Навчальний посібник для студентів вищих медичних навчальних закладів ІV рівня акредитації icon

Навчальний посібник для студентів вищих медичних навчальних закладів ІV рівня акредитації




НазваНавчальний посібник для студентів вищих медичних навчальних закладів ІV рівня акредитації
Сторінка14/17
Дата27.05.2013
Розмір2.62 Mb.
ТипНавчальний посібник
1   ...   9   10   11   12   13   14   15   16   17
8.2. Основні принципи визначення активності ферментів у сироватці крові. Одиниці активності ферментів. Недоліки ферментного аналізу


Ферменти, як і всі білки, є відносно нестійкими речовинами. Вони легко піддаються денатурації й інактивації, тому, працюючи з ферментами (ферментативні набори для визначення субстратів або активності ферментів, зразки біологічного матеріалу, що містять ферменти), слід дотримуватися загальних правил.

1. Не можна сильно струшувати розчини ферментів і допускати утворення піни при їх перемішуванні, оскільки ферменти при цьому можуть інактивуватися в результаті дії на них кисню повітря.

2. Розчинені, ліофільно висушені реагенти, контрольні матеріали й контрольні сироватки, що містять ферменти, перед використанням необхідно витримати при кімнатній температурі впродовж часу, зазначеного в інструкції, щоб фермент набув конформаційно активного стану. Необхідно суворо дотримуватися умов ферментативної реакції (час і температура інкубації, співвідношення реагент/сироватка).

3. Час початку й закінчення ферментативної реакції слід фіксувати для кожної окремої проби. Початком реакції вважається момент додавання в реакційну суміш сироватки крові, а також реагенту, який дає кольорову реакцію, якщо реакція двостадійна. Для кінетичних методів, коли аналіз у декількох пробах проводять послідовно, час початку реакції та рівні проміжки часу між фотометруваннями слід точно фіксувати за секундоміром для кожної окремої проби. Оскільки визначення, як правило, проводять у декількох пробах, сироватку в реакційну суміш у паралельних пробах слід вносити через чітко фіксовані за секундоміром проміжки часу, наприклад, через 30 с або 1 хв. Початком реакції вважається внесення сироватки в першу пробу із серії. Після закінчення часу реакції слід із таким самим інтервалом зупиняти реакцію в паралельних пробах, тобто вносити реагент, наприклад луг, з інтервалом 30 с або 1 хв відповідно. Таким чином, час реакції буде фіксований для кожної окремої проби. Винятком із цього правила можуть бути лише методи, в яких час ферментативної реакції становить 1 год, тоді припущене відхилення в часі між пробами, які визначають паралельно, матиме незначний вплив на кінцевий результат.

4. Перед початком ферментативної реакції температуру робочого реагенту необхідно довести до значення, зазначеного в інструкції, і забезпечити підтримання цієї температури впродовж усього часу аналізу. Часто для цього використовують водяну баню.

5. Не можна змінювати співвідношення робочий реагент/сироватка кров, а також розбавляти робочий реагент із метою економії, оскільки при цьому умови реакції (концентрація буфера, активаторів і т. д.) відхиляться від оптимальних, що призведе до змін результатів аналізу як у разі визначення активності ферментів, так і у разі визначення аналітів ферментативними методами.

6. Якщо концентрація ферменту або іншого аналіту в біологічній рідині перевищує верхню межу концентрації, яка може бути визначена за допомогою даного набору, то досліджувану пробу необхідно розбавити точно відповідно до рекомендацій, викладених у інструкції до набору. Для отримання точних і відтворюваних результатів іноді пробу взагалі не рекомендується розбавляти, оскільки активність деяких ферментів, наприклад АлАТ і АсАТ, непропорційно зменшується при розбавленні. Однак не завжди лінійна область визначення набору дозволяє охопити весь діапазон лінійних концентрацій речовини, яку визначають. Тоді необхідно намагатися розбавляти пробу мінімально, бажано в 2–3 рази (особливо при визначенні активності ферментів) і не більше, ніж зазначено в інструкції. Зрозуміло, для розведення не можна використовувати маленькі аліквоти (10–20 мкл); щоб зменшити помилку розведення, краще взяти хоча б 100 мкл проби.

7. Фотометрування слід проводити у зазначеному в інструкції діапазоні довжин хвиль та кюветі з певною довжиною оптичного шляху.

8. При побудові калібрувальних графіків необхідно робити не менше 4–5 паралельних визначень кожного стандартного зразка зазначеної в інструкції концентрації. Будувати калібрувальну криву слід для кожної серії набору, а також при зміні фотометричного обладнання.

9. Калібрувальну пробу, що використовується для розрахунку активності ферменту, необхідно ставити для кожної серії аналізів у чотирьох паралелях.

10. Для миття посуду можна використовувати тільки мийні засоби, що не містять біодобавки, оскільки до їх складу входять протеази, які навіть у слідових кількостях можуть зруйнувати ферменти в реакційній суміші.

11. Необхідно стежити за якістю дистильованої води, що використовується в процесі аналізу. Надлишок деяких іонів, що входять до її складу, може інгібувати ферменти.

12. Для отримання достовірних результатів дуже важливим є преаналітичний етап. На цьому етапі велике значення мають процедура взяття крові в пацієнта, транспортування в лабораторію, пробопідготовка та зберігання проби до аналізу. Невміле взяття крові може призвести до помилкових результатів. Як приклад можна навести такі чинники долабораторного етапу, які можуть істотно вплинути на результати визначення активності ферментів. Так, тривалий венозний стаз може призвести до гіпоксії та збільшення проникності мембран клітин крові, що позначиться на активності ряду ферментів. Інший негативний чинник – гемоліз; при тривалому стоянні крові активні радикали кисню та дефіцит субстратів призводять до ушкодження мембран еритроцитів. Гемоліз, вивільнення ферментів із лейкоцитів і тромбоцитів можуть помітно вплинути на активність ЛДГ, АсАТ, АлАТ, кислої фосфатази в сироватці крові. ЛДГ і кисла фосфатаза наявні у високих концентраціях у тромбоцитах, тому активність цих ферментів у сироватці вища, ніж у плазмі. При згортанні крові в сироватці з’являються ферменти з тромбоцитів, зокрема кисла фосфатаза, тому при роботі з сироваткою рекомендується щонайшвидше відділити її від згустка. Механічні ушкодження клітин крові (наприклад, унаслідок випускання крові зі шприца в пробірку під тиском або інтенсивного струшування при перемішуванні) також можуть позначитися на результатах визначення активності ферментів. Зберігання сироватки також несприятливо позначається на результатах визначення активності багатьох ферментів (вони занижуються), тому слід вимірювати активність ферментів у сироватці в день узяття крові в пацієнта. Тривале зберігання крові приводить до активації протеолізу.

