1. визволення донбасу, лівобережної україни. Битва за дніпро icon

1. визволення донбасу, лівобережної україни. Битва за дніпро




Назва1. визволення донбасу, лівобережної україни. Битва за дніпро
Сторінка1/4
Дата02.08.2012
Розмір0.52 Mb.
ТипДокументи
  1   2   3   4

Тема. Україна в 1943 р.


1. ВИЗВОЛЕННЯ ДОНБАСУ, ЛІВОБЕРЕЖНОЇ УКРАЇНИ. БИТВА ЗА ДНІПРО.

Після розгрому гітлерівців у битві під Сталінградом почалося їх ви­гнання з України. Першим населеним пунктом, звільненим наприкінці грудня 1942 р. від німецьких військ, було село Півнівка Міловськоког району Луганської області. Війська Воронезького і Південно-Західно-фронтів звільнили більшу частину Харківщини разом із Харковом частину Донбасу. Передові частини радянських військ навіть піді­шли до Дніпропетровська і Запоріжжя, таким чином просунувшись п 700 км углиб окупованої території України. Однак невдовзі стрімке п радянських військ було зупинено. У лютому 1943 р. німці завдали відчутних контрударів, у результаті яких радянським військам довелося знову залишати територію України. 15 березня 1943 р. німецькі війська знову захопили Харків, а 18 березня — Бєлгород. Під контролем радянських військ залишилися лише північ Ворошиловоградської області і східна частина Харківської. У результаті німецьких онтрударів утворився Курський виступ, так звана Курська дуга, де квітня до липня 1943 р. панувало відносне затишшя. Обидві сторони готувалися до рішучих боїв.

Курська битва розпочалася 5 липня 1943 р. наступом німецьких війська і тривала 50 днів. Унаслідок важких кровопролитних боїв Кращі танкові дивізії нацистів були знищені. Склалися сприятливі умови для наступальних операцій Червоної Армії, у тому числі і\ в Україні.

Німецьке командування, реально оцінюючи свої можливості, вирішило перейти до оборони. 11 серпня було-віддано наказ про будівництво на річках Дніпро і Молочна системи укріплень, яка одержала назву «Східний вал».

Поки тривало спорудження «Східного валу», гітлерівці всіма можливими засобами стримували натиск військ Червоної Армії на Правобережжі й у Донбасі. Але перевага в живій силі й техніці визначила результат воєнних дій на користь Червоної Армії.

^ Операції радянських військ по звільненню Лівобережної України і висадка в Криму (1943 р.)

  1. Грудень 1942 р. — звільнення першого населеного пункту на території УРСР — село Півнівка Міловського району Вороши-ловоградської (тепер Луганської) області.

  2. Наступ Південно-Західного і Південного фронтів. Звільнення північної частини Донбасу (29 січня — 18 лютого 1943 р.).

  3. Наступ Воронезького і Центрального фронтів. Звільнення Харкова та східної частини Донбасу (2 лютого — 6 березня 1943 р.).

  4. Контрнаступ німецьких військ. Утрата Харкова і північно-східної частини Донбасу (19 лютого — 25 березня 1943 р.).

  5. Ізюмо-Барвенковська операція (17—25 липня 1943 р.).

  6. Міуська операція (17 липня — 2 серпня 1943 р.).

  1. Харківсько-Бєлгородська операція (3—23 серпня 1943 р.). Донбаська операція (13 серпня — 22 вересня 1943 р.).

  1. Чернігово-Прип'ятьська операція (26 серпня — 1 жовті 1943 р.).

  2. Битва за Дніпро складалася з ряду операцій по форсуванні! Дніпра і звільненню Києва (серпень—грудень 1943 р.).

  3. Мелітопольська операція (26 вересня — 5 листопада 1943 р.).

12)Запорізька операція (10—14 жовтня 1943 р.). 13) Дніпропетровська операція (жовтень 1943 р.). 14)Керчінсько-Ельтигенська операція (31 жовтня — 11 грудш 1943 р.).

У серпні силами Степового та Воронезького фронтів було про­ведено Харківсько-Бєлгородську операцію. У ніч на 23 серпня розпочався вирішальний штурм Харкова, а вранці місто було очищені від окупантів.

У вересні-жовтні 1943 р. окупанти залишили Донбас, міста Слобожанщини, індустріальні центри Подніпров'я.

