Освітній проект «рідна сумщина» напрямок: історія розвитку банківської справи на сумщині icon

Освітній проект «рідна сумщина» напрямок: історія розвитку банківської справи на сумщині




Скачати 158.24 Kb.
НазваОсвітній проект «рідна сумщина» напрямок: історія розвитку банківської справи на сумщині
Дата02.08.2012
Розмір158.24 Kb.
ТипАнкета




Міністерство освіти і науки, молоді та спорту України

Відділ освіти Сумської державної адміністрації

Юнаківська загальноосвітня школа І-ІІІ ступенів

Сумської районної ради Сумської області


ОСВІТНІЙ ПРОЕКТ

«РІДНА СУМЩИНА»


НАПРЯМОК:


ІСТОРІЯ РОЗВИТКУ

БАНКІВСЬКОЇ СПРАВИ

НА СУМЩИНІ


2012 рік

АНКЕТА

УЧАСНИКА КОНКУРСУ

  1. Учасник експедиції: члени пошукового загону «Пам'ять»

Ворона Катерина, 7 клас

Омельченко Катерина, 7 клас

Єльникова Світлана, 9 клас

Бойко Лілія, 5 клас

Павловський Євген, 9 клас

Нишпоренко Євген, 9 клас

  1. ^ Навчальний заклад:

Юнаківська Загальноосвітня школа І-ІІІ ступенів Сумської районної ради Сумської області

  1. Адреса навчального закладу:

42317, вул. Новоселівка,1, с. Юнаківка, Сумського району, Сумської області, тел.692-215

  1. Керівник: Сердюченко Тетяна Василівна, тел. 0669121934






Я з моїми друзями із захопленням займаюсь пошуковою роботою. Коли керівник нашого пошукового загону запропонувала нам дослідити історію банківської справи на Сумщині в рамках освітнього проекту «Рідна Сумщина» ми віднеслися до цього із захопленням. Почали звичайно здалеку, з витоків і через певний час зрозуміли, що тема ця об'ємна, глибока і потребує не одного місяця досліджень.

Певний інтерес викликали у нас значення слів, пов’язаних із цією справою. Термін “банк” походить від італійського “banco” й означає “конторка”, “стіл”, за яким здійснювався обмін грошей. З французької це слово означає “скриня”, тобто вказує на функцію збереження чогось цінного. В українській мові це слово почало вживатися давно за посередництвом французької мови.

За свідченням істориків, перші кредитні операції здійснювалися у Стародавньому Вавилоні, де не тільки обмінювались гроші однієї держави на гроші іншої, а й практикувалося прийняття вкладів та видання по них певних відсотків. Зародилася і набула подальшого розвитку банківська справа в Стародавній Греції (Елладі), де організацію банківської справи було закладено понад дві з половиною тисячі років тому у давньогрецьких містах на узбережжях Середземного, Егейського і Чорного морів. Починаючи з VI ст. до н.е., кілька сотень грецьких міст та їхніх колоній карбували власні монети, вели жваву торгівлю, розвивали грошово-кредитні відносини. Однак інтенсивна торгівля, що велася з використанням монет різних держав зумовила виникнення таких учасників торгових операцій, які б розбиралися у монетах, що були в обігу. За цих умов виникла така професія, як міняйли, які розкладали монети на спеціальному столі і перевіряли їх якість. Міняйли здійснювали грошові перекази в інші міста, позичали гроші під відсотки, за певну платню зберігали цінності й документи, укладали різноманітні угоди від імені свого клієнта. На кінець V ст. до н.е. лавка міняйли, де працювали кілька осіб, перетворилася на прототип сучасного банку.

Винахідцями перших банківських операцій були не тільки окремі особи, а й деякі церковні установи, де нагромаджувалися значні кошти. Надійним місцем для зберігання цінностей були храми. Злодії ставилися з повагою до вівтарів і не грабували їх.

