Тема: правове регулювання використання надр, виключної (морської) економічної зони та континентального шельфу україни план icon

Тема: правове регулювання використання надр, виключної (морської) економічної зони та континентального шельфу україни план




Скачати 335.31 Kb.
НазваТема: правове регулювання використання надр, виключної (морської) економічної зони та континентального шельфу україни план
Дата14.09.2012
Розмір335.31 Kb.
ТипЗакон

ТЕМА: ПРАВОВЕ РЕГУЛЮВАННЯ ВИКОРИСТАННЯ НАДР,

ВИКЛЮЧНОЇ (МОРСЬКОЇ) ЕКОНОМІЧНОЇ ЗОНИ ТА КОНТИНЕНТАЛЬНОГО ШЕЛЬФУ УКРАЇНИ


План

  1. Загальні поняття гірничого законодавства.

  2. Види права користування надрами.

  3. Підстави та порядок виникнення та припинення права користування надрами. Угоди про розподіл продукції.

  4. Правове регулювання статусу виключної (морської) економічної зони та континентального шельфу України

  5. Відповідальність за порушення законодавства про надра (самостійне вивчення)


1

Поняття надр на законодавчому рівні вперше було закріплено у чинному Кодексі про надра України.

Відповідно до ст. 1 Кодексу надра - це частина земної кори, що розташована під поверхнею суші та дном водоймищ і простягається до глибин, доступних для геологічного вивчення та освоєння. Державний фонд надр включає як ділянки надр, що використовуються, так і ділянки надр, не залучені до використання, в тому числі континентального шельфу і виключної (морської) економічної зони.

Надра є виключною власністю народу України і надаються тільки у користування. Угоди або дії, які в прямій або прихованій формі порушують право власності народу України на надра, є недійсними. Народ України здійснює право власності на надра через Верховну Раду України, Верховну Раду Республіки Крим і місцеві Ради.

Окремі повноваження щодо розпорядження надрами законодавством України можуть надаватися відповідним органам державної виконавчої влади.

Крім Державного фонду надр існує також Державний фонд родовищ корисних копалин, який є складовою частиною Державного фонду надр.

^ Родовища корисних копалин - це нагромадження мінеральних речовин в надрах, на поверхні землі, в джерелах вод та газів, на дні водоймищ, які за кількістю, якістю та умовами залягання є придатними для промислового використання.

^ Техногенні родовища корисних копалин - це місця, де накопичилися відходи видобутку, збагачення та переробки мінеральної сировини, запаси яких оцінені і мають промислове значення. Такі родовища можуть виникнути також внаслідок втрат при зберіганні, транспортуванні та використанні продуктів переробки мінеральної сировини.

Усі родовища корисних копалин, у тому числі техногенні, з запасами, оціненими як промислові, становлять Державний фонд родовищ корисних копалин, а всі попередньо оцінені родовища корисних копалин - резерв цього фонду.

Розрізняють два розуміння права користування надрами: об`єктивне та суб`єктивне.

^ Право користування надрами в об’єктивному розумінні – це один з інститутів гірничого законодавства, який містить у собі норми, що реґламентують питання надання, вилучення, охорони та використання надр. Оскільки, як вже зазначалося, надра не можуть перебувати у власності фізичних чи юридичних осіб і надаються лише у користування, то цей інститут є одним із найкрупніших у гірничому законодавстві.

^ Право користування надрами у суб`єктивному розумінні – це право конкретного суб`єкта на безпосередню експлуатацію виділеної йому ділянки надр в рамках, встановлених законодавством.

^ Об`єктом права користування надрами виступає конкретне родовище корисних копалин або його частина чи конкретна ділянка надр, надана для цілей, не пов`язаних з добуванням корисних копалин. Індивідуалізація об`єктів права користування надрами здійснюється шляхом встановлення їх місця розташування і визначення (на картографічних матеріалах, схемах) гірничого відводу. Особливістю об`єктів права користування надрами є те, що їх розміри встановлюються не в нормах права, а визначаються в кожному конкретному випадку з урахуванням мети надання, виробничих потужностей підприємств і т. ін.

^ Суб`єктами права користування надрами можуть бути підприємства, установи, організації, громадяни України, а також іноземні юридичні особи та громадяни. Окремі види користування надрами передбачають наявність спеціальних вимог щодо суб’єктів. Так, спеціальним користувачем надр для добування корисних копалин може бути лише суб’єкт підприємницької діяльності (фізична чи юридична особа), що отримала спеціальний дозвіл на таку діяльність, має необхідне устаткування, штат спеціалістів у цій галузі (досвід роботи і кваліфікацію – для ФОП).

Користувачами надр на умовах угод про розподіл продукції можуть бути громадяни України, іноземці, особи без громадянства, юридичні особи України або інших держав, об'єднання юридичних осіб, створені в Україні чи за межами України (інвестори), що відповідають вимогам законодавства України. Об'єднання юридичних осіб, що не є юридичною особою, може бути користувачем надр відповідно до угоди про розподіл продукції за умови, що учасники такого об'єднання несуть солідарну відповідальність за зобов'язаннями, передбаченими угодою про розподіл продукції.


2

Класифікація права користування надрами може бути зроблена за різними критеріями: за цільовим призначенням, за суб`єктами, за підставами виникнення і т. ін.

Ст. 15 Кодексу про надра вказує, що право користування надрами може бути постійним та тимчасовим. Постійним визнається користування надрами без заздалегідь встановленого строку. Тимчасове користування надрами може бути короткостроковим (до п'яти років) і довгостроковим (до п‘ятидесяти років). У разі необхідності строки тимчасового користування надрами може бути продовжено. Перебіг строку користування надрами починається з дня одержання спеціального дозволу на користування надрами, якщо в ньому не передбачено інше.

В залежності від категорії корисних копалин, які добуваються під час використання надр можна виділити право користування корисними копалинами загальнодержавного і місцевого значення. Віднесення корисних копалин до тієї чи іншої категорії здійснюється Кабінетом Міністрів України. Постановою Уряду від 12 грудня 1994 р. № 827 Про затвердження переліків корисних копалин загальнодержавного та місцевого значення (Із змінами, внесеними згідно з Постановами Кабінету Міністрів № 1463 від 27.09.2000 та № 1481 від 28.09.2000) затверджені відповідні переліки.

Найбільше значення має класифікація права користування надрами в залежності від цільової ознаки, тобто, від тієї мети, для якої надається та чи інша ділянка надр.

