Секція 1 товарознавство та ринок непродовольчих товарів теплоаккумулирующие материалы на основе фазовых превращений icon

Секція 1 товарознавство та ринок непродовольчих товарів теплоаккумулирующие материалы на основе фазовых превращений




НазваСекція 1 товарознавство та ринок непродовольчих товарів теплоаккумулирующие материалы на основе фазовых превращений
Сторінка13/13
Дата15.09.2012
Розмір2.91 Mb.
ТипДокументи
1   ...   5   6   7   8   9   10   11   12   13


Это уравнение является наилучшим по коэффициенту детерминации R2 = 0,9801. (На рис. 1. приведены также уравнения степенной и логарифмической функций, которые имеют достаточно высокий коэффициент детерминации). Коэффициент детерминации показывает долю дисперсии, которую объясняет данное уравнение регрессии. Данное уравнение регрессии может быть использовано для дальнейшего анализа при изучении потребительных предпочтений, например, определения коэффициента эластичности спроса от цены. В данном случае коэффициент эластичности спроса по цене b=-0,257. С ростом цены на импортную обувь на 1%, спрос на отечественную обувь в АО «Донецкий ЦУМ» уменьшается на 0,257%.





Рисунок 1 - Зависимость спроса на отечественную обувь от цены импортной обуви на рынках Донецка


На рис 1. представлен прогноз изменения спроса в зависимости от цены на импортную обувь при изменении цены вне интервала наблюдений, то есть при цене менее 2500 грн. и более 5500 грн., что позволяет прогнозировать спрос обуви в зависимости от ее цены. Но учет только ценового фактора не достаточен для формирования ассортиментной политики предприятия в рамках маркетинг-микс. Компелекс маркетинга предприятия, успешно реализующего обувные товары, состоит из 5-ти основных элементов: товар-цена-распределение-сбыт-продвижение. Только их комплексное формирование и реализация обеспечивает стабильную позицию предприятия на рынке и корректность составления прогнозов спроса.


^ РЕФОРМУВАННЯ СИСТЕМИ ТЕХНІЧНОГО РЕГУЛЮВАННЯ

В УКРАЇНІ


Г.М. Куделіна, асистент

Донецький національний університет економіки і торгівлі

імені Михайла Туган-Барановського, м. Донецьк


На даний час в Україні здійснюється реформування системи технічного регулювання, метою якої є гармонізація існуючих систем стандартизації, метрології, оцінки відповідності з аналогічними європейськими та міжнародними системами.

Процес гармонізації українських національних стандартів із міжна-родними і європейськими стає дедалі динамічнішим. Протягом 2008-2011 років Держспоживстандарт України забезпечував розроблення стандартів, гармонізованих з міжнародними та європейськими, перш за все:

- таких, що є доказовою базою дотримання вимог технічних регламентів, які базуються на директивах ЄС;

- щодо визначення якості, безпечності та довговічності продукції (нанесення покриттів, зберігання сільськогосподарської продукції тощо);

- щодо процедур оцінки відповідності, інформаційних технологій, енергозбереження;

- щодо методів контролю сільськогосподарської та харчової продукції, продукції металургійного комплексу, легкої промисловості, а також товарів широкого вжитку.

Крім того, відповідно до Програми перегляду чинних в Україні міждержавних стандартів (ГОСТ), розроблених до 1992 року, та приведення їх у відповідність до Угоди про технічні бар’єри у торгівлі СОТ, протягом 2008 року Держспоживстандарт перевірив 336 міждержавних стандартів (при запланованих 321); прийняв 343 міждержавні стандарти як національні, актуальність яких підтверджена експертами технічних комітетів; скасував 519 міждержавних стандартів, на заміну 466 з яких прийняті відповідні національні стандарти.

Протягом цього періоду продовжувалась робота стосовно перевірки підприємствами Держспоживстандарту технічних умов (ТУ) на відповідність вимогам законодавчих, нормативно-правових та нормативних документів.

Невідповідність ТУ, в основному, спричинена тим, що підприємства-власники ТУ не переглядають їх на відповідність вимогам нових національних стандартів, які набрали чинності після реєстрації зазначених ТУ.

Система технічного регулювання – система правового регулювання відносин у сфері встановлення, застосування та виконання обов’язкових вимог до продукції або пов'язаних з нею процесів, систем і послуг, персоналу та органів, а також перевірка їх дотримання шляхом оцінки відповідності та ринкового нагляду.

Однак в Україні вона побудована на попередній доринковій системі, і суттєво відрізняється від того, що розуміють під стандартизацією, сертифікацією або оцінкою відповідності в Європі та у країнах із розвиненою економікою, таких як країни – члени Організації економічного співробітництва та розвитку. Українська система технічного регулювання створює для бізнесу тягар, непорівнянний із його можливими вигодами для суспільства. Саме тому дослідження даної проблематики є сьогодні актуальним.

В рамках такого реформування проходить адаптація національного законодавства до вимог СОТ та ЄС, впроваджуються європейські директиви шляхом прийняття технічних регламентів, які встановлюють обов'язкові вимоги до продукції і процесам.

В умовах світової економіки технічне регулювання є основною складовою національної політики у сфері якості, яка зорієнтована на потреби людини. Саме стан системи технічного регулювання свідчить про технологічний прогрес будь-якої країни, конкурентоспроможність її продукції та технічну спроможність її виробників. Складовими української «інфраструктури забезпечення якості» є: стандартизація, метрологія, оцінка відповідності, акредитація, нагляд та захист прав споживачів


^ СТВОРЕННЯ СИСТЕМ МІЖНАРОДНОГО ТЕХНІЧНОГО РЕГУЛЮВАННЯ


Д.П. Лойко, к.т.н, професор

Донецький національний університет економіки і торгівлі

імені Михайла Туган-Барановського, м. Донецьк

^ О.П. Удовіченко,

М.А. Котляр, к.т.н.

ДП «Донецькстандартметрологія»


Технічне регулювання - вирішення правових відносин при встановленні, застосуванні й виконанні обов'язкових вимог до продукції й пов'язаних з нею процесів, персоналу, органів, а також контроль за їхнім дотриманням – у різних країнах має свої особливості. Ці особливості обумовлені створенням національних систем стандартизації, метрології, сертифікації, акредитації в різних історичних, економічних, географічних і інших умовах.

Мета роботи – розгляд формування міжнародних систем технічного регулювання в WTO і ЄС та адаптація Українського законодавства до світових норм і правил.

Міжнародне технічне регулювання формувалося при створенні двох найбільших міжнародних організацій торгівлі – WTO і ЄС.