13. Слід точно дотримуватися умов зберігання ферментативних наборів і їх компонентів, оскільки ферменти – термолабільні каталізатори. Так, амілаза, ліпаза, ЛАП, ГГТП, ХЕ, кисла фосфатаза стійкі при зберіганні, стабільність інших ферментів варіює. Багато ферментів можна зберігати в замороженому стані і у вигляді ліофілізатів без втрати активності, проте деякі ферменти чутливі до процедури заморожування, їх можна заморожувати тільки після додавання стабілізаторів. Це пов’язано з тим, що вода при кристалізації викликає незворотні зміни у водневих зв’язках білка. Наприклад, уреаза при заморожуванні частково або повністю інактивується. Особливо чутливі до процедури заморожування ферменти, що складаються з декількох субодиниць. Не допускається при зберіганні кілька разів заморожувати та розморожувати проби.

14. Слід регулярно перевіряти правильність і відтворюваність результатів аналізу з контрольних сироваток, які атестовані відповідними методами.

При оцінці отриманих результатів необхідно враховувати фізіологічні коливання активності ферментів. Так, існують деякі вікові відмінності у ферментних показниках. У новонароджених та у ранньому дитячому віці активність більшості ферментів дещо вища, ніж у дорослих. У людей похилого віку активність АсАТ, АлАТ, МДГ та деяких інших ферментів характеризується більш високими показниками. Емоційне навантаження, м’язова робота викликають невеликі зсуви активності ферментів. Так, у нетренованих людей тривале фізичне навантаження приводить до помітного коливання активності АсАТ, ЛДГ, МДГ, альдолази і особливо КК. Вагітність також виявляє певний вплив на активність ряду ферментів: у останні тижні відзначається невелике підвищення АсАТ, КК і ЛДГ. Арилсульфатаза, ЛАП, β-глюкуронідаза і гістаміназа при вагітності також змінюють свою активність, яка нормалізується через декілька днів після пологів.

Крім того, ферментні показники можуть зазнавати індивідуальних коливань, що пов’язані з генетичними особливостями, характером харчування, професією, способом життя людини та ін.

Під кількістю ферменту розуміють концентрацію специфічного білка, а під активністю – його здатність прискорювати перебіг біохімічної реакції. Для більшості ферментів з визначеної активності можна судити і про їх кількість. Але є й такі ферменти, специфічні зміни яких відображає лише масова концентрація, наприклад, креатинкіназа та її ізофермент MB.

Комісія з ферментів Міжнародного біохімічного союзу встановила, що одиницю каталітичної активності ферменту можна визначити як кількість ферменту, що каталізує перетворення 1 мкмоль субстрату за 1 хв за оптимальних умов. Ця одиниця називається міжнародною одиницею, MО, або IU (International Unit). У системі СІ одиницею каталітичної активності ферменту є катал (кат), який відповідає кількості ферменту, що перетворює 1 моль субстрату за 1 с при оптимальних умовах. При цьому об’ємна активність ферменту виражається як МО/л або кат/л, або кат/м3 і має назву концентрації каталітичної активності, або каталітичної концентрації, на відміну від питомої активності, яка виражається в МО/мг білка. У разі визначення масової концентрації ферменту, наприклад, креатинкінази MB, її виражають у мкг/л, використовуючи імунохімічні методи (радіоімунологічний аналіз або імуноензимометричні тести).

Активність ферментів in vivo та in vitro залежить не тільки від їх концентрації, але також від наявності активаторів та інгібіторів. Деякі чинники, пов’язані з проведенням аналізів, можуть впливати in vitro на активність ферменту. Тому в різних лабораторіях можуть бути одержані різні результати під час вимірювань активності одного й того ж ферменту в однакових, здавалося б, одиницях. Подібним же чином у різних лабораторіях можуть надавати різного діагностичного значення кількісним співвідношенням активності одного ферменту до такої іншого. Важливими чинниками вважають природу використаних субстратів, буферних розчинів і температуру проб. Оскільки у визначенні «міжнародних одиниць» ці чинники не враховуються, результати, одержані в різних лабораторіях і виражені в однакових, здавалося б, одиницях, можуть бути безпосередньо незіставними. Тому при інтерпретації результатів визначення активності ферментів їх необхідно порівнювати з одержаними в цій самій лабораторії даними про діапазон нормальних варіацій.

^ Тестові завдання для контролю засвоєння матеріалу


  1. При якому з перелічених станів не збільшується загальна активність КК та КК-МВ?

A. Інфаркті міокарда.

B. Операціях на серці.

C. Міокардиті.

D. Мікроінфаркті.

E. Стенокардії.

  1. Літня людина пройшла медичне обстеження. Єдине виявлене відхилення від норми — підвищена активність ЛФ сироватки — 2,6 ммоль/(год·л). Причиною підвищеної активності ферменту може бути усе перелічене, крім:

A. Доброякісної гіпертрофії передміхурової залози.

B. Остеомаляції.

C. Ураження кісток при хворобі Педжета.

D. Метастазів пухлини в печінку.

E. Метастазів у кістки.

  1. Протеїнази розщеплюють в основному некротичні маси денатурованих білків і практично не діють на нативні. Який фермент використовують при легеневих захворюваннях для видалення змертвілих тканин та розрідження мокроти?