Надра надаються у користування для:

  • геологічного вивчення, в тому числі дослідно-промислової розробки родовищ корисних копалин загальнодержавного значення;

  • видобування корисних копалин;

  • будівництва та експлуатації підземних споруд, не пов'язаних з видобуванням корисних копалин, у тому числі споруд для підземного зберігання нафти, газу та інших речовин і матеріалів, захоронення шкідливих речовин і відходів виробництва, скидання стічних вод;

  • створення геологічних територій та об'єктів, що мають важливе наукове, культурне, санітарно-оздоровче значення (наукові полігони, геологічні заповідники, заказники, пам'ятки природи, лікувальні, оздоровчі заклади та ін.);

  • виконання робіт (здійснення діяльності), передбачених угодою про розподіл продукції;

  • задоволення інших потреб.

^ Геологічне вивчення надр здійснюється з метою одержання даних про геологічну будову надр, процеси, які відбуваються в них, виявлення і оцінки корисних копалин, вивчення закономірностей їх формування і розміщення, з'ясування гірничо-технічних та інших умов розробки родовищ корисних копалин і використання надр для цілей, не пов'язаних з видобуванням корисних копалин.

Проведення робіт по геологічному вивченню надр організується та координується Мінприроди ресурсів на основі державних комплексних або цільових програм, міжгалузевих і галузевих планів, проектів, відповідних норм і правил. Геологічне вивчення надр, передбачене державними програмами, здійснюється, як правило, за рахунок коштів, що відраховуються видобувними підприємствами до державного бюджету за раніше виконані геологорозвідувальні роботи. В окремих випадках геологічне вивчення надр може виконуватись за рахунок прямих видатків державного та місцевих бюджетів.

Місцеві Ради і органи виконавчої влади на місцях сприяють проведенню робіт по геологічному вивченню надр, що виконуються згідно з державними програмами, розробляють та реалізують відповідні територіальні програми.

При геологічному вивченні надр повинні забезпечуватися:

1) раціональне і ефективне проведення робіт, пов'язаних з геологічним вивченням надр;

2) екологічно безпечний для життя і здоров'я людей стан навколишнього природного середовища;

3) повнота вивчення геологічної будови надр, гірничо-технічних, гідрогеологічних та інших умов розробки розвіданих родовищ, будівництва та експлуатації підземних споруд, не пов'язаних з видобуванням корисних копалин;

4) достовірність визначення кількості та якості запасів усіх корисних копалин і наявних у них компонентів, геолого-економічна оцінка родовищ корисних копалин;

5) ведення робіт методами і способами, які б виключали невиправдані втрати корисних копалин, зниження їх якості, надмірне руйнування ґрунтового покриву та забруднення навколишнього природного середовища;

6) розміщення видобутих гірських порід і корисних копалин, яке б виключало їх шкідливий вплив на навколишнє природне середовище і здоров'я населення;

7) збереження розвідувальних гірничих виробок і свердловин, які можуть бути використані при розробці родовищ та в інших цілях, і ліквідація у встановленому порядку виробок і свердловин, які не підлягають подальшому використанню та інші вимоги, передбачені ст. 38 Кодексу про надра або обумовлені замовниками робіт щодо геологічного вивчення надр.

Роботи щодо геологічного вивчення надр проводяться при обов`язковій державній реєстрації та обліку

Розвідані родовища передаються для подальшого промислового освоєння у відповідності до затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 14 лютого 1995 р. № 144 Порядку передачі розвіданих родовищ корисних копалин для промислового освоєння

Особи, які відкрили невідоме раніше родовище, що має промислову цінність, або виявили додаткові запаси корисних копалин чи нову мінеральну сировину в раніше відомому родовищі, що істотно підвищують його промислову цінність, визнаються першовідкривачами. Першовідкривачі мають право на винагороду. Положення про першовідкривачів родовищ корисних копалин затверджено Кабінетом Міністрів України постановою від 01.02.95.

Другий вид користування надрами – для добування корисних копалин.

Гірничим законодавством встановлюються квоти на добування корисних копалин з метою запобігання негативним демографічним, соціальним та екологічним наслідкам інтенсивного видобутку корисних копалин. Положення про установлення квот на видобуток корисних копалин затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 22.12.94.

Основні вимоги при розробці родовищ корисних копалин:

1) застосування раціональних, екологічно безпечних технологій видобування корисних копалин і вилучення наявних у них компонентів, що мають промислове значення, недопущення наднормативних втрат і погіршення якості корисних копалин, а також вибіркового відпрацювання багатих ділянок родовищ, що призводить до втрат запасів корисних копалин;

2) здійснення дорозвідки родовищ корисних копалин та інших геологічних робіт, ведення технічної документації;

3) облік стану і руху запасів, втрат і погіршення якості корисних копалин, а також подання до статистичних та інших державних органів встановленої законодавством звітності;

4) недопущення псування розроблюваних і сусідніх з ними родовищ корисних копалин в результаті проведення гірничих робіт, а також збереження запасів корисних копалин родовищ, що консервуються;

5) складування, збереження та облік корисних копалин, а також відходів виробництва, що містять корисні компоненти і тимчасово не використовуються;

6) раціональне використання розкривних порід і відходів виробництва;

7) безпечне для людей, майна і навколишнього природного середовища ведення робіт.

Після вироблення запасів корисних копалин, а також у разі, коли за техніко-економічними розрахунками та іншими обгрунтуваннями подальша розробка родовищ чи його частин є недоцільною або неможливою, гірничодобувні об'єкти або ділянки цих об'єктів підлягають ліквідації чи консервації.

У разі повної або часткової ліквідації чи консервації гірничодобувного об'єкта гірничі виробки і свердловини повинні бути приведені у стан, який гарантує безпеку людей, майна і навколишнього природного середовища, а в разі консервації - гарантує також і збереження родовищ, гірничих виробок та свердловин на весь період консервації. У разі ліквідації гірничодобувних об'єктів повинно бути вирішено також питання про можливе використання гірничих виробок і свердловин для інших цілей суспільного виробництва.

На гірничодобувних об'єктах, суміжних з об'єктами, що ліквідуються чи консервуються, повинні бути проведені заходи, що гарантують безпеку гірничих робіт.

^ Використання надр для цілей, непов`язаних з добуванням корисних копалин головним чином пов`язане з будівництвом та експлуатацією різноманітних підземних споруд, похованням відходів. Користування надрами для будівництва та експлуатації підземних споруд і для інших цілей, не пов'язаних з видобуванням корисних копалин, здійснюється за відповідними проектами. У проектах повинні передбачатися заходи, що забезпечують знешкодження стічних вод, шкідливих речовин і відходів виробництва або локалізацію їх у визначених межах, а також запобігають їх проникненню в гірничі виробки, на земну поверхню та у водні об'єкти.

