Нечаюк Л.І., Телеш Н. О. Готельно-ресторанний бізнес: менеджмент icon

Нечаюк Л.І., Телеш Н. О. Готельно-ресторанний бізнес: менеджмент




НазваНечаюк Л.І., Телеш Н. О. Готельно-ресторанний бізнес: менеджмент
Сторінка1/39
Дата21.05.2013
Розмір7 Mb.
ТипНавчальний посібник
  1   2   3   4   5   6   7   8   9   ...   39

Нечаюк Л.І., Телеш Н.О.


Готельно-ресторанний бізнес: менеджмент





Навчальний посібник. - К.: Центр навчальної літератури, 2003. - 348 с.


В навчальному посібнику висвітлені основні положення сучасної теорії менеджменту, детально розглянуті функції менеджменту та їх застосування у готельно-ресторанному бізнесі. Особливої уваги приділено плануванню, зокрема, таким питанням, як: прогнозування прибутку і рентабельності, сітковому плануванню роботи підприємств сфери гостинності, метоам дослідження попиту на послуги і продукцію, визначенню конкурентоздатності.


Навчальний посібник включає приклади вирішення проблемних питань галузевої діяльності, розкриваючи її специфічність і винятковість.


^ Зміст


Переднє слово

Розділ І. Менеджмент готельно-ресторанного бізнесу на сучасному етапі розвитку ринкової економіки в Україні.

1.1. Сутність категорій «менеджмент», «управління» та «управлінські відносини» в готельно-ресторанному бізнесі

1.2. Підприємство готельно-ресторанного бізнесу як суб'єкт господарської діяльності

    1. Місія, мета та завдання менеджменту підприємств

    2. готельно-ресторанного бізнесу

Розділ II. Визначення організації як соціальної структури

2.1. Сучасна організація та її залежність від факторів макросередовища

2.2. Види організацій сфери готельно-ресторанного бізнесу України

Розділ III. Моделювання організаційних структур управління

3.1. Сутність та особливості організаційних структур, застосовуваних на підприємствах.

3.2. Умови ефективності структури управління підприємств готельно-ресторанного бізнесу.

Розділ IV. Фактори, принципи й функції менеджменту та їх подальший розвиток в умовах ринкової економіки

4.1. Основні фактори менеджменту

та принципи господарського управління

    1. Поняття «функцій менеджменту» та їхня роль в управлінні

    2. підприємствами готельно-ресторанного бізнесу .

Розділ V. Організація виробництва послуг як функція менеджменту.

5.1. Сутність і завдання функції організації виробництва послуг у сфері готельно-ресторанного бізнесу

5.2. Функція менеджменту «організація виробництва послуг проживання»

5.3. Функція менеджменту «організація виробництва послуг харчування».

5.3.1. Оперативне управління технологічними процесами в ресторанах.

5.3.2. Раціональне використання матеріально-технічних і трудових ресурсів в ресторанах.

5.3.3. Управління якістю кулінарної продукції

Розділ VI. Мотивація й стимулювання в готельно-ресторанному бізнесі

6.1. Теоретичні основи мотивації й стимулювання

6.2. Стимулювання праці працівників виробництва в готельно-ресторанному бізнесі.

6.3. Мотиваційні основи управлінської праці.

Розділ VII. Функція контролю у готельно-ресторанному бізнесі.

7.1. Зміст, види, принципи та процес здійснення контролю на підприємствах готельно-ресторанного бізнесу

7.2. Ефективність функції контролю у готельно-ресторанному бізнесі

Розділ VIII. Планування як функція менеджменту

8.1. Планування розвитку підприємств на основі результатів дослідження обсягів попиту й можливостей ринку

8.2. Прогнозування зміни прибутку й рентабельності на підприємствах готельно-ресторанного бізнесу.

8.3. Планування діяльності підприємств готельно-ресторанного бізнесу на основі аналізу факторів зовнішнього, безпосереднього й внутрішнього середовищ

8.3.1. Суть методів аналізу, застосовуваних у плануванні й управлінні підприємств готельно-ресторанної сфери

8.3.2. Аналіз факторів зовнішнього середовища

8.3.3. Аналіз середовища безпосереднього оточення .

8.3.4. Аналіз внутрішнього середовища підприємств готельно-ресторанного бізнесу.

8.4. Стратегічне планування й управління в готельно-ресторанному бізнесі.

8.4.1. Суть організації стратегічного планування й управління на підприємствах.

8.4.2. Сіткове планування й управління стратегічних комплексних робіт

Розділ IX. Значення системи методів менеджменту в роботі підприємств готельно-ресторанного бізнесу

9.1. Економічні методи менеджменту, їх значення і ефективність використання .

9.2. Організаційно-адміністративні методи управління

9.3. Соціально-психологічні методи управління

Розділ X. Управлінські рішення у менеджменті підприємств готельно-ресторанного бізнесу

10.1. Зміст і види управлінських рішень

10.2. Прийняття, реалізація та контроль виконання рішень

10.3. Стилі прийняття управлінських рішень

і ефективність їх виконання.

Розділ XI. Сучасні технології управління колективами

11.1. Кадровий потенціал підприємств готельно-ресторанного бізнесу.

11.2. Підбір управлінських кадрів і формування їх резерву

11.3. Структура особистості здібного керівника

11.4. Особливості зарубіжних технологій управління колективами.

Розділ XII. Комунікаційні процеси в системі управління.

12.1. Види комунікацій та їх структурних схем

12.2. Елементи моделі комунікаційного процесу

12.3. Комунікаційні процеси на підприємствах.

12.4. Інформаційні та організаційні ресурси підприємств готельно-ресторанного бізнесу.

Додаток 1

Додаток 2

Додаток 3

Додаток 4

Додаток 5


Передмова


Готельно-ресторанний бізнес на думку науковців, економістів і спостерігачів усього світу — це сфера людської діяльності, яка при­речена на бурхливий розвиток у найближчі роки. Для створення нових і реконструювання старих підприємств галузі потрібні фахівці, озброєні новітніми досягненнями науки, такі, що вміло уп­равляють великими колективами працівників, приймають ефек­тивні, виважені професійні рішення, планують діяльність і реалізо­вують ідеї по-новому, адекватно реагують на негативні тенденції та явища макрооточення.

Пропонований навчальний посібник, підготовлений з ураху­ванням наукових досягнень сучасного менеджменту, стане у ве­ликій пригоді не лише для студентів що опановують спеціальні фа­хові дисципліни, пишуть курсові та дипломні роботи, але й для фахівців нині діючих підприємств готельно-ресторанного бізнесу різних форм власності, тому що в ньому розглянуті найпроблема-тичніші питання галузевої діяльності, а саме: планування розвитку підприємств на основі результатів дослідження обсягів попиту й можливостей ринку, прогнозування прибутку й рентабельності, аналіз факторів безпосереднього й внутрішнього середовищ, виз­начення конкурентних позицій підприємств, сіткове управління і планування тощо.

