Тексти лекцій з дисципліни «Екологія» розроблені к держ упр., доц. В. О. Мартиненко тема види І наслідки антропогенного впливу на природу icon

Тексти лекцій з дисципліни «Екологія» розроблені к держ упр., доц. В. О. Мартиненко тема види І наслідки антропогенного впливу на природу




Скачати 474.25 Kb.
НазваТексти лекцій з дисципліни «Екологія» розроблені к держ упр., доц. В. О. Мартиненко тема види І наслідки антропогенного впливу на природу
Сторінка1/4
Дата14.09.2012
Розмір474.25 Kb.
ТипДокументи
  1   2   3   4

Тексти лекцій з дисципліни «Екологія» розроблені
к. держ. упр., доц. В.О. Мартиненко



ТЕМА 3. ВИДИ І НАСЛІДКИ АНТРОПОГЕННОГО ВПЛИВУ

НА ПРИРОДУ


  1. Класифікація процесів антропогенного впливу на природу. Характеристика різних видів негативного антропогенного впливу на навколишнє природне середовище.

  2. Забруднення як один з найнебезпечніших видів антропогенного впливу. Поведінка забруднюючих речовин в навколишньому середовищі.

  3. Нормативи по обмеженню ступеню забруднення навколишнього середовища.

  4. Екологічний стан і проблеми захисту атмосфери.

  5. Екологічний стан і проблеми захисту гідросфери.

  6. Екологічний стан і проблеми захисту елементів літосфери.

  7. Антропогенний вплив на біоту та напрямки раціонального використання фіто- й зооценозів. (Для самостійного вивчення).



Література до теми 3.

  1. Джигирей В. С. – Екологія та охорона навколишнього природного середовища: Навч. пос. для вузів. – К: Знання, 2000. – 203 с.

  2. Запольський А.К., Салюк А.І. Основи екології: Підручник / За ред. К.М. Ситника. – К.: Вища шк., 2001. – С. 102 – 212.

  3. Мельник Л.Г. Екологічна економіка: підручник. – Суми: ВТД “Університетська книга”, 2002. – С. 84 - 89.

  4. Сахаев В. Г., Щербицький Б.В Экономика природопользования и охрана окружающей среды. – К.: Выща шк. Головное изд-во, 1987. – С. 3 – 8.

  5. Экология: Учебное пособие / Под ред. проф. В.В. Денисова. Серия «Учебный курс». – Ростов н/Д: Издательский центр «МарТ», 2002. – С. 175 – 200, 319 - 336.

  1. Класифікація процесів антропогенного впливу на природу. Характеристика різних видів негативного антропогенного впливу на навколишнє природне середовище.

Сьогоднішню лекцію хотілось би почати словами стародавнього індійського висловлювання: «Природа – це не те, що ми отримали у спадок від предків, а те, що ми позичили у потомків». Людина і природа невідємні один від одного, і тісно пов’язані між собою. Але ми дуже повільно йдемо до розуміння масштабів загрози, яку створюємо самі – своєю нерозумною господарською діяльністю.

^ Антропогенний вплив на природу – будь-які процеси зміни природи, обумовлені діяльністю людини (від грец. “антропос” – людина). Це прямий або опосередкований, свідомий та несвідомий вплив людського суспільства на природу, що призводить до місцевих, локальних або глобальних її змін.

Антропогенний вплив характеризується поняттям “антропогенного навантаження”. Це величина прямого або опосередкованого антропогенного впливу на природне середовище в цілому або за її окремими компонентами. За розрахунками спеціалістів, антропогенне навантаження на природне середовище подвоюється кожні 10-15 років.

В загальному плані процеси антропогенного впливу на природу можна класифікувати на три групи:

  1. умовно нейтральні – не призводять до погіршення екологічного стану, оскільки негативна частина впливу повністю компенсується за рахунок дії асиміляційного потенціалу навколишнього середовища;

  2. негативні – призводять до погіршення екологічного стану;

3) позитивні – призводять до поліпшення екологічного стану (результат природоохоронних заходів). Крім того всі позитивні види антропогенного впливу можна умовно розділити на активні та пасивні. Активні заходи спрямовані на поліпшення властивостей природного середовища (відтворення природних ресурсів та природного середовища, відновлення біорізномаїття, рекультивація, поліпшення стану довкілля і т.д.), а пасивні – направлені на збереження існуючого стану довкілля (охорона природи, зменшення навантаження на природу);


^ Класифікації процесів порушення природного середовища


Для класифікації процесів порушення природного середовища застосовують компонентний підхід (за компонентами природного середовища: стосовно атмосфери, гідросфери тощо) та функціональний (за однорідністю змісту заподіяних змін).

