«Історія розвитку банківської справи на Сумщині» icon

«Історія розвитку банківської справи на Сумщині»




Скачати 182.03 Kb.
Назва«Історія розвитку банківської справи на Сумщині»
Дата02.08.2012
Розмір182.03 Kb.
ТипДокументи



«Історія розвитку банківської справи на Сумщині»




Тростянецькі банки


Травень 2012 року


Що таке банки


У суспільстві інколи лунають думки, що банківська справа суха і нецікава, пов’язана лише з безликими цифрами. Але ж банки, це установа, яка працює з людьми, а вже потім з грошима і цифрами. А відтак, банківська справа, це не менш цікава, творча діяльність, яка допомагає людям і суспільству в цілому вирішувати проблеми, розвиватися.

Що ж таке банк? Термін “банк” походить від італійського “banco” й означає “конторка”, “стіл”, за яким здійснювався обмін грошей. Французьке слово “bangue” означає “скриня”, тобто вказує на функцію збереження чогось цінного.

Багатьма мовами світу слово “банк” завдяки його єдиним кореням має аналогічне значення: bank (англ., нім.), banco (італ., ісп.), bangue (фр.). В українській мові це слово почало вживатися давно за посередництвом французької мови.

За свідченням істориків, перші кредитні операції здійснювалися у Стародавньому Вавилоні, де не тільки обмінювались, гроші однієї держави на гроші іншої, а й практикувалося прийняття вкладів та видання по них певних відсотків. Зародилася і подальшого розвитку банківська справа набула в Стародавній Греції (Елладі), де організацію банківської справи було закладено понад дві з половиною тисячі років тому у давньогрецьких містах на узбережжях Середземного, Егейського і Чорного морів. Починаючи з VI ст. до н.е., кілька сотень грецьких міст та їхніх колоній карбували власні монети, вели жваву торгівлю, розвивали грошово-кредитні відносини. Однак інтенсивна торгівля, що велася з використанням різних монет, які карбувалися як державами, так і містами, зумовила виникнення таких учасників торгових операцій, які б розбиралися у монетах, що були в обігу. За цих умов виникла така професія, як міняйли, які розкладали монети на спеціальному столі перевіряли їх якість. Звідси грецька назва — міняйли-трапедзити. Спочатку трапедзити займалися обміном грошей однієї монетно-вагової системи на іншу й перевіряли їх якість, а пізніше здійснювали інші грошові операції. До трапедзи можна було внести коротко-або довгостроковий вклад. Трапедзит здійснював грошові перекази в інші міста, позичав гроші під відсотки, за певну платню зберігав цінності й документи, укладав різноманітні угоди від імені свого клієнта. На кінець V ст. до н.е. трапедза — лавка міняйли, де працювали кілька осіб, перетворилася на прототип сучасного банку.

Як свідчать деякі джерела, винахідцями перших банківських операцій були не тільки окремі особи (трапедзити), а й деякі церковні установи, де нагромаджувалися значні кошти. Надійним місцем для зберігання цінностей були храми. Злодії ставилися з повагою до вівтарів і не грабували їх. Завдяки вкладам, недоторканність яких гарантувалася поважним ставленням до релігії, грецькі храми (Дельфійський, Делоський, Самоський і Ефеський) перетворилися в своєрідні банківські установи.

Грошовий обіг античного світу, торговельні угоди між полісами Греції та Босфору, діяльність трапедз і трапедзитів поширилась і на південні землі сучасної України завдяки жвавій торгівлі Афін із Босфорським царством, яке розташу¬валося на Керченському та Таманському півостровах (Північне Причорномор’я).

Історія розвитку банківської справи Нового часу пов’язана з розвитком виробничих і торговельних відносин і започаткована у Середземноморській Європі, особливо на півночі Італії. Зародження діяльності банкірів і відповідно банківської діяльності почалося у XII ст. Розвиток в Італії банківської діяльності і поява перших банкірів пояснюється тим, що ця територія була на перехресті торговельних шляхів, через які європейські держави мали можливість підтримувати зв’язок з різними частинами світу, а це сприяло розвиткові торгівлі грошового обігу. На той час відродилася професія міняйли, які займалися під час купівлі-продажу обміном різних монет і здійснювали інші грошові операції.Пізніше банківська справа поширилась на Північну Європу. В XIII ст. кілька італійських міняйл (із Ломбардії) влаштувалися в Лондоні і почали пропонувати свої послуги комерсантам.

