Тема. Воєнні дії у 1943-1944 р. Тегеранська конференція, її рішення та значення icon

Тема. Воєнні дії у 1943-1944 р. Тегеранська конференція, її рішення та значення




Скачати 326.27 Kb.
НазваТема. Воєнні дії у 1943-1944 р. Тегеранська конференція, її рішення та значення
Дата02.08.2012
Розмір326.27 Kb.
ТипРішення
джерело

Тема. Воєнні дії у 1943-1944 р.

Тегеранська конференція, її рішення та значення.

Розповідь учителя.

Вирішальні події, що визначали результат війни, безумовно відбувалися на фронтах, але для подальшої долі світу і людської цивілізації велике значення мали події в дипломатичній сфері. У міру того, як усе чіткіше вимальовувалися перспективи завершення війни, перед лідерами Антигітлерівської коаліції все гостріше поставали питання післявоєнного врегулювання. Консультації з цих питань розпочалися

1943 р. Перше серйозне обговорення відбулося на Московській конференції міністрів закордонних справ СРСР, США, Великої Британії, що
проходила з 19_по ЗО жовтня 1943 р. Головним завданням конференції
була підготовка зустрічі голів держав і урядів «Великої трійки» (СРСР,
США та Великої Британії).

У центрі уваги міністрів було декілька питань. Так, було досягнуто попередню угоду про відкриття Другого фронту у Франції навесні 1944 року. Було прийнято рішення про заснування Європейської консультативної комісії для «вивчення європейських проблем, пов'язаних
із закінченням війни». Важливим моментом стало схвалення декларації про загальну безпеку», у якій говорилося про необхідність
створення загальної міжнародної організації для підтримки миру
і безпеки, яка була б заснована на принципах суверенітету і рівності
всіх миролюбних держав. Крім цього, на Московській конференції
1943 р. було прийнято «Декларацію про Австрію», у якій зазначалося,
що союзні держави не визнають завоювання Австрії і бажають бачити
її відновленою, вільною і незалежною. У «Декларації про_Італію»
йшлося про те, що «фашизм і весь його негативний вплив повинен
бути знищений, а італійському народові потрібно надати можливість
створювати урядові та інші установи, засновані на принципах демократії». Також була опублікована декларація про відповідальність
гітлерівців за їхні злочини. Головних злочинців передбачалося покарати відповідно до спільних рішень урядів країн.

У той же час конференція виявила і основні питання, що виклика­ли розбіжності між союзниками Антигітлерівської коаліції: питання кордонів і політичних режимів у визволених країнах.

28 листопада — 1 грудня 1943 р. в Ірані відбувалась Тегеран­ська конференція. Велика, підготовча робота дипломатів дала змогу провести зустріч на вищому рівні. На зустрічі обговорювались питання подальшого ведення війни і повоєнного устрою світу. За результатами обговорень, не дивлячись на протиріччя, які ви­никли між керівниками союзних держав (В. Черчілль пропонував відкриття Другого фронту на Балканах, Й. Сталін — у Північній Франції, звідки відкривався найкоротший шлях до кордонів Ні­меччини), СРСР домігся необхідних для нього рішень з ключових питань:

  • перенесення кордонів Польщі на захід до Одеру і визнання майбутнього східного кордону по «лінії Керзона»;

  • визнання радянських претензій на Кенігсберг;

  • висадка у Франції у травні 1944 р. союзних військ;

— визнання анексії держав Балтії Радянським Союзом.
Й. Сталін дав згоду на участь СРСР у війні з Японією після розгрому нацистської Німеччини.

Під час обговорення проблеми післявоєнного устрою світу згоди не було досягнуто і її обговорення відклалося на майбутнє.

^ Завдання на закріплення.

  1. Сформулюйте історичне значення Тегеранської конференції.

  2. Заповніть таблицю «Основні питання Тегеранської конференції».



Проблема Другого фронту

Польське питання

Німецьке питання

Іранське питання

Японське питання
















3. Рух Опору.

Окупаційна політика Німеччини та Японії призвела до розгортання руху Опору. Він виник на території всіх окупованих країн, але ; розмах його був різним. На чолі руху Опору стали соціалістичні, комуністичні, радикальні й націоналістичні партії.

У результаті перемог на фронтах військ Антигітлерівської коаліції значно посилюється рух Опору проти окупантів у країнах Європи. У багатьох з них створювалися партизанські загони, підпільні ор­ганізації. Рух Опору об'єднував усіх, хто був не байдужий до долі, своєї батьківщини. Але були й такі, що йшли на співробітництво з окупантами, стаючи колабораціоністами.

У Франції з фашистською окупацією і колабораціоністським урядом маршала Петена боролися партизанські загони та підпільні групи, очолювані комуністами і соціалістами. Створена Ш. де Голлем організація «Вільна Франція»,в 1942—1943 рр. встановила контроль над африканськими колоніями Франції., У листопаді 1942 французьке підпілля уклало з Ш. де Голлем угоду про спільні дії. У травні наступного року була створена Національна_вада Опору, що об'єднала всі сили, які боролись з окупантами. У червні був; утворений Французький комітет національного визволення, який оголосив себе урядом на чолі з_Ш. де Голлем.

Значного розмаху набув народно-визвольний рух в Югославії. Із 1941 р. тут велись активні партизанські дії проти фашистів. Партизанський рух в Югославії був представлений загонами емігрантського уряду — четники (командувач Д. Михайлович) і Народно-визвольною армією Югославії (НВАЮ) під керівництвом комуністів на чолі з Й. Броз Тіто. У 1943 р. було створено уряд нової Югославії — Національний, комітет визволення Югославії на чолі з Й. Броз Тіто, на засіданні Антифашистського віче народного визволення Югославії, який був визнаний країнами-союзниками Антигітлерівської коаліції. Партизанські армії формувалися також в Албанії, Греції та Болгарії. Значну роль у цьому процесі відігравали комуністи.

У Польщі емігрантський уряд та його представництво керували боротьбою загонів Армії Крайової. Комуністи на противагу їм створили _Людову.

Посилювались антифашистські настрої і в Німеччині. Група офі­церів та урядових чиновників здійснила спробу державного заколо­ту з метою знищення фашистського режиму та припинення війни. 20 липня 1944 р. полковник Штауффенберг залишив портфель з бомбою уповільненої дії у приміщенні, де знаходився А. Гітлер.


Бомба вибухнула, однак фюрер залишився живий. Виступ заколотників було жорстоко придушено.