^ Створення геологічних територій та об'єктів, що мають важливе наукове, культурне, санітарно-оздоровче значення – це відносно новий вид користування надрами. Мова йде про надання ділянок надр, які мають рідкісні поєднання мінеральних речовин, інші геологічні утворення тощо і підлягають особливій охороні з боку держави. Такі території та об`єкти можуть бути оголошені заповідниками, заказниками, пам`ятками природи. Надра в цьому випадку надаються у користування відповідним науковим установам для проведення науково-дослідних робіт.

Якщо ділянка надр має санітарне чи оздоровче значення, вона передається для лікувально-оздоровчих цілей медико-санітарним та оздоровчим закладам.

^ Виконання робіт (здійснення діяльності), передбачених угодою про розподіл продукції.

Законом України “Про угоди про розподіл продукції” від 14.09.99 передбачає особливості правовідносин щодо користування надрами на умовах розподілу продукції, виникнення та припинення права користування надрами у відповідності до таких угод.

Термін “продукція” в Законі вживається для позначення корисних копалин загальнодержавного та місцевого значення (мінеральна сировина), що видобуваються (виробляються) під час розробки родовищ корисних копалин.

Відповідно до угоди про розподіл продукції одна сторона - держава доручає іншій стороні - інвестору на визначений строк проведення пошуку, розвідки та видобування корисних копалин на визначеній ділянці (ділянках) надр та ведення пов'язаних з угодою робіт, а інвестор зобов'язується виконати доручені роботи за свій рахунок і на свій ризик з наступною компенсацією витрат і отриманням плати (винагороди) у вигляді частини прибуткової продукції.

Угода про розподіл продукції може бути двосторонньою чи багатосторонньою, тобто її учасниками можуть бути декілька інвесторів, за умови, що вони несуть солідарну відповідальність по зобов'язаннях, передбачених такою угодою.

Держава забезпечує надання інвесторам в установленому порядку погоджень, квот, дозволів (ліцензій) на користування надрами та ведення підприємницької діяльності з пошуку (розвідки) та експлуатації родовищ корисних копалин, актів про надання гірничого відводу, документів, що засвідчують право користування землею, та інших дозволів, пов'язаних із користуванням надрами, виконанням робіт, передбачених угодою про розподіл продукції.

Сторонами угоди про розподіл продукції виступають інвестори і Кабінет Міністрів України, які укладають угоду після її погодження з постійно діючою міжвідомчою комісією.

Міжвідомча комісія утворюється Кабінетом Міністрів України у складі представників державних органів, органів місцевого самоврядування, народних депутатів України і уповноважена вирішувати питання з організації укладення та виконання угод про розподіл продукції.

Інвесторами можуть бути громадяни України, іноземці, особи без громадянства, юридичні особи України або інших держав, об'єднання юридичних осіб, створені в Україні чи за межами України, які мають відповідні матеріально-технологічні та економічні можливості або відповідну кваліфікацію для користування надрами, що підтверджено документами, виданими згідно із законами (процедурами) країни інвестора.

У тому разі, коли інвестором в угоді виступає об'єднання юридичних осіб, що не є юридичною особою, учасники такого об'єднання несуть солідарну відповідальність по зобов'язаннях, передбачених угодою про розподіл продукції.

Угоди про розподіл продукції відповідно можуть укладатися щодо окремих ділянок (ділянки) надр, що обмежуються у просторі та координатами, в межах яких знаходяться родовища, частини родовищ корисних копалин загальнодержавного і місцевого значення, включаючи ділянки надр у межах континентального шельфу та виключної (морської) економічної зони України, передбачені Переліком ділянок надр (родовищ корисних копалин), що можуть надаватися у користування на умовах, визначених угодами про розподіл продукції.

Перелік ділянок надр (родовищ корисних копалин), що можуть надаватися у користування на умовах, визначених угодами про розподіл продукції, затверджується Кабінетом Міністрів України за спільним поданням Міжвідомчої комісії та відповідних центральних органів виконавчої влади з попереднім узгодженням Переліку з органами місцевого самоврядування (залежно від виду та місця розташування корисних копалин) та публікується в офіційних друкованих виданнях України та іноземних засобах масової інформації.

Інвестор може звернутися до Кабінету Міністрів України або Міжвідомчої комісії з пропозицією про вирішення питання щодо включення певної ділянки надр до цього переліку. Про результати розгляду поданої пропозиції інвестор повідомляється не пізніше тримісячного строку. Ділянки надр, що становлять особливу наукову, культурну або природно-заповідну цінність не можуть надаватися у користування на умовах угод про розподіл продукції.

Включення певної ділянки надр до переліку здійснюється за будь-яким з таких критеріїв:

збитковість для користувачів надрами та держави продовження розробки родовищ корисних копалин, яка обумовлена об'єктивними факторами, у разі коли розробка такого родовища може забезпечити істотний обсяг видобування корисних копалин, а консервація чи ліквідація об'єкта розробки може призвести до негативних соціальних наслідків та фінансових (матеріальних) втрат;

відсутність державного фінансування і технічних засобів для освоєння нових великих родовищ корисних копалин, за рахунок освоєння яких забезпечується рівень видобутку корисних копалин у цілому по Україні, необхідний для соціального розвитку та економічної безпеки України;

необхідність залучення спеціальних високозатратних технологій розробки важкодобувних і значних за обсягом запасів корисних копалин, що знаходяться у складних гірничо-геологічних умовах або є залишковими для родовищ, що розробляються, а також необхідність запобігання втратам паливно-енергетичної та мінеральної сировини в надрах;

необхідність забезпечення регіонів власною паливно-енергетичною сировиною, утворення нових робочих місць в районах, де зайнятість населення знаходиться на низькому рівні;

необхідність впровадження новітніх технологій, обладнання передових технічних розробок для забезпечення ефективного пошуку, розвідки та розробки перспективних малодосліджених родовищ корисних копалин;

необхідність освоєння родовищ корисних копалин, розробка яких ведеться в особливо складних умовах (ділянки надр і родовищ в морських акваторіях, родовищ з важкодобувними та виснаженими запасами або в районах з невстановленою нафтогазоносністю);

необхідність дорозвідки, додаткової чи поглибленої розвідки ділянки надр.

Угода про розподіл продукції укладається з переможцем конкурсу, який проводиться в порядку, визначеному Законом. За рішеннями Кабінету Міністрів України угода про розподіл продукції може бути укладена без проведення конкурсу щодо ділянок надр із незначними запасами корисних копалин, що підтверджується висновками відповідних державних органів.

Закон детально регламентує порядок укладення та істотні умови угод про розподіл продукції. Строк дії угоди визначається сторонами, однак не може перевищувати п'ятдесяти років з дня її підписання. У межах строку дії угоди обов'язково визначаються строки, відведені на пошук, розвідку та видобування корисних копалин, а також порядок та умови їх продовження. Якщо інвестор не приступить до виконання угоди в передбачені нею строки, держава має право відмовитися від виконання угоди (припинити угоду) і вимагати відшкодування збитків у порядку.

