Актуальні питання теоретичної та клінічної медицини icon

Актуальні питання теоретичної та клінічної медицини




Скачати 10.89 Mb.
НазваАктуальні питання теоретичної та клінічної медицини
Сторінка1/79
Дата27.05.2013
Розмір10.89 Mb.
ТипДокументи
  1   2   3   4   5   6   7   8   9   ...   79

Мпрямая соединительная линия 4прямая соединительная линия 5іністерство охорони здоров’я України

Міністерство освіти і науки України

Сумський державний університет

Медичний інститут


актуальні питання теоретичної та клінічної медицини


актуальные вопросы теоретической и клинической медицины


topical issues of clinical and theoreticl medicine


Збірник тез доповідей

Міжнародної науково-практичної конференції студентів та молодих вчених

(^ Суми, 10−12 квітня 2013 року)


Суми

Сумський державний університет

2013




Мпрямая соединительная линия 4іністерство охорони здоров’я України

Міністерство освіти і науки України

Сумський державний університет

Медичний інститут


актуальні питання теоретичної та клінічної медицини


актуальные вопросы теоретической и клинической медицины


topical issues of clinical and theoreticl medicine


Збірник тез доповідей

Міжнародної науково-практичної конференції студентів та молодих вчених

(^ Суми, 10−12 квітня 2013 року)




Суми

Сумський державний університет

2013


УДК 616 (063)

А 43


Актуальні питання клінічної та теоретичної медицини : збірник тез доповідей Міжнародної

А 43 науково-практичної конференції студентів та молодих вчених, м. Суми, 10−12 квітня

2013 року. – Суми : Сумський державний університет, 2013 - 328 с.

У збірнику подані тези доповідей Міжнародної науково-практичної конференції «Актуальні питання теоретичної та клінічної медицини». Матеріали конференції охоплюють питання експериментальної морфології, патологічної анатомії, теоретичної та профілактичної медицини, а також багатьох напрямів клінічної медицини.  


УДК 616 (063)


© Сумський державний університет, 2013


«актуальні питання

теоретичної медицини»


Секція «ЕКСПЕРИМЕНТАЛЬНА МОРФОЛОГІЯ»

^ COMPARATIVE ANTHROPOMETRIC DATA AND DENSITOMETRY IN YOUNG FEMALES FROM INDIA, NIGERIA AND UKRAINE

L. V. Stklyanina, V.I. Luzin, Michael Olanrewaju Emmanuel

State Institution “Lugansk State Medical University,

Department of Human Anatomy
Objectives: To establish the average bone mineral density (BMD) and bone mineral content (BMC) and compare the body composition in young females of the different ethno-geographical groups.

Materials and methods: The routine anthropometric procedure (body height and weight, mid-arm and mid-calf circumferences, shoulder and thorax width, triceps, biceps, suprailiac and calf skinfolds measurements, measurements of the calcaneal bone mineral density (BMD, g/cm2) and bone mineral content (BMC, g), estimated on ALOKA-5.0 DXA machine among Ukrainian (n=80), Indian (n=58) and Nigerian (n=72) female students (18-21 years) were done. Total body fat percentage and total body muscular mass were calculated according to the measurements to the skinfolds, using Womersley J. and Kuczmarski R.J equations (1974-2000).

Results: Obtained data reveals that Indians have the less body weight, but greater total body fat (12.00% while Nigerians have 11.19%). This parameter strongly correlates (rx/y 0.74-0.81) with the bicipital skinfold and BMD. Indians have the lowest BMD and BMC among compared groups: BMD 0.94±0.02, BMC 67.09±1.96, which are significantly (10.35% for the BMD and 13.40% for the BMC, p < 0.001) lower, than in Ukrainians and Nigerians. BMD and BMC in Indians were significantly (p < 0.001) more than in Nigerians (BMD 0.98±0.02, BMC 77.31±2.16 in Indians; 0.75±0.06 and 53.88±4.94 – in Nigerians). Anthropometric data reveals the highest body parameters of the weight (74.58±1.95 kg), height (173.58±0.92 cm), shoulder and thorax width and lean muscular body mass (52.12±1.58 kg). Ukrainians show the lowest weight (55.53±0.69 kg), height (166.06±0.57cm), thorax width, moderate muscular mass (46.08±1.5) and highest thickness of the skinfolds and body fat (16.54±0.52%). Total muscular body mass in Nigerians was more in Indians by 3.49 kg, and by 1.57 kg more than in Ukrainians. Muscular mass in Nigerians strongly positively correlates (rx/y 0.67-0.71) with the BMD and BMC and negatively (rx/y -0.56) correlates with the body fat and skinfolds’ thickness. Ukrainians and Nigerians have the mostly similar BMD and BMC: BMD 1.05±0.04 in Ukrainians, 1.05±0.02 in Nigerians; BMC 77.40±4.49 in Ukrainians, 77.32±2.21 in Nigerians. Indians expose moderate weight (63.89±1.25 kg), height (169.16±1.05 cm), fat percentage; thorax width was the same as that in Nigerians and Ukrainians, but the muscular mass was lowest (45.78±3.30 kg) among participants.

