Державний вищий навчальний заклад \"Київський національний економічний університет імені Вадима Гетьмана\" icon

Державний вищий навчальний заклад "Київський національний економічний університет імені Вадима Гетьмана"




Скачати 398.1 Kb.
НазваДержавний вищий навчальний заклад "Київський національний економічний університет імені Вадима Гетьмана"
Сторінка1/2
Дата24.02.2014
Розмір398.1 Kb.
ТипАвтореферат
  1   2



Державний вищий навчальний заклад
"Київський національний економічний університет
імені Вадима Гетьмана"


МИХАЙЛИНА ДІАНА ГЕОРГІЇВНА


УДК 339.5 (477):339.94


РЕГУЛЮВАННЯ МІЖНАРОДНИХ ТОВАРНИХ ПОТОКІВ

В УМОВАХ ТРАНСНАЦІОНАЛІЗАЦІЇ


Спеціальність 08.00.02 –

світове господарство і міжнародні економічні відносини


АВТОРЕФЕРАТ


дисертації на здобуття наукового ступеня

кандидата економічних наук


Київ – 2009

Дисертацією є рукопис


Робота виконана на кафедрі міжнародного менеджменту ДВНЗ “Київський національний економічний університет імені Вадима Гетьмана” Міністерства освіти і науки України, м. Київ.


^ Науковий керівник - доктор економічних наук, професор

Кальченко Тимур Валерійович

ДВНЗ “Київський національний економічний університет імені Вадима Гетьмана”, заступник завідувача кафедри міжнародного менеджменту

^ Офіційні опоненти: доктор економічних наук, професор

Школа Ігор Миколайович

Чернівецький торговельно-економічний інститут Київського національного торговельно-економічного університету, заступник директора з наукової, науково-методичної роботи та міжнародних зв’язків, завідуючий кафедрою міжнародної економіки


кандидат економічних наук, доцент

^ Голубій Ігор Євгенович

Інститут міжнародних відносин

Київського національного університету

імені Тараса Шевченка

доцент кафедри міжнародного бізнесу


Захист дисертації відбудеться “5” березня 2009 р. о 1400 год. на засіданні спеціалізованої вченої ради Д 26.006.02 у ДВНЗ “Київський національний економічний університет імені Вадима Гетьмана” за адресою: 03680, м. Київ, проспект Перемоги, 54/1, ауд. 203.

З дисертацією можна ознайомитись у бібліотеці ДВНЗ “Київський національний економічний університет імені Вадима Гетьмана” за адресою: 03113, м. Київ, вул. Дегтярівська, 49г, ауд.601.


Автореферат розісланий “5” лютого 2009 р.


^

Вчений секретар


спеціалізованої вченої ради

доктор економічних наук, професор Л.Л.Антонюк


ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ


Актуальність теми. Сучасний етап розвитку міжнародної торгівлі характеризується поглибленням лібералізаційних процесів та збільшенням обсягів торговельних операцій, поступово тяжіючи до все більшої стандартизованості і технологічності торговельних відносин, домінування глобальних брендів, диверсифікованості товарної і географічної структури. При цьому домінуючою тенденцією виступає зростання ролі країн-світових лідерів, глобальних пріоритетів ТНК, державно-корпоративних альянсів, рішень провідних урядових і неурядових організацій у розвитку міжнародних торговельних відносин.

Механізми СОТ, система блокових домовленостей та ініціатив визначають стан глобальної торговельної взаємодії, жорстко регламентуючи характер операцій, і створює сприятливі умови для експансії країн-лідерів та їхніх корпорацій на ринках товарів і послуг. ТНК також виступають активними регуляторами торговельних потоків, створюючи ексклюзивно сприятливі інтернальні умови їхнього руху і вдаючись до використання незакономірних обмежень екстернального типу. Подвійні стандарти глобального регулювання, активізація прихованого національного протекціонізму, локальних торговельних конфліктів вносять елемент нестабільності на товарні ринки, дискредитують принципи справедливої конкуренції і, як результат, актуалізують проблему регуляторної розбалансованості торговельних відносин.

Актуальною проблемою для більшості країн, у тому числі України, є розробка такої стратегії регулювання торговельних відносин, яка б, з одного боку, забезпечувала національну конкурентоспроможність, а з другого – давала змогу зберегти внутрішні резерви розвитку, враховуючи об’єктивно сформований баланс державно-корпоративних інтересів.

Проблемі регулювання торговельних відносин і діяльності ТНК присвячена доволі значна кількість наукових праць. Окремі аспекти цієї проблематики розглядали такі вітчизняні та зарубіжні науковці, як Л.Антонюк, Дж.Беккер, О.Білорус, В.Білошапка, І.Бураковський, В.Геєць, А.Гальчинський, І.Голубій, А.Гончарук, Д.Даннінг, М.Кастельс, Т.Кальченко, Г.Климко, Ю.Козак, А.Кредісов, Д.Лук’яненко, Ю.Макогон, Т.Мельник, В.Новицький, О.Осика, Ю.Пахомов, О.Плотніков, М.Портер, А.Поручник, А.Рагман, В.Рокоча, Л.Руденко-Сударєва, А.Румянцев, А.Семенов, С.Соколенко, М.Стефенс, А.Торсунов, О.Уільямсон, М.Уотсон, А.Філіпенко, Т.Циганкова, І.Школа, С.Якубовський, а також аналітики й експерти ООН, СОТ, ЮНКТАД, Світового Банку.