Вироблена продукція відповідно до угоди про розподіл продукції підлягає розподілу між сторонами угоди: державою та інвестором (інвесторами) згідно з Законом і умовами угоди.

Сторони несуть передбачену угодою про розподіл продукції відповідальність за невиконання чи неналежне виконання своїх обов'язків. Шкода, заподіяна довкіллю у зв'язку з діяльністю інвестора, пов'язаною з виконанням угоди про розподіл продукції, підлягає відшкодуванню (компенсації) в повному обсязі за рахунок інвестора, незалежно від плати за забруднення довкілля та погіршення якості природних ресурсів. Інвестор звільняється від відшкодування шкоди, заподіяної довкіллю, тільки якщо доведе, що шкода заподіяна внаслідок стихійних природних явищ або навмисних дій потерпілих. Шкода, заподіяна правомірними діями інвестора, що повністю відповідають вимогам угоди про розподіл продукції та узгоджені з Міжвідомчою комісією, підлягає відшкодуванню за рахунок сторін угоди у пропорціях, передбачених для розподілу продукції.

Останній вид користування надрами - для задоволення інших потреб – законодавством не розкривається. Це загальний вид, який має охоплювати не включені в попередні потреби у користуванні надр, у разі коли вони виникнуть. Зараз використання надр не виходить за рамки названих чотирьох випадків, однак, скажімо, раніше, до набуття Україною без`ядерного статусу, надра могли використовуватися для проведення підземних випробувань ядерної зброї.


3

Право користування надрами виникає і припиняється внаслідок вчинення певних дій, що мають юридичне значення, у встановленому законом порядку. Зміст цих дій залежить від мети надання надр, виду корисних копалин і т. ін.

Право користування надрами здійснюється у дозвільному порядку, а в окремих випадках для виникнення цього права необхідна спеціальна ліцензія. Види діяльності та порядок ліцензування регламентуються законом України “Про ліцензування певних видів господарської діяльності” та постановою Кабінету Міністрів від 14 листопада 2000 р. N 1698 Про затвердження переліку органів ліцензування. Держгеонадра України видає ліцензії на діяльність щодо видобутку дорогоцінних металів і дорогоцінного каміння, дорогоцінного каміння органогенного утворення, напівдорогоцінного каміння.

Видача спеціальних дозволів на користування надрами регулюється, крім КпН України такими документами:

  • Постанова Кабінету Міністрів України від 15 липня 1997 р. № 742 "Про надання спеціальних дозволів на користування ділянками надр з метою геологічного вивчення та видобування стратегічно важливих корисних копалин";

  • Порядок надання спеціальних дозволів на користування надрами: затв. постановою Кабінету Міністрів України від 30 травня 2011 р. № 615.

  • Порядок проведення аукціонів з продажу спеціальних дозволів на користування надрами: затв. постановою Кабінету Міністрів України від 30 травня 2011 р. № 594.

Дозволи надаються Держгеонадрами переможцям аукціонів з їх продажу та у визначених п. 8 Порядку надання спеціальних дозволів – без проведення аукціону (наприклад, при проведенні геологічного вивчення надр за рахунок державного бюджету, створення геологічних територій та об'єктів, що мають важливе наукове, культурне, санітарно-оздоровче значення та ін.).

На кожний вид користування надрами в межах конкретної ділянки Держгеонадра надає окремий дозвіл. Одному заявникові може надаватися дозвіл на видобування одного виду корисних копалин з кількох близько розташованих родовищ, якщо доцільність їх спільної розробки підтверджується відповідним рішенням Державної комісії України по запасах корисних копалин (далі - ДКЗ). У межах однієї ділянки надр можуть проводитися роботи з геологічного вивчення та видобування різних за видом корисних копалин за кількома дозволами. При цьому в угоді на користування надрами визначаються просторові межі кожного виду корисної копалини.

Використання земельних ділянок для потреб, пов'язаних з користуванням надрами, здійснюється надрокористувачами у порядку, встановленому законодавством.

Дозвіл на видобування корисних копалин надається після затвердження ДКЗ запасів корисних копалин або їх апробації за умови подальшого затвердження ДКЗ.

Надрокористувач, якому надано дозвіл на видобування корисних копалин, має право проводити дорозвідку (довивчення) родовища у межах наданої йому ділянки надр.

Видобування не придатних для побутового використання мінералізованих підземних вод для потреб нафтогазової галузі, захоронення супутніх і стічних вод у нафтогазоносних пластах та пластах, насичених мінералізованими водами, що не придатні для господарського і побутового використання, в межах цієї ділянки здійснюються користувачами нафтогазоносних надр без спеціального дозволу на водокористування.

Дозволи надаються на такі види користування надрами:

  • геологічне вивчення родовищ корисних копалин;

  • геологічне вивчення, в тому числі дослідно-промислова розробка родовищ корисних копалин загальнодержавного значення;

  • видобування корисних копалин;

  • геологічне вивчення нафтогазоносних надр, у тому числі дослідно-промислова розробка родовищ, з подальшим видобуванням нафти, газу (промислова розробка родовищ);

  • будівництво та експлуатація підземних споруд, не пов'язаних з видобуванням корисних копалин, у тому числі споруд для підземного зберігання нафти, газу та інших речовин і матеріалів, захоронення шкідливих речовин і відходів виробництва, скидання стічних вод;

  • створення геологічних територій та об'єктів, що мають важливе наукове, культурне, санітарно-оздоровче значення (наукові полігони, геологічні заповідники, заказники, пам'ятки природи, лікувальні, оздоровчі заклади тощо);

  • виконання робіт (провадження діяльності), передбачених угодою про розподіл продукції.

Строк дії дозволу обчислюється з дня його реєстрації, якщо в ньому не передбачено інше.

Дозвіл надається на строк, визначений заявником, але не більш як на:

5 років - на геологічне вивчення родовищ корисних копалин і геологічне вивчення, в тому числі дослідно-промислову розробку родовищ корисних копалин загальнодержавного значення;

10 років - на геологічне вивчення нафтогазоносних надр, у тому числі дослідно-промислову розробку родовищ нафти і газу, в межах континентального шельфу та виключної (морської) економічної зони України;

20 років - на видобування корисних копалин;

30 років - на видобування нафти і газу в межах континентального шельфу та виключної (морської) економічної зони України. Строк дії окремих дозволів на геологічне вивчення нафтогазоносних надр та видобування нафти і газу (промислова розробка родовищ), але не більш як на 20 років на суші і не більш як на 30 років на континентальному шельфі та в межах виключної (морської) економічної зони України - на геологічне вивчення нафтогазоносних надр, у тому числі дослідно-промислову розробку родовищ, з подальшим видобуванням нафти і газу (промислова розробка родовищ). При цьому строк геологічного вивчення нафтогазоносних надр не може перевищувати 10 років;

20 років - на будівництво та експлуатацію підземних споруд, не пов'язаних з видобуванням корисних копалин;

50 років - на будівництво та експлуатацію підземних сховищ нафти чи газу;

строк дії відповідної угоди про розподіл продукції – на виконання угод про розподіл продукції.