За функціональним підходом розрізняють наступні групи негативного антропогенного впливу на навколишнє середовище:

  1. використання природних ресурсів (вилучення та виснаження);

  2. порушення якості компонентів природного середовища;

  3. вплив на людину і біоту;

  4. вплив на глобальну екосистему Землі.

В межах кожної з наведених груп існують певні форми та види негативного антропогенного впливу.

Зростання чисельності населення на планеті та інтенсифікація людської діяльності в зв’язку з НТР призводить до різкого зростання антропогенного впливу на природу.

В наш час на фоні загальної деградації природного середовища створюються передумови для розвитку надзвичайних екологічних ситуацій та екологічних катастроф.

Під надзвичайними екологічними ситуаціями розуміють виникнення раптових природних лих чи техногенних аварій, що супроводжуються великими економічними збитками. Під час надзвичайних екологічних ситуацій показники природного середовища істотно відхиляються від норми, перевищуючи ГДК забруднюючих речовин у сотні і тисячі разів. Але такі відхилення недовготривалі, тривалий стан надзвичайної екологічної ситуації спричиняє виникнення екологічної катастрофи.

Причини виникнення надзвичайних екологічних ситуацій та катастроф:

  • Стихійні природні явища, які можуть бути спровоковані недбалою господарською діяльністю людей;

1999 рік –повені в Карпатах результат не тільки надмірного випадання опадів, а ще й результат масового вирубування карпатських лісів


  • Не правильні технологічні рішення, як це сталося під час аварії на Чорнобильській АЕС;

  • Свідоме руйнування природного середовища під час воєнних дій, або актів диверсії.

Число та частота екологічних катастроф швидко росте: в 70-80-х рр.. 20 катастроф, а з 80 до 90 – близько 100.

1. Техногенні землетруси (Німеччина, Білорусь), що виникають внаслідок виймання порід, спорудження водосховищ, закачування промислових стічних вод у пласти гірських порід та ін.

2. Широкий резонанс мала трагедія в італійському місті Севезо, який знаходиться в 30 км. від Мілана. В 1976 році в результаті аварії на хімічному комбінаті в результаті якої в повітря потрапило 2 кг тетрахлордибензодіоксинну (ТХДД). ТХДД – це надзвичайно сильна отрута, яка діє майже в 70 тис. раз сильніше, ніж ціанід калію. Внаслідок цієї аварії багато людей дістало важкі хронічні захворювання, загинуло близько 80 тис сільськогосподарських тварин.

3. Результатом низької технічної грамотності, та нехтування засобами безпеки в 1984 році стала аварія на хімічному комбінаті в Бхаполі (Індія). Тут в атмосферу було викинуто 30 т метилізоціанату – надзвичайно сильної отрути, яка є проміжним продуктом синтезу багатьох пестицидів. На протязі 2-х днів загинуло близько 2,5 тис. чоловік , 200тис. – отримали тяжкі отруєння.

4. 1986 рік – Чорнобильська катастрофа показала, що людина може створити екологічну катастрофу в тисячу разів сильнішу від природної. В результаті на волю вирвалися радіоактивні елементи: цезій, стронцій, плутоній. Хто винен в цій трагедії? Винні ми – люди! Фізики, інженери, які створили небезпечний реактор, оператори, які відключили систему аварійного захисту, чиновники з Мінатома, які підганяли темпи будівництва АЕС до ювілею. І за пультом керування повинні сидіти не оператори-теплоенергетики, а фізики-яждерщики.

5. У населення України велику тривогу свого часу викликала чернівецька ситуація. Тут у 1988 – 1989 рр. масово почали хворіти діти. Хвороба супроводжувалась випадінням волосся, ураженням нервової системи і дихальних шляхів. Причиною хвороби виявилось забруднення природного середовища талієм і бором внаслідок одноразового промислового викиду.


