Державний вищий навчальний заклад «Київський національний економічний університет імені Вадима Гетьмана» icon

Державний вищий навчальний заклад «Київський національний економічний університет імені Вадима Гетьмана»




Скачати 400.21 Kb.
НазваДержавний вищий навчальний заклад «Київський національний економічний університет імені Вадима Гетьмана»
Сторінка2/3
Дата24.02.2014
Розмір400.21 Kb.
ТипДокументи
1   2   3
«Сучасні параметри та механізми міжнародного науково-технічного співробітництва» визначено диспозицію країн світу у міжнародному науково-технічному співробітництві; досліджено особливості діяльності міжнародних стратегічних альянсів у науково-технічній сфері; з’ясовано принципові напрями та результативність науково-технічного співробітництва на регіональному рівні.

На основі комплексного дослідження процесів інтернаціоналізації науково-технічної діяльності охарактеризовано сучасний етап розвитку міжнародного науково-технічного співробітництва. Виявлено появу нових ключових гравців на ринку технологій, лідируючі позиції серед яких належать Катаю (19% глобального експорту технологій), з одночасним скороченням частки країн тріади у світовому високотехнологічному експорті. Так, експорт високих технологій США у цілому скоротився з 23% до 12%; ЄС – з 37% до 11% (зокрема Німеччини – з 9,7% до 7,6%); Японії – з 16,6% до 8,5%, що відбулося за рахунок скорочення експорту комп’ютерної та офісної техніки. Разом з тим, експорт аерокосмічної та фармацевтичної галузей мав тенденцію до збільшення. Дисертантом доведено на найближчу перспективу лідерство США у глобальному науково-технічному розвитку за залученням фінансових і кадрових ресурсів, зокрема у таких галузях як фармацевтика, обчислювальна техніка, комунікаційне устаткування.

Дослідивши новітні форми МНТС, автор констатує, що сучасні тенденції на ринку інтелектуальної власності свідчать про нарощування потужностей у розвитку технологій в Азії та країнах Центрально-Східної Європи на фоні традиційного лідерства США, ЄС і Японії. У рейтингу країн, що отримали патенти у США, Тайвань і Південна Корея посіли третє і четверте місця відповідно після Японії та Німеччини, випередивши Францію та Великобританію. Щодо ліцензійної торгівлі, то темпи її зростання більш, ніж у 3 рази перевищують темпи зростання торгівлі товарами і послугами. У роботі визначено, що ключовими контрагентами за ліцензійними угодами є промислово розвинуті країни (більше 90%), а провідні позиції належать США, Японії та Великобританії.

У дисертаційному дослідженні доведено зростаючу роль малих і середніх підприємств у міжнародному науково-технічному співробітництві. Так, у Новій Зеландії частка таких суб'єктів в інноваційному бізнесі становить 72%, у Норвегії – 70%, в Ірландії та Греції – 49%, у Словаччині – 46%, в інших країнах ЄС – менше 20%, у США – 15%, а Японія має один із найнижчих показників – 9%. Обґрунтовано особливе місце університетів у МНТС. Лідерство із залучення нерезидентів до фінансування університетської науки належить Великобританії – 8,2%, на другому місці – Російська Федерація (4,01%), на третьому – Німеччина (3,2%), Франція (2,7%), Канада (1,7%), Японія (0,02%). Дослідження науково-технологічного співробітництва у країнах ЄС свідчить про домінування партнерських зв’язків між суб'єктами бізнесу, хоча виявлено тенденцію до їх скорочення за рахунок співробітництва між бізнесом і університетами.

На основі глибоко і всебічного аналізу світового досвіду дисертантом виявлено стійку залежність між стадіями розвитку технологій з виокремленням домінуючих форм їх передачі, ключових гравців науково-технічного обміну та стратегічних конкурентних переваг, які отримують споживачі нових технологій, що дало можливість поглибити дефініцію «міжнародний технологічний трансферт», яку необхідно трактувати як особливу форму міжнародного науково-технічного обміну, що забезпечує оперативне просування технологій транснаціональними інформаційними каналами від стадії генерації ідей до комерціалізації надаючи стратегічні конкурентні переваги їх споживачам (рис. 1).