Інтенсивний розвиток світової торгівлі став можливим завдяки розробці Генеральної угоди з тарифів і торгівлі (ГАТТ 1947 і ГАТТ 1994). Національні системи регулювання зовнішньої торгівлі більшості держав почали формуватися навколо загальних правових і адміністративних норм, викладених в ГАТТ. ГАТТ/ WTO відіграє роль багаторівневого торговельного договору для 150 держав, що брали участь у ньому, заміняючи (доповнюючи) громіздку систему двосторонніх торговельних договорів. По суті, відбувається процес створення уніфікованого правового простору, що став основою для розвитку світової торгівлі. Основні нормативно-правові документи WTO – це угоди

  • Генеральна угода з тарифів і торгівлі (ГATT 1994)

  • Генеральна угода по торгівлі послугами (ГАТС)

  • Угода про технічні бар'єри в торгівлі (ТБТ)

  • Угода по сільському господарству

  • Угода по застосуванню санітарних і фітосанітарних норм

  • Угода про інтелектуальну власність

Створення принципів вільної торгівлі, ліквідація нетарифних торговельних бар’єрів у Європі здійснюється завдяки системі технічного регулювання, починаючи з 1957 року. В 1993 р. у Європейському Союзі склалася сучасна система технічного регулювання, заснована на Новому й Глобальному підходах. Починаючи з цього періоду, основними нормативними документами на продукцію й процеси, пов'язані з нею, є директиви, обов'язкові для виконання у всіх країнах ЄС.

Підтвердження відповідності проводиться згідно з єдиною концепцією, що передбачає використання в директивах стандартизованих методів підтвердження відповідності - модулів, які являють собою комбінації процедур перевірки відповідності на різних етапах виробництва. Ці етапи відносяться до проектування й виробництва продукції.

Формування сучасної системи міжнародного технічного реформування супроводжувалося створенням міжнародних і європейських органів і організацій із стандартизації, метрології, оцінки відповідності управління якістю. Ці органи й організації проводять велику практичну діяльність з гарантування безпеки і якості продукції в усьому світі.

Уніфікація норм, правил, вимог, випробувань, єдиних в усьому світі, запропонована в проекті ISO в 2001 р. як « Мрія 1/1/1». Її сутність полягає в усуненні різноманітності в стандартах, у виключенні повторів у випробуваннях і в процедурах підтвердження відповідності.

У травні 2008 р. Україна вступила в WTO і зобов'язалася адаптувати своє законодавство відповідно до вимог WTO до 2012 р.

В Україні в цей час проводиться значна робота з реформування технічного регулювання відповідно до вимог ЄС. Найважливішим завданням на 2011 р. було приєднання України до ЄС в якості її асоційованого члена, що відкриває шлях в зону вільної торгівлі.

Таким чином, у світі відбуваються процеси створення структур, спрямованих на подальше поглиблення й розширення меж співробітництва між країнами із застосуванням режиму найбільшого сприяння і добросовісної практики в міжнародній торгівлі. При цьому ключова роль відводиться новим нормам, правилам і підходам з технічного регулювання, які знаходять широке практичне застосування.


^ КОНСУМЕРИЗМ ТА ЙОГО ІНСТИТУЦІЇ


В.А. Павлова, д.е.н., професор

Дніпропетровський університет імені Альфреда Нобеля, м. Дніпропетровськ


Захист прав споживачів стосовно дій продавців як організований рух громадян і державних організацій (консумеризм) почав розвиватися в кінці ХІХ століття в США і Європі як наслідок промислової революції. Виділяють три хвилі споживчої активності [1]: перша на початку 1900 року як відповідь покупців на підвищення цін на продукцію харчової і фармацевтичної галузей; друга – в середині 1930 років була теж викликана підвищенням цін на фоні економічної депресії; третя хвиля активності приходиться на 60-ті роки як наслідок реакції споживачів на потенційно небезпечні товари.

Одержавши міжнародне розповсюдження, рух щодо захисту споживачів набув законодавчої основи через організацію інституційних утворень.

У жовтні 1946 р. за рішенням ООН була створена Міжнародна організація зі стандартизації (ISO). Вищим органом ISO є Генеральна асамблея. В рамках Генеральної Асамблеї функціонують комітети: STACO – Комітет з вивчення наукових принципів стандартизації; PLACO – технічне бюро; CASCO – Комітет з оцінки відповідності; INFCO – Комітет з науково-технічної інформації; DEVCO – Комітет з надання допомоги країнам, що розвиваються; COPOLCO – Комітет із захисту інтересів споживачів; REMCO – Комітет зі стандартних зразків [2].

Для забезпечення захисту прав споживачів, надання громадянам консультацій щодо споживчих прав, забезпечення отримання компенсацій у разі їх порушення створена система інституційних утворень.

Міжнародна організація “Consumers International” – СІ заснована у 1960 р. групою національних споживчих організацій під назвою “Міжнародна організація споживчих спілок” підтримує, поєднує та представляє споживчі групи та агентства у всьому світі. Її членами є понад 220 організацій у 115 країнах. Ця інституція розв’язує питання, що пов’язані з розробкою стандартів на продукцію та послуги, охороною здоров'я та прав пацієнтів, екологією та відповідальним спожи­ванням, а також регулюванням міжнародної торгівлі та сус­пільних послуг.

Європейські організації споживачів – це федерації на­ціональних споживчих організацій у країнах–членах ЄС. Вони представляють інтерес європейських споживачів, намагаються впливати на розвиток політики ЄС в їхніх інтересах, підтримувати та захищати інтереси всіх споживачів у Європі. На сьогодні дві європейські організації мають право на отримання фінансування від Комісії, призначене на забезпечення здійснення ними своєї діяльності: АNЕС і ВЕUС.

АNЕС (Європейська асоціація координації спожи­вчого представництва у процесах стандартизації – European Association for the Coordination of Consumer Representation in Standardisation) представляє і захищає інтереси споживачів у процесі стандартизації та сертифікації, а також у процесі формування політики та розроблення законодавства, пов'язаних зі стандартизацією. АNЕС було створено у 1995 р. як неприбуткову організацію, згідно з законами Бельгії. Вона представляє споживчі організації у державах – членах Європейського Союзу та країнах Європейської асоціації вільної торгівлі (ЄАВТ – EFТА). Секретаріат, який розміщується у Брюсселі, координує діяльність мережі, що об'єднує понад 200 споживчих представників зі всієї Європи. Експерти АNЕС беруть безпосередню участь у роботі понад 80 технічних комі­тетів, робочих груп і політичних органів європейських і міжнародних органів стандартизації.

ЄБСС (Європейське бюро споживчих спілок – Bureau Europen des Unions de Consommateurs, BEUC) створено у 1962 р. споживчими організаціями Бельгії, Люксембурга, Франції, Нідерландів, Італії та Німеччини. Загально-європейська асоціація, яка розміщується у Брюсселі, стала однією з найперших лобістських організацій, які створено з метою впливу на процеси прийняття рішень. Кількість лобістських організацій безперервно зростає і на сьо­годні перевищила 15000. Більшість із цих лобістських організацій існують для захисту комерційних, промислових і сільськогосподарських інтересів. Для досягнення цієї мети, ЄБСС отримує фінансування від своїх членів, а також гранти від Європейського Союзу, що дає змогу виконувати завдання, пов'язані з розвитком основних прав споживачів.