Сучасний рівень транснаціоналізації торговельних відносин, зумовленість їхньої ефективності характером державно-корпоративної взаємодії дозволяє констатувати наявність певних дослідницьких ніш у процесі аналізу стратегічних цілей і можливих варіантів такої взаємодії зі всебічною оцінкою кількісно-якісних наслідків для розвитку національної конкурентоспроможності на глобальних торговельних ринках.

^ Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертаційну роботу виконано в рамках міжкафедральної науково-дослідної теми факультету міжнародної економіки і менеджменту ДВНЗ “Київський національний економічний університет імені Вадима Гетьмана” “Управління міжнародною конкурентоспроможністю в умовах глобалізації економічного розвитку” (номер державної реєстрації 0101U002948). Результати досліджень автора використані в розділах “Становлення системи глобального менеджменту” та “Конкурентоспроможність і проблеми лідерства в глобальній економіці” в рамках теми “Ресурси і моделі глобального економічного розвитку” (номер державної реєстрації 0106U004357). Також дисертаційну роботу виконано в рамках науково-дослідної теми кафедри міжнародної економіки Чернівецького національного університету імені Юрія Федьковича “Євроінтеграція та глобалізація як чинники модернізації механізму розвитку регіонального господарського комплексу” (номер державної реєстрації 0106U008368).

^ Мета і завдання дослідження. Метою дослідження є обґрунтування ефективних форм, методів та інструментів регулювання міжнародних торговельних потоків, розробка науково обґрунтованих рекомендацій і пропозицій щодо оптимізації державно-корпоративної взаємодії з метою забезпечення нарощення конкурентоспроможності вітчизняних виробників на глобальних товарних ринках.

Згідно з темою, метою та за логікою дисертаційного дослідження визначено коло поставлених у роботі завдань:

  • визначити теоретико-методологічні засади і характер сучасних процесів транснаціоналізації, виділити їхню специфіку і закономірності розвитку;

  • дати кількісно-якісну характеристику сучасного етапу розвитку міжнародної торгівлі;

  • провести аналіз світогосподарської практики застосування форм, методів та інструментів регулювання торговельних потоків;

  • дослідити сучасний статус і функціональну специфіку держав, транснаціональних корпорацій, міжнародних організацій в умовах глобальної реінституціоналізації регулювання світових товарних потоків;

  • оцінити стан, проблеми та перспективи розвитку зовнішньоторговельного сектора економіки України з обґрунтуванням пріоритетів його розвитку в глобально інституціоналізованому середовищі;

  • діагностувати ефективність використання наявних інструментів регулювання експортно-імпортної діяльності в Україні;

  • проаналізувати рівень, характер і глибину транснаціоналізації економіки України;

  • окреслити інституційно-торговельні перспективи України, виходячи з можливих сценаріїв державно-корпоративної взаємодії, враховуючи сучасний і вірогідний потенціал транснаціоналізації зовнішньоторговельного сектора.

^ Об’єктом дослідження виступили процеси регулювання торговельних потоків у глобальному інституціональному середовищі.

Предметом дослідження є система умов, факторів та інструментів реалізації ефективної торговельної політики України з огляду на характер її транснаціоналізації.

^ Методи дослідження. Методологічну базу дисертаційного дослідження складають історико-логічний та системний підходи в процесі вивчення закономірностей розвитку торговельно-економічних відносин на глобальному рівні. Дослідження проведене з використанням методів: якісного і кількісного порівняння; структурного та факторного аналізу (під час дослідження принципових форм і методів регулювання в глобально інституціоналізованій системі; оцінки рівня і глибини транснаціоналізації економіки України); системного узагальнення (для теоретико-методологічного обґрунтування сучасного феномену і розкриття системної сутності транснаціоналізації); фактологічного аналізу (для унаочнення принципових тенденцій розвитку міжнародної торгівлі; для забезпечення демонстраційного ефекту результатів регулювання на національному і наднаціональному рівнях у глобальних умовах); статистичні методи (для оцінки потенціалу розвитку зовнішньоторговельного сектора України).

Використано широке коло вітчизняних і зарубіжних спеціальних літературних джерел, закони України, укази Президента України, постанови Кабінету Міністрів України, офіційні матеріали міжнародних організацій (Світового банку, Світової організації торгівлі, ЮНКТАД), результати наукових досліджень ДВНЗ “Київський національний економічний університет імені Вадима Гетьмана”, Чернівецького національного університету імені Юрія Федьковича, Київського національного університету імені Тараса Шевченка, Інституту світової економіки та міжнародних відносин НАН України, Інституту стратегічних досліджень, інформаційні матеріали ряду міжнародних експертних агентств і асоціацій, український Інтернет-ресурс.

^ Наукова новизна одержаних результатів. У процесі дослідження одержано ряд принципових наукових результатів, які розкривають наукове значення та характеризують новизну роботи:

уперше:

- виділено й охарактеризовано сучасний (глобальний) етап розвитку міжнародної торгівлі, який має ряд принципово нових рис, зокрема, з одного боку, уніфікованість під егідою СОТ торговельних політик країн світу, лібералізований характер руху товарів і послуг, висока технологічність операцій, товарно-географічна диверсифікованість торгівлі, а з другого – все більша дематеріалізованість торговельних відносин, прихований протекціонізм і подвійні стандарти регулювання, зростаюча активність локальних і регіональних торговельних конфліктів, системна кризовість; новітня двоїста специфіка позначається як на умовах формування та реструктуризації глобальних ринків товарів і послуг, так і на їхній стабільності та передбачуваності розвитку;

