Тема: Міжнародний цивільний процес План icon

Тема: Міжнародний цивільний процес План




Скачати 386.17 Kb.
НазваТема: Міжнародний цивільний процес План
Сторінка1/3
Дата14.09.2012
Розмір386.17 Kb.
ТипДокументи
  1   2   3

ТЕМА: Міжнародний цивільний процес

План


  1. Поняття міжнародного цивільного процесу.

  2. Міжнародна підсудність.

  3. Визнання і виконання судових рішень.

  4. Виконання доручень іноземних судів.

  5. Міжнародне співробітництво у галузі нотаріату. Консульська легалізація. Апостиль.

  6. Правові основи діяльності міжнародного комерційного арбітражу.


У радянській, а пізніше українській науці МПП “міжнародний цивільний процес” традиційно включається до системи науки МПП, але до галузі цивільно-процесуального права.

Під міжнародним цивільним процесом у науці МПП традиційно розуміють сукупність питань процесуального характеру, що пов’язані з захистом прав іноземних фізичних та юридичних осіб в суді.

Згідно з поширеними у вітчизняній науці поглядами термін “МЦП” є умовним і це вірно, оскільки справи розглядаються в національних судах і ці суди застосовують власне процесуальне право, а не міжнародно-правові норми.

За визначенням Л.А. Лунца до МЦП належать питання про підсудність цивільних справ з іноземним елементом; про цивільно-процесуальне становище іноземних громадян та юридичних осіб; про цивільно-процесуальний статус держави і її дипломатичних представників; про порядок встановлення змісту іноземного права, що підлягає застосуванню; про визнання і примусове застосування іноземних судових рішень, визнання іноземних адміністративних актів у цивільних справах; про визнання іноземних арбітражних угод та примусове виконання рішень іноземного арбітражу. Все це окремі питання, виділені зі складу цивільного процесу як галузі права за ознакою їх зв’язку зі справами, що виникають в умовах міжнародного цивільного обігу та міжнародного життя.

У багатьох випадках “процесуальний” елемент тісно пов’язується з матеріальним правом, на що звертають увагу всі автори. Це має привести до більш логічного висновку щодо співставлення цих відносин і загального предмету МПП і до твердження про те, що необхідно включити до складу МПП як галузі МЦП.

Що стосується іноземних держав, то в країнах загального права, перш за все, Англії, Канаді, Австралії, ПАР тощо, включення МЦП до МПП особливої проблеми не складає. Більшість європейських держав вирішують це питання шляхом включення процесуальних питань до законодавства про МПП. Наприклад, Швейцарський Закон про МПП прямо передбачає, що предметом його регулювання, поряд з іншими питаннями, є визначення підсудності і юрисдикції, а також процесуальні правила, що регулюють розв’язання спорів з іноземним елементом. Аналогічний підхід і в Кодексі Бустаманте. В Нідерландах, Франції, Угорщині питання МЦП також включаються до МПП. У ФРН МПП є принципово лише колізійним правом, але навіть при цьому тісний зв’язок міжнародних приватних відносин з процесуальними аспектами, деякі підручники німецьких авторів з МПП містять розділи, присвячені МЦП.


2

В МПП під “міжнародною підсудністю” (також умовний термін) розуміють розмежування компетенції національних судів щодо вирішення цивільних спорів з міжнародними елементами.

Вибір підсудності слід відрізняти від вибору права, що підлягає застуванню. Питання сфери і меж компетенції судових органів та інших правозастовчих органів кожної держави вирішуються цією державою суверенно, незалежно від інших держав за допомогою внутрішніх правових приписів.

В той же час, у світовій практиці склалися критерії, сприйняті різними державами та їх правовими системами, базуючись на яких національне право визначає сферу і межі компетенції власних судових та інших установ. В цьому плані чітко сформулювалися три системи визначення підсудності: романська (латинська), германська та система загального права. Приклад першої закріплено у французькому праві, та в праві країн, що запозичили Кодекс Наполеону та французький ЦПК 1806 р. Німецька система заснована на Статуті цивільного судочинства 1807 р., також запозиченому багатьма країнами континентальної Європи, а також Японією тощо. Серед держав, що користуються третьою системою, всі країни англо-американського права.