Екологічні катастрофи, деградація природного середовища, внаслідок господарської діяльності людини ведуть до серйозних планетарних змін, таких як: глобальне потепління, випадіння кислотних опадів, спустелювання, руйнування озонового екрану.


^ Глобальне потепління клімату , яке почалось в другій половині ХХ ст. зараз є достовірним фактом. Ми його почуваємо по більш мяким зимам, ніж раніше. На екваторі потепління немає, але чим ближче до полюсів, тим воно помітніше. Льодовий покрив на полюсах почав підтавати знизу. Вивчають потепління методом глибинного зондування вічних льодовиків (до 2 км.)

Причини:

  • парниковий ефект (викиди вуглекислого газу)– 46%;

  • забруднення атмосфери хімічними речовинами – 24%;

  • вирубка лісу (вуглекислий газ біологічно не зв’язується) – 18%;

  • інтенсифікація сільського господарства (окиси азоту) – 9%;

  • спалювання сміття – 3%.

За підрахунками вчених склад вуглекислого газу в атмосфері за останні 100 років збільшився на 30%. Цікавий факт: до 70-х років ХХ ст. вчені прогнозували похолодання.

1991 р – воєнні дії в Кувейті ініційовані Іраком і введенням «миротворчих» сил США. Відбулося масове виливання нафти, яка згодом зайнялася. Горіло 550 нафтових свердловин і за добу згорало 10 млн барелей нафти. Під сач пожеж щодоби в атмосферу надходило 50 тис т оксидів сірки, 3 тис т оксидів азоту і 50 тис. т вуглекислого газу. Пожежі тривали три місяці, внаслідок цього 75% площі пустелі вкрилося шаром попелу, що осів після згорання нафти.


Наслідки:

  • внаслідок танення льоду Арктики, Антарктики та високогірних регіонів, збільшується річний стік, піднімається рівень океану, що може призвести до затоплення суходолу (температура піднімається так: за 10 років на 0,2-0,50 , що може призвести до підняття океану на 3 – 10 мм/рік);

  • зміни в розподілу опадів (зміщується сезонний максимум випадіння опадів, що веде до трансформації екосистем і до знищення певних видів флори і фауни);

  • прискорення метаболізму у мікроорганізмів (Що може привести до масовим епідеміям).

Є вчені які вважають зміни клімату пов’язані з сонячною активністю, а вплив людського фактору зовсім незначний


Руйнування озонового екрану. Не менш складна в науковому розумінні екологічна проблема пов’язана з руйнуванням озонового екрану. Життя на Землі зявилося після утворення озонового екрану, який захищає живі організми від пагубного впливу ультрафіолетового опромінювання Сонця.

Причини руйнування озону:

  • фреон, який використовується в холодильних установках та аерозольних балонах. Для людини фреони не шкідливі, але під дією ультрафіолетових променів фреон розпадається на молекули, і при цьому вивільняються атоми хлору. Ця речовина є сильним каталізатором що руйнує озон до кисню.

  • Окиси азоту і антропогенний хлор – продукти згорання космічної і ракетної техніки (вважається, що 300 запусків американських «Спес Шатл» змогли б повністю зруйнувати озоновий екран Землі);

  • Надзвукові літаки (викиди одного літаку еквівалентні викидам 7000 автомобілям марки «Фольксваген».

Наслідки:

  • за даними Грвінпіс зменшення озонового екрану на 10% збільшує захворювання на рак шкіри в 3000 тис раз;

  • росте кількість захворювання катаракти глаза;

  • передозування ультрафіолетом веде до послаблення імунітету, наслідком чого можуть стати інфекційні хвороби.

В 1985 році в Відні більшістю країн була підписана конвенція, а в Монреалі – протокол про охорону атмосферного озону. Згідно якому більшість країн відмовилась від використання фреону. В 1992 році по ініціативі Грінпіс німецькі вчень розробили технологію не шкідливих охолоджувальних апаратів, а в 2000 році компанія Кока-кола вперше використала такі установки на олімпіаді в Сіднеї.


Спустелювання. Це виснаження азидних і напіваридних екосистем під впливом діяльності людини і посух. Спустелювання відбувається в основному в посушливих районах. Воно полягає в деградації біномів і втраті родючості грунтів. Території, які зазнали спустелювання, вже не здатні до самовідновлення. Спустелювання може носити природний і антропогенний характер.