Conclusions: BMD, BMC and anthropometric parameters have the obvious ethno-geographical determinant. Muscular body mass and fat percentage determines the BMD and BMC dependently with the racial features of the body composition.


^ АНТРОПОМЕТРИЧЕСКИЕ ОСОБЕННОСТИ НОРМАЛЬНОГО И СУЖЕНОГО ТАЗА В ЗАВИСИМОСТИ ОТ СОМАТОТИПА И СОПУТСВУЮЩЕЙ ПАТОЛОГИИ ЯИЧНИКОВ

Тян О. В. аспир.

Научный руководитель – д. мед. н., проф. Пикалюк В. С.

Государственное заведение "Крымский государственный медицинский университет",

кафедра нормальной анатомии

Цель. Изучить особенности распределения соматотипов, вариабельность формы и размера костного таза у женщин с бесплодием и нормальной репродуктивной функцией.

Материалы и методы. В гинекологическом отделении госпиталя Аль-Муттавакель обследовано 104 пациентки с жалобами на бесплодие. В зависимости от формы бесплодия все обследованные были разделены на следующие группы: I группа - 54 женщины с поликистозом яичников (1-ПКЯ), II группа - 50 пациенток с кистами яичников различной этиологии (2-КРЭ). В контрольную группу вошли 25 здоровых женщин в возрасте от 18 до 30 лет без нарушения репродуктивной функции.

Программа антропометрии включала измерение обхвата грудной клетки, талии, бедра и запястья (индекс Соловьева), длины тела и конечностей. Произведенная антропометрия позволяла определить тип телосложения (по Ковешников В.Г., Никитюк Б.А., 1992; Николаеву В.Г. с соавт., 2001), Пельвиометрия включала измерение межостистого (МОР), межгребневого (МГР) и межвертельного (МВР) расстояний и наружной конъюгаты (НК), что позволило выявить форму и степень сужения таза, если таковая имела место. Распределение анатомически узкого таза по форме сужения проведено по классификации Г.А. Ушаковой, С.И. Елгиной, В.И. Бодяжиной (2005).

Результаты. Соматотипирование обследованного контингента показало, что представительницы нормостенической конституции составили 40% от общей численности популяции, астенической - 16%; гиперстенической - 24%, и 20% женщин не отнесены ни к одному из представленных типов. Данная работа выявила зависимость между типом телосложение и вариантом сужения таза. Также оказалось, что форма сужения таза может зависеть от вида патологии яичников. Так, при рассмотренных в данной работе вариантах заболеваний яичников (поликистоз и кисты яичников различной этиологии) у лиц астенического соматотипа обнаружены следующие формы сужения таза: общеравномерносуженный таз встречался в 28% случаев в группе 1-ПКЯ и 18,5% - в группе 2-КРЭ, а в остальных 82% случаев суженого таза выявлялся плоскорахитический тип. Простой плоский таз был характерен для гиперстенического типа телосложения и обнаруживался у 58% пациенток в группе 1-ПКЯ и 13% - в группе 2-КРЭ. Среди женщин-нормостеников выявляли плоскорахитический таз – в 12% случаев в группе 1-ПКЯ, и в 18,5% - в группе 2-КРЭ.

