Положення з охорони праці закріплені в чинній Конституції, в Законі України «Про охорону праці», «Кодексі законів про працю України» (КЗпП), Законі України «Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, icon

Положення з охорони праці закріплені в чинній Конституції, в Законі України «Про охорону праці», «Кодексі законів про працю України» (КЗпП), Законі України «Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання,




Скачати 174.33 Kb.
НазваПоложення з охорони праці закріплені в чинній Конституції, в Законі України «Про охорону праці», «Кодексі законів про працю України» (КЗпП), Законі України «Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання,
Дата10.06.2013
Розмір174.33 Kb.
ТипПоложення

Лекція №1. Правові та організаційні питання охорони праці


1. Основні нормативні акти та документи в галузі охорони праці

Основні положення з охорони праці закріплені в чинній Конституції, в Законі України «Про охорону праці», «Кодексі законів про працю України» (КЗпП), Законі України «Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності».

Всеукраїнський портал з питань охорони праці dnop.com.ua


Стаття 43 Конституції України.

^ Кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується.

Держава створює умови для повного здійснення громадянами права на працю, гарантує рівні можливості у виборі професії та роду трудової діяльності, реалізовує програми професійно-технічного навчання, підготовки і перепідготовки кадрів відповідно до суспільних потреб.

Використання примусової праці забороняється. Не вважається примусовою працею військова або альтернативна (невійськова) служба, а також робота чи служба, яка виконується особою за вироком чи іншим рішенням суду або відповідно до законів про воєнний і про надзвичайний стан.

^ Кожен має право на належні, безпечні і здорові умови праці, на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом.

Використання праці жінок і неповнолітніх на небезпечних для їхнього здоров'я роботах забороняється.

^ Громадянам гарантується захист від незаконного звільнення.

Право на своєчасне одержання винагороди за працю захищається законом.

Стаття 4 Закону України «Про охорону праці» декларує основні засади державної політики в галузі охорони праці

  • пріоритету життя і здоров'я працівників, повної відповідальності роботодавця за створення належних, безпечних і здорових умов праці;

  • підвищення рівня промислової безпеки шляхом забезпечення суцільного технічного контролю за станом виробництв, технологій та продукції, а також сприяння підприємствам у створенні безпечних та нешкідливих умов праці;

  • комплексного розв'язання завдань охорони праці на основі загальнодержавної, галузевих, регіональних програм з цього питання та з урахуванням інших напрямів економічної і соціальної політики, досягнень в галузі науки і техніки та охорони довкілля;

  • соціального захисту працівників, повного відшкодування шкоди особам, які потерпіли від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань;

  • встановлення єдиних вимог з охорони праці для всіх підприємств та суб'єктів підприємницької діяльності незалежно від форм власності та видів діяльності;

  • адаптації трудових процесів до можливостей працівника з урахуванням його здоров'я та психологічного стану;

  • використання економічних методів управління охороною праці, участі держави у фінансуванні заходів щодо охорони праці, залучення добровільних внесків та інших надходжень на ці цілі, отримання яких не суперечить законодавству;

  • інформування населення, проведення навчання, професійної підготовки і підвищення кваліфікації працівників з питань охорони праці;

  • забезпечення координації діяльності органів державної влади, установ, організацій, об'єднань громадян, що розв'язують проблеми охорони здоров'я, гігієни та безпеки праці, а також співробітництва і проведення консультацій між роботодавцями та працівниками (їх представниками), між усіма соціальними групами під час прийняття рішень з охорони праці на місцевому та державному рівнях;

  • використання світового досвіду організації роботи щодо поліпшення умов і підвищення безпеки праці на основі міжнародного співробітництва.

У Законі даються гарантії прав громадян на охорону праці.

Розкриваються положення державного управління охороною праці, державний нагляд контроль за охороною праці, відповідальність працюючих і власників за порушення законодавства про охорону праці.

Зокрема, законом регламентується видача працівникам спецодягу, інших засобів індивідуального захисту, мийних і знезаражувальних засобів.