Історія розвитку банківської справи Нового часу пов’язана з розвитком виробничих і торговельних відносин і започаткована у Середземноморській Європі, особливо на півночі Італії. Зародження діяльності банкірів і відповідно банківської діяльності почалося у XII ст. Розвиток в Італії банківської діяльності і поява перших банкірів пояснюється тим, що ця територія була на перехресті торговельних шляхів. На той час відродилася професія міняйли, які займалися під час купівлі-продажу обміном різних монет і здійснювали інші грошові операції.

Пізніше банківська справа поширилась на Північну Європу. В Європі виникнення банківської справи і поява перших лихварів пов’язано з князівськими дворами і торговими домами пізнього середньовіччя. Оскільки для євреїв у багатьох країнах існували обмеження щодо зайняття ремеслами, вони ставали посередниками при дворах, добували для князів необхідні гроші. Звідси поява перших приватних банкірських домів, які часто перебували у власності євреїв.

Першу спробу створення банків у Росії було зроблено у XVII ст. в 1665 р. у Пскові воєвода Афанасій Ордин-Нащокін вирішив створити комерційний банк, однак ця ідея не була схвалена центральним урядом і банк так і не розпочав свою діяльність. Поява першого російського банку відноситься до 1733 р., коли було створено державний позичковий банк.

У 1754 р. було засновано два банки – Державний займовий банк для дворянства у Москві і Санкт-Петербурзі – для кредитування купецтва, однак ці банки швидко припинили свою діяльність, зіткнувшись з проблемою повернення кредиту. В 1772 р. поряд з банками з’являються спеціалізовані кредитні установи, які приймали внески до запитання і видавали позики або під заставу іпотеки (охоронні каси), або під заставу коштовних металів (позичкові каси). У 1769 р. у Санкт-Петербурзі та Москві було засновано Асигнаційний банк, а в 1786 р. – Державний земельний банк, почали також з’являтися інститути довгострокового іпотечного кредитування. Отже, в цей період у Росії розпочинається формування банківської системи.

^ В Україні початок банківської діяльності було покладено в середині XVIII ст. Вона розвивалася разом зі становленням банківської системи Росії. У ті часи торгівля велась за готівку, а промисловість розвивалась в основному за рахунок держави. В Україні поширення комерційного кредиту істотно запізнювалось порівняно із Західною Європою. Першими позичальниками були уряд і землевласники, а в ролі кредиторів виступали одноосібні підприємці-лихварі. За умов натурального поміщицького господарства така діяльність давала можливість безконтрольно підвищувати відсоток за кредит. Крім того, впродовж 1769-1774 рр. Росія випустила в обіг паперових грошей-асигнацій на суму 20 млн руб. Усе це і сприяло створенню казенних банків та банківських контор у провінції, які мали намір вдосконалити грошовий обіг в імперії та надавали позики.

Кредитна система в Україні була започаткована в 1781 р., коли Російський Асигнаційний банк відкрив свої банківські контори у Києві, Ніжині, Харкові, а в 1782 р. — у Херсоні.

У 1839 р. в Києві засновується місцева контора державного комерційного банку.

Указом від 31 травня 1860 р. було створено ^ Державний банк Росії, який займався емісією кредитних білетів і здійснював низку комерційних операцій, а в Україні діяли його контори (в Києві, Харкові та Одесі).

Крім того, в цей період в Україні почали функціонувати великі комерційні банки (Дворянський, Селянський), налагоджувалась мережа ощадних установ, що акумулювали заощадження населення.

Після реформи 1861 р. в Україні було створено низку місцевих банків: 20 травня 1864 р. — Херсонський земський банк, що діяв на підставі принципу взаємного кредитування для надання довгострокових позик під заставу поземельної власності, 4 травня 1871 р. — Харківський земельний банк, який видавав позики під заставу нерухомості в українських і російських губерніях. У 1868 р. розпочав операції Київський приватний комерційний банк.

