Міністерство освіти І науки, молоді та спорту України Чернівецький національний університет імені Юрія Федьковича icon

Міністерство освіти І науки, молоді та спорту України Чернівецький національний університет імені Юрія Федьковича




Скачати 111.98 Kb.
НазваМіністерство освіти І науки, молоді та спорту України Чернівецький національний університет імені Юрія Федьковича
Дата24.09.2012
Розмір111.98 Kb.
ТипДокументи

Міністерство освіти і науки, молоді та спорту України

Чернівецький національний університет імені Юрія Федьковича


ЗАТВЕРДЖУЮ

Ректор _________ С.В. Мельничук

“______” ____________ 2012 р.


ПРОГРАМА ІСПИТУ

з французької мови


для вступників на освітньо-кваліфікаційний рівень

спеціаліст”


Напрям підготовки: французька мова та література


Схвалено Вченою радою факультету іноземних мов

Протокол № ___ від “___” січня 2012 р.


Голова ради Кушнерик В.І.


^ Чернівці – 2012


ВСТУП


Кафедра романської філології та перекладу готує спеціалістів у галузі романо-германської філології для педагогічної, науково-дослідної, організаційно-керівної, методичної, перекладацької та референтної роботи.

Компетенції майбутнього фахівця стосуються широкого спектру суспільного життя, залежно від спеціалізації: викладання іноземної мови та зарубіжної літератури в середніх загальноосвітніх закладах (школах-ліцеях, гімназіях); методичне забезпечення навчального процесу; перекладацька та референтна діяльність в окремих галузях народного господарства (суспільно-політичній, діловій та інших).

Відповідно до сучасних вимог спеціаліст романо-германської філології повинен мати високий рівень професійної підготовки, широку ерудицію, поєднувати широку теоретичну підготовку з дисциплін гуманітарного циклу з предметом фахової підготовки, застосовувати коректно практичні вміння і навички мовного характеру, творчо формувати якості педагогічної майстерності.

Фаховий рівень спеціаліста передбачає вільно й правильно спілкуватися іноземною мовою в усіх видах мовленнєвої діяльності (з дотриманням усіх фонетичних, лексико-синтаксичних, граматичних норм) в різних ситуаціях, головним чином, в ситуаціях професійного спілкування; володіти основними поняттями, концепціями та фактами сучасної мовознавчої та літературознавчої науки.


^ Спеціаліст-філолог повинен уміти:

• здійснювати комунікативно-навчальну функцію, яка охоплює інформаційний, мотиваційно-стимулюючий і контрольно-корегуючий компоненти, вміло застосовувати різноманітні методи, форми, прийоми навчання і сучасні технологічні засоби для навчання чотирьох видів іншомовної мовленнєвої діяльності в різних типах середніх навчальних закладів;

• реалізувати розвиваючу функцію, а саме: накреслювати шляхи формування та розвитку інтелектуальної та емоційної сфер особистості учня, його пізнавальних і розумових сил на матеріалі іноземної мови як навчального предмета у конкретному типі середнього навчального закладу;

• здійснювати гностичну функцію, аналізувати навчальний матеріал різних типів середніх навчальних закладів; добирати підручники, що відповідають індивідуальним особливостям учнів; прогнозувати труднощі засвоєння учнями мовленнєвого матеріалу з урахуванням особливостей як учнів, так і певного навчального закладу; об'єктивно оцінювати зміст, засоби навчання іноземної мови в конкретному типі середнього навчального закладу; вивчати та узагальнювати досвід навчання іноземних мов в різних типах середніх навчальних закладів;

• здійснювати конструктивно-плануючу функцію: планувати і творчо конструювати навчальний процес в цілому, а також процес навчання конкретного матеріалу з урахуванням особливостей типу середнього навчального закладу; планувати навчально-комунікативну діяльність учнів на уроці та в позакласній роботі; здійснювати у комплексі різні види індивідуалізації навчання іноземної мови (мотивуючий, регулюючий, розвиваючий, формуючий);

• здійснювати організаторську функцію (в органічному зв'язку з гностичною та конструктивно-плануючою функціями), тобто реалізувати плани (поурочні, серії уроків, позакласних заходів) з урахуванням особливостей типу навчального закладу; творчо розв'язувати методичні задачі в процесі навчання і виховання з урахуванням провідних характеристик учнів певного навчального закладу, вносити до планів методично правильні корективи з метою досягнення бажаного результату, виходячи з цілей навчання іноземної мови в конкретному типі навчального закладу.