Природне спустелювання: 1963 – 1973 – південь Сахари (зона Кахель) – голод місцевого населення.

Антропогенне спустелювання: 1960 – 1990 рр. – Аральська криза. В басейнах річок Сирдар’я і Амудар’я було збудовано багато зрошувальних систем, це стало причиною різкого зменшення стоку в Аральське море. Почалося обміління. Рівень води впав на 14,5 м, 27000 км2- висохло. Арал ділиться на Великий і Малий. Солоність зросла в 3 рази, 70% організмів загинуло. Солоний пісок розноситься вітром і веде до засолення грунтів. (зменшилось сільськогосподарське виробництво), рибна промисловість була повністю закрита (безробіття цілого регіону). Це приклад рукотворної екологічної катастрофи.


Кислотні опади. Це опади (дощ, сніг, тумани) водневий показник (pH) яких менший 7,0, тобто вони мають кислу реакцію.

Реєстрування кислотності атмосферних опадів проводиться досить точно за кислотністю криги льодовиків Антарктиди, Гренландії та Альп. Вперше кислотні опади були зареєстровані в 1872 році в англійському місті Манчестер.

Причина: надходження в атмосферу окису азоту та сірки.

Наслідки:

  • знищення лісових масивів (трансформація екосистем);

  • окислення грунту (зменшення врожайності, додаткові витрати на вапнування);

  • окислення водоймищ (Канада – 14000 озер «мертвих»);

  • руйнування пам’ятників (мармуру, граніту).

В Сумах опади окислені сірчаною кислотою (pH опадів 6 – 3,8).

В США Були зареєстровані кислотні опади pH яких складав 1,8.



  1. Забруднення як один з найнебезпечніших видів антропогенного впливу. Поведінка забруднюючих речовин в навколишньому середовищі.


В широкому розумінні, забруднення – зміна властивостей середовища, яка відбувається як наслідок природних чи антропогенних процесів, що спричиняють погіршення функцій природи стосовно певного об’єкта (людини, біологічного організму, об’єктів життєдіяльності людини).

Такий підхід обґрунтовуються прихильниками теорії перешкод, які розглядають у якості забруднення будь-які перешкоди, які заважають нормальному функціонуванню біосфери і завдають шкоди біоценозам та біотопам. Якщо будь-який елемент навколишнього середовища має альтернативні функції, при визначенні його забруднення доцільно застосовувати принцип диз’юнкції: зміну середовища необхідно вважати забрудненням, якщо погіршилася хоча б одна із його функцій. Саме тому, до розділу забруднювальних речовин варто відносити мінеральні добрива, що, підтримуючи родючість ґрунту, одночасно забруднюють водойм.

З цього погляду, процес забруднення біосфери класифікується за наступними видами:

  • інгредієнтне – сукупність речовин, кількісно чи якісно ворожих екосистемам;

  • параметричне – спричинене зміною якісних параметрів навколишнього середовища, тобто таких його властивостей як рівень шуму, радіації, освітленості тощо;

  • біоценотичне – полягає у впливі на склад та структуру популяцій живих організмів;

  • стаціально-деструкційне (стація – місце існування популяцій, деструкція – руйнування) – зміна ландшафтів та екологічних систем в процесі природокористування.

Найбільш часто забруднення визначається як внесення у навколишнє природне середовище або виникнення в ньому нових, зазвичай не характерних хімічних і біологічних речовин, які чинять шкідливий вплив на природні екосистеми й людину і яких природа не здатна позбавитися самоочищенням.

^ Забруднення природного середовища – це надходження в природне середовище речовин, біологічних агентів, різних видів енергії у кількості та концентрації, що перевищують природний для живих організмів рівень.

