Міністерство освіти І науки України icon

Міністерство освіти І науки України




Скачати 278.34 Kb.
НазваМіністерство освіти І науки України
Дата02.08.2012
Розмір278.34 Kb.
ТипМетодичні рекомендації

Міністерство освіти і науки України

Сумський державний університет

МЕДИЧНИЙ ІНСТИТУТ

КАФЕДРА ІНФЕКЦІЙНИХ ХВОРОБ І ЕПІДЕМІОЛОГІЇ


Методичні рекомендації

до проведення епідеміологічного аналізу





2604 Методичні рекомендації до проведення епідеміологічного аналізу / Укладачі: М.Д. Чемич, Г.С. Зайцева, Н.І. Ільїна, В.В. Захлєбаєва – Суми: Вид-во СумДУ, 2009. – 21 с.


^ Кафедра інфекційних хвороб і епідеміології

ЗМІСТ

Епідеміологічний аналіз, визначення, задачі………………………..

4

Ретроспективний епідеміологічний аналіз………………………….

4

Оперативний епідеміологічний аналіз………………………….........

5

Матеріали, необхідні для епідеміологічного аналізу……………….

6

Матеріали епідеміологічного аналізу повинні вміщувати наступні розділи………………………………………………………...


7

Методика епідеміологічного аналізу…………………………………

8


Аналіз динаміки інфекційної захворюваності………………………

9


^ Вивчення розподілення інфекційних захворювань по території...

12


Аналіз сезонного розподілу захворюваності………………………...

13


Аналіз вікової захворюваності………………………………………..

14


Аналіз захворюваності у професійно-побутових групах населення………………………………………………………………...


15

Аналіз джерел і факторів передавання інфекції……………………

16


Список літератури……………………………………………………...

19


^ Епідеміологічний аналіз – вивчення комплексу епідеміологічних, клінічних, лабораторних та інших даних щодо конкретного інфекційного захворювання з метою встановлення причин його поширення, прогнозування епідемічної ситуації, визначення характеру і масштабів необхідних протиепідемічних заходів.

Проводячи епідеміологічний аналіз, лікар ставить перед собою такі завдання:

  • виявити закономірності та особливості епідемічного процесу окремих інфекційних захворювань за певних умов;

  • з’ясувати їх причини;

  • визначити фактори, які впливають на перебіг епідемічного процесу;

  • вивчити ефективність проведених у попередній рік (або роки) профілактичних та протиепідемічних заходів;

  • скласти план заходів, спрямованих на зниження або ліквідацію окремих інфекційних захворювань, із урахуванням особливостей епідемічного процесу конкретного захворювання в конкретних умовах.

Вивчення цих питань необхідне для правильної організації заходів боротьби з тою чи іншою інфекцією, вибору основної ланки заходів спрямованих на джерело інфекції, шляхи передавання, сприйнятливий організм), виконання яких може привести до зниження інфекційної захворюваності, а в окремих випадках – її ліквідації.

Методологія епідеміологічного аналізу передбачає порівняння даних по окремій інфекції на окремій території з даними про другу нозологічну форму на цій території або з даними про ту ж інфекцію на іншій території.

Розрізняють ретроспективний та оперативний епідеміологічний аналіз.


^ Ретроспективний епідеміологічний аналіз – це аналіз рівня, структури та динаміки інфекційної захворюваності, що проводиться з метою обґрунтування перспективного планування профілактичних і протиепідемічних заходів. Найчастіше такий аналіз проводять за підсумками календарного року перед плануванням заходів на наступний рік. У ході ретроспективного епідеміологічного аналізу застосовуються такі методичні прийоми: описово – оціночні, аналітичні, експериментальні, математичне моделювання.

Схема ретроспективного епідеміологічного аналізу стосовно окремих груп і нозологічних форм інфекційних захворювань містить:

  • аналіз багаторічної динаміки захворюваності населення;

  • аналіз річної динаміки захворюваності населення за середніми багаторічними даними у роки підвищення та спаду захворюваності;

  • аналіз показників захворюваності, багаторічної та річної динаміки в соціально – вікових групах населення;

  • аналіз захворюваності в окремих колективах;

  • додаткові направлення аналізу, необхідні для досягнення кінцевої мети.