^ Спеціаліст-філолог повинен знати:

  • глибоко й різнобічно предмет викладання (французька мова та література);

  • принципи та методи викладання різних аспектів французької мови (аудіювання, говоріння, читання, письмо, переклад), а також французької літератури;

  • методи виховання та розвитку учнів засобами іноземної мови на уроці та в позакласній роботі (гурткова робота, секції за інтересами, проблемні групи, наукові гуртки тощо);

  • основи перекладацької та референтної роботи в галузі романо-германської філології;

  • способи організації та проведення науково-дослідної роботи в навчальних закладах;

  • навчально-методичну роботу в середніх навчальних закладах, зокрема з вивчення, узагальнення та розповсюдження нових інформаційних технологій навчання іноземних мов;

  • проводити економіко-управлінську діяльність разом з адміністрацією середнього навчального закладу та іншими працівниками системи управління
    освітою з питань організації навчально-виховного та науково-дослідного
    процесу.


Пропонована програма вступного іспиту на ступінь «Спеціаліст» укладена з урахуванням основних положень Державного стандарту базової освіти «Бакалавр».

Матеріал, що його винесено на іспит, має за мету виявити і оцінити рівень володіння французькою мовою як системним явищем, так і практичними навичками її використання, а також лінгвокультурними компетенціями студента, що стосуються різних сфер.


^ Під час іспиту студент повинен:

  • зробити кваліфікований лінгвостилістичний аналіз текстів різних типів дискурсу з урахуванням знань, здобутих у процесі навчання; обговорювати й аналізувати художні твори сучасної та класичної іноземної літератури з точки зору їхнього ідейного спрямування, композиційних та індивідуально-стилістичних особливостей;

  • бути готовим розкрити питання походження та розвитку французької мови, показати співвідношення лінгвальних та екстралінгвальних факторів її історичного формування; охарактеризувати лексико-граматичну систему мови, показати зв'язок підсистем мови, проаналізувати основні одиниці мови та мовлення (у порівняльному плані з рідною мовою); продемонструвати свою компетенцію про сучасні напрями в науці про мову, а також розкрити комунікативний, функціональний, соціолінгвістичний та лінгвокраїнознавчий напрями у вивченні іноземної мови та їх значення для практики навчання іноземної мови в середніх навчальних закладах;

  • володіти методами реферування й анотування іноземною мовою тексти публіцистичного дискурсу, а також дати їм власну оцінку в контексті сучасних світових подій.



Список авторів, уривки з творів яких винесено на іспит


  1. P. Mérimée « Carmen »

  2. V. Hugo « Les misérables »

  3. Stendhal « Le Rouge et le Noir »

  4. H. de Balzac « Eugénie Grandet »

  5. G. Flaubert « Madame Bovary »

  6. E. Zola « Germinal »

  7. G. de Maupassant « Nouvelles »

  8. A. Daudet « Nouvelles »

  9. A. Maurois « Nouvelles »

  10. A. de Saint- Exupéry « Terre des hommes »

  11. B. Clavel « Voyage du père »

  12. Fr. Mauriac « Noeud de vipères »

  13. M. Pagnol « Fanny »



Питання з теорії мови, які виносяться на іспит

  1. Les différents volumes informatifs du texte et les particularités de leur traduction.

  2. Les problèmes de la traduisibilité des unités linguistiques.

  3. Les principales étapes de la traduction d’un texte.

  4. La traduction comme science linguistique, l’objet de son étude et les liens avec d’autres disciplines.

  5. La théorie des correspondences. Trois types de correspondences lexicales: équivalence, analogie, remplacements adéquates.