Відступаючи, німці прагнули перетворити Лівобережжя на пустелю. Рейхскомісар України Е. Кох у розпорядженні представникам німецької адміністрації. Лівобережжя вимагав знищувати все, що! не можна було вивезти в тил.

«...Необхідно добитися того, щоб при відході з районів України1 не залишилося жодної людини, жодної голови худоби, жодного центнеру зерна, жодної рейки, щоб не зберігся жоден дім, жодна шахта, яка б не була виведена з ладу на довгі роки, щоб не лишилося, жодного колодязя, який би не був отруєний. Противник повинен знайти дійсно повністю спалену і зруйновану країну...»

Лише стрімкий наступ радянських військ урятував Лівобережну Україну від повного знищення.

Урешті-решт німці дійшли висновку, що зупинити радянські війська на Лівобережжі неможливо. В умовах наростаючого наступу радянських військ було прийнято рішення про відведення армії за Дніпро. Тепер уся надія покладалася на «Східний вал», для укріп-І лення якого німці зібрали не лише свої кращі інженерні силиі а й радянських військовополонених та місцевих жителів.

Німецьке командування намагалося використати повноводну річ-І ку з високим правим берегом як природне укріплення. Населення зганялося з 300-кілометрової смуги уздовж Дніпра. Значна частиі на міст — Дніпропетровськ, Кременчук, Полтава —- була розорена й спалена. На Дніпрові кручі гітлерівці стягли групу армій «Центр» у складі 62 дивізій.»

^ Співвідношення сил у битві за Дніпро




Назва

Німеччина




СРСР

Солдати, тис. осіб

1240 тис. осіб




2633 тис. осіб

Танки, одиниць

2100




2400

Гармати/міномети, одиниць

12 600




51 200

Літаки, одиниць

2100




2850

Наприкінці вересня 1943 р. Червона Армія контролювала те­риторію у 700 кілометрів уздовж лівого берега Дніпра. У планах осінніх операцій 1943 р. першочерговим завданням було захоплення плацдармів на правому березі Дніпра, закріплення там і розгортання наступальних операцій на Правобережжі.

Радянські війська за допомогою партизанів наприкінці вересня 1943 р. у дуже складних умовах форсували Дніпро й створили плацдарми на північ від Києва. Плацдарми були і на ділянках пів­денніше Дніпра.

Увесь жовтень радянське командування вело підготовку до штурму Дніпра. Прагнучи піднести бойовий дух військ, які з виходом на територію України поповнювалися здебільшого за рахунок місцевих жителів, Ставка перейменувала Воронезький, Степовий, Південно-Західний і Південний фронти відповідно в Перший, Другий, Третій і Четвертий Українські фронти.

Фронти радянських військ, що діяли на території України в 1943—1944 рр.



Воронезький фронт

Степовий фронт

Південно-Захід-ний фронт

Південний фронт

ч \г м н

Перший Україн­ський фронт (М. Ватутін)

Другий україн­ський фронт (І. Конєв)

Третій Укра­їнський фронт (Р. Малинов-ський)

Четвертий Укра­їнський фронт (Ф. Толбухін)

Штурм Дніпра супроводжувався надзвичайно великими, часто не виправданими жертвами. Десятки і десятки тисяч новобранців, так званих «піджаків» — неозброєних, ненавчених юнаків, наспіх мобі­лізованих у придніпровських областях Україйи — стали жертвами штурму (на Лівобережжі до лав Червоної Армії в 1943 р. було мобі­лізовано близько 1 млн осіб). їх тіла вкривали плацдарми на Право­бережжі. Пояснювалося це тим, що в ставленні вищого радянського керівництва і військового командування до визволених від нацистів жителів України відчувалася недовіра. Вона нерідко переростала в мстивість, прагнення примусити жителів республіки «спокутувати

кров'ю» своє перебування в окупації. Це був один з виявів жорстої кості війни, яка помножувалася на жорстокість й несправедливісті тоталітарного режиму, що керував воєнними діями.

Спочатку вирішальний наступ передбачалося розпочати з БукриЛ ського плацдарму, але всі спроби вирватися на оперативний простій не мали успіху. Радянські війська втратили близько 250 тис. військових. Тоді головний удар було перенесено на Лютізький плацдарм. Звідси почався наступ танкового угруповання, перекинутого з Букринського плацдарму. Тут радянські війська на ділянці прориву зосередили сили, які переважали ворога за кількостю танків у 4,5 разу, гармат — у 9 разів. Загалом на Лютізькому плацдармі була зосереджено 600 танків, 2,5 тис. гармат та реактивних мінометів!

