Ректор С. В. Мельничук icon

Ректор С. В. Мельничук




Скачати 421.01 Kb.
НазваРектор С. В. Мельничук
Дата24.09.2012
Розмір421.01 Kb.
ТипДокументи

Міністерство освіти і науки, молоді та спорту України

Чернівецький національний університет імені Юрія Федьковича


ЗАТВЕРДЖУЮ

Ректор ___________С.В.Мельничук


“____”__________________2012 р.


ПРОГРАМА

ФАХОВОГО ІСПИТУ

для вступників на освітньо-кваліфікаційний рівень

Магістр”

(повна форма навчання)


спеціальність 8.02030102 – Релігієзнавство


Схвалено Вченою радою філософсько-теологічного факультету


Протокол № 6 від 25 січня 2012 р.


Голова ради проф. Балух В.О.


Чернівці-2012

ЗАГАЛЬНЕ РЕЛІГІЄЗНАВСТВО
^

Тема 1. Предмет, структура і завдання курсу


Релігієзнавство як наука. Предмет, завдання та полідисциплінарний вияв релігієзнавства (філософія релігії, психологія релігії, антропологія релігії, історія релігії, футурологія релігії, культурологія релігії, географія релігії, демографія релігії, соціологія релігії). Методологія дослідження світоглядних культур. Принципи та методи викладання релігієзнавчих дисциплін.
^

Тема 2. Релігія як комунікативно-ціннісний феномен та

суспільно-історичне явище


Поняття про релігію. Науково-філософський і релігійно-богословський підходи до витлумачення природи релігії (релігієзнавчі та теологічні концепції про походження та природу). Е.Тейлор – родоначальник науки про релігію як самостійної галузі знання. Вклад у становлення релігієзнавства Дж. Леббока, Дж. Фрезера, Г. Спенсера, Ф. Енгельса та інших мислителів. М.Т. Цицерон, Л.Ц. Лактацій, Августин Блаженний, С.Булгаков, О. Мень – теоретики богословського витлумачення природи релігії. Структура релігії (зовнішня та внутрішня). Рівні релігійної свідомості (концептуальний і буденний). Проблеми історичної періодизації типів і видів релігії. Соціальні функції релігії та їх еволюція.

Тема 3. Ранньоісторичні форми релігії

Поняття про первісні релігійні вірування. Зародження первісних вірувань. Основні стадії їх еволюції: найдавніша і давня. Форми первісних релігійних вірувань (фетишизм. анімізм, магія, культ предків, тотемізм, зооморфізм, шаманізм). Типологічні риси ранньоісторичних форм релігії. Вірування давніх слов’ян.

Тема 4. Етнічні релігії

Визначення етнічних релігій. Історичне підґрунтя та хронологічні межі виникнення етнічних релігій. Основні типологічні риси та еволюція етнічних релігій. Загальна характеристика етнічних релігій (давньоіранська, давньоєгипетська, давньогрецька, давньоримська, давньокитайська, давньослов’янська). Етнонаціональні релігії (індуїзм, джайнізм, сикхізм, конфуціанство, даосизм, зороастризм) та етнодержавні релігії (іудаїзм, синтоїзм – до 1946 р.). Особливості віровчення та обрядово-культової практики етнонаціональних та етнодержавних релігій.

Тема 5. Світові релігії

Поняття про світові релігії та їх загальна характеристика (буддизм, християнство, іслам). Буддизм як світова релігія: основи віровчення, обрядово-культова практика та напрями. Морально-ціннісний потенціал буддійського віровчення. Християнство як світова релігія: історія становлення та формування догматики. Еволюція християнства: Православ’я, Католицизм і Протестантизм. Загальна характеристика Біблії. Біблія в контексті духовно-культурного розвитку людства. Іслам: історія виникнення, специфіка віровчення та культу. Основні історичні віхи становлення ісламу та специфіка функціонування мусульманських громад у сучасному світі. Загальна характеристика та провідні ідеї Корану.

Тема 6. Новітні релігійні течії і рухи

Визначення та проблеми типологізації новітніх релігій. Основні чинники появи, географія поширення, кількісні та якісні показники НРТ. Специфічні риси НРТ та особливості співіснування новітніх релігійних течій і традиційних релігійних систем. Місіонерської робота, тенденції розвитку та форми функціонування НРТ в етноконфесійному просторі України. Основні порушення законодавства з боку неорухів.

Тема 7. Сучасний стан релігій в Україні та в регіоні

Релігія та Церква в Україні: історичний контекст та сучасні реалії. Сучасний стан релігійних організацій в Україні (статистичні дані про основні релігійні течії). Специфіка функціонування православних церков в Україні. Перспектива створення Єдиної Помісної Церкви. Проблема забезпечення конфесій культовими приміщеннями і кадрами. Роль традиційних (історичних) і нетрадиційних релігійних утворень у становленні духовності та інтегруванні українського суспільства. Особливості та тенденції релігійної ситуації в регіоні (Чернівецька область).

Тема 8. Вільнодумство і атеїзм – історичні форми

критичного аналізу релігії

Поняття про вільнодумство та атеїзм. Вільнодумство і атеїзм як специфічні форми світоглядної культури. Історична періодизація вільнодумства. Вільнодумство Стародавнього світу, епохи Середньовіччя та Відродження. Радикальні форми вільнодумства: французький атеїзм ХVІІІ ст. і марксистсько-ленінський атеїзм. Природничонаукове вільнодумство. Провідні тенденції сучасних форм вільнодумства.

Тема 9. Свобода совісті і правове регулювання

церковно-державних відносин в Україні

Поняття про свободу совісті як конституційно-правову категорію. Історичні етапи становлення свободи совісті. Джерела нормативно-правового регулювання свободи совісті вітчизняного та міжнародного походження. Конституційні положення про свободу совісті та віросповідання в Україні. Закон "Про свободу совісті та релігійні організації". Проблеми реалізації принципу відокремлення церкви від держави та школи від церкви. Роль законодавчих актів для встановлення міжрелігійного діалогу та релігійної толерантності.


^ СПИСОК РЕКОМЕНДОВАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ

  1. Академічне релігієзнавство: Підручник / За наук.ред.проф.А.Колодного. – К., 2000.

  2. Докаш В.І., Лешан В.Ю. Загальне релігієзнавство: Навч. посібник. – Чернівці: Книги – ХХІ. 2005.

  3. Лешан В.Ю. Основи релігієзнавства: Підручник. – Чернівці: Рута, 2006.

  4. Шевченко В.М. Словник-довідник з релігієзнавства. – К.: Наук. думка, 2004.

  5. Чорненький Я.Я., Лешан В.Ю. «Релігієзнавство: кредитно-модульна система»: Підручник (Навчально-методичний комплекс). – Львів: Українська академія друкарства, 2010.

  6. Ходькова Л.П. Релігієзнавство: Навчальний посібник. – Львів, 2000.

  7. Колодний А. Релігійне сьогодення України. — К., 2009.

  8. История атеизма и свободымыслия в Европе. – М., 1986.

  9. Любаченко В.І. Історія протестантизму в Україні: Курс лекцій. – К., 1996.

  10. Мень А. История религии в поисках пути, истины и жизни. – М., 1991. – Т.1-2.

  11. Нові релігійні течії та організації в Україні (упорядник Л.Филипович). – К., 1997.

  12. Релігійна свобода: історичне підґрунтя, правові основи і реалії сьогодення // Наук.збірник за заг.ред.проф.А.Колодного. – К., 1988.

  13. Свобода віровизнання. Церква і держава в Україні. – К., 1996.

  14. Тальберг Н. История христианской церкви. – М., 1994.

  15. Токарев С.А. Религия в истории народов мира. – М., 1986.

^ ІСТОРІЯ ХРИСТИЯНСТВА


Тема 1. Предмет, структура і завдання курсу

Предмет і завдання курсу ”Історія християнства”. Періодизація християнської історії. Історіографічна та джерельна база курсу.

Тема 2. Доба виникнення християнства. Світогляд та релігійні культи. Роль Палестини

Економічний та політичний лад. Криза полісного ладу, колегії та асоціації. Елліністичний світогляд та його особливості. Вплив філософських шкіл, східні культи та поєднання їх з традиціями і місцевими віруваннями. Роль іудейських релігійно-політичних партій. Месіаністичні та есхатологічні мотиви.

Тема 3. Християнство перших століть нашої ери

Джерела з історії перших християн. Ісус Христос та Апостоли. Есхатологічний та соціальний вимір християнства у часи його виникнення. Ісусова проповідь та завдання апостолам. Петро і Павло як засновники Римської церкви. Внутрішня організація християнської церкви у перші три століття н.е. Відносини помісних церков. Причини виникнення єретичних релігійних течій та їхній вплив на суспільство.