В зазначених системах існують наступні критерії розмежування підсудності.

^ Ознака громадянства сторін спору. Французький суд оголосить себе компетентним розглядати будь який спір, що випливає з угоди, укладеної французьким громадянином. Як передбачено ст. 15 Кодексу Наполеона француз може бути притягнутий до французького трибуналу за зобов’язаннями, взятими ним у іноземній державі навіть у відносинах з іноземцями. Ст. 14: Іноземець, навіть якщо він не проживає у Франції, може бути викликаний до французького трибуналу для виконання зобов’язань, укладених ним у Франції і з французом, або по зобов’язанням, укладеним ним у іноземній державі з французом.

^ Ознака місця проживання відповідача. Підсудність визначається місцем проживання відповідача-фізичної особи або місцем знаходження адміністративного центру юридичної особи (при цьому відбувається поширення на міжнародні процесуальні відносини внутрішніх правил про підсудність). Звідси, якщо особа не має місця проживання або осілості в державі, то до неї не може бути пред’явлений позов у Німеччині.

^ Ознака “фактичної присутності” відповідача – використовується в країнах загального права. Поняття фактичної присутності в цих країнах змінювалося із плином часу. Раніше воно кваліфікувалося, перш за все, за фактом фізичного перебування особи у певному місці і можливістю вручення судової повістки. Сьогодні для потреб пред’явлення речового позову фактична присутність трактується як знаходження майна відповідача на території відповідної держави.

В Україні визначення компетенції власних судів по міжнародним справам здійснюється перш за все завдяки використанню територіального критерію місця знаходження відповідача. Але при цьому не виключаються й інші ознаки (критерій громадянства, місця знаходження нерухомості тощо).

Відповідно до ст. 414 ЦПК підсудність судам України цивільних справ по спорах, в яких беруть участь іноземні громадяни, особи без громадянства, іноземні підприємства і організації, а також по спорах, в яких хоча б одна з сторін проживає за кордоном, визначається законодавством України.

Відповідно до ст. 75 Закону «Про МПП» суд відмовляє у відкритті провадження у справі, якщо у суді чи іншому юрисдикційному органі іноземної держави є справа із спору між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав. Підсудність судам України справ з іноземним елементом визначається на момент відкриття провадження у справі, незважаючи на те, що в ході провадження у справі підстави для такої підсудності відпали або змінилися, крім випадків, передбачених у статті 76 Закону.

Ст. 76 окреслює підстави визначення підсудності справ з іноземним елементом судам України. Відповідно до неї суди можуть приймати до свого провадження і розглядати будь-які справи з іноземним елементом у таких випадках:

1) якщо сторони передбачили своєю угодою підсудність справи з іноземним елементом судам України, крім випадків виключної підсудності передбачених у статті 77 Закону;

2) якщо на території України відповідач у справі має місце проживання або місцезнаходження, або рухоме чи нерухоме майно, на яке можна накласти стягнення, або знаходиться філія або представництво іноземної юридичної особи - відповідача;

3) у справах про відшкодування шкоди, якщо її було завдано на території України;

4) якщо у справі про сплату аліментів або про встановлення батьківства позивач має місце проживання в Україні;

5) якщо у справі про відшкодування шкоди позивач – фізична особа має місце проживання в Україні або юридична особа – відповідач – місцезнаходження в Україні;

6) якщо у справі про спадщину спадкодавець у момент смерті був громадянином України або мав в Україні останнє місце проживання;

7) дія або подія, що стала підставою для подання позову, мала місце на території України;

8) якщо у справі про визнання безвісно відсутнім або оголошення померлим особа мала останнє відоме місце проживання на території України;

9) якщо справа окремого провадження стосується особистого статусу або дієздатності громадянина України;

10) якщо справа проти громадянина України, який за кордоном діє як дипломатичний агент або з інших підстав має імунітет від місцевої юрисдикції, відповідно до міжнародного договору не може бути порушена за кордоном;

11) в інших випадках, визначених законом України та міжнародним договором України.