Співвідношення сил на лінії І Українського фронту на 3 листопада 1943 р.



Назва

Німеччина

і І

СРСР

Солдати, осіб

500 000

660 000

Танки, одиниць

400

675

Гармати/міномети, одиниць

6360

7000

Літаки, одиниць ■ ■

665

700

У перші дні листопада розпочалися вирішальні бої за Київ. Сталін віддав наказ узяти Київ до річниці Жовтневої революції. Цей наказ було виконано. 6 листопада 1943 р. Київ було визволено. У звільненні міста брали участь і солдати Першої чехословацької бригадир

Далі радянські війська просунулися на захід й оволоділи Жи­томиром, але утримати місто не змогли. Німецьке командування] отямившись від поразки .й підтягнувши резерви, завдало могутній контрударів, намагаючись повернути Київ. Але радянські війська відбили контрнаступ німецьких військ й підготували умови для подальшого наступу вглиб української території.

За героїзм, проявлений у битві за Дніпро, 2438 воїнів були удостоєні звання Героя Радянського Союзу, близько 10 тис. одержали бойові ордени — це більше, ніж під час будь-якої іншої операцій Другої світової війни.

^ 2. «РЕЙКОВА ВІЙНА», «КОНЦЕРТ».

У міру розгортання наступальних операцій радянських військ налагоджується взаємодія з діями партизанів. Силами партизанів було розроблено й здійснено низку заходів, спрямованих на знищенні

Комунікацій ворога, створення перешкод для його просування та Підвозу підкріплень тощо. Одна з таких операцій отримала назву «Рейкова війна» і була проведена в 1943 р. під час Курської битви.

Коли розпочався контрнаступ радянських військ на Курській дузі, в ніч на 3 серпня, 167 партизанських загонів на території Росії, Білорусії, України одночасно завдали удару по залізницях. У першу ж ніч було висаджено в повітря 42 тис. рейок, а згодом було завдано удари по мостах і залізничних станціях. Ця операція порушила роботу залізничного транспорту ворога і створила чимало перешкод і труднощів.

Проте сучасні дослідники стверджують, що ця операція не мала для ворога катастрофічного характеру. Ремонтні бригади спрацювали досить чітко і рух транспорту було швидко відновлено. Крім того, на їх думку, удар по рейках був помилкою, бо ворог мав великий запас рейок (11 млн). Удар слід було наносити по ешелонах з технікою та військами. Підрив ешелону блокував роботу залізниці на декілька діб, а не годин. Партизанським загонам було надано честь пройти парадом по Мінську.

Друга велика операція під назвою «Концерт» була проведена партизанами у вересні 1943 р., коли радянські війська підходили до Дніпра. Вона була продовженням «Рейкової війни» і мала такі ж цілі й наслідки.

Також значну допомогу надали партизани наступаючим частинам радянської армії при форсуванні Дніпра й визволенні Правобережної України, а особливо Білорусії.

^ 3. ВОЛИНСЬКА ТРАГЕДІЯ

Причини трагедії

Драматична історія польського та українського народів у XVI— XVIII ст., сповнена особливо жорстокими селянськими бунтами й ко­зацькими повстаннями, що придушувалися в потоках крові й залишили у свідомості багатьох поколінь давні незабуті взаємні кривди та почуття соціальної несправедливості.

Досвід і висновки з програної українцями війни з Польщею в 1918— 1919 рр., які вказували на Польщу як одну з головних перешкод у побудові незалежної України.

Неврегульовані загальнополітичні умови після Першої світової війни, що позбавили українців можливості мати власну державність

Причини трагедії

Національна політика II Речі Посполитої на східних територіях, що ґрунтувалася на засадах націоналізму й усунення інших національнос­тей від участі в державному й громадському житті (справа автономії та самоврядування, проблема земельної реформи, освітня політика, пору­шення громадянських прав і свобод, репресії проти українців). Вона не ліквідовувала давні суспільні конфлікти, а навпаки — їх загострювала. Терористична і саботажна діяльність УВО, а потім ОУН на території Польщі в міжвоєнний період.

Антипольська діяльність ОУН під час Другої світової війни, що ви­никла здебільшого з прийнятої ідеології інтегрального націоналізму Д. Донцова і формувала свідомість українського суспільства в дусі не­нависті до поляків, як таких, що стоять на перешкоді незалежності України.