Тема 4. Християнство епохи Вселенських соборів (IV-VIII cт.)

Поширення християнства та «Велике переселення народів». Політика імператора Костянтина І. Церковна організація формування Східних патріархатів та Римського престолу. Передумови та причини проведення Соборів. Християнське Богослужіння часів Вселенських соборів.


Тема 5. Догматика, засади віровчення, особливості богослужіння, церковна організація

Основні догмати християнської релігії. Догматичне вчення про Святу Трійцю як центральне у християнській догматиці. Символ Віри. Християнські таїнства та обряди, християнське богослужбове «Коло». Християнські свята. Семантика християнського храму. Культові особливості християнських конфесій.

Тема 6. Біблія як священна книга християн.

Біблійний канон. Біблійні апокрифи. Переклади Біблії. Основні ідеї та мотиви Біблії. Шлях прямого Одкровення. Проблеми розуміння. Відмінність культур та цивілізацій. Церковно-синагогальна традиція. Біблеїстика XVIII – XIX ст. Історико-культурний і контекстуальний аналіз. Лексико-синтаксичний аналіз. Теологічний аналіз.

Тема 7. Ортодоксальне християнство: суспільна історія розділеної Церкви. Догматичні відмінності між течіями ортодоксального християнства. Культові особливості у православ’ї і католицизмі.

Католицька церква у Середні віки. Зміцнення папської влади. Хрестові походи. Система урядування Римської церкви. Католицькі школи та університети.

Православні землі після розділення церков. Устрій православних церков Сходу під ісламським пануванням. Православ’я і національно-визвольний рух європейських народів. Вселенське православ’я.

Джерела віровчення. Особливості Римо-католицької церкви як чинник розділення. Католицький догмат про непомильність Папи Римського і Православний принцип соборності. Критика з боку протестантів і православних. Два типи богослужіння: богословське трактування. Особливості церковних свят.

Побудова та оздоблення храму. Літургія – меса. Церковна організація у православних та католицьких церквах. Чернече життя. Різниця календарів. Догматичні, культові та організаційні відмінності й пошуки християнської ідентичності.

Тема 8. Реформоване християнство: ранній та пізній протестантизм. Протестантські конфесії в Україні. Протестантська колонізація XVIII-XX ст.

Німецька реформація. Мартин Лютер. Анабаптисти. Женевська реформація. Жан Кальвін. Реформація у Британії. Лютеранство та Кальвінізм. Пізній протестантизм та його зв'язок з раннім. Історичні умови виникнення. Адвентизм, Мормони, Армія спасіння, Свідки Єгови.

Попередники протестантизму в Україні. Ранній протестантизм в Україні. Поява баптизму в Україні. Баптизм у Західній Україні. Євангелістське християнство. Поява адвентизму. П’ятидесятницький рух. Свідки Єгови в Україні.

Тема 9. Християнські конфесії в тоталітарному суспільстві радянської моделі. Зміна тенденцій у відносинах тоталітарного режиму щодо церкви

у 80 –х роках ХХ ст.

Етапи розвитку церковно-державних відносин, атеїзація радянської держави та боротьба комуністичного режиму проти релігії та церкви. Зміни у стосунках між православною церквою та радянським урядом після Великої Вітчизняної війни.

Стосунки між державою і релігійними організаціями, синхронність у процесах демократизації суспільства наприкінці 1980-х рр. Законотворча діяльність у сфері релігійного життя.

Тема 10. Християнство у незалежній Україні. Церква в контексті національно життя.

Відродження Українського православ’я. Причини виникнення трьох течій Православ’я. Процес відновлення Української греко-католицької церкви. Проблема міжристиянського порозуміння.

Основна класифікація новітніх течій та рухів: Проблема відносин з історичними та традиційними церквами в Україні.


^ СПИСОК РЕКОМЕНДОВАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ

  1. Болотов В.В. История Церкви в период вселенських соборов. - М., 2007.

  2. Болотов В.В. Лекции по истории древней Церкви. - Харвест, 2008. - Тт. 1-4.

  3. Болотов В.В. Собрание церковно-исторических трудов. - М.: Мартис, 1999 - 2002. - Тт. 1 - 4.

  4. Головащенко С. Історія християнства. - К., 1999. - 350 с.

  5. Докаш В.І., Лешан В.Ю. Загальне релігієзнавство: Навчальний посібник. – Чернівці, 2004.

  6. Історія релігії в Україні : в 10-ти т. – [вид. 2-ге, доп.]. – Т. 6 : Пізній протестантизм України. - К.-Дрогобич, 2008.

  7. Історія релігій в Україні: Навч.посібник / А.М.Колодний, П.Л.Яроцький, Б.О.Лобовик. – К., 1999.

  8. Любащенко В.І. Історія протестантизму в Україні: Курс лекцій. – К., 1996.

  9. Мень А. История религии. Пути христианства. – М., 2005.

  10. Нові релігійні течії та організації в Україні. – К., 1997.

  11. Санников С.В. Огляд історії християнства. - К., 2007.

  12. Остащук І. Релігійна символіка. - Івано-Франківськ: Вид. Третяк І. Я., 2008.

  13. Поснов И.Э. История Христианской Церкви. - М., 2007.

  14. Релігієзнавчий словник / За ред. проф. А. Колодного і Б. Лобовика. – К., 1996.

  15. Релігія і нація в суспільному житті України і світу. - К., 2006.

  16. Релігія і Церква в сучасних українських реаліях. - К., 2007.

  17. Свенцицкая И. С. Апокрифы древних христиан. - М., 2004.

  18. Свенцицкая И. С. Раннее христианство: страницы истории. — М., 1989.

  19. Свенцицкая И. С. Тайные писания первых христиан. — М.: Политиздат, 1980.

  20. Свенцицкая И. С. Судьбы апостолов. Мифы и реальность. - М., 2005.

  21. Свенцицкая И. С. Первые христиане и Римская империя. - М., 2003.

  22. Табак Ю. Православ'я і католицтво: Основні догматичні та обрядові розбіжності (Короткі нариси). - Львів: Вид-во Українського Католицького Університету, 2007.

  23. Тальберг Н.Д. История христианской Церкви. – К., 2007.

  24. Шафф Ф. История христианской Церкви. В 7-и тт. - СПб., 2007 - 2011.

  25. Энциклопедия для детей. Религии мира. – М., 1999. – Т.6.


^ ФІЛОСОФІЯ РЕЛІГІЇ


Тема 1. Предмет, форми та функції філософії релігії

Філософія як рефлексія над світоглядним самовизначенням людини у світі. Релігійні виміри зв’язку «людина – світ» у контексті філософської предметності. Філософія релігії як складник теоретичного релігієзнавства і його методологічне підґрунтя. Релігія крізь призму онтології, гносеології, теорії цінностей, праксеології, історіософії. Релігієзнавчий контекст основних функцій філософської свідомості. Типи філософії релігії.

Тема 2. Історичні виміри становлення філософії релігії

Розвиток філософських уявлень про релігію як закономірний компонент історико-філософського процессу. Підходи до пояснення джерел і сутності релігії від античності до Нового Часу. Історико-філософський контекст теологічної, натуралістичної, гносеологічної, психологічної, конвенціональної та інших ідей щодо релігії. Історичні форми філософської критики релігії. Д. Юм про «природну історію релігії», її походження, антропологічні основи та форми. Основи Кантової філософії релігії. Філософія релігії Геґеля як взірець філософської теології. Л. Фейєрбах про антропологічні чинники релігійної свідомості. Тенденції філософського тлумачення релігії в післяпросвітницьку добу (романтизм, позитивізм, марксизм, філософія життя)

Тема 3. Світоглядно-методологічні засади та зміст основних релігієзнавчих теорій

Теорії релігії як основа наукового потенціалу релігієзнавства. Систематизація релігієзнавчих теорій за основним пояснювально-методологічним принципом. Взаємозв’язок і синтетичний потенціал основних типів релігієзнавчих теорій. Теолого-конфесійні тлумачення та їх філософський інструментарій. Філософсько-соціологічні концепції. Біологічні та психологічні теорії. Етнологічні основи пояснення релігії. Міфологічні концепції та їх філолого-лінгвістичний інструментарій. Методологічний потенціал основних теорій релігії та форми їх синтезу в контексті сучасної релігієзнавчої науки

Тема 4. Релігія як світогляд: сутність та чинники формування

Етимологія, значеннєве поле та різномовні еквіваленти терміна «релігія» (лат. religio). Проблема дефініції поняття «релігія». Світоглядний характер релігії. Релігія та її зв’язки з іншими типами світогляду. Поняття передумов або чинників («коренів») релігії. Мотиви, форми та способи релігійної аксіологізації й сакралізації образу світу. Психологічні, ціннісні та інтелектуальні (когнітивні) основи релігійної свідомості.