Дозвіл на створення геологічних територій та об'єктів, що мають важливе наукове, культурне, санітарно-оздоровче значення (наукові полігони, геологічні заповідники, заказники, пам'ятки природи, лікувальні та оздоровчі заклади тощо), в частині їх геологічного вивчення і збереження надаються без обмеження строку дії.

9. Надання надр у користування, за винятком надання надр на умовах угод про розподіл продукції, погоджується заявником з:

  • Верховною Радою Автономної Республіки Крим, відповідними обласними, Київською і Севастопольською міськими радами - на користування ділянками надр, що містять корисні копалини загальнодержавного значення, а також ділянками надр, що надаються для цілей, не пов'язаних з видобуванням корисних копалин, а також для створення геологічних територій та об'єктів, що мають важливе наукове, культурне, рекреаційно-оздоровче значення (наукові полігони, геологічні заповідники, заказники, пам'ятки природи, лікувальні, оздоровчі заклади тощо);

  • відповідними районними, міськими, селищними, сільськими радами - на користування ділянками надр, що містять корисні копалини місцевого значення;

  • Мінприроди - на всі види користування надрами;

  • Держгірпромнаглядом - на геологічне вивчення з дослідно-промисловою розробкою та видобування, а також для цілей, не пов'язаних з видобуванням корисних копалин, і для створення геологічних територій та об'єктів, що мають важливе наукове, культурне, рекреаційно-оздоровче значення (наукові полігони, геологічні заповідники, заказники, пам'ятки природи, лікувальні, оздоровчі заклади тощо).

Погодження надання надр у користування на виконання угод про розподіл продукції здійснюється у порядку та на умовах, визначених Законом України "Про угоди про розподіл продукції" і відповідними угодами про розподіл продукції.

У дозволі зазначаються:

реєстраційний номер і дата видачі;

підстави для надання дозволу;

вид користування надрами;

відомості про ділянку надр, що надається у користування, із зазначенням її назви, місцезнаходження, координат, площі та у разі потреби обмежень щодо глибини використання;

вид корисної копалини відповідно до переліків корисних копалин загальнодержавного та місцевого значення, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 12 грудня 1994 р. N 827 (ЗП України, 1995 р., N 2, ст. 42; Офіційний вісник України, 2005 р., N 33, ст. 1991), її запаси на час надання дозволу;

найменування органу, який затвердив (апробував) запаси корисної копалини, дата складення і номер протоколу (для дозволів на видобування корисних копалин);

мета користування надрами;

джерело фінансування робіт;

особливі умови;

відомості про власника дозволу (найменування юридичної особи або фізичної особи - підприємця, прізвище, ім'я, по батькові фізичної особи, ідентифікаційний код (номер), місцезнаходження);

відомості про погодження надання дозволу;

строк дії дозволу.

Продовження строку дії дозволу на геологічне вивчення може здійснюватися не більше двох разів, крім дозволів на геологічне вивчення, згідно з якими роботи виконуються за кошти державного бюджету. Строк дії дозволу, наданого відповідно до підпункту 8 пункту 8 цього Порядку, може бути продовжено лише в межах строку дії договору оренди (концесії) цілісного майнового комплексу.

Для продовження строку дії дозволу на видобування корисних копалин надрокористувач подає Держгеонадрам заяву на видобування корисних копалин не пізніше ніж за шість місяців, на геологічне вивчення надр - за три місяці до закінчення строку його дії. У заяві зазначається причина продовження строку дії дозволу. Надрокористувач, що не подав заяву в установлений строк, втрачає право на продовження строку дії дозволу.

Дія дозволу може бути зупинена Держгеонадрами безпосередньо або за поданням органів державного гірничого та санітарно-епідеміологічного нагляду, державного геологічного і екологічного контролю, органів місцевого самоврядування, органів державної податкової служби у разі:

1) порушення надрокористувачем умов користування надрами, передбачених дозволом або угодою про умови користування ділянкою надр;

2) виникнення внаслідок проведення робіт, пов'язаних з користуванням ділянкою надр, безпосередньої загрози життю чи здоров'ю працівників або населення;

3) проведення гірничих робіт без геологічного та маркшейдерського обслуговування;

4) наявності заборгованості з плати за користування надрами;

5) порушення надрокористувачем вимог законодавства у сфері надрокористування та охорони навколишнього природного середовища;

6) проведення на наданій у користування ділянці надр робіт, не передбачених дозволом;

7) відсутності у надрокористувача під час проведення робіт ліцензії на провадження господарської діяльності, що підлягає ліцензуванню відповідно до закону;

8) невиконання в установлений строк приписів уповноважених органів щодо усунення порушень законодавства у сфері надрокористування;

Після зупинення дії дозволу надрокористувач зобов'язаний зупинити проведення на наданій йому в користування ділянці надр робіт, передбачених дозволом.

Зупинення дії дозволу не звільняє надрокористувача від обов'язку проводити на ділянці надр роботи, пов'язані із запобіганням виникненню аварійної ситуації або усуненням її наслідків.

Зупинення дії дозволу не є підставою для переривання строку його дії.

Дія дозволу поновлюється Держгеонадрами після усунення надрокористувачем причин, що призвели до зупинення його дії, і сплати сум фінансових санкцій, застосованих у зв'язку із зупиненням дії дозволу.

Право користування надрами припиняється Держгеонадрами безпосередньо або за поданням органів державного гірничого та санітарно-епідеміологічного нагляду, державного геологічного і екологічного контролю, органів місцевого самоврядування, органів державної податкової служби у разі:

1) відсутності потреби у подальшому користуванні надрами;

2) відмови надрокористувача від права користування надрами;

3) ліквідації юридичної особи або смерті фізичної особи - підприємця, фізичної особи, що є власниками дозволу;

4) встановлення рішенням суду факту подання надрокористувачем свідомо неправдивих відомостей, підробних документів;

5) використання надр не за призначенням;

6) визнання дозволу недійсним у судовому порядку;

7) визнання недійсним у судовому порядку аукціону, за результатами якого надано дозвіл;

8) вилучення в установленому законодавством порядку наданої у користування ділянки надр;

9) невжиття надрокористувачем заходів для усунення причин зупинення дії дозволу в установлений строк;

10) припинення без поважних причин робіт, передбачених дозволом, більш як на два роки, а у разі, коли дозвіл надано на користування нафтогазоносними надрами, - більш як на 180 днів;

11) коли суб'єкт господарської діяльності протягом двох років, а щодо нафтогазоперспективних площ, родовищ нафти і газу - 180 календарних днів та газу (метану) вугільних родовищ - одного року з початку дії дозволу без поважної причини не розпочав користування надрами;

12) припинення дії договору оренди (концесії) цілісного майнового комплексу, укладеного надрокористувачем, якому надано дозвіл відповідно до підпункту 8 пункту 8 цього Порядку, крім випадку набуття у власність об'єкта оренди (концесії).