Відповідно до нього на роботах із шкідливими і небезпечними умовами праці, а також на роботах, пов'язаних із забрудненням або здійснюваних у несприятливих температурних умовах, працівникам видаються безплатно за встановленими нормами спецодяг, спецвзуття та інші засоби індивідуального захисту, миючі та знезаражувальні кошти.

Власник зобов'язаний організувати зберігання, сушку, прання, чищення, обезпилювання, дезінфекції, дегазацію, дезактивацію та ремонт виданої працівникам спецодягу, спецвзуття та інших засобів індивідуального захисту.

Видача замість спецодягу та спецвзуття матеріалів для їх виготовлення або грошових сум для їх придбання не дозволяється.

В КЗпП охороні праці присвячена глава 11 кодексу, яка називається «Охорона праці»

Основним документом, що визначає взаємовідносини власника і трудового колективу в області економічного і соціального розвитку підприємства є колективний договір.

Колективні договори укладаються щорічно профспілковим комітетом від імені трудового колективу з власником (або його представником).

У колективному договорі сторони передбачають забезпечення працівникам соціальних гарантій у галузі охорони праці на рівні не нижче передбаченого законодавством та їх обов'язки, оплату та нормування праці, умови праці та побуту жінок, які виховують дітей, житлово-побутові умови працівників, та ін.

Трудовий договір - це угода між працівником і власником відповідно до якого працівник зобов'язується виконувати роботу, визначену цією угодою з підпорядкуванням внутрішньому трудовому розпорядку, а власник зобов'язується виплачувати працівникові зарплату і забезпечувати умови праці, необхідні для виконання роботи, передбачені законодавством про працю, колективним договором та угодою сторін.

Працівник має право укладати трудовий договір на одному або одночасно на декількох підприємствах.

Особливою формою трудового договору є контракт, в якому вказано строк його дії, права, обов'язки і відповідальність сторін (в тому числі матеріальна), умови матеріального забезпечення і організації праці працівника, умови розірвання договору, в тому числі дострокового, можуть встановлюватися угодою сторін. Сфера застосування контракту визначається законами України.


^ 2. Організація системи управління охороною праці підприємства

Згідно з законом України «Про охорону праці» на кожному робочому місці роботодавець зобов’язаний створити належні умови праці у відповідності до законодавчих нормативно-правових актів. З цією метою роботодавець забезпечує функціонування системи управління охороною праці.

Служба охорони праці створюється роботодавцем на підприємствах, в установах, організаціях незалежно від їх діяльності для організації виконання ряду заходів, спрямованих на запобігання нещасних випадків, професійних захворювань і аварій в процесі праці

Роботодавець з урахуванням специфіки виробництва опрацьовує та затверджує ^ Положення про службу охорони праці підприємства (установи, організації), керуючись Типовим положенням Держнаглядохоронпраці (НПАОП 0.00-4.35-04). Відповідно до Типового положення служба охорони праці створюється на підприємствах, у виробничих і науково-виробничих об'єднаннях, корпоративних, колективних та інших організаціях виробничої сфери з кількістю працюючих 50 і більше осіб. В інших випадках функції цієї служби можуть виконувати в порядку сумісництва особи, які пройшли перевірку знань з охорони праці. В установах, організаціях невиробничої сфери та навчальних закладах власниками також створюються служби охорони праці.

Служба охорони праці підпорядковується безпосередньо керівнику підприємства. За своїм посадовим становищем та умовами оплати праці керівник служби охорони праці прирівнюється до керівників основних виробничо-технічних служб підприємства. Служба охорони праці залежно від чисельності працюючих може функціонувати як самостійний структурний підрозділ або у вигляді групи спеціалістів чи одного спеціаліста, у тому числі за сумісництвом. Служба охорони праці формується із спеціалістів, які мають вищу освіту та стаж роботи за профілем виробництва не менше 3 років. Спеціалісти з середньою спеціальною освітою приймаються в службу охорони праці у виняткових випадках.