Виключна підсудність відповідно до ст. 76 Закону «Про МПП» передбачається у таких справах з іноземним елементом:

1) якщо нерухоме майно, щодо якого виник спір, знаходиться на території України;

2) якщо у справі, яка стосується правовідносин між дітьми та батьками, обидві сторони мають місце проживання в Україні;

3) якщо у справі про спадщину спадкодавець – громадянин України і мав в ній місце проживання;

4) якщо спір пов'язаний з оформленням права інтелектуальної власності, яке потребує реєстрації чи видачі свідоцтва (патенту) в Україні;

5) якщо спір пов'язаний з реєстрацією або ліквідацією на території України іноземних юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців;

6) якщо спір стосується дійсності записів у державному реєстрі, кадастрі України;

7) якщо у справах про банкрутство боржник був створений відповідно до законодавства України;

8) якщо справа стосується випуску або знищення цінних паперів, оформлених в Україні;

9) справи, що стосуються усиновлення, яке було здійснено або здійснюється на території України;

10) в інших випадках, визначених законами України.

З урахуванням принципів, передбачених для підсудності, визначається також компетенція інших органів України щодо розгляду справ з іноземним елементом. (ст. 78 Закону)

У випадках, коли питання підсудності у справах з міжнародним елементом спеціально в законодавстві не врегульовані, слід користуватися загальними правилами про підсудність, що визначені главою 1 розділу 3 ЦПК України. Зокрема, важливе значення має о

Положення, що забороняють зміну правил про виключну підсудність шляхом укладання угод між сторонами, містяться не тільки у внутрішньому праві різних держав, але й у міжнародних договорах. Зокрема, ст. 21 Конвенції СНД про правову допомогу 1993 р. визначає, що виняткова компетенція по справам що стосуються сімейних відносин, спадкових відносин, відносин з приводу нерухомості, не може бути змінена за угодою сторін.

Наявність згоди про передачу справи на розгляд судової установи конкретної держави, якщо не порушені правила про виключну підсудність, робить неможливим розгляд справі у суді іншої держави, ніж та, що обрана за угодою сторін. Ч. 2 ст. 21 Конвенції вказує, що при наявності такої угоди за заявою відповідача суд припиняє провадження у справі.

Угода сторін, що встановлює вибір установи, яка буде компетентною розглянути спір з вилученням із загальних правил підсудності, називаються пророгаційними і дерогаційними угодами. Такі угоди можуть мати місце лише за наявності альтернативної (невиключної підсудності).

Угода, в силу якої непідсудна за загальними нормами суду справа, стає йому підсудною, називається пророгаційною. Угода, в силу якої спір, що підлягає вирішенню відповідною судовою установою, вилучається із сфери юрисдикції цієї установи, називається дерогаційною. Тобто непідсудна суду справа в силу пророгаційної угоди стає підсудною, а підсудна справа в силу дерогаційної угоди стає непідсудною.


3

Дія судового рішення, винесеного судом держави, обмежено територією цієї держави. Це викликано тим, що судове рішення розглядається як частина правопорядку тієї держави, в рамках юрисдикції якої воно було винесене.

Отже, допустимість визнання і виконання іноземного судового рішення визначається законодавством конкретної країни і міжнародними угодами, в яких країна бере участь. Визнання на території держави рішень судів інших держав означає надання цим рішенням такої ж юридичної сили, яку мають рішення національних судів що вступили у законну силу. Вони набувають властивостей обов’язковості, винятковості, а рішення про присудження – також виконуваності, вони обов’язкові для органів і посадових осіб держави. такі рішення будуть слугувати таким же підтвердженням цивільних прав, як рішення вітчизняного суду.

