Х.)

/ Собрал, перевел и объяснил А. Я. Гаркави. – СПб.:Типография Императорской Академии наук, 1870. – 308 с.

  1. Олександр Гваньїні. Хроніка європейської Сарматії / Пер. з польськ. Ю. Мицика. – К.: Вид-чий дім «Києво-Могилянська академія», 2007. – 1006 с.

  2. Гельмольд. Славянская хроника / Пер. Л.В. Разумовской. – М.: Изд-во АН СССР, 1963. – 299 с.

  3. Герберштейн Сигизмунд. Записки о Московии / Пер. с лат. А.В. Назаренко. – М.: Изд-во МГУ, 1988. – 430 с.

  4. Густинський літопис / Пер. В. Крекотня // Збірник козацьких літописів. – К.: Дніпро, 2006. – С. 7 – 191.

  5. Жиленко І.В. Синопсис Київський // Лаврський альманах. – К.: ВІПОЛ, 2002. – Спецвипуск 2. – 194 с.

  6. Кленович Севастян Фабіан. Роксоланія / Пер. з лат.

В. Маслюка // Українська поезія XVI століття. – К.: Радянський письменник, 1987. – С. 113 – 167.

  1. Козьма Пражский. Чешская хроника / Пер. с лат.

Г.Э. Санчука. – М., 1962.

  1. Константин Багрянородный. Об управлении империей

/ Пер. Г.Г. Литаврина. – М.: Наука, 1991. – 496 с.

  1. Лев Диакон. История / Пер. М.М. Копыленко. – М.: Наука, 1988. – 240 с.

  2. Абу-л-Хасан Алі ‘Алі ал-Мас‘уді. Промивальні золота та родовища дорогоцінного каміння / Пер. з арабськ.

А. Ковалівського (Уривок) // Антологія літератур Сходу. – Харків: Вид-во ХДУ, 1961. – С. 364.

  1. Матерь Лада. Божественное родословие славян. Языческий пантеон / Составление и комментарий Д.М. Дудко. – М.: Эксмо, 2003. – С. 343 – 419.

  2. Минорский В.Ф. История Ширвана и Дербента Х – ХІ веков. – М.: Изд-во восточной литературы, 1963. – С. 189 – 206.

  3. Новгородская четвертая летопись // Полное собрание русских летописей. – М.: Изд-во АН СССР, 1929. – Т. IV. – Ч. І. – 159 с.

  4. Новосельцев А.П. Восточные источники о восточных славянах и Руси VI-IX вв. // Древнейшие государства Восточной Европы. – 1998 г. Памяти чл.-кор. РАН А.П. Новосельцева / Отв. ред. Т.М. Калинина. – М.: Изд. фирма «Восточная литература» РАН, 2000. – С. 264 – 323.

  5. Петр из Дусбурга. Хроника земли Прусской / Пер. с лат В.И. Матузовой. – М.: Ладомир, 1997. – 384 с.

  6. Повість минулих літ / Пер. з давньоруськ. Л. Махновця

// Літопис руський. – К.: Дніпро, 1989. – С. 1 – 178.

  1. Прокопий Кесарийский. История войн / Пер. с греч.

Л. Гиндина, В. Цымбурского // Свод древнейших письменных известий о славянах / Сост. Л.А. Гиндин, С.А. Иванов,

Г.Г. Литаврин. – М.: Изд. фирма «Восточная литература» РАН, 1994. – Т. 1 (І – VІ вв.). – С. 170 – 250.

  1. Путешествие Ибн-Фадлана на Волгу / Перевод и комментарии А.П. Ковалевского; Под редакцией

И.Ю. Крачковского. – М.; Л.: Изд-во Академии наук СССР, 1939. – С. 79 – 85.

  1. Свод древнейших письменных известий о славянах. – М.: Изд. фирма «Восточная литература» РАН, 1994 – 1995. – Т. 1 (І – VІ вв.). – 472 с.; Т. ІІ (VII – IX вв.). – 590 с.