- діагностовано сукупність кількісних та якісних параметрів, що характеризують рівень транснаціоналізації світових товарно-сировинних ринків з визначенням принципових сегментів високоприбуткової діяльності корпорацій; охарактеризовано інтернальний та екстернальний регуляторний інструментарій ТНК; показано результативність основних консолідаційних і реорганізаційних стратегій, у яких принциповими є маневреність, масштабність і кон’юнктурна зумовленість операцій ТНК, що провокує перманентні кризи на товарних ринках, які глобалізуються;

удосконалено:

- методику порівняльного аналізу потенціалу провідних суб’єктів світового господарства, зокрема держав і транснаціональних корпорацій за рахунок розширення складу аналітичних традиційних показників (ВВП країн та обсягів продажів ТНК) – доданою вартістю, індексом концентрації, ступенем дисперсії розмірів компаній та виділенням критерію результативності, що дає підстави для більш коректного їхнього позиціонування на достовірній фактологічній основі (усунення подвійного рахунку, врахування динаміки корпоративних змін і галузевої специфіки);

- підходи до аналізу системи регулювання глобальних торговельних потоків, показано її ієрархічність з виділенням наднаціонального, національного та корпоративного рівнів і проаналізовано ефективність використання традиційних і нових регуляторних механізмів в умовах, коли динамічно змінюється бізнес-середовище, встановлюються нові пропорції глобальної монозалежності, обмежується використання фінансово-кредитних ресурсів для підтримки експортно-імпортної діяльності національних копаній;

- систематизацію пріоритетів національної зовнішньоторговельної політики, що визначаються рівнем і динамікою транснаціоналізації економіки України, при цьому запропоновано комплекс заходів щодо активізації та підвищення ефективності регуляторної політики України, що формується і реалізується в межах розробленої стратегії взаємодії з ТНК і фінансово-промисловими групами;

дістало подальший розвиток:

- дослідження сучасного функціонального статусу держав, які, делегуючи частину власного суверенітету наддержавним інтеграційним і міжнародним корпоративним утворенням, володіють обмеженим інструментарієм проведення власної торговельно-економічної політики з метою реалізації стратегічних орієнтирів національного розвитку і можуть використовувати лише потенціал геоекономічного лідерства або малоефективні для країн периферії, заходи комерційної дипломатії;

- аналіз принципових передумов і можливих наслідків формування транснаціональних корпорацій в Україні, що супроводжується пошуком оптимальних організаційних форм і бізнес-моделей. При цьому визначено, що рівень торговельно-економічної взаємодії є ключовим чинником структуроутворення транснаціональних корпорацій змішаного типу власності за участю як вітчизняного, так і закордонного капіталу.

^ Практичне значення одержаних результатів полягає у тому, що теоретичні положення, висновки і рекомендації мають важливе значення для наукового обґрунтування принципів національної регуляторної політики в умовах торговельної глобалізації.

Практичне значення одержаних результатів підтверджується їхнім використанням: при розробці розділу “Зовнішньоекономічна діяльність, транскордонне співробітництво” Програм економічного та соціального розвитку Чернівецької області на 2007 та 2008 роки (довідка Управління зовнішніх зносин та зовнішньоекономічної діяльності Чернівецької обласної державної адміністрації № 01/0289 від 03.09.2008); у рамках Програм транскордонного співробітництва, Сусідства Румунія-Україна, проведених Чернівецькою Торгово-промисловою палатою (довідка Чернівецької торгово-промислової палати № 01-02/347 від 25.08.2008) та були використані під час викладання дисциплін “Міжнародна економіка”, “Історія міжнародної економіки”, “Міжнародний маркетинг”, “Міжнародні фінанси” на економічному факультеті Чернівецького національного університету імені Юрія Федьковича (довідка № 15-38/2556 від 09.09.2008).

^ Особистий внесок здобувача. Усі наукові результати, які викладено в дисертаційному дослідженні та виносяться на захист, одержані автором особисто.

Апробація результатів дисертації. Основні положення дисертаційного дослідження пройшли апробацію на: міжнародному робочому семінарі в рамках Програми “Дослідження можливостей формування кластерів у регіонах Марамуреш (Румунія) – Транскарпатія (Україна)” (довідка Торгово-промислової палати повіту Марамуреш № 1829 від 07.05.2008); методологічному семінарі професорсько-викладацького складу економічного факультету Чернівецького національного університету імені Юрія Федьковича на тему: “Концептуальні проблеми визначення транснаціоналізації як сучасного світогосподарського процесу” (довідка Чернівецького національного університету імені Юрія Федьковича № 15-38/2555 від 09.09.08); 5 міжнародних та всеукраїнських науково - практичних конференціях, зокрема: I міжвузівській науково-практичній конференції студентів та молодих науковців “Муніципальне управління: досвід, проблеми та перспективи” (Чернівці, листопад 2003 р.); XIV міжнародній науково-практичній конференції “Творча спадщина Йозефа А. Шумпетера та трансформація сучасної економіки України” (Чернівці, квітень 2003 р.); II міжнародній науково-практичній конференції економічного факультету Київського національного університету імені Тараса Шевченка “Проблеми розвитку внутрішнього ринку в умовах глобалізації” (Київ, листопад 2005 р.); XVII міжнародній науково-практичній конференції “Генезис інституційної системи сучасної економіки України” (Чернівці, 2007 р.); ХXVIII міжнародній науково-практичній конференції “Генезис інституційної системи транзитивних економік” (Чернівці, травень 2008 р.).