Залежно від видів рішень достатньо лише їх визнання (розірвання шлюбу, оголошення померлим тощо) або визнання та виконання. В другому випадку визнання є необхідною передумовою примусового виконання судового рішення. Для примусового виконання іноземного судового рішення зазвичай встановлюються додаткові процедури, які необхідні крім тих, що передбачені для визнання рішення. Майже завжди обов’язковою умовою для виконання рішення є взаємність.

Різні автори по-різному підходять до класифікації систем виконання іноземних рішень, що існують в сучасному світі. Так, Лунц виділяє систему екзекватури і систему англо-американського загального права. Богуславський нараховує три системи 1) для виконання судового рішення вимагається перевірка його правильності з формального погляду, а також встановлення несуперечливості публічному порядку країни суду та деяким іншим умовам (Італія); 2) для виконання іноземного судового рішення необхідна видача екзекватури (Франція, Бельгія). Суд після розгляду відповідного клопотання виносить постанову про дозвіл на виконання. У Франції можлива перевірка рішення по суті, якщо воно винесене проти французького громадянина; 3) для виконання іноземних судових рішень, винесених у країнах, які надають взаємність щодо виконання рішень, вимагається реєстрація рішення у спеціальному реєстрі. Реєстрація здійснюється за додержання певних умов. За англійським правом іноземне судове рішення, яке відповідає умовам для його визнання утворює підставу для позову в англійський суд. Якщо одна з сторін, що брала участь у попередньому процесі, подає до англійського суду позов, заснований на іноземному судовому рішенні. В цьому випадку виконується вже не саме іноземне рішення, а засноване на ньому рішення англійського суду. Англійські суди розглядають іноземне судове рішення як остаточне щодо його сутності і не мають право піддавати справу повторному розгляду, як це роблять французькі суди, та відмовити у його виконанні.

Так чи інакше, жодна держава не допускає примусового виконання судових рішень шляхом їх безпосереднього виконання без втручання якого-небудь компетентного органу тієї держави, на території якої рішення повинно бути виконане.

Рішення іноземних судів, які не підлягають примусовому виконанню, визнаються в Україні, якщо це передбачено міжнародними договорами, чи актами законодавства України. В Україні виконання іноземних судових рішень визначається розділом 8 ЦПК (див. самостійно) і міжнародними договорами України.

Наприклад, Конвенція СНД 1993 р. передбачає взаємне визнання державами учасницями судових рішень, що не потребують виконання.

Питання визнання і виконання іноземних судових рішень включаються також у договори про правову допомогу. Як правило, для цього встановлюються такі умови:

  1. рішення повинно набрати законної сили за законодавством країни суду, що виніс рішення;

  2. при вирішенні справи додержані процесуальні права особи, проти якої винесено рішення;

  3. відсутнє інше судове рішення, що набрало законної сили, між тими ж сторонами і з того ж питання, винесене судом в державі, де рішення має бути визнане і виконане;

  4. при розгляді справи додержані правила міжнародних договорів про розмежування компетенції судів різних держав.

Відповідно до ст. 51 Конвенції 1993 р. кожна з Договірних Сторін на умовах, передбачених Конвенцією, визнає і виконує такі рішення, винесені на території інших Договірних Сторін:

а) рішення установ юстиції ту цивільних і сімейних справах, втому числі, затверджені судом мирові угоди у таких справах і нотаріальні акти щодо грошових зобов’язань);

б) рішення судів у кримінальних справах щодо відшкодування шкоди

Згідно зі ст. 52 винесені установами юстиції кожної з Договірних Сторін, які набрали законної сили і не вимагають за своїм характером виконання, визнаються на територіях інших Договірних сторін без спеціального провадження, якщо:

а) установи юстиції запитуваної Договірної Сторони не винесли раніше у цій справі рішення, яке набрало законної сили;

б) справа, відповідно до Конвенції та законодавства відповідної Договірної сторони (на території якої рішення має бути визнане), не належить до виключної компетенції цієї Договірної Сторони.