  2. Слово о полку Ігоревім / Вступна стаття й примітки

М.К. Гудзія. Упорядкування й підготовка тексту В.Л. Микитася. – К.: Радянський письменник, 1955. – С. 47 – 69.

  1. “Слово Христолюбця” XI віку // Іларіон, митрополит. Дохристиянські вірування українського народу. – К.: Обереги, 1991. – С. 367 – 373.

  2. Слово некоего Христолюбца, ревнителя по правой вере

// Е.В. Аничков. Язычество и Древняя Русь. – М.: Индрик, 2003. –

С. 369 – 379.

  1. “Слово, як погани кланялися ідолам” XI віку // Іларіон, митрополит. Дохристиянські вірування українського народу. – К.: Обереги, 1991. – С. 373 – 376.

  2. Слово о том како погани суще языци кланялися идолом

// Е.В. Аничков. Язычество и Древняя Русь. – М.: Индрик, 2003. –

С. 380 – 386.

  1. Стрийковський Матвій Станіслав. Хроніка Польська, Литовська, Жмудська й усієї Русі / Пер. з польськ. Романа Івасіва

// Дзвін. – 1990. – №1. – С. 105 – 118.

  1. Титмар Мерзебургский. Хроника: В 8 книгах / Пер с лат. И.В. Дьяконова. – М.: Русская панорама, 2005. – 255 с.

  2. Хождение Богородицы по мукам // Памятники литературы Древней Руси: ХІІ век. – М.: Художественная литература, 1980. – С. 166 – 183.


Посібники

  1. Аничков Е.В. Язычество и Древняя Русь. – М.: Индрик, 2003. – 440 с. (Репринт).

  2. Афанасьев А.Н. Поэтические воззрения славян на природу: В 3 т. – М.: Современный писатель, 1995. (Репринт).

  3. Афанасьев А.Н. Происхождение мифа. Статьи по фольклору, этнографии, мифологии. – М.: Индрик, 1996. – 638 с.

  4. Боровский Я.Е. Світогляд давніх киян. – К.: Наукова думка, 1992. – 174 с.

  5. Булашев Г.О. Український народ у своїх легендах, релігійних поглядах та віруваннях: Космогонічні українські народні погляди та вірування. – К.: Довіра, 1993. – 414 с.

  6. Васильев М.А. Язычество восточных славян накануне крещения Руси: Религиозно-мифологическое взаимодействие с иранским миром. Языческая реформа князя Владимира. – М.: Индрик, 1999. – 325 с.

  7. Велецкая Н.Н. Языческая символика славянских архаических ритуалов.- М.: Наука, 1978. – 239 с.

  8. Веселовский А.Н. Народные представления славян. – М.: АСТ, 2006. – 672 с.

  9. Виклади давньослов`янських легенд, або міфологія, укладена Я.Ф. Головацьким / Пер. Н.М. Клименка. – К.: Довіра, 1991. – 94 с.

  10. Власто А.П. Запровадження християнства у слов’ян: Вступ до середньовічної історії слов’янства / Пер. з англ. Р. Ткачук та Ю. Терех. – К.: Юніверс, 2004. – 496 с.

  11. Войнович В. Українська міфологія. – К.: Либідь, 2002. –

664 с.

  1. Волошина Т.А., Астапов С.Н. Языческая мифология славян. – Ростов н/Д.: Феникс, 1996. – 448 с.

  2. Гаврилов Д., Наговицын А. Боги Славян. Язычество. Традиция. – М.: Рефл-Бук, 2002. – 464 с.

  3. Гальковский Н.М. Борьба христианства с остатками язычества в древней Руси. – М.: Индрик, 2000. – Т. 1. – 376 с. +

Т. 2. – 308 с. (Репринт).

  1. Гильфердинг А. История балтийских славян // А. Гильфердинг. Собрание сочинений. – СПб.: Издание Д.Е. Кожанчикова, 1874. – Т. 4:. – 462 + XVII c.