Рис. 1. Процес міжнародного трансферту за стадіями розвитку технологій, ключовими гравцями та формами здійснення


Для оцінки рівня міжнародного науково-технічного співробітництва у роботі запропонована авторська методика оцінки міжнародного науково-технічного співробітництва за критеріями його інтенсивності (ІМНТС), в основу якої покладено такі показники: частка зовнішньоторговельного обігу високотехнологічної продукції (ЗТОh-t); частка іноземних інвестицій у загальному фінансуванні НДДКР (ІФнддкр); частка ліцензійних платежів із країни у відношенні до ВВП (ЛП); частка ліцензійних надходжень до країни у відношенні до ВВП (ЛН); частка наукових статей у міжнародному співавторстві у загальній кількості міжнародних статей (Смнтс); частка іноземної власності у патентах, виданих країною (Пмнтс).

ІМНТС tj = ,

де qi – ваговий коефіцієнт присвоєний і-тому показнику в композитному індексі;

ytij – значення трансформованого i-того показника для j-тої країни.


Рис. 2. Бенчмаркінг країн світу за ІМНТС

Дисертантом проведено бенчмаркінг міжнародного науково-технічного співробітництва країн світу (рис.2), що дозволило визначити їх сучасну диспозицію з виокремленням наступних груп: І група з показником від 5 до 7 – країни-лідери міжнародного науково-технічного співробітництва (Великобританія – 6,56; Канада – 6,47; США – 5,48; Франція – 5,41); ІІ група – від 2 до 4,9 – країни із середнім рівнем МНТС (Китай – 4,09; Росія – 3,97; Німеччина – 3,02), ІІІ група – від 0 до 1,9 – країни з низьким рівнем МНТС (Японія – 1,91; Республіка Корея – 1,40; Україна – 1,71).

У дисертаційній роботі здійснено комплексний аналіз розвитку міжнародного науково-технічного співробітництва у межах стратегічних альянсів, на основі якого виявлено його основні параметри щодо масштабів і структури. Досліджено динаміку створення міжнародних технологічних альянсів. Так, у 1980-1989 рр. було сформовано 3826 альянсів, у 1990-2000 рр. їх чисельність зросла майже на 169,3%, а протягом періоду 2001-2008 рр. темпи приросту формування стратегічних альянсів у науково-технічній сфері перевищували 30%. На сьогодні у світі функціонує близько 15400 зазначених утворень, до яких входять переважно компанії США, Європи та Японії. Головною сферою їх створення залишаються біотехнології, інформаційні технології. Інші високотехнологічні сфери включають у себе авіа-космічну галузь, безпеку, автомобілебудування та хімічну промисловість. У роботі доведено на основі світового досвіду, що основними причинами неефективного співробітництва у межах міжнародних стратегічних альянсів (близько 70%) виступають невизначеність економічного середовища та невірно обрана організаційна структура. Автором обґрунтовано доцільність використання елементів теорії кооперативних ігор з кількома гравцями, коли можуть створюватися коаліції з метою одержання синергійного ефекту у результаті міжнародного науково-технічного співробітництва.

Дисертантом розкрито сутність, чинники та механізми формування міжнародного науково-технічного співробітництва на регіональному рівні. Обґрунтовано, що рушійною силою для розширення та активізації регіонального науково-технічного співробітництва є зміни у методах координації економічної політики разом із відмовою від жорсткого контролю та командних відносин з боку держави. У дисертаційній роботі доведено значне зростання ролі локальних інноваційних кластерів, технопарків, інкубаторів малого бізнесу, технополісів і регіональних об'єднань у формуванні ефективної інфраструктури міжнародного науково-технічного співробітництва. Ґрунтовний аналіз світової практики дозволив визначити, що лідерами за кількістю діючих технопарків (загальна кількість у світі понад 400) є США, де кількість наукових парків перевищує 150; другу позицію займає Японія – 111 наукових парків; Китай налічує 100 технопарків. На основі вивчення світового досвіду дисертантом доведено ефективність коопераційних зв’язків технопарків із інноваційними кластерами як перспективного напряму регіонального науково-технічного співробітництва, що зумовлено особливостями спеціалізації та розташуванням основних акторів (65% технопарків світу розташовані поблизу ділових кластерів, причому у 44% випадків парки і кластери спеціалізуються в одному технологічному секторі).

Завершуючи розділ, автор робить висновок про те, що основною рушійною силою розвитку міжнародного науково-технічного співробітництва на регіональному рівні є спільні транскордонні інтереси його ключових гравців. Дане твердження базується на вивченні досвіду країн Європейського Союзу, де науково-технічна кооперація виступає основою стратегічного нарощення глобальних інноваційних переваг. Визначальну роль при формуванні європейського наукового простору має збереження та примноження інтелектуального ресурсу за рахунок системи заходів, що спрямовані на запобігання відтоку висококваліфікованих фахівців.