В Європі виникнення банківської справи і поява перших лихварів пов’язано з князівськими дворами і торговими домами пізнього середньовіччя. Утримання князівських дворів у розкоші, марнотратство, необхідність мати регулярну армію зумовлювало дедалі зростаючу потребу у фінансах. Князі були готові для цього залізти в борги, проте щодо християн діяла “канонічна заборона на стягнення відсотка”. Гроші вважали “не урожайними”, а нарахування відсотка — лихварством і за це накладались великі штрафи. Цю нішу заповнили євреї, для яких у багатьох країнах існували обмеження щодо зайняття ремеслами. Євреї ставали посередниками при дворах, добували для князів необхідні гроші. Звідси поява перших приватних банкірських домів, які часто перебували у власності євреїв.

Поширювачами банківської справи в Європі стали великі та іноземні комерсанти, які як торгові банкіри до додатку до своїх торгових угод здійснювали також операції з обміну грошей та укладали банківські угоди. Згодом банківські операції комерсантів стали їх основною справою.У XVI ст. З’явилися перші банкірські доми — Медичі в Італії, купецькі гільдії Амстердама, Венеції, Генуї, Мілана, які створили навіть спеціалізовані банки — “жиро-банки”, що здійснювали безготівкові розрахункові операції між купцями.

Банківська справа в сучасному вигляді зародилася в період мануфактурної стадії капіталізму, коли виникли банкірські доми, які надавали кредит промисловим і торговим капіталістам під помірний відсоток. Досить відомими на той час банкірськими домами були: Чайльда в Англії, Ротшильдів у Франції, Фуггерів у Німеччині. Спочатку банки перебували у приватному володінні. У 1694 р. створено перший центральний акціонерний банк Банк Англії, який надавав комерційні кредити, а також мав право випуску банкнот та цінних паперів для оплати урядового боргу.

Першу спробу створення банків у Росії було зроблено у XVII ст. в 1665 р. у Пскові воєвода Афанасій Ордин-Нащокіи вирішив створити комерційний банк, однак ця ідея не була схвалена центральним урядом і банк так і не розпочав свою діяльність. Поява першого російського банку відноситься до 1733 р., коли указом було створено державний позичковий банк, який значною мірою відіграв роль казенного ломбарду.

У 1754 р. було засновано два банки — Державний займовий банк для дворянства у Москві і Санкт-Петербурзі — для кредитування купецтва, однак ці банки швидко припинили свою діяльність, зіткнувшись з проблемою повернення кредиту. В 1772 р. поряд з банками з’являються спеціалізовані кредитні установи, які приймали внески до запитання і видавали позики або під заставу іпотеки (охоронні каси), або під заставу коштовних металів (позичкові каси). У 1769 р. у Санкт-Петербурзі та Москві було засновано Асигнаційний банк, а в 1786 р.—Державний земельний банк, почали також з’являтися інститути довгострокового іпотечного кредитування. Отже, в цей період у Росії розпочинається формування банківської системи.


Розвиток банківської справи в Україні

В Україні початок банківської діяльності було покладено в середині XVIII ст. Вона розвивалася разом зі становленням банківської системи Росії. У ті часи торгівля велась за готівку, а промисловість розвивалась в основному за рахунок держави. В Україні поширення комерційного кредиту істотно запізнювалось порівняно із Західною Європою. Першими позичальниками були уряд і землевласники, а в ролі кредиторів виступали одноосібні підприємці-лихварі. За умов натурального поміщицького господарства така діяльність давала можливість безконтрольно підвищувати відсоток за кредит. Крім того, впродовж 1769-1774 рр. Росія випустила в обіг паперових грошей-асигнацій на суму 20 млн руб. Усе це і сприяло створенню казенних банків та банківських контор у провінції, які мали намір вдосконалити грошовий обіг в імперії та надавали позики.