^ Оперативний епідеміологічний аналіз є логічним продовженням ретроспективного епідеміологічного аналізу та являє собою динамічну оцінку стану і тенденцій розвитку епідемічного процесу для уточнення заходів профілактики. В оперативному епідеміологічному аналізі виділяють два направлення:

  1. аналіз інформації, яка безпосередньо відображає стан і тенденції розвитку епідемічного процесу;

  2. аналіз інформації, яка містить опосередковані ознаки прояву епідемічного процесу.

Перше направлення вміщує:

  • оцінку та аналіз результатів лабораторних досліджень;

  • безперервне спостереження за захворюваністю та оцінку її динаміки;

  • епідеміологічне обстеження осередків у зв’язку з виникненням поодиноких випадків інфекційних захворювань;

  • епідеміологічне обстеження осередків групових захворювань (спалахів, епідемій).

Друге направлення передбачає динамічну оцінку виконання запланованих заходів, яка проводиться постійно з акцентом на забезпечення повного їх проведення на територіях ризику, в групах і колективах ризику та в періоди ризику. Оперативний епідеміологічний аналіз містить безперервний епідеміологічний нагляд за епідеміологічно важливими об’єктами, соціальними та природними явищами, які можуть активізувати епідемічний процес.


^ Матеріали, необхідні для епідеміологічного аналізу:

  1. характеристика населеного пункту в цілому (стан житлового фонду, водопостачання, каналізації і очистка території, наявність об’єктів епідеміологічного ризику тощо);

  2. демографічні дані за кілька років про кількість і віковий склад населення, народжуваність, смертність, міграцію;

  3. дані про соціальний і професійний склад населення;

  4. санітарний стан дитячих дошкільних закладів, шкіл, кількість дітей у них;

  5. стан медичного обслуговування:

  • забезпеченість медичними працівниками;

  • ліжковий фонд, в т.ч. в інфекційних стаціонарах;

  • наявність бактеріологічних лабораторій;

  • відомості про імунізацію населення проти окремих інфекцій;

  • забезпеченість населеного пункту імунобіологічними препаратами для щеплень;

  • стан роботи дезінфекційної служби;

  1. екстрені повідомлення про інфекційні захворювання (ф. 58/о);

  2. журнал реєстрації інфекційних захворювань (ф.60/о);

  3. звіти про окремі інфекції і паразитарні захворювання (ф. № 1, 2);

  4. звіт про профілактичні щеплення (ф. 5);

  5. звіт про контингент дітей і підлітків, яким здійснено щеплення проти інфекційних захворювань (ф. 6);

  6. звіт про роботу санітарно-епідеміологічної (дезінфекційної, протичумної) станції (ф. 40 - здоров);

  7. дані про смертність і летальність від інфекційних захворювань;

  8. дані лабораторних досліджень матеріалу від людей, з об’єктів довкілля;

  9. епізоотичні дані з окремих видів інфекцій (чисельність і захворюваність гризунів, диких і свійських тварин);

  10. ентомологічні дані (чисельність комарів, мух, кліщів, їх зараженість збудниками окремих інфекцій);

  11. епідеміологічні огляди і статистичні форми за попередні роки;

Необхідність тих чи інших матеріалів при епідеміологічному аналізі захворюваності визначається метою аналізу.


^ Матеріали епідеміологічного аналізу повинні вміщувати такі розділи:

  1. Природні умови території (географічне положення, рельєф, гідрографія, метеорологічні фактори, рослинний і тваринний світ (стосовно видів, які мають епідемічне значення при захворюваннях з природною осередковістю).

  2. Характеристика території:

  • економічна (наявність промислових об’єктів з переробки сільськогосподарської продукції, лісогосподарства, штучно зрошувальних полів, шляхів комунікації, великих базарів тощо);

  • демографічна (чисельність, народжуваність, смертність, густота населення, віковий та професійний склад, міграційні процеси тощо);

  • санітарна (водопостачання та водовідведення, характеристика житлового фонду, комунальна, харчова, шкільна, промислова санітарія тощо)

  1. Характеристика медичного обслуговування населення.