ЄБСС вивчає всі рішення, програми та події у Євро­пейському Союзі, що можуть вплинути на споживачів.

Окрім лобіювання, воно також формально представ­ляє споживачів у процесі прийняття рішень. Бюро має свого представника у Європейській консультативній споживчій групі (ЄКСГ – ЕССG), а експерти з його організацій – учасників беруть участь у різних дорадчих групах Європейської Комісії.

Україна з 1993 року є членом Міжнародної організації зі стандартизації (ISO) і Міжнародної електротехнічної комісії (ІЕС), з 1997 року – Міжнародної організації із законодавчої метрології (ОLML) і членом-кореспондентом Європейського комітету зі стандартизації (CEN).

Розвиток консумерських інституцій особливо важливий в сучасних умовах, коли безпека споживання стає одним з найбільш значущих факторів забезпечення життєдіяльності людини та її здоров’я. Виходячи з цього, захист прав споживачів в Україні стає державною проблемою, оскільки ця інституція належить до спеціальної функції законодавства в системі захисту внутрішнього ринку. Крім загальних об'єктів захисту, як безпечна продукція, продукція належної якості, захист прав спо­живачів охоплює інформацію для споживачів, право на захист законних інтересів державою, судами, об'єднання в громадські організації тощо, які є самостійними об'єктами правового регулювання.

Література:

  1. Котлер Ф., Вонг В., Сондерс Дж., Армстронг Г. Основы маркетинга / Пер. с анг. – М. ООО «И.Д. Вильямс», 2008. – 1200 с.

  2. Захист прав споживачів в Європейському Союзі та Україні / Спільнота споживачів та громадські об’єднання: аналітичний звіт, 2007. – 36 с.



методи визначення фальсифікації пива на

сучасному етапі


^ Р.С. Транковська, к.х.н., старший викладач

Л.В. Айдарова, аспірант

Донецький національний університет економіки і торгівлі

імені Михайла Туган-Барановського, м. Донецьк


Останніми роками в Україні спостерігається збільшення обсягів виробництва та асортименту слабоалкогольних напоїв, зокрема пива. Ринок зазначеного напою постійно розширюється, поряд з цим процесом збільшується і кількість фальсифікованої продукції. випадки фальсифікації. Наявна проблема проведення всебічної експертизи аутентичності всіх видів слабоалкогольних напоїв, а особливо пива, що надходить на ринок України.

Висока вартість і дефіцит основної сировини пива - солоду і хмелю, досить велика тривалість технологічного циклу виробництва (від 7 до 42 днів) служать причинами фальсифікації.

У випадку повної заміни солоду іншими компонентами при виготовленні пива, напій отримують пустим за смаком через відсутність солодового присмаку.

Іншим різновидом фальсифікації пива є порушення технологічного режиму, а саме зменшенням терміну зберігання, бродіння і доброджування. У результаті пиво має недостатньо виражений смак і недостатню стійкість при зберіганні.

Наступний вид фальсифікації пива – недолив. Відхилення від зазначеного на маркуванні об'єму (0,33;0,5; л та ін.) перевищує норму (±3,0 %) в залежності від виду напою. При додаванні піноутворювачів, фальсифікується бочкове пиво, що реалізується у розлив. Це один із способів недоливу за рахунок інтенсивного утворення піни.

На сучасному етапі розповсюджена фальсифікація пива на етапі виробництва, зокрема розбавлення продукції водою при виготовленні, транспортуванні або реалізації.

Методом газової хроматографії з пламенно-іонізаційним детектируванням (ГХ-ДИП) і методом хромато-мас-спектрометрії визначають вміст вищих спиртів, альдегідів, ефірів і фуранових сполук у пиві, що також впливають на органолептичні властивості пива.

Метод ВЕЖХ використовують для визначення поліфенольних сполук у пиві. Загальний вміст поліфенольних сполук у пиві, їх можна віднести до найбільш цінних у біохімічному відношенні компонентів, що попереджують утворенню тромбів, що регулюють ліпідний обмін і є природними антиоксидантами, в пиві вміст цих сполук складає 150-300 мг/дм3. Більша частина поліфенольних сполук переходить у пиво із солоду, інші – із хмелю.

У багатьох випадках для встановлення факту фальсифікації або при використанні на виробництві заборонених речовин необхідно проводити цілий комплекс досліджень, використовуючи органолептичні, хімічні, фізико-хімічні та інші методи.

Чинна на території Україна нормативна документація щодо контролю якості пива представлена в ДСТУ 3888-99 «Пиво. Загальні технічні умови», за яким контролюються наступні параметри пива: вміст етилового спирту, екстрактивність сусла, густина, кислотність, колір, вміст вуглекислоти, стійкість, а також вміст важких металів і радіонуклідів, вміст нітрозамінів. Інші органічні компоненти пива не контролюються.

Неточність у нормативній документації щодо контролю компонентного складу пива призводить до того, що контролюючі організації, які оснащені сучасним обладнанням, мають використовувати аналітичні методики, не призначені для аналізу цього продукту, що часто приводить до помилкових результатів.


^ МЕЖДУНАРОДНЫЙ ОПЫТ ЭКОЛОГИЧЕСКОЙ СЕРТИФИКАЦИИ И ЭКОМАРКИРОВКА

Е.В. Тышлек, ассистент

Е.С.Нагорная, магистр

Донецкий национальный университет экономики и торговли

имени Михаила Туган-Барановского


Одним из важных аспектов конкурентоспособности продукции на внутреннем и мировом рынке является соответствие экологическим требованиям. В мировой практике экологическая сертификация получает законодательную и нормативно-правовую базу. Это английский стандарт BS 7750, принятый в действие с 1992 г., директива ЕС 1836/93, вступившая в силу с 10 апреля 1995 г., международные стандарты ISO серии 14000.

В Украине до середины 1970-х гг. практически отсутствовала строгая концепция экономико-экологического развития страны, и только нарушение экологического баланса, проявившиеся в ряде серьезных аварий обострили экологическую проблему. Поэтому в Украине на законодательном уровне необходимо утвердить стратегию устойчивого не только экономического, но и экологического развития. Тогда в государстве будет целостное видение и системность в улучшении положения страны. Ведь отсутствие стратегии долгосрочного развития не только тормозит Украину, но и ухудшает структуру государственного управления, нанося тем самым убыток стране.

Объективная реальность требует незамедлительных мер по регулированию и запрету использования различных товаров и услуг, что в свою очередь выдвигает проблему существенной корректировки экологической, а вместе с ней и экономической политики государства. Она является не национальной, а интернациональной и требующей изменения всей системы торговли на основе учета экологического фактора.