A. Дипептидазу.

B. Трипсин.

C. Ліпазу.

D. Карбоксипептидазу.

E. Амілазу.

  1. Чоловік 54 років звернувся до лікаря зі скаргами на тривалі загрудинні болі, задишку в стані спокою. Попередній діагноз – «інфаркт міокарда». Для підтвердження діагнозу необхідно визначити активність усіх перелічених ферментів, окрім:

A. ЛДГ та її ізоферментів.

B. КК та її ізоферментів.

C. ЛФ та її ізоферментів.

D. АсАТ.

E. α-ГБДГ.

  1. ^ При біохімічному дослідженні крові хворого одержали такі результати: активність ЛФ0,75 ммоль/(год·л), АлАТ 4,5 ммоль/(год·л), АсАТ – 0,40 ммоль/(год·л). Порушення функції якого органа можна припустити у пацієнта?

A. Серця.

B. Печінки.

C. Нирок.

D. Шлунка.

E. Легень.

  1. ^ При якому захворюванні спостерігається таке співвідношення активностей ферментів: амілаза >> АлАТ > АсАТ ≈ ГлДГ > КК?

A. Інфаркті міокарда.

B. Емболії легеневої артерії.

C. Гострому панкреатиті.

D. Гострому гепатиті.

E. Раку підшлункової залози.

  1. Пацієнт перебуває в стаціонарі з гострим болем у грудній клітці, що іррадіює в черевну порожнину. При лабораторному дослідженні встановлено: КК > АсАТ > АлАТ >> амілаза. Визначте найбільш імовірний діагноз:

A. Гострий панкреатит.

B. Гострий вірусний гепатит.

C. Ниркова коліка.

D. Інфаркт міокарда.

E. Гострий плеврит.

  1. Хворий скаржиться на біль за грудниною, що іррадіює в живіт. У проведеному біохімічному аналізі виявлено підвищення активності ферментів сироватки крові: ліпаза > амілаза >> АлАТ > АсАТ >> КК. Визначте найбільш імовірний діагноз:

A. Гострий панкреатит.

B. Гострий плеврит.

C. Інфаркт міокарда.

D. Ниркова коліка.

E. Гострий вірусний гепатит.

  1. ^ У пацієнта, що страждає на хронічний алкоголізм, підвищена активність усіх перелічених ферментів, окрім:

A. ГГТП.

B. ЛФ.

C. КФ.

D. АсАТ.

E. ГлДГ.

  1. ^ Пацієнт госпіталізований до лікарні. Лабораторне дослідження сироватки крові виявило збільшення активності ЛФ. Який можливий діагноз?

A. Гіпотиреоз.

B. Жовтяниця внаслідок підвищеного гемолізу еритроцитів.

C. Жовчнокам’яна хвороба, ускладнена обтураційною жовтяницею.

D. Жирова дегенерація печінки.

E. Гострий панкреатит.

  1. ^ Де відмічається найбільша питома активність КК?

A. У мозку.

B. У печінці.

C. У м’язах.

D. У нирках.

E. У підшлунковій залозі.

  1. При якому захворюванні підвищується активність ГГТП у сироватці крові?

A. Простатиті.

B. Енцефаліті.

C. Панкреатиті.

D. Холестазі.

E. Пієлонефриті.

  1. Підвищенням активності якого ферменту в сироватці крові супроводжується необоротне ушкодження кардіоміоцитів?

A. ЛФ.

B. АлАТ.

C. ГГТП.

D. КФ.

E. КК-МВ.

  1. Зазначте фермент, що секретується в кров:

A. ЛДГ.

B. ЛФ.

C. ХЕ.

D. AсАT.

E. АлАТ.

  1. Хворий 55 років доставлений у лікарню з ознаками отруєння фосфорорганічними отрутохімікатами. Лабораторне дослідження активності якого ферменту в крові слід зробити для підтвердження діагнозу?

A. ХЕ.

B. КК.

C. Метгемоглобінредуктази.

D. Амілази.

E. УДФ-глюкуронілтрансферази.

  1. ^ Визначення активності якого ферменту в сироватці крові має найбільше діагностичне значення при захворюваннях підшлункової залози?

A. ХЕ.

B. α-амілази.

C. КК.

D. ЛДГ.

E. ГГТП.

  1. ^ Підвищення активності АлAT у крові спостерігається при всіх наведених патологічних станах, окрім:

A. Інфекційного гепатиту.

B. Механічної жовтяниці.

C. Інфаркту міокарда.

D. Гемолітичної хвороби.

E. Недостатності вітаміну В6.

  1. ^ При якому захворюванні відмічається найбільш виражене підвищення активності АсАТ у крові?

A. Алкогольному цирозі печінки.

B. Інфаркті міокарда.

C. Інфаркті легені.

D. Стенокардії.

E. Міокардиті.

  1. ^ При якому з наведених захворювань не відмічається підвищення активності фруктозо-1-фосфат-альдолази в крові?

A. Інфекційному гепатиті.

B. Загостренні хронічного гепатиту.

C. Токсичному гепатиті.

D. Паренхіматозній жовтяниці.

E. Гемолітичній жовтяниці.

  1. ^ Збільшення активності ЛФ у крові відмічається при всіх наведених захворюваннях, окрім:

A. Рахіту.

B. Остеогенної саркоми.

C. Цирозу печінки.

D. Холестазу.

E. Гіпопаратиреозу.

  1. ^ Визначення якого з перелічених ферментів є діагностичним тестом, що дозволяє діагностувати холестаз?

A. АлАТ.

B. α-Амілази.

C. ЛДГ.

D. ЛФ.

E. ХЕ.

  1. На фізіологічну зміну концентрації ЛФ у плазмі крові впливають усі наведені чинники, крім:

A. Віку.

B. Статі.

C. Зросту, маси тіла.

D. Вагітності.

E. Фізичного навантаження.

  1. ^ Зниження активності ЛФ у крові відмічається при всіх наведених захворюваннях, окрім:

A. Цинги.

B. Гіпотиреозу.

C. Спадкового дефіциту ЛФ в остеобластах.

D. Хронічного гломерулонефриту.

E. Остеомаляції.

  1. ^ Визначення якого з названих ферментів є специфічним індикатором ураження паренхіми печінки?

A. ЛФ.

B. АсАТ.

C. ЛДГ.

D. СДГ.

E. Амілази.

  1. ^ Для якого патологічного стану характерні такі зміни активності КК: підвищення активності ферменту через 23 години від початку захворювання, через 1320 годин активність ферменту перевищує норму в 510 разів, нормалізація активності на 23-тю добу?