  2. Порівнювальні дані про інфекційну захворюваність.

  3. Аналіз захворюваності та протиепідемічних заходів окремих нозологічних формах за основними епідеміологічними ознаками:

  • динаміка захворюваності, летальності і смертності за роками;

  • аналіз захворюваності по територіях;

  • джерела і шляхи поширення інфекції;

  • вікова структура захворюваності;

  • аналіз захворюваності по професійних групах населення;

  • помісячна динаміка захворюваності;

  • вплив житлово-побутових умов на інфекційну захворюваність;

  • аналіз осередковості;

  • коротка клінічна характеристика захворювань;

  • аналіз заходів, спрямованих на усунення джерел інфекції;

  • аналіз заходів, спрямованих на переривання механізму передавання;

  • аналіз заходів, спрямованих на формування колективного імунітету;

  • загальна характеристика протиепідемічних заходів.

  1. Висновки.


Методика епідеміологічного аналізу

Епідеміологічний аналіз складається з кількох розділів. Починається він з детальної характеристики природних і побутово–економічних особливостей території. У цій частині описується географічне положення, характеризуються кліматичні умови, фауна, флора, грунт, водойми населеного пункту, промислові об’єкти, побутові й інші заклади та наводяться демографічні дані.

Основний розділ роботи присвячений детальному аналізу захворюваності. Вивчення захворюваності, її оцінка і співставлення різних показників повинні бути проведені на основі даних, які можна між собою порівнювати. Для цієї мети абсолютні показники не підходять. Їх можна використовувати лише в тих випадках, коли в кількісному складі населення немає істотної різниці.

Як правило, аналіз інфекційної захворюваності повинен проводитися не на основі абсолютних величин, які в більшості випадків не є співвідносними, а у відносних показниках, які вираховуються на одну й ту ж кількість осіб. Тобто, для більшої точності необхідно користуватися відносними величинами, які є основою для проведення епідеміологічного аналізу.


^ Аналіз динаміки інфекційної захворюваності. Для аналізу інфекційної захворюваності по роках необхідно користуватися інтенсивними показниками (показник захворюваності, показник поширеності).

^ Показник захворюваності – медико-статистичний показник, який визначає сукупність захворювань, вперше зареєстрованих за певний проміжок часу серед населення конкретної території. Розраховується за формулою:

кількість хворих______ × 100000

чисельність населення

При визначенні показника вікової захворюваності у наведеній вище формулі в чисельнику зазначають число хворих даної вікової групи, а в знаменнику – чисельність населення цієї ж вікової групи.

Захворюваність характеризує частоту виникнення нових випадків захворювання серед населення.

^ Показник поширеності – інтенсивний показник, який застосовується при аналізі хронічних захворювань. Визначається кількістю хворих, які знаходяться на обліку на 1 січня звітного року (незалежно від дати захворювання і дати обліку цих хворих), віднесеною на 100000 населення (показник поширеності на момент часу). Показник поширеності показує, яка доля населення страждає від даного населення на певний момент часу.

При виборі показників для аналізу слід пам’ятати, що за допомогою показників захворюваності можна оцінити ризик захворювання, а за допомогою показника поширеності – визначити дію захворювання на населення.

Для оцінки інтенсивності і динаміки епідемічного процесу частіше використовують показники захворюваності.

Необхідно аналізувати захворюваність за кілька років, оскільки при цьому точніше проявляється направлення епідемічного процесу, його циклічність (табл. 1).


Таблиця 1 -^ Захворюваність на вірусний гепатит А в м. С. у 1964-2008 р.р.

Рік

Показник на 100 тис.

Рік

Показник на 100 тис.

