Навчальний посібник для студентів вищих навчальних закладів Київ Видавництво \"Істина\" 2008 ббк 67. 7я7(4укр) Ю20 icon

Навчальний посібник для студентів вищих навчальних закладів Київ Видавництво "Істина" 2008 ббк 67. 7я7(4укр) Ю20




НазваНавчальний посібник для студентів вищих навчальних закладів Київ Видавництво "Істина" 2008 ббк 67. 7я7(4укр) Ю20
Сторінка1/23
Дата22.05.2013
Розмір5.11 Mb.
ТипНавчальний посібник
  1   2   3   4   5   6   7   8   9   ...   23


ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ


Н. С. Юзікова


Судові та правоохоронні органи України

Навчальний посібник


Рекомендовано Міністерством освіти і науки України

як навчальний посібник для студентів вищих навчальних закладів


Київ

Видавництво "Істина" 2008



ББК 67.7я7(4УКР) Ю20

Ю20 Юзікова Н. С. Судові та правоохоронні органи України: Навчальний посібник. — Вид. четверте, пєрероб. і допов. — К.: Істина, 2006. — 320 с.

I5ВN 966-7613-93-3

У навчальному посібнику викладені завдання, функції, повно­важення судових та правоохоронних органів, їх система, а також матеріали щодо їх організації та діяльності відповідно до програми навчального курсу "Судові та правоохоронні органи України", положень Конституції України, законів, які регулюють питання діяльності судів, органів юстиції, прокуратури, внутрішніх справ, СБУ, виконавчої служби, адвокатури та інших органів, що викону­ють правоохоронні та правозахисні функції. Окремі розділи містять порівняльну характеристику організації та діяльності судових та пра­воохоронних органів Австрії, Куби, Російської Федерації, Саудівської Аравії, Франції, Японії та багатьох інших держав. До кожного розділу додаються запитання та завдання.

Розрахований на студентів юридичних вузів і факультетів, викла­дачів та практичних працівників, а також широке коло читачів, які цікавляться питаннями організації та діяльності судових, правоохо­ронних та правозахисних органів України та інших держав.

РЕЦЕНЗЕНТИ:

^ Багрій-Шахлштов А. В. — заслужений діяч науки і техніки Украї­ни, проректор з координації правознавства Одеського національного морського університету, доктор юридичних наук, професор, академік АПрН України;

Корнякова Т. В. — заступник Генерального прокурора України, державний радник юстиції 2 класу, кандидат юридичних наук;

Фролова О. Г. — професор кафедри кримінально-правових дис­циплін Харківського національною університету імені Н. М. КаразІна, доктор юридичних наук.

^ Гриф надано Міністерством освіти і капи України 28квітепя 2006 р. № 14/П. 2 107/

.

ПЕРЕДМОВА

Перед вами — вже четверте видання навчального посібника з дисципліни "Судові та правоохоронні органи України", розроб­леного відповідно до програми цього курсу для студентів вищих навчальних закладів.

У книзі міститься характеристика системи, структури та пов­новажень судових та правоохоронних органів держави, визначені основні їх завдання, напрями діяльності органів суду, прокура­тури, юстиції, нотаріату, адвокатури, міліції, СБУ тощо. Окремі розділи навчального посібника містять витяги з нормативно-правовмх актів, які конкретизують, уточнюють або доповнюють ті або інші питання. У навчальному посібнику також дається порівняльна характеристика судових та правоохоронних органів України, Російської Федерації, США, Франції, Японії й інших держав. Окрім вітчизняних установ, у посібнику дається загальна характеристика міжнародних інститутів, які покликані захищати права та інтереси громадян, юридичних осіб та держави.