Публікації. Основні положення дисертаційної роботи опубліковано автором самостійно у 14 наукових працях загальним обсягом 5 друк. арк., зокрема у 10 статтях у наукових фахових виданнях та 4 публікаціях у збірниках матеріалів міжнародних і всеукраїнських науково-практичних конференцій.

^ Структура й обсяг роботи. Дисертаційне дослідження складається зі вступу, трьох розділів, висновку, списку використаних джерел. Загальний обсяг роботи становить 180 сторінок комп’ютерного тексту. Робота містить 17 рисунків на 10 сторінках, 12 таблиць на 8 сторінках і 5 додатків. Список використаних джерел містить 295 найменувань на 27 сторінках.


^ ОСНОВНИЙ ЗМІСТ ДИСЕРТАЦІЙНОГО ДОСЛІДЖЕННЯ

У вступі обґрунтовано актуальність теми, сформульовано мету, об’єкт і предмет дослідження, методологічну базу, наукову новизну та практичне значення одержаних автором результатів.

У розділі 1 “Інституційно-регуляторне забезпечення руху товарних потоків в умовах транснаціоналізації” представлено сутнісну характеристику процесів транснаціоналізації; визначено характер і основні форми експансії ТНК на глобальних товарних ринках; досліджено принципові етапи становлення сучасного інституційного середовища міжнародної торгівлі; визначено дієві механізми транснаціонального регулювання товарних ринків.

Проведений у дисертації теоретичний аналіз процесів інтернаціоналізації дозволив констатувати, що на сьогодні вона набуває нових сучасних модифікацій, виступаючи як передумовою, так і наслідком транснаціоналізації. При цьому зазначено, що поряд із транснаціональним ядром система транснаціональних потоків формує й транснаціональну периферію, представлену рядом країн, що розвиваються, та країн з транзитивними економіками, які під дією законів глобалізації все більше відділяються від центру. З іншого боку, формування та розвиток транснаціональних каналів характеризуються високою динамічністю та гнучкістю, внаслідок чого їхні економічні кордони визначаються здебільшого комерційним колом інтересів, що притаманне саме приватним підприємницьким структурам або транснаціональним корпораціям.

Результати дослідження показали, що потоки транснаціональних корпорацій і банків є ключовими елементами глобальної системи і відображають суто економічні форми транснаціоналізації, переважаючи за кількісними критеріями та силою впливу на світовий економічний розвиток. Ці потоки в силу усталеного характеру розвитку, формують цілісну внутрішню складову транснаціонального каналу, який умовно можна назвати транснаціональним корпоративним каналом. Його охарактеризовано як ряд міжнародних економічних потоків (внутрішньофірмовий обмін товарами (матеріалами, запасними частинами, напівфабрикатами, кінцевими продуктами), послугами (технологією, управлінським досвідом, торговельними марками, патентами) та капіталом (власним або залученим) окреслених рамками комерційних інтересів і регулюючих сил на корпоративному рівні).

Представлено авторське визначення транснаціонального каналу, що являє собою сукупність інтернаціональних потоків, які характеризуються широким діапазоном (торговельні, виробничі, фінансові, матеріальні і нематеріальні, легальні і нелегальні, економічні, політичні, ідеологічні тощо) і стабільністю зв’язків, які створюють основу для посилення взаємозалежності країн (рис. 1). При цьому констатовано, що транснаціональний корпоративний канал є більш вузьким поняттям і являє собою сукупність здебільшого комерційних інтернаціональних потоків, регульованих визначеною корпоративною структурою, що також характеризуються високою стабільністю зв’язків між материнськими компаніями та закордонними філіями або між різними філіями однієї ТНК. Решта ж регулятивних рівнів (державний, міждержавний, регіональний, глобальний) виступають складовими загального транснаціонального каналу.

Автором виявлено, що в умовах глобалізації відбувається якісний перерозподіл ролі і функцій суб’єктів бізнесу та регуляторних інститутів. Показано, що держава і міжнародні організації частково втрачають статус ініціаторів економічних трансформацій. Генераторами формування інтеграційних угруповань й, відповідно, полюсів сили стають, зокрема, ТНК.

Констатовано, що на сьогодні основними формами управління процесами транснаціоналізації є відповідне інституційне забезпечення (узгоджене встановлення формальних (нормативно-правових) обмежень і контроль за їхнім дотриманням) та стимулювання добровільних неформальних ініціатив, націлених на підвищення керованості транснаціональної системи. Ретроспективно проаналізовано існуючий комплекс нормативно-правового забезпечення діяльності ТНК (“Кодекс поведінки ТНК”; “Комплекс узгоджених на багатосторонній основі справедливих принципів і правил контролю за обмежувальною діловою практикою”; норми СОТ; Декларація ОЕСР; Тристороння декларація про принципи щодо ТНК та соціальної політики).


Рис. 1. Структура транснаціонального каналу


При цьому автором доведений невисокий рівень ефективності даної регулятивної системи внаслідок економічної зумовленості дій провідних ТНК інтересами держав-систем та їхнім органічним входженням до зон розширеного відтворення на базі нового формату глобальної реінституціоналізації. Продемонстровано, що на сьогодні ключові позиції займають ТНК “тріади” – ЄС, Японії, США, - де базується 85% таких корпорацій, що входили у 2007 році до числа найбільших ТНК світу, у той час як на п’ять країн (Німеччину, Великобританію, США, Францію, Японію) припадало 73% найкрупніших компаній, 53% з яких належали ЄС. Серед лідерів найбільших нефінансових ТНК світу відзначено “Дженерал електрик”, “Водафон” і “Форд”, яким належить майже 19% загального обсягу активів 100 найбільших компаній світу.