  2. Голіченко Т.С. Слов’янська міфологія та антична культура. – К.: Наукова думка, 1994. – 92 с.

  3. Голуб А.П. Світоглядні парадигми Київської Русі: феномен двовір’я. – К., 1994.

  4. Грушевський М. З історії релігійної думки на Україні. – К.: Освіта, 1992. – 192 с.

  5. Древняя Русь в свете зарубежных источников: Учебное пособие для студентов вузов / Под ред. Е.А. Мельниковой. – М.: Логос, 2003. – 607 с.

  6. Иванов Й. Культ Перуна у южных славян. – М.: Ладога-100, 2005. – 48 с.

  7. Журавлев А.Ф. Язык и миф. Лингвистический комментарий к «Поэтическим воззрениям славян на природу» А.Н. Афанасьева. – М.: Индрик, 2005. – 1004 с.

  8. Зеленин Д.К. Очерки русской мифологии. – Т.1: Умершие неестественной смертью и русалки // Д.К. Зеленин. Избранные труды. Статьи по духовной культуре 1901 – 1913. – М.: Индрик, 1995. – 432 с.

  9. Золотослов. Поетичний космос Давньої Русі

/ Упорядкування, передмова та переклади М. Москаленка. – К.: Дніпро, 1988. – 296 с.

  1. Зубов Н. Научные фантомы славянского Олимпа // Живая старина. – 1995. – №3 (7). – С. 46 – 48.

  2. Зубов Н. Загадка периодизации славянского язычества в древнерусских списках «Слова св. Григория… о том, како первое погани суще языци, кланялися идолом…» // Живая старина. – 1998. – №1 (17). – С. 6 – 10.

  3. Зубов М.І. Лiнгвотекстологiя середньовiчних слов’янських повчань проти язичництва. – Одеса: ОРІДУ НАДУ, 2004. – 336 с.

  4. Иванов В.В., Топоров В.Н. Славянские языковые моделирующие семиотические системы: Древний период. – М.: Наука, 1965. – 248 с.

  5. Иванов В.В., Топоров В.Н. Исследования в области славянских древностей. – М.: Наука, 1974. – 342 с.

  6. Иванов В.В., Топоров В.Н. Славянская мифология // Мифы народов мира. – М.: Советская энциклопедия, 1992. – Т. 2. – С. 450 – 456.

  7. Іларіон, митрополит. Дохристиянські вірування українського народу. – К.: АТ «Обереги», 1991. – 424 с. (Репринт).

  8. Історія релігії в Україні: У 10 т. – К.: Український центр духовної культури, 1996. – Т. 1: Дохристиянські вірування. Прийняття християнства / За ред. Б. Лобовика. – 384 с.

  9. Кагаров Е.Г. Религия древних славян. – М.: Практические знания, 1918. – 73 с.

  10. Клейн Л.С. Воскрешение Перуна. К реконструкции восточнославянского язычества. – СПб.: Евразия, 2004. – 480 с.

  11. Козлов М.М. Уявлення давніх слов’ян про потойбічний світ // Український історичний журнал. – 2000. – №3. – С. 61 – 73.

  12. Костомаров М.І. Слов’янська міфологія. – К.: Либідь, 1994. – 384 с.

  13. Котляр М.Ф. Русь язичницька: Біля витоків східнослов’янської цивілізації. – К.: Заповіт, 1995. – 288 с.

  14. Левкиевская Е.Е. Низшая мифология славян // Очерки истории культуры славян. – М.: Индрик, 1996.

  15. Ловмянский Г. Религия славян и ее упадок (VI–XII вв.). – СПб.: Академический проект, 2003. – 512 с.

  16. Мансикка В.Й. Религия восточных славян. – М.: ИМЛИ

им. А.М. Горького РАН, 2005. – 368 с.

  1. Мифы народов мира: В 2 т. – М.: Советская энциклопедия, 1991 – 1992. – Т. 1. – 671 с.; Т. 2. – 719 с.