Кредитна система в Україні була започаткована в 1781 р., коли Російський Асигнаційний банк відкрив свої банківські контори у Києві, Ніжині, Харкові, а в 1782 р. — у Херсоні. У 1839 р. в Києві засновується місцева контора державного комерційного банку. Указом від 31 травня 1860 р. було створено Державний банк Росії, який займався емісією кредитних білетів і здійснював низку комерційних операцій, а в Україні діяли його контори (в Києві, Харкові та Одесі). Крім того, в цей період в Україні почали функціонувати великі комерційні банки (Дворянський, Селянський), налагоджувалась мережа ощадних установ, що акумулювали заощадження населення.

Після реформи 1861 р. в Україні було створено низку місцевих банків: 20 травня 1864 р. — Херсонський земський банк, що діяв на підставі принципу взаємного кредитування для надання довгострокових позик під заставу поземельної власності, 4 травня 1871 р. — Харківський земельний банк, який видавав позики під заставу нерухомості в українських і російських губерніях. У 1868 р. розпочав операції Київський приватний комерційний банк.

Трохи пізніше засновується Київський промисловий банк і Катеринославський комерційний банк, а в Одесі формується Бессарабсько-таврійський земельний банк, у 1879 р. відкрито Одеський обліковий банк, який здійснював облік векселів. Така ситуація сприяла розвиткові товарно-грошових відносин та виникненню промислового капіталу в Україні.

Стрімкий розвиток економіки і нагромадження капіталів у країні наприкінці XIX ст. забезпечили умови розвитку банківської системи Росії в цілому, і в Україні зокрема.

На початку XX ст. в Україні фактично діяли три контори Державного банку Росії та 19 його філій, існувала розгалужена система акціонерних банків, значного поширення набули товариства взаємного кредиту (26), міські суспільні банки (38), селянські банки (148), казначейства (112), позичкові каси (66). Крім того, функціонували приватні банківські контори, які здійснювали значну кількість суто банківських операцій.

Розвиток банківської системи в Україні під час Першої світової війни переживає серйозну кризу. Внаслідок падіння виробництва і загальної економічної розрухи господарський обіг знизився, банківські операції різко скорочуються, а грошовий обіг був украй розладжений. Незважаючи на це, напередодні Жовтневої революції в Росії на території України було створено розгалужену мережу банківських установ за багатоярусною структурою, пристосованою для обслуговуванню ринкових відносин, яка забезпечувала нормальний рух товарів, грошей і кредитних ресурсів.

За незначний час існування незалежної держави України здійснювалися певні заходи щодо формування національної кредитної системи створенням відповідної банківської мережі.

Становить певний інтерес досвід побудови банківської системи України в період державності (1917-1919 рр.). Після проголошення 20 листопада 1917 р. Третім Універсалом утворення Української Народної Республіки важливим завданням Центральної Ради було реорганізація банківської системи та формування національної грошової системи. 22 грудня 1917 р. Центральна Рада ухвалила закон про утворення Українського державного банку. Цим самим законом на території України було припинено діяльність відділень російського Державного дворянського земельного банку і Селянського поземельного банку. 10 серпня 1918р. Рада Міністрів ухвалила статут Українського державного банку, в якому було визначено його призначення: “Український державний банк має на меті полегшення грошового обігу, допомогу шляхом короткострокового кредиту державному торгу, промисловості і сільському господарству в Україні, а також забезпечення грошової системи”. Для задоволення потреб землевласників у наданні позик 23 серпня 1918 р. засновано Державний земельний банк, метою якого було сприяння зміцненню дрібного землеволодіння та поліпшення справ у сільському господарстві. Завдяки вжитим УНР заходам певною мірою вдалося в цей період стабілізувати фінансову і грошову систему України, добитися задовільного обслуговування державних і господарських потреб країни.