1964

224,0

1987

111,7

1965

172,0

1988

101,5

1966

180,1

1989

86,4

1967

98,2

1990

115,3

1968

72,0

1991

197,3

1969

72,0

1992

325,6

1970

78,1

1993

280,7

1971

248,0

1994

196,5

1972

142,9

1995

176,6

1973

271,9

1996

192,4

1974

172,3

1997

110,0

1975

130,9

1998

40,7

1976

259,7

1999

50,8

1977

157,0

2000

34,8

1978

242,5

2001

57,7

1979

182,1

2002

56,2

1980

284,0

2003

30,4

1981

356,6

2004

33,2

1982

559,9

2005

10,5

1983

417,0

2006

11,3

1984

277,8

2007

13,5

1985

236,2

2008

13,2

1986

145,1








Для зручності та наочності дані захворюваності доцільно зображати графічно. Оцінюючи лінійну діаграму, візуально прослідковують тенденцію епідемічного процесу. Для більш наглядного відображення тенденції проводять вирівнювання кривої захворюваності.




Не слід при аналізі показника захворюваності поточного року порівнювати його лише з показником попереднього року або з середньобагаторічним. Доцільно оцінювати його стосовно показників аналогічних фаз попередніх циклів (роки високого підйому, роки помірного підйому, роки спаду) та з прогнозованою захворюваністю.

Вивчаючи рівень епідемічного процесу в динаміці за роками, необхідно спробувати з’ясувати причини її підвищення чи зниження в конкретний період.

^ Показник летальності – кількість смертних випадків від конкретного захворювання стосовно до 100 хворих на цю інфекцію. Показник інтенсивний, виражається в %. Визначається за формулою:

кількість померлих × 100

кількість хворих

Показник смертності - кількість смертних випадків від конкретного захворювання стосовно до 100000 населення. Показник інтенсивний, визначається за формулою:

кількість померлих___ × 100000

чисельність населення

Питома вага (екстенсивний показник) того чи іншого інфекційного захворювання у всій сукупності захворювань визначається за формулою:

кількість випадків даного захворювання____ × 100

кількість випадків інфекційних захворювань

Визначення питомої ваги кожної нозологічної форми дає уяву про структуру інфекційної захворюваності, але не відображає частоту виникнення кожної інфекції серед населення. Величина екстенсивного показника не може бути критерієм для міркування про рівень захворюваності, оскільки вона залежить не тільки від захворюваності даною інфекцією, але і від рівня захворюваності іншими інфекціями.


^ Вивчення розподілення інфекційних захворювань за територією.

Показник захворюваності не завжди відображає рівномірність поширення інфекції, особливо коли проводиться оцінка захворюваності на великих територіях.

У ході аналізу необхідно виділити найбільш уражені населені пункти, ділянки міста, райони тощо і проаналізувати захворюваність у них. Підйом захворюваності може бути пов’язаний як з залученням в епідемічний процес більшої кількості населених пунктів, так і інтенсифікацією епідемічного процесу в окремих населених пунктах (табл. 2).


Таблиця 2 - ^ Захворюваність населення Л-ського та Н-ського районів на вірусний гепатит А в 2007 році

^ Л-ський район

Н-ський район

Населені пункти

Показник захворюваності на 100 тис.

^ Населені пункти

Показник захворюваності на 100 тис.

с. А.

70,3

с. Р

0

с. П.

0

с. Ш.

0

с. Г.

3,2

с. В.

0

с. Р.

17,6

с. У.

0

с. Ж.

32,1

с. О.

0

м. Л.

12,9

м. Н

82,5

всього

22,5

всього

22,5

Слід визначити населені пункти з найвищою і найнижчою захворюваністю, пояснюючи причини її різного рівня.

Для наочності вивчення захворюваності на території використовують схематичні карти населених пунктів з нанесенням на них захворюваності.


^ Аналіз сезонного розподілу захворюваності. При аналізі захворюваності велике значення має підвищення захворюваності у відповідні місяці року (сезонність). Відомо, що сезонність інфекції може залежати від кліматичних умов (кліщовий енцефаліт, малярія, гарячка Денге тощо), коли підвищується значення резервуара вірусу і переносників інфекції у розповсюдженні захворювань, а також від промислової та побутової діяльності людини (туляремія, бруцельоз тощо).