Трохи пізніше засновується Київський промисловий банк і Катеринославський комерційний банк, а в Одесі формується Бессарабсько-таврійський земельний банк, у 1879 р. відкрито Одеський обліковий банк, який здійснював облік векселів. Така ситуація сприяла розвиткові товарно-грошових відносин та виникненню промислового капіталу в Україні.

На початку XX ст. в Україні фактично діяли три контори Державного банку Росії та 19 його філій, існувала розгалужена система акціонерних банків, значного поширення набули товариства взаємного кредиту (26), міські суспільні банки (38), селянські банки (148), казначейства (112), позичкові каси (66). Крім того, функціонували приватні банківські контори, які здійснювали значну кількість суто банківських операцій.

Становить певний інтерес досвід побудови банківської системи України в період державності (1917-1919 рр.). Після проголошення 20 листопада 1917 р. Третім Універсалом утворення Української Народної Республіки важливим завданням Центральної Ради було реорганізувати банківську систему та сформувати національну грошову систему. 22 грудня 1917 р. Центральна Рада ухвалила закон про утворення Українського державного банку. Цим самим законом на території України було припинено діяльність відділень російського Державного дворянського земельного банку і Селянського поземельного банку. 10 серпня 1918р. Рада Міністрів ухвалила статут Українського державного банку, в якому було визначено його призначення: “Український державний банк має на меті полегшення грошового обігу, допомогу шляхом короткострокового кредиту державному торгу, промисловості і сільському господарству в Україні, а також забезпечення грошової системи”. Для задоволення потреб землевласників у наданні позик 23 серпня 1918 р. засновано Державний земельний банк, метою якого було сприяння зміцненню дрібного землеволодіння та поліпшення справ у сільському господарстві. Завдяки вжитим УНР заходам певною мірою вдалося в цей період стабілізувати фінансову і грошову систему України, добитися задовільного обслуговування державних і господарських потреб країни.

У радянський період правове становище банків неодноразово змінювалось. Декретами ВЦВК від 14 грудня 1917 р. та Тимчасового робітничого селянського уряду України від 22 січня 1919 р. всі банки та приватні кредитні установи було націоналізовано, а банківську справу проголошено державною монополією. У 1920 р. Україна залишилася без власної грошової одиниці і без банківської системи. Однак у зв’язку з переходом до НЕПу і пожвавленням товарно-грошових відносин виникла потреба у відновленні банківської системи для організації торгового обігу та фінансування народного господарства.

Після заснування в Харкові Всеукраїнської контори Держбанку (жовтень 1921 р.) в Україні було створено контори й філії інших банків (кооперативного, торгово-промислового, сільськогосподарського, комунального).

У 1927 р. відкрито Київську філію Всеросійського комерційного банку зовнішньої торгівлі та Київський місцевий комунальний банк.

У період НЕПу в країні відбувається деяке пожвавлення ринку, економіка починає набувати ринкового характеру, функціонує порівняно розгалужена кредитна система, випускаються державні облігації та акції в системі дозволеного приватного сектора, використовується іноземний капітал, однак такий період тривав недовго.

Серйозні зміни у правовому становищі банків відбулися внаслідок кредитної реформи 1930-1932 рр. Було ліквідовано банки, засновані на недержавній формі власності. Банківська система була перебудована за функціональною ознакою і складалась із Державного банку СРСР, який став єдиним розрахунковим центром і займався концентрацією короткострокового кредитування і платіжного обігу, та чотирьох спеціалізованих банків (Промбанк, Сільгоспбанк, Торгбанк, Цекомбанк). Крім того, функціонував Зовнішньоторговельний банк, який мав широку мережу кореспондентських відносин з іноземними банками та систему ощадних кас, що становили собою єдину загальнодержавну кредиту установу, яка обслуговувала широкі верстви населення залученням вільних коштів, оплатою послуг, розміщенням облігацій державних позик.