Размеры нормально развитого таза женщин контрольной группы подвержены значительной индивидуальной изменчивости и составили: МОР - 19,5-30,0 см, МГР - 20,0-36,5 см, МВР -25,5-38,0 см и НК - 15,0-22,7см. При общеравномерносуженной форме таза все вышеуказанные размеры имеют малую индивидуальную амплитуду колебания (±1,0-1,5 см) и статистически достоверно меньше, чем при нормальной форме таза. При поперечносуженной форме таза величина МОР и МГР достоверно меньше, чем при нормальной форме, зато размеры НК аналогичны контрольным. При простом плоском тазе МВР, МГР и НК статистически меньше таковых при нормальном размере таза, а при плоскорахитическом относительно расширенное МОР расстояние сочетается с резким сужением НК. Наибольшее значение МОР характерно для простой плоской и плоскорахитической форм узкого таза (25,0 см и 25,5 см соответственно), а его наименьшее значение - для общеравномерносуженной формы таза (22,9 см). МГР максимально при простой плоской форме узкого таза (28,0 см), в то время как при остальных формах узкого таза имеет практически равные значения (25,0-27,0 см). Наибольшее значение МВР типично для поперечносуженной формы узкого таза (32,9 см), а наименьшее значение характерно для общеравномерносуженной формы (30,0 см). НК имеет наибольшую величину при поперечносуженной форме таза (20,1 см) и наименьшую - при общесуженной плоской форме (16,5 см).

Т.о., выявлены конституциональные детерминанты между формой костного таза, типом телосложения и сопутствующей патологией яичников.


^ АНТРОПОМЕТРИЯ И ТИПЫ ТЕЛОСЛОЖЕНИЯ У ЖИТЕЛЕЙ ДОНБАССКОГО РЕГИОНА

Калмыкова Э. Р.

научный руководитель – к. м. н., доц. Стклянина Л. В.

Государственное заведение "Луганский государственный медицинский университет",

кафедры анатомии человека
Особенности телосложения имеют не только конституциональную, но и территориальную обусловленность. Учитывая данный факт, автора заинтересовала возможность выяснения специфических черт, присущих тому или иному соматотипу, в этнотерриториальной группе жителей Донбасского региона.

Объектом исследования послужили данные антропологического изучения юношей-жителей Донбасского региона (n=222) в возрасте от 17 до 21 года. Данному контингенту производили стандартную антропометрию (рост, масса тела, измерение продольных и поперечных размеров тела и толщины кожных складок на туловище и конечностях). Распределение на соматотипы по степени «морфности» производились согласно индексу ширины плеч Башкирова (Ковешников В.Г, Никитюк Б.А., 1992,). Индекс составлен из расчета ширины плеч относительно длины тела, выраженный в процентах. При преобладании продольных размеров соматотип классифицировали как долихоморфный, поперечных – брахиморфный, и наиболее уравновешенные продольно-поперечные пропорции относили к мезоморфному соматотипу. Долю мышечного и жирового компонентов тела рассчитывали по формуле J.Mateigka (1921).

Результаты. В изученной популяции юношей преобладали лица брахиморфного типа (59,00%), вторыми по частоте встречаемости стали мезоморфы (32,00%) и наименьшую группу составили долихоморфы (9,00%). Оказалось, что среди долихоморфов (индекс ширины плеч Башкирова не достигал 21,5) масса тела превышала таковую у мезоморфов на 6,58%, тогда как у брахиморфов, вопреки ожиданиям, средняя масса тела отставала от мезоморфов на 0,58%. Это подчеркивает важность абсолютных цифровых значений индекса: относительно широкие плечи и короткое туловище (брахиморфия) субъективно воспринимаются как коренастость, однако это не характеризует реальный вес тела. В подтверждение тому, общая масса мышц плечевого пояса у долихомормофов меньше, чем у мезоморфов, на 37,13%, тогда как у брахиморфов – больше на 40,51%. На долю сухой мышечной массы тела у долихоморфов приходится на 40,58% больше, чем у мезоморфов, тогда как у брахиморфов превышение составляет только 4,44%. Масса тела и сухая мышечная масса у долихоморфов имеют прямо пропорциональную зависимость (r x/y 0,79). Разница между фактической и идеальной массой тела у крайних форм долихоморфов и у мезоморфов минимальна – 0,43 %. Так, долихоморфия предполагает не субтильный астенический морфотип, а скорее атлетический.