Розкриття основних теоретичних положень менеджменту у поєднанні зі специфікою практичної діяльності, що має місце у даному посібнику, на думку викладачів вищої школи, найкраще сприймається й засвоюється студентами, слухачами курсів підви­щення кваліфікації та фахівцями, небайдужими до впровадження передових наукових ідей у практику управління.

Беручи до уваги, що нині політична воля керівників держави спрямована на створення сприятливих умов для розвитку малого й середнього бізнесу, пропонований посібник надасть чималої допо­моги тим, хто прагне до створення й розвитку приватних підпри­ємств у сфері гостинності.


Розділ І


Менеджмент готельно-ресторанного бізнесу

на сучасному етапі розвитку ринкової економіки

України


Із набуттям Україною не формального, а реального сувереніте­ту першорядного значення набуває впровадження передових ор­ганізаційно-управлінських технологій в таку важливу її соціально-економічну сферу господарства як готельно-ресторанний бізнес. Наша країна перейшла до ринкових відносин у час, коли на міжна­родному ринку сталися суттєві зміни в туристичній галузі, важли­вою складовою якої є готельно-ресторанний сервіс. Актуальність завдань щодо формування й впровадження новітніх організаційно-управлінських засад зростає з поглибленням процесів входження України до високо розвиненого соціально-економічного, культур­ного й правового поля Європи й світу, в цілому вже опанованого досконало організованими, нормативно врегульованими та взаємопов'язаними туристичним системами.

На сучасному етапі функціонування підприємств готельно-рес­торанного бізнесу виникають об'єктивні фактори, що ускладню­ють процеси прийняття управлінських рішень, в умовах прискоре­ного темпу суспільно-політичного життя. Збільшується обсяг «фа­хової» інформації, яку слід опановувати й використовувати у по­всякденній діяльності, бурхливо розвивається наука й техніка, що спонукає до впровадження більш продуктивних і якісно нових зразків обладнання, новітніх виробничих технологій та надання широкого спектра послуг. Структура виробничих колективів су­часних підприємств готельно-ресторанної сфери значно ускладни­лась, що зумовлене появою нових професій, суттєвими змістовими змінами праці фахівців традиційних спеціальностей, підвищенням рівня освіти та духовної культури працівників, появою й дивер­сифікацією можливостей щодо реалізації особистості в умовах еко­номічної й політичної демократії.

На сучасному етапі розвитку готельно-ресторанного бізнесу процесу прийняття рішень належить провідне місце в управлінні підприємствами, тому що рішення, прийняті керівником визнача­ють не лише рівень ефективності його діяльності, але й забезпечу­ють стійкий розвиток об'єкта управління та утримання ним позицій на світовому ринку. При цьому керівникам доводиться приймати обгрунтовано-об'єктивні рішення в ситуаціях виключної складності й непередбачуваності. Компетентність керівника визна­чається рівнем ефективності прийнятих ним рішень, вмінням їх ре­алізувати й контролювати процес виконання. Колективна раціональна діяльність на основі професійного управлінського рішення є запорукою досягнення високої організаційної культури суб'єктів сучасного готельно-ресторанного бізнесу.

Найважливішими рисами керівника нової формації є: про­фесійна компетентність, високий рівень підготовки у сфері ме­неджменту, обізнаність в теоретичних питаннях економіки й пра­ва, вміння самостійно й оперативно приймати вірні рішення з ура­хуванням інноваційних процесів та новітніх тенденції розвитку бізнесу. Досить важливими вважаються також організаторські здібності керівника: цілеспрямованість, вміння підбирати й ефек­тивно використовувати кадри, визначати їхні функції відповідно до набутого рівня знань, делегувати їм певний обсяг повноважень. Керівник повинен чітко визначати й використовувати можливості й здібності працівників, виявляти турботу про умови їх праці і по­бут, створювати позитивний соціально-психологічний клімат у колективі.

У процесі формування української ринкової економіки, обтяженому загальною економічною дестабілізацією, діяльність менед­жерів значно ускладнюється, тому що їм доводиться контролювати безпрецедентні ситуації, перерозподіляти ресурси з метою найвигіднішого їх використання. Менеджери готельно-ресторанного бізнесу приймають рішення в умовах значного ризику й невизначе­ності, що потребує високого фахового рівня, оперативності, са­мостійності та відповідальності.

Одним із головних критеріїв здійснення ефективної менед­жерської роботи є координація діяльності різних структурних підрозділів у процесі надання певних видів послуг.

Запорукою ефективності менеджменту готельно-ресторанного бізнесу є реалізація його контролюючої функції. Дієвий і надійний контроль з боку керівництва є важливою й вирішальною умовою ефективного управління, якщо здійснюються три основні його стадії: встановлення фактів, критична їх оцінка й розробка заходів щодо вдосконалення діяльності підприємства.


^ 1.1. Сутність категорій «менеджмент», «управління»

та «управлінські відносини»

в готельно-ресторанному бізнесі


Ще донедавна поняття «менеджмент» було новим і незро­зумілим для багатьох в нашій країні. Але з розвитком ринкових відносин, процесом приватизації державної власності, розширен­ням діяльності комерційних підприємств, зарубіжний досвід уп­равління в сфері ринкової економіки став досить актуальним. Но­ва наука — «Менеджмент», (яка спочатку сприймалась як метод управління) набула значного поширення як така, що всебічно вив­чає феномен управління, його методи і принципи.

Ряд науковців посилається на визначення «менеджменту», про­поноване тлумачним Оксфордським словником англійської мови, де це поняття трактується як:

- спосіб, манера спілкування з людьми;

- влада й мистецтво управління;

- особливого роду вміння й адміністративні навички;

- орган управління, адміністративна одиниця.

Відтак можна дійти висновку, що навіть в англійський мові цей термін трактується неоднозначно. Американський дослідник цієї проблеми П.Друкер підкреслює виключно американське поход­ження цього поняття, а також його полісемантичний характер, то­му що термін «менеджмент» включає в себе й визначену функцію, й соціальний статус осіб, які її виконують, й навчальну дисципліну, й галузь наукових досліджень. Разом з цим П.Друкер наголошує, що до організацій, діяльність яких не відноситься до сфери бізнесу, як правило, поняття «менеджмент» і «менеджер» не застосовуються. Відтак поняття «менеджмент» щодо поняття «управління» слід роз­глядати як частину від цілого.