У роки Другої світової війни зберігалося централізоване державне управління кредитною системою та всіма її ланками. До другої половини 60-х років Україна не мала автономної кредитно-банківської системи. Тут діяли філії Держбанку, Будбанку, відділення Зовнішньоекономічного банку, державні ощадні каси, кредитні кооперативи та державні ломбарди. Отже, тривалий час у колишньому СРСР банківська система підпорядковувалася адміністративній системі, була надто обмеженою і неефективною. Діяла державна монополія на банківські грошові операції, був відсутній фінансово-комерційний бізнес, не існувало ринку цінних паперів, що позначилось на існуванні банківської системи, яка була нездатна сплачувати і мобілізовувати великі грошові кошти. Існування в соціалістичній державі монобанківської системи призвело до створення високого рівня монопольного становища Держбанку країни. Крім того, Держбанк СРСР, функціонуючи як орган уряду, був залежний від нього, що призвело до створення безконтрольної фінансово-банківської олігархії, яка тримала в таємниці дані про золотий запас країни, стан випуску грошей в обігу, розподіл та використання коштів державного боргу тощо.

Після проведення банківської реформи правове становище банків істотно не змінилося, реорганізація не торкнулася економічних відносин, у банківській системі збереглася державна монополія. Банки продовжували здійснювати адміністративно-контрольні повноваження. Однак завдяки реорганізації банківської системи підвищилась роль банків у механізмі кредитування розвитку різних галузей економіки.

Фундамент нової банківської системи в Україні було закладено створенням перших кооперативних комерційних банків на підставі Закону СРСР “Про кооперацію” (1988р.). Перший кооперативний банк “Таврія” зареєстровано в листопаді 1988 р., а перший комерційний банк — Український інноваційний банк заснований у січні 1989 р. в Києві.

Формування нової банківської системи України почалось із побудови незалежної суверенної-держави і прийняття Декларації про державний суверенітет України (16 липня 1990р.) та Закону України “Про економічну самостійність України” (3 серпня 1990 р.), у яких було зазначено, що Україна на своїй території самостійно організовує банківську справу і грошовий обіг та створює банківську систему.

Діюча в країні банківська система виникла на основі прийнятого Верховною Радою України 20 березня 1991 р. Закону , України “Про банки і банківську діяльність”.

Шлях розвитку банківської справи на Сумщині був таким же складним як і на всій Україні. Розвиток банківської справи був зумовлений промисловим розвитком. Уже в 1845 році починає створюватись Роменський громадський банк, який починає працювати лише з 1863 року. У 1869 році відкрився громадський банк у м. Суми. Засновниками були Д.Суханов, М.Суханова, М.Кондратьєв, О.Медведєв. Його статутний фонд складав 19 тис. крб. справи у банку йшли успішно і на кінець ХІХ ст. його основний фонд становив понад 260 тис. крб., резервний – 77 тис. крб.

Опрацьовуючи літературу з даного питання, ми дізнаємось, що в кінці ХІХст. на початку ХХ ст. існують банки у Конотопі, Кролевці, Лебедені, Ромнах, Сумах, Глухові.

  1. Конотопський міський громадський банк (1914-1925 рр.)

  2. Кролевецький міський банк (1885-1920 рр.)

  3. Об'єднаний банк м. Лебедина (1910-1917 рр.)

  4. Роменське відділення державного банку (1888-1919 рр.)

  5. Роменське відділення Азовсько - Донського комерційного банку (1911-1917 рр.)

  6. Роменський міський громадський банк (1869-1916 рр.)

  7. Сумське відділення державного банку (1897-1919 р.)

У 1866 році відкриваються банки у м. Білопіллі, Кролевці ( Міські громадські банки). У 1895 році - у Путивлі. У м. Глухові існувало 6 банків.

Серед сільських банків, що діяли на українських землях у другій половині ХІХ ст., слід виділити Олександрівський Сумський селянський сільськогосподарський банк (заснований у 1885 р. на кошти мільйонера - цукрозаводчика І. Г. Харитоненка). Цей банк іноді ще відносили до категорії станових банків, а оскільки предметом застави при наданні позик виступала земля, то вони примикали до приватних земельних банків. Позики ними видавалися до 3 років. Його діяльність поширювалась лише на повіт.