При викладенні теоретичного та практичного матеріалу вико­ристовуються загальноприйняті методики його засвоєння. Важливі поняття, ознаки, повноваження та завдання правоохоронних ор­ганів повністю виділені жирним курсивом; підпорядковані поняття або ті, що деталізують певні терміни, виділяються світлим курсивом, що допомагає студенту проаналізувати та систематизуваги питання та проблеми, що пов'язані з організацією та діяльністю судових та правоохоронних органів України, а також визначити головні, дру­горядні та супутні поняття. Для більш зручного засвоєння матеріалу в навчальному посібнику завдання, функції, система, принципи визначені та систематизовані у пункти або виділені окремо.

Для самостійного визначення рівня засвоєння матеріалу в кінці кожного розділу містяться запитання та завдання для самокон­тролю, вирішення яких дасть змогу з'ясувати характер І ступінь засвоєння питань організації і діяльності судових та правоохо­ронних органів України.

У кінці посібника наводяться помилкові висловлювання студен­тів, що були вибрані автором з письмових екзаменаційних робіт. Вивчивши уважно курс, читач знайде помилки у цих виразах. Тому це — не просто гумористичний додаток до посібника, а й необхідний елемент навчального процесу.

При визначенні понять, ознак, особливостей організації та діяльності правоохоронних та правозахисних установ, наводить­ся кілька точок зору та власна точка зору автора. Студент має можливість, ознайомившись з аргументами відомих російських та українських науковців, самостійно сформулювати свою позицію з конкретної проблематики. При цьому студент вчиться мислити, висловлювати та обстоювати свою позицію або внаслідок дискусії — підтримувати іншу, змінювати свою точку зору тощо. Таким чи­ном, одне з найважливіших завдань, що ставиться перед студен­тами, педагогами та науковцями у галузі юриспруденції — набуття і розвиток навичок самостійного і творчого мислення.

Автор висловлює подяку рецензентам — доктору юридичних наук, професору Леоніду Васильовичу Багрій-Шахматову, док­тору юридичних наук, професору Олені Григорівні Фроловій, кандидату юридичних наук Тетяні Всеволодівні Корняковій за висловлені ними побажання, які суттєво вплинули на структуру розташування матеріалу і зміст окремих його розділів.

^ СПИСОК СКОРОЧЕНЬ, ЩО ВЖИВАЮТЬСЯ У ПОСІБНИКУ

ГПК—Господарський процесуальний кодекс України;

КАС—Кодекс адміністративного судочинства України;

КК—Кримінальний кодекс України;

КпАП—Кодекс України про адміністративні

правопорушення;

КПК—Кримінально-процесуальний кодекс України;

ЦК—Цивільний кодекс України;

ЦПК—Цивільний процесуальний кодекс України;

АРК—Автономна Республіка Крим;

ВСУ—Верховний Суд України;

ВЦРПС —Всесоюзний центр ради профспілок;

ДАІ—Державна автомобільна інспекція;

ДДУВП—Державний департамент України з питань

виконання покарань;

ЄСПЛ—Європейський суд з прав людини;

КСУ—Конституційний Суд України;

МВС—Міністерство внутрішніх справ;

Мін'юст—Міністерство юстиції України;

МКС—Міжнародний кримінальний суд;

НКЮ УРСР —Народний Комісаріат юстиції Української

Радянської Соціалістичної Республіки;

ОВС—органи внутрішніх справ;

РЄ—Рада Європи;

РНК СРСР —Рада Народних Комісарів

Союзу Радянських Соціалістичних Республік;

^ Якщо у Вас є можливість виявити милосердя,

не пропускайте попереду, навіть вчителя.

Стародавня мудрість

Розділ І ЗАГАЛЬНІ ПОЛОЖЕННЯ

1.1. Правоохоронна діяльність та органи, які її здійснюють: поняття, ознаки та функції

Україна як суверенна, незалежна, демократична, соціальна та правова держава неухильно орієнтується на визнані світовою спільнотою демократичні та гуманістичні за змістом і спрямовані­стю засади. Конституція України проголошує, що права і свободи людини, їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави (ч. 2 ст. 3). Для нормального її функціонування, повно­цінного здійснення завдань та реалізації функцій створюються державні організації, які є складовими механізму держави.