Мезоморфы (индекс ширины плеч достигает 23). Масса тела у мезоморфов представлена преимущественно мышечным компонентом, поскольку между фактической и сухой мышечной массами имеется сильная прямо пропорциональная связь (r x/y 0,74), тогда как с процентом жира в организме масса тела не показывает значимой зависимости (r x/y -0,11).

Касательно композиции тела, содержание жира в организме у мезоморфов составляет 8,88% (при 8, 18% у долихо – и 9,96% - у брахиморфов), причем этот показатель имеет теснейшую прямую (функциональную) корреляционную связь с толщиной кожной складки под лопаткой (r x/y 1,00).

Имея относительно небольшую грудную клетку (поперечный размер – 33 см, при 33,46 – брахиморфов и 31,28 см – у долихоморфов), мезоморфы имеют относительно широкие плечи – на 19,55% шире, чем у долихоморфов (р<0,05), однако плечи все же не настолько широки, как у брахиморфов. Ширина плеч не выявляет значимых связей с поперечными размерами таза, причем все коэффициенты отрицательны (r x/y -0, 004 - с межостистой, -0,06 – с межгребневой и -0,07 – с межвертельной дистанциями), однако именно ширина плеч тесно коррелирует с охватом ягодиц (r x/y 0, 73) и бедра (r x/y 0, 75). Брахиморфы (индекс ширины плеч Башкирова от 24,5 и выше) представили самую многочисленную группу в исследуемой популяции. Масса тела у представителей данного соматотипа в среднем в среднем составила 67,76±0,77 кг (при 67 кг у мезоморфов), при этом на мышечный компонент приходится 40,42±1,1, что на 4,00% больше, чем у мезоморфов. Процент жира в организме брахиморфов оказался максимальным (на 12,00% больше, чем у долихоморфов, и на 9,00% - чем у мезоморфов. Лица брахиморфного соматотипа оказались самыми низкорослыми (их длина тела в среднем на 4% меньше мезо- и долихоморфов (р<0,05), но при этом брахиморфы имеют самый широкий плечевой пояс (ширина плеч на 19,6 % больше, чем у долихоморфов (р<0,05) и на 7,70% - чем у мезоморфов. Также брахиморфы лидируют в ширине груди (поперечный размер грудной клетки превышает таковой у долихоморфов на 5,0% (р<0,05) и на 1,39 % - у мезоморфов.

Таким образом, метод антропометрии объективно позволяет персонифицировать различия в телосложения между представителями различных соматотипов.


^ Дослідження біодеградації мембран на основі хітозану

Бабич І., *Калінкевич О.В., Погорєлов М.В.

СумДУ, кафедра гігієнитаи екологіїз курсом мікробіології, вірусології та імунології

*Інститут прикладної фізики НАН Украини

В останні роки збільшилась кількість досліджень можливості застосування в якості основи для біологічно активних матеріалів хітозана, який є похідним природного полімеру хітину. Даний матеріал володіє цілим рядом властивостей, які обумовлюють його використання для пластики дефектів шкіри – відновлюваність ресурсів, відсутність токсичності, апірогенність, гемостатичні та бактеріостатичні властивості, біосумісність таздатність до біодеградації. Також даний матеріал здатний стимулювати процеси регенерації перешкоджаючи утворенню шрамів. Формування мембран на основі хітозану здатне зменшити швидкість біодеградації, забезпечити наявність адсорбуючої та антимікробної дії. Крім цього мембрани на основі полімеру є прозорими, що забезпечує можливість спостереження за поверхнею рани без зміни покриття, тим самим зменшуючи її травматизм. Біодеградація забезпечує вивільнення в рану активних речовин, що утворюються в процесі розпаду хітозанового полімеру. При цьому швидкість деградаціі покриття має залежність як від властивостей матеріалу, так і від особливостей мікрооточення рани, в першу чергу її рН.

Тому метою нашої роботи було порівняння швидкості біодеградації мембран на основі хітозану за умов різних значень рН.