Доведено, що механізми регулювання транснаціональної діяльності повинні спиратися на власну структурно-фінансову організацію та використовувати методи управління, адекватні природі глобальної економічної системи, підсистемою якої виступають транснаціональні виробничі мережі. При цьому дана система ще не характеризується жорсткістю управлінської вертикалі внаслідок залучення до своєї структури окремих економічних систем, і тому визначено, що найбільш прийнятні синергетичні методи управління, зорієнтовані на цілеспрямоване стимулювання самоорганізації підсистем відповідно до інтернальних закономірностей розвитку. Автором установлено, що наднаціональний рівень - базовий для регулювання товарних потоків і охоплює регулюючі інструменти та механізми національного і транснаціонального (корпоративного) рівнів, створюючи умови для формування сучасної структури та темпів розвитку світової торгівлі.

Визначено, що ключовими управлінськими методиками ТНК на товарних ринках є пріоритетне використання методів індивідуального домінування (одноосібної експансії) на світових ринках, обмежувальна ділова практика. Основними результатами такого регулюючого впливу стають: по-перше, розподіл ринків; по-друге, механізми трансфертного ціноутворення; по-третє, недобросовісна конкуренція (включаючи колективні цінові війни, бойкоти та ін.); по-четверте, монопольні позиції у сфері НДДКР, по-п’яте. посилення “вертикального” контролю ТНК над міжнародним рухом товарів і послуг у системі “виробництво – транспортування – збут - розподіл”, що в першу чергу стосується сировинної сфери.

У розділі 2 “Особливості та глибина транснаціоналізації світових товарних потоків” виявлено й охарактеризовано основні тенденції сучасного етапу розвитку міжнародної торгівлі; досліджено специфіку діяльності ТНК на глобальних товарних ринках; визначено принципові напрями і результативність реструктуризації ТНК; діагностовано рівень і характер державно-корпоративної взаємодії в процесі регулювання торговельних відносин.

На основі комплексного дослідження процесів інтернаціоналізації торговельного обміну охарактеризовано сучасний етап розвитку міжнародної торгівлі. Визначено, що кількісно-якісний динамізм попередніх стадій (зміни товарно-географічної структури, перманентні коливання світових цін, технологічність експортно-імпортних операцій, спеціалізація та інституціоналізація торговельних відносин) набуває нових ознак – домінування глобальних брендів; поєднання основних форм зовнішньоекономічних операцій у сфері ліцензування (licensing), франчайзингу (franchising), експорту (export) і прямого інвестування (direct investment) у формі “ліфрексдінгу”; активізація зустрічної торгівлі (майже 40% обсягу світової торгівлі); дематеріалізація міжнародних торговельних відносин; зростання ролі внутрішньорегіональної торгівлі в межах інтеграційних угруповань (зокрема, до 70% торгівлі країн ЄС припадає на взаємні поставки, причому в усіх країн ЄС цей показник перевищує 50%).

Водночас робиться висновок про всезростаючу залежність міжнародної торгівлі від економік країн-лідерів, ТНК і державно-корпоративних альянсних форм взаємодії на ключових глобальних ринках. Архаїчність сучасних тенденцій розвитку міжнародної торгівлі, на думку автора, є наслідком нерівномірності та регресивності протікання глобальних економічних трансформацій. Підтверджено, що однією з рушійних сил глобалізації залишається транснаціоналізація світових товарних ринків (у 2007 р. на ТНК припадало 10% світового ВВП і третина світового експорту; 4/5 зовнішньої торгівлі США було представлено транзакціями ТНК; питома вага внутрішньокорпоративного експорту материнських корпорацій США в загальному експорті країни дорівнювала близько 1/3, аналогічний показник для Японії сягав 2/5).

Автором виявлено, що активізація діяльності ТНК у визначенні територіальної структури світових торговельних потоків і географії міждержавної торгівлі має суперечливі наслідки для стабільності всієї економічної системи глобалізму. З одного боку, зростає взаємозв’язок і взаємозалежність національних економік, які, реалізуючи переваги обміну товарами, послугами, факторами виробництва на глобальних ринках, невідворотно інтегруються в систему світового господарства. З іншого боку, продовжується поляризація міжнародних економічних відносин у боротьбі за світові ринки, коли ключовими діючими особами стають економічні системи, репрезентовані товарами високих технологій, послугами престижних обслуговуючих галузей і сировинні регіони з пропозицією товарів переважно низького ступеня обробки.

У роботі підкреслюється, що для нарощення конкурентних переваг на глобальних товарних ринках у сучасній бізнес-практиці ТНК утворюються нові організаційні форми – горизонтальні, віртуальні, оболонкові корпорації, квазіхолдинги. Серед принципово нових виділено мережеві корпоративні структури, ефективність діяльності яких досягається за рахунок істотного скорочення витрат, адаптивності, низького рівня зайнятості. При цьому автором відзначено, що головна компанія зберігає важелі управління процесом – від розробки ідеї товару до продажу його кінцевому споживачеві (у цьому випадку ТНК займається просуванням товару під своєю торговою маркою, не займаючись його виробництвом).