Припинення права користування надрами здійснюється шляхом прийняття Держгеонадрами наказу про анулювання дозволу.

Для геологічного вивчення, в тому числі для дослідно-промислової розробки родовищ корисних копалин загальнодержавного значення, надра надаються у користування без надання гірничого відводу після одержання спеціального дозволу на геологічне вивчення надр.

Для добування корисних копалин та будівництва та експлуатації підземних споруд, не пов'язаних з видобуванням корисних копалин, у тому числі споруд для підземного зберігання нафти, газу та інших речовин і матеріалів, захоронення шкідливих речовин і відходів виробництва, скидання стічних вод необхідно отримати гірничий відвід. Гірничий відвід – це частина надр, що надається користувачам для промислової розробки родовищ корисних копалин і потреб, не пов`язаних з добуванням корисних копалин. Гірничі відводи для добування корисних копалин місцевого значення надають обласні та прирівняні до них Ради. Гірничі відводи для розробки родовищ корисних копалин загальнодержавного значення, будівництва і експлуатації підземних споруд та інших цілей, не пов'язаних з видобуванням корисних копалин, надає Держпромгірнагляд. Користування надрами за межами гірничого відводу забороняється.

Землевласники і землекористувачі в межах наданих їм земельних ділянок мають право без спеціальних дозволів та гірничого відводу видобувати для своїх господарських і побутових потреб корисні копалини місцевого значення і торф загальною глибиною розробки до двох метрів, підземні води для власних господарсько-побутових потреб, нецентралізованого та централізованого (крім виробництва фасованої питної води) господарсько-питного водопостачання, за умови що продуктивність водозаборів підземних вод не перевищує 300 кубічних метрів на добу, та використовувати надра для господарських і побутових потреб.

Видобування корисних копалин місцевого значення і торфу з застосуванням спеціальних технічних засобів, які можуть призвести до небажаних змін навколишнього природного середовища, погоджується з місцевими Радами, Радою міністрів Автономної Республіки Крим та органами Мінприроди України на місцях.

Надання надр для захоронення відходів виробництва та інших шкідливих речовин, скидання стічних вод допускається у виняткових випадках при додержанні норм, правил та вимог, передбачених законодавством України. Якщо відходи віднесені до категорії особливо небезпечних, то їх захоронення здійснюється лише на підставі ліцензії.

Для створення геологічних територій і об`єктів, які мають важливе культурне, наукове, санітарно-оздоровче значення крім отримання дозволу необхідно оголошення їх заповідниками, заказниками чи пам`ятками природи, що здійснюється у відповідності до законодавства України про природно-заповідний фонд.

Надання земельних ділянок для потреб, пов'язаних з користуванням надрами, провадиться в порядку, встановленому земельним законодавством України. Земельні ділянки для користування надрами надаються користувачам надр після одержання ними спеціальних дозволів на користування надрами чи гірничих відводів.

Місцеві Ради при наданні земельної ділянки для розробки родовищ корисних копалин місцевого значення одночасно надають у користування і надра.


4

Питання про створення виключної економічної зони за межами територіального моря в прилеглому безпосередньо до нього районі відкритого моря виникло на межі 60-70 рр. ХХ століття. Ініціатива його постановки виходила від країн “третього світу” які вважали, що в умовах величезного технічного та економічного переважання розвинених країн принцип свободи рибальства та добування мінеральних ресурсів у відкритому морі не відповідає їх інтересам. Цей принцип, з позицій країн, що розвиваються, вигідний лише розвиненим морським державам (які мають сучасний риболовний флот, необхідні технічні, економічні та інші можливості), а, отже, несумісний з ідеєю справедливого та рівного економічного правопорядку в міжнародних відносинах.

Після певного періоду заперечень та коливань, великі морські держави прийняли в 1974 р. концепцію виключної економічної зони за умови вирішення гострих питань морського права на взаємоприйнятній основі. В результаті багаторічних зусиль названа концепція втілилися у Конвенції ООН з морського права.

Стаття 55 Конвенції дає визначення виключної економічної зони. Згідно з нею, виключна економічна зона – це особливий район, який знаходиться за межами територіального моря, прилягає до нього та підпадає під особливий, визначений Конвенцією, правовий режим, згідно з яким встановлюються права і юрисдикція прибережної держави та права і свободи інших держав. Ширина виключної економічної зони не повинна перевищувати 200 морських миль, що відлічуються від вихідних ліній, від яких відмірюється ширина територіального моря.

Виключна економічна зона, так само як і континентальний шельф, є специфічним видом території у міжнародному праві. Це територія зі змішаним правовим режимом, вона не включається до складу території прибережної держави. Однак прибережна держава має у цій зоні певні суверенні права цільового характеру, обсяг і межі яких визначається Конвенцією.

Ці суверенні права стосуються розвідування, розробки і збереження природних ресурсів як живих, так і неживих, у водах, що покривають морське дно, на морському дні та в його надрах, а також щодо управління цими ресурсами, та інших видів діяльності по економічній розвідці та розробці зазначеної зони, таких як виробництво енергії шляхом використання води, течій і вітру.

Прибережна держава у виключній економічній зоні також розповсюджує свою юрисдикцію щодо створення і використання штучних островів, установок і споруд, ведення морських наукових досліджень, захисту і збереження морського середовища.

Конвенція детально регулює порядок здійснення кожного з названих прав. Так, ст. 60 вказує на виключне право прибережної держави щодо створення штучних островів та інших споруд і установок у виключній економічній зоні, а також надання дозволу на їх створення, експлуатацію і використання іншими державами. Прибережна держава має виключну юрисдикцію над такими штучними островами, установками і спорудами, в тому числі юрисдикцію щодо митних, фіскальних, санітарних та імміграційних законів і правил, а також законів і правил стосовно безпеки.