Працівники служби охорони праці мають право видавати керівникам установ, підприємств, організацій та їх структурних підрозділів обов'язкові для виконання приписи щодо усунення наявних недоліків. Припис спеціаліста з охорони праці, в тому числі про зупинення робіт, може скасувати у письмовій формі лише посадова особа, якій підпорядкована служба охорони праці. Ліквідація служби охорони праці допускається тільки в разі ліквідації підприємства.

^ Служба охорони праці вирішує завдання:

  • гарантування безпеки виробничих процесів, устаткування, будівель і споруд;

  • забезпечення працівників засобами індивідуального та колективного захисту;

  • проведення навчання та підвищення кваліфікації працюючих з питань охорони праці;

Функції служби охорони праці:

  • оперативно-методичне керівництво роботою з охорони праці

  • складання комплексу заходів щодо досягнення нормативів безпеки, гігієни праці та виробничого середовища

  • організовує інформаційне забезпечення працюючих з питань охорони праці (правила, інструкції, стандарти )

  • розслідування, облік та аналіз нещасних випадків;

  • атестація та паспортизація робочих місць, цехів, майданчиків на відповідність вимогам безпеки праці

  • підготовка статистичних звітів з охорони праці;

  • агітація та пропаганда безпечних умов праці;

  • перевірка знань та підвищення кваліфікації працюючих з питань охорони праці;

  • впровадження у виробництво досягнень науки і техніки, прогресивних технологій, сучасних засобів колективного та індивідуального захисту

Спеціалісти служби охорони праці мають право:

  • в будь-який час відвідувати виробничі об’єкти, підрозділи підприємства, зупиняти роботу виробництв, цехів, дільниць у разі виявлених порушень;

  • видавати керівникам підрозділів обов’язкові для виконання приписи при усунення недоліків;

  • вимагати від керівників підрозділів відсторонення від роботи працівників, що не пройшли медичний огляд, навчання з охорони праці або порушують правила техніки безпеки;

  • надсилати керівнику підприємства подання про притягнення до відповідальності працівників, що порушують вимоги безпеки праці;

  • подавати керівнику підприємства клопотання про заохочення працівників, які беруть активну участь у підвищенні безпеки та поліпшенні умов праці;


^ 3. Контроль стану охорони праці підприємства

Контроль і нагляд за станом охорони праці на підприємстві спрямовані на виявлення відхилень від вимог правил та норм з метою вживання відповідних заходів до їх усунення.

За суб’єктами контролю від розділяється на три види:

  • внутрішній контроль;

  • державний контроль

  • громадський контроль.

Внутрішній контроль з боку керівників робіт і підрозділів підприємства проводиться згідно із затвердженими посадовими обов'язками.

На підприємствах з кількістю 50 і більше працюючих рішенням трудового колективу може створюватися комісія з питань охорони праці. Вона складається з представників власника, профспілок, уповноважених трудового колективу, спеціалістів з безпеки, гігієни праці і представників інших служб підприємства. Рішення комісії мають рекомендаційний характер.

Громадський контроль за дотриманням законодавства про охорону праці здійснюють:

  • трудові колективи через обраних ними уповноважених;

  • профспілки в особі своїх виборних органів і представників.

Відповідно до «Положення про діяльність уповноважених найманими працівниками осіб з питань охорони праці» (НПАОП 0.00-4.11-07) уповноважені трудових колективів з питань охорони праці мають право:

  • безперешкодно перевіряти на підприємстві виконання вимог щодо охорони праці і вносити обов'язкові пропозиції про усунення виявлених порушень нормативних актів з безпеки і гігієни праці;

  • вимагати від керівника структурного підрозділу припинення роботи, коли на виробництві створюється загроза життю або здоров'ю працюючих;

  • вносити пропозиції про притягнення до відповідальності працівників, які порушують нормативні акти про охорону праці.

Для виконання цих обов'язків власник за свій рахунок організує навчання і звільняє уповноваженого з питань охорони праці від роботи на передбачений колективним договором термін із збереженням за ним середнього заробітку.