Вивчення сезонного розподілу захворюваності проводиться шляхом визначення питомої ваги захворюваності кожного місяця у загальнорічній захворюваності. У разі відсутності різких коливань у сезонному розподілі захворювань питома вага кожного місяця буде становити 8,3 % (100 % : 12 міс. = 8,3 %).

Навпаки, при наявності виражених сезонних коливань у розподілі захворювань екстенсивні показники для окремих місяців будуть різко відрізнятись один від одного. Ті місяці, які будуть мати питому вагу більше 8,3 %, становитимуть період сезонного підвищення рівня захворюваності.

Тривалість цього періоду повинна визначатися за даними захворюваності за кілька років (5-10), щоб виключити елемент випадковості.

Визначивши таким чином тривалість періоду сезонного підвищення захворюваності, і співставивши його з періодом сезонного підвищення захворюваності за даний рік, можна зробити висновок про зміни в характері періоду сезонного підйому захворюваності.

^ Питома вага захворювань, викликаних впливом сезонних факторів визначається за формулою:


S= В-(А-В):(12-М)*М ×100

А

де: А - кількість захворювань за рік;

В - кількість захворювань, зареєстрованих протягом періоду сезонного підвищення захворюваності;

М – тривалість періоду сезонного підвищення захворюваності в місяцях;

S – питома вага захворювань, викликаних впливом сезонних факторів.

Отриманий показник свідчить, на скільки відсотків була б нижче захворюваність, якби вдалося вилучити вплив сезонних факторів.

Наприклад, у населеному пункті А. на шигельоз за рік захворіло 4186 осіб, в т.ч. за місяцями:

I - 81

II - 89

III - 110

IV - 85

V - 121

VI - 164

VII - 572

VIII - 1245

IX - 730

X - 542

XI - 296

XII - 151

Середньомісячна захворюваність становила: 4186 : 12 = 349. Сезонне підвищення захворюваності відмічається з липня по жовтень. Тривалість сезонного періоду М =4.

В= 572+ 1245+730+542=3089.

Підставляємо числові значення у формулу, обчислюємо. S=60,7 %. Тобто, 60,7 % всіх випадків захворювань на дизентерію у населеному пункті А. пов’язані з дією сезонних факторів.


^ Аналіз вікової захворюваності. Аналізуючи захворюваність, лікар повинен визначити, як часто хворіють особи різного віку. Це дозволяє правильно організувати роботу з зниження захворюваності серед окремих вікових груп з урахуванням інтенсивності їх ураження. Припустимо, що при аналізі захворюваності на дифтерію встановлено, що найвищий показник захворюваності у віці 13-14 років, тобто діти цієї вікової групи найчастіше хворіють на цю інфекцію. Це в першу чергу змушує звернути увагу на організацію проведення щеплень серед дітей цього віку.

Захворюваність за віковими групами вивчається, як правило, в інтенсивних показниках (наприклад, на 100 тис. населення відповідної вікової групи). Абсолютні цифри захворювань, як і екстенсивні показники, для аналізу не рекомендуються. Аналіз вікової захворюваності в екстенсивних показниках дозволяє судити лише про відносну щільність вікової групи у річній захворюваності, але не може показати частоту захворюваності в різних вікових групах. Наприклад, за рік у місті С. зареєстровано 100 випадків дифтерії. При цьому, у віці 3-4 роки захворіло 20 осіб (20 % від всіх захворілих), у віці 14 років і старше захворіло 40 осіб (40 % від всіх захворілих). При першому погляді може скластися враження, що більша захворюваність серед населення 14 років і старше. Але, зважаючи, що кількість дітей віком 3-4 роки становила 10 000 осіб, а осіб у віці 14 років і старше – 220 000, показники захворюваності відповідно будуть становити 200 та 22,7 на 100 тис. Тобто, діти 3-4 річного віку хворіють на дифтерію майже у 9 разів частіше, ніж особи у віці 14 років і старше. Такий результат аналізу вимагає з’ясування причин високого рівня захворюваності у віці 3-4 роки та застосування додаткових профілактичних заходів.