Тема 5. Релігійна віра як основа релігійного досвіду. Світоглядні підходи до обґрунтування чи заперечення змісту віри

Релігійна віра як основа релігійного досвіду. Образ Бога та ідея безсмертя у світлі віри. Проблемне поле: «віра і знання», «віра як знання» (про Бога), «віра або знання», «віра і таїна сакрального». Структура віри. Віра як уявлення і як акт. Теологічні підходи до тлумачення віри. Відмінність між теологічним і філософським поглядами на віру. Філософська проблематизація джерел і змісту віри. Факт смертності як чинник ідеї безсмертя. Потреба життєвої нескінченності як вихідний мотив волі вірити і чинник ціннісної значущості змісту релігійного знання. Відмінність між особистісним і абстрагованим образами Божества. Зміст і метафізичний контекст філософського теїзму. «Докази буття Бога» крізь призму філософської рефлексії.

Тема 6. Множинність релігійного досвіду в контексті полікультурності

Багатокультурність і ціннісний плюралізм як атрибути цивілізаційного розвитку. Проблема «універсальної сутності» релігії у світлі багатовір’я та різнослав’я. Історіософські тлумачення багаторелігійності. Міжрелігійні стосунки: потенціал солідаризації людства чи підґрунтя розбрату? – історичний досвід та тенденції сьогодення.

Тема 7. Релігія в системі духовної культури

Культура як універсум духовно-практичного самоздійснення людини. Особливе становище релігії і релігій у системі духовної культури Теологія про «надкультурну» природу і смисл релігії. Богословські тлумачення релігії як смислового базису (або субстанції) всіх сфер духовної культури. П. Тілліх про релігійні виміри трьох типів культури – теономної, гетерономної та автономної. Світсько-гуманітарний погляд на релігію як іманентний елемент культури. Форми синтезу всередині релігії явищ мистецтва, моралі, права, політики, теоретичного знання. Історичні трансформації місця релігії в культурі та соціумі. Секуляризація як важлива прикмета новочасної і новітньої культури. Смисл і суперечності релігійно-культурних процесів у сучасному світі й Україніґ

Тема 8. Релігійний досвід і наукове знання:

історичний контекст та актуальні проблеми взаємодії

Спільне та відмінне між релігією і наукою як формами духовного освоєння людиною світу. Ціннісний нейтралітет «чистої» науки і смисложиттєвий характер релігійного досвіду. Проблема віри і знання та актуальні ракурси її розгляду. Наукова і релігійна картини світу. Суперечності взаємин між наукою і релігією (та церквою) на ґрунті різних цивілізацій та історичних епох. Релігія і наука як чинники взаємної еволюції. Проблема релігійних елементів у світській освіті. Глобальні проблеми сьогодення крізь призму науки і релігії

Тема 9. Релігія і мораль. Релігія і безрелігійний світогляд

Моральна свідомість у контексті релігійного і безрелігійного світогляду. Зв’язок віри в Бога і доброчесності. Моральний вибір у контексті співвідношення наявного і сподіваного. Моральна гідність і претензії на безсмертя та потойбічну віддяку. Обґрунтування моральних цінностей в контексті біблійних релігій. Християнська морально-етична програма і історичний досвід релігійно-церковної практики. Моральний потенціал безрелігійного світогляду (атеїзму). Смисложиттєві основи позарелігійної людяності.


^ СПИСОК РЕКОМЕНДОВАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ

  1. Попов М.В. Філософія релігії. – К, 2007.

  2. Дейвіс Б. Вступ до філософії релігії. – К., 1996.

  3. Добреньков В. И., Радугин А. А. Методологические вопросы исследования религии: спецкурс. – М., 1989.

  4. Кимелев Ю. А. Современная западная философия религии. – М., 1989.

  5. Кимелев Ю. А. Философия религии: Систематический очерк. – М., 1998.

  6. Митрохин Л. Н. Философия религии. – М., 1993.

  7. Религиоведение: Учебное пособие и Учебный словарь-минимум по религиоведению. – М., 2004.

  8. Томпсон М. Философия религии. – М., 2001.

  9. Яблоков И. Н. Основы теоретического религиоведения. – М., 1994.

  10. Бродецький О.Є. Філософія релігії. – Чернівці, 2008.

  11. Дисциплінарне релігієзнавство. Навчальний посібник За науковою редакцією А.Колодного. – К., 2010.

  12. Философия религии: альманах. – М., 2007.

  13. Философия религии: альманах. – М., 2010.

  14. Религия в ценностных измерениях: Материалы научн. конф. «Философия и религия на рубеже тысячелетий». – Уфа, 2000.

  15. Религия. Философия. Культура. – М., 1992.


^
СОЦІОЛОГІЯ І ПСИХОЛОГІЯ РЕЛІГІЇ



Тема 1. Соціологія релігії як галузь наукового знання


Соціологія релігії в структурі релігієзнавства. Об’єкт і предмет соціології релігії. Структура соціології релігії, система категорій і понять. Методи соціології релігії – категоріально-концептуальні і конкретно-соціологічні. Методологічні принципи соціології релігії. Принципи об’єктивності, історизму, конкретності, структурно-функціонального, інституціонального підходів у соціологічному релігієзнавстві. Функції соціології релігії. Соціологія релігії в системі загальносоціологічного значення. Соціологія релігії і практика суспільного життя.
^

Тема 2. Історія виникнення та розвитку соціології релігії


Передумови виникнення соціології релігії (криза феодально-релігійної свідомості, критика феодальних суспільних відносин з боку французьких енциклопедистів ХVІІ ст., формування інтересу до питань соціальної ролі релігії в житті суспільства). Час виникнення соціології релігії та її засновники. Вклад І.Конта у розвиток соціології релігії. Концепція М.Вебера про релігію як необхідний компонент суспільства. Класифікація соціальних функцій Г.Спенсера. Вчення Е.Дюркгейма про релігію як соціальний інтегратор. Антирелігійний підхід до розуміння релігії Л.Феєрбаха, К.Маркса, та Ф.Енгельса про соціальну сутність релігії. Проблема соціальної значимості релігії у вченні М.Вебера. Феноменологічний напрямок дослідження релігії (П.Бергер, І.Лукман). Функціональна теорія та теорія конфліктів як два напрямки дослідження релігії в сучасній західній соціології. Основні етапи розвитку та напрямки дослідження вітчизняної соціології релігії.
^

Тема 3.Релігія як предмет соціологічного аналізу


Поняття та основні визначення релігії. Соціологічне розуміння феномену релігії. Специфіка соціологічного аналізу релігії. Дихотомія підходів до проблеми виникнення релігії: богословсько-теологічний та науковий. Соціальні, гносеологічні та психологічні корені релігії. Соціумний та соціокультурний детермінанти виникнення релігії. Соціологічні принципи класифікації релігії (за Г.Гегелем, М.Вебером, Р.Беллою). Фундаментальна класифікація релігії Р.Белли [примітивний, архаїчний, історичний, ранньосучасний (ранньомодерний) і сучасний (модерний) етапи]. ,,Громадянська релігія” як сучасний релігійний феномен. ,,Структурний” метод класифікації релігії (догматичний, емоціанально-етичний, традиціоналістський типи).

Тема 4. Суспільно – функціональний характер релігії.

Релігія як продукт історичного розвитку цивілізації та соціальний інститут. Діалектика відносин «релігія-суспільство», «держава-церква». Дихотомія підходів структури релігії. Проблема критеріїв структуризації релігії. Структура релігії за Д.Марковичем (ідея надприродного, почуття поваги і страху, релігійні символи, ритуал, релігійні організації і служителі). П’ятиелементна структура релігії: доктрина, міф, етичні цінності, ритуали. Проблема сутності і походження ритуалу. Структурування релігії за Джонстоуном: групи віруючих, священні предмети, віросповідання, ритуал, система норм та приписів. Соціологічна структуризація складників релігії (релігійна свідомість, релігійна діяльність, релігійні відносини, релігійні інститути та організації). Соціальна природа релігії та її функціональність.