Коли йдеться про менеджмент, у американців він майже завжди асоціюється із особою менеджера-функціонера — суб'єкта управлін­ня, що діє в системі певної організації. В більш широкому значенні вони застосовують термін «адміністрація», який більшою мірою відбиває знеособлену систему управління. Менеджер — це насампе­ред управлінець-професіонал, який усвідомлює, що він представник особливої професії із спеціальною підготовкою, а не просто інженер чи економіст, що займається управлінням. В розвинених країнах по­няття «менеджмент» нерозривно пов'язане з поняття «бізнес».

Бізнес — це діяльність, спрямована на отримання прибутку шля­хом виробництва й реалізації певної продукції чи послуг. Управ­ління бізнесом — це управління комерційними й господарськими організаціями. Термін «менеджмент» застосовується до діяльності організацій різних типів, але якщо йдеться про державні органи різного рівня, то застосовується термін «державне управління».

Крім визначення, пропонованого Оксфордським словником, існують інші підходи до визначення терміну «менеджмент»:

- менеджмент — це сукупність принципів, методів, засобів і форм управління виробництвом з метою підвищення його ефектив­ності [1];

- менеджмент — це наука про управління людськими відноси­нами [5];

- менеджмент — це раціональний спосіб управління діловими організаціями [4];

- менеджмент — це особлива галузь наукових знань і професій­ної спеціалізації управляючих-менеджерів, які складають адмініст­ративний штат [2];

- менеджмент — це вміння добиватись поставлених цілей, вико­ристовуючи працю та інтелект інших людей [7];

- менеджмент — це функція, вид діяльності, що полягає в керівництві людьми в різнорідних організаціях [8];

- менеджмент — це управління бізнесом, а бізнес є унікальною, винятковою справою у суспільстві [9].

Менеджмент як наукова теорія виник і розвивається у зв'язку з необхідністю дослідження і пояснення таких явищ як процвітання або банкрутство організацій, визначення та застосування певних методів управління для забезпечення їх успішної діяльності.

Історія розвитку менеджменту пов'язана з двома підходами до процесу управління: перший акцентував увагу на управлінні опе­раціями (технічному боці виробничого процесу), другий — на уп­равлінні трудовими ресурсами, віддаючи пріоритет психологічним факторам, мотивації працівників й стимулюванню їх до діяльності.

Теоретико-наукову основу менеджменту можна визначити як акумульовані, логічно впорядковані знання, що являють собою си­стему принципів, методів і технологій управління, розроблених на базі інформації, отриманої як емпіричним шляхом, так і в резуль­таті проведених досліджень в різних галузях науки.

Теорії менеджменту притаманні такі особливості:

- орієнтація на вирішення практичних завдань;

- міждисциплінарний характер;

- впровадження у міжнародному масштабі.

Менеджмент — це інтеграційний процес, за допомогою якого професійно підготовлені управлінці створюють підприємства й уп­равляють ними шляхом визначення певної мети й віднайдення спо­собів її досягнення. Кінцевою метою менеджменту є забезпечення прибутковості підприємства.

Найважливішим завданням менеджменту у готельно-ресторан­ному бізнесі є організація виробництва й надання послуг високої якості з урахуванням інтересів споживачів і забезпечення стабіль­ного становища підприємства на ринку послуг.

Менеджмент готельно-ресторанного бізнесу є особливою на­укою. Він поєднує питання економіки, планування, економічного аналізу, організації діяльності, психології, соціології, педагогіки, права, кібернетики та ін.

В основу розвитку сучасного менеджменту готельно-ресторан­ної сфери покладені досягнення практично всіх наукових шкіл уп­равлінського спрямування. Дослідження логіки розвитку менедж­менту як невід'ємного атрибуту розвитку готельно-ресторанного бізнесу в умовах постійної нестабільності середовища є необхідною умовою для підтримання конкурентоздатності підприємств. При цьому визначальні передумови успіху створюються поза підприємством у зовнішньому середовищі, саме тому сучасний ме­неджмент необхідний насамперед для економічно самостійних гос­подарюючих суб'єктів, для оперативного реагування на постійну мінливість кон'юнктури ринку, позицій конкурентів і коригування власних позицій з врахуванням вимог зовнішнього середовища. Відтак можна визначити основні завдання теорії менеджменту:

по-перше, вона повинна озброїти працівників, зайнятих прак­тичною діяльністю, знаннями, які допоможуть їм підвищити рівень управління;

по-друге, сприяти підвищенню кваліфікації менеджерів при підготовці претендентів на ці посади;

по-третє, визначити сфери й проблеми, які вимагають подаль­шого вивчення з метою сприяння розвитку наукової бази.

Теорія менеджменту є порівняно молодою науковою дис­ципліною, що оформилася в окрему галузь знань у XX ст. При цьо­му інтенсивний її розвиток розпочавсь лише після другої світової війни. Теорія розроблялася швидко і в багатьох напрямах. Не­зважаючи на це, вона і нині перебуває в стадії розвитку, що зумовлюється рядом невирішених проблем у сфері термінології, не­визначеністю масштабів, необґрунтуваністю принципів і факторів, узагальненістю і нечіткістю тверджень. І все ж набуті досягнення теорії менеджменту значною мірою сприяють вдосконаленню практики управління.

У найширшому розумінні поняття «управління» — це цілеспря­мований вплив суб'єкта на об'єкт управління за допомогою певної системи методів і технічних засобів з використанням особливої тех­нології для досягнення поставленої мети.

Якщо вважати, що об'єкт — це предмет, на який спрямована діяльність людини, то предмет — це те, що виступає матеріальним джерелом діяльності. Діяльність — це робота, тобто систематичне застосування людських сил в якійсь галузі. Працювати означає приводити в дію, управляти. Управляти — тобто спрямовувати чиїсь вчинки. Вчинок — дія, здійснена кимось. Дія — вияв певної енергії. Відтак управління — це діяльність, спрямована на зміну об'єкта з урахуванням його здібностей, сил і енергії для того, щоб він міг функціонувати в оточуючому середовищі, спрямовувати вчинки і роботу даного об'єкта для реалізації поставлених цілей.

Управління в широкому розумінні — це загальна система відно­син і явищ управління в природі та суспільстві, у вузькому — це тех­нологічна організація об'єкта управління. Тоді як менеджмент у ши­рокому розумінні — загальні принципи соціального управління; влада і мистецтво управління людьми; у вузькому — управління ви­робництвом, діяльністю по організації досягнення поставленої мети. Всі складові управління на підприємстві є взаємопов'язаними і вза-ємообумовленими, але все ж відносно самостійними. Для здійснення успішної управлінської діяльності суб'єктові необхідне володіння технічними, фаховими, організаційно-управлінськими, а також пе­дагогічними знаннями, в тому числі й психолого-соціологічними.