  2. Моця О.П., Ричка В.М. Київська Русь: від язичництва до християнства: Навч. посібник. – К.: Глобус, 1996. – 224 с.

  3. Нечуй-Левицький І. Світогляд українського народу. Ескіз української міфології. – К.: Обереги, 1993. – 144 с.

  4. Нидерле Л. Славянские древности / Пер с чешск.

Т. Ковалевой, М. Хазанова. – М.: Алетейя, 2000. – 592 с.

  1. Павленко Ю.В. Дохристиянські вірування давнього населення України. – К.: Либідь, 2000. – 328 с.

  2. Петрухин В.Я. «Боги и бесы» русского средневековья: род, рожаницы и проблема древнерусского двоеверия // Славянский и балканский фольклор. – М., 2000. – С. 314 – 343.

  3. Писаренко Ю.Г. Велес-Волос в язичницькому світоглядi Давньоï Русi. – К.: Манускрипт, 1997. – 240 с.

  4. Попович М.В. Мировоззрение древних славян. – К.: Наукова думка, 1985. – 168 с.

  5. Потебня А.А. О мифическом значении некоторых обрядов и поверий // А.А. Потебня. Слово и миф. – М.: Правда, 1989. –

С. 379 – 443.

  1. Потебня А.А. О доле и сродных с нею существах

// А.А. Потебня. Слово и миф. – М.: Правда, 1989. – С. 472 – 516.

  1. Пріцак Омелян. Походження Русі. – К.: Обереги, 2003. –

Т. 2: Стародавні скандинавські саги і Стара Скандинавія. – 1304 с.

  1. Пропп В.Я. Исторические корни волшебной сказки. – Л.: Изд-во Ленинградского ун-та, 1946.

  2. Рыбаков Б. А. Язычество древних славян. – М.: Наука, 1981. – 608 с.

  3. Рыбаков Б.А. Язычество Древней Руси. – М.: Наука, 1988. – 784 с.

  4. Рязановский Ф.А. Демонология в древнерусской литературе. – М.: Печатня А.И. Снегиревой, 1915. – 126 с.

  5. Скуратівський В.Т. Русалії. – К.: Довіра, 1996. – 734 с.

  6. Славянская мифология: Энциклопедический словарь. – 2-е изд. / Отв. ред. С. М. Толстая. – М.: Международные отношения, 2002. – 509 с.

  7. Творогов О.В. Античные мифы в древнерусской литературе ХI – XVI вв. // ТОДРЛ. – 1977. – Т. 33. – С. 3 – 31.

  8. Ткач М. Володимирові боги: міфологічний зміст та систематизація головних персонажів язичницького культу. – К.: Український центр духовної культури, 2002. – 192 с.

  9. Толстой Н. И. Очерки славянского язычества. – М.: Индрик, 2003. – 622 с.

  10. Топоров В.Н. Боги // Славянские древности. Этнолингвистический словарь в пяти томах. – М.: Международные отношения, 1995. – Т. 1. – С. 204 – 215.

  11. Топоров В. Святость и святые в русской духовной культуре. – М.: Гнозис; Школа «Языки русской культуры», 1995. – Т. I: Первый век христианства на Руси. – 875 с.

  12. Успенский Б. А. Филологические разыскания в области славянских древностей (Реликты язычества в восточнославянском культе Николая Мирликийского). – М.: Изд-тво МГУ, 1982. – С. 31 – 117.

  13. Фаминцын А.С. Божества древних славян. – СПб.: Типография Э. Арнгольда, 1884. – 331 с.

  14. Шаян Володимир. Найвища святість. – Лондон; Торонто, 1971. – 143 с.

  15. Brückner A. Mitologia slowianska i polska / Wstemp i opracow. S. Urbanczyk. – Warszawa: Panstwowe Wydawnictwo Naukowe, 1985.

  16. Urbanczyk S. Religie poganskich Slowian. – Krakow: wyd. Slowianskiego uniwersitetu Jagiellonskiego, Ossolineum, 1947.