Відзначено істотну трансформацію стратегічних підходів ТНК продовольчого сектора, де у 80-ті - першій половині 90-х рр. основною концепцією стратегічного розвитку була диверсифікація товару і функцій, а вже у кінці ХХ – на початку ХХІ ст. її змінила концепція спеціалізації, що виражається стратегією концентрації (її численні різновиди здобули назви концепцій реконфігурації). Визначено, що така стратегія передбачає підвищення ступеня спеціалізації на рівні товару, галузі, функції.

У роботі доведено, що, незважаючи на зростаючий потенціал ТНК і підвищення їхньої статусності, в глобальних умовах роль національних урядів залишається вагомою, видозмінюючись у відповідь на намагання приватного капіталу регламентувати як специфіку міждержавних відносин, так і сферу повноважень міжнародних організацій. У цьому контексті діагностовано рівень і глибину співпраці держав з провідними ТНК, коли обопільна вигідність і перспективність таких “негласних” коаліційних угод полягає в тому, що національні уряди лобіюють корпоративні інтереси на міжнародній арені, активно реалізуючи власне суверенне право в укладанні політичних, економічних і торговельних союзів і різноманітних міждержавних договорів, а ТНК визначають, закріплюють і відстоюють ареали геоекономічних інтересів країн-систем (рис. 2).

Крім того зазначено, що в умовах глобалізації країни-системи через філіали і дочірні підприємства ТНК підключають національні економіки до різних ланок світових відтворювальних циклів. Автором, залежно від того, чи “втягує” країна у свої національні рамки інтернаціональне відтворююче ядро, чи, навпаки, виносить “назовні” свої відтворюючі процеси, такі країни класифіковано на “країни-системи, відкинуті назовні” й “країни-системи, відкинуті всередину”.

Автор приходить до висновку, що утворення транснаціонального монополістичного, фінансового капіталу ще не призвело до асиміляції, розчинення національно визначених капіталів. Доведено, що поки що немає підстав і для того, щоб констатувати повну синхронність економічних циклів промислово розвинених країн. Специфічні риси національних господарських механізмів (грошово-кредитної, бюджетно-фінансової, податкової систем) усе ще суттєво впливають на формування структури фінансових груп, функціонування економік країн. Констатовано, що важливими факторами, які протидіють процесам транснаціоналізації, є відмінності соціальних умов у окремих країнах, живучість політичних, культурних, побутових та інших національних традицій.


Рис. 2. Узгодження інтересів держави і ТНК

У розділі 3 “Україна в процесах транснаціоналізації світових товарних ринків” на основі авторського аналізу визначено перспективи розвитку зовнішньоторговельного сектора економіки України; обґрунтовуються його сучасні пріоритети; поглиблено досліджуються процеси транснаціоналізації товарних ринків, діагностується їхній рівень і глибина; пропонується комплекс заходів адаптації вітчизняної регуляторної практики та визначення пріоритетних напрямів і галузевої структури вітчизняних і зарубіжних ТНК відповідно до цілей макроекономічного розвитку.

У дисертаційній роботі досліджено зовнішню торгівлю України за останні 10 років і відзначено її зростаючу динамічність. Було здійснено аналіз товарної структури експорту, що за ступенем промислової переробки демонструє скорочення частки промислової сировини (до 11% у 2007 р. порівняно з 14,1% у 2006 р.) та нарощення частки продукції повної промислової переробки (з 30,1% до 32,1%) у структурі сукупного експорту.

При цьому в результаті порівняння структури експорту України зі світовими тенденціями автором чітко ідентифікуються проблемні зони, в тому числі у структурі національного господарства, де значно нижча частка продукції машинобудування та значно вища частка продукції чорної металургії та палива. Зафіксовано суттєве переважання торгівлі товарами над торгівлею послугами. Розраховане співвідношення обсягів експорту послуг і товарів для країни складає 1 до 4,4-6,2, що свідчить про слабкий рівень залучення сфери послуг до міжнародної торгівлі.

Виокремлено основні негативні чинники, що стримують розвиток національного зовнішньоторговельного сектора: зростання енергетичної залежності країни від імпорту енергоносіїв; різке зростання імпорту товарів широкого вжитку; жорстка товарна і географічна прив’язка експорту; експортна залежність української економіки, що є наслідком здеформованої структури та низьких якісних показників вітчизняного промислового виробництва.

Увага автора концентрується і на тому, що за умов значної диверсифікації географічної структури українського експорту (у 2007р. зовнішньоторговельні операції проводилися з партнерами із 214 країн світу, а обсяги експортних поставок до країн СНД становили 35% загального експорту, Європи – 28,9% (у т.ч. до країн Євросоюзу – 26,5%), Азії – 23,3%; імпорт з країн СНД становив 40,7% від загального його обсягу, Європи – 35,3% (у т.ч. з країн Євросоюзу - 33,4%), Азії - 17,2%), в умовах глобальних криз посилюється ймовірність трансляції ризиків країн-торговельних партнерів на економіку України.

Високі значення експортної та імпортної квоти України в доповненні до аналізу структури експорту свідчать про високий рівень залежності країни від кон’юнктури на світових ринках. Констатовано, що вихід України на міжнародні ринки відбувається в межах тих товарних груп, попит на продукцію яких не стійкий, у результаті чого обсяги та структура зовнішньої торгівлі становлять загрозу для економічної безпеки країни (табл.1).