Підбурювана роль обох тоталітарних режимів — радянського і німець­кого — у підсиленні українсько-польського конфлікту. Деморалізуючий вплив війни, яка спричинила велике моральне спусто­шення й відхід від норм соціальної поведінки, обумовив кривавий і зло­чинний характер конфлікту.

Безкомпромісні позиції польського уряду і керівництва ОУН у терито­ріальному питанні

Політично-військова стратегія ОУН і УПА передбачала реалізацію наступних

головних завдань

Організація військових відділів ОУН на теренах Волині та Полісся, а потім у Східній Галичині.

Опанування якнайбільших теренів Волині, усунення з них німецької адміністрації.

Створення основ української адміністрації, підпорядкованої ОУН і УПА. Підпорядкування всіх партизанських відділів керівництву ОУН(Б) (у тому числі відділів Т. Бульби, ОУН(М), не зупиняючися перед засто­суванням сили).

Усунення або знищення «польського елемента» на Волині та у Східній Галичині, як перешкоду українських прагнень до незалежності

Хронологія подій

Дата Подія

ЗО червня У Львові проголошено Акт відновлення Української Дер-
1941 р. жави та створено її уряд (Українське Державне Правління

(УДП)) на чолі з Я. Стецьком. Нацистський режим не ви­знав цього політичного рішення



Дата

Подія

5, 9 липня 1941 р.

Арешт фашистами С. Бандери у Кракові, Я. Стецька у Львові

15 вересня 1941 р.

Оголошення фракції ОУН(Б) поза законом. Масові арешти й убивства членів організації. Перехід ОУН(Б) до підпіль­ної форми боротьби

Жовтень 1941 р.

Остаточне формування фашистської адміністративної сис­теми на Волині

Листопад 1941 р.

У Галичині та на Волині поляки почали активно створю­вати свій рух опору — Армію Крайову (АК). Для утри­мання цієї партизанської армії поляки часто проводили реквізицію продуктів у місцевого населення. Керівництво АК, подібно до еміграційного уряду, розглядали Волинь як частину «кресов всходніх», тобто польських східних тери­торій, і неодноразово на міжнародному рівні заявляли про необхідність у повоєнний час відтворити Польську державу в межах 1939 р. Створення регулярних загонів АК завер­шилося до лютого 1942 р.

Грудень

1941 р. —
лютий

1942 р.

Перші поодинокі напади польського підпілля на українське населення на території Польщі. Метою нападів на україн­ське населення Холмщини було знищити тих українців, які працювали в фашистській адміністрації. Загинуло близько 400 осіб, серед яких були священники та вчителі

Початок 1942 р.

Польські антиукраїнські акції у Володавському, Грубешів-ському, Томашівському та Холмському повітах на Холм-щині, згідно із заявою Товариства «Холмщина», у роки війни польські, бойові формування тільки в одному Грубе-шівському повіті спалили понад 50 українських сіл

Березень-квітень 1942 р.

Перші напади на польське мирне населення. У Дубенсько-му, Рівненському, Луцькому, Здолбунівському, Кременець­кому повітах і на Поліссі було вбито близько 2 тис. поляків

Квітень 1942 р.

На II конференції ОУН(Б) заявлено про необхідність по­ліпшення українсько-польських відносин на базі незалеж­ності держав. Проголошено необхідність визнання права українського народу на західноукраїнські землі. Засуджено шовіністичні настрої серед поляків та їхні спроби захопити адміністративно-господарський апарат західноукраїнських земель. Разом із тим було ухвалено рішення про посилення революційної діяльності і підготовку до утворення повстан­ської армії. Поряд із діючими на теренах Волині відділами «Полісської Січі» М. Боровця (Т. Бульба), організовано від­діли, що підпорядковувалися ОУН(Б)







Подія

Ліміти. 1942 р.

Відбулися перші українські репресивні акції проти поляків] у сільських адміністраціях та лісництвах, що були створені нацистами

14 жовтня 1942 р.

Утворення Української Повстанської Армії (УПА), яку очо-і лив Д. Клячківський (К. Савур)

13 листо­пада 1942 р.

Перші жертви серед польського мирного населення (с. Обірки Луцького повіту)

24—

25 грудня

1942 р.