У радянський період правове становище банків неодноразово змінювалось. Декретами ВЦВК від 14 грудня 1917 р. та Тимчасового робітничого селянського уряду України від 22 січня 1919 р. всі банки та приватні кредитні установи було націоналізовано, а банківську справу проголошено державною монополією. У 1920 р. Україна залишилася без власної грошової одиниці і без банківської системи. Однак у зв’язку з переходом до непу і пожвавленням товарно-грошових відносин виникла потреба у відновленні банківської системи для організації торгового обігу та фінансування народного господарства.

Після заснування в Харкові Всеукраїнської контори Держбанку (жовтень 1921 р.) в Україні було створено контори й філії інших банків (кооперативного, торгово-промислового, сільськогосподарського, комунального).

У 1927 р. відкрито Київську філію Всеросійського комерційного банку зовнішньої торгівлі та Київський місцевий комунальний банк.

У період непу в країні відбувається деяке пожвавлення ринку, економіка починає набувати ринкового характеру, функціонує порівняно розгалужена кредитна система, випускаються державні облігації та акції в системі дозволеного приватного сектора, використовується іноземний капітал, однак такий період тривав недовго.

Серйозні зміни у правовому становищі банків відбулися внаслідок кредитної реформи 1930-1932 рр. Було ліквідовано банки, засновані на недержавній формі власності. Банківська система була перебудована за функціональною ознакою і складалась із Державного банку СРСР, який став єдиним розрахунковим центром і займався концентрацією короткострокового кредитування і платіжного обігу, та чотирьох спеціалізованих банків (Промбанк, Сільгоспбанк, Торгбанк, Цекомбанк). Крім того, функціонував Зовнішньоторговельний банк, який мав широку мережу кореспондентських відносин з іноземними банками та систему ощадних кас, що становили собою єдину загальнодержавну кредиту установу, яка обслуговувала широкі верстви населення залученням вільних коштів, оплатою послуг, розміщенням облігацій державних позик.

У роки Другої світової війни зберігалося централізоване державне управління кредитною системою та всіма її ланками і аж до другої половини 60-х років Україна не мала автономної кредитно-банківської системи. Тут діяли філії Держбанку, Будбанку, відділення Зовнішньоекономічного банку, державні ощадні каси, кредитні кооперативи та державні ломбарди. Отже, тривалий час у колишньому СРСР банківська система підпорядковувалася адміністративній системі, була надто обмеженою і неефективною. Діяла державна монополія на банківські грошові операції, був відсутній фінансово-комерційний бізнес, не існувало ринку цінних паперів, що позначилось на існуванні банківської системи, яка була нездатна сплачувати і мобілізовувати великі грошові кошти. Існування в соціалістичній державі монобанківської системи призвело до створення високого рівня монопольного становища Держбанку країни. Крім того, Держбанк СРСР, функціонуючи як орган уряду, був залежний від нього, що призвело до створення безконтрольної фінансово-банківської олігархії, яка тримала в таємниці дані про золотий запас країни, стан випуску грошей в обігу, розподіл та використання коштів державного боргу тощо.


Нова ера розвитку банківської справи

У 1987 р. у СРСР з метою реорганізації банківської системи було проведено банківську реформу: новоутворені шість банків (Держбанк СРСР; спеціалізовані банки Агропромбанк СРСР,Промбудбанк СРСР, Житлосоцбанк СРСР, Ощадний банк СРСР, Зовнішньоекономічний банк СРСР) підпорядковувались Раді Міністрів СРСР і одночасно виступали як органи державного управління та юридичні особи, займались господарською діяльністю.

Після проведення банківської реформи правове становище банків істотно не змінилося, реорганізація не торкнулася економічних відносин, у банківській системі збереглася державна монополія. Банки продовжували здійснювати адміністративно-контрольні повноваження. Однак завдяки реорганізації банківської системи підвищилась роль банків у механізмі кредитування розвитку різних галузей економіки.

В Україні в цей період існувала широка мережа установ Держбанку і Будбанку, трудових ощадних кас.