Про створення таких штучних островів, установок або споруд повинно даватися відповідне повідомлення, а постійні засоби попередження про їх наявність повинні утримуватися у справному стані. Будь-які покинуті установки або споруди, або ті, що більше не використовуються, мають бути прибрані з метою забезпечення безпеки судноплавства з урахуванням загальноприйнятих міжнародних стандартів, Прибережна держава може там, де це необхідно, встановлювати навколо таких штучних островів, установок і споруд розумні зони безпеки, в яких вона може вживати належних заходів для забезпечення безпеки як судноплавства, так і штучних островів, установок і споруд. Ширина зон безпеки визначається прибережною державою з урахуванням міжнародних стандартів. Ці зони встановлюються таким чином, щоб вони розумно співвідносились з характером і функцією штучних островів, установок або споруд і не простягались навколо них більше ніж на 500 метрів, які відмірюються від кожної точки їхнього зовнішнього краю, за винятком випадків, коли це дозволено загальноприйнятими міжнародними стандартами або рекомендовано компетентною міжнародною організацією. Про довжину зон безпеки дається відповідне повідомлення.

Всі судна повинні поважати ці зони безпеки і дотримуватися загальноприйнятих міжнародних стандартів щодо судноплавства поблизу штучних островів, установок, споруд і зон безпеки.

Штучні острови, установки і споруди та зони безпеки навколо них не можуть встановлюватися, якщо це може створити перешкоди для використання визнаних морських шляхів, які мають істотне значення для міжнародного судноплавства. Такі штучні об`єкти не мають статусу островів. Вони не мають свого територіального моря, і їх наявність не впливає на визначення меж територіального моря, виключної економічної зони або континентального шельфу.

Прибережна держава визначає допустимий вилов живих ресурсів у своїй виключній економічній зоні, з урахуванням наявних найбільш достовірних даних забезпечує, щоб живі ресурси у виключній економічній зоні не наражалися на небезпеку в результаті надмірної експлуатації. Прибережна держава та компетентні міжнародні організації, субреґіональні, реґіональні чи всесвітні, залежно від обставин, співробітничають для досягнення цієї мети.

Прибережна держава визначає свої можливості промислу живих ресурсів виключної економічної зони. Якщо держава не має можливості виловити весь допустимий вилов, вона шляхом угод та інших домовленостей надає іншим державам доступ до залишку допустимого вилову. Без згоди прибережної держави ніхто не може добувати живі ресурси у виключній економічні зоні.

Громадяни інших держав, які ведуть рибний промисел у виключній економічній зоні, повинні дотримуватися заходів по збереженню та інших положень і умов, встановлених у законах і правилах даної прибережної держави. Ці закони і правила повинні відповідати Конвенції і можуть стосуватися, зокрема, наступного:

а) ліцензування рибалок, рибальських суден і обладнання, включаючи стягнення зборів та інші форми оплати, які по відношенню до прибережних держав, що розвиваються, можуть являти собою адекватну компенсацію у вигляді коштів, обладнання і технології, що стосуються рибної промисловості;

б) визначення видів, які можуть виловлюватися, встановлення квот вилову;

в) регулювання сезонів і районів рибного промислу, видів, розмірів і кількості знаряддя вилову, а також типів, розмірів і кількості рибальських суден, які можуть бути використані;

г) встановлення віку і розміру риби та інших видів, які можуть виловлюватися;

д) проведення з дозволу і під контролем прибережної держави певних програм рибогосподарських досліджень і регулювання проведення таких досліджень, включаючи взяття проб виловів, використання проб і подання пов'язаних з цим наукових даних;

є) розміщення прибережною державою спостерігачів або стажистів на борту таких суден тощо.;

Прибережні держави відповідним чином повідомляють про закони і правила щодо збереження живих ресурсів і управління ними.

Прибережна держава на здійснення своєї юрисдикції має право регулювати, дозволяти і проводити морські наукові дослідження у своїй виключній економічній зоні. Іншими державами такі дослідження проводяться лише з дозволу прибережної держави. Держави та міжнародні організації, які здійснюють дослідження у виключній економічній зоні зобов`язані забезпечити право прибережної держави взяти участь у морському науково-дослідному проекті, а також надати, на її прохання інформацію про результати дослідження.

Прибережна держава при здійсненні у виключній економічній зоні своїх прав і виконанні своїх обов'язків за Конвенцією відповідним чином враховує права та обов'язки інших держав.

Інші держави, як морські, так і ті, що не мають виходу до моря користуються у виключній економічній зоні свободами судноплавства і польотів, прокладення підводних кабелів і трубопроводів та іншими правомірними з точки зору міжнародного права видами використання моря, пов'язаними з експлуатацією суден, літальних апаратів і підводних кабелів і трубопроводів. Тобто, у виключні й економічній зоні іншими державами реалізуються передбачені Конвенцією свободи відкритого моря, за винятком конкретних, прямо передбачених для виключної економічної зони обмежень.

Прибережна держава на здійснення своїх суверенних прав на розвідку, експлуатацію, збереження живих ресурсів і управління ними у виключній економічній зоні може вживати таких заходів, включаючи огляд, інспекцію, арешт і судовий розгляд, які можуть бути необхідними для забезпечення дотримання законів і правил, прийнятих нею відповідно до Конвенції.

У разі арешту або затримання іноземного судна прибережна держава негайно повідомляє державу прапора відповідними каналами про вжиті заходи і про будь-яке наступне покарання. Заарештоване судно і його екіпаж звільняються негайно після надання розумної застави або іншого забезпечення.

Покарання, що накладаються прибережною державою за порушення законів і правил рибальства у виключній економічній зоні, не можуть включати тюремне ув'язнення, за відсутністю домовленості заінтересованих держав про інше, або будь-яку форму особистого покарання.

В Україні прийнято Закон “Про виключну (морську) економічну зону України”, від 16 травня 1995 року, який базується на положеннях Конвенції ООН по морському праву 1982 року і визначає правовий режим виключної (морської) економічної зони України.

Правове поняття континентального шельфу не співпадає з його геоморфологічною характеристикою. За своєю будовою (рельєфом) морське дно має такі частини, як підводна окраїна материка та ложе океану. Підводна окраїна, в свою чергу, включає материкову мілину, материковий схил та материкове підніжжя. Таким чином, шельф – це мілина, яка оточує материк до різкої зміни рельєфу морського дна, тобто до його схилу. Глибини зовнішньої межі шельфу звичайно складають 100-200 м, але в окремих районах вони можуть бути й значно більшими – до 1500 – 2000 м.

Правове визначення континентального шельфу та характеристика його правового режиму містяться у Конвенції про континентальний шельф 1958 року і в частині VІ Конвенції ООН з морського права 1982 року. До континентального шельфу прибережної держави входять морське дно i надра пiдводних районiв, що простягаються за межi її територiального моря на всiй довжині природного продовження її сухопутної територiї до зовнiшнiх меж пiдводної окраїни материка або на вiдстань 200 морських миль вiд вихiдних лiнiй, вiд яких вiдмiрюється ширина територiального моря, коли зовнішня межа підводної окраїни материка не простягається на таку відстань.