Трансцендування як компенсація земної втраченості. Ціннісно-нормативний характер релігії. Дуалізм прояву соціальних функцій релігії (інтеграція та дезінтеграція суспільства).
^

Тема 5. Релігія та основні соціальні інститути суспільства


Релігія і суспільство. Релігія як суспільне явище. Соціологічне визначення релігії. Релігія як суспільне явище. Соціальна роль і сутність релігії, її суспільно-функціональна структура. Релігійна свідомість. Релігійна діяльність, релігійні відносини, релігійні організації. Релігія як специфічна підсистема. Функціональність релігії, її структура і рівні. Соціальні функції релігії. Функції і роль церкви (релігійних організацій). Релігія і політика. Релігійна ідеологія. Суспільні конфлікти і релігія. Релігія і культура. Релігія і бізнес. Релігія і сім’я. Глобальні проблеми сучасності і релігія. Секуляризація і вільнодумство. Секуляризаційні процеси в сучасному світі.

Тема 6. Соціологічне осмислення релігійного життя в Україні

Релігійна ситуація та релігійна мережа України в її соціологічних вимірах; конфесійна структура та географія релігій на українських теренах; функціональна роль релігії в сучасному українському суспільстві. Тенденції зміни конфесійного життя та динаміка релігійності в Україні. Внутрішньоцерковні процеси та проблеми міжконфесійних відносин і релігійної конфліктності. Релігійність як форма ідентифікації українського етносу. Релігія в контексті державотворчих процесів. Релігія і проблеми національного життя. Релігія як соціальний інтегратор українського суспільства.

Тема 7. Предмет і місце психології релігії в системі наукового знання

Психологія релігії в структурі релігієзнавства. Структура психології релігії. Об’єкт дослідження – емоційний вимір релігії, предмет вивчення – релігійні почуття, переживання. Основні завдання психології релігії. Релігійний досвід, настрої, вольові мотиви, установки, спонуки, порухи (порив, раптове прагнення, бажання) – проблемне поле психології релігії. Психологія релігії як синтез двох галузей знання: психології і теології. Специфіка психології релігії як дисциплінарного утворення. Загальна та часткова психологія релігії. Специфіка релігійних почуттів: екстаз, одержимість, прозорливість, релігійний страх, фанатизм та ін. Їх відмінність за інтенціональністю (спрямованістю на об’єкт) від естетичних, моральних та ін. почуттів. Об’єкт релігійних емоцій, переживань – позаприродні феномени (інколи реальні предмети чи істоти: ікона, хрест, вождь, святий тощо). Ілюзія досягнення реального результату. Багатовимірність методологічних принципів дослідження психології релігії.
^

Тема 8. Психологічні корені релігії і релігійності


Поняття релігійності та основні методи її вивчення. Виміри індивідуальної релігійності: віра в надприродне, специфічний релігійний досвід, релігійна поведінка. Різноманітність підходів щодо формування індивідуальної релігійності: Д.Ж.Пратта, Ч.Глока, Г.Оллпорта, Д.Бетсона. Дослідники психології релігії про основні фактори, що формують індивідуальну релігійність: потреба з’ясування незрозумілих станів (хвороба, пологи, сновидіння тощо); складні життєві ситуації (криза, фрустрація – почуття тривоги, напруги, відчаю, гніву), які вимагають активізації захисних механізмів; постійна наявність почуття невпевненості, провини та тривоги, зниженню інтенсивності яких допомагає релігійний культ, пошук цінностей життя, подолання страху смерті. Методи дослідження психологічних чинників релігії і релігійності: інтроспекція, спостереження, експеримент, вивчення особистих документів, психотерапевтичний аналіз, анкетування, інтерв’ю, опитування. Основні етапи соціологічного дослідження психологічних передумов формування релігійного світобачення.
^

Тема 9. Релігійний досвід і його типи


Поняття релігійного досвіду. Переконання як основа релігійного досвіду. Релігійний досвід – сакралізація переважаючої реальності. Його головна ознака – ставлення до досвіду як до священного. Суперечливість релігійного почуття – поєднання страху і любові, потяг до священного і страху перед ним. Типи релігійного досвіду за Р.Старком: стан, коли людина усвідомлює, відчуває, знає існування або присутність божественного чи священного; обопільне визначення – людина відчуває божественне, що відчуває існування людини; взаємодія між людиною і божественним на зразок любові або дружби; відчування людиною власної обраності або того, що через неї діє божественне. Релігійний досвід і традиція. Традиція як посередник між релігійним досвідом і соціумом.
^

Тема 10. Природа, вияви і структура релігійної віри


Релігійна віра як вияв психологічного феномену; явище, що містить вольовий та емоційний компоненти, готовність діяти заради мети, досягнення якої не гарантовано. Об’єкт та предмет віри. Протилежність істини віри істинам знання. Віра – феномен, що не потребує наукової перевірки, аргументації. Різні площини пізнання світу наукою і релігією. Віра – результат взаємодії інтеріоризованих колективних уявлень або культурних та індивідуальних традицій, особистісних стосунків і настанов. Фактори, що зумовлюють супротив релігійних вірувань щодо інформації, яка їм суперечить.
^

Тема 11. Психологічні функції релігії


Основні психологічні функції релігії: смислоутворююча, гармонізуючо-стабілізуюча, світоглядна. Смислоутворююча функція як ядро психології релігії (дозволяє індивіду вести усвідомлене існування, позбавляє тривоги, невпевненості, невизначеності). Специфіка формування релігією захисних механізмів, які ґрунтуються на ілюзії, перекрученому сприйнятті реальності, перенесенні енергії з предметно-практичного плану у площину фантазії. Реалізація релігією невід’ємної потреби людини в упорядкованості уявлень про світ, своє місце в ньому. Дихотомія прямої залежності між релігійністю та морально-етичними якостями, духовністю. Суперечливий характер впливу релігії на психологічний розвиток і психічне здоров’я особи. Зріла і незріла релігійність. Проблеми впливу новітніх релігійних течій і рухів на психічне здоров’я особи та духовний клімат суспільства.


^ СПИСОК РЕКОМЕНДОВАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ

  1. Академічне релігієзнавство /За ред. проф. А.Колодного. – К., 2000.

  2. Белла. Социология религии // Американская социология. – М., 1972.

  3. Введение в общее религиоведение: Учебник / Под ред. Проф. И.Н. Яблокова. – М., 2001.

  4. Вебер М. Социология религии // Избранное. – М., 1994.

  5. Гараджа В.И. Социология религии: Учебник для вузов. – М., 1996.

  6. Дисциплінарне релігієзнавство. Колективна монографія. За наук. ред. д.філос.н., проф. А.Колодного / Українське релігієзнавство. – К., 2009. – Спецвипуск 2009-1.

  7. Дюркгейм Э. Социология. – М., 1995.

  8. Ерышев А.А., Лукашевич Н.П. Социология религии: Учеб. пособие. – К., 1999.

  9. Кобецкий В. Социология изучение религии. – Ленинград., 1978.

  10. Конфесіологія релігії. Колективна монографія. За наук. ред. д.філос.н., проф. А.Колодного та Л.Филипович / Українське релігієзнавство. – К., 2009. – Спецвипуск 2009-2.

  11. Лубський В.І., Козленко В.М., Горбаченко Т.Г. Соціологія релігії: Курс лекцій для студентів філософських факультетів, відділень релігієзнавства, соціології, філософії, політології. – К., 1999.

  12. Москалець В.П. Психологія релігії. – К., 2004. Самыгин С., Нечипуренко В.,

  13. Пірен М.І.Соціологія релігії: Підручник. – К., 2008.

  14. Полонская И. Религиозная социология и психология религии.– Ростов-на-Дону, 1996.

  15. Религия и общество: Хрестоматия по социологии религии / Сост. В.И. Гараджа, Е.Д.Руткевич. – М., 1996.

  16. Релігієзнавство: Навч. посібник для студентів неспеціальних факультетів / За ред. В.І. Докаша, Г.Г. Коцур та ін. – Ч., 2008.

  17. Релігія в контексті соціокультурних трансформацій України. Колективна монографія. / Відп. ред. д.філос.н. Л.Филипович. – К., 2009.

  18. Самыгин С. и др. Религиоведение: социология и психология религии.– Ростов, 1996.

  19. Сучасні процеси в релігійному житті світу та України.– Одеса, 2010. – Вип. 8-й.

  20. Филатова О.Г. Социология релгии: Конспект лекций. – СПб., 2000.

  21. Черній А.М. Релігієзнавство: Посібник. – К., 2003.

  22. Яблоков И.Н. Социология религии. – М., 1979.