У 1944 р. в ряді європейських країн відбулись антифашистські
повстання. Поразкою завершилось повстання, розпочате 1 серпня
у Варшаві Армією Крайова (командуючий генерал Т. Бур-Комаровський). 29 серпня почалось Словацьке національне повстання
за участю партизанів та словацької армії. Ціною великих зусиль гітлерівцям вдалося його придушити.

У СРСР боротьба народних месників досягла особливо великого розмаху. її очолив Центральний штаб партизанського руху. Основ­ною базою партизанів була Білорусія. Тут знаходилися найбільші з'єднання і великі партизанські райони. В Україні центр парти­занського руху був зосереджений у північних районах. Існував по­стійний зв'язок між партизанськими базами і «Великою землею», звідки партизанам постачали зброю, спорядження, кваліфікованих військових спеціалістів. У 1942 р. радянські партизани нараховували 125 тис. осіб, у 1943 р. — 250 тис. осіб. Боротьбу з фашистами вели також загони Української повстанської армії.

Партизанська боротьба мала як військове, так і політичне значен­ня. Широкомасштабні диверсійні операції партизанів, винищувальні рейди зробили значний внесок у перемогу над фашистами. Значні операції провели партизанські з'єднання С. Ковпака, О. Федорова, О. Сабурова, М. Наумова та ін. Усього на території СРСР діяло понад 6 тис. партизанських загонів, які знищили близько 1 млн гітлерівців.

Найширокомасштабніші диверсії були проведені влітку 1943 р. у ході Курської битви під назвою «Рейкова війна» та у вересні 1943 р. під назвою «Концерт». Для охорони своїх комунікацій від партизанів фашисти змушені були тримати у своєму тилу значні сили._ '

Загалом на боротьбу з рухом Опору Німеччині та її союзникам доводилося відволікати більше ніж 10 % своїх сил.

Японська окупація теж дала поштовх до розгортання руху Опору. Найбільшого розмаху він набув у Бірмі, Малайї та на Філіппінах, де діяли партизанські армії. Японські окупанти змушені були надати Бір­мі формальну незалежність. У В'єтнамі та Індонезії на перших етапах війни переважали пасивні форми боротьби й лише на завершальному етапі рух Опору набув широкого розмаху. Зрештою, лідери національ­но-визвольного руху проголосили незалежність цих держав.

Запитання і завдання.

  1. Назвіть країни Європи, які були окуповані нацистами.

У якій країні Європи рух Опору набув найбільшого розвитку?

^ Бойові дії на радянсько-німецькому фронті в 1944 р., визволення території СРСР

У 1944 р. перед радянськими військами стояли такі завдання.

  • Звільнення території СРСР від гітлерівців та їх союзників.

  • Надання допомоги народам Східної Європи у поваленні фашистського режиму.

  • Виведення з війни союзників Німеччини.

  • Перенесення бойових дій на територію III рейху.

  • Координація дій з військами союзників, які мали відкрити Другий фронт.

До 1944 р. війська гітлерівської Німеччини га її союзників усе ще утримували значну частину окупованих територій. Союзники вели бої в Південній Італії. Німеччина зуміла розширити випуск озброєнь, провести тотальну мобілізацію, але стратегічну ініціативу гітлерівські генерали вже втратили. У їхніх рішеннях зникли гострота і правильність оцінки ситуації. І навпаки, ряд операцій радянського командування на завершальному етапі війни стали зразком військового мистецтва. Уже не робилися спроби широкомасштабного наступу по всьому фронту, а послідовно проводилися операції на різних ділянках. Перенесення ударів з одного напряму на інший змушувало німецьке командування перекидати сили з одного місця радянсько-німецького фронту в інше, латаючи дірки в обороні.

Війна виховала багато енергійних, талановитих радянських воєна­чальників, які не боялися приймати самостійні рішення: Г. Жуков, І. Конєв, Ф. Толбухін, О. Василевський, Р. Малиновський, Л. Го-воров, К. Рокосовський, А. Єременко, К. Мерецков, І. Баграмян та ін.

У 1944 р. розпочався наступ під Ленінградом. 14 січня — 29 лютого тут було проведено успішну наступальну операцію, у результаті якої місто було повністю деблоковано. Закінчилась 900-денна блокада легендарного міста, яке втратило не менше 800 тис. своїх мешканців.

Практично одночасно з цим розвивалась операція з визволен­ня Правобережної України. Війська 1-го Українського фронту (командуючий — М. Ватутін) і 2-го Українського фронту (командуючий — І. Конєв) оточили корсунь-шевченківське угруповання противника. У результаті 55 тис. німецьких солдатів було знище­но, 18 тис. взято в полон. За тактикою і військовим мистецтвом бойові дії в районі Корсунь-Шевченківського одержали назву «другого Сталінграда».

26 березня 1944 р. з'єднання 2-го Українського фронту першими вийшли до державного кордону СРСР. У середині квітня війська 1-го Українського фронту підійшли до передгір'їв Карпат. Більшу частину Правобережної України було звільнено.

Услід за наступом на Правобережній Україні 8 квітня почалась Кримська операція 4-го Українського фронту (командуючий — Ф. Толбухін), яка завершилася 12 травня 1944 р. повним розгромом німецько-фашистського угруповання і визволенням Криму. Не дивлячись на жорстокий опір ворога, 9 травня 1944 р. було визволено Севастополь. У цих боях ворог утратив 100 тис. солдатів убитими і пораненими, а також велику кількість бойової техніки.

Німецьке командування вважало, що влітку 1944 р. Червона Армія продовжить наступ на південному напрямі.

Однак із весни 1944 р. йшла підготовка літніх наступальних опе­рацій по розгрому групи армії «Центр», звільненню Білорусії, Прибалтики, Західної України. Із цією метою було підготовлено серію операцій, ключовою з яких мала стати операція «Багратіон».

Літній наступ радянських військ розпочався 10 червня 1944 р. із нанесення потужного удару по фінській армії на Карельському перешийку. 2 вересня 1944 р. уряд Фінляндії підписав перемир'я з СРСР. Радянський Союз залишив за собою територію, яка віді­йшла до нього в 1940 р. У жовтні 1944 р. за згодою із норвезьким урядом Червона Армія вступила на територію Норвегії, визволивши її північну частину.