Навчальне видання


^ СЛОВ’ЯНСЬКІ ВІРУВАННЯ

Писемні джерела до вивчення курсу «Релігієзнавство»

для студентів гуманітарного факультету

денної форми навчання


Відповідальний за випуск В.М. Вандишев


Редактор С.М. Симоненко


Комп’ютерне верстання В.О. Артюха


Підп. до друку 30.01.2009, поз. 63.

Формат 60х84/16. Папір офс. Гарнітура Times New Roman Cyr. Друк офс.

Ум. друк. арк. 7,44. Обл.-вид. арк. 6,94.

Наклад 50 пр. Собівартість вид. 10,74

Зам. №237


Видавництво СумДУ при Сумському державному університеті

40007, Суми, вул. Римського-Корсакова, 2

Свідоцтво про внесення суб’єкта видавничої справи до Державного реєстру

ДК № 3062 від 17.12.2007.

Надруковано у друкарні СумДУ

40007, Суми, вул. Римського-Корсакова, 2




1 Як ілюстрацію можна навести, наприклад, свідчення німецького мандрівника Й.Д. Вундерера, що побував у Московії в 1590 році. В його щоденнику говориться таке: «Перед містом [Псковом] бачили ми двох кумирів, що були поставлені в давні часи жерцями, які їм поклонялись, а саме Услада, кам’яне зображення якого в руці має хреста, (і) Хорса, який стоїть на змії, з мечем в одній руці і блискавкою [буквально вогняним променем] в іншій. Поблизу від них [можна бачити] польовий табір Стефана [тобто Баторія], який в 1581 році облягав Псков, і там же залишки веж, що відносяться до нього» (Цит за: [Аделунг Ф. Критико-литературное обозрение путешественников по России // ЧОИДР. – 1863. – Кн. 2. – С. 269]). І хоча Вундерер не знав реальних імен кумирів (так, бога Услада в давньоруському пантеоні ніколи не існувало (тут Вундерером копіюється помилка С. Герберштейна), а під іменем Хорса швидше за все потрібно розуміти Перуна), його повідомлення знайшло своє підтвердження в 1897 році, коли верхня частина тулубу одного з таких кумирів були знайдена біля річки Промежиці, що недалеко від Пскова.

2 Термін «двовір’я» у Давній Русі вперше зустрічається ще в ХІ столітті в антилатинському полемічному «Слові про віру християнську й латинську» на означення стану сумніву, невизначеності у виборі між католицизмом та православ’ям, а зовсім не християнсько-язичницького синкретизму. Детальніше див.: Хамайко Н. Древнерусское «двоеверие»: происхождение, содержание и адекватность термина // RUTHENICA. – К., 2007. – Вип. 6. – С. 86 – 114.



1   2   3   4   5   6   7   8   9   10   11

Схожі:

Міністерство освіти І науки україни сумський державний університет кафедра філософії слов’янські вірування писемні джерела до вивчення курсу «Релігієзнавство» для студентів гуманітарного факультету денної форми навчання iconВ. Б. Юскаєв слов’янські вірування
Слов’янські вірування. Писемні джерела до вивчення курсу «Релігієзнавство» для студентів гуманітарного факультету денної форми навчання...
Міністерство освіти І науки україни сумський державний університет кафедра філософії слов’янські вірування писемні джерела до вивчення курсу «Релігієзнавство» для студентів гуманітарного факультету денної форми навчання iconМіністерство освіти І науки україни кременчуцький державний політехнічний університет методичні вказівки щодо самостійного вивчення курсу “введення в марктеинг” для студентів денної форми навчання зі спеціальності
Методичні вказівки щодо самостійного вивчення курсу “Введення в маркетинг” для студентів денної форми навчання зі спеціальності 060100...
Міністерство освіти І науки україни сумський державний університет кафедра філософії слов’янські вірування писемні джерела до вивчення курсу «Релігієзнавство» для студентів гуманітарного факультету денної форми навчання iconМіністерство освіти І науки україни кременчуцький державний політехнічний університет методичні вказівки щодо самостійного вивчення курсу “вступ до спеціальності” для студентів денної форми навчання зі спеціальності
Методичні вказівки щодо самостійного вивчення курсу “Вступ до спеціальності” для студентів денної форми навчання зі спеціальності...
Міністерство освіти І науки україни сумський державний університет кафедра філософії слов’янські вірування писемні джерела до вивчення курсу «Релігієзнавство» для студентів гуманітарного факультету денної форми навчання iconМіністерство освіти І науки україни національна металургійна академія україни робоча програма, методичні вказівки та індивідуальні завдання до вивчення дисципліни "Релігієзнавство" для студентів усіх спеціальностей заочної форми навчання
Робоча програма, методичні вказівки та індивідуальні завдання до вивчення дисципліни "Релігієзнавство" для студентів усіх спеціальностей...
Міністерство освіти І науки україни сумський державний університет кафедра філософії слов’янські вірування писемні джерела до вивчення курсу «Релігієзнавство» для студентів гуманітарного факультету денної форми навчання iconМіністерство освіти І науки України Харківська національна академія міського господарства Методичні вказівки
Для студентів 4 курсу денної І 5 курсу заочної форми навчання спец. 090605,,Cвітлотехніка І джерела світла”
Міністерство освіти І науки україни сумський державний університет кафедра філософії слов’янські вірування писемні джерела до вивчення курсу «Релігієзнавство» для студентів гуманітарного факультету денної форми навчання iconКонспект лекцій для студентів IV курсу гуманітарного факультету спеціальності 030301 «Журналістика» денної форми навчання
Конспект лекцій з дисципліни «Основи журналістикознавчих досліджень» для студентів IV курсу гуманітарного факультету спеціальності...
Міністерство освіти І науки україни сумський державний університет кафедра філософії слов’янські вірування писемні джерела до вивчення курсу «Релігієзнавство» для студентів гуманітарного факультету денної форми навчання iconМіністерство освіти І науки України
Методичні вказівки до практичних занять з дисципліни «За вибором студента» („Спеціальні джерела світла”) (для студентів 5 курсу денної...
Міністерство освіти І науки україни сумський державний університет кафедра філософії слов’янські вірування писемні джерела до вивчення курсу «Релігієзнавство» для студентів гуманітарного факультету денної форми навчання iconМіністерство освіти І науки України Херсонський державний університет Інститут іноземної філології Кафедра німецької мови
Стилістика сучасної німецької мови. Навчальний посібник для студентів денної, заочної та екстернатної форми навчання
Міністерство освіти І науки україни сумський державний університет кафедра філософії слов’янські вірування писемні джерела до вивчення курсу «Релігієзнавство» для студентів гуманітарного факультету денної форми навчання iconІнформаційний лист міністерство освіти І науки, молоді та спорту України Інститут філософії імені Григорія Сковороди нан україни Сумський державний університет Кафедра філософії, політології та інноваційних соціальних технологій
Міжнародної науково-теоретичної конференції «Гуманізм. Трансгуманізм. Постгуманізм», яка відбудеться 19-20 квітня 2013 року в Сумському...
Міністерство освіти І науки україни сумський державний університет кафедра філософії слов’янські вірування писемні джерела до вивчення курсу «Релігієзнавство» для студентів гуманітарного факультету денної форми навчання iconМіністерство освіти І науки, молоді та спорту україни сумський державний університет центр заочної, дистанційної та вечірньої форм навчання кафедра комп’ютерних наук випускна робота на тему
Студента п’ятого курсу, групи ін-72 Дн спеціальності “Інформатика” дистанційної форми навчання Короля Олександра Васильовича
Додайте кнопку на своєму сайті:
Документи


База даних захищена авторським правом ©zavantag.com 2000-2013
При копіюванні матеріалу обов'язкове зазначення активного посилання відкритою для індексації.
звернутися до адміністрації
Документи