Отже, здійснюючи процес управління, менеджер забезпечує найефективніше використання матеріальних і людських ресурсів організації для досягнення поставленої перед нею мети, що перед­бачає задоволення матеріальних потреб працівників, розвиток бізнесу, вирішення інших соціальних проблем.

Усі підприємства готельно-ресторанного бізнесу являють со­бою складні соціальні системи, всередині яких можна виділити дві складові: виробництво послуг і управління. Ці складові підпоряд­ковані одна одній і перебувають у певних відносинах між собою. Вихідним моментом їхньої взаємодії є цілі функціонування цих організаційних утворень, для досягнення яких система управління впливає на сферу виробництва послуг. Існує і зворотній зв'язок між зазначеними складовими — зміни у сфері виробництва послуг зу­мовлюють корегування управлінського процесу. Керівники підрозділів і підпорядковані їм працівники вступають у певні відно­сини, які визначаються як управлінські й виступають предметом менеджменту. Управлінські відносини визначаються не лише сто­сунками між керівниками й підлеглими. Предметом дослідження менеджменту є всі види виробничих і міжособистісних стосунків між працівниками в межах підприємства.

Відносини між працівниками підприємства можна поділити на відносини субординації та координації. Відносини субординації — це відносини між працівниками та їхнім безпосереднім керівником, чиї вказівки є обов'язковими для виконання. У підприємствах го­тельно-ресторанного бізнесу це відносини між головним бухгалте­ром і працівниками бухгалтери, між адміністратором залу рестора­ну та офіціантами, між завідуючим виробництвом та кухарями. Відносини координації мають місце між працівниками різних підрозділів внаслідок їх спільної діяльності, між колегами в одному підрозділі. Працівники, між якими виникають відносини коорди­нації, прямо не підпорядковані один одному й мають рівні права у здійсненні спільної діяльності. Наприклад, в обслуговуванні гру­пи туристів беруть участь працівники виробництва послуг прожи­вання, кухарі, офіціанти, працівники екскурсійного бюро, перекла­дачі, працівники інших структурних підрозділів. У цьому разі вони є рівноправними партнерами, які вступають у відносини коорди­нації для досягнення загальної мети.

^ 1.2. Підприємство готельно-ресторанного бізнесу як суб'єкт господарської діяльності

Готельно-ресторанний бізнес є основною складовою туристич­ної галузі нашої держави. Розвиток внутрішнього та міжнародного туризму значною мірою пов'язаний з рівнем матеріально-технічної бази туристичних підприємств, розгалуженістю та різноманітністю їх мережі, якістю та обсягом послуг, пропонованих готельним гос­подарством. Готельні підприємства виконують одну з основних функцій у сфері обслуговування туристів — забезпечують їх жит­лом і побутовими послугами під час подорожі.

Свого часу поняття «готельне господарство» співвідносилося з господарською діяльністю, що полягала в наданні платних послуг розміщення в готелях. Згодом, із зростанням попиту на туристичні послуги й прагненням готелів до розширення комплексності обслу­говування, послуги розміщення стали тісно пов'язуватись з харчу­ванням і реалізацією додаткових послуг. Це дає підстави для визна­чення поняття «готельне господарство» в широкому та вузькому його розуміннях. Визначення поняття «готельне господарство» у широкому розумінні включає проживання, харчування та додат­кові послуги; у вузькому розумінні — лише проживання.

Прискорений розвиток туристичної галузі, прагнення підпри­ємств до отримання найвищого прибутку та зростаюча платоспро­можність споживачів послуг сприяють розширенню та урізно­манітненню готельної діяльності. Поряд з послугами проживання й харчування пропонуються такі нові додаткові послуги, як: обслуго­вування ділових зустрічей, спортивні, медичні, посередницькі, ко­мунально-побутові та ін. При цьому підприємства готельного гос­подарства розширюють послуги не тільки притаманні даній галузі, а й іншим галузям, наприклад, харчовій.

Поняття «готельна справа» застосовувалось спочатку для виз­начення діяльності готелів. Нині ж це поняття охоплює діяльність кемпінгів, мотелів, туристичних баз, котеджів та ін. Але готель був першим типом підприємств що надавали послуги проживання гро­мадянам, і саме він дав назву всій галузі.

Існує ряд інших підприємств, які надають послуги щодо тимча­сового проживання громадян, але вони не входять до системи го­тельного господарства. Це — будинки відпочинку, санаторії, пансіонати, дитячі табори відпочинку, профілакторії та ін. Вони не належать до готельного господарства тому, що надання послуг проживання не є їх основною діяльністю, а ціна послуг, як прави­ло, не набагато перевищує їх собівартість.

Економічна сутність готельної діяльності полягає у тому, що вона має нематеріальний характер. Результатом виробничо-ек­сплуатаційної діяльності готелів є не «готовий продукт», а пропо­зиція особливого виду послуг. При цьому послуги не можуть ви­роблятись окремо від існуючого матеріального продукту, тобто без експлуатації матеріально-технічної бази (будівлі, споруди, ус­таткування, інвентар), яка виступає основою виробництва та ре­алізації пропонованих послуг. З урахуванням особливостей обслу­говування в готельному господарстві, де поєднуються виробництво та споживання послуг, цей процес визначається поняттям «надання послуг». Слід підкреслити, що в процесі цієї діяльності здійснюється продаж і безпосереднє надання послуг.

Рівень обслуговування у сучасному готельному господарстві зумовлений, головним чином, станом матеріально-технічної бази підприємства, що його пропонує (будівлі, споруди, інженерне й санітарно-технічне обладнання, електроприлади, меблі, тощо). В останні роки спостерігається процес оновлення та урізно­манітнення матеріально-технічної бази підприємств, підвищення фахового рівня персоналу готелів, впровадження інноваційних тех­нологій тощо. Будівлі готелів обладнуються спортивними, медич­ними, розважальними та іншими приміщеннями. Відтак, процес обслуговування споживачів послуг урізноманітнюється, а пропо­новані послуги набувають комплексного характеру.