^ МЕТОДИКА ВИКЛАДАННЯ ФІЛОСОФСЬКО-РЕЛІГІЄЗНАВЧИХ ДИСЦИПЛІН


Тема 1. Предмет, структура, завдання та методологічні принципи викладання філософсько-релігієзнавчих дисциплін

Предмет, теоретична та інформаційна база курсу . Специфіка і принципи викладання релігієзнавчих (філософських) дисциплін. Основні підходи до вивчення релігієзнавчого (філософського) матеріалу та методи їх викладання. Співвідношення релігієзнавчого (світського) та богословського компонентів на уроках релігієзнавства.

Тема 2. Релігієзнавство (філософські дисципліни) в системі національної освіти України:стан, тенденції та перспективи.

Релігієзнавство як наука і навчальна дисципліна та її статус в системі національної освіти. Релігієзнавство світське і богословське: спільне та відмінне. Специфіка розвитку та функціонування релігієзнавства в умовах радянської освіти, пострадянський період та сучасне релігієзнавство в Україні. Методичне забезпечення релігієзнавства в період розвитку інноваційних технологій: нові можливості та проблеми їх реалізації.

Тема 3. Навчально-методичне забезпечення викладання курсу «Релігієзнавство» («Людина і суспільство», «Людина і світ»)

Методичне забезпечення курсу в умовах розвитку інноваційних технологій: нові можливості та проблеми їх реалізації. Характеристика основних підручників, навчальних посібників та методичних розробок з релігієзнавства (філософських дсициплні) та їх відповідність програмам. Система забезпечення викладання курсів технічними засобами навчання та навчальними посібниками.

Тема 4. Типи та структура уроків з релігієзнавства (філософських дисциплін).

Основні типи уроків з релігієзнавства (філософських дисциплін). Структурні компоненти уроків: інформативна розповідь-повідомлення, узагальнення, закріплення, робота з підручником, підсумки уроку, завдання для самостійної роботи. Форми контролю рівня та якості знань. Позаурочні форми вивчення релігієзнавства та філософських дисциплін

Тема 5. Організація роботи вчителя по підготовці уроків з релігієзнавства (філософських дисциплін)

Основні етапи підготовки вчителя до уроків: ознайомлення з навчальною програмою, визначення теми, опрацювання підручників, додаткової літератури, підбір наочності, підготовка роздаткового матеріалу. Визначення типу і структури уроку. Складання плану-проспекту (поурочного плану) уроку. Підведення підсумку і завдання для самостійної домашньої роботи учнів

Тема 6. Аналіз і оцінка навчальної діяльності учнів та стимулювання їх інтересу до вивчення релігієзнавства (філософських дисциплін).

Місце і роль аналізу та оцінювання знань, умінь і навичок учнів у системі навчального процесу. Правила техніки оцінювання успішності навчальної діяльності. Методи і форми контролю успішності учнів. Методика стимулювання навчальної діяльності. Індивідуальні і особистісні особливості учнів і їх врахування в роботі педагога.

Тема 7. Характеристика методики позаурочних форм навчання

Основні види позаурочних (позапланових) форм навчання. Місце позакласних та позашкільних занять у структурі навчального процесу при вивченні релігієзнавства (філософських дисциплін). Роль позаурочних форм навчання у поглибленні знань з релігієзнавства (філософських дисциплін), розвитку самостійного мислення, інтересів та уподобань.

Тема 8. Методика організації і проведення педагогічної практики з релігієзнавства (філософських дисциплін)

Педагогічна практики – складова частина навчального процесу ВНЗ. Знання основних концепцій релігієзнавчої освіти – важливий орієнтир при здійсненні релігієзнавчо-педагогічної практики. Види діяльності практиканта. Звітні матеріали про підсумки практики.


^ СПИСОК РЕКОМЕНДОВАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ

  1. Академічне релігієзнавство. Підручник / За наук. ред. А.Колодного. – К., 2000.

  2. Бабій М.Ю. Свобода совісті: філософсько-антропологічне і релігієзнавче осмислення. – К., 1994.

  3. Балух В.О., Лешан В.Ю. Педагогічна практика з релігієзнавства: Методичні поради. – Чернівці: Рута, 2003.

  4. Дичківська І.М. Інноваційні педагогічні технології: Навч. посіб. – К., 2004.

  5. Докаш В.І., Коцур Г.Г., Лешан В.Ю., Марчишак А.Р., Шкрібляк М.В. Релігієзнавство: Навчальний посібник для студентів неспеціальних факультетів. – Чернівці: Рута, 2008.

  6. Загальне релігієзнавство: навчальний посібник / Докаш В.І., Лешан В.Ю. – Чернівці, 2001.

  7. Закон України «Про Загальну середню освіту» // Освіта України. Нормативно-правові документи. – К., 2001.

  8. Колодний А., Лобовик Б. Релігієзнавство: предмет, структура, методологія. – К., 1996.

  9. Кузмінський А.І., Омельянко В.П. Педагогіка: Підручник. – К., 2003.

  10. Лешан В.Ю. Основи релігієзнавства: Підручник. 2-е вид., доповн. – Чернівці: Рута, 2010.

  11. Національна доктрина розвитку освіти України у ХХІ столітті. – К., 2001.

  12. Омельянко В.Л., Кузьмінський А.І., Вовк Л.П. Педагогіка: завдання і ситуації: Практикум. – К., 2006

  13. Релігійна свобода: мас-медіа, школа і церква, як суспільні фактори утвердження. Науковий щорічник. / За заг. ред. д-ра філос. наук А.Колодного. – К., 2001.

  14. Самостійна робота студентів з педагогічних дисциплін: Навчально-методичний посібник / За ред. Руснак І.С. – Чернівці, 2008.

  15. Фіцула М.М. Педагогіка вищої школи: Навч. посіб. – К., 2006. – 352 с.

  16. Чорненький Я.Я., Лешан В.Ю. «Релігієзнавство: кредитно-модульна система»: Підручник (Навчально-методичний комплекс). – Львів: Українська академія друкарства, 2010. – 528с.

  17. Якса Н.В. Основи педагогічних знань: Навч. посіб. – К., 2007. – 358 с.


ВІЗАНТОЛОГІЯ


Тема 1. Вступ до візантиністики

Предмет і завдання візантології. Періодизація візантійської історії. Історіографія Візантії в Україні. Передумови і причини утворення Східної Римської імперії. Територія, природні умови і населення Візантії

Тема 2. Становлення християнства і христологічні суперечки ІV – V ст.

Християнізація Римської імперії. І Вселенський собор і перетворення християнства в державну релігію. Боротьба християнства за остаточне утвердження. Внутрішнє і зовнішнє становище Візантії від Юліана до Феодосія Великого. Церковна політика Феодосія І. ІІ Вселенський собор і його рішення. Христологічні суперечки першої половини V ст. і засудження єресі Несторія. Єресь Євтихія (монофізитство) і «розбійницький собору» 449 р. ІV Вселенський собор і його рішення. Наслідки Халкидонського собору та етнічна криза другої половини V ст. Релігійні чвари та визвольні рухи V ст.

Тема 3. Візантія при Юстиніані та Іраклідах. VІ Вселенський собор.

Основні напрямки внутрішньої і зовнішньої політики Юстиніана І. Законодавчі реформи Юстиніана І. Взаємовідносини державної і церковної влади. Єретичні рухи і роль держави в їх подоланні. Суть полеміки про Три Розділи. V Вселенський собор і його рішення. Наслідки церковного собору 553 р. Стан візантійської імперії після Юстиніана. Реформи Іраклія. Внутрішньо-церковна ситуація в першій половині VІІ ст. Суть полеміки про одну чи дві волі Христа. Монофізитство. Боротьба за владу після смерті Іраклія. Великий Константинопольський собор 680-681 рр. та його рішення. Трульський собор 692 р. і його значення для християнської церкви.

Тема 4. Передумови, хід і наслідки іконоборчого руху.

Політична криза Візантії на початку VІІІ ст. Передісторія іконовшанування. Причини і передумови іконоборства. Початок іконоборчого руху за Лева ІІІ. Відношення Апостольської столиці і Константинопольської патріархії до іконоборства. Продовження іконоборчої політики при Константині V. Великий Царгородський собор 754 р. Посилення іконоборчого руху після Собору. Боротьба за владу після Константина V. Нікейський собор 787 р. та його наслідки. Загальні висновки до історії Вселенських соборів. Наслідки іконоборчого руху. Діяльність патріарха Фотія. Заснування Македонської династії та зміна релігійної політики. Кодифікація права за Василія І і Лева VІ. Взаємини церкви і держави в законодавстві імператорів Македонської династії.

Тема 5. Епоха завоювань та апогей могутності Візантійської імперії.