У розділі 3 «Стратегічні пріоритети міжнародного науково-технічного співробітництва України» автором на основі комплексної оцінки науково-технічного потенціалу України обґрунтовано шляхи інтеграції України до світового науково-технічного простору через реалізацію її стратегічних пріоритетів і механізмів міжнародного науково-технічного співробітництва.

Автором здійснено комплексну оцінку вітчизняного науково-технічного потенціалу на основі використання таких груп показників: матеріально-технічна база; інтелектуальна база; науково-інформаційна база; організація науково-технічної системи. Це дозволило стверджувати про функціонування в Україні потужного потенціалу академічної, вузівської та галузевої наук, який спроможний вирішувати найактуальніші проблеми структурної перебудови економіки, демілітаризації технологій, посилення їх соціальної спрямованості, прискорення НТП, інтенсифікації міжнародного співробітництва тощо. Разом з тим, дисертантом визначено кризовий стан матеріально-технічної складової та організації національної науково-технічної системи. На підставі цього у роботі стверджується, що на сучасному етапі склалися об'єктивні умови для модернізації та впровадження активної державної науково-технічної політики з метою забезпечення високого конкурентного статусу України у міжнародному науково-технічному співробітництві.

У дисертації доводиться, що вагомим показником розвитку структури інноваційної сфери у контексті поглиблення МНТС є науково-технічна безпека країни. автор докладно вивчив методику розрахунку рівня економічної безпеки країни Міністерства економіки України, що дало змогу оцінити стан науково-технічної безпеки України (за аналізований період її інтегральний показник збільшився на 1,3 в.п. і досяг 59,1%, проте залишається на досить низькому рівні, оскільки оптимальне значення - 100%).

На основі бенчмаркінгу країн світу за спеціалізацією розкрито їх технологічну структуризацію: І рівень (ядро) – США, Німеччина, Великобританія, Франція, Італія, Канада, Японія (постіндустріальний етап розвитку суспільства, виробництво відноситься до 5 і 6 технологічних укладів); ІІ рівень – розвинені країни (здійснюють впровадження результатів науково-технічної діяльності країн ядра та співробітничають із технологічними лідерами); ІІІ рівень - країни, що розвиваються (пасивна «додаткова економіка», котра є постачальником сировини, дешевих ресурсів і продукції з малою часткою переробки, використовують відпрацьовані, застарілі технології). На цій основі автор робить висновок, що Україна, у цілому, не підпадає під зазначену структуризацію, оскільки в ній є виробництво, характерне як для ядра (авіа-космічна галузь, мікробіологія) і ІІ рівня (обробна і хімічна промисловість), так і для ІІІ рівня (гірничо-металургійна промисловість, постачання сировини), проте існує небезпечна тенденція витіснення України до третього рівня світової технологічної структуризації. Що ж до інноваційної структуризації країн, то у роботі обґрунтовано доцільність їх групування у 5 блоків на основі використання науково-технічних стратегій і рівня технологічного розвитку: інноваційні лідери (США, Японія, Західна Європа); потенційні лідери (Іспанія, Італія, Чехія, Польща, Угорщина, Мексика та ін.); країни, що приймають первинні інновації (Китай, Індія, Бразилія, Єгипет тощо); країни, що приймають вторинні інновації (Пакистан, Нікарагуа та ін.); інші – країни, що не підпадають під зазначену структуризацію (Росія, Україна, Білорусь, Монголія тощо).

За допомогою авторської методики здійснено оцінку МНТС України за критерієм інтенсивності, який має показник 1,71, що свідчить про незначну інтегрованість у світові процеси науково-технічного співробітництва. Це обумовило необхідність розробки напрямів формування передумов для здійснення ефективного міжнародного співробітництва України на основі реалізації її науково-технічного потенціалу: «Закладання основ» (2009 – 2011) передбачає реструктуризацію економіки та подолання наслідків кризи; «Подолання несистемності інноваційних зв'язків» (2012-2014) – формування партнерств освіта-наука-бізнес, створення інфраструктури трансферту технологій, накопичення фінансових ресурсів для інновацій і розвиток венчурних інституцій; «Завершення формування національної інноваційної системи» (2015-2017) – досягнення високотехнологічного профілю спеціалізації, домінування 5 і 6 технологічних укладів у структурі промисловості.