В дослідженні використовували мембрани, які були виготовлені з хітозану низької молекулярної маси (200кДа) виробництва «Біопрогрес» (Росія, Щелково). Матеріали були поділені на 2 групи в залежності від відсоткового вмісту хітозану в первинному розчині (2% та 3%).Отримані матеріали обробляли лугами або фосфатним буфером для зменшення швидкості деградації у водному середовищі. Дослідження швидкості біодеградації проводили у фізіологічному розчині з рН 7,0 та 5,0 шляхом зважування дисків матеріалу вагою 100 мг через 1, 2, 3, 4, 5, 6, 12, 24, 36, 48, 60, 72, 84 та 96 годин після занурення мембран у контрольний розчин.

При досліджені деградації матеріалу у нейтральному середовищі виявлено, що початок втрати маси матеріалу спостерігається через 24 години від початку досліду та не має залежності від вихідного відсотка хітозану у розчині. Але плівки, отримані з 2% хітозану мають більший відсоток втрати маси, яка складає від 26,6% до 50% для різних зразків. Матеріали, що містять у своєму складі 3% хітозан втрачають лише від 20% до 25% вихідної ваги через 24 години. В подальшому відбувається наростання втрати ваги плівками, що синтезовані на основі 2% хітозану до 53% - 75% через 96 годин спостереження. Біодеградація плівок з 3% хітозану майже зупиняється та на кінцевий термін спостереження складає лише від 20% до 35%.

Зменшення рН розчину до 5,0 призводить до уповільнення початку деградації матеріалу в не залежності від відсотка хітозану в плівках, та розпочинається лише через 36 годин після занурення у розчин. Особливостями деградації матеріалів в кислому середовищі є більш повільна втрата ваги у порівнянні з нейтральним розчином. Проте, через 96 годин від початку експерименту спостерігається більша втрата маси плівок, яка складає від 45% до 83% для матеріалу з 2% вмістом хітозану. Мембрани, що мають у своєму складі 3% хітозану мають більший відсоток втрати ваги у кислому середовищі у порівнянні з нейтральним рН. Через 96 годин спостереження втрата маси склала 43%.

Таким чином, особливості біодеградації плівок на основі хітозану полягають в уповільненні початку деградації в кислому середовищі при більшій втраті ваги через 96 годин. Зазначені властивості більш виражені у плівок з 2% вмістом хітозану.


Сорбційні властивості хітозанових мембран в залежності від рівня рн

Бабич І., Калінкевич О.В.*, Погорєлов М.В.

^ СумДУ, кафедра гігієнита екології з курсом мікробіології, вірусології та імунології

*Інститут прикладної фізики НАН Украини

Основною задачею лікування ран є підтримка фізіологічного зволоження, що означає зменшення кількості ексудату на поверхні рани на першій фазі загоєння рани та підтримка оптимальної вологості в процесах утворення грануляцій та епітелізації. Через наявність надмірного ексудату у фазі запалення відбувається значна втрата вологи поверхнею а також зростає ризик інфікування рани. При цьому хронічні або довго не заживаючі рани характеризуються пролонгацією фази запалення і, зменшення ексудату в цьому випадку, може прискорити перехід у фазу розвитку грануляцій. Крім того, трофічні виразки характеризуються значною втратою рідини через наявність патології венозних та лімфатичних судин, що також обумовлює необхідність зменшення кількості рідини в рані. На даний час є доведеним, що вологе ведення ран пов’язане з прискоренням видужання, покращанням косметичного ефекту, зменшенням інфекції та больового синдрому а також зниженням вартості лікування. Для забезпечення контролю рівня рідини в рані використовуються різноманітні повязки та покриття, які забезпечують сорбцію надмірного ексудату у фазу запалення та зволоження поверхні рани при її епітелізації.

Метою нашого дослідження стало вивчення сорбційної здатності мембран на основі хітозану in-vitro в залежності від рН розчину.

В дослідженні використовували мембрани, які були виготовлені з хітозану низької молекулярної маси (200кДа) виробництва «Біопрогрес» (Росія, Щелково). Матеріали були поділені на 2 групи в залежності від відсоткового вмісту хітозану в первинному розчині (2% та 3%). Отримані матеріали обробляли лугами або фосфатним буфером для зменшення швидкості деградації у водному середовищі.Вивчення сорбційної здатності мембран проводилось шляхом зважування дисків діаметром 10 мм та вагою 100 мг, що перебували у фізіологічному розчині з рН 5,0 та 7,0 протягом 4 годин.