При цьому попит на готельні послуги є нерівномірним, що зу­мовлюється економічними, демографічними, природо-кліматичними факторами. Дуже часто він залежить від сезону, днів місяця і навіть тижня. Тому готелі, мотелі, кемпінги повинні мати певний резерв номерного фонду, а також матеріальних і трудових ресурсів, щоб оперативно і ефективно реагувати на його коливання. Постійна готовність підприємств готельного господарства до зустрічі й обслуговування гостей передбачає необхідність одночас­ної присутності протягом доби адміністратора, регістратора, портьє, носильників, покоївок та інших фахівців. Це значною мірою знижує ефективність використання праці персоналу. Однак вітчиз­няний та зарубіжний досвід відкриває шляхи до подолання цього протиріччя (наприклад, запровадження бригадної організації праці за принципом суміщення професій). Так, у готельному об'єднанні «Формула-1», якому належать 200 мотелів на території Франції, Бельгії, Німеччини, Великобританії та Нідерландів у результаті впровадження електронної системи резервування місць, чисельність постійно працюючого персоналу в окремих підприємствах скороти­лась до мінімуму й становить 2-3 особи на одне підприємство.

Процес надання основної послуги у готельній діяльності можна схематично поділити на кілька основних етапів:

- інформація про надання комплексу послуг;

- резервування (бронювання) місць;

- реалізація послуг;

- зустріч і проводи гостей;

- обслуговування під час перебування в готелі

Вказані етапи надання послуг проживання є взаємопов'язаними та взаємообумовленими, кожен окремо й усі разом вони визнача­ють рівень якості діяльності підприємства.

З метою підвищення рівня якості та культури обслуговування, а також конкурентоздатності на світовому ринку підприємства го­тельно-ресторанного бізнесу повинні пропонувати не лише висо­кий рівень комфорту, але й широкий спектр додаткових послуг. Сервіс готелю доцільно формувати не за принципом попиту, а за принципом пропозиції.

Асортимент додаткових послуг, у цій галузі постійно розши­рюється. Якщо раніше в переліку готельних підприємств нашої країни їх значилось не більше десяти, то нині їх вже понад шістде­сят, що значно ускладнює роботу менеджерів цієї сфери діяльності.

Додаткові послуги, що їх надають вітчизняні готельні підприємства за загальними ознаками щодо задоволення попиту, можна поділити на групи, а саме:

1. Послуги для забезпечення комфортності перебування гостей у готелі та в районі їх тимчасового перебування:

- інформаційні (інформування про послуги, пропоновані готе­лем, про розташування готелю, транспортне обслуговування, про­позиції щодо придбання товарів, сувенірів тощо, наявність історико-культурних пам'яток і культурно-просвітницьких установ);

- комунально-побутові (прання, чищення, прасування одягу, ремонт взуття, годинників, валіз, спортивного інвентаря тощо);

- посередницькі (резервування місць у культурно-розважальних установах, замовлення театральних квитків, резервування номерів в інших місцях перебування тощо);

- автотранспортні послуги (гараж, стоянка, дрібний ремонт транспортних засобів);

- продаж товарів, видань ЗМІ, сувенірів тощо;

- прокат спортивного, пляжного інвентарю, комп'ютерного об­ладнання, автомобілів, розмножувальної техніки тощо;

- зберігання кореспонденції, цінних речей.

2. Послуги щодо поінформування подорожуючих про район, країну перебування (організація екскурсій, зустрічей, перегляд фільмів, участь в урочистостях з нагоди національних свят то­що);

3. Послуги, що передбачають підвищення рівня комфорту в го­тельних номерах (харчування в номері, встановлення додаткового обладнання тощо);

4. Послуги, пов'язані із задоволенням особливих побажань гос­тей — діячів мистецтва, спортсменів, бізнесменів та ін. (користуван­ня музичними інструментами, спортивним знаряддям, послуги осо­бистих екскурсоводів, перекладачів, секретарів, забезпечення телек­сним, супутниковим зв'язком, комп'ютерним обладнанням тощо).

Залежно від виду та категорії готелю перелік додаткових послуг значно відрізняється. Готелі категорії «5 зірок» повинні надавати всі додаткові послуги самостійно через широку мережу власних підрозділів (перукарня, ресторан, кафе, бар, відділення зв'язку та банку, магазини, кіоски, бюро різних видів послуг тощо).

Підприємства готельно-ресторанного бізнесу високої категорії, як правило, мають велику місткість, більш низької — малі або се­редні за обсягом. Саме тому вони мають різну чисельність уп­равлінського персоналу. Утримання великого апарату управлінців економічно виправдане лише на великих підприємствах. У зв'язку з ліквідацією централізованих управлінських структур, набуттям повної господарської самостійності, розгортанням привати­заційних процесів керівники підприємств змушені самостійно пла­нувати їх подальший розвиток, укладати відповідні господарські угоди, забезпечувати технологічні процеси надання послуг, підби­рати кадри і керувати роботою персоналу, щоденно вирішувати безліч непередбачуваних проблем.

Значно збільшився обсяг управлінської праці, пов'язаної з по­стачанням, обліком, контролем виконання завдань. Все це потре­бує високої кваліфікації керівників, їх уміння на високому рівні ви­конувати будь-які управлінські функції.

Розглянуті особливості менеджерської діяльності підприємств готельно-ресторанного спрямування спонукають їх до об'єднання в асоціації, господарські товариства, де ряд управлінських функцій можна виконувати централізовано (укладення угод щодо поста­чання, ремонту, маркетингових досліджень, правового консульту­вання, підготовки кадрів, обліку роботи тощо).

^ 1.3. Місія, мета та завдання менеджменту підприємств готельно-ресторанного бізнесу

Одним із головних завдань менеджменту підприємств готельно-ресторанного бізнесу є визначення мети, для досягнення якої фор­мується, функціонує й розвивається дана організація як цілісна система. Визначення мети — це вихідний момент в діяльності ме­неджера, особливо в умовах ринкової економіки. В результаті роз­державлення й демонополізації, законодавчого закріплення різних форм власності, децентралізації й регіоналізації управління розвит­ком економіки система готельно-ресторанного бізнесу щорічно по­повнюється новоствореними підприємствами. На стадії створення підприємства визначаються його:

- місія та мета діяльності;

- спеціалізація, потужність та, наявні ресурси;

- ринки споживачів послуг і т. ін.

Значення вірно визначеної місії не можна переоцінити. Поняття «місія підприємства» трактується у широкому та вузькому значенні.


широке значення




вузьке значення

Місія уособлює й визначає призначення новостворюваної організації, її філософську концепцію; визначає пріорітети, цінності и принципи, згідно з якими організація здійснюватиме свою

діяльність. Призначення визначає дії

щодо побудови й типової приналеж-

ності організації. Як правило, філософія організації змінюється дуже рідко.

Місія асоціюється з

призначенням новоствореної

організації, що чутливо

реагує на зміни як

внутрішнього так і

зовнішнього середовища,

визначає суть її існування та кардинальні відмінності від

інших організацій.

