Основний удар радянських військ улітку був спрямований на Білорусію. Конфігурація фронту на місці проведення операції являла собою величезний виступ. Найбільш захищеними в гітлерівців були фланги. Саме по них і планувались могутні удари радянських військ. Місцевість з її річками, озерами, болотами, лісами була зручною для тих, хто оборонявся, і, навпаки, створювала великі проблеми для тих, хто наступав. За три роки фашисти перетвори­ли міста Білорусії на досить укріплені зони. Те, що в 1941 р. було зненацька залишене, тепер, улітку 1944 р., доводилося здобувати ціною величезних втрат.

Білоруська операція під кодовою назвою «Багратіон» почалась 23 червня 1944 р. і тривала до 29 серпня. Вона збіглася у часі з відкриттям Другого фронту. Тим самим Радянський Союз виконав взяті на себе зобов'язання. Наступ у Білорусії здійснювався силами чотирьох фронтів під загальним командуванням Г. Жукова (1,2 млн солдатів, 4 тис. танків, 24 тис. гармат, 5,4 тис. літаків). Маючи дані про слабкі сторони оборони противника (радянським військам протистояли 850 тис. солдатів, 42 дивізії), Г. Жуков вирішив поміняти раніше визначену ділянку прориву. Сміливим ударом танкового корпусу через болота вдалося захопити переправи через річку Березину, і близько 10 дивізій німецько-фашистських військ опинилися в оточенні (близько 100 тис. солдатів).

Добре продумана, довгострокова система оборони противника перетворилась на «котли» — Бобруйський, Мінський, Могильовський, Вітебський. З липня було визволено Мінськ, точніше — його руїни. Фронт було прорвано на ділянці довжиною400 км. Радянські війська вийшли до кордовів Східної Пруссії та Польщі. Тільки завдяки серії продуманих потужних контр­ударів танковими частинами німецькому командуванню вдалося уникнути остаточної поразки.

Під час проведення 17 липня 1944 р. Білоруської операції близько 60 тис. полонених гітлерівців під конвоєм радянських солдатів пройшли вулицями Москви.

Розвиваючи успіх у Білорусії, війська 1-го Українського фронту (командуючий — маршал І. Конєв) успішно провели Львівсько-Сандомирську операцію (13 липня — 29 серпня 1944 р.). Під Бродами було розбито вісім німецьких дивізій, що налічували майже 60 тис. солдатів. Відтак Червона Армія швидко пройшла Східну Галичину, зайнявши Львів, Перемишль і Станіслав. Звільнивши Білорусію і Західну Україну, 29 липня передові частини радянських військ вийшли до Вісли, захопили передмістя Варшави, Прагу, і з ходу почали її форсування.

Одночасно з наступом у Білорусії радянські війська здійснювали операцію по звільненню країн Балтії. Угруповання противника, яке налічувало більше ніж ЗО дивізій, після успішного наступу радянських військ було затиснуте на невеликій ділянці на території Латвії, де і здалося в полон у травні 1945 р.

Наприкінці літа на центральній ділянці радянсько-німецького фронту ситуація стабілізувалася до початку 1945 р.: Червона Армія звільнила Білорусію, Східну Галичину, частину Литви і Латвію, піді­йшла до кордонів Східної Пруссії, форсувала річки Нарев і Віслу.

Після захоплення радянськими військами Дрогобицько-Бориславських нафтових родовищ єдиним джерелом нафтопродуктів для німецької армії залишалися нафтові родовища Румунії. Тому їх оборона для німецького командування мала першочергове значення. Угруповання «Південна Україна» було одним з наймогутніших у вермахті. Для його розгрому радянське командування розробило Яссько-Кипшнівську операцію (20—29 серпня 1944 р.), у результаті якої було оточено і розгромлено основні сили цього угруповання, звільнено Молдавію. Успіх операції примусив Румунію слідом за Фінляндією шукати миру і виходу з війни.

У жовтні 1944 р. в результаті Карпатсько-Ужгородської операції була повністю звільнена територія України.

До середини осені 1944 р. кордон СРСР було відновлено майже по всій його довжині. Визволення території СРСР у ряді напрямів супроводжувалося виходом радянських військ на території суміж­них держав — Польщі, Румунії, Угорщини, Чехословаччини. Це створювало принципово іншу ситуацію. На кінець 1944 р. Червоній

Армії, що налічувала 6,5 млн солдатів, протистояла німецька армія та її союзники загальною кількістю 2 млн солдатів (190 тис.— со­юзники).

У вересні 1944 р. Й. Сталін під час розмови з югославським партизанським генералом М. Джиласом висловився так: «Ця війна відрізняється від війн минулого: той, хто захоплює території, зможе примусити захоплені країни прийняти свій суспільний лад. Кожен, якщо його армія здатна на це, може нав'язати свій лад. Інакше неможливо!».

^ Завдання на закріплення.

Складіть таблицю «Основні наступальні операції радянських військ у 1944 р. по звільненню території СРСР та їх результати».

2. Відкриття Другого фронту в Європі. Визволення Франції.

Й. Сталін вимагав якомога швидше розпочати бойові дії проти гітлерівських військ на заході Європи. Об'єднане ж союзне коман­дування виходило з необхідності ретельної підготовки до відкриття Другого фронту.

Після Квебекської конференції лідерів СІЛА та Англії у квітні 1943 р. починається процес розробки детального плану висадки військ союзників на континентальній частині Європи. Англо-американська конференція в Каїрі 5 грудня 1943 р. визначила, що найважливішими операціями 1944 р. мають стати вторгнення на північ Франції в Нормандію («Оверлорд») і на південь Франції («Енвіл»). Верховний штаб союзних експедиційних сил очолив Д. Ейзенхауер, і розробка операції вступила в завершальну фазу. За новим планом, розробленим командуючим сухопутними військами союзників у Європі Б. Монтгомері й схваленим Д. Ейзенхауером, п'ять союзних дивізій мали захопити плацдарми біля півострова Котантен з метою подальшого просування в район портів Шербур і Гавр.

Головних напрямків було два: на схід, у район Рура, і на південь з метою об'єднатися з військами, що мали висадитися на Середзем­номорському узбережжі Франції.

Намірам союзників протистояв план німецького командування, що передбачав захист Атлантичного валу — оборонних споруд, розташованих уздовж морського узбережжя Франції.

Німецька система оборони Атлантичний вал простягалася від Антверпена до Біскайської затоки й далі уздовж Середземномор­ського узбережжя Франції (понад 2 тис. км). Проти неї союзники

зосередили могутні сили вторгнення: 45 дивізій її млн осіб), які підтримувалися 15 тис. літаків і 1 тис. кораблів.

Німецьке угруповання в районі висадки нараховувало 526 тис. солдатів, 2 тис. танків, 6,7 тис. гармат і мінометів, 160 боєздатних літаків.