Існує декілька підходів до класифікації забруднень:

  1. за походженням:

  • природне забруднення – це забруднення навколишнього середовища без участі людини або як результат його окремого непрямого впливу на природу. Основні джерела природного забруднення – стихійні та катастрофічні природні процеси (виверження вулканів, повені, пожежі тощо);

  • антропогенне забруднення, що виникає в наслідок діяльності людей;

  1. за об’єктами забруднення: забруднення атмосфери, вод, ґрунту, ландшафту;

  2. за тривалістю: тимчасове та постійне;

  3. за формою забруднюючих речовин:

  • матеріальні забруднення – викиди в атмосферу (газоподібні, рідкі, тверді та змішані), стічні води (умовно чисті й брудні) та тверді відходи (нетоксичні й токсичні);

  • енергетичні – теплові викиди, шум, вібрація, ультразвук, електромагнітні поля, світлове тощо;

  1. за масштабами розповсюдження: локальне, регіональне, транскордонне та глобальне;

  2. за ознакою взаємодії з навколишнім середовищем:

  • стійкі забруднення, які не руйнуються впродовж тривалого часу (наприклад, пластмаси);

  • нестійкі забруднення, які швидко руйнуються під дією природних фізико-хімічних або біохімічних процесів;

  1. за джерелами та видами забрудників:

  • механічне забруднення – забруднення різними предметами та твердими часточками різного розміру;

  • хімічне – зміна хімічних властивостей середовища в наслідок внесення сторонніх хімічних речовин та речовин, що утворилися в результаті хімічних реакцій;

  • фізичне – зміна фізичних параметрів середовища; воно поділяється на:

  • теплове (термальне) забруднення – підвищення температури середовища, головним чином, внаслідок промислових викидів нагрітого повітря, газів і води; може виникнути як вторинний результат зміни хімічного складу середовища;

  • світлове забруднення – порушення природного освітлення місцевості в результаті дії штучних джерел світла, що призводить до появи аномалій у житті тварин і розвитку рослин;

  • шумове забруднення - збільшення інтенсивності шуму понад природний рівень;

  • електромагнітне – зміна електромагнітних властивостей середовища (від ліній електропередач, радіо і телебачення тощо), що призводить до геофізичних аномалій і змін у біологічних структурах;

  • радіоактивне – перевищення вмісту в середовищі радіоактивних речовин;

  • радіаційне – підвищення природного радіаційного фону;

  • біологічне забруднення – проникнення в екосистеми різних видів тварин і рослин, які порушують екологічну рівновагу; його поділяють на:

  • біотичне – поширення певних, як правило небажаних для людей, біогенних речовин (виділення мертвих тіл) або видів біоти, які порушують екологічну рівновагу;

  • мікробіологічне – поява надзвичайно великої кількості мікроорганізмів внаслідок їх масового розмноження на антропогенних середовищах або набуття раніше нешкідливою формою мікроорганізмів патогенних властивостей чи здатності пригноблювати інші організми в співтовариствах.

Об’єкти, що спричиняють забруднення, називаються забруднювачами (певні галузі господарства, певні підприємства, організації тощо). Забруднювачі поділяються на пересувні та стаціонарні. Речовини, які спричиняють забруднення навколишнього природного середовища, називають забрудниками, або полютантами.

Після виходу з джерела забруднення полютанти не залишаються в середовищі в незмінному вигляді. Із забруднювальними речовинами відбуваються фізичні перетворення, особливо в наслідок динамічних явищ, таких як розповсюдження в просторі, турбулентна дифузія, розчинення тощо. Крім того, полютанти здатні вступати в хімічні взаємодії один з одним, змінюючи при цьому з часом та в просторі свій кількісний та якісний склад.

З врахуванням цього забруднення поділяється на первинне та вторинне. Первинне є наслідком надходження забрудників безпосередньо від джерела; вторинне є продуктом первинного забруднення, тобто результатом взаємодії забрудників у середовищі (може бути більш токсичним порівняно з первинним).

При дослідженні рівня забруднення необхідно пам’ятати, що забрудники є негативними екологічними факторами середовища, що діють у відповідності з правилами загальної екології, серед яких відзначимо наступні:

  • правило взаємодії факторів - фактори можуть підсилювати (синергізм) або пом’якшувати (антогонізм) силу дії інших факторів в процесі взаємодії;

  • закон сукупної дії екологічних факторів: в природі екологічні фактори діють комплексно, тому, оцінюючи вплив забрудників необхідно враховувати “сумаційний ефект” (на негативну дію однієї речовини накладається негативна дія інших) (сірчаний газ в атмосфері окислюється до сірчаного ангідриду, який при взаємодії з парами води утворює каплі сірчаної кислоти. При взаємодії сірчаного ангідриду з аміаком утворюється сульфат амонію).




  1. ^ Нормативи по обмеженню ступеню забруднення навколишнього середовища.