Приоритетом должно быть комплексное и согласованное решение вопросов социально-экономического развития и зашиты окружающей среды. Одним из главных направлений является обеспечение экологической сертификации. Экологический сертификат подтверждает уровень экологической чистоты продукции. Экологический сертификат, как и сертификат качества, предусматривает расчет дополнительной полезности для потребителей относительно базового уровня. Экосертификация распространяется на экологически опасные производства и технологические процессы, способствуя увеличению объемов продукции, обладающей определенными преимуществами в отношении экологической чистоты и проводимой с использованием ресурсосберегающих и безотходных технологий по сравнению с аналогичной продукцией.

Для обеспечения её эффективности в нашем государстве необходимо учитывать целый ряд факторов:

  • учет показателей экономической оценки природных ресурсов в системе социально-экономических отношений;

  • проведение эко-налоговой трудовой реформы, соответствующей принципу «загрязнитель платит» и смещение налогового бремени от работы и доходов на ресурсопоток;

  • кардинальный пересмотр экологических нормативов и стандартов хозяйственной деятельности;

  • унификация экологического законодательства с законодательством Европейского Союза;

  • проведение технической модернизации на промышленных объектах и их энергоаудит;

  • совершенствование общего экологического аудита и контроля природопользования;

  • налаживание системы экологической сертификации продукции, товаров и услуг;

  • законодательное стимулирование технологической модернизации производства;

  • переработка отходов, соотнесенная с экономической целесообразностью;

  • совершенствование законодательной базы по внедрению возобновляемых источников энергии и запуск государственных программ их поддержки на региональном уровне;

  • введение административной ответственности за нерациональное использование ресурсов;

  • ускоренное развитие экологически ориентированного бизнеса;

  • формирование рынка экологических технологий и экологических услуг.

На уровне отдельного предприятия опыт внедрения принципов рационального природопользования убедительно показывает, что организации, которые учитывают необходимость соответствия экологической сертификации, приобретают значительные преимущества развитии по сравнению с предприятиями.

На предприятиях необходимо ввести:

  • системы управления качеством (ДСТУ ISO 9001-2001);

  • системы управления окружающей средой (ДСТУ ISO 14001-2006);

  • системы управления охраною труда (BS 8800, OHSAS 18001).

В компаниях должна действовать система экологического менеджмента, которая интегрирована в общую систему управления бизнесом компании и сертифицирована на соответствие требованиям государственного экологического стандарта ДСТУ ISO 14001-2006. Целью системы экологического менеджмента компании является максимально возможное снижение негативных воздействий на человека и окружающую среду.

Целью экологической маркировки является обеспечение потребителей информацией, позволяющей выбирать ту продукцию, которая оказывает наименьшее негативное воздействие на окружающую среду, стимулирование производителей экологически безопасной продукции, обеспечение безопасности продукции на всех стадиях ее жизненного цикла; приостановка или прекращение реализации продукции, не отвечающей установленным экологическим требованиям; содействие сбыту продукции с лучшими экологическими характеристиками; предотвращение ввоза в страну недоброкачественных с экологической точки зрения иностранных товаров; оценка отходов производства с точки зрения экологической безопасности и утилизации. Критерии экологичности основываются на оценке воздействия на окружающую среду на всех стадиях жизненного цикла продукции. Тщательное изучение стадий жизненного цикла позволяет определить критерии, учитывающие требования к ряду факторов, которые являются экологически опасными. Если продукция отвечает установленным критериям, то ей присваивается знак экологической маркировки.

Экомаркировка рассматривается в странах-членах Евросоюза как средство демонстрации экологической результативности компаний. Основными стимулами для участия производителей продукции и услуг в экосертификации и экомаркировке являются усиление рыночных позиций и повышение конкурентоспособности компаний. В основном документе Конференции ООН по окружающей среде и развитию (Рио, 1992 г.) "Повестка дня 21 века" – мировое сообщество рекомендовало правительствам поддерживать применение экомаркировок для стимулирования экологически приемлемой структуры потребления и, тем самым, сохранения окружающей среды для устойчивого развития.

Экологическая маркировка приобретает все большую значимость в контексте международной торговли и конкурентоспособности. Всемирной торговой организацией (ВТО) создан Комитет по торговле и окружающей среде (The WTO Committee on Trade and Environment, CTE), в сферу внимания которого входят и вопросы маркировки. Необходимость этого обусловлена тем, что, с одной стороны, экологическая маркировка становится все более действенным средством продвижения на рынок продукции, отличающейся низким уровнем воздействия на окружающую среду в ходе всего ее жизненного цикла, а с другой — экомаркировка во многих случаях все еще применяется производителями без надежных и верифицируемых оснований.

Таким образом, нормативно-правовая база и реальное состояние дел в области экосертификации (экомаркировки) в Украине требуют разработки и проведения системных реформ. Выделены следующие отрицательные моменты и трудности в развитии экосертификации и экомаркировки в Украине:

  • отсутствие единого для всей страны законодательно закрепленного понятия экологически целесообразных продуктов;

  • отсутствие единых для всей территории Украины критериев, отличающих экологически целесообразные продукты от обычной продукции;

  • низкая информированность покупателя и, соответственно, его заинтересованность и готовность платить большую цену за экологически целесообразную продукцию;

  • появление товаров с различными «эколозунгами», не подкрепленными результатами сертификации;

  • все еще сохраняющаяся низкая заинтересованность производителя в обращении за получением знака экомаркировки, в особенности, при обращении товаров только на внутреннем рынке.

Экологическая сертификация и экомаркировка должны стать привычным процессом для современного производства. Это непростая задача, однако экологически чистая среда - условие благополучного общества и конкурентоспособной страны, и у Украины, безусловно, есть перспектива.


^ НАЙПОШИРЕНІШІ ВИДИ КОНТРАБАНДНОЇ ПРОДУКЦІЇ,

ЯКА ВВОЗИТЬСЯ НА ТЕРИТОРІЮ УКРАЇНИ


О.Я. Федина, магістр

Львівська комерційна академія, м. Львів


Контрабанда та порушення митних правил є одним із тих факторів, що впливають на економічну і національну безпеку держави, чим і завдає значну шкоду національному виробнику.

Усе частіше кримінальні справи про контрабанду порушуються за фактами добре організованого й ґрунтовно підготовленого незаконного переміщення через митний кордон України великих партій товарів. Предметами контрабанди в порушених митними органами кримінальних справах виступають переважною більшістю промислові та продовольчі товари, транспортні, наркотичні засоби, валюта, зброя (вогнепальна, холодна) і боєприпаси, отруйні, сильнодіючі речовини, стратегічна сировина (бурштин), історичні та культурні цінності.

Найбільшою є питома вага контрабандної продукції на ринку автомобілів, аудіо-, відеотехніки, комп'ютерної та побутової техніки, виробів легкої промисловості, продуктів харчування (насамперед цукру та м'ясної продукції), тютюну, алкогольних напоїв, нафтопродуктів. Високими залишаються темпи насичення внутрішнього ринку контрабандними ювелірними виробами (до того ж, без відповідного клеймування).