Професійні спілки здійснюють контроль за дотриманням власниками законодавчих та інших нормативних актів про охорону праці, створенням безпечних і нешкідливих умов праці, належного виробничого побуту для працівників, забезпеченням їх засобами колективного та індивідуального захисту.

Професійні спілки мають право безперешкодно перевіряти стан умов і безпеки праці на виробництві, виконання відповідних програм і зобов'язань колективних договорів (угод), вносити власникам, державним органам управління подання з питань охорони праці та одержувати аргументовану відповідь.

Державний нагляд за додержанням законодавчих та інших нормативних актів з охорони праці здійснюють:

  • спеціально уповноважений центральний орган виконавчої влади з нагляду за охороною праці (Державний комітет України з промислової безпеки, охорони праці та гірничого нагляду – Держгірпромнагляд);

  • спеціально уповноважений державний орган з питань радіаційної безпеки (Державний комітет ядерного регулювання України);

  • спеціально уповноважений державний орган з питань пожежної безпеки (Управління пожежної охорони МНС України);

  • спеціально уповноважений державний орган з питань гігієни праці (Санітарно-епідеміологічна служба МОЗ України).

Так спеціально уповноважений центральним органом виконавчої влади з нагляду за охороною праці є створений Постановою КМУ від 23 листопада 2006 р. № 1640 «Державний комітет України з промислової безпеки, охорони праці та гірничого нагляду». Основними завданнями Держгірпромнагляду України є:

  • участь у формуванні та забезпечення реалізації державної політики у сфері охорони праці щодо промислової безпеки, страхування ризиків виробничої безпеки, а також у галузі використання та охорони надр;

  • здійснення державного нагляду за додержанням законів та інших нормативно-правових актів про охорону праці в частині безпечного ведення робіт, державного гірничого нагляду, здійснення державного управління з питань, що належать до його компетенції, у галузі геологічного вивчення, використання та охорони надр;

  • комплексне управління охороною праці;

  • координація здійснення органами виконавчої влади заходів з питань безпеки, гігієни праці, виробничого середовища, інших питань охорони праці.

Вищий нагляд за дотриманням і правильним застосуванням законів про охорону праці здійснюється Генеральним прокурором України і підпорядкованими йому прокурорами.

Органи державного нагляду за охороною праці не залежать від будь-яких господарських органів, громадських об'єднань, політичних формувань, місцевих державних адміністрацій і Рад народних депутатів та діють відповідно до положень, що затверджуються Кабінетом Міністрів України.

Посадові особи органів державного нагляду за охороною праці (державні інспектори) мають право:

  • безперешкодно в будь-який час відвідувати підконтрольні підприємства для перевірки, отримувати від власника необхідні пояснення, матеріали та інформацію з даних питань;

  • надсилати керівникам підприємств, а також посадовим особам органів влади обов'язкові для виконання розпорядження (приписи) про усунення порушень з охорони праці;

  • зупиняти експлуатацію підприємств, окремих виробництв, цехів, дільниць, та обладнання до усунення порушень вимог охорони праці;

  • притягати до адміністративної відповідальності працівників, винних у порушенні законодавчих та інших нормативних актів про охорону праці;

  • надсилати власникам, керівникам підприємств подання про невідповідність окремих посадових осіб займаній посаді, передавати у необхідних випадках матеріали органам прокуратури для притягнення їх до кримінальної відповідальності.


Відповідальність за порушення законодавства про охорону праці

За порушення законодавчих та інших нормативних актів про охорону праці, створення перешкод для діяльності посадових осіб органів державного нагляду і представників професійних спілок винні працівники притягаються до дисциплінарної, адміністративної, матеріальної і кримінальної відповідальності згідно із законодавством.

Дисциплінарна відповідальність. Одним з конкретних порушень законодавства про охорону праці, за яке власник або уповноважений ним орган має право притягнути працівника до дисциплінарної відповідальності, є ухилення остатнього від проходження обов'язкового медичного огляду. У цьому випадку власник або уповноважений ним орган зобов'язаний також відсторонити працівника від роботи без збереження заробітної плати. Дисциплінарна відповідальність накладається у вигляді догани, звільнення з роботи. Дисциплінарне стягнення не може бути накладене пізніше шести місяців з дня вчинення проступку.