Внутрішня політика Романа І Лакапина. Боротьба Романа І із земельною аристократією. Візантійсько-руські відносини від Олега до Ольги. Відновлення Македонської династії. Культурно-просвітницька діяльність Константина VІІ. Внутрішня політика Роман ІІ і Никифора Фоки. Завоювання Никифора Фоки і Іоана Цимісхія. Суперництво Іоана Цимісхія і Святослава за вплив у придунайській Болгарії. Візантійський фактор у хрещенні Русі. Візантійсько-болгарський конфлікт і роль у ньому патріархії. Прихід до влади Василія ІІ та його внутрішня і зовнішня політика.

Тема 6. Врядування столичної чиновницької і військової аристократії у Візантії (1025-1204 рр.).Початок епохи епігонів.

Початок епохи епігонів. Зовнішня політика епігонів. Правління Константина ІХ і продовження розкладу візантійської державної системи. Причини і передумови церковного розколу. Перебіг подій схизми. Наслідки розколу церков. Внутрішньополітична криза і зовнішньополітичний розгром Візантії наприкінці ХІ ст. Відбудова Візантійської імперії за Олексія І Комніна. Відновлення експансії Візантійської імперії. Перші невдачі Комнінів. Спроба реакції при Андроникові Комніні. Четвертий хрестовий похід і захоплення Константинополя

Тема 7. Латинське панування і реставрація Візантійської імперії

(1204 – 1281 рр.).

Формування нової системи держав на території Візантійської імперії. Зростання і падіння Епіру і Нікейської імперії. Правління Феодора ІІ та Іоанна ІV у переддень реставрації Візантійської імперії. Відновлення могутності і територіальної цілісності Візантії за Михаїла VІІІ Палеолога.

Тема 8. Занепад і загибель Візантійської імперії

(1282 – 1453 рр.).

Візантія за Андроника ІІ. Період громадянських війн. Сербська гегемонія на Балканському півострові і перетворення Візантії у васала Туреччини. Причини та наслідки церковної унії Константинополя та Рима 1439 р. на соборі у Флоренції. Правління останнього візантійського імператора Константина ХІ. Об’єктивні і суб’єктивні причини падіння Константинополя і Візантії. Офіційна позиція Римської курії щодо допомоги Константинопольському патріархату і імператору. Наслідки падіння Константинополя для Вселенського православ’я і всього християнського світу. Значення візантійського православ’я для Східної Європи. Візантійські традиції в сучасному православ’ї.

^ СПИСОК РЕКОМЕНДОВАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ

  1. Балух В.О. Візантиністика. – Чернівці: Книги ХХІ, 2006.

  2. Острогорский Г. Історія Візантії. – Львів, 2002.

  3. Степовик Д. Візантологія. – Івано-Франківськ, 2002.

  4. Бабій Р. Дві природи в одній особі Христа // Пізнай природу. – 2003. – № 4.

  5. Донцов Д. Об’єднання і роз’єднання в науці св. Іоана Злотоустого // Джерела. – 2002. – №2.

  6. Зема В.Є. Флорентійська унія та автокефалія церкви // ЦІЖ. – 2003. – № 1.

  7. Каждан А.П. Никита Хониат и его время. – Спб., 2005.

  8. Карташев А.В. Вселенские соборы. – М., 2006.

  9. Креховецький Я. Богослов’я та духовність ікони. – Львів: 2005.

  10. Кулаковський Ю.А. История Византии. 395-518 гг. – Спб., 2003.

  11. Кулаковський Ю.А. История Византии. 518-602 гг. – Спб., 2003.

  12. Кулаковський Ю.А. История Византии. 602-717 гг. – Спб., 2004.

  13. Лебедев А.П. История разделение Церквей в IХ-ХI вв. – Спб., 2001.

  14. Лебедев А.П. Эпоха гонений на христиан и утверждение христианства в Греко-римском мире при Константине Великом. – Спб., 2003.

  15. Лозинський К. Відносини між Константинопольською патріархією та Українською Церквою впродовж їх тисячолітнього існування // Православний вісник. – 2001. – № 11-12.

  16. Нікітенко М. Константинопольський папа: на шляху до Великої схизми 1054 р. // Людина і світ. – 2000. – №9.

  17. Нікітенко М. Флорентійська унія 1439 р. // Людина і світ. – 2002. – № 2.

  18. Саган О. Вселенське православ’я: суть, історія, сучасний стан. – К., 2004.

  19. Хусто Л. Гонсалес. История Христианства: От основания Церкви до эпохи Реформации. – Спб., 2003.


^ ІСТОРІЇ РЕЛІГІЄЗНАВЧОЇ

ТА БОГОСЛОВСЬКОЇ ДУМКИ В УКРАЇНІ


Тема 1. Вступ до “Історії релігієзнавчої та богословської думки в Україні”

Предмет, завдання і мета курсу. Періодизація історії релігієзнавчої та богословської думки в Україні. Аналіз богословських джерел та літератури. Зміст курсу. Специфіка розробки навчальної програми. Історіографія релігієзнавчої і богословської думки. Критерії оцінки знань студентів.

Тема 2. Зародження християнських ідей в Україні

Шляхи розповсюдження християнських ідей на українських землях. Роль грецьких колоній в Криму і Північному Причорномор’ї в розповсюдженні християнських ідей. Християнсько-варязькі впливи. Отці церкви про поширення християнства серед слов’ян. Розповсюдження християнства через Карпати і західні землі України. Літописне оповідання про апостола Андрія Первозванного. Перші християни України-Руси Аскольд, Дір і княгиня Ольга. Договір князя Ігоря з греками 911 р. як важливе джерело вивчення поширення християнства в Україні-Руси. Літописне оповідання про охрещення княгині Ольги. Місія єпископа Адальберта від німецького імператора Оттона І. Зародження християнських ідей на Закарпатті і його роль у поширенні християнства на східні слов’янські землі.

Тема 3. Розвиток богословської думки у Київській Русі в ХІ-ХІІІ століттях

Заснування Києво-Печерського монастиря. Літописні оповідання про Антонія і Теодосія Печерських. Літописець Нестор. Теологічний і догматичний характер “Слова о законі і благодаті” митрополита Іларіона. Повість “Варлаам і Йосааф”. Давньоруські апокрифічні видання. Укладення українського Печерського патерика. Розповсюдження у Київській Русі перекладів Святого письма. “Остромирове Євангеліє”. Михайло Грушевський про значення Печерського патерика. “Паломник” ігумена Данила. Переклади “Паломника” європейськими мовами. Богословські твори Кирила Туровського і Клима Смолятича.

Тема 4. Українська богословська думка в умовах католицької реакції

Єзуїтсько-протестантські суперечності в Україні. Наступ ордену єзуїтів на православну церкву. Києво-Могилянська академія. Знищення єзуїтами лютеранської академії і друкарства в Панівцях (нині Борщівського р-ну Тернопільської обл.). Діяльність архімандрита Києво-Печерського монастиря Єлисея Плетенецького. Митрополит Петро Могила. Мелетій Смотрицький. “Палінодія” Захарія Копистенського. Богословські ідеї в церковних проповідях Лазаря Барановича, Антонія Радивіловського, Іоаникія Галятовського. Берестейська унія 1596 р. Полеміка навколо Берестейської унії. Загибель Йосафата Кунцевича.

Тема 5. Острозька біблія 1581 р. – духовна книга слов’янського світу

Духовне й ідейне суперництво католицьких і православних церков в Україні. Острог на Волині – центр духовного життя краю. Князь Костянтин (Василь) Острозький. Заснування Острозької академії. Підготовчий процес до видання Острозької біблії. Збір біблійних текстів для видання Острозької біблії. Друкар Іван Федоров (Федорович). Острозька біблія 1581 р. Запозичення Острозької біблії слов’янськими народами. Єлисаветинська біблія. Значення Острозької біблії.

Тема 6. Богословські концепції Івана Вишенського

Іван Вишенський і його доба. Життєпис Івана Вишенського. Прижиттєві твори І. Вишенського. Іван Вишенський – “афонський апостол”. Радянські вчені про Івана Вишенського. І. Вишенський і протестанти. Полемічні послання Івана Вишенського з Афону в Україну. Система поглядів Івана Вишенського та його критика католицизму. Суспільні ідеали Івана Вишенського. “Послання братчику Львівському” (1606 р.) І. Вишенського та “Зачіпка мудрого латинника з дурним русином”. “Рай” у світогляді І. Вишенського. Оборона Іваном Вишенським суспільних ідеалів українства, які базувалися б на принципах раннього християнства.