Мембрани з 2% вмістом хітозану показали більшу сорбційну спроможність у порівнянні з матеріалами, що виготовлені на основі 3% хітозану. У нейтральному фізіологічному розчині сорбційна здатність 2% хітозанової мембрани склала 163,33% в той час як для матеріалу з 3% вмістом хітозану - лише 85%. При цьому, зменшення рН до 5,0 призводить до зростання сорбційної здатності матеріалів майже вдвічі – до 284,12% та 142,13% відповідно, що можливо пов’язане з розривом зв’язків всередині мембрани та зростанням здатності до набухання.

Таким чином, зменшення рН розчину призводить до значного зростання сорбційної здатності матеріалів на основі хітозану, що має важливе значення при лікуванні інфікованих ран.


^ ВАРИАБЕЛЬНОСТЬ ОТХОЖДЕНИЯ АРТЕРИЙ ВЕРХНЕЙ КОНЕЧНОСТИ

Чистилинова Л. И.

Научный руководитель – д.мед.н., проф. Ковешников В. Г.

ГЗ «Луганский государственный медицинский университет»,

кафедры анатомии человека
Индивидуальная анатомическая изменчивость сосудов человека является одной из актуальных проблем морфологии и практической медицины. Склонность артерий к вариабельности чрезвычайно велика. Нормальная артерия либо заменяется другой, либо уменьшается в калибре. В зависимости от формы телосложения (брахиморфный тип, долихоморфный, мезоморфный) артерии носят различный характер отхождения. Подмышечная артерия непостоянна в своем ветвлении. Вариабельность в отношении ее ветвления сводится к: 1) отхождению некоторых ветвей, которые в норме отходят от подключичной артерии. К примеру, truncus thyreo-cervicalis в норме отходит от подключичной артерии, но в некоторых случаях его ветви смещаются в дистальном направлении, переходя пределы условной границы подключичной артерии; 2) отхождению ветвей, нормально принадлежащих плечевой артерии (проксимальное смещение глубокой плечевой артерии, в данном случае отходящих от подмышечной артерии). Вместе с a. profunda brachii при таком отхождении ответвлялись a. collateralis ulnaris superior и a. collateralis ulnaris inferior. 3) слитию ветвей, которые в большинстве случаев отходят раздельно.

Цели и задачи исследования: изучение вариабельности отхождения артерий верхней конечности на трупном материале, а также путем изучения архивного материала методом направленного отбора по эксперементально-анатомическим данным, в зависимости от анатомической изменчивости верхней конечности, возрастных изменений и индивидуальных особенностей взрослого человека.

Материалы и методы исследования: Данное исследование было проведено на 15 препаратах, находящихся на кафедре нормальной анатомии человека ЛугДМУ и использующиеся как учебное пособие во время практических занятий. Изучены с помощью морфологического (препарирование), макроскопического методов. Были изучены следующие параметры: уровень отхождения подмышечной артерии и особенности ее ветвления, уровень отхождения глубокой плечевой артерии, что в норме происходит в верхней трети плеча, топография, уровень деления плечевой артерии на конечные ветви – локтевую и лучевую артерии, отсутствие артерий, и замещение их. Из артерий кисти были детально изучены отсутствие и наличие поверхностных и глубоких ладонных дуг, и в каких случаях они встречаются.

Результаты и их обсуждение: В результате исследования установлено, что выявленные атипичные формы являлись вариациями нормального строения и отличались большим разнообразием. В нашем случае на трех препаратах было обнаружено отхождение латеральной грудной артерии не от второго отдела подмышечной артерии, а от подлопаточной или грудоспинной артерий в подгрудном треугольнике. При изучении препаратов среди артерий верхней конечности наиболее часто встречаются варианты отхождения плечевой артерии (a.brachialis), а именно высокое деление ее на конечные ветви (a. ulnaris, a. Radialis). По данным А. А. Травина плечевая артерия делится обычно в нижнем углу локтевой ямки ниже верхнего края медиального надмыщелка плеча. На препаратах часто встречались высокое отхождение лучевой артерии 7 раз, общей межкостной артерии 5 раз.