На світанку 6 червня 1944 р., незважаючи на складну штормову обстановку на морі, почалася висадка союзних військ у Нормандії. Першими висадилися 200 тис. солдатів угруповання військ союзни­ків. Так було відкрито Другий фронт у Європі.

Хоча союзники забезпечили собі величезну перевагу в повітрі й деморалізували німців нищівними бомбардуваннями, їм не вдалося виконати план першого дня. їхні втрати становили майже 5 тис. осіб. Особливо постраждали повітряно-десантні частини.

Невдовзі війська союзників звільнили від німців півострів Котантен, захопили стратегічно важливі порти Шербур і Канн. Союзники остаточно перехопили ініціативу, коли генералу Б. Монтгомері вдалося розгромити німецькі танкові й механізовані частини в районі Фалез—Аржантан.

Виконання союзниками плану «Енвіл»' по висадпі десанту на пів­дні Франції довго відкладалося. Лише 15 серпня 1944 р. повітряний і морський десант висадився в районі Сен-Тропеза і Канн.

У тилу німців діяли багатотисячні загони партизанів (макі). Після того як французькі дивізії оточили Тулон і Марсель із суші, а флот перетнув вихід до моря, німецькі гарнізони капітулювали. Французь­кі війська пішли слідом за американськими, що рухались у напрямку Ліона. Звільнивши Діжон, французи з'єдналися з американською армією. Наступ на півдні був найбільш вдалою операцією. Союзники мінімальними втратами (1,3 тис. осіб) ущент розгромили німецьке угруповання (у полон було взято 47 тис. солдатів).

^ Зверніть увагу!

Завершальний етап війни в Європі характеризувався надзвичай­ною політизацією дій як союзних лідерів на заході, так і радянського керівництва на сході. Походом на Балкани, що не мав воєнно-страте­гічного значення, окрім протистояння планам В. Черчілля, Й. Сталін прагнув забезпечити собі політичні переваги в ході післявоєнного врегулювання в Європі. У свою чергу В. Черчілль також мріяв про те, щоб союзники першими опинилися у Відні й Берліні й таким чином вирішили долю Німеччини та країн Дунайського басейну.

Зрештою Й. Сталін і В. Черчілль восени 1944 р. на переговорах у Москві досягли домовленості про розподіл сфер впливу у Східній Європі.

В. Черчілль писав у мемуарах: «Створилась ділова атмосфера, і я заявив: "Давайте врегулюємо наші справи на Балканах. Ваші армії знаходяться в Румунії та Болгарії. У нас є там інтереси, місії, агенти. Не будемо сваритися через дурниці. Що стосується Англії та Росії, чи згодні ви на те, щоб ми мали переважаючий вплив на 90 % у Греції і пополам — у Югославії". У той час, як це перекладалося, я узяв піваркуша паперу і написав:

Румунія: Росія —90 %, інші — 10 %.

Греція: Велика Британія (у згоді зі США) — 90 %, Росія — 10 %.

Югославія: Росія — 50 %, Велика Британія — 50 %.

Угорщина: Росія — 50 %, Велика Британія — 50 %.

Болгарія: Росія — 75 %, інші — 25 %.

Я передав цей листок Й. Сталіну, який до цього часу вже вислу­хав переклад. Настала невелика пауза. Потім він узяв синій олівець і, поставивши на ньому велику галку, повернув листок мені...

Листок деякий час лежав на столі, пізніше я запропонував його спалити. "Чи не може здатися занадто цинічним те, що ми розі­бралися з цими проблемами, важливими для мільйонів людей, так безцеремонно?" — запитав я у Й. Сталіна. "Ні,— відповів той.— Можете взяти його"».

. Політичне суперництво характеризувало і події у Франції, де всупереч амбіціям В. Черчілля виростала авторитетна політична фігура Шарля де Голля.

Особливо ці суперечності проявилися під час розробки й прове­дення операції по визволенню Парижа. Д. Ейзенхауер спочатку не планував вести бої за Париж, прагнув обійти його. Оскільки Париж для французів був символом національної величі, духовним центром країни і вузловим пунктом її комунікацій, вони прагнули звільнити його своїми силами.

У той час як розгорталися події на півдні Франції, війська со­юзників підійшли до Парижа.

У серпні в Парижі розпочався страйк залізничників, а наступ­ними днями партизани й підпільники захопили цілі квартали міста. Паризький комітет визволення віддав наказ про збройне повстання.

Коли ПІ. де Голль одержав звістку про події у Парижі, він не­гайно звернувся до Д. Ейзенхауера з вимогою надіслати на допомогу повстанцям французьку дивізію. Спочатку Д. Ейзенхауер залишив цю вимогу тимчасового глави французької держави без уваги. Але1 ПІ. де Голль домігся свод'о.

Танки французької дивізії з кровопролитними боями рушили на Париж. На допомогу їм підійшли частини американської піхотної дивізії. Залишки німецького гарйізону капітулювали. ПІ. де Голль наказав частинам генерала Ф. Леклерка влаштувати парад на Єлисейських полях. Франція салютувала бійцям руху Опо­ру, його визнаному керівнику ПІ. де Голлю і військам генерала Ф. Леклерка.

Після звільнення Парижа почалося повне вигнання німців з те­риторії Франції і вихід союзних армій на кордони рейху.

Під час визволення Франції з боку союзників загинуло 40 тис. солдатів, було поранено 165 тис, 20 тис. зникли безвісти. Втрати німців склали близько 700 тис. осіб (убиті, поранені, полонені тощо). Проте німецьке командування зберегло дисципліну, систему керів­ництва, залишався високим і бойовий дух армії. Німецькі війська відійшли до кордонів рейху.

Англійський фельдмаршал Б. Монтгомері та американський генерал-лейтенант О. Бредлі вважали, що удар, завданий німецким військам у Франції, створив сприятливі умови для розгрому Німеччини. Вони розробили сміливий план по захопленню мостів у нижній течії річок Маасу і Рейну, що мало відкрити шлях танковим частинам в обхід лінії Зігфріда з півночі й виходу їх на оперативний простір. Вирішальну роль в ході операції мали відіграти повітряно-десантні частини. Цей план був схвалений союзним командуванням як операція «Маркетгарден». В іс­торію вона увійшла під назвою «Арнемська повітряно-десантна операція» (17—26 вересня 1944 р.). Через збіг обставин (погодні умови, невдале обрання району висадки, несподіване зосеред­ження німецьких танкових частин СС у цьому регіоні тощо) та запеклий опір німецьких військ операція не досягла своєї мети. Мужність, проявлена бійцями англійської 1-ї повітряно-десантної дивізії, є героїчною сторінкою англійської армії.