Вищезазначені банки становили основу банківської системи Сумщини. Вони здійснювали операції, що передбачались Статутами банків: видавали кошти під заставу дорогоцінних металів, коштовностей, землі, цінних паперів, обліковували векселі, купували і продавали процентні папери, проводили комісійні операції, здійснювали грошові перекази та інше. Важливою функцією місцевих відділень Держбанку було розповсюдження процентних паперів. Банки забезпечували розмінними монетами повітові казначейства, вилучали зношені паперові та металеві гроші, сортували їх за номіналом і відсилали їх до центральної установи. Під час грошової реформи 1897 здійснювали обмін паперових грошей. Місцеві установи Держбанку виявляли, вилучали і відсилали до Петербургу фальшиві гроші.

Керівництво банків брало участь у всіх загальноросійських акціях,що стосувалися діяльності банків. Окрім цього вони були учасниками культурних благодійних акцій. Збирали кошти на спорудження пам'ятників М.І.Кутузову, Великому князю генерал-фельдмаршалу М.М.Романову, коштів для Червоного Хреста, який допомагав пораненим.

У другій половині ХІХ ст. на Сумщині створюються Товариства Взаємного Кредиту при Охтирській повітовій земській управі, в Сумах, Кролевці, при Лебединському та Роменському повітових земствах. За характером діяльності вони займали місце між комерційними банками і позиково-ощадними товариствами. Вони ставили за мету забезпечити легкий та дешевий короткотерміновий кредит дрібним і середнім підприємцям, ремісникам і торгівцям.

У статті О.В.Ленського «Банківська система на Сумщині» є згадка і про існування банку у нашому селі Юнаківка. Розпорядником банку був Толока Андрій Петрович селянин села Юнаківка. Членами ревізійної ради були: Крамаренко Павло Терентійович, селянин с. Юнаківка, Ярошенко Онисим Степанович, селянин, с. Могриця, Борисенко Федір Овер'янович, селянин, с. Басівка, Дмитренко Степан Кіндратович, селянин, с.Локня, діловодом – Шевцов Іван Іванович, селянин, с. Юнаківка.

Нажаль нам не вдалось на даний час знайти щось більш істотне про існування Юнаківського банку того часу.

Але в Юнаківці тривалий час існувала ощадкаса. Історія ощадкас бере свій початок із ХVІІІ століття. На території Східної України перша ощадкаса з'явилася при одеському Приказі громадської опіки. З 1846 року вони створюються і при інших приказах. Ощадкаси приймали вклади від 50 коп. до 10 крб. і нараховували 4% річних. У 1860-70-х роках ощадкаси зазнали певних реформ. Каси працювали під контролем Держбанку, який щомісяця інформував Міністерство фінансів про збори коштів.

Працюючи в цьому напрямку ми зустрілися із бувшим працівником ощадкаси О.І.Власенком. Олександр Іванович взагалі частий гість у школі, адже він ветеран Великої Вітчизняної війни, учасник бойових дій. Він пройшов із боями від рідного села Юнаківка, з березня 1943 року, до переможної весни 1945 року, яку зустрів у Празі. Ось що він нам розповів:

  • «Прийшовши з армії, почав працювати в сільській раді фінансово-податковим агентом. У підпорядкуванні було 28 уповноважених (по підписці – по займу), які звітували переді мною. Моя задача була приймати податки по страховці, малодітний податок і сільськогосподарський. Після деякого часу мене направили у Могрицьку ощадкасу, так як там була розтрата, для наведення порядку. Пропрацював приблизно 2,5 роки. Після цього був переведений у Юнаківську ощадкасу на посаду завідуючого І розряду. Приймав і видавав внески термінові і до запитання, видавав акредитиви, реалізовував 3% займ, оплачував державний займ, реалізовував і оплачував лотерейні білети, співпрацював з касами взаємодопомоги (коли люди приходили до мене з чеками каси взаємодопомоги, то я оплачував їх), приймав партійні і комсомольські внески. Залишок вкладів у Юнаківці був доведений до 2 млн.крб.