Тема 7. Поширення українських богословських ідей

у Росії в XVI-XVIII століттях

Участь української богословської еліти у розвитку духовної культури Росії. Заходи Петра І по організації перших шкіл у Росії. Боярин Ртіщев. Перші київські вчені у Росії в 1649-1652 рр. Єпіфаній Славинецький – засновник і ректор греко-латинської школи у Москві. Його “Трактат про милосердя”. Симеон Полоцький – основоположник російської поезії і красномовства. Архієпископ Феофан Прокопович, його трактат “Суперечка Павла з Петром про неудобоносиме”. Поширення богословських творів у Росії: Іоаникія Галятовського “Небо Новоє” 1665 р., Лазаря Барановича “Меч Духовний”, Петра Могили “Требник”, Кирила Транквіліона “Учительськое Євангеліє”, Інокентія Гізеля “Мірь с Богом”, Дмитра Туптала (Ростовського) “Руно Орошенноє”. Мелетій Смотрицький і його “Граматики словенської правильноє синтигма”. Перехід Мелетія Смотрицького з православ’я в уніатство. Організація слов’яно-греко-латинської академії у Москві. Митрополит Стефан Яворський – перший ректор академії. Випускники Києво-Могилянської академії на викладацькій роботі в Москві.

Тема 8. Праця українських учених-богословів за межами України

Єпіфаній Славинецький – богослов патріаршої школи в Росії. Симеон Полоцький – автор проповідей та учитель російського царевича Федора. Дмитро Туптало (Ростовський) – святий російської церкви. Богословські праці Дмитра Туптала. Стефан Яворський – полеміст і рязанський митрополит. Феофан Прокопович – архієпископ російської православної церкви, член Синоду, радник царя Петра І з питань реформ. Драма Ф. Прокоповича “Владімір”. Інші українські богослови – святі російської православної церкви.

Тема 9. Діяльність митрополита УАПЦ Василя Липківського

в умовах радянської влади

Ідея створення УАПЦ у добу визвольної боротьби українського народу за незалежність у 1917-1920 рр. Українська православна церква у період діяльності уряду Директорії 1918-1920 рр. Митрополит Василь Липківський і створення УАПЦ. Богословські ідеї митрополита у зверненнях до вірних УАПЦ та інших працях. Митрополит Василь Липківський про боротьбу радянської влади з українською православною церквою в Україні. Концепція віри як природна властивість людини. Погляди митрополита на релігійність Тараса Шевченка. Ідея про зцілення розслабленого на прикладі церкви українського народу. Липківський про страждання Матері Божої як страждання України. Образ зрадника Юди у проповідях Липківського як зрадництво рідному народові. Арешт митрополита Василя Липківського радянською владою і його загибель.

Тема 10. Богословське мислення і діяльність митрополита УГКЦ Андрея Шептицького

Митрополит Андрей Шептицький на тлі української історії ХХ сторіччя. Життєпис митрополита Андрея Шептицького. Діяльність митрополита Андрея Шептицького на чолі УГКЦ наприкінці ХІХ – на початку ХХ століття. Питання моралі і державності у богословських працях митрополита Андрея Шептицького. Андрей Шептицький і Українські Січові Стрільці. Арешт Шептицького російською окупаційною владою під час Першої світової війни. Шептицький і Українська Центральна Рада. Екуменічна діяльність Андрея Шептицького. Розуміння ідеї православ’я митрополитом Андреєм Шептицьким. Духовне, національне й економічне виховання УГКЦ населення і молоді Східної Галичини. Позиція митрополита під час Другої світової війни. Шептицький і Акт відновлення української державності 30 червня 1941 р. Переховування єврейського населення від геноциду німецьких окупаційних військ митрополитом Андреєм Шептицьким. Митрополит Шептицький – меценат української культури. Ідеї митрополита Шептицького і сучасність. Беатифікаційний процес після смерті митрополита Андрея Шептицького.

Тема 11. Митрополит Іларіон (Іван Огієнко) – глава Української православної церкви в Канаді, учений-богослов

Життєпис митрополита Іларіона. Митрополит Іларіон – організатор і ректор українського університету в Кам’янці-Подільському. З початку 1919 р. – Міністр Віроісповідань в уряді Директорії УНР. 1919-1920 рр. – керуючий державним апаратом УНР. 1940 р. – архієпископ православної церкви Холмщини і Підляшшя. Діяльність І. Огієнка на чолі “Української Греко-Православної Церкви” в Канаді. Автор перекладу Біблії українською мовою. Іван Огієнко про рідномовні обов’язки українців. Митрополит Іларіон про догмати і канони Української православної церкви. Духовна спадщина митрополита Іларіона.


^ СПИСОК РЕКОМЕНДОВАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ

  1. Академічне релігієзнавство / За ред. А. Колодного. – К.: Світ знань, 2000.

  2. Булашев Г. Український народ у своїх легендах, релігійних поглядах та віруваннях. – К.: Довіра, 1992.

  3. Великий А.Г. Українське християнство. Причинки до історії української церковної думки. – Еспанія: Вид-во о. Василіян, 1990.

  4. Власовський І. Нарис історії Української Православної церкви: У 4 т; 5-ти кн. – Нью-Йорк, 1955-1966 (передрук: К., 1998). Нью-Йорк, К.; Бавнд Брук, 1990.

  5. Грабович Г. До історії української літератури: Дослідження, есе, полеміка. – К.: Основи, 1997.

  6. Гриньох О.І. Слуга Божий Андрей – благовісник єдності. – Мюнхен. Накладом автора, 1961.

  7. Гук Володимир. Священики Української Католицької Церкви. – Коломия, 1999.

  8. Дмитрій (Рудюк), архиєпископ. Святий священномученик Макарій, митрополит Київський і всієї Руси-України на тлі доби (до 500-ліття мучеництва) // Православний вісник. 5-6 (травень-червень). – К., 2007.

  9. Дмитрій (Рудюк), єпископ. Старець Паісій Величковський, як учитель, аскет і чернець духовного оновлення у ХVІІІ ст. // Православний вісник. 1-2 (січень-лютий). – К., 2003.

  10. Жуковський П. Петро Могила й питання єдності церков. – К.: Мистецтво, 1997.

  11. Іванишин В. Українська церква і процес національного відродження. – Дрогобич, 1990.

  12. Іларіон, митрополит: Костянтин і Мефодій: Їх життя і діяльність. – Вінніпег, 1970. – Т. І.; Т. ІІ.

  13. Іларіон Київський. Слово про Закон і Благодать // Філософська думка. – 1988. – № 4.

  14. Історія Русів / Пер. Івана Драча. – К.: Рад. письменник, 1991.

  15. Лев Силенко “Мага Віра”. Співвідношення віри, науки, філософії, історії. – Канада, Україна, 1997.

  16. Липинський В. Релігія і церква в історії України. – К.: Рада, 1995.

  17. Огієнко І. Українська культура: коротка історія культурного життя українського народу. – К., 1918.

  18. Огієнко І. Українська церква: Нариси з історії Української Православної церкви: У 2 т. – Т. 1-2. – К.: Україна, 1993.


^ БОГОСЛОВСЬКЕ РЕЛІГІЄЗНАВСТВО


Тема 1. Богословське релігієзнавство як наука

Богословське релігієзнавство в системі богословського знання і як структурний компонент світського релігієзнавства. Понятійно-категоріальний апарат і статус „Богословського релігієзнавства” як науки та навчальної дисципліни. Причини появи „Богословського релігієзнавства” у світській гуманітарній освіті, логіка його становлення і розвитку. Методологічні засади „Богословського релігієзнавства”. Провідні ідеї богословського витлумачення природи та функцій релігії.

Тема 2. Богословське вчення про віру, її пізнавальний та морально-ціннісний потенціал

Поняття про віру. Метафізичний аналіз віри. Смисл віри та обсяг. Віра релігійна і нерелігійна. Логічні передумови виникнення релігійної віри. Віра як чинник пізнавального процесу. Співвідношення віри і розуму. Місце та роль віри у релігійному комплексі. Пізнавально-ціннісний потенціал віри.

Тема 3. Буття Бога: епістемологічний, метафізичний та праксеологічний вияви

Незбагненність сутності буття Бога. Необхідність, умови та шляхи Богопізнання. Богослов’я апофатичне і катафатичне. Основний зміст богословського вчення про Бога. Духовність та властивості єства Бога. Докази буття Бога та їхній основний зміст. Богословське витлумачення діяльнісного аспекту Бога: Бог – Творець і Промислитель світу. Акт творення світу (видимого і невидимого) та його смисл. Богословське вчення про єдність Єства Бога. Вчення про Бога в трьох Особах. Богооткровеність догмата про Пресвяту Тройцю.