Підсумовуючи розділ дисертаційного дослідження, автор стверджує, що найбільш перспективним шляхом підвищення міжнародної конкурентоспроможності України є стимулювання розвитку МНТС через формування ефективної національної інноваційної системи, що дозволить реалізувати адекватні сучасній моделі економічного розвитку країни напрями та механізми інтеграції національної економіки до глобального науково-технічного простору. На переконання дисертанта, необхідно скоротити кількість галузей, виділених як пріоритетні, оскільки це не відповідає можливостям вітчизняної економіки, сконцентрувавши зусилля на розвитку 3-4 галузей V і VI технологічного укладу (авіа-космічне будування, медицина, біо- та нанотехнології), за рахунок яких можливо здійснити технологічний ривок. Реалізація стратегічних пріоритетів МНТС України має відбуватись шляхом збільшення обсягів фінансування інноваційних проектів за рахунок диверсифікації джерел інвестування; оптимізації структури фінансування за пріоритетними видами робіт; стимулювання наукової та винахідницької активності суб’єктів інноваційної діяльності; сприяння розвитку інфраструктури науково-технічної сфери (інформаційні центри, технопарки, технополіси, інститути трансферту технологій, бізнес інкубатори); формування високотехнологічних кластерів, що створить необхідну платформу для продукування радикальних інновацій; підтримки розвитку міжрегіонального співробітництва у сфері НДДКР; стимулювання малого та середнього підприємництва як найбільш динамічних і гнучких структур національної інноваційної системи.

Висновки

У дисертаційній роботі здійснено теоретичне узагальнення та запропоновано нове вирішення наукового завдання щодо визначення ступеню впливу міжнародного науково-технічного співробітництва, його ролі у процесі формування та реалізації конкурентних переваг суб’єктів господарської діяльності на рівні компаній, регіонів і держав в умовах глобалізації. Комплексне дослідження різних форм міжнародних коопераційних зв’язків у сфері НДДКР, розкриття та визначення рівня впливу ключових показників МНТС, а також з’ясування сутності та механізму інноваційних стратегій на макро- та мікрорівні дозволили автору сформулювати наступні висновки:

1. Системний вплив глобалізаційних процесів на всі сфери світового господарства надає науково-технологічному розвитку пріоритетного значення у забезпеченні міжнародної конкурентоспроможності країн та формуванні інформаційного суспільства. Це обумовлює необхідність розвитку концепцій міжнародного науково-технічного співробітництва, в еволюції яких, за критерієм основних складових компонентів (науково-технічна діяльність і співробітництво) і ступенем їх впливу на рівень конкурентоспроможності суб’єктів МЕВ, виокремлено дві основні групи: теорії економічного зростання та теорії підвищення конкурентоспроможності на основі співробітництва.

2. В умовах формування глобальної інноваційної системи та зміни технологічного укладу відбулося становлення новітньої форми міжнародних економічних відносин – міжнародного науково-технічного співробітництва, яке будучи симбіозом міждержавного науково-технічного співробітництва (наукова та науково-технічна діяльність некомерційного характеру в рамках міждержавних, міжурядових і міжвідомчих угод про науково-технічне співробітництво) та міжнародного інноваційно-технологічного співробітництва (інноваційна діяльність на дво- та багатосторонній основі, спрямована на отримання комерційного ефекту) забезпечує одержання країнами стійких конкурентних переваг через поєднання їх зусиль у розробці нових технологій, їх промисловому впровадженні та розподілі інтелектуальної ренти.

3. Визначальний вплив на регулювання науково-технічних процесів і формування передумов ефективного міжнародного співробітництва у даній сфері справляють інноваційні стратегії країн, в основу розробки яких покладено такі аспекти державного управління інноваційною діяльністю як: діапазон участі держави у науково-технічній сфері; характер трансферту технологій; особливості генерації ідей; підтримка інноваційної діяльності, що дозволяє оптимізувати функціонування національної інноваційної системи та адекватно реагувати на зміну світової ринкової кон’юнктури.