Фундамент нової банківської системи в Україні було закладено створенням перших кооперативних комерційних банків на підставі Закону СРСР “Про кооперацію” (1988 р.). Перший кооперативний банк “Таврія” зареєстровано в листопаді 1988 р., а перший комерційний банк — Український інноваційний банк заснований у січні 1989 р. в Києві.

Формування нової банківської системи України почалось із побудови незалежної суверенної-держави і прийняття Декларації про державний суверенітет України (16 липня 1990р.) та Закону України “Про економічну самостійність України” (3 серпня 1990 р.), у яких було зазначено, що Україна на своїй території самостійно організовує банківську справу і грошовий обіг та створює банківську систему.

Діюча в країні банківська система виникла на основі прийнятого Верховною Радою України 20 березня 1991 р. Закону , України “Про банки і банківську діяльність”.

Процес становлення банківської системи. України в новій історії охоплює кілька періодів.

Перший період (1989-1991 рр.). У цей період українські (банки реєструвалися у Москві за таким принципом.

По-перше, були створені міністерські або галузеві банки (понад 15 банків): на основі Мінмонтажу УРСР — Монтаж-спецбанк; Держпостачу УРСР — Укрпостачбанк (правонаступник— банк “Ажіо”); Мінбудмату—Укрбудбанк (правонаступник — банк “Відродження”); Мінлегпрому — Легбанк; Мінлісгоспу—Лісбанк; Міншляхбуду—Шляхбанк (правонаступник “Трансбанк”) тощо.

По-друге, понад 20 банків були засновані за змішаною ознакою; різні державні та кооперативні установи. Це — Укрінбанк, Градобанк, Перкомбанк, Народний банк, Українська фінансова група, Приватбанк тощо.

По-третє, реорганізовано філії московських банків з “московським капіталом” — Інкомбанк, Східінвестбанк тощо.

По-четверте, продовжували функціонувати банки з державним статусом: Промінвестбанк, Агропромбанк “Україна”, Укрсоцбанк, Ощадбанк і Укрексімбанк.

Другий період (1991 1992 рр.). Починаючи з жовтня 1991 р. відбувається перереєстрація Національним банком комерційних банків. У комерційних банках відбуваються зміни, у складі засновників (відповідно до постанови Кабінету Міністрів України “Про передачу міністерських пакетів акцій на управління до Міністерства фінансів України” з числа засновників виходять міністерства), а державні банки (Промінвестбанк, Агропромбанк “Україна”, Укрсоцбанк) акціонуються персоналом банків, а також окремими клієнтами цих банків. За окремими банками стоять великі промислові комплекси, доходи яких становили основу банківських капіталів.

Третій період (1992-1993 рр.) характеризується створенням банків “нової хвилі” із залученням значного приватного капіталу. В цей час спостерігаються подальший розвиток малих сільських підприємств, акціонерних товариств, залучення коштів новостворюваних державних бюджетних та позабюджетних фондів, відбувається уніфікація пасивів у діючих банках. До них належать: “Аваль”, “Інко”, “Відродження”, “Трансбанк”. Під час гіперінфляції спостерігається масове утворення дрібних “кишенькових” банків (понад 100 банківських установ).

Четвертий період (1994-1996 рр.). Для цього етапу характерне призупинення інфляційних процесів, активізація діяльності НБУ з регулювання діяльності комерційних банків, зниження рівня банківського менеджменту, а все це призвело до банківської кризи та банкрутства окремих банків. У 1994 р. збанкрутувало 12 банків, у 1995 р. — 20, у 1996 р. — 45 банків, а ще 60 опинилися в стані прихованого банкрутства. В цей період банківська система України перебувала в стані стагнації: відбувається скорочення розміру активів деяких банків, спостерігається велика розбіжність у концентрації банківського капіталу, третина зареєстрованих банків не мали необхідного сплаченого статутного фонду.

П’ятий період (1996-2000 рр.) характеризується активною діяльністю НБУ у подоланні інфляційних процесів, створенням сприятливих умов для здійснення грошової реформи і введення в обіг національної грошової одиниці — гривні. В банківській системі спостерігаються позитивні тенденції, вона набуває ринкового типу, в державі реєструються іноземні банки та їхні представництва (всього було зареєстровано 14), відбувається зміна акціонерів продажем і перепродажем банків (70), а також здійснюється реєстрація нових банків (5).