Механізм державице система всіх державних організацій, діяльність яких спрямована на здійснення та реалізацію функцій держави.

Частина державних організацій наділена владними повнова­женнями, за допомогою яких здійснюється управління в суспільс­тві з метою реалізації завдань і функцій держави. Саме ці державні організації або органи складають апарат держави.

Апарат державице система всіх державних органів, які здійснюють різноманітні завдання з метою реалізації функцій держави у межах законодавчо визначеної компетенції.

^ Поняття та ознаки правоохоронної діяльності

Термін "правоохоронна діяльність" досить часто зустрічаєть­ся у сучасній юридичній літературі. Проте єдиного підходу до визначення цього поняття та його ознак у правовій науці немає, що спричиняє численні дискусії з цього приводу. Ускладнюється ситуація відсутністю законодавчо визначеного поняття "право­охоронна діяльність", змісту та ознак, що йому притаманні.

Так, у російській юридичній літературі (див., наприклад, під­ручники: К.Ф. Гуценко, М.А. Ковалева "Правоохранительньїе органьї" (2001 р. видання), В.П. Божьева "Правоохранительньїе органи Российской Федерации" (1996 р. видання) правоохоронна діяльність визначається як різновид правозастосування, особ­ливістю якого є виявлення правопорушень, розгляд відповідних юридичних справ та прийняття рішень про застосування заходів державного примусу.

В.Д. Басай у підручнику "Судові та правоохоронні органи Ук­раїни" (2002 р. видання) зазначає: "Правоохоронна діяльність — це така переважно державна діяльність, яка здійснюється у встанов­леному законом порядку і на його основі уповноваженими держав­ними органами з метою охорони і захисту прав, свобод та інтересів суб'єктів права шляхом застосування правових заходів впливу".

В.С. Ковальський у навчальному посібнику "Суд, правоохо­ронні та правозахисні органи України" (2004 р. видання) дає інше визначення цього поняття: "Правоохоронна діяльність — це державна правомірна діяльність, що полягає у впливі на поведінку людини або групи людей з боку уповноваженої державою посадо­вої особи шляхом охорони права, відновлення порушеного права, припинення або розгляду порушення права, його виявлення або розслідування з обов'язковим додержанням встановлених у законі процедур для цієї діяльності".

Н.І. Клименко у навчальному посібнику "Правоохоронні ор­гани України" (2002 р. видання) під правоохоронною діяльністю розуміє таку державну діяльність, що здійснюється спеціально уповноваженими органами шляхом застосування згідно і нормами закону юридичних заходів з метою забезпечення законності та правопорядку в суспільстві, боротьби зі злочинністю та іншими

правопорушеннями, охорони та захисту прав і законних інтересів громадян, державних і громадських організацій.

Підручник "Судебньїе и правоохранительньїе органьї Укра-иньї" (1999 р. видання) за редакцією О.М. Бандурки визначає правоохоронну діяльність як таку державну діяльність, яка здій­снюється з метою охорони права спеціально уповноваженими органами шляхом застосування юридичних заходів впливу в суворій відповідності із законом і за неухильного дотримання встановленого ними порядку.

Державні органи, поряд з виконанням завдань охорони за­конності та правопорядку, наділяються функціями забезпечення зовнішньої та внутрішньої безпеки, економічного та політичного співробітництва, будівництва, культури, науки, освіти тощо. Для виділення з великого різноманіття державних органів тих, які зай­маються саме правоохоронною діяльністю, слід визначити їх ознаки. До них належать: владний характер захисту суспільних відносин компетентними органами; визначеність діяльності у регламентова­них законом процедурних межах і формах; можливість застосування заходів державного примусу; здійснення правоохоронної діяльності спеціально уповноваженими державою органами, які комплектують­ся кваліфікованими фахівцями, переважно юристами.