В тих випадках, коли підводна окраїна материка простягається більш, ніж на 200 морських миль з урахуванням місцезнаходження та дійсної протяжності шельфу. Проте в усіх випадках зовнішні межі континентального шельфу повинні знаходитися не далі 350 морських миль від вихідних ліній, від яких відмірюється ширина територіального моря, або не далi 100 морських миль вiд 2500-метрової iзобати (лiнiї, що з'єднує глибини у 2500 метрів).

Відповідно до Конвенції створено Комісію з кордонів континентального шельфу. Межі континентального шельфу, встановлені прибережною державою на підставі рекомендацій комісії є остаточними та загальнообов`язковими.

Прибережна держава здiйснює над континентальним шельфом сувереннi права з метою його розвiдування i розробки його природних ресурсiв. Ці права є винятковими в тому розумінні, що якщо прибережна держава не здiйснює розвiдування континентального шельфу або не розробляє його природнi ресурси, нiхто не може робити цього без ясно висловленої згоди прибережної держави. Права прибережної держави на континентальний шельф не залежать вiд ефективної або неефективної експлуатації нею шельфу або вiд прямої про це заяви.

Природнi ресурси континентального шельфу включають мiнеральнi та iншi неживi ресурси морського дна i його надр, а також живi органiзми, що належать до "сидячих видiв", тобто органiзми, якi в перiод, коли можливий їх промисел, або перебувають у нерухомому станi на морському днi або пiд ним, або не здатнi пересуватися інакше, як перебуваючи у простійному фізичному контакті з морським дном або його надрами.

Права прибережної держави на континентальний шельф не зачiпають правового статусу покриваючих вод i повiтряного простору над цими водами. Здiйснення прав прибережної держави стосовно континентального шельфу не повинно перешкоджати судноплавству та обмежувати iнші права i свободи iнших держав.

Всi держави мають право прокладати пiдводнi кабелi i трубопроводи на континентальному шельфi. За умови дотримання права прибережної держави вживати розумних заходів для розвiдування континентального шельфу, розробки його природних ресурсiв i відвернення, скорочення i збереження пiд контролем забруднення вiд трубопроводiв ця держава не може перешкоджати прокладенню або пiдтриманню у справному станi таких кабелiв або трубопроводiв. Визначення траси для прокладення таких трубопроводiв на континентальному шельфi здiйснюється за згодою прибережної держави.

Прибережна держава має право визначати умови прокладення кабелю або трубопроводiв, що проходять по її територiї або в територiальному морi, або її юрисдикцiю стосовно кабелiв i трубопроводiв, прокладених або використовуваних у зв'язку з розвiдуванням її континентального шельфу, розробкою її ресурсiв або експлуатацiєю штучних островiв, установок або споруд пiд її юрисдикцiєю.

Під час прокладення підводних кабелів і трубопроводів держави належним чином враховують уже прокладені кабелі і трубопроводи. Зокрема, не повинні погіршуватись можливості ремонту існуючих кабелів і трубопроводів.

Прибережна держава має виняткове право дозволяти i регулювати бурильнi роботи на континентальному шельфi з будь-якою метою.

Наукові дослідження на континентальному шельфі в межах 200 морських миль можуть проводитися теж лише за згоди прибережної держави. Однак вона не може за власним розсудом відмовити іншим країнам у наданні такої згоди, за винятком тих районів, в яких нею ведуться або будуть проводитися операції по детальній розвідці природних ресурсів.

Як правило, прибережні держави регламентують розвідку та розробку природних ресурсів на континентальному шельфі шляхом видання національних законів та інших правил, які повинні відповідати нормам міжнародного морського права.

Схожі:

Тема: правове регулювання використання надр, виключної (морської) економічної зони та континентального шельфу україни план iconПлан практичних занять із земельного права України для студентів ІV курсу денної форми навчання тема 12
Загальна характеристика управління у сфері використання та охорони земель: поняття, види, правове регулювання
Тема: правове регулювання використання надр, виключної (морської) економічної зони та континентального шельфу україни план iconТематичний план
Тема 11. Правове регулювання відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом
Тема: правове регулювання використання надр, виключної (морської) економічної зони та континентального шельфу україни план iconТема 7: Правове регулювання державних витрат Фінансування органів внутрішніх справ
Правове значення кошторису витрат бюджетної установи, порядок його розробки та затвердження
Тема: правове регулювання використання надр, виключної (морської) економічної зони та континентального шельфу україни план iconТема 14. Механізм правового регулювання
Правове регулювання — це державно-владний вплив на суспільні відносини за допомогою правових засобів, з метою їхнього впорядкування,...
Тема: правове регулювання використання надр, виключної (морської) економічної зони та континентального шельфу україни план iconТема. Управління в сфері охорони довкілля та використання природних ресурсів. Правове регулювання екологічної експертизи
Поняття, зміст, та види управління в сфері охорони довкілля та використання природних ресурсів
Тема: правове регулювання використання надр, виключної (морської) економічної зони та континентального шельфу україни план icon1. Перелік питань, що охоплюють зміст робочої програми дисципліни “Облік І звітність суб’єктів малого підприємництва” Тема Нормативно-правове регулювання діяльності суб’єктів малого підприємництва та системи оподаткування І обліку в них
Тема Нормативно-правове регулювання діяльності суб’єктів малого підприємництва та системи оподаткування І обліку в них
Тема: правове регулювання використання надр, виключної (морської) економічної зони та континентального шельфу україни план iconЛ а н захисту дисертаційних робіт на лютий 2014 року
Правове регулювання використання земель для містобудівних потреб в Україні (12. 00. 06)
Тема: правове регулювання використання надр, виключної (морської) економічної зони та континентального шельфу україни план iconТема №9 правове регулювання грошового обігу. Діяльність органів внутрішніх справ по охороні грошової системи

Тема: правове регулювання використання надр, виключної (морської) економічної зони та континентального шельфу україни план iconТема №9 “правове регулювання грошового обігу. Діяльність органів внутрішніх справ по охороні грошової системи“

Тема: правове регулювання використання надр, виключної (морської) економічної зони та континентального шельфу україни план iconТема практичного заняття №6 правове регулювання робочого часу
Чи можна в установах встановити меншу норму тривалості робочого часу, ніж це передбачено ч. 1 ст. 50 Кзпп україни?
Додайте кнопку на своєму сайті:
Документи


База даних захищена авторським правом ©zavantag.com 2000-2013
При копіюванні матеріалу обов'язкове зазначення активного посилання відкритою для індексації.
звернутися до адміністрації
Документи