На сьогодні банківська система України є ключовою частиною фінансової системи країни, важливим елементом господарського механізму, де реформування розпочалося раніше. ніж в інших секторах економіки. Саме банківська система повинна відіграти важливу роль у створенні оптимального середовища для мобілізації й вільного переливання капіталів, нагромадження коштів для структурної перебудови економіки, приватизації й розвитку підприємництва.


Розвиток банківської справи

на сторінках ЗМІ

Банківська система Сумщини є частиною фінансової системи України. В її центрі – банк, який за своєю місією — кредитно-фінансова установа, що акумулює кошти, здійснює залучення та нагромадження вільних грошових коштів юридичних і фізичних осіб, а також здійснює платіжні грошові операції та операції з цінними паперами.

Сучасні банки проводять кредитування організацій, підприємств і населення, надаючи кредити і позики. Банківські структури беруть свій початок з XIV ст. (Італія, Німеччина, Нідерланди). Перший акціонерний Банк засновано в Лондоні (1694 р.). Банківська система в Україні почала формуватись з середини XVIII ст. (Львів, Київ, Харків, Одеса, Катеринослав, Херсон). В Україні створено широку мережу Банків. Банківська система тут дворівнева і складається з Національного Банку та комерційних Банків різних форм власності.

Національний банк України — центральний державний банк, що проводить єдину державну банківську фінансово-грошову політику щодо вартості грошової одиниці, грошового обігу, системи кредитів, координує банківську систему

В нашій області, рівно як і у всій Україні, банківська система є важливим елементом господарського механізму розвитку економіки. Вона відіграє важливу роль у створенні оптимального середовища для мобілізації й вільного переливання капіталів, нагромадження коштів для структурної перебудови економіки, приватизації й розвитку підприємництва.

Як створювалася і розвивалася ця система в сучасному світі? Ми вирішили дослідити цю динаміку з позиції висвітлення банківської теми в місцевих засобах масової інформації. Для цього пішли туди, де можна було дістати підшивки старих газет - в архів, районний краєзнавчий музей та в редакції місцевих газет.


Підшивок довоєнних місцевих газет нам не вдалося знайти. Однак те, що ми побачили в післявоєнних підшивках місцевих газет, напевне нічим ні відрізняли тему діяльності банківських установ в радянську епоху. Газети 50-х років, які ми погортали, красномовно розповідали не стільки про гроші, банки і людей, які в цій системі працювали, скільки про роль партії на той час єдиної комуністичної і завдання всього суспільства, а в ній і банківської системи, виконати чи то рішення «Пленуму ЦК», чи настанов секретарів. Ось деякі із заголовків газети «Ленінська правда» від 1951 року.

«По-більшовицькому виконаємо рішення пленуму ЦК КП (б) України»,

«Бюджет країни соціалізму»

«Під прапором Сталінської Конституції». (копії …)

В цих статтях всі завдання, в тому числі і перед фінансовими установами, зводяться не стільки до їхніх специфічних функцій, скільки до завдань загального та ідеологічного плану – як-то підвищувати партійну дисципліну, піклуватися про розквіт Батьківщини, збереження політики соціалізму і нещадно боротися зі світовим імперіалізмом.

Напевне, такою була та епоха, в якій свої функції виконувала банківська система, але вона була завуальована ідеологією. І так тривало досить довго. Система просто удосконалювала ідеологічну складову діяльності банківської системи. Скажімо, в газетах 70-х років про неї можна знайти згадки або у звітах чергових з’їздів КПРС, як наприклад ми побачили в газеті «Ленінським шляхом» за 1971 рік. (копія …)

В місцевій пресі того періоду про банківських працівників ми знайшли згадку і в лозунгах КПРС до чергової річниці соціалістичної революції.