Напад польського загону на с. Пересоповичі

Січень 1943 р.

Польське населення Волині створює загони Селянської обо­рони

17—

23 лютого

1943 р.

НІ конференція ОУН(Б). Затверджено рішення про перехід до відкритої формц боротьби з нацистським режимом та радянською владою. Прийнято остаточне рішення про фор- і мування УПА. Рішення про етнічні чистки ця конференція офіційно не приймала, проте було зроблено заяву про те, що ОУН та УПА будуть вести боротьбу проти всіх озброє­них ворогів Української держави, з радянськими й німець-ними військами та польськими військовими формуваннями включно. Згодом районні організації ОУН(Б) отримали свободу чинити стосовно польського населення так, як вва­жають за потрібне

15 берез­ня — 10 квітня 1943 р.

До УПА приєдналося близько 5 тис. українців, що слу­жили у допоміжній поліції. При переході було захоплено значну кількість німецької зброї. Замість українців, до до- -3 поміжної поліції фашисти набирають поляків, які відзна- | чилися у боротьбі з українцями

Березень— квітень 1943 р.

Жертви серед мирного польського населення у Луцькому, і Рівненському, Дубнівському та Здолбунівському повітах. Головним виправданням своїх дій здійснювачі операцій на-| зивали відплату

Квітень— травень 1943 р.

Масові жертви серед польського населення Сарненського та Костопільського повітів. Перші «відплатні акції» по­ляків проти українського населення, які проводили загони польської поліції, польські бази самооборони; згодом їх проводили все частіше й за все більшої участі регулярних і військових з'єднань

Червень 1943 р.

Масові напади українських загонів на польське населення ] у Дубнівському та Луцькому повітах




Дата

Подія

5 червня 1943 р.

Делегат польського уряду видає наказ стосовно координації заходів польського населення Волині з метою самооборони

7 липня 1943 р.

Спроба знайти порозуміння з українськими представника­ми делегата польського уряду

11 липня 1943 р.

Акція деполонізації Волині, організована керівництвом ОУН(Б). У Володимирському повіті українські загони здій­снили напад на щонайменше 99 польських сіл (згідно поль­ських джерел: 167 населених пунктів) і масово винищили польське населення. У результаті акцій проти мирного на­селення на Волині від рук поліції та українських націона­лістів загинуло близько 40 тис. поляків (задокументовано втрати 36 750 осіб, відомі імена та прізвища 19 401 люди­ни*). Утрати української сторони на Волині визначають у декілька тисяч. М. Боровець (Т. Бульба) відмовився під­коритися керівництву ОУН(Б). Керівник ОУН(Б) М. Лебідь виступив проти, але гору взяла позиція волинського крайо­вого проводу на чолі з Д. Клячківським (К. Савур)

Серпень 1943 р.

Ускладнення українсько-польських стосунків на Галичині

21—25 серпня 1943 р.

III Надзвичайний Великий Збір ОУН(Б). Підтверджено політику боротьби за Незалежну Соборну Україну. Голо­вою проводу ОУН(Б) було призначено Романа Шухевича (Т. Чупринка) (до нього фактичним лідером УПА був Дми­тро Клячківський)

Жовтень 1943 р.

Комюніке ОУН, у якому засуджено українсько-польський конфлікт на Волині

27 жовтня 1943 р.

«Наказ № 1/43» ОУН, який заборонив антипольські дії

Середина грудня 1943 р.

Напередодні католицького свята Різдва Христового на Во­лині прокотилася нова хвиля антипольських акцій

Січень 1944 р.

Прибуття на Волинь полковника К. Бомбінського. Почина­ється процес створення нової польської дивізії, яка отри­мала назву 2 7-ї Волинської дивізії піхоти Армії Крайової. Згідно з планами польського підпілля, головний виступ проти українських збройних формувань мав відбутися з на­ближенням Червоної Армії

Кінець січня 1944 р.

27-а Волинська піхотна дивізія АК, до складу якої увійшли партизанські загони, частина членів самооборони й підпіл­ля, що діяли в містах (разом близько 7 тис. осіб), здійснила

Дата

Подія




напад на УПА, захопивши території від Ковеля до Турії та ' Бугу. Із цих територій було вигнано українське мирне на- < селення

Початок 1944 р.

Переміщення центру антипольських акцій з Волині в Гали-І чину

1 вересня 1944 р.