Тема 4. Богословський антропогенез та сотеріологія

Сутність релігійного вчення про людину. Образ Божий і подоба в людині. Гріхопадіння прародичів. Первородний гріх та його наслідки. Вчення про Викупну Жертву Сина Божого. Вільна воля людини. Теодицея і антроподицея.

Тема 5. Релігійно-богословський аналіз потойбічності

Богословське витлумачення природи „інобуття” – Царства Божого і життя вічного. Форми розкриття потойбічності. Способи осягнення спасіння. Всезагальність та одночасність воскресіння мертвих. Загальний суд. Участь у загробному житті праведників і нерозкаяних грішників. Блаженний стан праведників. Ступені та вічність мук засуджених.

Тема 6. Основні догматичні, канонічні та літургічні відмінності католицизму і православ’я

Історія відокремлення православного Сходу і католицького Заходу. Зародження та розвиток ідеї примату Римського єпископа. Ідейно-еклезіологічне підгрунття вчення про владу римського єпископа в Церкві. Римська кафедра та її роль у соборно правному житті Церкви. Основні догматичні, канонічні та літургічні розбіжності (нововедення) Католицької Церкви. Собори Католицької Церкви та їхнє значення у справі налагодження між церковних взаємин. ІІ-й Ватиканський собор: передумови скликання, рішення та історичне значення. Екуменізм. Католицька політика аджорнаменто, як реакція на сучасні суспільно-релігійні і духовно-культурні трансформації у світі.

Тема 7. Ідейно-релігійна рефлексія протестантської теології

Основні віроповчальні положення (догматика) протестантизму: спасіння тільки вірою, абсолютність авторитету Святого Письма, милосердя Боже. Фундаментальні принципи протестантської релігійної практики: принцип дешевої Церкви, принцип загального священства і принцип мирського аскетизму. Еволюція протестантських релігійних і богословських ідей, їхня неузгодженість і суперечність. Есхато-хіліастичні ідеї протестантизму. Сучасні провідні тенденції релігійно-богословських рефлексій протестантизму (неоортодоксія).


^ СПИСОК РЕКОМЕНДОВАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ

  1. Біблія (будь-яке видання).

  2. Іоан Дамаскін, препод. Точний виклад Православної віри / За ред. Філарета, патріарха Київського і всієї Руси-України. – К.: Видавничий відділ КП, 2010.

  3. Кальвин Ж. Наставление в христианской вере: В 2 т. / Пер. с фр. – М., 1997.

  4. Лютер М. Малый катехизис; Большой катехизис; Послание о переводе; Шмалькальденские статьи – Сост., пер. с нем. Ю. А. Голубкина. – Харьков, 2001.

  5. Кураев А. Христианская философия и пантеизм. М., 1997.

  6. Вепрук В.І., прот. Догматичне богослівя. Підручник. – Чернівці: Рута, 2003.

  7. Гусєв В.І. Вступ до метафізики: Навч. посібник. – К: Либідь, 2004.

  8. Попов М.В. Філософія релігії: Навчальний посібник для вузів ІІІ – ІV рівнів акредитації. – К.: Видавничий дім “ЕКМО”, 2007.

  9. Ансельм Кентерберийський. Прослогион // Соченения. – М., 1995.

  10. Гегель Г.В.Ф. Лекции по философии религии // Философия религии: в II-х т. – М., 1994. – Т.1.

  11. Декарт Р. Метафізичні розмисли. – К., 2000.

  12. Маграт А. Богословская мысль Реформации. – Одесса, 2004.

  13. Словарь библейского богословия – К.: Кайрос, 2003.



Критерії оцінювання

знань абітурієнтів під час проведення комплексного фахового іспиту з релігієзнавства для вступу на філософсько-теологічний факультет ЧНУ для здобуття освітньо-кваліфікаційного рівня «Магістр»


Абітурієнт одержує білет, у якому є три теоретичні завдання. Після підготовки відбувається усна бесіда абітурієнта з членами комісії.

Члени комісії оцінюють відповідь абітурієнта за 200-бальною шкалою.

^ Оцінку "ВІДМІНО" (176-200 балів) абітурієнт одержує, коли дає повні відповіді на поставлені питання, демонструє розуміння змісту релігієзнавчо-філософських понять і категорій, впевнено характеризує історичні типи релігії, релігійно-філософські напрями, течії, школи, демонструє ґрунтовні знання суті провідних концепцій релігії, обізнаний з основною та додатковою літературою з відповідної проблематики, вміє аналізувати священні тексти релігій та першоджерела, аргументувати власну позицію з актуальних дискусійних проблем релігієзнавства.

^ Оцінку "ДОБРЕ" (150-175 балів) абітурієнт отримує за повну відповідь на поставлені питання, розуміння змісту релігієзнавчих понять і категорій, характеристику провідних релігійних течій, напрямів, шкіл, знає суть концепцій релігії, обізнаний з основною літературою з відповідної проблематики, вміє аналізувати священні тексти та першоджерела, проте недостатньо переконливо аргументує власну позицію з актуальних дискусійних проблем релігієзнавства.

^ Оцінку "ЗАДОВІЛЬНО" (124-149 балів) абітурієнт заслуговує за відповідь, яка свідчить, що він у цілому розуміє зміст релігієзнавчо-філософських понять і категорій, може охарактеризувати провідні релігійні течії, напрями, школи, але не знає суті концепцій релігії, недостатньо обізнаний з літературою з відповідної проблематики, не вміє аналізувати теоретичні першоджерела, недостатньо переконливо аргументує власну позицію з актуальних дискусійних проблем релігієзнавства.

^ Оцінка "НЕЗАДОВІЛЬНО" (0-123 балів) абітурієнту виставляється за нерозуміння змісту релігієзнавчих понять і категорій, нездатність охарактеризувати провідні релігійні течії, напрями, школи, незнання суті теоретичних концепцій релігії, недостатню обізнаність з літературою, невміння аналізувати священні тексти та першоджерела, непереконливу аргументацію власної позиції з актуальних дискусійних проблем релігієзнавства.

Екзаменаційний білет на комплексному фаховому іспиті з релігієзнавства складається з трьох теоретичних питань. Перші два оцінюються максимально в 65 балів, третє запитання – максимально в 70 балів. Максимальна загальна сума балів, яку може отримати студент на фаховому іспиті складає 200 балів.

Схвалено на засіданні кафедри релігієзнавства та теології


Протокол № 6 від 24 січня 2012 р.


Декан

філософсько-теологічного факультету проф. Балух В.О.






Схожі:

Ректор С. В. Мельничук icon„Затверджую Ректор Чернівецького національного
Ю. Федьковича С. В. Мельничук „ 20 р
Ректор С. В. Мельничук icon„Затверджую Ректор Чернівецького національного
Ю. Федьковича С. В. Мельничук „ 20 р
Ректор С. В. Мельничук iconРектор С. В. Мельничук
Методологія дослідження світоглядних культур. Принципи та методи викладання релігієзнавчих дисциплін
Ректор С. В. Мельничук iconРектор ­ С. В. Мельничук
Тема Культурологія як наука І навчальна дисципліна: предмет І завдання вивчення курсу
Ректор С. В. Мельничук iconПрограма вступного випробування з предмету
Погоджено „затверджую” Декан факультету Д. О. Козубовський Ректор С. В. Мельничук
Ректор С. В. Мельничук iconІ науки україни ду „інститут економіки
Мельничук С. В. – ректор чну імені Юрія Федьковича, д ф м н., професор (голова оргкомітету)
Ректор С. В. Мельничук iconПогоджено: Ректор Мельничук С. В
Кійко Ю.Є. Deutschsprachige Landeskunde / Німецькомовне країнознавство: Навчальний посібник. – Чернівці: Рута, 2011
Ректор С. В. Мельничук iconМіністерство освіти І науки, молоді та спорту україни
«погоджено» «затверджую» Декан факультету Д. О. Козубовський Ректор   С. В. Мельничук
Ректор С. В. Мельничук iconЗатверджую Ректор Чернівецького національного університету імені Юрія Федьковича С. В. Мельничук 2012 р. Програма комплексного іспиту з агрохімії І грунтознавства для вступників на навчання за освітньо-кваліфікаційними рівнями

Ректор С. В. Мельничук iconЗатверджую Ректор Чернівецького національного університету імені Юрія Федьковича С. В. Мельничук 2012 р. Програма комплексного іспиту з агрохімії І грунтознавства для вступників на навчання за освітньо-кваліфікаційними рівнями

Додайте кнопку на своєму сайті:
Документи


База даних захищена авторським правом ©zavantag.com 2000-2013
При копіюванні матеріалу обов'язкове зазначення активного посилання відкритою для індексації.
звернутися до адміністрації
Документи