По-суті про роботу банківських установ газети почали писати починаючи з середини 80-х. Бо сама банківська система почала розвиватися через внутрішні реформи. У 1987 р. у колишньому СРСР з`явилося шість банків Держбанк; Агропромбанк, Промбудбанк, Житлосоцбанк, Ощадний банк, Зовнішньоекономічний банк) які вже виступали як юридичні особи, займались господарською діяльністю.

В Україні в цей період існувала широка мережа установ Держбанку і Будбанку, трудових ощадних кас. Про них можна знайти згадкив засобах масової інформації у надрукованих в них постановах Політбюро Компартії, які на той час досить широко подавалися місцевою пресою.

Формування нової банківської системи України почалось із побудови незалежної суверенної держави Україна і прийняття Декларації про державний суверенітет України (16 липня 1990р.) та Закону України “Про економічну самостійність України” (3 серпня 1990 р.), у яких було зазначено, що Україна на своїй території самостійно організовує банківську справу і грошовий обіг та створює банківську систему.

Діюча в країні банківська система виникла на основі прийнятого Верховною Радою України 20 березня 1991 р. Закону України “Про банки і банківську діяльність”.

Процес становлення банківської системи дуже скупо, але ж можна простежити по сторінкам преси.

В період з 1989 по 1991 рр. в постановах партійних органів говориться про створення галузевих банків. Поруч з державнимибанками – Промінвестбанк, Агропромбанк “Україна”, Укрсоцбанк, Ощадбанк, зявилися комерційні — Укрінбанк, Градобанк, Перкомбанк, Народний банк, Українська фінансова група, Приватбанк тощо.

Далі, коли ці банки почали розвиватися із залученням значного приватного капіталу, почали в маленьких містах з`являтися їхні філії. «В центрі Тростянця відкрилось нове відділення «Укрсиббанку» - читаємо ми в газеті «Наш Тростянець» (копія ….) «Райффайзенбанк – найбільший іноземний банк в Тростянці святкує ювілей в Тростянці» (копія ….).

В цей час в газетах, і що приємно, в місцевих, знаходять своє місце публікації не тільки про створення нових банків і їх філій на місцях. Ми бачимо, що в пресі відбувається полеміка навколо ролі і функцій банківської системи в суспільстві. Ми, наприклад, знайшли в газеті «Наш Тростянець» за 1997 рік ексклюзивне інтерв’ю на той час Голови Національного Банку України В.А.Ющенка «Доки жити вчорашнім днем?» У двох номерах газети подавалося це інтерв’ю, в якому наш земляк, який потім став і Президентом України, в місцевій тростянецькій газеті ділився думками щодо розвитку фінансової сфери і банківських установ саме в глибинці.

З кінця 90-х і далі у 2000-х роках по газетам ми бачимо, як активно долучаються до роз’яснення своєї політики в ЗМІ вже самі банківські установи. В пресі ми знаходимо статті «Депозити НадраБанка визнані кращими на ринку» - газета «Тростянецький вісник» (копія …), «Ощадбанк виплачує колишні заощадження» - газета «Наш Тростянець», (копія ….), «Возвращениеблудных денег» - газета «НовиниТростянеччини» (копія …). Своюполітику у банківськійсферіафішуєНаціональний Банк України, уряд. Ось одна з таких публікаці – «Уряд ініціюєздешевленнябудівництважитла» - газета «НовиниТростянечічини» за 2008 рік (копія …) Банки і владапроводятьінвестиційніфоруми – «Тростянеччина взяла участь в інвестиційномуфорумі» - газета «Наш Тростянець» за 2005 рік (копія …) та «Обговорили результатиінвестиційноїполітики» - газета «НовиниТростянеччини» за 2010 рік (копія …)

Знаходимо ми в пресі і публікації щодо суспільної відповідальності банків. Вони не стоять осторонь того, що робиться в місті. Вони беруть участь у благодійних акціях, вони виходять разом з іншими колективами на суботники. Ось одна з таких публікацій – «Приватбанк идёт на суботник» - газета «НовиниТростянеччини» за 2008 рік (копія …)

Можна було побачити в пресі не тільки позитивні моменти розвитку банківської системи, а й її кризових етапів. Наприклад, у середині 90-х ми знаходимо публікації про банкрутство деяких банків, наприклад у 1994 таких було в Україні 12 банків. Неабиякий скандал розгорівся в суспільстві через банкрутство одного з найбільших банків країни – банк «Україна», місцева преса давала на цю тему і аналітику, і оголошення щодо ліквідації його філій, і невдоволені відгуки клієнтів.