Тютюнові вироби нині залишаються найпоширенішим предметом контрабанди. В основному правопорушення здійснюється через західний кордон України з метою їх збуту в країнах ЄС. Сигарети приховуються як у товарах, вивантаження яких ускладнено, так і в конструктивних порожнинах спеціально виготовлених сховищ, доступ до яких стає можливим після вивантаження товару та демонтажу сховищ. Порушники постійно вдосконалюють схеми ввезення товарів, дуже популярними є різного роду “сірі” схеми, які не мають прямих ознак злочину.

Широкого розповсюдження набули факти контрабанди та порушення митних правил при ввезенні на митну територію України автотранспортних засобів. Одна з найпоширеніших таких контрабандних схем – заниження митної вартості автомобілів. При ввезенні майже кожного автомобіля реальна вартість занижується від трьох до 20 разів. Наприклад автомобіль, які був в експлуатації терміном до року, оформлялися, як новий, з нульовою ставкою акцизу. При цьому довести, що конкретний автомобіль не є новим, а вже експлуатувався півроку чи рік, дуже важко.

З загальної кількості кримінальних справ склали: промислові товари –141 кримінальна справа, сума предметів контрабанди склала 344,1млн.грн.; продовольчі товари – 15 кримінальних справ, сума предметів контрабанди склала 52,8млн. грн.; транспортні засоби – 37 кримінальних справ, сума предметів контрабанди склала 39,2 млн. грн.; валюта – 1 кримінальна справа, загальна сума склала 956,6 тис. грн. історичні та культурні цінності – 16 кримінальних справ, сума предметів контрабанди склала 158,25 тис. грн.; наркотичні засоби – 93 кримінальні справи; зброя та боєприпаси – 21 кримінальна справа, сума предметів контрабанди склала 100 тис. грн.; отруйні речовини 2 кримінальні справи; сильнодіючі речовини – 6 кримінальних справ; спеціальні технічні засоби негласного отримання інформації – 8 кримінальних справ.

Крім того, митними органами заведено 23 780 справ про порушення митних правил на суму 1 907 813 659 грн.

Впродовж 9-ти місяців 2011 року митними органами виявлено 1 361 випадок незаконного переміщення через митний кордон України наркотичних засобів, психотропних речовин, їх аналогів та прекурсорів.

З незаконного обігу вилучено: 7,7 кг героїну; 3,1991 кг кокаїну; 38,3192 кг канабісу; 1,8842 кг смоли канабісу; 32 047 пігулок, 116 ампул психотропних речовин; 5 612 пігулок, 8,2235 л (прекурсорів) та 2 076 кг прекурсоровмістних речовин.

Основними видами контрабандних товарів та вантажів залишалися: тютюнові вироби (25% випадків затримань); автомобілі (22%); м’ясопродукти (12%); валютні цінності (9%); одяг, промислові товари та автозапчастини (по 4%).

Так, за 11 місяців 2011 року митними органами задокументовано 945 спроб незаконного ввезення м’яса та м’ясопродуктів в Україну, вилучено понад 827 т м’ясопродукції.

За фактами незаконного ввезення м’яса та м’ясопродуктів митними органами порушено 4 кримінальні справи на суму 3,9 млн. грн.

Переважна більшість правопорушень – 85 %, предметом контрабанди яких є продукція тваринного походження, виявляється на українсько-польському кордоні, де протягом 2011 року митними органами складено 685 протоколи про порушення митних правил, вилучено понад 385 т продукції на загальну суму 2,89 млн. грн.

На українсько-російському кордоні виявлено 5 % правопорушень – складено 35 протоколів на суму 245 тис. грн., вилучено понад 20 т м’ясопродукції.

Отже, контрабанда в Україні є дуже поширена щодо різних груп товарів. Переважно до таких товарів відносяться товари продовольчої і непродовольчої групи. Тому для того щоб зменшити потрапляння контрабандної продукції на український ринок, необхідно посилити митними органами контроль щодо товарів при їх огляді на кордоні.


^ ОБҐРУНТУВАННЯ ПРИНЦИПІВ І ПІДХОДІВ ДОСТУПУ УКРАЇНСЬКОЇ ПРОДУКЦІЇ НА РИНОК ЄС


Г.І. Хімічева, д.т.н., професор

А.В. Баланюк, магістр

Київскьий національний університет технологій та дизайну, Київ


Європейський Союз та Україна в рамках Європейської політики сусідства у 2005 році схвалили спільний План дій Україна - ЄС, у 2008 році Україна набула членства у Світовій організацій торгівлі.

Виконання Плану дій Україна – ЄС та зобов'язань України перед СОТ у частині технічного регулювання полягає в адаптації українського законодавства до законодавства ЄС.

Важливим кроком на шляху євроінтеграції є підготовка України щодо приєднання до Угоди про оцінку відповідності та прийнятність промислових товарів (АСАА).

План дій з підготовки до підписання АСАА охоплює два суттєвих аспекти: гармонізацію законодавства та створення інфраструктури якості, сумісної з європейською. Він передбачає наступні кроки:

  • визначення пріоритетних секторів промисловості для укладан­ня угоди про взаємне визнання результатів оцінки відповідності;

  • аналіз розбіжностей діючого в Україні законодавства з законо­давством ЄС;

  • адаптація необхідного рамкового та секторального законодав­ства, гармонізація нормативної бази;

  • створення або реформування відповідної інфраструктури для функціонування та імплементації такого законодавства;

  • підготовка необхідних органів оцінки відповідності;

  • визначення напрямів необхідної технічної допомоги та розроб­лення реальної програми.

За інформацією України про виконання взятих зобов'язань ЄС має право перевірити такі перетворення (законодавства та інфраст­руктури) за таким самим принципом, як і для держав-членів ЄС.

Подальше розширення секторів продукції відбуватиметься шля­хом укладання додаткових угод до Угоди АСАА відповідно до готов­ності української сторони в конкретному секторі.

У випадку, коли Україна ще не прийняла або не впровадила зако­нодавство єдиного ринку, доступ на ринок кожної із сторін товарів, які підпадають під дію такого законодавства, регулюватиметься відповідно до законодавства цієї сторони згідно з її правами та обов'язками відповідно до Угоди про технічні бар'єри у торгівлі, зазначеній в Угоді про створення зони вільної торгівлі.

На сьогодні існує дві альтернативи вирішення цього питання:

Альтернатива І. Укласти Угоду АСАА за пріоритетними сектора­ми між Україною та ЄС.

Альтернатива II. Укласти угоди субпідряду українських органів для оцінки відповідності з нотифікованими європейськими органами за пріоритетними напрямами АСАА.

Здійснений робочою групою фахівців мультикритеріальний аналіз за 5 показниками засвідчив суттєві переваги альтернативи на основі укладання Угоди АСАА.

Існує ще одна альтернатива, яку можна умовно назвати вільним доступом продукції на ринки сторін (України та ЄС). Вона передбачає п'ятирічний термін після набрання чинності Угодою про створення зони вільної торгівлі між Україною та ЄС широкомасштабну імплемента­цію Україною в свій правовий порядок положень актів acquis communautaire, які будуть визначені в додатку до відповідного розділу Угоди та охоплюватимуть фактично всі сфери економіки.