A. Інфаркту легені.

B. Інфаркту міокарда.

C. Гепатиту.

D. Гострої правосерцевої недостатності.

E. Гострого панкреатиту.

  1. ^ Для якого з перелічених захворювань характерне підвищення активності амілази крові та сечі в 1030 разів?

A. Нефротичного синдрому.

B. Гострого апендициту.

C. Гострого панкреатиту.

D. Перфоративної виразки шлунка та дванадцятипалої кишки.

E. Перитоніту.

  1. ^ При ураженні якого органа підвищується активність трансамідинази?

A. Серця.

B. Нирок.

C. Скелетних м’язів.

D. Легенів.

E. Мозку.

  1. ^ Активність якого ферменту значно зменшується в крові при отруєнні фосфорорганічними сполуками та може використовуватися для скринінгу отруєння?

A. ХЕ.

B. ЛФ.

C. КФ.

D. Ліпази.

E. АлАТ.

  1. ^ Активність якого ферменту підвищується в крові до появи клінічних симптомів рахіту?

A. ЛФ.

B. ЛДГ.

C. КК.

D. Альдолази.

E. СДГ.

  1. Активність яких ізоферментів ЛДГ буде змінюватися при гострому гепатиті?

A. ЛДГ1.

B. ЛДГ2.

C. ЛДГ3.

D. ЛДГ4 і ЛДГ5.

E. ЛДГ1 і ЛДГ2.

  1. Хворого Н. було госпіталізовано зі скаргами на болі в загруднинній ділянці, раптову слабість, пітливість, почуття страху, запаморочення голови. При дослідженні ферментів було виявлено: активність АсАТ, ЛДГ незначно підвищена. Який діагноз можна припустити?

A. Інфаркт міокарда.

B. Інсульт.

C. Інфаркт легені.

D. Стенокардію.

E. Гостру правосерцеву недостатність.

  1. ^ Підвищення активності ХЕ сироватки крові відмічається при усіх зазначених патологічних станах, окрім:

A. Тяжкого гломерулонефриту.

B. Ожиріння.

C. Нефрозів.

D. Інфаркту міокарда.

E. Ексудативної ентеропатії.

  1. ^ Зниження активності ХЕ в сироватці крові спостерігається при усіх зазначених патологічних станах, окрім:

A. Гепатиту.

B. Отруєння фосфорорганічними сполуками.

C. Цирозу печінки.

D. Прогресивної м’язової дистрофії.

E. Цукрового діабету.

  1. Яка закономірність зміни активності ізоферментів ЛДГ характерна для інфаркту міокарда?

A. ЛДГ1> ЛДГ2> ЛДГ3> ЛДГ4> ЛДГ5.

B. ЛДГ3> ЛДГ4> ЛДГ5> ЛДГ1> ЛДГ2.

C. ЛДГ4> ЛДГ5> ЛДГ3> ЛДГ1> ЛДГ2.

D. ЛДГ5> ЛДГ4> ЛДГ3> ЛДГ1> ЛДГ2.

E. ЛДГ2> ЛДГ3> ЛДГ1> ЛДГ4> ЛДГ5.

  1. Як змінюється активність ферментів при стенокардії?

A. Активність КК, АсАТ підвищується.

B. Активність ЛДГ, альдолази підвищується.

C. Активність АсАТ, АлАТ, КК знижується.

D. Активність АсАТ, АлАТ, ЛДГ, КК у межах норми.

E. Активність АсАТ, АлАТ, ЛДГ, КК підвищується.

  1. ^ Яка закономірність підвищення активності ферментів характерна для гострого гепатиту?

A. ЛДГ>АсАТ>АлАТ.

B. АлАТ>АсАТ>ЛДГ.

C. АсАТ>АлАТ>ЛДГ.

D. АсАТ>ЛДГ>АлАТ.

E. АлАТ>ЛДГ>АсАТ.

  1. ^ Яка закономірність підвищення активності ферментів характерна для загострення хронічного гепатиту?

A. ЛДГ>АсАТ>АлАТ.

B. АсАТ>АлАТ>ЛДГ.

C. АлАТ>АсАТ>ЛДГ.

D. АсАТ>ЛДГ>АлАТ.

E. ЛДГ>АлАТ>АсАТ.

  1. Підвищення активності якої фракції ЛДГ у сироватці крові свідчить про наявність гострого інфаркту міокарда до електрокардіографічного підтвердження (у передінфарктний період)?

A. Ізоферменту ЛДГ2.

B. Ізоферменту ЛДГ1.

C. Ізоферменту ЛДГ4.

D. Ізоферменту ЛДГ3.

E. Ізоферменту ЛДГ5.

  1. В який період від початку нападу у хворих на інфаркт міокарда відмічається підвищення активності й досягнення максимальних значень ЛДГ у сироватці крові?

A. Початок підвищення активності ЛДГ виявляється через 2–4 години від початку нападу, максимуму значень досягає на 2-гу добу.

B. Початок підвищення активності ЛДГ відмічається через 12–24 годин від початку нападу, максимуму значень досягає на 2–3-тю добу.

C. Початок активності та максимум значень ЛДГ відмічається через 10 годин від початку нападу.

D. Початок активності ЛДГ виявляється через 10 годин від початку нападу, максимуму значень досягає на 5-ту добу.

E. Початок підвищення активності ЛДГ відмічається через 36–48 годин від початку нападу, максимуму значень досягає на 10-ту добу.

  1. ^ Підвищення активності ГГТП у сироватці крові спостерігається при усіх зазначених патологічних станах, окрім:

A. Інфекційного гепатиту.

B. Гострого панкреатиту.

C. Полікістозу нирок.

D. Холестазу.

E. Механічної жовтяниці.

  1. ^ У пацієнта діагностовано рак передміхурової залози. Активність якого ферменту підвищується в сироватці крові при цьому захворюванні?

A. α-Амілази.

B. КК.

C. ЛФ.

D. КФ.

E. АлАТ.

  1. ^ Як змінюється активність α-амілази в крові та сечі хворих із нефрозами та гломерулонефритами?