Екологічне нормування являє собою один з ефективних заходів охорони довкілля та раціонального використання природних ресурсів в умовах застосування недосконалих в екологічному відношенні технологій. Роботи щодо екологічного нормування провадяться з середини 80-х рр. Нормування засноване на знанні ефектів дії різних факторів на живі організми. Важливим в нормуванні є поняття шкідлива речовина. Шкідливі – це всі речовини, дія яких на біологічні системи може привести до негативних наслідків. Крім цього всі ксенобіотики (чужі для живих організмів, штучно синтезовані речовини) розглядаються як шкідливі.

  1   2   3   4

Схожі:

Тексти лекцій з дисципліни «Екологія» розроблені к держ упр., доц. В. О. Мартиненко тема види І наслідки антропогенного впливу на природу iconТексти лекцій з дисципліни «Екологія» розроблені к держ упр., доц. В. О. Мартиненко тема види І наслідки антропогенного впливу на природу
Класифікація процесів антропогенного впливу на природу. Характеристика різних видів негативного антропогенного впливу на навколишнє...
Тексти лекцій з дисципліни «Екологія» розроблені к держ упр., доц. В. О. Мартиненко тема види І наслідки антропогенного впливу на природу iconТексти лекцій з дисципліни «Екологія» розроблені к держ упр., доц. В. О. Мартиненко
Екологія як комплексна міждисциплінарна наука: історія становлення, предмет, методи та основні завдання
Тексти лекцій з дисципліни «Екологія» розроблені к держ упр., доц. В. О. Мартиненко тема види І наслідки антропогенного впливу на природу iconТексти лекцій з дисципліни «Екологія» розроблені к держ упр., доц. В. О. Мартиненко
Екологія як комплексна міждисциплінарна наука: історія становлення, предмет, методи та основні завдання
Тексти лекцій з дисципліни «Екологія» розроблені к держ упр., доц. В. О. Мартиненко тема види І наслідки антропогенного впливу на природу iconТема види І наслідки антропогенного впливу на природу
Класифікація процесів антропогенного впливу на природу. Характеристика різних видів негативного антропогенного впливу на навколишнє...
Тексти лекцій з дисципліни «Екологія» розроблені к держ упр., доц. В. О. Мартиненко тема види І наслідки антропогенного впливу на природу iconТексти лекцій з дисципліни «Екологія» розроблені к держ упр., доц. В. О. Мартиненко тема екологічні проблеми україни: національний та регіональний аспект
Україна в планетарній екосистемі. Розташування України по відношенню до водних І повітряних потоків забруднення
Тексти лекцій з дисципліни «Екологія» розроблені к держ упр., доц. В. О. Мартиненко тема види І наслідки антропогенного впливу на природу iconТема Види і наслідки антропогенного впливу на природу
Антропогенний впливу на природу. Групи негативного антропогенного впливу на навколишнє середовище
Тексти лекцій з дисципліни «Екологія» розроблені к держ упр., доц. В. О. Мартиненко тема види І наслідки антропогенного впливу на природу iconУкладач: к держ упр., доц. В. О. Мартиненко завдання для самостійної роботи з дисципліни «екологія» Завдання
Теоретичні відомості. Виробниче І рекреаційне навантаження на природні екосистеми та рівень негативного впливу на довкілля повинні...
Тексти лекцій з дисципліни «Екологія» розроблені к держ упр., доц. В. О. Мартиненко тема види І наслідки антропогенного впливу на природу iconУкладач: к держ упр., доц. В. О. Мартиненко завдання для самостійної роботи з дисципліни «екологія» Завдання
move to 0-22133046
Тексти лекцій з дисципліни «Екологія» розроблені к держ упр., доц. В. О. Мартиненко тема види І наслідки антропогенного впливу на природу iconК н. з держ упр., доц. Мартиненко Володимир Олександрович

Тексти лекцій з дисципліни «Екологія» розроблені к держ упр., доц. В. О. Мартиненко тема види І наслідки антропогенного впливу на природу iconК н. з держ упр., доц. Мартиненко Володимир Олександрович

Додайте кнопку на своєму сайті:
Документи


База даних захищена авторським правом ©zavantag.com 2000-2013
При копіюванні матеріалу обов'язкове зазначення активного посилання відкритою для індексації.
звернутися до адміністрації
Документи