  6. Les types des correspondences lexico-phraséologiques.

  7. Les réalias et leur traduction.

  8. La spécifité linguistique de la traduction des noms propres.

  9. La notion de traduction adéquate et ses types.

  10. Les transformations lexico-grammaticales dans la traduction.

  11. Les principales particularités de l’évolution du système vocalique en ancien français.

  12. Les principales particularités de l’évolution du système consonantique en ancien français.

  13. L’évolution des catégories grammaticales du nom en ancien français.

  14. L’évolution des temps indicatifs en ancien français.

  15. L’apport de la Pléiade dans le développement de la langue française.

  16. Les principales caractéristiques du développement morphologique des parties nominales en moyen français.

  17. Les principales caractéristiques du système pronominal en moyen français.

  18. Les principales caractéristiques du système grammatical du verbe en moyen français.

  19. L’évolution des formes impersonnelles du verbe en ancien français.

  20. Les tendances puristiques dans les ouvrages des savants du XVIII siècle.

  21. Les sources et la composition du vocabulaire français.

  22. La formation des mots composés en français moderne.

  23. La dérivation suffixale du français moderne.

  24. Les séries lexico-sémantiques du vocabulaire français: synonymes, antonymes, homonymes, paronymes.

  25. Les voies de l’enrichissement du fonds lexical de la langue française.

  26. La formation des mots et son rôle dans l’enrichissement du vocabulaire.

  27. L’objet d’étude de la lexicologie. Le fonds lexical essentiel et le contenu général du vocabulaire.

  28. La restriction et l’extension (l’élargissement) du sens du mot.

  29. La conversion comme moyen de la formation des mots nouveaux.

  30. Les emprunts comme source de l’enrichissement de la langue française.

  31. La lexicographie française et son évolution dans la péride du XVII au XX siècle.

  32. Les expressions phraséologiques et leurs types.

  33. Les parties du discours dans le français. Les problèmes du classement grammatical des mots.

  34. Le nom français et ses catégories grammaticales.

  35. Le système de l’article en français moderne.

  36. Les pronoms personnels et leur emploi.

  37. Le verbe français et ses catégories grammaticales: la catégorie du mode.

  38. Le verbe français et ses catégories grammaticales: la catégorie de l’aspect.

  39. Le classement lexico-sémantique des verbes français.

  40. Les problèmes grammaticaux liés à l’étude du conditionnel.

  41. Les problèmes grammaticaux liés à l’étude du subjonctif.

  42. Les groupements de mots comme objet d’étude de la grammaire.

  43. Les niveaux d’analyse de la phrase.

  44. Le sens grammatical. Les types des catégories grammaticales.

  45. Les caractéristiques morphologiques et sémantiques des verbes français.

  46. Les problèmes grammaticaux liés à l’étude du subjonctif.

  47. Les aspects paradigmatiques et syntagmatiques de l’étude de la grammaire.

  48. Les particularités de l’analytisme français.

  49. La notion du morphème et ses types.

  50. La notion de forme grammaticale. Les moyens linguistiques de son expression.

  51. La catégorie de la détermination et les moyens de son expression en français.

  52. Les types de prédicat verbal et leur expression dans la langue française.

  53. La catégorie du temps verbal: concordance des temps de l’indicatif.

  54. La grammaire de John Palsgrave et son rôle dans la normalisation de la langue française.

  55. La grammaire de Louis Maigret et son rôle dans la normalisation de la langue française.

  56. L’objet d’étude de la stylistique et ses liens avec d’autres disciplines linguistiques.

  57. Les styles fonctionnels et leurs principales caractéristiques.

  58. Le style comme une science philologique et l’histoire de son évolution.

  59. Les tropes et leur rôle stylistique: métaphore, métonymie, comparaison.

  60. Les figures de style et leur rôle: répétition, gradation, structures parallèles.

  61. Le style familier et ses particularités linguistiques (aspect phonétique, lexical et grammatical).

  62. Les archaïsmes et les néologismes et leur potentiel stylistique.

  63. L’évolution de la science stylistique en France.

  64. L’objet d’étude de la linguoculturologie française et les symboles du peuple français.

  65. La civilisation française : les 5 Républiques françaises, l’ histoire de leur formation.

  66. La situation de la langue française dans le monde.

  67. La politique linguistique en France.

  68. La notion de la francophonie.

  69. Les composants de l’Etat français: pouvoir exécutif et législatif.

  70. Les langues romanes et leur classement.

  71. La théorie des strats : substrat, superstrat, adstrat. La langue des leur rôle dans la formation de la langue française.