A. У крові активність α-амілази збільшена, у сечі – без змін.

B. У крові активність α-амілази збільшена, а у сечі – різко знижена.

C. У крові активність α-амілази знижена, а у сечі – не визначається.

D. Активність α-амілази в крові та сечі підвищена.

E. Активність α-амілази в крові та сечі знижена.

  1. ^ Зниження активності α-амілази в крові спостерігається при усіх перелічених нижче патологічних станах, окрім:

A. Цирозу печінки.

B. Гострого холециститу.

C. Цукрового діабету.

D. Отруєння барбітуратами.

E. Панкреонекрозу.

  1. ^ Для діагностики якого захворювання визначення активності трансамідинази є специфічною ферментною пробою?

A. Колагенозу з ураженням нирок.

B. Гострої ниркової недостатності.

C. Гострого панкреонекрозу.

D. Сечокам’яної хвороби.

E. Обтураційної жовтяниці.

  1. ^ Активність трансамідинази в сечі підвищується при загостренні усіх перелічених захворювань, окрім:

A. Гломерулонефриту.

B. Нефрозу.

C. Туберкульозу нирок.

D. Нефротичного синдрому.

E. Ниркової коліки.

  1. Для якого патологічного процесу характерна така динаміка змін активності ліпази: швидке збільшення активності ферменту (впродовж декількох годин після нападу); максимум підвищення через 1224 години; залишається підвищеною впродовж 1012 днів?

A. Гострого гепатиту.

B. Цирозу печінки.

C. Печінкової коми.

D. Гострого панкреатиту.

E. Раку підшлункової залози.

  1. ^ Для дослідження ферментів сироватки крові використовуються усі наведені методи, крім:

A. Спектрофотометрії.

B. Фотоелектроколориметрії.

C. Кондуктометричного методу.

D. Електрофорезу.

E. Полум’яної фотометрії.

  1. ^ Який із наведених факторів не призводить до підвищення активності ферментів у сироватці крові при патологічних станах?

A. Підвищення проліферації клітин із прискоренням клітинного циклу (пухлинний ріст).

B. Підвищення проникності клітинних мембран і руйнування клітин, що синтезують ферменти.

C. Посилення органного кровообігу.

D. Підвищення синтезу ферментів.

E. Підвищення кліренсу ферментів.

  1. ^ Для якого органа характерна найбільша активність АлАТ?

A. Міокарда.

B. Печінки.

C. Скелетних м’язів.

D. Нирок.

E. Підшлункової залози.

  1. Для захворювань якого органа характерно підвищення активності СДГ у сироватці крові?

A. Серця.

B. Печінки.

C. Скелетних м’язів.

D. Легенів.

E. Підшлункової залози.

  1. ^ Для захворювань якого органа характерно підвищення активності гістидази у сироватці крові?

A. Серця.

B. Печінки.

C. Скелетних м’язів.

D. Нирок.

E. Підшлункової залози.

  1. Зазначте ізофермент ЛДГ, активність якого у кардіоміоциті найбільша:

A. ЛДГ1.

B. ЛДГ2.

C. ЛДГ3.

D. ЛДГ4.

E. ЛДГ5.

  1. Зазначте ізофермент ЛДГ, активність якого у гепатоцитах найбільша:

A. ЛДГ1.

B. ЛДГ2.

C. ЛДГ3.

D. ЛДГ4.

E. ЛДГ5.

  1. Зазначте фермент, визначення активності якого в сечі має діагностичне значення для виявлення патології канальцевого епітелію нирок:

A. N-ацетил-D-глюкозамінідаза.

B. Урокіназа.

C. КК.

D. 5’-нуклеотидаза.

E. СДГ.

  1. У хворого з гострим болем у грудній клітці та животі відмічене підвищення активності ферментів сироватки крові: АлАТ > ГГТП >> АсАТ > амілаза >> КК. Визначте найбільш імовірний діагноз:

A. Гострий панкреатит.

B. Ниркова коліка.

C. Гепатоцелюлярна патологія.

D. Інфаркт міокарда.

E. Емболія легеневої артерії.

  1. ^ Підвищення активності якого ферменту є найбільш показовим при посиленні резорбції кістки?

A. ЛФ.

B. АсАТ.

C. Каталази.

D. Тартратрезистентної кислої фосфатази.

E. ЛДГ.

  1. ^ Визначення активності якого ферменту має найбільше значення для ранньої діагностики інфаркту міокарда?

A. ЛДГ.

B. ХЕ.

C. α-Амілази.

D. КК.

E. ЛФ.

  1. Зазначте фермент, активність якого в сироватці крові знижується при хронічному гепатиті:

A. АсАТ.

B. ГГТП.

C. ХЕ.

D. ЛДГ.

E. СДГ.

  1. Активність якого ферменту, як правило, підвищена у сироватці крові в переджовтяничний період гострого вірусного гепатиту?

A. ЛДГ.

B. α-Амілази.

C. КФ.

D. АлАТ.

E. ХЕ.


  1. ^ Визначення активності якого з перелічених ферментів у сироватці крові є найбільш чутливим тестом при діагностуванні обтураційної жовтяниці?

A. ХЕ.

B. Ізоферментів ЛДГ.

C. Амінотрансфераз.

D. ГГТП.

E. Ізоферментів КК.

  1. Визначення активності якого ферменту в сироватці крові є найбільш чутливим при діагностуванні обтураційної жовтяниці у хворих із метастазами в кістки або у хворих на рахіт?

A. КФ.

B. 5’-нуклеотидази.

C. Амінотрансфераз.

D. СДГ.

E. ГлДГ.

  1. ^ При ураженні скелетних м’язів характерно підвищення активності усіх перелічених ферментів, окрім:

A. КК.

B. ФДФА.

C. ЛДГ.

D. АсАТ.

E. Трансамідинази.

  1. ^ Підвищення активності КК у сироватці крові відмічається при усіх перелічених станах, окрім:

A. Травми м’язів.

B. Алкогольної інтоксикації.

C. Тиреотоксикозу.

D. Важкого фізичного навантаження.

E. Міодистрофії Дюшена.

  1. ^ Зазначте маркери холестазу:

A. АсАТ, АлАТ.

B. Ізоферменти ЛДГ та КК.

C. Гістидаза, урокіназа, СДГ.

D. 5-нуклеотидаза, ГГТП, ЛФ.

E. Трансамідиназа, СОД.

  1. Активність якого із зазначених ферментів підвищується в сироватці крові при панкреатитах?