Ця операція створила умови для визволення великого портового міста Антверпен у Бельгії, яке стало основним портом для поста­чання військ союзників.

Запитання і завдання на закріплення.

  1. Коли і де було відкрито Другий фронт?

  2. Як називалась оборонна лінія німецьких військ уздовж узбережжя Франції?

  1. Яку назву мала десантна операція союзних військ у Нормандії?

  2. Назвіть основні операції по звільненню Франції та Бельгії.

3. Звільнення країн Східної і Центральної Європи. Антифашистські повстання.

У 1944 р. мільйони радянських людей у солдатській формі пе­ретнули кордон Радянського Союзу. Уперше вони побачили інші країни, інший уклад життя. Вони чесно й мужньо воювали, гинули на чужій землі, знаючи, що без остаточного розгрому гітлерівської Німеччини і її союзників не буде миру на землі.

20 липня 1944 р. Червона Армія увійшла на територію Польщі. Наступного дня було обнародувано маніфест Польського комітету національного визволення (ПКНВ), до складу якого увійшли прорадянськи налаштовані діячі. Через кілька днів радянський уряд визнав за Комітетом право створювати на визволеній території ор­гани польської національної адміністрації. Керівники польського емігрантського уряду в Англії вважали, що в майбутньому уряді країни їм повинно належати не менше, як 80 % місць. Радянський уряд підтримував ПКНВ у його незгоді з цими вимогами.

Прагнучи не втратити свій вплив у звільненій Польщі, емігрантський уряд і його збройні формування (Армія Крайова) прагнули поставити радянське керівництво перед фактом відновлення польської адміністрації. 1 серпня 1944 р. сили, що діяли за вказівками польсько­го уряду в Лондоні, підняли антифашистське повстання у Варшаві. Його підтримала більшість мешканців міста. Керівники повстання (Т. Бур-Комаровський та ін.) прагнули закріпитися у Варшаві до всту­пу туди радянських військ. Проте план не був здійснений. Й. Сталін назвав керівників повстання авантюристами і злочинцями. Радянські війська не прийшли на допомогу, а німецькі війська холоднокровно розправилися з повсталими, перетворивши місто на руїни. За 93 дні боїв загинуло 18 тис. повстанців, близько 150 тис. мирних громадян і 25 тис. було поранено. Німецькі втрати становили 17 тис. убитими, 9 тис. пораненими, було знищено 200 танків. Тільки в січні 1945 р. Червона Армія звільнила Варшаву від фашистів. Таким чином, із вступом радянських військ у країни Східної Європи в її діях почали чітко простежуватися політичні мотиви.

При визволенні Польщі загинуло 600 тис. радянських солдатів.

Успішний розвиток Яссько-Кишинівської операції дав змогу перенести бойові дії на територію Румунії.

Радянський уряд виступив із заявою, у якій зазначалося, що СРСР не прагне придбати будь-яку частину румунської території або змінити існуючий лад у Румунії, а має на меті разом з румунами відновити незалежність країни і визволити її від військ нацистів. У разі, якщо румунські війська припинять воєнні дії проти Червоної Армії і будуть спільно вести визвольну війну проти гітлерівської Німеччини, «Червона Армія не роззброюватиме їх, збереже їм по­вністю все озброєння і всіма засобами допоможе виконати це почесне завдання ».

Патріотично налаштовані військові Румунії на чолі з королем Міхаєм і бойові загони, які їх підтримували, визволили столицю країни Бухарест і утримували місто до підходу радянських військ. Якщо раніше разом із Червоною Армією вела наступ сформована на тери­торії СРСР румунська добровольча дивізія ім. Тудора Владимиреску, то тепер у визволенні території країни брали участь й інші румунські частини. Після повалення диктатури генерала І. Антонеску країна оголосила про своє приєднання до Антигітлерівської коаліції. Уже в серпні 1944 р. територію Румунії було визволено.

Визволяючи територію Румунії, підрозділи 3-го Українського фронту вийшли на румуно-болгарський кордон. "Болгарський уряд ще в 1941 р. приєднався до Антикомінтернівського пакту, оголосив війну СІЛА і Великій Британії, але не наважився зробити так само щодо Радянського Союзу. Наприкінці липня 1944 р. болгарський уряд вступив у секретні контакти з англо-американськими представ­никами в Каїрі, ставлячи питання про направлення англо-американських військ у Болгарію. 5 вересня радянський уряд зробив заяву: оскільки Болгарія була в стані війни з країнами Антигітлерівської коаліції, то і Радянський Союз віднині вважатиме себе в стані війни з Болгарією. Переговори в Каїрі було припинено.

Уранці 8 вересня радянські частини готові були відкрити вогонь. Однак, коли передові загони Червоної Армії перейшли болгарський кордон, одна з піхотних дивізій болгарської армії зустріла радянські частини з розгорнутими прапорами і урочистою музикою. Унаслідок вересневого 1944 р. збройного повстання патріотичних сил Болгарії та дій Червоної Армії монархо-фашистський режим у Болгарії було повалено.

Болгарська армія і приєднані до неї партизанські загони, що дія­ли на території країни, спільно з радянськими військами вибили розрізнені групи німецьких частин, які знаходились у Болгарії, і вийшли на болгаро-югославський кордон.

Кожна з країн, у визволенні якої брала участь Червона Армія, відзначалася своєрідністю політичного становища. Для Югославії ха­рактерним був широкий розвиток масової збройної боротьби з гітлерівськими загарбниками та їхніми поплічниками. Народно-визвольна армія Югославії (НВАЮ) нараховувала близько 400 тис. бійців. Союзники всіляко допомагали антифашистським силам Югославії.

Наприкінці вересня 1944 р. було розроблено план спільних дій і частин 3-го Українського фронту і підрозділів НВАЮ.

Під час штурму столиці Югославії Белграда командування фронту 1 виконало прохання югославів: їхні частини увійшли до міста перши-1 ми. Після визволення Белграда надійшов наказ Ставки закріпитися 1 і «далі углиб Югославії не просуватися». Югославські частини самостійно очистили свою територію.

Важкі випробування випали на долю бійців 2-го Українського 1 фронту, який вступив на територію Угорщини.