В аналізі вікової захворюваності залежно від інфекції вікові групи можуть змінюватися. Частіше аналіз проводиться за віковими групами: до 1 року, 1-2 роки, 3-6 років, 7-14 років, 15-17 років, 18-19 років, 20- 29 років, 30-39 років, 40-49 років, 50- 59 років, 60 і старше.


^ Аналіз захворюваності у професійно-побутових групах населення. Вивчення захворюваності в різних професійно – побутових групах населення дозволяє лікарю виявити найбільш вразливі тією чи іншою хворобою групи. Для аналізу слід використовувати інтенсивні показники (наприклад, на 100 тис. осіб відповідної групи). Наприклад, при порівнянні показників захворюваності вірусним гепатитом В у різних професійних групах було встановлено, що найвищі рівні захворюваності зареєстровані серед медичних працівників (табл. 3).


Таблиця 3 - ^ Захворюваність працівників різних професійних груп м. С. на вірусний гепатит В (на 100 тис. контингенту)

^ Професійні групи

1999 рік

2000 рік

2001 рік

Працівники пралень

0

31,1

16,9

^ Медичні працівники

42,0

53,1

181,1

Працівники перукарень

23,6

11,3

29,9

Працівники притулків

26,1

18,2

7,9

Працівники комунального господарства

18,9

33,3

0

Показник по місту

24,6

31,2

31,6

При кожній інфекції доцільно аналізувати захворюваність в окремих професійних (соціальних) групах. Наприклад, при аналізі захворюваності черевним тифом особливу увагу слід звернути на захворюваність працівників об’єктів харчової промисловості, громадського харчування, дитячих, медичних закладів. Аналізуючи захворюваність інфекціями дихальних шляхів, важливо з’ясувати її рівень серед дітей дошкільних закладів, шкіл, інтернатних закладів тощо.

У подальшому проводять аналіз захворюваності в окремих колективах. Організовані колективи є епіцентром розвитку епідемій. У ряді колективів спостерігається тривале зберігання збудника та його активація. Такі колективи визначаються як колективи ризику.

Дані аналізу слід використовувати для планування профілактичних і протиепідемічних заходів серед найбільш вражених груп.


^ Аналіз джерел і факторів передавання інфекції.

Виявлення джерел інфекції, які призвели до появи нового випадку захворювання, а також визначення шляхів передавання, які сприяють розповсюдженню інфекції, – важливий розділ епіданалізу. Ретельне епідеміологічне обстеження, а при деяких інфекціях з використанням лабораторних методів дослідження, дозволяє в більшості випадків виявити джерело інфекції або визначити ймовірні фактори інфікування. Для зручності пошуку факторів передавання, узагальненні та аналізу отриманих даних (особливо при гострих кишкових інфекціях) доцільно використовувати уніфікований перелік ймовірних факторів передавання (табл. 4).

Таблиця 4 - ^ Орієнтовний перелік харчових продуктів, які можуть стати фактором інфікування при кишкових інфекціях

Номер

Харчові продукти



Виробник.

Місце придбання

Порушення терміну

реалізації та умов

зберігання

Порушення технології приготування

1

Молоко домашнє – сире, кип’ячене, кисле












Молоко з ринку - сире, кип’ячене, кисле












Молоко, придбане в стихійній торгівлі - сире, кип’ячене, кисле












Молоко промислового виробництва - сире, кип’ячене, кисле












Молоко дитяче у пляшках, сирки дитячі










2

Дитячі кисломолочні продукти












Сухі дитячі суміші. Консерви для дитячого харчування (м’ясні, овочеві)












Страви з дитячої молочної кухні










3

Сметана заводського виготовлення у пакетах, інших ємностях










4

Сметана придбана на ринку в осіб з власних господарств










5

Кефір та інші цільномолочні і молочнокислі продукти










6

Сир домашній, заводський. Сир у пакетах чи на вагу










7

Сир твердий, масло вершкове на вагу, розфасоване










8

Морозиво магазинне, фасоване через фризер, молочні коктейлі










9

М’ясні продукти:













- ковбаси, м’ясна гастрономія, паштети, напівфабрикати










Продовження таблиці 4




- м’ясна кулінарія













- м’ясо куряче, гусяче, качине, індиче, м’ясо кроля













- дичина










10

Використання однієї дошки для нарізки готової і сирої продукції










11

Риба:













- відварена, тушкована, жарена, маринована













- копчена (холодне, гаряче коптіння), в’ялена













- рибні консерви(назвати з якої риби), ікра










12

Яйця курячі, качині, перепелині, домашні, з магазину, ринку (сирі, миті чи немиті, варені, жарені, як приправа для страв та ін.)