Вірно сформульована місія, маючи загальний філософський зміст, надає організації унікальності. Якщо керівник не визначив місії підприємства, то це неминуче призведе до помилок при вирішенні проблеми вибору, що постає постійно перед ним в про­цесі виробничої діяльності. Місія кінець-кінцем визначає статус підприємства, забезпечує напрями та орієнтири в ході реалізації стратегічних планів на різних рівнях його розвитку.

Основними особами, чиї інтереси повинні враховуватись при визначенні місії підприємства готельно-ресторанного бізнесу, є:

- власники підприємства, які створюють, приводять в дію і роз­вивають його з метою одержання прибутку для вирішення власних життєвих проблем;

- працівники підприємства, які своєю працею, безпосередньо за­безпечують його діяльність, виробляють і реалізують певні послу­ги, отримуючи за це від підприємства за свою діяльність матеріаль­ну компенсацію для вирішення своїх життєвих проблем;

- споживачі послуг, які віддають підприємству свої ресурси (гроші) в обмін на отримані послуги;

- ділові партнери підприємства, які перебувають з ним у ділових відносинах (формальних і неформальних), надають підприємству послуги (комерційні і некомерційні), отримуючи аналогічні послу­ги з боку підприємства;

- місцеві організації, які перебувають з підприємством у взаємо­дії, що має багатогранний характер, і насамперед стосується фор­мування соціального та екологічного зовнішнього середовища функціонування підприємства;

- суспільство в цілому, представлене державними структурами, що взаємодіють з підприємством в політичній, правовій, економіч­ній і інших сферах макрооточення й отримують від підприємства частину створеного ним прибутку для забезпечення суспільного розвитку.

Місія підприємства повинна відбивати інтереси всіх шести за­значених суб'єктів. Міра представленості в місії інтересів кожного із вказаних суб'єктів принципово залежить від розмірів підприємства, його місцерозташування і т. ін. Найстійкішим, найвідчутнішим і найспецифічнішим є вплив на місію підприємства інтересів влас­ників, працівників і споживачів послуг. Тому місія підприємств го­тельно-ресторанного бізнесу формулюється таким чином, щоб в ній обов'язково відбивалися насамперед інтереси саме цих трьох груп.

Як вже зазначалося, чітко сформульована місія визначає так званий образ підприємства, суть його існування та кардинальні відмінності щодо інших підприємств. Відтак при формулюванні по­няття «місія підприємства» враховуються такі його характеристики:

- цільові орієнтири, які окреслюють коло завдань, на вирішення яких спрямована діяльність підприємства у перспективі його роз­витку;

- сфера діяльності, яка визначає вид послуг, пропонованих підприємством споживачам, та ринок реалізації зазначених послуг;

- філософська концепція підприємства, що визначає пріорітети, цінності та принципи, згідно з якими підприємство здійснює свою діяльність;

- шляхи й способи діяльності підприємства, що передбачають використання його конкурентних переваг та кардинальних відмінностей від інших підприємств при завоюванні позицій на споживчому ринку (виробнича технологія, новітнє устаткування, використання ноу-хау тощо).

При формулюванні місії підприємства важливим є створення певного іміджу, що відбиває зміст його діяльності й конкурентні переваги підприємства. Відтак, місія має велике значення для ре­алізації підприємства як суб'єкта господарської діяльності.

По-перше, місія презентує підприємство як суб'єкт господарсь­кої діяльності з визначеною метою, шляхами її досягнення та чіткою філософською концепцією.

По-друге, місія сприяє об'єднанню колективу підприємства на основі так званого корпоративного духу, а саме:

- для співробітників стає зрозумілішою мета діяльності й роз­витку підприємства. Відтак колектив спрямовує зусилля в одному напрямі для досягнення визначених цілей;

- місія сприяє адаптації працівників на підприємстві, концент­рації їхньої уваги на здійсненні своєї діяльності;

- місія сприяє створенню позитивного мікроклімату в колективі на основі визначеної філософської концепції підприємства.

По-третє, чітко визначена місія стає запорукою ефективного й далекоглядного управління підприємством, тому що вона:

- є базою для визначення мети діяльності підприємства, а відтак основою для визначення його стратегічних та тактичних дій;

- сприяє раціональному розподілу ресурсів підприємства і ство­рює основу для аналізу використання ресурсів;

- розширює зміст діяльності співробітників на основі більш ши­рокого спектру прийомів мотивації.

Місія не повинна бути обтяженою конкретикою вказівок сто­совно термінів та методів роботи підприємства. Вона визначає стратегічні напрями розвитку, позиції підприємства в економічно­му просторі. Саме тому вона повинна бути чітко сформульованою, легко зрозумілою й бути однозначною щодо тлумачення. Досвід­чені менеджери готельно-ресторанного бізнесу при формулюванні місії акцентують увагу на трьох її основних елементах:

- визначення основної послуги, яка надається підприємством;

- визначення головного споживчого ринку для реалізації послуг;

- створення технологічної схеми виробництва зазначених послуг. Дещо узагальнене формулювання місії готельного комплексу

може мати такий вигляд: «Надання іноземним і вітчизняним грома­дянам послуг проживання високої й середньої вартості». Зазначена місія чітко визначає сферу діяльності підприємства (надання послуг проживання), споживачів послуг (іноземні і вітчизняні громадяни) з орієнтацією на середні й найбільш забезпечені прошарки населення. Формулювання місії справляє вирішальний вплив на стратегію й тактику підприємства, а також забезпечує підтримку діяльності підприємства з боку суспільства.

Місія формулюється вищим керівництвом, на яке покладається повна відповідальність за її впровадження в життя шляхом визна­чення і досягнення мети діяльності підприємства. Місія є основою не лише для визначення мети діяльності підприємства в цілому, але й кожного з його підрозділів і функціональних підсистем, зокрема тих, які логічно узгоджують свою діяльність із загальною метою підприємства.

Визначення мети діяльності підприємства передбачає досягнен­ня його бажаного стану в процесі використання його потенціалу. Саме тому вона повинна бути конкретною, виваженою, реальною в аспекті її досягнення, узгодженою, відповідати напряму розвитку суспільства.

Визначення мети підприємства — це конкретизація його місії у оптимальній формі з точки зору управління процесом її ре­алізації, їй притаманні:

- чітка орієнтація на визначений часовий термін;

- конкретність і вимірюваність;

- позбавленість суперечностей і узгодженість щодо інших цілей і ресурсів;

- адресність і контрольованість.