4. Важливим етапом у визначенні сучасної конкурентної позиції країн у науково-технічному співробітництві є оцінка МНТС на основі критеріїв його: питома вага високотехнологічної продукції країни у зовнішньоторговельному обігу, часка іноземного капіталу у фінансуванні НДДКР, часка зарубіжних ліцензійних платежів у загальному обсязі платежів за ліцензії, частка іноземних ліцензійних надходжень у загальному обсязі даних надходжень, частка іноземної власності у патентах, частка міжнародних статей в іноземному співавторстві у загальній кількості міжнародних статей. Україна задіяна у процесах МНТС на низькому рівні, наближаючись за даним показником до рівня таких країн Азії як Японія та Південна Корея. Проте такі позиції азійських країн обумовлені особливостями їх власної інноваційної стратегії, яка передбачає науково-технічне співробітництво переважно між резидентами. Високий рівень ІМНТС мають Великобританія, Канада, США та Франція, значним цей показник є для Китаю та Російської Федерації. З огляду на стратегічні плани щодо європейської інтеграції, Україні доцільно використовувати елементи інноваційних стратегій країн Європи при формуванні власної науково-технічної політики.

5. Особливості сучасного НТП призводять до поглиблення науково-технічної та науково-виробничої спеціалізації. Тому для країн, які мають значний інноваційний потенціал, з'являються можливості для економічного зростання. Україні, котра належить до їх числа, це дає шанс прискорити процес виходу з кризи, а також відмовитися від «наздоганяючої» моделі розвитку, що прирікає на тривалий період відставання та використання моделей застарілих технологій. Потенціал розширення МНТС може бути реалізований за умов активізації інноваційного розвитку тих галузей, рівень розвитку яких забезпечує Україні конкурентні переваги на світових ринках, це: ракетно-космічне виробництво, літакобудування, суднобудування, військові технології подвійного призначення, окремі напрями машинобудування, виробництво кольорової металургії, приладів енергетичного устаткування, хімічної промисловості, впровадження сучасних нанотехнологій, біотехнологій, нових технологій у сфері електрозварювання, радіоелектроніки, телекомунікацій, ядерної фізики, фізики низьких температур.

6. Участь у міжнародних стратегічних технологічних альянсах слід розглядати як один із перспективних напрямів реалізації стратегічних пріоритетів інноваційно-технологічного розвитку України. Дана форма взаємовигідного міжнародного співробітництва відкриває для українських підприємств можливість отримання доступу до передових технологій, інвестицій, нових наукових знань та інших видів ресурсів, необхідних для сучасного технологічного розвитку. Завдяки участі у міжнародних технологічних альянсах у перспективі відкриваються нові можливості для просування наукомісткої продукції вітчизняних підприємств на зовнішні ринки. Особливо важливим є сприяння й активізація участі вітчизняних суб'єктів у венчурних стратегічних альянсах в рамках науково-технічної програми ЄС «ЕВРИКА».

7. Головними гравцями МНТС у країнах-ключових інноваторах є великі компанії за умови їх партнерства з державою. Обов'язковими механізмами ефективного співробітництва у науково-технічній сфері є: високий рівень витрат на НДДКР (не менше 1% ВВП) із сталою тенденцією до зростання в ньому питомої ваги приватного сектора; модернізація інфраструктури інноваційної сфери; активне співробітництво на регіональному рівні у межах інноваційних кластерів, технопарків, іннотехів, бізнес-інкубаторів; транс націоналізація інноваційної діяльності через участь у міжнародних науково-технічних програмах; розширення діяльності міжнародних технологічних стратегічних альянсів; підвищення ролі малого та середнього інноваційного підприємництва. Провідною є роль держави, яка має здійснювати стимулюючі заходи щодо створення і стійкого розвитку інноваційних структур як запоруки зміцнення конкурентоспроможності країни.

8. Для України у переліку першочергових заходів зі створення передумов для ефективного міжнародного науково-технічного співробітництва стоїть формування відповідної юридичної бази шляхом прийняття нормативно-правових актів, які забезпечать координування діяльності вітчизняного інституціонального середовища у даній сфері (міністерств, відомств, організацій, компаній тощо), розвиток і вдосконалення механізму захисту національної безпеки та інтересів країни у науково-технічній сфері, поглиблення міжнародних інтеграційних зв’язків із країнами світу (зокрема з країнами ЄС і СНД) у контексті набуття конкурентних інноваційних переваг, диверсифікація джерел фінансування НДДКР, зокрема за рахунок розвитку венчурного бізнесу, пришвидшення процесу комерціалізації вітчизняних інновацій.