13

Майонез










14

Пиріжки (з якою начинкою), біляші, чебуреки, піца інше










15

Салати, вінегрети










16

Кремо-кондитерські вироби, желе










17

Напої: соки, прохолодні напої, квас (фасовані, розливні)










18

Харчування в їдальнях, ресторанах, кафе (вказати назву та адресу)










19

Ягоди, овочі, фрукти, салати городні, гриби










20

Вода питна: з центрального водогону, з шахтового колодязя, сира чи кип’ячена










21

Участь в урочистих, обрядових обідах










22

Колективні виїзди в ліс, на полювання, рибалку, у турпоходи та інше











На підставі проведеного епідеміологічного аналізу можна сформувати гіпотези про території, групи населення, колективи, час і фактори ризику поширення інфекції та обґрунтувати необхідність проведення протиепідемічних заходів, зазначивши, де, коли та які саме заходи необхідно проводити.


^

СПИСОК літературИ


  1. Івахів О.Л., Грицко Р.Ю., Кіселик І.О. Кабінет інфекційних захворювань: Навчальний посібник. - Тернопіль, Укрмедкнига, 2006. – 233 с.

  2. Інфекційні хвороби в загальній практиці та сімейній медицині / За ред. М.А. Андрейчина. – Тернопіль: ТДМУ, 2007. – 500 с.

  3. Законодавча база України. За ред. Т.С. Гребенюка – Київ: Здоров’я, 2003. – 987 с.

  4. Зуева Л.П., Яфаев Р.Х. Эпидемиология: Ученик. – СПб: ФОЛИАНТ, 2005. – 752 с.

  5. Інфекційні хвороби: ситуаційні завдання: Навчальний посібник / М.Д. Чемич, Н.І. Ільїна, А.О. Сніцарь та ін. – Суми: Вид-во СумДУ, 2000. – 175 с.

  6. Епідеміологія / За ред. Ю.Д. Гоца, І.П. Колеснікової, Г.А. Мохорта. – Київ: Асканія, 2007. – 360 с.

  7. Епідеміологія екстремальних умов з курсом військової епідеміології / За ред. М.А. Андрейчина. – Тернопіль: Укрмедкнига, 2002. – 270 с.

  8. Епідеміологія / За ред. К.М. Синяка, В.М. Гиріна. – Київ: Здоров’я, 1998. - 464 с.

  9. Москалев А.В., Сбойчаков В.Б. Инфекционная иммунология: Учеб. пособие. – СПб.: ФОЛИАНТ, 2006. - 172 с.

  10. Організація протиепідемічних заходів при надзвичайних ситуаціях (Конспект лекцій) / Укладач М.Д. Чемич. – Суми: Вид-во СумДУ, 2007. – 50 с.

  11. Офіційний сайт МОЗ України // www. moz.gov.ua

  12. Соціальна медицина та організація охорони здоров’я / За ред. Ю.В. Вороненка, В.Ф. Москаленка. – Тернопіль: Укрмедкнига, 2000.– 677 с.

  13. Шляхов Э.Н. Практическая эпидемиология. Кишинев: Штиинца, 1986. - 532 с.

  14. Эпидемиология: Учебное пособие / Под ред. Н.Д. Ющука, В.В. Бушуева, В.Н. Колесова. – М.: Медицина, 1993. – 336 с.