Офіційна відмова ОУН(Б) від антипольських акцій. ОУН(Б) | почала шукати порозуміння з АК з метою спільної бороть- 1 би проти радянських окупантів. Головнокомандувач УПА | у Східній Галичині Василь Сидор (Шелест) видав наказ, який стримував масові антипольські акції «за винятком польського елементу, що співробітничає з НКВС»

Висновок. Український народ мав повне право прагнути до здобуття незалежності, проте методи й засоби, що застосовувалися ОУН і УПА проти польського населення, не можуть бути виправдані. Не мають ви- | правдання й польські акції проти українського населення.



Тема. Україна на завершальному етапі війни 1944—1945 рр.

^ 1. ВИЗВОЛЕННЯ ПРАВОБЕРЕЖНОЇ УКРАЇНИ Й ЗАХІДНОУКРАЇНСЬКИХ ЗЕМЕЛЬ.

Робота за підручником.

Користуючись текстом підручника та роздавальним матеріалом, складіть тезовий план.


  1   2   3   4

Схожі:

1. визволення донбасу, лівобережної україни. Битва за дніпро icon1. визволення донбасу, лівобережної україни. Битва за дніпро
Під контролем радянських військ залишилися лише північ Ворошиловоградської області І східна частина Харківської. У результаті німецьких...
1. визволення донбасу, лівобережної україни. Битва за дніпро icon«науковий вісник донбасу» (педагогічні науки)
До публікації у електронному виданні «Науковий портал Донбасу» приймаються статті українською мовою, які відповідно до постанови...
1. визволення донбасу, лівобережної україни. Битва за дніпро iconКриворіжжя в роки Великої Вітчизняної війни
Бухтіяров, В. Визволення, 1943-1944: до 50-річчя визволення Криворіжжя від німецько-фашистських загарбників [Текст] : розповідь про...
1. визволення донбасу, лівобережної україни. Битва за дніпро iconЧумак Михайло Михайлович кандидат історичних наук асистент кафедри педагогіки захист дисертації відбувся 29 червня 2009 року тема дисертації
Купецтво як фактор розвитку промисловості лівобережної україни (60-ті рр. ХІХ ст. – 1914 р.)
1. визволення донбасу, лівобережної україни. Битва за дніпро iconМетодичні рекомендації щодо підготовки та відзначення у навчальних закладах області 68-ї річниці визволення України від фашистських загарбників
Українського фронту під командуванням генерала М. Ф. Ватутіна увійшли до Києва. Потім Корсунь-Шевченківська, Нікопольсько-Криворізька,...
1. визволення донбасу, лівобережної україни. Битва за дніпро iconОголошується конкурс спільних науково-дослідних проектів в рамках Програми спільних дій між Україною І Францією в галузі науково-технологічного співробітництва «Дніпро» на період 2013-2014 роки
Дніпро” – це Програма спільних дій між Україною І францією в галузі науково-технологічного співробітництва
1. визволення донбасу, лівобережної україни. Битва за дніпро iconКонкурс спільних науково-дослідних проектів в рамках Програми спільних дій між Україною і Францією в галузі науково-технологічного співробітництва «Дніпро» на період 2013-2014 роки
Дніпро” – це Програма спільних дій між Україною і Францією в галузі науково-технологічного співробітництва
1. визволення донбасу, лівобережної україни. Битва за дніпро iconКонкурсу спільних науково-дослідних проектів в рамках Програми спільних дій між Україною І Францією в галузі науково-технологічного співробітництва «Дніпро»
Дніпро” – це Програма спільних дій між Україною І францією в галузі науково-технологічного співробітництва
1. визволення донбасу, лівобережної україни. Битва за дніпро iconРоку 33-10-39
Велич подвигу народного / До 65-річчя визволення міста Суми від німецько-фашистських загарбників. Перегляд періодичних видань
1. визволення донбасу, лівобережної україни. Битва за дніпро iconПлан проведення методичної естафети І. Організація роботи естафети педагогічного досвіду 9 00 9 30 Заїзд та реєстрація учасників естафети педагогічного досвіду
Позакласний захід до дня визволення України від німецько-фашистських загарбників «Тих днів у пам’яті не стерти І сьогодні»
Додайте кнопку на своєму сайті:
Документи


База даних захищена авторським правом ©zavantag.com 2000-2013
При копіюванні матеріалу обов'язкове зазначення активного посилання відкритою для індексації.
звернутися до адміністрації
Документи