Мав подяки за сумлінну працю. Найбільш значимим є для мене присвоєння звання молодшого радника фінансової служби третього рангу у січні 1954 року. Разом зі мною працювали: касиром Ковальова Ніна Федорівна, опісля Бублай Анастасія Іванівна. Потім працював також страховим агентом. І тоді в моєму розпорядженні був участок – Юнаківка- Локня-Басівка і прилеглі хутори. Страхував жителів Юнаківки від нещасного випадку, заключав весільні договори, дитячі договори, страхував автомобілі, страхував худобу, сільськогосподарське майно і будівлі.

За всю мою наполегливу працю мені присвоєно 4 звання:

  1. Молодший радник фінансової служби 3-го рангу (13.01.1954р.)

  2. Кращий страховий робітник Сумської області (14.02.1978 р.)

  3. Ударник комуністичної праці (25.02.1969р.)

  4. Ветеран праці (20.05.1981 г.)»

Анастасії Іванівни Бублай уже немає в живих, тому про її роботу у ощадкасі ми дізналися зі спогадів її сина Бублая Володимира Олександровича.

  • «Мама народилася 16 грудня 1923 року у селі Юнаківка. ЇЇ мати Марфа Дмитрівна працювала в колгоспі, тато Іван Васильович спочатку у лавці, а пізніше продавцем у кооперації. У сім'ї був іще син. Всі в сім'ї любили музику, грали на різноманітних струнних інструментах (гітара, мандоліна, скрипка, балалайка). Мама завжди була учасником художньої самодіяльності, навіть будучи на пенсії вона з задоволенням відвідувала гуртки художньої самодіяльності при Юнаківському Будинку культури.



На долю Анастасії Іванівни випали грізні роки війни. Їй довелося працювати на сільгоспроботах, при спорудженні протитанкових ровів. Та головну трудову діяльність вона розпочала у післявоєнний час у банку Миропілля. Після того як розформували Миропільський район повернулась до Юнаківки. Працювала в автороті, на мельниці, в аптеці. З 1962 року і до виходу на пенсію, у 1979 році, на посаді контролера ощадкаси. Заочно закінчила Харківський кооперативний технікум».

Наших знань про банківську справу в рідному селі замало. Адже історію Юнаківського банку і ощадкаси ми лише почали вивчати. Ми ще мало знайомі з грошима минулого. Цікаво було розглядати колекцію старовинних купюр та монет, що є у нашого учителя світової літератури П.І.Данилевського. Кожна з них неповторна, має свою історію. Нашому пошуковому загону ще є над чим працювати. У нас попереду багато нових відкриттів.





Д О Д А Т К И


Додаток 1.



Н.І.Бублай на робочому місці.

Світлини із сімейного архіву Бублай В.О.


Додаток 2.




Н.І.Бублай . Робота з клієнтами ощадкаси.

Світлини із сімейного архіву Бублай В.О.


Додаток 3.




Група працівників районної ощадкаси. Крайній зліва у 3-му ряду О.І.Власенко.

Із архіва О.І.Власенка.


Додаток 4.






Монети, що були в колекції музею села Юнаківка. (У1990-ті роки викрадені).

Із інвентарної книги музею.


Додатки 6-8. Банкноти різних років. Із колекції П.І.Данилевського

Додаток 6.








Додаток 7.








Додаток 8.








Додаток 9.





Монета 1739 року.

Із колекції П.І.Данилевського.


Додаток 10.




Монета 1802 року. 5 копійок.

Із колекції П.І.Данилевського.