Адміністративна відповідальність. До адміністративних порушень можна віднести протиправні дії чи бездіяльність, спрямовані на створення перешкод для діяльності посадових осіб, органів державного нагляду і представників професійних спілок, зокрема: ухилення осіб, які представляють власників або уповноважені ними органи чи профспілки, або інші уповноважені трудовим колективом органи та їх представників від участі в переговорах щодо укладання, зміни чи доповнення колективного договору, угоди; умисне правопорушення встановленого законодавством терміну початку таких переговорів або незабезпечення роботи комісій з представників сторін у визначений сторонами переговорів термін; порушення чи невиконання зазначеними особами зобов'язань щодо колективного договору, угоди; ненадання таким особам інформації, необхідної для ведення переговорів і здійснення контролю за виконанням колективних договорів, угод. Адміністративна відповідальність реалізується у вигляді накладання штрафів на працівників і, зокрема, службових осіб підприємств, установ, організацій, а також громадян - власників підприємств чи уповноважених ними осіб.

Матеріальна відповідальність. Загальними підставами покладення матеріальної відповідальності на працівника є наявність прямої дійсної шкоди, вина працівника (у формі умислу або необережності), протиправні дії (бездіяльність) працівника, а також наявність причинного зв'язку між виною, протиправними діями (бездіяльністю) працівника та завданою шкодою. На працівника може бути покладена матеріальна відповідальність при наявності всіх зазначених умов, відсутність хоча б однієї з них виключає матеріальну відповідальність працівника. Притягнення працівника до кримінальної, адміністративної чи дисциплінарної відповідальності за дії, якими заподіяно шкоду, не звільняє його від матеріальної відповідальності. Законодавством передбачено різні види матеріальної відповідальності залежно від того, чи є в діях працівника, яким порушено правила охорони праці, ознаки кримінального злочину. При наявності в його діях ознак злочину на працівника може бути накладено повну матеріальну відповідальність, а при відсутності таких ознак на працівника накладається обмежена відповідальність в межах його середнього місячного заробітку. Працівник звільняється як від кримінальної, так і матеріальної відповідальності, якщо ним заподіяно шкоду в стані крайньої необхідності або ж в стані необхідної оборони.

Кримінальна відповідальність за порушення правил охорони праці. Поняттям «порушення правил охорони праці» охоплюється недотримання загальнодержавних, галузевих та локальних для даного підприємства правил, інструкцій, положень та інших підзаконних актів. Це, зокрема, правила техніки безпеки, виробничої санітарії, правила зберігання і використання легкозаймистих або їдких речовин. Суб'єктом злочину з питань охорони праці є будь-яка службова особа підприємства, установи, організації незалежно від форм власності, а також громадянин - власник підприємства чи уповноважена ним особа. Кримінальна відповідальність настає не за будь-яке порушення, а за порушення вимог законодавства та інших нормативних актів про охорону праці, якщо це порушення створювало небезпеку для життя або здоров'я громадян. Кримінальна відповідальність настає за умов, викладених в відповідних статтях Кримінального кодексу України (ст.271-275). Максимальна кримінальна відповідальність може сягати до 8 років позбавлення волі (порушення, що спричинили загибель людей або майнову шкоду в особливо великих розмірах)


^ 4. Навчання працюючих з безпеки праці

Навчання працюючих безпеки праці проводиться на всіх підприємствах незалежно від характеру і ступеня небезпеки виробництва при:

  • підготовці нових робітників (знову прийнятих робітників, які не мають професії або міняють професію);

  • проведення різних видів інструктажу;

  • підвищення кваліфікації.

Навчання безпеки праці нових робочих проводиться за їх професійно-технічним навчанням. Ступінь засвоєння знань з безпеки праці перевіряється при здачі іспиту.