  72. La notion du latin vulgaire comme source de la langue française.

  73. Le processus de la romanisation des provinces de l’Empire romain.

  74. Le système phonétique latin lors de sa transformation en langues romanes.

  75. Le système grammatical du nom latin et sa transformation dans les langues romanes.

  76. Les méthodes traditionnelles de l’apprentissage des langues étrangères.

  77. Les principes méthodologiques de l’enseignement de la grammaire.

  78. Les principes méthodologiques de l’enseignement du lexique.

  79. Les principes méthodologiques de l’enseignement de l’expression orale et de l’audition.

  80. Les innovations méthodologiques dans l’enseignement des langues étrangères.



Критерії оцінювання

знань студентів на вступному іспиті з французької мови

на ступінь «Спеціаліст»


Відповідь студента оцінюється предметною комісією з французької мови за 200-бальною шкалою.


^ Відповідь у 176-200 балів оцінюється, коли студент демонструє високий рівень володіння матеріалом: творчо та оригінально виконує лінгвостилістичний аналіз тексту; вміє висловити власне ставлення до запропонованої тематики; правильно та швидко реагує на запитання викладача; вичерпно висвітлює теоретичні питання, вірно відповідає на всі додаткові питання; повністю та правильно виконує резюме газетної статті, вміє дати чітку, логічну і послідовну характеристику подіям, які в ній висвітлені.

При цьому допускає незначні похибки при викладі змісту запропо­но­ва­них завдань (мінус 4 балів), при логічності викладу матеріалу (мінус 4 балів), при вимові мовних одиниць (мінус 6 балів) та при вживанні граматичних і синтаксичних конструкцій (мінус 10 балів).


^ Відповідь у 150-175 балів оцінюється, коли студент демонструє середній рівень володіння матеріалом: виконує лінгвостилістичний аналіз тексту з незначними недоліками, проте логічно та послідовно викладає матеріал та правильно реагує на запитання викладача; висвітлює теоретичні питання з незначними недоліками, вірно відповідає на всі додаткові питання; виконує резюме статті, відображаючи її основну проблематику, володіє загалом навичками мовленнєвої компетенції.

При цьому допускає незначні похибки при викладі змісту запропо­но­ва­ного завдання (мінус 4 балів), при логічності викладу матеріалу (мінус 4 балів), при вимові мовних одиниць (мінус 6 балів) та при вживанні граматичних і синтаксичних конструкцій (мінус 10 балів).


^ Відповідь у 124-149 балів оцінюється, коли студент демонструє недостатній рівень володіння матеріалом: лінгвостилістичний аналіз тексту містить значні фактологічні та мовностилістичні помилки; відповідь на теоретичні питання не відображає їх головної мовної сутності; студент не дає чіткої відповіді на додаткові питання; зміст реферованої статті викладений без його зв’язку з актуальними світовими подіями.

При цьому допускає суттєві похибки при викладі змісту запропо­но­ва­ного завдання (мінус 4 балів), при логічності викладу матеріалу (мінус 4 балів), при вимові мовних одиниць (мінус 6 балів) та при вживанні граматичних і синтаксичних конструкцій (мінус 10 балів).


^ Відповідь у 0-123 бали оцінюється за відсутність знань з відповідного матеріалу: неспроможність виконати лінгвостилістичний аналіз тексту; відповісти на запропоновані теоретичні питання та на додаткові запитання; реферування газетної статті спотворює її зміст. Відповідь містить велику кількість мовних помилок, студент повільно чи неправильно реагує на запитання викладача і не може формулювати змістовні та логічні відповіді, не пояснює причинно-наслідкові зв’язки між явищами, його знання загалом мають несистемний характер.


^ РЕКОМЕНДОВАНА ЛІТЕРАТУРА

  1. Алисова Т.Б., Репина Т.А., Таривердиева М.А. Введение в ро­манскую филологию / Для студентов-романистов фи­лол. фак. и ун. – М., 1982.