Уряд Угорщини на чолі з диктатором Хорті в умовах наближення фронту намагався знайти порозуміння з країнами Антигітлерівської І коаліції. Переговори про вихід Угорщини з війни були успішними. Та коли про це стало відомо німецькому командуванню; воно, випередивши війська союзників, окупувало Угорщину, заарештувало Хорті, а його місце зайняв лідер угорських фашистів Ф. Салаші. У результаті цих подій Угорщина залишилась єдиним союзником Німеччини, що воював до кінця війни. Війська вермахту за активної підтримки угорської армії чинили запеклий опір. Окремі частини 2-го Українського фронту потрапили в оточення. Війська втомились, відірвались від баз, зазнавали важких втрат у затяжних боях. Дві спроби оволодіти Будапештом виявилися невдалими. Ставало зрозумілим, що силами одного фронту завдання виконати не вдасться. У другій половині листопада, форсувавши Дунай, на територію Угорщини з Югославії увійшли війська 3-го Українського фронту. Фронти з'єднались, оточивши німецько-фашистське угруповання та угорські війська в районі Будапешта. Боротьба за місто, не припи­няючись ні на день, тривала до середини лютого 1945 р., після чого не менш кровопролитна битва відбулася в районі озера Балатон, де німецьке командування організувало останній значний наступ проти Червоної Армії. Лише на початку квітня бої на території Угорщини закінчилися. Після цього радянські війська вступили на територію Австрії і звільнили Відень.

Восени 1944 р. Червона Армія надала допомогу народному антифашистському повстанню в Словаччині, хоча воно зазнало поразки. Тут, у Карпатах, разом з радянськими солдатами за свою батьківщину билися чехословацькі солдати. Було визволено закарпатські землі України і частину районів Словаччини. Остаточно Чехословаччину було звільнено в травні 1945 р. Успішні наступальні дії радянських військ у Східній Європі сприяли звільненню Албанії та Греції, де партизанські армії завдали поразки ворогу.

Країна

Дата проведення операції

Назва операції

і Румунія

27 березня — 5 жовтня 1944 р.

Яссько-Кишинівська

[Болгарія

8—28 вересня 1944 р.

Яссько-Кишинівська

Югославія

22 вересня — 25 груд­ня 1944 р.

Белградська

Польща

17 липня 1944 р. — 8 травня 1945 р.

Львівсько-Сандомирська, Варшавська, Вісло-Одерська, Сілезька, Східно-Прусська

Чехословаччина

22 серпня 1944 р. — 11 травня 1945 р.

Східно-Карпатська, Празька

Угорщина

23 вересня 1944 р. — 4 квітня 1945 р.

Будапештська

Північна частина Норвегії

7—29 жовтня 1944 р.

Мурманська

Східна частина Австрії

3 березня — 15 квітня 1945 р.

Віденська

Східна частина Німеччини

12 січня —

9 травня 1945 р.

Східно-Прусська, Берлінська

^ 4. «Вахта на Рейні». Останній німецький наступ на Заході: Розповідь учителя.

У жовтні 1944 р. союзники розпочали операцію, мета якої була прорвати лінію Зігфріда, форсувати Рейн і оволодіти Руром — промисловою базою Німеччини. Проте наступ союзників було зупинено.

Війська союзників, які отримували все необхідне зі СІЛА та Англії, були прив'язані до роботи атлантичних комунікацій, які у свою чергу залежали від пропускної здатності портів на Півночі Франції, Бельгії, Голландії. Відступаючи, німецькі війська намагалися максимально зруйнувати портові споруди, комунікації. Єдиний великий порт, який залишився майже неушкодженим, був Антверпен. Він знаходився близько до фронту і був ідеальним з точки зору постачання військ союзників.

А. Гітлер, програючи на всіх фронтах, не залишав надій переломити хід війни на свою користь. Великі сподівання він покладав на

суперечності між союзниками. «Я бачу, як ці суперечності стаю™ дедалі сильнішими з кожною годиною. Якщо зараз ми зуміємо завдати нечисленних тяжких ударів, тоді цей... єдиний фронт раптово розвалиться».

Із цією метою німецьке командування підготувало великий наступ на заході в районі Арден. Метою операції було оточення союзним військ і захоплення Антверпена. Німецьке командування, маючії 39 дивізій проти 89 союзницьких, зосередило їх на відносно вузькій ділянці фронту. Німецькому наступу сприяла погода, що не дозволяв союзникам використовувати свою перевагу в авіації. Німецьким план виявився справжньою авантюрою. Танки були забезпечені пальним лише на 100 км. Розрахунок прориву фронту базувався на несподіваності захоплення складів з пальним американської армії! Для успішного просування військ німецьке командування створила спеціальний загін солдатів і офіцерів на чолі з О. Скорцені, які були переодягнені у форму американської армії . Загін мав просуватися тилами військ союзників, поширювати паніку і захоплювати важливі об'єкти.

Німецький наступ розпочався 16 грудня 1944 р. і тривав до'
26 грудня. Німці просунулися на 90 км углиб оборони союзників
і зупинилися. Були вичерпані резерви, особливо пальне. На початку
січня німецькі війська завдали ще одного удару в Ельзасі. Склалася
ситуація, за якої ні союзники, ні німецькі війська не могли пере|
ломити хід боїв на свій бік. .

В. Черчілль звернувся до Й. Сталіна з проханням розпочати наступ радянських військ. 12 січня Червона Армія перейшла в наступ на 1200-кілометровій ділянці фронту (Вісло-Одерська операція). Таким чином, останні сподівання А. Гітлера на перелом у ході війни на виправдалися.

Зрозумівши безперспективність подальшого наступу, Гітлер наказав відвести війська на лінію Зігфріда, а найбільш боєздатні частини булй| спрямовані на радянсько-німецький фронт у район Будапешта.

Запитання на закріплення.

  1. Яка мета німецького наступу в Арденах у грудні 1944 р.?

  2. Якими були наслідки наступу в Арденах?

  3. Чому наступ в Арденах не досяг поставленої мети?

5. Бойові дії на Тихому океані. Розповідь учителя.

Розглядаючи питання, можна скористатися таблицею (ди
с. 83).

Бойові дії країн Антигітлерівської коаліції в Азії і на Тихому океані в 1944—1945 рр.



Дата

Бойові дії

Результати

[Лютий —

1 вересень

1944 р.

Наступ військ со­юзників у цент­ральній і південно-західній частинах Тихого океану

Звільнення Маршаллових і Маріан-ських островів, Нової Гвінеї. Об'єд­нання військ генерала Д. Макартура і адмірала Й. Німіца. Розгром осно­вних сил японського флоту. Початок регулярних нальотів американської авіації на Токіо та Японські острови

Жовтень — грудень 1944 р.