Після завершення цього періоду Україна має повідомити ЄС про імплементацію актів acquis communautaire, згаданих в цьому додатку.

У разі згоди Сторін забезпечується вільний доступ продукції, яка підпадає під гармонізоване законодавство, на ринки обох Сторін.

Сторони здійснюють ринковий нагляд за відповідністю продукції гармонізованим вимогам.

Автори поставили перед собою задачу побудувати багатофакторну математичну модель доступу української продукції на ринок ЄС, на основі якої оцінити дві існуючі альтернативи на основі АС АА та вільного доступу на ринки сторін. Для цього було використано такий метод як введення метрики в багатовимірювальному просторі цільових функцій на основі використання оптимізаційної моделі багатофакторного ви­бору, методу експертних оцінок та комп'ютерного моделювання. Для порівняння двох альтернатив викори­стано оптимізаційну модель багатокритеріального вибору.

Проведений розрахунок кількісних показників моделі та їх основних коефіцієнтів показав, що аль­тернатива на основі АСАА має суттєві переваги перед альтернативою вільного доступу і є найбільш прийнятною для України.

Література:

  1. Віткін Л. М., Хімічева Г. І., Зенкін А. С. Сучасна система технічного регулювання України: теорія та практика. – К.: Університет економіки та права «КРОК», 2011. – 492 с.

  2. Л.М. Віткін, Г. І. Хімічева, С. М. Лапач Мультикретиріальна математична модель доступу української продукції на ринок ЄС // Системи озброєння і військова техніка. – 2009. – №3 (19). – 114 – 119.



^ О НЕОБХОДИМОСТИ РАЗВИТИЯ ТОВАРНОЙ ЭКСПЕРТИЗЫ

В ИНТЕРЕСАХ ЗАЩИТЫ ПОТРЕБИТЕЛЬСКОГО РЫНКА


Г.С. Храбан, к.т.н., доцент

Учреждение образования «Белорусский торгово-экономический университет потребительской кооперации», г.Гомель


Характерной особенностью современного потребительского рынка является его насыщенность товарной массой. Однако, как показывает опыт, предлагаемые потребителям товары далеко не всегда характеризуются оптимальным соотношением цены и качества. Нередкими являются случаи проникновения на рынок недоброкачественных товаров. Отчасти проблему недобросовестной конкуренции призвана решить товарная экспертиза. Однако сегодня можно констатировать, что многие теоретические и методологические вопросы применительно к товарной экспертизе ещё не носят исчерпывающий характер и требуют дальнейшего всестороннего исследования.

В современной литературе встречаются разные подходы к классификации товарных экспертиз. В учебной литературе, куда термины «товарная» и «товароведная» экспертизы пришли из системы Торгово-промышленной палаты, эти термины используются как равнозначные. Подразумевается, что исследование товара производится в основном специалистом-товароведом, поэтому термины «товарная» и «товароведная» - идентичны. В зависимости от целей проведения выделяют контрактную, таможенную, страховую, банковскую, консультативную, потребительскую и оценочную экспертизы. По учебной классификации выделяются также санитарно-гигиеническая, ветеринарная и экологическая экспертизы, а по классификации Торгово-промышленной палаты – санитарно-гигиеническая и ветеринарная экспертизы не выделяются вообще. Таможенная экспертиза может быть оценочной, экологической, товароведческой оценочной, технологической, кримина-листической (документальной), сертификационной, идентификационной, химической, материаловедческой, минералогической (геммологической) и искусствоведческой. Среди судебных выделяют товароведческие, ветеринарные, экологические, экономические, криминалистические (доку-ментальные), химические, материаловедческие и искусствоведческие экспертизы. Напрашивается вопрос, например: почему только химическая выделена самостоятельно среди таможенной экспертизы, и разве не может рассматриваться самостоятельно физическая или микробиологическая экспертизы? Или, почему поставлен знак равенства между криминалистической и документальной экспертизами? Непонятно также, почему таможенная экспертиза предусматривает оценочную и оценочную товароведческую экспертизу, и что в данном случае подразумевается под термином «оценочная»? Очевидно, речь должна идти об оценке на таможенной территории стоимостного показателя товара, а оценочная товароведная экспертиза должна предусматривать оценку ассортиментной принадлежности товара (по наименованию, марке и модели, стране происхождения, группе по ТН ВЭД). Все эти моменты пока ничем не регламентированы, что вызывает не только дискуссию, но зачастую и непонимание хозяйствующих субъектов. Проведенный анализ показывает отсутствие единых подходов к вопросу о классификации товарной экспертизы.

На наш взгляд, логичным было бы на первом уровне подразделить все экспертизы по юридическому статусу, выделив независимые и внутрисистемные (отраслевые) экспертизы. По региональному признаку целесообразно выделить международную экспертизу и внутригосударственную (национальную). По отраслевому признаку можно выделить юридические, финансово-экономические и аудиторские, зооветеринарные, фитосанитарные и медицинские, военно-технические, транспортно-коммуникационные, жилищ-ные и социально-трудовые, материально-имущественные, промышленно-сельскохозяйственные, природно-ресурсные и экологические, историко-культурные и художественно-ценностные экспертизы. В зависимости от совокупности подвергаемых экспертной оценке объектов можно выделить одноцелевые, комиссионные и комплексные экспертизы. В зависимости от инициатора проведения экспертизы они могут быть подразделены на надзорные (мониторинговые), проводимые по инициативе государственных органов в порядке надзора (мониторинга); экспертизы по инициативе юридических лиц и хозяйствующих субъектов (производителей, торговых или транспортных организаций, страховых кампаний, банков и др.); экспертизы по инициативе физических лиц или их общественных объединений. В зависимости от происхождения объекта экспертизы они могут быть объединены в следующие группы: экспертиза продукции (сырья и материалов, комплектующих, полуфабрикатов, готовых товаров); экспертиза выполненных работ, оказанных услуг; информационная экспертиза. В зависимости от общности целей можно выделить экспертизу контрактную, таможенную, страховую, консультационную, потребительскую. Возможно также подразделение товарной экспертизы в зависимости от решаемых задач (например, таможенные лаборатории уполномочены проводить классифика-ционные, материаловедческие, идентификационные, химические, технологи-ческие, товароведческие экспертизы) и в зависимости от оснований для проведения экспертизы (первичная, дополнительная, повторная и комплексная). Представляется целесообразным также подразделение экспертизы в зависимости от этапа жизненного цикла товара (в сфере производства, обращения, торговли или потребления). В зависимости от участвующих сторон можно выделить экспертизу между потребителем и продавцом; между потребителем и изготовителем; между потребителем и поставщиком; между потребителем и представителем изготовителя, продавца, или поставщика; экспертиза в целях защиты прав неопределенного круга потребителей и т.п.