ЛІТЕРАТУРА

  1. Міщенко В.І., Корогод Г.І.. Становлення і розвиток кредитно-фінансової системи на Сумщині (ХІХ - початок ХХ століття ). – Суми. Вид. «Слобожанщина», 1999 – 76 с.

  2. Биман А.Б. История банков: история развития банков в России и за границей с древних времён до наших дней. – С.-Петербург. – 417 с.

  3. Ленський О.В. Банківська система на Сумщині.

  4. Газета «Ваш шанс» № 29, 30. – 2011.



Схожі:

Освітній проект «рідна сумщина» напрямок: історія розвитку банківської справи на сумщині icon«Історія розвитку банківської справи на Сумщині»
Але ж банки, це установа, яка працює з людьми, а вже потім з грошима І цифрами. А відтак, банківська справа, це не менш цікава, творча...
Освітній проект «рідна сумщина» напрямок: історія розвитку банківської справи на сумщині iconІсторія розвитку банківської справи на Сумщині» тема: «Обігова монета Російської імперії на території сучасної Сумщини (1699 – 1917)»
Вивчення монет проливає світло на мистецтво, промисловість І побут древніх І поповнює наші знання про особистості, події І хронологію...
Освітній проект «рідна сумщина» напрямок: історія розвитку банківської справи на сумщині iconМолодіжна соціально-економічна гра Сумщини «моя сумщина»
Напрямок гри: Проблеми охорони навколишнього середовища на Сумщині Код кейсу 1
Освітній проект «рідна сумщина» напрямок: історія розвитку банківської справи на сумщині iconНауково-навчальний комплекс «економосвіта» кафедра банківської справи львівського інституту банківської справи університету банківської справи нбу кафедра банківської
Конференція відбудеться 8-9 листопада 2012 року у Львівському інституті банківської справи Університету банківської справи Національного...
Освітній проект «рідна сумщина» напрямок: історія розвитку банківської справи на сумщині iconНауково-навчальний комплекс «економосвіта» кафедра банківської справи львівського інституту банківської справи університету банківської справи національного
Конференція відбудеться 17-18 листопада 2011 року у Львівському інституті банківської справи Університету банківської справи Національного...
Освітній проект «рідна сумщина» напрямок: історія розвитку банківської справи на сумщині iconЗвіт про науково-дослідну роботу харківського інституту банківської справи університету банківської справи
України, банків І небанківських установ, а також підприємств І організацій. Науково-дослідна робота інституту протягом 2010 року...
Освітній проект «рідна сумщина» напрямок: історія розвитку банківської справи на сумщині iconУкраїнська академія банківської справи Національного банку України Рада молодих вчених Української академії банківської справи Національного банку України Інформаційний лист
Запрошуємо прийняти участь у роботі ХVI всеукраїнської науково-практичної конференції студентів "Проблеми та перспективи розвитку...
Освітній проект «рідна сумщина» напрямок: історія розвитку банківської справи на сумщині iconУкраїнська академія банківської справи Національного банку України Рада молодих вчених Української академії банківської справи Національного банку України Інформаційний лист
Запрошуємо прийняти участь у роботі ХVI всеукраїнської науково-практичної конференції студентів "Проблеми та перспективи розвитку...
Освітній проект «рідна сумщина» напрямок: історія розвитку банківської справи на сумщині iconНаціональний банк україни університет банківської справи
Основні результати наукових досліджень у Харківському інституті банківської справи Університету банківської справи Національного...
Освітній проект «рідна сумщина» напрямок: історія розвитку банківської справи на сумщині iconДержавний вищий навчальний заклад «Українська академія банківської справи Національного банку України»
Конкурентоспроможність та модернізація банківської системи в контексті розвитку світової та національної економіки
Додайте кнопку на своєму сайті:
Документи


База даних захищена авторським правом ©zavantag.com 2000-2013
При копіюванні матеріалу обов'язкове зазначення активного посилання відкритою для індексації.
звернутися до адміністрації
Документи