Автором визначено, що нагальною проблемою для України залишається необхідність трансформації товарної структури зовнішньої торгівлі. Консервація існуючих трендів ставить у залежність національне економічне зростання від кон’юнктури світових цін на чорні метали. Враховуючи сучасні глобальні тенденції, зазначено, що подальша лібералізація зовнішньоторговельного сектора стане гарантом збереження неефективної експортно-імпортної структури, залишаючи країну за межами сфер торгівлі з високим рівнем доданої вартості та поглиблюючи існуючий технологічний розрив, у результаті якого Україні буде делегована роль глобального постачальника товарів з низьким рівнем обробки, продукції, випуск якої пов’язаний зі шкідливим, працемістким, екологічно небезпечним виробництвом.

Таблиця 1

Рівень відкритості економіки України

за показниками зовнішньої торгівлі

Роки

Показники

ВВП, млн. дол. США

Експорт товарів і послуг, млн. дол. США

Імпорт товарів і послуг, млн. дол. США

Зовнішньо

торговельний оборот, млн. дол. США

Експортна квота,

%

Імпортна квота,

%

Зовнішньо-

торговельна

квота, %

1997

50196

20355

21891

42246

40

44

84

1998

42046

17621

18828

36449

42

45

86

1999

31584

16332

15237

31569

52

48

99

2000

31263

19248

18116

37364

62

58

120

2001

38024

21086

20473

41559

55

54

109

2002

42365

23351

21494

44845

55

51

106

2003

50158

28953

27665

56618

58

55

113

2004

64993

41291

36313

77604

64

56

119

2005

86103

44378

43707

88085

51

51

102

2006

106114

45874

48758

94632

43

46

89

2007

137422

58237

65548

123785

42

48

90

Розраховано за даними Держкомстату України


Зокрема, за даними ЮНКТАД, індекс транснаціоналізації України знаходиться на рівні 8%, тоді як у середньому по країнах Центральної та Східної Європи він перевищував 16%, по країнах, що розвиваються, - 19%, а розвинених країнах – понад 23%.

У роботі, спираючись на статистичні дані, автором проаналізовано характер транснаціоналізації економіки України. При цьому виявлено, що невисокий її індекс (8% у порівнянні з рівнем 16-23% у розвинених країнах та країнах, що розвиваються) є наслідком непослідовної політики щодо залучення прямих іноземних інвестицій в Україну та майже повної відсутності чіткої політики щодо інвестування за кордон шляхом підтримки процесів концентрації національного капіталу та надання відповідного політичного сприяння.

Автором зазначено, що формування в Україні промислово-фінансових груп із системно оформленим інтернальним ринком (ЗАО “Систем Кепітал Менеджмент”, науково-виробничої інвестиційної корпорації “Інтерпайп”, Українсько-американської компанії “БАЙЛ Ко ЛТД”, корпорації “Індустріальний союз Донбасу”, групи “УкрСиббанк”, “Приватбанк”, “Укрпромінвест”, “Енерго”) є результатом посилення консолідаційних процесів у тих секторах економіки, що переважно зорієнтовані на глобальні товарні та фінансові ринки.

Визначено, що найбільшим ступенем транснаціоналізації характеризується “Індустріальний союз Донбасу”, стратегія якого ґрунтується на побудові вертикально інтегрованих холдингів за виробничим циклом “вугілля – кокс - метал”. У результаті придбання компанією значної частки активів металургійних підприємств Польщі (“Huta Czestochowa”) й Угорщини (“Dunaferr” та Diosgyori Acelmuvek Rt.), а також польської металотрейдерської компанії Centrostal Bydgoszcz було створено ТНК повного профілю. Автором до національних ТНК віднесено і донецьку корпоративну структуру “Систем Кепітал Менеджмент” (у складі “Азовсталь”, Єнакіївський металургійний завод, Авдієвський коксохімзавод, Керченський металокомбінат, Харцизький трубний завод, об’єднання “Запоріжкокс”).

Досліджено, що рівень транснаціоналізації товарного ринку України визначається балансом стратегічних інтересів національних та іноземних фінансово-промислових груп, при цьому аргументовано думку про залежність між динамікою його зростання й активізацією процесів лібералізації нормативно-правового середовища, що актуалізує проблему національної безпеки і загрожує повною втратою контролю за економічним простором з боку держави. Крім того, автором визначено безальтернативність вектора зовнішньоторговельної політики України на зростання експорту високотехнологічної продукції, яка можлива лише за умов включення національних товаровиробників у системні транснаціональні групи шляхом утворення альянсних, конгломератних, асоціаційних структур.

Автором установлено, що найбільш перспективним є створення міжнаціональних експортно-орієтованих торговельних корпорацій шляхом консолідації вітчизняного бізнесу з російськими галузевими партнерами, що може стати визначальним фактором реінтеграції сегментів пострадянського економічного простору і має перспективи виходу на ринки третіх країн.

У загалом лібералізованій структурі державного регулювання торговельно-економічної діяльності необхідна уніфікація норм і процедур створення та функціонування ПФГ і ТНК на торговельних ринках, регламентація питань розподілу власності учасників інтегрованих структур, усунення відмінностей у системах ціноутворення й оподаткування в самому коопераційному ланцюзі, веденні консолідованого обліку, звітності, складанні бухгалтерського балансу, розподілу прибутку тощо.