Відповідно до ст. 53 Конвенції клопотання про дозвіл на примусове виконання рішення подається в компетентний суд Договірної Сторони, де рішення підлягає примусовому виконанню. До клопотання додаються:

а) рішення або його завірена копія, а також офіційний документ про те, що рішення набрало законної сили й підлягає виконанню або про те, що воно підлягає виконанню до набрання законної сили, якщо це не випливає з самого рішення;

б) документ, з якого випливає, що сторона, проти якої винесене рішення, і яка не брала участі в процесі, була належним чином і своєчасно викликана до суду, а у випадку її процесуальної недієздатності була належним чином представлена;

в) документ, що підтверджує часткове виконання рішення на момент його пересилання;

г) документ, який підтверджує угоду сторін у справах по договірній підсудності.

Клопотання й додані до нього документи супроводжуються завіреним перекладом на мову запитуваної Договірної Сторони або на російську мову.
  1   2   3

Схожі:

Тема: Міжнародний цивільний процес План icon"цивільний процес"
Методичні вказівки щодо виконання контрольних робіт з навчальної дисципліни "Цивільний процес" для студентів заочної форми навчання...
Тема: Міжнародний цивільний процес План icon"цивільний процес"
Методичні вказівки щодо виконання контрольних робіт з навчальної дисципліни "Цивільний процес" для студентів заочної форми навчання...
Тема: Міжнародний цивільний процес План iconМетодичні вказівки до виконання контрольних робіт з дисципліни "Цивільний процес" для студентів спеціальності 030402 "Правознавство"
Методичні вказівки до виконання контрольних робіт з дисципліни “Цивільний процес” / укладач А. В. Солонар. – Суми: Сумський державний...
Тема: Міжнародний цивільний процес План iconМетодичні вказівки до виконання курсових робіт з предмета " Цивільний процес" для студентів
Методичні вказівки до виконання курсових робіт з предмета “Цивільний процес” /Укладач А. М. Куліш.– Суми: Видавництво СумДУ, 2007....
Тема: Міжнародний цивільний процес План iconМетодичні вказівки та завдання до проведення практичних та семінарських занять з курсу "цивільний процес україни" для студентів спеціальності 060101
До проведення практичних та семінарських занять з курсу “цивільний процес україни”
Тема: Міжнародний цивільний процес План iconМетодичні вказівки до самостійної роботи з дисципліни "Цивільний процес України" для студентів спеціальності
Методичні вказівки до самостійної роботи з дисципліни “Цивільний процес України” для студентів спеціальності 060101, 060100 "Правознавство"...
Тема: Міжнародний цивільний процес План icon4. структура навчальної дисципліни «цивільний процес» за модульною системою

Тема: Міжнародний цивільний процес План iconТема Міжнародний кредит Міжнародний кредит, його функції та принципи
Міжнародний кредит та його роль в мев це форма руху позикового капіталу у сфері міжнародних економічних відносин, де кредиторами...
Тема: Міжнародний цивільний процес План iconТема Міжнародний кредит Міжнародний кредит, його функції та принципи
Міжнародний кредит та його роль в мев це форма руху позикового капіталу у сфері міжнародних економічних відносин, де кредиторами...
Тема: Міжнародний цивільний процес План iconПідсумкового питання з дисципліни “Цивільний процес”
Поняття та ознаки сторін в цивільному процесі. Загальна характеристика їх процесуальних прав та обов’язків
Додайте кнопку на своєму сайті:
Документи


База даних захищена авторським правом ©zavantag.com 2000-2013
При копіюванні матеріалу обов'язкове зазначення активного посилання відкритою для індексації.
звернутися до адміністрації
Документи