1.Владний характер правоохоронної діяльності полягає узахисті суспільних відносин, яким завдається шкода, або яким загрожує завдання шкоди, від протиправних посягань. Захист або поновлення порушеного права здійснюється компетентни­ми органами. Рішення, що приймаються державними органами,наділеними владними повноваженнями, мають обов'язковий характер. У випадках невиконання або неналежного виконання приписів органів, що займаються правоохоронною діяльністю,винні посадові особи притягаються до відповідальності. Засто­сування права зумовлено необхідністю владного забезпечення
суспільних відносин у державі.

Приклад. Особа, яка постраждала від наклепу, може вимагати у судовому порядку відшкодування моральної шкоди. Судове рішення про стягнення певної суми на користь позивача має владний та обов'язковий характер.

^ 2.Визначеність діяльності у регламентованих законом процедурних межах і формах. Правоохоронна діяльність здійснюється тільки у визначеному законом процесуальному порядку та у певних процедурних межах. Процес застосування правових норм у пра­воохоронній діяльності складається з чітко визначених і детально регламентованих стадій. Кожна наступна стадія логічно пов'язана з попередньою, а остання завершує цей процес прийняттям пра-
возастосовного акту, де зафіксовані конкретні правові приписи.

Приклад. Помічник прокурора здійснює нагляд (проводить перевірку в установі виконання покарання) за додержанням і за­стосуванням законів. За результатами перевірки у разі виявлення порушень закону він вносить протест.

^ 3.Можливість застосування заходів державного примусу. Вико­ристання державного примусу під час правоохоронної діяльності зумовлене необхідністю вчинення відповідних дій, спрямованих
на захист порушеного права, поза волею правопорушника.

Приклад, який поєднує ознаки 3 та 4. Запобіжне затримання особи здійснюється уповноваженими державними органами з метою недопущення та припинення злочинних посягань, які вчиняються злочинними організаціями, злочинними групами, бандами та ін­шими організованими злочинними угрупованнями.

^ 4.Наявність спеціально уповноважених державних органів. Ця ознака правоохоронної діяльності нерозривно пов'язана із попе­редньою, тому що застосування державного примусу обумовлює
наявність спеціального суб'єкта (компетентного органу), який перевіряє його законність, обгрунтованість та доцільність. Пра­воохоронну діяльність здійснюють спеціально уповноважені де­ржавою органи, які комплектуються кваліфікованими фахівцями,переважно юристами. Правоохоронна діяльність є різновидом суспільної і державної діяльності, яка здійснюється від імені та за дорученням держави відповідно до закону уповноваженими спеціальними структурними формуваннями.

Характеризуючи ознаки правоохоронної діяльності, слід звер­нути увагу на кілька положень. По-перше, вона притаманна не тільки державним організаціям, а й недержавним установам, таким, наприклад, як адвокатура, що покликана здійснювати захист прав та інтересів суб'єктів правових відносин. По-друге, правоохо­ронна діяльність спрямована не тільки на боротьбу, запобігання злочинності та правопорушенням, а й на захист прав та інтересів осіб, їх поновлення у разі порушення. Наприклад, прокуратура, здійснюючи правоохоронігу діяльність шляхом проведення пере­вірки дотримання законності та правильного застосування норм, встановлює порушення норм цивільного, трудового, житлового, сімейного, земельного права та вживає заходів до їх усунення.

Таким чином,

^ Правоохоронна діяльність — це форма реалізації функцій дер­жави, що має владний характер і полягає у захисті інтересів держави, безпеки суспільства, прав та свобод фізичних та юри­дичних осіб шляхом застосування примусових заходів спеціально уповноваженими державою органами та службовими особами у регламентованих законодавством процедурних межах і проце­суальному порядку.