На адміністрацію підприємства покладається також проведення інструктажу працюючих, які за характером і часом проведення поділяються на вступний, первинний, повторний, позаплановий та цільовий.

^ Вступний інструктаж проводиться:

  • з усіма працівниками, яких приймають на постійну або тимчасову роботу, незалежно від освіти, стажу роботи та посади;

  • з працівниками інших організацій, які прибули на підприємство і беруть безпосередню участь у виробничому процесі або виконують інші роботи для підприємства;

  • з учнями та студентами, які прибули на підприємство для проходження виробничої практики;

  • у разі екскурсії на підприємство;

  • з усіма вихованцями, учнями, студентами та іншими особами, які навчаються в середніх, позашкільних, професійно-технічних, вищих закладах освіти при оформленні або зарахуванні до закладу освіти.

Вступний інструктаж проводить спеціаліст служби охорони праці в кабінеті охорони праці або в спеціально обладнаному приміщенні підприємства. Запис про проведення вступного інструктажу робиться в журналі реєстрації вступного інструктажу, який зберігається в службі охорони праці.

^ Первинний інструктаж проводиться до початку роботи безпосередньо на робочому місці в наступних випадках:

  • з новоприйнятим (постійно чи тимчасово) на підприємство працівником;

  • при переході на нове місце роботи в межах підприємства;

  • перед виконанням нової для працівника роботи;

  • з відрядженим працівником, який бере безпосередню участь у виробничому процесі на підприємстві.

Проводиться з учнями та студентами середніх, професійно-технічних, вищих закладів освіти:

  • на початку занять у кожному кабінеті, лабораторії, де навчальний процес пов'язаний з небезпечними або шкідливими хімічними, фізичними, біологічними чинниками,

  • у гуртках, перед уроками трудового навчання, фізкультури, перед спортивними змаганнями, вправами на спортивних снарядах, при проведенні заходів за межами території закладів освіти;

  • перед виконанням кожного навчального завдання, пов'язаного з використанням механізмів, інструментів, матеріалів, які можуть привести до ушкоджень та травм;

  • на початку вивчення кожного нового предмета (розділу, теми) навчального плану (програми) — із загальних вимог безпеки, пов'язаних з тематикою і особливостями проведення цих занять.

^ Повторний інструктаж проводиться з працівниками на робочому місці в терміни, визначені відповідними чинними галузевими нормативними актами або керівником підприємства з урахуванням конкретних умов праці, але не рідше:

  • на роботах з підвищеною небезпекою — 1 раз на три місяці;

  • для решти робіт — 1 раз на шість місяців.

Позаплановий інструктаж проводиться з працівниками на робочому місці або в кабінеті охорони праці:

  • при введенні в дію нових або переглянутих нормативних актів про охорону праці, а також при внесенні змін та доповнень до них;

  • при зміні технологічного процесу, заміні або модернізації устаткування, приладів та інструментів, вихідної сировини, матеріалів та інших чинників, що впливають на стан охорони праці;

  • при порушеннях працівниками вимог нормативних актів про охорону праці, що можуть призвести або призвели до травм, аварій, пожеж;

  • при виявленні особами, які здійснюють державний нагляд і контроль за охороною праці, незнання вимог безпеки стосовно робіт, що виконуються працівником;

  • при перерві в роботі виконавця робіт більш ніж на 30 календарних днів — для робіт з підвищеною небезпекою, а для решти робіт — понад 60 днів;

  • з вихованцями, учнями, студентами — в кабінетах, лабораторіях, майстернях при порушеннях ними вимог нормативних актів про охорону праці, що можуть призвести або призвели до травм, аварій, пожеж.

Цільовий інструктаж проводиться з працівниками:

  • при виконанні разових робіт, непередбачених трудовою угодою;

  • при ліквідації аварії, стихійного лиха;

  • при проведенні робіт, на які оформлюються наряд-допуск, розпорядження або інші документи.

Проводиться з вихованцями, учнями, студентами закладу освіти в разі організації масових заходів (екскурсії, походи, спортивні заходи).