Як правило, підприємства готельно-ресторанного бізнесу став­лять і реалізують не одну, а кілька цілей, важливих для їхнього функціонування та розвитку. Поряд із стратегічними завданнями їм доводиться вирішувати значну кількість поточних і оператив­них. Крім економічних, перед ними стоять соціальні, організаційні, наукові й технічні завдання. Поряд з регулярно повторюваними, традиційними проблемами вони повинні приймати рішення у непередбачуваних ситуаціях.

Зазначені цілі класифікуються за такими критеріями:

- період виконання (стратегічні, тактичні, оперативні);

- зміст (економічні, організаційні, наукові, соціальні, технічні, політичні);

- функціональна структура (маркетингові, інноваційні, кадрові, виробничі, фінансові, адміністративні);

- середовище (внутрішнє, безпосереднє, зовнішнє);

- пріоритетність (особливо пріоритетні, пріоритетні, інші);

- вимірюваність (кількісні, якісні);

- повторюваність (постійні, разові);

- ієрархія (підприємство, підрозділи, ланки);

- стадії життєвого циклу (проектування й створення об'єкта, зростання підприємства, зрілість і завершення життєвого циклу).

Обсяг і різноманітність цілей і завдань менеджменту є настільки широкими, що без комплексного, системного підходу до визначен­ня їх складу не може обійтись жодне підприємство, незалежно від його розмірів, спеціалізації, типу, зірковості й форми власності.

Як правило, підприємства готельно-ресторанного бізнесу на су­часному етапі розвитку ринкових відносин ставлять такі цілі:

- стабілізація фінансового стану підприємства шляхом здійснення маркетингових заходів;

- підвищення конкурентоздатності пропонованих послуг на ринку в'їзного та внутрішнього туризму;

- наукове дослідження ринку збуту послуг для визначення стра­тегії підприємства щодо збереження та розширення його вироб­ництва;

- прогнозування щодо поточних і перспективних потреб спо­живачів послуг для визначення основних напрямів діяльності;

- комплексний маркетинговий вплив на споживачів послуг на всіх етапах обслуговування;

- створення й підтримання іміджу підприємства;

- цілеспрямованість інформаційно-рекламних заходів;

- забезпечення умов для розвитку творчого потенціалу праців­ників, підвищення рівня їх матеріального забезпечення й зацікавле­ності у збереженні своєї посади;

- визначення критичних місць управлінського впливу і пріорітетних завдань, виконання яких забезпечує досягнення запланова­них результатів.

В реальних умовах цілі повинні бути конкретними й досить зва­женими на основі відповідних показників, а також диференційова­ними за часовим фактором:

- довготермінові — реалізовані впродовж трьох-п'яти років;

- короткотермінові — в межах одного року; середньотермінові — реалізовані впродовж одного-трьох років.

Середньотермінові цілі, як правило, передбачають вирішення таких завдань:

- стабілізація доходів підприємства;

- завоювання довіри споживачів послуг;

- забезпечення потреб й добробуту співробітників;

- засвідчення соціальної відповідальності підприємства.

Ці чотири сфери стосуються інтересів всіх впливаючих на діяль­ність підприємства суб'єктів.

Найпоширенішими напрямами, за якими визначаються цілі підприємства готельно-ресторанного бізнесу є такими:

- прибутковість, яка визначається розміром прибутку та рента­бельністю;

- становище на ринку, яке визначється за такими показниками як: опанована частка ринку, обсяг продажу послуг, опанована ча­стка ринку порівняно з конкурентами, частка певних видів послуг у загальному обсязі реалізованих послуг;

- продуктивність, яка визначається за витратами на одиницю виготовлених послуг (продукції), ефективністю, обумовленою співвідношенням одиниці виробничих потужностей та обсягом ви­роблених послуг за певний проміжок часу;

- фінансові ресурси, які характеризують структуру капіталу, рух коштів і величину обігового капіталу;

- потужність підприємства, яка визичається за показниками ви­робничих, технічних, побутових площ; рівнем технічного облад­нання тощо;

- виробництво й реалізація послуг, оновлення технології, харак­теризуються такими показниками, як: обсяг витрат на виконання науково-дослідних робіт, терміни введення в дію нового обладнан­ня, пропозиція нових видів послуг;

- зміни в організації й управлінні, що відображаються показни­ками, які встановлюють завдання по термінах організаційних змін;

- людські ресурси, що визначаються за такими показниками як: кваліфікаційний рівень залучених працівників, оптимальне вико­ристання кадрового потенціалу, плинність кадрів, здійснення за­ходів щодо підвищення кваліфікації працівників;

- якість послуг, що визначається швидкістю обслуговування, чисельністю постійних споживачів послуг, наявністю рекламацій тощо;

- сприяння розвитку соціальної сфери, що визначається обсягом спонсорської допомоги, кількістю благодійних заходів і акцій тощо.

Короткотермінові цілі випливають із завдання довготерміно­вих цілей, конкретизують і деталізують їх, вони є певними віхами на шляху досягнення довготермінових цілей.

У кожному підприємстві готельно-ресторанного бізнесу є кілька структурних підрозділів різної величини і кілька рівнів управління, тому складається ієрархія цілей — декомпозиція цілей більш висо­кого рівня і цілей більш низького рівня. Особливості їх ієрархічної побудови: по-перше, цілі більш високого рівня завжди мають більш широкий характер і більш довготривалий часовий інтервал досяг­нення; по-друге, цілі більш низького рівня виступають свого роду за­собами для досягнення цілей більш вищого рівня. Ієрархія цілей відіграє дуже важливу роль, тому що вона визначає структуру підприємства й забезпечує орієнтацію діяльності всіх підрозділів на досягнення цілей високого рівня. Якщо ієрархія цілей побудована вірно, то кожний підрозділ, досягнувши своєї цілі, вносить не­обхідний вклад в діяльність всього підприємства для досягнення ним загальних цілей. Однак, якщо цілі визначені невірно, це може призвести до негативних наслідків для підприємства.

Саме тому слід виділити кілька основних вимог, яким повинні відповідати вірно сформульовані цілі.

1. Цілі повинні бути досяжними — це принципова вимога при визначенні цілей. Вони не повинні бути досить легкими для досяг­нення. Але вони не повинні бути нереальними щодо можливостей виконавців. Нереальна для досягнення ціль приводить до демотивації працівників і втрати ними необхідних в роботі орієнтирів, що негативно позначається на діяльності підприємства.

2. Цілі повинні бути гнучкими, що надає можливість для їх корегу­вання щодо змін як у внутрішньому так і у зовнішньому середовищі.