Полагаем, что расширение научных исследований в области товарной экспертизы, включая её классификацию, отразится и на практическом применении её результатов, и послужит развитию более цивилизованных рыночных отношений и защите интересов потребителей.


ЗМІСТ
Секція 1


^ ТОВАРОЗНАВСТВО ТА РИНОК СПОЖИВИЧИХ ТОВАРІВ



Александров В.Д., Лойко Д. П., Постников В.А., Фролова С.А.,

Соболь О.В., Соболев А.Ю., Остапенко В.В. 

Теплоаккумулирующие материалы на основе фазовых превращений

3







^ Алексєєнко О.М., Лойко Д.П.

Проблеми виробництва і споживання засобів для чищення в Україні

5







^ Андруконис Н.А., Заяц Т.А.

Использование статистических инструментов для обработки результатов исследования гигроскопичности обоев

6







^ Ардатьєв В.М., Рибаченко В.І., Ленска Б.

Регулювання екологічної ситуації в Україні шляхом переробки полімерних відходів

9







^ Артанов В.О., Лихолат О.А., Вишнікіна О.В.

Аналіз ринку фотокамер в Україні


11







^ Баранова Л.В., Лойко Д.П.

Тенденції розвитку асортименту клейових засобів в Україні

13







^ Барна М.Ю., Вакульчук Ю.О.

Сучасний стан українського ринку лакофарбових матеріалів

15







^ Букартик М.М.

Класифікація сучасного асортименту побутової холодильної техніки за окремими властивостями

17







^ Васильева И.И.

Комплексная оценка качества телевизоров на стадиях обращения и эксплуатации

19







^ Васіна О.С., Лойко Д.П.

Аналіз нормативних документів, що регламентують якість м’яких меблів в Україні

22







^ Васіна О.С., Лойко Д.П.

Розробка моделі системи контролю якості м’яких меблів на підприємстві торгівлі від стадії постачання до реалізації



24







^ Григоренко М.О.

Загальна характеристика споживних властивостей клеїв і композицій на їх основі


26







^ Гудиминко Ю.С., Золоторьова В.В.

Розвиток українського ринку матеріалів для підлоги

28







^ Гущак О.М.

Вплив рослинних барвників на формування екологічної

безпеки текстильних матеріалів

30







^ Дегтярьов Д.С., Рибаченко В.І., Шредер Г.

Дослідження ринку побутових чистячих і миючих засобів

32







^ Дегтярьова Ю.В., Золотарьова В.В.

Визначення піноутворювальної здатності дитячих пральних порошків

35






^

Демидчук Л.Б.


Сучасні захисні покриття для будівельних конструкцій на основі мінеральних в'яжучих

37





^ Деревянченко А.Н., Попова О.С.

Проблемы украинского рынка лакокрасочных материалов

39







^ Домніченко Р.Г.

Стан ринку епоксидних смол для виробництва лакофарбових матеріалів

41







^ Єрмолюк Р.С.

Шляхи розвитку лакофарбової промисловості України у зв’язку з виходом на ринок іноземних виробників

43







^ Золотарева В.В.

Влияние температуры и жидких сред на износ эпоксидных полимеров

45







^ Зубарєва О.О., Кібзун В.М.

Визначення якості шкіри, що використовується для виготовлення

низу взуття

48







^ Кібзун В. М., Магузка І. В., Кіреєва Т.М.

Використання полімерних матеріалів для покращення властивостей шкір

50

^ Кибзун В.Н., Мыльченко И.В.

Прогнозирование потребления меховых изделий на основе типологии

52







^ Кочергін Ю.С., Попова О.С.

Оцінка механічних властивостей епоксидних клейових матеріалів

54







^ Левицька О.М.

Класифікація функцій сучасного одягу

56







^ Лесюк Ю.В.

Аналіз ринку засобів побутової хімії в Україні

58







^ Муравська Т.К., Ткаченко Г.А.

Стан ринку лінолеуму в Україні

60







^ Нагорна Н.П.

Особливості становлення ринку сухих будівельних сумішей в Україні

та перспективи його розвитку

62







^ Павлушенко Ю.А.

Анализ товарного предложения на украинском рынке красочных составов

64







^ Пахолюк О.В.

Оцінка якості малозминального оброблення

платтяно-сорочкових бавовняних і лляних тканин

66







^ Передрій О.І.

проблеми сучасного ринку антикваріату в Україні

68







^ Письмена К.В.

дослідження якості кухонних меблів


70







^ Попова О.С.

Аналіз нормативної документації, що регламентує

безпечність епоксидних клеїв

72







^ Попова О.С., Тишлек К.В., Рибаченко В.І., Новак І.

Тенденції розвитку сучасного ринку парфумерних товарів

74







^ Puricov A., Cernavca M.

Analytical review of requirements for quality waterproofing mastic

76







^ Сильченко О.Є.

Розробка епокситіїранових клеїв побутового призначення

77







^ Сорокіна С.В., Шевченко О.Є., Гавриш А.В.

Дослідження якості поліпшених властивостей квіткових аксесуарів

80







^ Сыцко В.Е., Локтева К.И., Целикова Л.В., Цыбранкова Т.И. Отечественные модифицированные полиакрилонитрильные волокна для производства конкурентоспособных товаров

82







^ Тишлек К.В., Єрмолаєва А.В.

Теоретичні підходи щодо створення безпечних синтетичних

мийних засобів

84







^ Тищенко Т.С., Попова О.С.

Тенденции развития ассортимента туалетного мыла

85







^ Ткаченко А.А., Семений С.Н.

Состояние рынка крупной бытовой техники в Украине

87







^ Ткачук О.Л., Герасимчук О.П.

Підвищення якості бавовняних тканин з гідрофобною обробкою

89







^ Хребтань О.Б.

Формування захисних властивостей у пальтових вовняних тканин

з різними спеціальними обробками

90
Секція 2

^ ТОВАРОЗНАВСТВО ТА РИНОК ПРОДОВОЛЬЧИХ ТОВАРІВ


Бондаренко С.Я., Сосин Д.С., Морозова М.А.

Изменение потребительских достоинств соков при хранении


93







^ Доманова О.В.

Вплив рослинних компонентів на бар’єрні властивості натуральних ковбасних оболонок

95







^ Денисенко Т.М., Гаценко С.В.

Проблеми наукового обгрунтування механізмів роботи нюхової сенсорної системи людини

96







^ Євлаш В.В., Заброцька Л.Д., Акмен В.О.

Оцінка конкурентоспроможності та економічної ефективності

нових кондитерських виробів збагачених гемовим залізом

98

^ Коняк І.В.

Методи дослідження вмісту білка в ковбасних виробах для

дитячого харчування

100







^ Криштафович Д.В., Криштафович В.И., Залялиева Д.Р.

Высококачественные продукты из мяса мускусной утки

102







^ Криштафович В.И., Маракова А.В., Суржанская И.Ю.

Мясная продуктивность как показатель потребительских свойств

мяса овец

104







Кунділовська Т. А.