На сьогодні місцева банківська сфера в маленьких містах, таких як Тростянець, розгалужена і представлена багатьма філіями – «Аваль», «Приват», Укрсиббанк», «Брокбізнесбанк», «Ощадний» та інші. В різних формах ми бачимо їх представлення в ЗМІ. Напевне, найбільше – в рекламі, яка стала звичним явищем (копія …).

А ще місцеві газети Тростянця свідчать, що професія банкіра на сьогодні – одна з найпрестижніших серед молоді. В нашій області є один з найкращих учбових закладів України – Українська академія банківської справи, де куються справжні професіонали банківської сфери.

Схожі:

«Історія розвитку банківської справи на Сумщині» iconОсвітній проект «рідна сумщина» напрямок: історія розвитку банківської справи на сумщині
Юнаківська Загальноосвітня школа І-ІІІ ступенів Сумської районної ради Сумської області
«Історія розвитку банківської справи на Сумщині» iconІсторія розвитку банківської справи на Сумщині» тема: «Обігова монета Російської імперії на території сучасної Сумщини (1699 – 1917)»
Вивчення монет проливає світло на мистецтво, промисловість І побут древніх І поповнює наші знання про особистості, події І хронологію...
«Історія розвитку банківської справи на Сумщині» iconНауково-навчальний комплекс «економосвіта» кафедра банківської справи львівського інституту банківської справи університету банківської справи нбу кафедра банківської
Конференція відбудеться 8-9 листопада 2012 року у Львівському інституті банківської справи Університету банківської справи Національного...
«Історія розвитку банківської справи на Сумщині» iconНауково-навчальний комплекс «економосвіта» кафедра банківської справи львівського інституту банківської справи університету банківської справи національного
Конференція відбудеться 17-18 листопада 2011 року у Львівському інституті банківської справи Університету банківської справи Національного...
«Історія розвитку банківської справи на Сумщині» iconЗвіт про науково-дослідну роботу харківського інституту банківської справи університету банківської справи
України, банків І небанківських установ, а також підприємств І організацій. Науково-дослідна робота інституту протягом 2010 року...
«Історія розвитку банківської справи на Сумщині» iconУкраїнська академія банківської справи Національного банку України Рада молодих вчених Української академії банківської справи Національного банку України Інформаційний лист
Запрошуємо прийняти участь у роботі ХVI всеукраїнської науково-практичної конференції студентів "Проблеми та перспективи розвитку...
«Історія розвитку банківської справи на Сумщині» iconУкраїнська академія банківської справи Національного банку України Рада молодих вчених Української академії банківської справи Національного банку України Інформаційний лист
Запрошуємо прийняти участь у роботі ХVI всеукраїнської науково-практичної конференції студентів "Проблеми та перспективи розвитку...
«Історія розвитку банківської справи на Сумщині» iconНаціональний банк україни університет банківської справи
Основні результати наукових досліджень у Харківському інституті банківської справи Університету банківської справи Національного...
«Історія розвитку банківської справи на Сумщині» iconДержавний вищий навчальний заклад «Українська академія банківської справи Національного банку України»
Конкурентоспроможність та модернізація банківської системи в контексті розвитку світової та національної економіки
«Історія розвитку банківської справи на Сумщині» iconДержавний вищий навчальний заклад «Українська академія банківської справи Національного банку України»
Конкурентоспроможність та модернізація банківської системи в контексті розвитку світової та національної економіки
Додайте кнопку на своєму сайті:
Документи


База даних захищена авторським правом ©zavantag.com 2000-2013
При копіюванні матеріалу обов'язкове зазначення активного посилання відкритою для індексації.
звернутися до адміністрації
Документи