Схожі:

Положення з охорони праці закріплені в чинній Конституції, в Законі України «Про охорону праці», «Кодексі законів про працю України» (КЗпП), Законі України «Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, iconПоложення з охорони праці закріплені в чинній Конституції, в Законі України «Про охорону праці», «Кодексі законів про працю України» (КЗпП), Законі України «Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання,
Конституції, в Законі України «Про охорону праці», «Кодексі законів про працю України» (КЗпП), Законі України «Про загальнообов’язкове...
Положення з охорони праці закріплені в чинній Конституції, в Законі України «Про охорону праці», «Кодексі законів про працю України» (КЗпП), Законі України «Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, iconПоложення Закону України „Про охорону праці", „Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності" та взаємозв’язок з іншими Законами України.
Навчання з питань охорони праці працівників Херсонського державного університету
Положення з охорони праці закріплені в чинній Конституції, в Законі України «Про охорону праці», «Кодексі законів про працю України» (КЗпП), Законі України «Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, iconПоложення цей колективний договір укладено відповідно до: Закону України "Про колективні договори І угоди"; "Кодексу законів про працю України";
Закону України “Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання,...
Положення з охорони праці закріплені в чинній Конституції, в Законі України «Про охорону праці», «Кодексі законів про працю України» (КЗпП), Законі України «Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, iconПоложення цей Колективний договір укладено відповідно до: Закону України "Про колективні договори І угоди"; "Кодексу законів про працю України";
Закону України “Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання,...
Положення з охорони праці закріплені в чинній Конституції, в Законі України «Про охорону праці», «Кодексі законів про працю України» (КЗпП), Законі України «Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, iconСтаття Законодавство України про загальнообов'язкове державне соціальне страхування та його завдання
Основи законодавства України про загальнообов'язкове державне соціальне страхування (далі Основи) відповідно до Конституції України...
Положення з охорони праці закріплені в чинній Конституції, в Законі України «Про охорону праці», «Кодексі законів про працю України» (КЗпП), Законі України «Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, iconЗакон України «Про соціальне партнерство» кзпп україни Закон України «Про охорону праці» Закон України «Про соціальний діалог» Трудовий кодекс
Який нормативно-правовий акт визначає поняття, систему та рівні соціального діалогу з питань охорони праці?
Положення з охорони праці закріплені в чинній Конституції, в Законі України «Про охорону праці», «Кодексі законів про працю України» (КЗпП), Законі України «Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, iconЗакон України "Про охорону праці". Кодекс законів про працю. 2 Волох Д. С. 25. 03
Державні та галузеві стандарти про охорону праці. Закон України “Про охорону праці”. Кодекс законів про працю
Положення з охорони праці закріплені в чинній Конституції, в Законі України «Про охорону праці», «Кодексі законів про працю України» (КЗпП), Законі України «Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, iconЗакон України „Про охорону праці. 2 Кодекс законів про працю України. 3 Трудовий договір. 4 Колективний договір. Номенклатурні заходи з охорони праці. 5 Фонди охорони праці, їх формування
Причини виробничого травматизму та професійних захворювань. Заходи щодо їх усунення
Положення з охорони праці закріплені в чинній Конституції, в Законі України «Про охорону праці», «Кодексі законів про працю України» (КЗпП), Законі України «Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, iconНа Х семестр 2010/2011 навчального року
Державні та галузеві стандарти про охорону праці. Закон України “Про охорону праці”. Кодекс законів про працю
Положення з охорони праці закріплені в чинній Конституції, в Законі України «Про охорону праці», «Кодексі законів про працю України» (КЗпП), Законі України «Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, iconПоложення Закону України «Про охорону праці». Нормативні акти про охорону праці. Відповідальність за порушення законодавства про охорону праці
Законодавча та нормативна база України про охорону праці. Основні законодавчі акти про охорону праці
Додайте кнопку на своєму сайті:
Документи


База даних захищена авторським правом ©zavantag.com 2000-2013
При копіюванні матеріалу обов'язкове зазначення активного посилання відкритою для індексації.
звернутися до адміністрації
Документи