Початок наступу на основну «лінію» японської оборони (Індонезія—Філіп­піни—Курильські острови)

До весни 1945 р. війська союзників звільнили Філіппіни, повністю роз­громили японський флот біля о. Лей-те (22 жовтня 1944 р.), перерізали постачання до Японії стратегічних ресурсів і вийшли на підступи до Японії

Березень 1944 р. — травень [1945 р.

Наступ англо-амери-канських і китай­ських військ у Бірмі

Після тривалих боїв Бірму було звільнено

На початку 1944 р. США встановили свій контроль над Маршал ловими островами, а з часом — над Маріанськими островами та 1 Філіппінами.

23 жовтня 1944 р. біля острова Лейте (Філіппіни) відбулася найбіль­ша в історії Другої світової війни морська битва між флотом союзників 1 японцями. У ній з обох боків брали участь 330 великих кораблів, зокрема 39 авіаносців та 21 лінкор. У результаті чотириденної битви японський флот було розгромлено. Утрати Японії становили 4 авіанос­ці, 3 лінкори та велику кількість менших суден, а також сотні літаків.

До літа 1945 р. японці повністю втратили контроль над Індонезією та частиною Індокитаю. Остаточний розгром Японії вимагав значної підтримки сил з Європи, допомоги США та Англії, а також СРСР.

Запитання та завдання на закріплення.

  1. Як розвивались події на радянсько-німецькому фронті в 1944 р.?

  2. Як ви вважаєте, вступ радянських військ на територію Схід­ної Європи був визволенням чи окупацією? Свою відповідь обґрунтуйте.

  1. Складіть розповідь за темою «Відкриття Другого фронту».

  2. Як відбувалося визволення Франції?

Коли і які союзники Німеччини капітулювали?



  1. Чим можна пояснити запеклий опір німецьких військ?

  2. На основі додаткових джерел розкажіть про визвольні ба в країнах Європи.

  3. Яку мету переслідувало німецьке командування, здійснююч наприкінці 1944 р. наступ в Арденах?

^ III. ПІДСУМКИ УРОКУ

1944 рік став роком вирішальних перемог країн Антигітлерівської коаліції. Війська фашистського блоку остаточно втратили стратегічну ініціативу, на кінець року сам блок фактично розпався. Проте напруження боїв було аж ніяк не меншим, ніж у попередні роки. Скорочення лінії фронту дало можливість! Німеччині більш раціонально використовувати наявні людськії й матеріальні ресурси і навіть завдавати відчутних контрударів.! Проте зростаюча могутність Червоної Армії, бойова майстерність її полководців, відкриття Другого фронту остаточно поховали будь-які сподівання Німеччини на завершення війни зі сприятливими] для неї наслідками.


Тестові завдання.•



1. Контрнаступ радянських військ під Москвою у грудні 1941 р. ...

а) став переломним у ході Другої світової війни;

б) зірвав план «блискавичної війни» фашистської Німеччини
проти СРСР;

в) сприяв оточенню і знищенню групи армії «Центр».

2. США вступили в Другу світову війну після:

а) нападу Німеччини на Польщу;

б) капітуляції Франції;

в) нападу Німеччини на СРСР;

г) нападу Японії на американську військово-морську базу Перл-
Харбор (Гавайські острови).

Поставте події у хронологічній послідовності.

  • Напад Німеччини на Польщу. П Капітуляція Франції.

  • Напад Німеччини на СРСР.

  • Відкриття Другого фронту в Європі. П Курська битва.

  • Сталінградська битва. П Битва за Дніпро.

  • Берлінська операція. П Беззастережна капітуляція Німеччини. ,

  • Беззастережна капітуляція Японії.

4. Які дві великі битви Другої світової війни відбувалися майж
одночасно?

а) Сталінградська битва та битва під Ель-Аламейном;

б) Курська битва та битва під Ель-Аламейном;

в) Курська битва та висадка англо-американських військ у Пі
нічно-Західній Франції.

  1. Продовжте логічний ланцюжок: ^ Лінія Зігфріда, лінія Маннергейма, ....

  2. Після капітуляції Франції 22 червня 1940 р. більша частина території була окупована німецькими військами. Колабораці ністський уряд маршала Ф. Петена, резиденція якого знаходив лась у Віші, контролював:

а) північну частину Франції;

б) південну частину Франції;'

в) північно-західну частину Франції.

8.

7. Наполягання В. Черчілля на відкритті Другого фронту в Євро
на Балканах виходило з воєнних чи політичних міркувань?
Битва під Ель-Аламейном відбулась:

а) у 1942 р.; в) 1944 р.

б) 1943 р.;

9.

Білорусія була визволена радянськими військами в результат" операції:

а) « Сатурн »; в) «Кільце ».

б) «Багратіон»;

10. Допомогу по системі ленд-ліз отримували:

а) країни Антигітлерівської коаліції;

б) країни Антигітлерівської коаліції і нейтральні країни;

в) країни фашистського блоку.

11. Із перелічених подій укажіть ті, що відбулись у рік початку!-
Другої світової війни.
О Включення до складу СРСР Латвії, Естонії, Литви.

□ Початок «зимової війни».

  • Завершення громадянської війни в Іспанії.

  • Агресія Італії проти Ефіопії.

  • Розгром Франції.

2. Із наведених тверджень виберіть ті, що найповніше розкривають
суть руху Опору в роки Другої світової війни.

а) Рух Опору — це політична організація, яка ставила за мету
вигнання загарбників з території своєї країни і встановлення
влади робітників і селян.

б) Рух Опору — це національно-визвольний, антифашистський
рух, який виник під час Другої світової війни, проти німець­
ких окупантів та їх союзників і посібників.

в) Рух Опору — назва партизанського руху в СРСР.

г) Рух Опору — політична організація, що ставила за мету ви­
гнання гітлерівських загарбників та їх союзників шляхом
партизанської боротьби та загального повстання.

д) Рух Опору — це антифашистський рух у Німеччині в роки
війни.

Перебіг війни в 1943 р.

  1. У якому році капітулювала Італія?

  1. Назвіть дві найбільші операції радянських партизан під час битви! на Курській дузі.

  2. У результаті яких битв країни фашистського блоку втратили} стратегічну ініціативу?

  3. Назвіть командуючих англійськими і американськими військами в Північній Дфриці та Італії в 1943 р.

  1. Чи правильне твердження, що США та Англія не вели бойових дій у Європі в 1943 р.?