^ Поняття правоохоронних органів

Правоохоронну діяльність як форму реалізації функцій держави здійснює розгалужена система органів. Органи, що виконують правоохоронні функції держави, отримали назну "правоохорон­них". Система правоохоронних органів поєднує правоохоронні органи загального та спеціального призначення, систему судових органів та правозахисних організацій. Багатоманітність системи

правоохоронних органів, напрямів їх діяльності, функціональний розподіл та наявність відповідної спеціалізації дають можливість , визначити органи, що є складовими цієї системи.

Питання щодо того, які органи відносити до правоохоронних, у юридичній літературі вирішується по-різному, тому є предметом численних дискусій. У законодавстві чітко не визначені поняття, система правоохоронних органів та їх ознаки. Конституція Ук­раїни використовує одночасно терміни "правоохоронні органи", "органи, що проводять оперативно-розшукову діяльність, дізнан­ня та досудове слідство" тощо, проте чіткого переліку цих органів не містить. Тому, насамперед, з'ясуймо, які органи за галузевими законами відносяться до правоохоронних.

Так, Закон України від 23 грудня 1993 р. "Про державний захист працівників суду і правоохоронних органів" до них від­носить органи:

  • прокуратури;

  • внутрішніх справ;

  • служби безпеки;

  • Військової служби правопорядку у Збройних Силах України;

  • митні;

  • охорони державного кордону;

  • державної податкової служби;

  • органи і установи виконання покарань;

  • державної контрольно-ревізійної служби;

  • рибоохорони;

  • державної лісової охорони;

  • інші органи, які здійснюють правозастосовні або право­
    охоронні функції.

Які саме "інші органи", які уповноважені здійснювати правоза­стосовні або правоохоронні функції, у Законі не зазначається. Не містять таких роз'яснень й інші законодавчі акти, що почасти при­зводить до різного тлумачення системи правоохоронних органів.

Відповідно до ст. 2 зазначеного Закону захисту підлягають працівники суду і правоохоронних органів, а також співробітники кадрового складу розвідувальних органів України, працівники Антимонопольного комітету України та уповноважені особи Державної комісії з цінних паперів та фондового ринку України, які беруть безпосередню участь у розгляді судових справ у всіх інстанціях; провадженні і розслідуванні кримінальних справ та справ про адміністративні правопорушення; оперативно-розшу-ковій та розвідувальній діяльності; охороні громадського порядку і громадської безпеки; виконанні вироків, рішень, ухвал і постанов судів, постанов органів дізнання і досудового слідства та проку­рорів; контролі за переміщенням людей, транспортних засобів, товарів та інших предметів чи речовин через державний і митний кордон України; нагляді і контролі за виконанням законів.

Окрім визначених категорій осіб, захисту підлягають їх близькі родичі, до яких належать: батьки, дружина (чоловік), діти, рідні брати і сестри, дід, баба, онуки, посягання на життя, здоров'я,іншим органам. Поряд з цим, вони діють у єдиному державному механізмі, взаємодіючи з органами державної влади. Так, ство­рення та функціонування судів відбувається на підставі законів, що приймаються органами законодавчої влади, організаційне, матеріально-технічне, інформаційне забезпечення судової діяль­ності здійснюється органами виконавчої влади. Ці дії мають організаційний характер і виконуються за суворого дотримання принципу незалежності суддів та підкорення їх тільки закону.

Незалежність та відокремленість судової системи не відокрем­лює ці органи від держави та державних органів. Тому, вважаю, цілком логічно розглядати суди у системі правоохоронних органів, що здійснюють правоохоронні функції держави.

Окреме місце у системі правоохоронних органів займає про­куратура. Основним завданням цієї установи є попередження порушень закону, тому діяльність прокуратури спрямована на реалізацію конституційної засади верховенства права і зміц­нення правопорядку у суспільстві та державі. Прокуратура як правоохоронний орган здійснює нагляд за додержанням законів у випадках, визначених законом, а також виконує інші функції, передбачені Конституцією.

Разом з державними правоохоронними органами, у відповід­ному розділі розглядається адвокатура, яка відповідно до Конс­титуції України покликана сприяти захисту прав і свобод особи, представляти законні інтереси фізичних та юридичних осіб та виконувати інші правоохоронні функції.