9. Актуальним завданням для України сьогодні є активізація участі у науково-технічному та виробничому кооперуванні євразійського простору, насамперед на стадіях комерціалізації розробок. Пріоритетними напрямами мають стати входження у відповідні науково-технічні програми ЄС, вдосконалення механізмів науково-технічного та інноваційно-технологічного співробітництва з Російською Федерацією та державами Азіатсько-Тихоокеанського регіону. Використання наявного науково-технічного та ресурсного потенціалу дозволяє за відповідних державних програм запровадити в Україні потужні вертикально інтегровані технологічні мережі, здатні виготовляти продукцію з високим вмістом доданої вартості для потреб як національного, так і світового ринків. Послідовними кроками у досягненні поставленої мети є розширення міжнародного науково-технічного співробітництва, наукової кооперації, придбання новітніх технологій, активна участь у глобальних високотехнологічних міжнародних проектах меганауки.


1   2   3

Схожі:

Державний вищий навчальний заклад «Київський національний економічний університет імені Вадима Гетьмана» iconАкт прийому-передачі виконаних робіт (наданих послуг) м. Київ 20 р. Державний вищий навчальний заклад «Київський національний економічний університет імені Вадима Гетьмана»
Державний вищий навчальний заклад «Київський національний економічний університет імені Вадима Гетьмана», в особі ректора Павленка...
Державний вищий навчальний заклад «Київський національний економічний університет імені Вадима Гетьмана» iconМіністерство освіти і науки, молоді та спорту України Державний вищий навчальний заклад «Київський національний економічний університет імені Вадима Гетьмана»
Державний вищий навчальний заклад Київський національний економічний університет
Державний вищий навчальний заклад «Київський національний економічний університет імені Вадима Гетьмана» iconМіністерство освіти і науки, молоді та спорту України Державний вищий навчальний заклад «Київський національний економічний університет імені Вадима Гетьмана»
Державний вищий навчальний заклад Київський національний економічний університет
Державний вищий навчальний заклад «Київський національний економічний університет імені Вадима Гетьмана» iconДержавний вищий навчальний заклад „Київський національний економічний університет імені Вадима Гетьмана”
Робота виконана на кафедрі фінансів підприємств двнз „Київський національний економічний університет імені Вадима Гетьмана” Міністерства...
Державний вищий навчальний заклад «Київський національний економічний університет імені Вадима Гетьмана» iconДержавний вищий навчальний заклад „Київський національний економічний університет імені Вадима Гетьмана”
Робота виконана на кафедрі фінансів підприємств двнз „Київський національний економічний університет імені Вадима Гетьмана” Міністерства...
Державний вищий навчальний заклад «Київський національний економічний університет імені Вадима Гетьмана» iconДержавний вищий навчальний заклад „київський національний економічний університет імені вадима гетьмана
Робота виконана на кафедрі страхування двнз „Київський національний економічний університет імені Вадима Гетьмана” Міністерства освіти...
Державний вищий навчальний заклад «Київський національний економічний університет імені Вадима Гетьмана» iconМіністерство освіти І науки, молоді та спорту україни державний вищий навчальний заклад «Київський національний економічний університет імені вадима гетьмана»
Вченою радою двнз «Київський національний економічний університет імені Вадима Гетьмана»
Державний вищий навчальний заклад «Київський національний економічний університет імені Вадима Гетьмана» iconДержавний вищий навчальний заклад «київський національний економічний університет імені вадима гетьмана»
Робота виконана на кафедрі міжнародних фінансів двнз «Київський національний економічний університет імені Вадима Гетьмана» Міністерства...
Державний вищий навчальний заклад «Київський національний економічний університет імені Вадима Гетьмана» iconДержавний вищий навчальний заклад «київський національний економічний університет імені вадима гетьмана»
Робота виконана на кафедрі міжнародних фінансів двнз “Київський національний економічний університет імені Вадима Гетьмана” Міністерства...
Державний вищий навчальний заклад «Київський національний економічний університет імені Вадима Гетьмана» iconДержавний вищий навчальний заклад "Київський національний економічний університет імені Вадима Гетьмана"
Робота виконана на кафедрі міжнародного менеджменту двнз “Київський національний економічний університет імені Вадима Гетьмана” Міністерства...
Додайте кнопку на своєму сайті:
Документи


База даних захищена авторським правом ©zavantag.com 2000-2013
При копіюванні матеріалу обов'язкове зазначення активного посилання відкритою для індексації.
звернутися до адміністрації
Документи