  2. Алледорф К. А. Очерк по истории французского язык. М. 1959

  3. Бокадорова Н.Ю. Французская лингвистическая тради­ция XVIII – начала XIX века. – М.: Наука, 1987. – 151 с.

  4. Васильева Н.М., Пицкова Я.П. Французский язык: Тео­ре­тическая грамматика: Морфология: Синтак­сис: уч. для ин-тов и фак. иностр. языков. – М.: Высш. шк., 1991. – 299 с.

  5. Вацеба Р.В., Якубовська Н.О. Cours de lexicologie. 1-ère partie.– Чернівці: ЧНУ, 2003.

  6. Вацеба Р.В., Якубовська Н.О. Cours de lexicologie. 2-ème partie = Курс лекцій з лексикології французької мови. Частина 2-га. – Чернівці: Рута, 2004.

  7. Виноградов В.С. Введение в переводоведение (общие и лек­си­ческие вопросы) / В.С.Виноградов. – М.: РАО, 2001. – 224 с.

  8. Гак В.Г. Теоретична грамматика французского язы­ка. Мор­фология: учеб. для филол. фак. ун-тов. – 2 изд. испр. и доп. – М.: Высш. шк., 1986. – 312 с.

  9. Гак В.Г. Теоретическая грамматика француз­ско­го языка. Синтаксис: для ин-тов и фак. иностр. язы­ков. – М.: Высш. шк., 1981. – 208 с.

  10. Гладка В.А. Соціолінгвістична характеристика романо­мов­ного ареалу: Навчальний посібник. – Чернівці: Книги – ХХІ, 2010.

  11. Гладка В.А. Фонетична система латинської мови та її роз­ви­ток у сучасних романських мовах: навч. посібник. – Чер­­нівці: Чернівецький нац. ун-т, 2010.

  12. Гладка В.А., Князєва Д.А. Histoire de la langue française : навчальний посібник. – Чернівці: Рута, 2008. – 108 р.

  13. Долинин К.А. Интерпретация текста: учебн. пособие. – М.: Просвещение, 1985. – 288 с.

  14. Драненко Г.Ф. Методичні поради для аналізу худож­ньо­го тексту. – Чернівці: Рута, 2003. – 102 с.

  15. Коптілов В.В. Теорія і практика перекладу / В.В. Копті­лов. – К. : Юніверс, 2003. – 280 с.

  16. Левит З.Н. Очерки по лексикологии современного французского языка. – М., 1969.

  17. Лопатникова Н.Н., Мовшович Н.А. Лексикология современного французского языка. – М.: Высшая школа, 1982.

  18. Методика викладання французької мови у ВШ: курс лекцій/укл. Д.А. Руснак. – Чернівці: ЧНУ, 2011. – 144 с.

  19. Попович М.М. Теоретична граматика французь­кої мови. Морфологія: навчальний посібник. – Чер­нівці: Букрек, 2010. – 288 с.

  20. Попович М.М. Сучасні методи дослідження мови: курс лек­цій. – Чернівці: ЧНУ, 2010. – 156 с.

  21. Попович М.М. Основи теорії мовної комунікації: кон­с­пект лекцій. – Чернівці: Рута, 2008 р. 151 с.

  22. Реферовская Е.А., Васильева А.К. Теоретическая грам­ма­ти­ка современного французского языка. – 2 изд. – Л.: Про­све­ще­ние, 1973. – Часть I: Морфология. – 430 с.; Часть II. Син­так­сис. – 357 с.

  23. Руснак Д.А. La didactique du français langue étrangère dans le secondaire: навч. посібник / Д.А.Руснак. – Чернівці: Чер­­ні­вецький нац. ун-т, 2010. – 115 с.

  24. Сваткова Т.Д., Вєдіна І.В. Франція. Посібник з країнознавства. – К.: Видавець Карпенко В.М., 2008. – 280 с.

  25. Соколова В.С., Портнова Н.И. Фонетика французской разговорной речи. – М., 1990.

  26. Степанов Ю.С. Французская стилистика. – М., 1965.

  27. Стилістика французької мови: курс лекцій / Укл. Я.І.Пащук. – Чернівці: Рута, 2003. – 118 с.