Більш детально інші правоохоронні органи, що виконують правоохоронні функції, розглянуті у наступних розділах книги. При характеристиці того або іншого правоохоронного органу дається його поняття, місце, роль, компетенція та інші положення, які необхідні для базового ознайомлення із системою судових та правоохоронних органів України.


^ МОВОЮ ДОКУМЕНТІВ

Положення

про Міжвідомчу комісію з питань реформування правоохоронних органів

Затверджене

Указом Президента України від 23 травня 2005 р. № 834/2005

(Офіційний вісник України, 2005, № 21, с. 11)

(Витяг)

1. Міжвідомча комісія з питань реформування правоохоронних органів (далі — Комісія) є консультативно-дорадчим органом при І'ііді національної безпеки і оборони України.У своїй діяльності Комісія керується Конституцією і законами України, актами Президента України і Кабінету Міністрів України, а також цим Положенням.

  1. Основними завданнями Комісії є:

здійснення аналізу організації та діяльності правоохоронних органів, визначення рівня їх відповідності викликам і загрозам на­ціональній безпеці України;

підготовка з урахуванням загальновизнаних міжнародних норм і стандартів пропозицій щодо вдосконалення та оптимізації сис­теми правоохоронних органів в Україні, їх структури, організації діяльності;організація підготовки та розгляд проектів законів, актів Прези­дента України, Кабінету Міністрів України, програм, заходів з питань удосконалення організації та діяльності правоохоронних органів, координації їх роботи щодо посилення боротьби зі злочинністю, корупцією, захисту прав і свобод громадян, своєчасного виявлення та запобігання зовнішнім і внутрішнім загрозам безпеці України.

3.Комісія для виконання покладених на неї завдань має право:одержувати в установленому порядку від органів виконавчої влади,органів місцевого самоврядування, підприємств, установ і організацій статистичні дані, інформацію, довідкові та інші матеріали, необхідні для вирішення питань, що належать до її компетенції;використовувати державні електронні бази даних, системи зв'язку і комунікацій;здійснювати аналіз виконання відповідних програм, проектів, планів, заходів у правоохоронній сфері;утворювати в разі потреби робочі та експертні групи, залучати в установленому порядку представників органів виконавчої влади, органів місцевого самоврядування, наукових працівників, незалежних експертів для розгляду питань, що належать до її компетенції;

організовувати проведення конференцій, семінарів, нарад з пи­тань, вирішення яких віднесено до її повноважень;брати участь у відповідних міжнародних заходах, у тому числі й за кордоном.Важливого значення у роботі правоохоронних органів набу­ває кадрова політика. Вона є провідним чинником у діяльності держави, який охоплює розробку основних принципів роботи з людьми у системі правоохоронних органів, що дає мож­ливість більш ефективно використовувати людські ресурси у механізмі боротьби зі злочинністю та іншими протиправними проявами.

4.Для ефективної роботи правоохоронних органів у державі необхідно створювати відповідні умови нормативно-правово­го, матеріально-технічного, фінансового, наукового та іншого характеру. Тому характеристика правоохоронних органів буде незавершеною без ознайомлення із Концепцією реформування наукової та науково-технічної діяльності в системі правоохорон­них органів.

  1   2   3   4   5   6   7   8   9   ...   23

Схожі:

Навчальний посібник для студентів вищих навчальних закладів Київ Видавництво \"Істина\" 2008 ббк 67. 7я7(4укр) Ю20 iconНавчальний посібник для студентів вищих навчальних закладів Суми Вид-во Сумду 2008 ббк 67. 9 (4 Укр) 304 о-60
Законодавство України про релігію і церкву: Навчально-методичний посібник. – Суми: Вид-во СумДУ, 2008. – 107 с
Навчальний посібник для студентів вищих навчальних закладів Київ Видавництво \"Істина\" 2008 ббк 67. 7я7(4укр) Ю20 iconНавчальний посібник для студентів вищих навчальних закладів Суми Вид-во Сумду 2008 ббк 67. 9 (4 Укр) 304 о-60
Законодавство України про релігію і церкву: Навчально-методичний посібник. – Суми: Вид-во СумДУ, 2008. – 107 с
Навчальний посібник для студентів вищих навчальних закладів Київ Видавництво \"Істина\" 2008 ббк 67. 7я7(4укр) Ю20 iconНавчальний посібник За редакцією доктора юридичних наук, професора П. Д. Пилипенка Київ Видавництво "Істина" 2005
Т68 Трудове право України Навчальний посібник / За ред п д пилипенка — к істина, 2005 — 208 с
Навчальний посібник для студентів вищих навчальних закладів Київ Видавництво \"Істина\" 2008 ббк 67. 7я7(4укр) Ю20 iconНавчальний посібник для студентів вищих навчальних закладів «Видавництво «Центр учбової літератури»
Текст] : навчальний посібник / [І. І. Д’яконова, М. І. Макаренко, Ф. О. Журавка та ін.]; за ред
Навчальний посібник для студентів вищих навчальних закладів Київ Видавництво \"Істина\" 2008 ббк 67. 7я7(4укр) Ю20 iconНавчальний посібник для студ вищих мед навч закладів IV рівня акредитації та лікарів-інтернів / П. С. Назар. Київ : тов "Видавництво "Сталь", 2012. 672 с
Апанасенко, Г. Л. Санологія (медичні аспекти валеології) : підручник для лікарів-слухачів закладів (факультетів) післядипломної освіти...
Навчальний посібник для студентів вищих навчальних закладів Київ Видавництво \"Істина\" 2008 ббк 67. 7я7(4укр) Ю20 iconНавчальний посібник для студентів медичних вищих навчальних закладів та лікарів-інтернів
Рекомендовано Центральним методичним кабінетом з вищої медичної освіти моз україни як навчальний посібник для студентів вищих медичних...
Навчальний посібник для студентів вищих навчальних закладів Київ Видавництво \"Істина\" 2008 ббк 67. 7я7(4укр) Ю20 iconНавчально-методичний посібник для студентів спеціальності "Соціальна робота" вищих навчальних закладів. Львів: Видавництво Національного університету "Львівська політехніка", 2005. 140 с
Рекомендовано Науково-методичною радою Національного університету “Львівська політехніка” як навчальний посібник для студентів спеціальності...
Навчальний посібник для студентів вищих навчальних закладів Київ Видавництво \"Істина\" 2008 ббк 67. 7я7(4укр) Ю20 iconНавчальний посібник для студентів вищих навчальних закладів Суми Видавництво Сумду 2008 удк 004. 738. 5(075. 8)
Описаний комп'ютерний інструментарій, що рекомендується для розроблення математичних моделей. Викладення теоретичного матеріалу супроводжується...
Навчальний посібник для студентів вищих навчальних закладів Київ Видавництво \"Істина\" 2008 ббк 67. 7я7(4укр) Ю20 iconНавчальний посібник для студентів вищих медичних навчальних закладів IV рівня акредитації
Рекомендовано центральним методичним кабінетом з вищої медичної освіти моз україни як навчальний посібник для студентів вищих медичних...
Навчальний посібник для студентів вищих навчальних закладів Київ Видавництво \"Істина\" 2008 ббк 67. 7я7(4укр) Ю20 iconНавчально-методичний посібник для студентів вищих педагогічних навчальних закладів
Шамне А. В. Основи самостійного вивчення курсу загальної психології : навчально-методичний посібник для студентів вищих педагогічних...
Додайте кнопку на своєму сайті:
Документи


База даних захищена авторським правом ©zavantag.com 2000-2013
При копіюванні матеріалу обов'язкове зазначення активного посилання відкритою для індексації.
звернутися до адміністрації
Документи