^



Навчальне видання



2604 Методичні рекомендації

до проведення епідеміологічного аналізу

для лікарів, лікарів-інтернів, студентів старших курсів вищих медичних закладів освіти ІІІ-ІV рівнів акредитації




Відповідальний за випуск М.Д. Чемич

Редактор П.М. Єфіменко

Комп’ютерне верстання І.В. Павловської



Підп. до друку 05.05.2009, поз.

Формат 60х84/16. Папір офс. Гарнітура Times New Roman Cyr. Друк офс.

Ум. друк. арк. 1,17. Обл.-вид. арк. 0,97.

Тираж 150 пр. Собівартість вид. .

Зам. №




Видавництво СумДУ при Сумському державному університеті

40007, м. Суми, вул. Р.-Корсакова, 2

Свідоцтво про внесення суб’єкта видавничої справи до Державного реєстру

ДК № 3062 від 17.12.2007.

Надруковано у друкарні СумДУ

40007, Суми, вул. Р.-Корсакова,2.





Схожі:

Міністерство освіти І науки України iconПоложення про нагородження нагрудним знаком "А. С. Макаренко" Міністерства освіти І науки України
Міністерству освіти І науки України Міністерство освіти І науки Автономної Республіки Крим, управління освіти І науки обласних, Київської...
Міністерство освіти І науки України iconПоложення про нагородження нагрудним знаком "Василь Сухомлинський" Міністерства освіти І науки України
Міністерству освіти І науки України Міністерство освіти І науки Автономної Республіки Крим, управління освіти І науки обласних, Київської...
Міністерство освіти І науки України iconПоложення про нагородження нагрудним знаком "Софія Русова" Міністерства освіти І науки України
Міністерству освіти І науки України Міністерство освіти І науки Автономної Республіки Крим, управління освіти І науки обласних, Київської...
Міністерство освіти І науки України iconРішення про нагородження Нагрудним знаком ухвалюється Колегією Міністерства освіти І науки України, затверджується наказом Міністра І публікується в газеті "Освіта України"
Міністерству освіти І науки України Міністерство освіти І науки Автономної Республіки Крим, управління освіти І науки обласних, Київської...
Міністерство освіти І науки України iconРішення про нагородження Нагрудним знаком ухвалюється Колегією Міністерства освіти І науки України, затверджується наказом Міністра І публікується в газеті "Освіта України"
Міністерству освіти І науки України Міністерство освіти І науки Автономної Республіки Крим, управління освіти І науки обласних, Київської...
Міністерство освіти І науки України iconРішення про нагородження Нагрудним знаком ухвалюється Колегією Міністерства освіти І науки України, затверджується наказом Міністра І публікується в газеті "Освіта України"
Міністерству освіти І науки України Міністерство освіти І науки Автономної Республіки Крим, управління освіти І науки обласних, Київської...
Міністерство освіти І науки України iconМіністерство освіти І науки україни 01135, м. Київ, проспект Перемоги
Міністерства освіти і науки України від 17. 04. 2009 року №341 «Про затвердження Плану дій щодо вдосконалення викладання дисципліни...
Міністерство освіти І науки України iconПоложення про нагородження нагрудним знаком "Петро Могила" Міністерства освіти І науки України
Міністерство освіти І науки Автономної Республіки Крим, управління освіти І науки обласних, Київської І севастопольської міських...
Міністерство освіти І науки України iconМіністерство освіти І науки україни пр. Перемоги
Міністерство освіти і науки Автономної Республіки Крим, управління (департаменти) освіти і науки обласних, Київської і Севастопольської...
Міністерство освіти І науки України iconМіністерство освіти І науки україни пр. Перемоги
Міністерство освіти і науки, молоді та спорту Автономної Республіки Крим, управління (департаменти) освіти і науки обласних, Київської...
Міністерство освіти І науки України iconМіністерство освіти І науки україни пр. Перемоги
Міністерство освіти і науки, молоді та спорту Автономної Республіки Крим, управління (департаменти) освіти і науки обласних, Київської...
Додайте кнопку на своєму сайті:
Документи


База даних захищена авторським правом ©zavantag.com 2000-2013
При копіюванні матеріалу обов'язкове зазначення активного посилання відкритою для індексації.
звернутися до адміністрації
Документи