  1. Операція «Цитадель» — це...

  2. Де відбулась найбільша танкова битва Другої світової війни?

  1. Чи можна вважати висадку союзних військ в Італії відкриттям Другого фронту?

  2. Коли було звільнено Київ від німецько-фашистських загарб­ників?




  1. У якому році відбулась Тегеранська конференція лідерів країн Антигітлерівської коаліції?

  2. Які події стали переломними в бойових діях у зоні Тихого океану?

  3. Німецькими військами, оточеними в Сталінграді, командував фельдмаршал ....

Окупаційний режим у поневолених країнах. Рух Опору

  1. Згідно з яким планом здійснювалась окупаційна політика Ні­меччини на території СРСР?

  2. Як називається уряд країни, який співробітничає з агресором?

  3. У якому році відбулось повстання у Варшавському гетто?

  4. Хто очолив рух Опору в Югославії?

  5. Про яке явище XX ст. говорять терміни «геноцид», «гетто», «крематорій», «табори смерті»?

  6. У яких країнах Європи рух Опору відіграв вирішальну роль при визволенні від німецько-фашистських загарбників?

  7. Назвіть країни, де відбулись антифашистські повстання.

  8. Яку назву мав окупаційний режим, встановлений гітлерівською Німеччиною в окупованих країнах?

  9. Організацію «Вільна Франція» очолював ..«. .




  1. Остарбайтери — це ... .

  2. Під яким гаслом здійснювалась окупація Японії у Південно-Східній Азії?

  3. Які форми боротьби проти загарбників ви можете назвати?

Воєнні дії у 1944 р.

  1. На якому фронті, Західному чи Східному, наприкінці 1944 р. були зосереджені основні сили німецьких військ та їх союз­ників?

  2. Як називалась операція по визволенню Білорусії від німецько-фашистських загарбників?

  1. Система німецьких оборонних споруд для запобігання висадки морського десанту союзників на континентальній частині Європи отримала назву .... Яка країна Східної Європи була першою звільнена від фашистських загарбників?

  2. Яка операція отримала кодову назву «Оверлорд»?

  3. Варшавське повстання 1944 р. було організоване:

а) Польським емігрантським урядом;

б) Польським комітетом національного визволення;

в) радянським командуванням.

  1. У якому році Крим було звільнено від німецько-фашистськи загарбників?

  2. Як називалась операція по звільненню Польщі від німецько-фашистських загарбників?

  3. У столицях яких держав Східної Європи відбулись антифашистські повстання? ч




  1. Війська яких країн брали участь у визволенні країн Східної Європи?

  2. Яка країна Східної Європи залишалась союзницею Німеччини до кінця 1944 р.?

Відкриття Другого фронту збіглося у часі із радянським наступу ... •


  1. Як відбувалось створення Антигітлерівської коаліції? Чому країни Заходу пішли на співробітництво з СРСР, маючи з ним непримиримі ідеологічні розбіжності?

Чому радянські війська не прийшли на допомогу Варшавському повстанню?

Схожі:

Тема. Воєнні дії у 1943-1944 р. Тегеранська конференція, її рішення та значення iconТема. Воєнні дії у 1943-1944 р. Тегеранська конференція, її рішення та значення
У міру того, як усе чіткіше вимальовувалися перспективи завершення війни, перед лідерами Антигітлерівської коаліції все гостріше...
Тема. Воєнні дії у 1943-1944 р. Тегеранська конференція, її рішення та значення iconКриворіжжя в роки Великої Вітчизняної війни
Бухтіяров, В. Визволення, 1943-1944: до 50-річчя визволення Криворіжжя від німецько-фашистських загарбників [Текст] : розповідь про...
Тема. Воєнні дії у 1943-1944 р. Тегеранська конференція, її рішення та значення iconПроблема польсько-німецького кордону в контексті британських ініціатив унормування відносин між польщею та СРСР (грудень 1943–березень 1944 рр.) Ігор Мрака
Тегерані неформальних домовленостей. У ході їх проведення на порядку денному неодноразово поставала справа майбутнього територіального...
Тема. Воєнні дії у 1943-1944 р. Тегеранська конференція, її рішення та значення iconІіі міжнародна студентська наукова Інтернет-конференція «Повсякденність окупації: «новий порядок» та суспільство окупованих регіонів СРСР у 1941 1944 рр.»
«Повсякденність окупації: «новий порядок» та суспільство окупованих регіонів СРСР у 1941 1944 рр.»
Тема. Воєнні дії у 1943-1944 р. Тегеранська конференція, її рішення та значення iconІі міжнародна студентська наукова Інтернет-конференція «Повсякденність окупації: «новий порядок» та суспільство окупованих регіонів СРСР у 1941 1944 рр.»
«Повсякденність окупації: «новий порядок» та суспільство окупованих регіонів СРСР у 1941 1944 рр.»
Тема. Воєнні дії у 1943-1944 р. Тегеранська конференція, її рішення та значення iconТема: Предмет, метод та значення логіки як науки
Логос" (давнього. Logos) "слово, "висловлювання", "закон", "смисл". Основні значення терміну "логіка" в даний час
Тема. Воєнні дії у 1943-1944 р. Тегеранська конференція, її рішення та значення iconТема: Word. Дії з фрагментами тексту
...
Тема. Воєнні дії у 1943-1944 р. Тегеранська конференція, її рішення та значення iconТема: Вікна та дії з ними
Мета: Уміти користуватися об'єктом "Мій комп'ютер", панеллю задач, виконувати дії з вікнами, вимикати комп'ютер
Тема. Воєнні дії у 1943-1944 р. Тегеранська конференція, її рішення та значення iconФормування керівного складу органів нквд І нкгб у західних областях урср навесні – влітку 1944 року існує стереотип, що «другі совєти»
«другі совєти» в Західній Україні, тобто компартійна і радянська номенклатура, яка прийшла до керівництва регіоном у 1944 р., – це...
Тема. Воєнні дії у 1943-1944 р. Тегеранська конференція, її рішення та значення iconБойко Є. В. Тактико технічні дії кваліфікованих баскетболістів / Є. В. Бойко
Бойко Є. В. Тактико технічні дії кваліфікованих баскетболістів / Є. В. Бойко // I міжнародна науково-практична конференція 13-15...
Додайте кнопку на своєму сайті:
Документи


База даних захищена авторським правом ©zavantag.com 2000-2013
При копіюванні матеріалу обов'язкове зазначення активного посилання відкритою для індексації.
звернутися до адміністрації
Документи