Формування споживчих властивостей продуктів, які містять тропічні олії

106







^ Мадані М.М., Остапенко К.В.

Товарознавчі аспекти дослідження якості йогуртів імпортного

та вітчизняного виробництва

108







^ Оносова І.А.

Аналіз нормативних вимог до зерна пшениці у країнах ЄС

110







^ Оносова І.А., Агішев Д.В.

Дослідження віку коньяків, що реалізуються на ринку України

111







Оносова І.А., Кузьмін О.В., Рачинська З.П.

Оцінка антиоксидантних властивостей водно-спиртових екстрактів

чайної сировини

113







^ Павлишин М.Л., Поліхун В.С.

Позиціонування і фальсифікація кави

114







Пилипчук Р.С.

Аналіз ситуації на вітчизняному ринку соняшникової олії

116







^ Смолінська Х.В.

Способи транспортування і зберігання цукру

118







^ Транковська Р.С., Матвійчук Г.В.

Проблеми виноробної галузі України в процесі євроінтеграції

120







^ Федорчукова С.К.

Основные аспекты товароведных исследований столовых

сортов винограда

122

^ Hovanets I., Molokanova L.

The Ukrainian market of baby food products in view of European integration

124







Hovanets I.

European beef industry

125







^ Холодова О. Ю., Матвійчук Г.В.

Характеристика ринку м’ясних товарів в Україні: стан та

перспективи розвитку

128






Секція 3



^

ТОРГІВЛЯ СПОЖИВЧИМИ ТОВАРАМИ ТА ЗАХИСТ ПРАВ СПОЖИВАЧІВ








Брагина В.В., Цеомашко А.С.

Внедрение технологий qr кодирования на рынок услуг в странах снг

129







Захарчук В.Г.

ринок побутових кондиціонерів та захист прав споживачів при

їх експлуатації

130







Ісаєнко М.Г.

Аналіз критеріїв оцінки якості продукції


132







^ Кибзун В.Н., Криковцека Н.А.

Прогнозирование спроса в зависимости от цены на спортивную обувь

134







^ Куделіна Г.М.

Реформування системи технічного регулювання в Україні

135







^ Лойко Д.П., Удовіченко О.П., Котляр М.А

Створення систем міжнародного технічного регулювання

137







^ Павлова В.А.

Консумеризм та його інституції

138







^ Транковська Р.С., Айдарова Л.В.

методи визначення фальсифікації пива на сучасному етапі

140







^ Тышлек Е.В., Нагорная Е.С.

Международный опыт экологической сертификации и экомаркировка

142







^ Федина О.Я.

Найпоширеніші види контрабандної продукції, яка ввозиться

на територію України

145







^ Хімічева Г.І., Баланюк А.В.

Обґрунтування принципів і підходів доступу української продукції

на ринок ЄС

147







^ Храбан Г.С.

О необходимости развития товарной экспертизы в интересах защиты потребительского рынка

149



Наукове видання


Міжнародна науково-практична Інтернет-конференція

^ АКТУАЛЬНІ ПИТАННЯ СУЧАСНОГО ТОВАРОЗНАВСТВА

(технічна версія)


Відповідальна за випуск Попова О.С.

Павлушенко Ю.О.


Технічний редактор О.І. Шелудько


Зведений план 2011 р., поз №

Підписано до друку 2012р. Формат 60х84/16 Папір офсетний

Гарнітура Times New Roman Друк – ризографія. Ум. друк. арк.

Обл. – вид.арк Тираж прим. Зам. №


Донецький національний університет економіки і торгівлі

імені Михайла Туган-Барановського

Редакційно-видавничій відділ НІІІТ

83023, м. Донецьк, вул. Харитонова,10

Тел.: (062) 297-60-50


Свідоцтво про внесення до Державного реєстру видавництв, виготівників і розповсюджувачів видавничої продукції ДК № 3470 від 28.04.2009 р.


1   ...   5   6   7   8   9   10   11   12   13

Схожі:

Секція 1 товарознавство та ринок непродовольчих товарів теплоаккумулирующие материалы на основе фазовых превращений iconПовідомлення удк 658. 016/. 018 А. В. Л юлёв 1 Интерпретация фазовых переходов в экономических системах
В данной статье проанализирована возможность применения физических фазовых переходов для экономики, а также предложен алгоритм определения...
Секція 1 товарознавство та ринок непродовольчих товарів теплоаккумулирующие материалы на основе фазовых превращений iconТ оварознавство непродовольчих товарів
Донецький національний університет економіки І торгівлі імені Михайла Туган-Барановського
Секція 1 товарознавство та ринок непродовольчих товарів теплоаккумулирующие материалы на основе фазовых превращений iconEuropean credit transfer system ects – інформаційний пакет
Ткаченко Ганна Анатоліївна – к е н., доцент кафедри товарознавства, митної справи та експертизи непродовольчих товарів
Секція 1 товарознавство та ринок непродовольчих товарів теплоаккумулирующие материалы на основе фазовых превращений iconЧастина 2 наукові повідомлення
В данной статье проанализирована возможность применения физических фазовых переходов для экономики, а также предложен алгоритм определения...
Секція 1 товарознавство та ринок непродовольчих товарів теплоаккумулирующие материалы на основе фазовых превращений iconПрограма фахового вступного випробування «Товарознавство і організація торгівлі»
«Товарознавство І організація торгівлі» для зарахування на навчання за окр «магістр» за спеціальністю: 03051001 «Товарознавство І...
Секція 1 товарознавство та ринок непродовольчих товарів теплоаккумулирующие материалы на основе фазовых превращений iconСучасний ринок товарів та проблеми здорового харчування
Адреса автора для відправлення кореспонденції, телефон, факс, e-mail
Секція 1 товарознавство та ринок непродовольчих товарів теплоаккумулирующие материалы на основе фазовых превращений iconСучасний ринок товарів та проблеми здорового харчування
Адреса автора для відправлення кореспонденції, телефон, факс, e-mail
Секція 1 товарознавство та ринок непродовольчих товарів теплоаккумулирующие материалы на основе фазовых превращений iconСучасний ринок товарів та проблеми здорового харчування
Адреса автора для відправлення кореспонденції, телефон, факс, e-mail
Секція 1 товарознавство та ринок непродовольчих товарів теплоаккумулирующие материалы на основе фазовых превращений iconРозділ III факультет маркетингу, торгівлі та митної справи спеціальність „Товарознавство І експертиза у митній справі”
...
Секція 1 товарознавство та ринок непродовольчих товарів теплоаккумулирующие материалы на основе фазовых превращений iconТема 3 Cвітовий ринок товарів і послуг
Реалізація всіх форм світогосподарських зв’язків вивозу капіталу, виробничої кооперації, науково-технічного співробітництва
Додайте кнопку на своєму сайті:
Документи


База даних захищена авторським правом ©zavantag.com 2000-2013
При копіюванні матеріалу обов'язкове зазначення активного посилання відкритою для індексації.
звернутися до адміністрації
Документи