A. Урокінази.

B. ГлДГ.

C. ГГТП.

D. ЛФ.

E. Ліпази.

  1. ^ Зазначте ферментний спектр для виявлення хронічного гепатиту:

A. АлАТ, АсАТ, ГГТП, ХЕ, ЛФ.

B. ЛДГ, КК, α-ГБДГ, еластаза, арилсульфатаза.

C. Ізоферменти ЛДГ та КК.

D. КФ, ЛФ, ЛДГ, АлАТ.

E. Урокіназа, трансамідиназа, амілаза, СДГ.

  1. ^ При якому захворюванні відношення активності АсАТ/АлАТ (коефіцієнт де Рітіса) знижується?

A. Гострому вірусному гепатиті.

B. Інфекційному мононуклеозі.

C. Внутрішньопечінковому холестазі.

D. Важкій жировій дистрофії печінки.

E. Інфаркті міокарда.

  1. ^ У якому біологічному матеріалі рекомендується визначати активність ЛФ?

A. Сироватці крові.

B. Оксалатній плазмі.

C. Цитратній плазмі.

D. Сечі.

E. Гепаринізованій крові.

  1. ^ При підготовці зразків крові для визначення активності ЛДГ правильним є все перелічене, крім:

A. Можна використовувати гемолізовану сироватку.

B. Активність ЛДГ може збільшуватися на 25 % за 1 годину, якщо сироватка крові не відділена від згустку.

C. Сироватка крові не може зберігатися в холодильнику більше трьох днів.

D. Заморожування зразків призводить до значної втрати активності ферменту.

E. Оксалат і цитрат інгібують активність фермента.

  1. ^ Визначення активності АлАТ у сироватці крові буде недостовірним під впливом усіх перелічених факторів, окрім:

A. Зберігання сироватки при кімнатній температурі впродовж двох днів.

B. Зберігання сироватки в холодильнику при +4 ºС упродовж тижня.

C. Заморожування зразків більше двох разів.

D. Гемолізу.

E. Використання плазми гепаринізованої крові.

  1. ^ Який метод не може бути використаним для розділення ізоферментів у клініко-діагностичній лабораторії?

A. Імунологічний метод із використанням специфічних антисироваток.

B. Метод, в основі якого є використання різної спорідненості ізоферментів до субстрату.

C. Електрофорез.

D. Іонообмінна хроматографія.

E. Титриметричний метод.

  1. ^ Для якого захворювання не характерне підвищення активності амінотрансфераз у сироватці крові?

A. Вірусного гепатиту.

B. Інфаркту міокарда.

C. Печінкової коліки.

D. Ниркової коліки.

E. Гострого панкреатиту.

  1. ^ Активність ЛФ у сироватці крові підвищується при всіх перелічених захворюваннях, окрім:

A. Метастазування пухлини в кістки.

B. Цукрового діабету.

C. Хвороби Педжета.

D. Гепатиту.

E. Механічної жовтяниці.

  1. ^ Активність кислої фосфатази в сироватці крові підвищується при всіх перелічених захворюваннях, окрім:

A. Т-клітинного гострого лімфобластного лейкозу.

B. Пухлини простати.

C. Хвороби Педжета.

D. Метастатичного ураження кісток.

E. В-клітинного хронічного лімфолейкозу.

  1. ^ Якими клітинами секретується кісткова фракція ізоферменту ЛФ?

A. Остеокластами.

B. Остеоцитами.

C. Остеобластами.

D. Макрофагами.

E. Усіма переліченими клітинами.

  1. ^ Для якого захворювання чи стану не характерне підвищення активності α-амілази крові?

A. Перфорації виразки 12-палої кишки.

B. Паротиту.

C. Отруєння метанолом.

D. Гострого панкреатиту.

E. Гіпотиреозу.

  1. ^ Наявність макроамілази в крові може бути причиною зміни усіх названих лабораторних показників, окрім:

A. Гіперамілаземії у здорових людей.

B. Псевдонегативного результату при визначенні панкреатичної амілази методом імунопреципітації.

C. Відсутності амілазної активності в сечі.

D. Низької екскреції амілази.

E. Підвищення амілазо-креатинінового кліренсу.

  1. ^ Активність якого з наведених ферментів не доцільно визначати для диференціальної діагностики жовтяниць?

A. ЛФ.

B. КФ.

C. СДГ.

D. Амінотрансфераз.

E. ГГТП.

  1. ^ У клітинах яких органів чи тканин найбільш високий відсотковий вміст ізоферментів ЛДГ1 та ЛДГ2?

A. Серці.

B. Скелетних м’язах.

C. Печінці.

D. Клітинах новоутворень.

E. Нирках.

  1. ^ У клітинах яких органів чи тканин переважно містяться ізоферменти ЛДГ4 та ЛДГ5?

A. Нирках.

B. Скелетних м’язах.

C. Серці.

D. Лейкоцитах.

E. Легенях.

  1. ^ При якому з перелічених захворювань підвищується активність тартратчутливого ізоферменту кислої фосфатази в сироватці крові?

A. Злоякісна пухлина простати.

B. Сечокам’яна хвороба.

C. Холецистит.

D. Хронічна ниркова недостатність.

E. Остеопороз.

  1. ^ Активність ГГТП у сироватці крові підвищується при всіх захворюваннях чи станах, окрім:

A. Гострого гепатиту.

B. Лікування протиепілептичними препаратами (фенобарбітал).

C. Внутрішньо- та позапечінкового холестазу.

D. Декомпенсованого цирозу печінки.

E. Гострого панкреатиту.

  1. ^ Яке з наведених тверджень не характерне для фізіологічних коливань активності ферментів?