В области предплечья находятся пять основных артериальных стволов: лучевая, локтевая, срединная, передняя и задняя межкостные артерии. Каждая из этих артерий отличается местом расположения (на передней или задней поверхности предплечья). Лучевая артерия обычно начинается от плечевой на 1 – 3 см дистальнее щели плече-лучевого сустава, в 10% случаев – на 0,5 см дистальнее его, а в 1,6% случаев – на уровне этого сустава. При высоком отхождении лучевой артерии, она может располагаться поверхностно, непосредственно под фасцией, или даже под кожей.

Что же касается ладонных дуг, то, как правило на ладонной стороне кисти руки артерии образуют широкий анастомоз. Преобладание той или иной артерии различно у разных индивидуумов. Ни в одной части тела не встречается такого многообразия вариантов артериальных сосудов как на кисти. В большинстве случаев путем анастомозов главных ладонных артерий образуются две ладонные дуги: поверхностная и глубокая. Arcus palmaris profundus постоянная, и не встречались случаи, в которых она отсутствовала. Поверхностная ладонная дуга отсутствует сравнительно часто. В нашем исследовании на 2 препаратах были обнаружены поверхностные ладонные дуги, в образовании которых в большей степени принимала участие хорошо развитая поверхностная ветвь лучевой артерии.

  1   2   3   4   5   6   7   8   9   ...   79

Схожі:

Актуальні питання теоретичної та клінічної медицини icon«актуальні питання теоретичної медицини», «актуальні питання клінічної медицини»
Програма конференції «Мікроелементози в клінічній медицині»
Актуальні питання теоретичної та клінічної медицини icon«актуальні питання теоретичної медицини», «актуальні питання клінічної медицини»
move to 0-16278147
Актуальні питання теоретичної та клінічної медицини icon«Актуальні питання сучасної медицини»
Заявка на участь в міжнародній науковій конференції студентів та молодих вчених «Актуальні питання сучасної медицини»
Актуальні питання теоретичної та клінічної медицини iconПрограма 74-го міжнародного медичного
Вас до участі у роботі 74-ого міжнародного медичного конгресу молодих учених «Актуальні проблеми клінічної, теоретичної, профілактичної...
Актуальні питання теоретичної та клінічної медицини iconНауково-практичної конференції “Актуальні питання педіатрії”
Актуальні питання післядипломної підготовки педіатрів та лікарів загальної практики сімейної медицини
Актуальні питання теоретичної та клінічної медицини iconМіжнародна науковО-практична конференція «Актуальні питання сучасної медицини: наукові дискусії»
Запрошуємо Вас взяти участь у роботі Міжнародної науково-практичної конференції «Актуальні питання сучасної медицини: наукові дискусії»,...
Актуальні питання теоретичної та клінічної медицини icon«актуальні питання клінічної медицини» секція внутрішньої медицини клінічна ефективність амлодипіну в людей похилого віку, хворих на артеріальну гіпертензію, поєднану з облітеруючими захворюваннями артерій нижніх кінцівок
Ензії(АГ) і облітеруючих захворювань артерій нижніх кінцівок серед людей похилого віку, залишається актуальним питання про вивчення...
Актуальні питання теоретичної та клінічної медицини icon27-28 жовтня 2011 року
Конференція «Актуальні проблеми клінічної та фундаментальної медицини (англійською мовою)»
Актуальні питання теоретичної та клінічної медицини iconТематичний план практичних занять з основ клінічної медицини для студентів 2 курсу фармацевтичного факультету внму (спеціальність клінічна фармація) на 1V семестр 2012 -2013 навчальний рік
Модуль Основи клінічної медицини (гастроентерологія, пульмонологія, нефрологія)
Актуальні питання теоретичної та клінічної медицини iconТематичний план практичних занять з основ клінічної медицини для студентів 4 курсу фармацевтичного факультету внму (спеціальність клінічна фармація) на VІІ семестр 2012 -2013 навчальний рік
Модуль Основи клінічної медицини (неврологія, офтальмологія, захворювання лор-органів,ревматологія та гематологія)
Додайте кнопку на своєму сайті:
Документи


База даних захищена авторським правом ©zavantag.com 2000-2013
При копіюванні матеріалу обов'язкове зазначення активного посилання відкритою для індексації.
звернутися до адміністрації
Документи