  28. Хованская З.И., Дмитриева Л.Л. Стилистика французского языка. – М., 1991.

  29. Guide de la littérature française contemporaine = Путівник із но­віт­ньої французької літератури: У 2 ч. / Укл. Г.Ф.Дра­нен­ко. – Чернівці: Рута, 2006. – 96 p.

  30. Nyrope Kr. Grammaire historique de la langue française: еn 2 vol. – Copenhague: Det Nordiske Forlag, 1899. – T.1. – 488 p.; T2, 1903. – VIII, 453 p.

  31. Tcherednitchenko A. Théorie et pratique de la traduction / A.Tcherednitchenko, Y. Koval. – Kiev: Lybid, 1995. – 319 p.



Програму затверджено на засіданні предметної комісії кафедри романської філології та перекладу факультету іноземних мов Чернівецького національного університету імені Юрія Федьковича (протокол № 5 від 14.12.2011)


Голова предметної комісії В.А. Гладка

Схожі:

Міністерство освіти І науки, молоді та спорту України Чернівецький національний університет імені Юрія Федьковича iconМіністерство освіти І науки, молоді та спорту України Чернівецький національний університет імені Юрія Федьковича

Міністерство освіти І науки, молоді та спорту України Чернівецький національний університет імені Юрія Федьковича iconМіністерство освіти І науки, молоді та спорту України Чернівецький національний університет імені Юрія Федьковича

Міністерство освіти І науки, молоді та спорту України Чернівецький національний університет імені Юрія Федьковича iconМіністерство освіти І науки, молоді та спорту України Чернівецький національний університет імені Юрія Федьковича «Затверджую»

Міністерство освіти І науки, молоді та спорту України Чернівецький національний університет імені Юрія Федьковича iconМіністерство освіти І науки, молоді та спорту україни чернівецький національний університет імені юрія федьковича «затверджую»
move to 0-202017
Міністерство освіти І науки, молоді та спорту України Чернівецький національний університет імені Юрія Федьковича iconМіністерство освіти І науки, молоді та спорту україни чернівецький національний університет імені юрія федьковича «затверджую»
move to 0-6326307
Міністерство освіти І науки, молоді та спорту України Чернівецький національний університет імені Юрія Федьковича iconМіністерство освіти І науки, молоді та спорту україни чернівецький національний університет імені юрія федьковича «затверджую»
move to 0-202016
Міністерство освіти І науки, молоді та спорту України Чернівецький національний університет імені Юрія Федьковича iconМіністерство освіти І науки, молоді та спорту України Чернівецький національний університет імені Юрія Федьковича Географічний факультет
Кафедра соціальної географії та рекреаційного природокористуванння
Міністерство освіти І науки, молоді та спорту України Чернівецький національний університет імені Юрія Федьковича iconМіністерство освіти І науки, молоді І спорту України Чернівецький національний університет імені Юрія Федьковича
Для вступників з обмеженими фізичними можливостями на освітньо-кваліфікаційний рівень
Міністерство освіти І науки, молоді та спорту України Чернівецький національний університет імені Юрія Федьковича iconМіністерство освіти І науки, молоді І спорту України Чернівецький національний університет імені Юрія Федьковича „затверджую”
Методи поліпшення завадостійкості радіоелектронних пристроїв на інтегральних мікросхемах
Міністерство освіти І науки, молоді та спорту України Чернівецький національний університет імені Юрія Федьковича iconМіністерство освіти І науки, молоді І спорту України Чернівецький національний університет імені Юрія Федьковича
Проаналізуйте процес конституційної реформи в Україні та перспективи його розвитку
Міністерство освіти І науки, молоді та спорту України Чернівецький національний університет імені Юрія Федьковича iconМіністерство освіти І науки, молоді І спорту України Чернівецький національний університет імені Юрія Федьковича „затверджую”
Методи поліпшення завадостійкості радіоелектронних пристроїв на інтегральних мікросхемах
Додайте кнопку на своєму сайті:
Документи


База даних захищена авторським правом ©zavantag.com 2000-2013
При копіюванні матеріалу обов'язкове зазначення активного посилання відкритою для індексації.
звернутися до адміністрації
Документи