A. Верхня межа норми у чоловіків та жінок для більшості діагностично значущих ферментів однакова.

B. У новонароджених та в ранньому дитячому віці активність багатьох ферментів вища, ніж у дорослих.

C. При нормальній вагітності активність ферментів не змінюється.

D. Денні коливання активності ферментів не показують значних відхилень від середнього рівня.

E. Тривала фізична робота в нетренованих людей не призводить до підвищення активності КК, АлАТ, АсАТ.

  1. ^ Активність лейцинамінопептидази в сироватці крові підвищується при всіх перелічених захворюваннях, окрім:

A. Механічної жовтяниці.

B. Перніціозної анемії.

C. Гострого панкреатиту.

D. Гострого вірусного гепатиту.

E. Остеопорозу.

  1. ^ За різким підвищенням активності якого ферменту в сироватці крові можна передбачити розвиток септичних ускладнень?

A. УДФ-глюкуронілтрансферази.

B. Гранулоцитарної еластази.

C. Лейцинамінопептидази.

D. Фенілаланін-4-гідроксилази.

E. Фруктозомонофосфат-альдолази.

  1. ^ Для обстеження хворих із захворюваннями печінки діагностичне значення мають усі перелічені ферменти, крім:

A. АлАТ.

B. ЛФ.

C. СДГ.

D. Амілази.

E. ХЕ.

  1. ^ Для обстеження хворих із захворюваннями крові діагностичне значення мають усі перелічені ферменти, крім:

A. Глюкозо-6-фосфатдегідрогенази.

B. Ізоферментів ЛДГ.

C. Гексокінази.

D. Ізоферментів малатдегідрогенази.

E. Ізоферментів ЛФ.

  1. ^ Для обстеження хворих із захворюваннями серця діагностичне значення мають усі перелічені ферменти, крім:

A. АсАТ.

B. Ізоферментів ЛДГ.

C. КК.

D. Ізоферментів КК.

E. СДГ.

  1. ^ Для обстеження хворих із захворюваннями нирок діагностичне значення мають усі перелічені ферменти, крім:

A. Ізоферментів ЛДГ.

B. Трансамідинази.

C. Урокінази.

D. ГлДГ.

E. Лейцинамінопептидази.

  1. ^ Для обстеження хворих із захворюваннями підшлункової залози діагностичне значення мають усі перелічені ферменти, крім:

A. Амілази.

B. Аргінази.

C. Ліпази.

D. Трипсину.

E. Ізоферментів ЛДГ.

  1. ^ Для обстеження хворих із злоякісними пухлинами діагностичне значення мають усі перелічені ферменти, крім:

A. КФ.

B. ЛФ.

C. Моноамінооксидази.

D. ХЕ.

E. Ізоферментів ЛДГ.

  1. ^ При якому захворюванні знижується виділення амілази з сечею?

A. Гострому панкреатиті.

B. Хронічному рецидивному панкреатиті.

C. Інфаркті міокарда.

D. Гломерулонефриті.

E. Паротиті.

  1. ^ Для якого органу ГлДГ є органоспецифічним ферментом?

A. Легень.

B. Печінки.

C. Серця.

D. Підшлункової залози.

E. Нирок.

  1. ^ Активність 5’-нуклеотидази в сироватці крові підвищується при усіх захворюваннях, окрім:

A. Механічної жовтяниці.

B. Внутрішньопечінкового холестазу.

C. Цирозу печінки.

D. Метастазів у печінку.

E. Рахіту.


  1. ^ Якими змінами активності ферментів у крові супроводжується кардіогенний шок?

A. Значним підвищенням активності КК, загальної ЛДГ, АсАТ.

B. Постійністю активності ферментів.

C. Зниженням активності кардіоспецифічних ферментів.

D. Переважним підвищенням активності ГБДГ.

E. Збільшенням активності ХЕ.

  1. ^ Яка активність КК-МВ у сироватці крові від загальної активності КК спостерігається у хворого при гострому інфаркті міокарда на 1224-ту годину після початку больового приступу?:

A. Менше 1 %.

B. Менше 3 %.

C. Більше 6 %.

D. Більше 30 %.

E. Більше 50 %.

  1. Захисна функція слини зумовлена наявністю ферменту, який чинить бактерицидну дію, зумовлюючи лізис полісахаридного комплексу оболонки стафілококів, стрептококів. Який це фермент?

A. Колагеназа.

B. Амілаза.

C. Оліго-1,6-глюкозидаза.

D. Лізоцим.

E. Глюкуронідаза.

  1. ^ До аномалій білкового обміну належать усі перелічені природжені ензимопатії, окрім:

A. Цистинозу.

B. Альбінізму.

C. Хвороби Гюнтера.

D. Тирозинозу.

E. Фенілпіровиноградної олігофренії.

  1. ^ До аномалій вуглеводного обміну належать усі перелічені природжені ензимопатії, крім:

A. Глікогенозу.

B. Мукополісахаридозу.

C. Галактоземії.

D. Алкаптонурії.

E. Фавізму.

100. Клінічними проявами хвороби Мак-Ардля є біль у м’язах, судоми при фізичному навантаженні, міоглобінурія. Активність якого ферменту блокується при цьому захворюванні?

A. Аміло-1,6-глікозидази.

B. α-1,4-глікозидази.

С. М’язової фосфорилази.

D. Фосфогліцеромутази м’язів.

E. Глюкозо-6-фосфатази.

^ 101. У дитини підозра на алкаптонурію. Блок якого ферменту відмічається при цьому захворюванні?

A. Фенілаланінгідроксилази.

B. Тирозинази.

С. Гомогентизиноксидази.

D. Гексокінази.

E. Галактозо-1-фосфат-уридилтрансферази.

^ 102. При біохімічному аналізі крові 5-річної дитини виявлено підвищену кількість фенілаланіну. Блокування якого ферменту є причиною цієї уродженої ензимопатії?

A. АсАТ.

B. АлАТ.

C. Тирозинази.

D. Фенілаланінгідроксилази.

E. Гомогентизиноксидази.

103. У пацієнта з хворобою Гюнтера сеча забарвлена у червоний колір, зуби також мають червоний відтінок. У сечі виявлено значну кількість уропорфірину І. Синтез якого фермента порушений при цій формі порфірії?