Як доведено в роботі, державна підтримка експортно-орієнтованих українських підприємств, які є учасниками транснаціональних компаній та фінансово-промислових груп, повинна бути селективною, спиратися на розширений діапазон і досконалий інструментарій фінансового, операційно-технологічного, ситуативного сприяння розвитку національного товарного експорту, формування відповідної інституційної структури для впровадження ефективної торговельної політики. Автор пропонує виділити макро- та мікрорівень прийняття організаційних заходів у контексті оптимізації регулятивної системи України у сфері функціонування ТНК. Загальнодержавні заходи на макрорівні мають охоплювати: перегляд Закону України “Про промислово-фінансові групи в Україні”; уніфікацію законодавства зі світовими стандартами у сфері створення і функціонування ТНК і ПФГ; удосконалення управління державною власністю; сприяння кластерному підходу до економічного і технологічного розвитку через створення територіально-виробничих комплексів, у тому числі у транскордонному вимірі; уведення фактичного, а не декларативного пільгового оподаткування пріоритетних видів інноваційної діяльності за Законом України “Про інноваційну діяльність” (ст. 21); стимулювання комерційних банків до участі в інвестиційних проектах ПФГ.

Мікрорівневий підхід, у свою чергу, зводиться до таких стратегічних умов і принципів виходу українських компаній на зовнішні ринки: забезпечення високого техніко-економічного рівня продукції; оптимальна географічна і галузева диверсифікація компаній; залучення іноземних і створення власних комерційних ланок за кордоном; наявність іноземних інвесторів у коопераційних проектах; використання раніше напрацьованих коопераційних зв’язків; постійна підтримка конкурентоспроможності й ділової репутації; захоплення окремих ніш у високотехнологічних сферах; розміщення українських цінних паперів на зовнішніх фондових ринках; адаптація корпоративних регламентів і нормативів до світових аналогів.

Оскільки наявні українські корпорації багатопрофільні та не фокусують власну активність лише суто на зовнішньоторговельному секторі, ключовим фактором їхнього подальшого розвитку повинна стати відмова від штучних галузевих обмежень або дискримінації участі в процесах інвестування. У даному випадку, як зазначається автором, доцільне використання диференційованого регуляторного регламенту, що враховує як державні стратегічні завдання, так і оперативні цілі вітчизняних ТНК.

  1   2

Схожі:

Державний вищий навчальний заклад \"Київський національний економічний університет імені Вадима Гетьмана\" iconАкт прийому-передачі виконаних робіт (наданих послуг) м. Київ 20 р. Державний вищий навчальний заклад «Київський національний економічний університет імені Вадима Гетьмана»
Державний вищий навчальний заклад «Київський національний економічний університет імені Вадима Гетьмана», в особі ректора Павленка...
Державний вищий навчальний заклад \"Київський національний економічний університет імені Вадима Гетьмана\" iconМіністерство освіти і науки, молоді та спорту України Державний вищий навчальний заклад «Київський національний економічний університет імені Вадима Гетьмана»
Державний вищий навчальний заклад Київський національний економічний університет
Державний вищий навчальний заклад \"Київський національний економічний університет імені Вадима Гетьмана\" iconМіністерство освіти і науки, молоді та спорту України Державний вищий навчальний заклад «Київський національний економічний університет імені Вадима Гетьмана»
Державний вищий навчальний заклад Київський національний економічний університет
Державний вищий навчальний заклад \"Київський національний економічний університет імені Вадима Гетьмана\" iconДержавний вищий навчальний заклад „Київський національний економічний університет імені Вадима Гетьмана”
Робота виконана на кафедрі фінансів підприємств двнз „Київський національний економічний університет імені Вадима Гетьмана” Міністерства...
Державний вищий навчальний заклад \"Київський національний економічний університет імені Вадима Гетьмана\" iconДержавний вищий навчальний заклад „Київський національний економічний університет імені Вадима Гетьмана”
Робота виконана на кафедрі фінансів підприємств двнз „Київський національний економічний університет імені Вадима Гетьмана” Міністерства...
Державний вищий навчальний заклад \"Київський національний економічний університет імені Вадима Гетьмана\" iconДержавний вищий навчальний заклад „київський національний економічний університет імені вадима гетьмана
Робота виконана на кафедрі страхування двнз „Київський національний економічний університет імені Вадима Гетьмана” Міністерства освіти...
Державний вищий навчальний заклад \"Київський національний економічний університет імені Вадима Гетьмана\" iconМіністерство освіти І науки, молоді та спорту україни державний вищий навчальний заклад «Київський національний економічний університет імені вадима гетьмана»
Вченою радою двнз «Київський національний економічний університет імені Вадима Гетьмана»
Державний вищий навчальний заклад \"Київський національний економічний університет імені Вадима Гетьмана\" iconДержавний вищий навчальний заклад «київський національний економічний університет імені вадима гетьмана»
Робота виконана на кафедрі міжнародних фінансів двнз «Київський національний економічний університет імені Вадима Гетьмана» Міністерства...
Державний вищий навчальний заклад \"Київський національний економічний університет імені Вадима Гетьмана\" iconДержавний вищий навчальний заклад «київський національний економічний університет імені вадима гетьмана»
Робота виконана на кафедрі міжнародних фінансів двнз “Київський національний економічний університет імені Вадима Гетьмана” Міністерства...
Державний вищий навчальний заклад \"Київський національний економічний університет імені Вадима Гетьмана\" iconДержавний вищий навчальний заклад «Київський національний економічний університет імені Вадима Гетьмана»
Робота виконана на кафедрі міжнародної економіки двнз «Київський національний економічний університет імені Вадима Гетьмана» Міністерства...
Додайте кнопку на своєму сайті:
Документи


База даних захищена авторським правом ©zavantag.com 2000-2013
При копіюванні матеріалу обов'язкове зазначення активного посилання відкритою для індексації.
звернутися до адміністрації
Документи