3. Цілі повинні бути конкретними, мати певну визначеність і специфічність, допомагати однозначно орієнтуватись у спрямова­ності функціонування підприємства. Цілі повинні чітко фіксувати передбачувані результаті діяльності, терміни їх досягнення й хто повинен її досягти. Чим конкретнішою є ціль, тим легше визначи­ти стратегію її досягнення.

4. Цілі повинні бути вимірюваними, тобто сформульованими таким чином, щоб їх можна було кількісно виміряти.

5. Цілі повинні бути сумісними, що означає що довготермінові цілі відповідають місії підприємства, а короткотермінові — довго­терміновим його цілям. Важливо, щоб відповідали одна одній цілі, які відносяться до прибутковості й до визначення конкурентної по­зиції, цілі зміцнення позиції на опанованому ринку й цілі щодо про­никнення на нові ринки, цілі прибутковості й благодійності, цілі щодо зростання й цілі щодо підтримання стабільності.

6. Цілі повинні бути прийнятними для основних суб'єктів, які визначають діяльність підприємства. При формулюванні цілей досить важливо враховувати побажання й потреби працівників. Слід ставити такі цілі, які б забезпечували одержання максимально мож­ливих прибутків у довготерміновій перспективі, а також врахову­вали б інтереси суспільства загалом щодо охорони навколишнього середовища та реалізації соціальних потреб населення.

Підсумовуючи викладене, можна констатувати, що підприєм­ства готельно-ресторанного бізнесу не можуть функціонувати без цільових орієнтирів тому, що цільовий початок в їх діяльності за­дається в першу чергу тим, що ця діяльність знаходиться під впли­вом інтересів багатьох суб'єктів господарської діяльності й суспільства в цілому.

^ Контрольні запитання

1. Які вимоги висуваються до сучасного керівника підприємст­ва готельно-ресторанного профілю?

2. Дайте визначення понять «менеджмент», «управління» та «управлінські відносини».

3. Особливості менеджерської діяльності в підприємствах го­тельного бізнесу.

4. Визначте місію підприємств різної зірковості.

5. За якими критеріями класифікуються цілі підприємств го­тельно-ресторанного бізнесу?

6. Перелічіть напрями, за якими встановлюються цілі підпри­ємств готельно-ресторанного бізнесу.

7. Яким вимогам повинні відповідати вірно сформульовані цілі?

Рекомендована література

1. Брэддик У. Менеджмент в организации. — М: 1997.

2. Виханский О.С., Наумов А.И. Менеджмент./ Учебник для студентов экон. спец. вузов. — М.: 1994.

3. Герчикова И.Н. Менеджмент. — М.: Банки и биржи, 1994.

4. Глухов В.В. Основы менеджмента. — С.П.б, 1995.

5. Глущенко В.В. Теория управления: /Учебный курс. — М.: 1997.

6. Зорин И.В. Менеджмент туризма: /Учебник для студентов ву­зов. — М.: РМАТ, 1998.

7. Мескон М.Х., Альберт М., Хедуори Ф. Основы менеджмен­та. — М.: 1999.

8. Тарнавська Н.П. Менеджмент. Теорія та практика. — Тер­нопіль, 1997.

  1   2   3   4   5   6   7   8   9   ...   39

Схожі:

Нечаюк Л.І., Телеш Н. О. Готельно-ресторанний бізнес: менеджмент iconГотельно-ресторанне господарство
У43 Н95 Нечаюк, Л. І. Готельно-ресторанний бізнес: менеджмент : навч посіб для студ вищ навч К.: Центр навчальної літератури, 2006....
Нечаюк Л.І., Телеш Н. О. Готельно-ресторанний бізнес: менеджмент iconХарківська національна академія міського господарства л. В. Щербина Методичні вказівки
«Туризм», «Готельно-ресторанна справа» програми підготовки «Туризм», «Готельно-ресторанний бізнес»
Нечаюк Л.І., Телеш Н. О. Готельно-ресторанний бізнес: менеджмент iconДонецький національний університет економіки І торгівлі
Готельно-ресторанний бізнес: менеджмент : навч посіб для студ вищ навч закл К.: Центр Навч. Літ., 2003. 348с
Нечаюк Л.І., Телеш Н. О. Готельно-ресторанний бізнес: менеджмент iconТоргівля та готельно-ресторанний бізнес: інноваційний розвиток в умовах глобалізації

Нечаюк Л.І., Телеш Н. О. Готельно-ресторанний бізнес: менеджмент iconШановні колеги! Запрошуємо Вас взяти участь в роботі IV міжнародної науково-практичної конференції «Туристичний та готельно-ресторанний бізнес в Україні: проблеми розвитку та регулювання»
Запрошуємо Вас взяти участь в роботі IV міжнародної науково-практичної конференції «Туристичний та готельно-ресторанний бізнес в...
Нечаюк Л.І., Телеш Н. О. Готельно-ресторанний бізнес: менеджмент iconТема конференції
«Туристичний та готельно-ресторанний бізнес в Україні: проблеми розвитку та регулювання»
Нечаюк Л.І., Телеш Н. О. Готельно-ресторанний бізнес: менеджмент iconХарківська національна академія міського господарства л. В. Щербина Програма І робоча програма
«магістр» денної форми навчання галузі знань 0201 «Культура», 1401 «Сфера обслуговування» напряму підготовки «Туризм», «Готельно-ресторанна...
Нечаюк Л.І., Телеш Н. О. Готельно-ресторанний бізнес: менеджмент iconХарківська національна академія міського господарства щербина Л. В. Методичні вказівки
«магістр» денної форми навчання галузі знань 0201 – «Культура», 1401 – «Сфера обслуговування» напряму підготовки «Туризм», «Готельно-ресторанна...
Нечаюк Л.І., Телеш Н. О. Готельно-ресторанний бізнес: менеджмент iconМетодичні вказівки до виконання розрахунково-графічної роботи з курсу “Бізнес-планування”
«Бізнес-планування» (для студентів 4 курсу денної та заочної форми навчання за напрямом підготовки 0502 – «Менеджмент», спеціальності...
Нечаюк Л.І., Телеш Н. О. Готельно-ресторанний бізнес: менеджмент iconМіністерство освіти І науки, молоді та спорту україни донецький національний університет кафедра прикладної економіки І бізнес-адміністрування програма вступного екзамену в магістратуру за спеціальністю 000013 «Бізнес-адміністрування»
«Інноваційний менеджмент», «Економіка підприємства», «Операційний менеджмент», «Планування діяльності підприємства», «Інвестиційний...
Додайте кнопку на своєму сайті:
Документи


База даних захищена авторським правом ©zavantag.com 2000-2013
При копіюванні матеріалу обов'язкове зазначення активного посилання відкритою для індексації.
звернутися до адміністрації
Документи