A. Уропорфіриноген ІІІ-косинтази.

B. Уропорфіриногенсинтази.

C. Копропорфіриногеноксидази.

D. Уропорфіриноген-декарбоксилази.

E. Протопорфіриногеноксидази.

^ 104. У хворого віком 25 років спостерігається цитрулінемія, у сечі підвищений уміст нейтральних і кислих амінокислот, цитруліну. Дефіцит якого ферменту має місце?

A. Аргінази.

B. Аргініносукцинатліази.

C. Аргініносукцинатсинтетази.

D. Карбамоїлфосфатсинтетази.

E. Орнітинамінотрансферази.

105. У дитини спостерігаються порушення функцій центральної нервової системи. Клініко-біохімічними дослідженнями виявлено гіперамоніємію та уремію. Попередній діагноз спадкова гіперамоніємія, спричинена порушенням синтезу сечовини. Ензимопатія якого ферменту може спричинити це захворювання?

A. Глутатіонтрансферази.

B. Сульфотрансферази.

C. Гліцинтрансферази.

D. Глюкуронілтрансферази.

E. Орнітинкарбамоїлтрансферази.

106. У новонародженого з перших днів спостерігається блювання, наслідком якого є загальна дегідратація. Концентрація аміаку, аланіну та глутамінової кислоти в крові збільшена. Нітроген сечовини дорівнює 2 % залишкового нітрогену крові. Зниження активності якого ферменту печінки може призводити до таких змін метаболізму?

A. АлАТ.

B. ГлДГ.

C. Глутамінсинтетази.

D. Карбамоїлфосфатсинтетази.

E. ГГТП.

^ 107. У немовляти спостерігаються епілептиформні судоми, зумовлені дефіцитом вітаміну B6. Це спричинено зменшенням умісту в нервовій тканині гальмівного медіатора γ-аміномасляної кислоти. Активність якого ферменту знижена?

A. Піридоксалькінази.

B. АлАТ.

C. ГлДГ.

D. Глутаматдекарбоксилази.

E. Глутаматсинтетази.

108. Чоловіка віком 43 роки госпіталізовано у кардіологічне відділення з діагнозом стенокардія. До комплексу препаратів, призначених хворому, внесено інгібітор ферменту фосфодіестерази. Концентрація якої речовини в серцевому м'язі збільшуватиметься?

А. АДФ.

В. ГМФ.

C. АМФ.

D. цАМФ.

E. АТФ.

109. У хворої віком 38 років після приймання аспірину і сульфаніламідних препаратів спостерігається посилений гемоліз еритроцитів, спричинений недостатністю глюкозо-6-фосфат-дегідрогенази. Порушенням утворення якого коферменту зумовлена ця патологія?

A. Убіхінону.

B. ФАДН2.

C. Піридоксальфосфату.

D. ФМНН2.

E. НАДФН.

1   ...   9   10   11   12   13   14   15   16   17

Схожі:

Навчальний посібник для студентів вищих медичних навчальних закладів ІV рівня акредитації iconНавчальний посібник для студентів вищих медичних навчальних закладів IV рівня акредитації
Рекомендовано центральним методичним кабінетом з вищої медичної освіти моз україни як навчальний посібник для студентів вищих медичних...
Навчальний посібник для студентів вищих медичних навчальних закладів ІV рівня акредитації iconНавчальний посібник для студентів медичних вищих навчальних закладів та лікарів-інтернів
Рекомендовано Центральним методичним кабінетом з вищої медичної освіти моз україни як навчальний посібник для студентів вищих медичних...
Навчальний посібник для студентів вищих медичних навчальних закладів ІV рівня акредитації iconНавчальний посібник для студентів вищих медичних навчальних закладів IV рівня акредитації та лікарів інтернів
Литвиненко Н. В. – доктор медичних наук, професор Української медичної стоматологічної академії
Навчальний посібник для студентів вищих медичних навчальних закладів ІV рівня акредитації iconОсновні засади Болонського процесу. Кредитно-модульна система організації навчального процесу у вищих медичних навчальних закладах
Рекомендовано Центральним методичним кабінетом з вищої медичної освіти моз україни як навчальний посібник для студентів вищих медичних...
Навчальний посібник для студентів вищих медичних навчальних закладів ІV рівня акредитації iconНавчальний посібник для студентів вищих медичних навчальних закладів іу рівня акредитації та лікарів-інтернів
М. Г. Бойко – доктор медичних наук, професор кафедри фтизіатрії вднзу «Українська медична стоматологічна академія»
Навчальний посібник для студентів вищих медичних навчальних закладів ІV рівня акредитації iconНавчальний посібник для студентів вищих медичних навчальних закладів іу рівня акредитації та лікарів-інтернів
М. Г. Бойко – доктор медичних наук, професор кафедри фтизіатрії вднзу «Українська медична стоматологічна академія»
Навчальний посібник для студентів вищих медичних навчальних закладів ІV рівня акредитації iconНавчальний посібник для студентів вищих медичних навчальних закладів IV рівня акредитації
М. А. Власенко – заслужений діяч науки і техніки України, доктор медичних наук, професор Харківської медичної академії післядипломної...
Навчальний посібник для студентів вищих медичних навчальних закладів ІV рівня акредитації iconНавчальний посібник для студентів вищих медичних навчальних закладів IV рівня акредитації
М. А. Власенко – заслужений діяч науки і техніки України, доктор медичних наук, професор Харківської медичної академії післядипломної...
Навчальний посібник для студентів вищих медичних навчальних закладів ІV рівня акредитації iconНавчальний посібник для студентів вищих медичних навчальних закладів IV рівня акредитації
Рекомендовано Центральним методичним кабінетом з вищої медичної освіти моз україни
Навчальний посібник для студентів вищих медичних навчальних закладів ІV рівня акредитації iconЮ. В. Циркуляторні шоки в травматології рекомендовано Центральним методичним кабінетом з вищої медичної освіти моз україни
Як навчальний посібник для студентів вищих медичних навчальних закладів IV рівня акредитації
Додайте кнопку на своєму сайті:
Документи


База даних захищена авторським правом ©zavantag.com 2000-2013
При копіюванні матеріалу обов'язкове зазначення активного посилання відкритою для індексації.
звернутися до адміністрації
Документи