Міністерство освіти І науки, молоді та спорту україни державний вищий навчальний заклад «київський національний економічний університет імені вадима гетьмана» гжесюк аліна олександрівна icon

Міністерство освіти І науки, молоді та спорту україни державний вищий навчальний заклад «київський національний економічний університет імені вадима гетьмана» гжесюк аліна олександрівна




Скачати 368.91 Kb.
НазваМіністерство освіти І науки, молоді та спорту україни державний вищий навчальний заклад «київський національний економічний університет імені вадима гетьмана» гжесюк аліна олександрівна
Дата24.02.2014
Розмір368.91 Kb.
ТипАвтореферат




МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ, МОЛОДІ ТА СПОРТУ УКРАЇНИ

ДЕРЖАВНИЙ ВИЩИЙ НАВЧАЛЬНИЙ ЗАКЛАД

«КИЇВСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ ЕКОНОМІЧНИЙ УНІВЕРСИТЕТ ІМЕНІ ВАДИМА ГЕТЬМАНА»

ГЖЕСЮК АЛІНА ОЛЕКСАНДРІВНА


УДК 339.9(043.3)


РОЗВИТОК МІЖНАРОДНИХ РИНКІВ ОСВІТНІХ ПОСЛУГ


Спеціальність 08.00.02 ‑ світове господарство

і міжнародні економічні відносини


АВТОРЕФЕРАТ

дисертації на здобуття наукового ступеня

кандидата економічних наук


Київ – 2012

Дисертацією є рукопис.


Робота виконана на кафедрі міжнародної торгівлі ДВНЗ «Київський національний економічний університет імені Вадима Гетьмана» Міністерства освіти і науки, молоді та спорту України, м. Київ.


Науковий керівник: – доктор економічних наук, професор
^ Оболенська Тетяна Євгенівна,
ДВНЗ « Київський національний економічний університет імені Вадима Гетьмана»,

проректор з навчально-виховної роботи, професор кафедри міжнародної торгівлі


Офіційні опоненти: – доктор економічних наук, професор
^ Каленюк Ірина Сергіївна,
Чернігівський державний інститут економіки і

управління,
ректор


– кандидат економічних наук, доцент
Дзяд Олена Василівна,
Дніпропетровський національний університет
імені Олеся Гончара,

доцент кафедри міжнародних фінансів


Захист дисертації відбудеться «_29_ » травня 2012 року о 1000 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради Д 26.006.02 ДВНЗ «Київський національний економічний університет імені Вадима Гетьмана» Міністерства освіти і науки, молоді та спорту України за адресою: 03680, м. Київ, проспект Перемоги, 54/1, ауд. 203.

З дисертацією можна ознайомитися у бібліотеці ДВНЗ «Київський національний економічний університет імені Вадима Гетьмана» за адресою: 03113, м. Київ, вул. Дегтярівська, 49-Г, к. 601.


Автореферат розіслано «_28_» квітня 2012 р.


Вчений секретар

спеціалізованої вченої ради,

доктор економічних наук, професор Антонюк Л.Л.


^ ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ


Актуальність теми. У сучасній постіндустріальній парадигмі набуває широкого поширення процес переорієнтації суспільства на головний ресурс прогресу і конкурентоспроможності – інтелектуальний капітал, основні складові якого – знання, інновації та інформація – створюються, поширюються та комерціалізуються в освітній сфері людської життєдіяльності. В сучасних умовах на університетську освіту покладено глобальну соціально інтелектуальну місію щодо формування наукової, політичної та бізнесової еліти. Водночас глобалізація, суттєво впливаючи на трансформування змісту та якості навчання, виступає найфундаментальнішим викликом університетській освіті через безпрецедентну інтенсифікацію принципово нових потоків наукової інформації, зростаючу міжнародну мобільність студентів та викладачів, універсалізацію освітніх продуктів.

У другій половині ХХ ст. вища освіта почала перетворюватись із локалізованих центрів передачі знань, вмінь та навичок в потужні комерційні консорціуми, в яких здійснюється активний міжнародний трансфер освітніх і наукових розробок, створюються нові програми, методики викладання, підручники, а результати дослідницької роботи активно запроваджуються в різні сектори глобальної економіки. Такі зміни у характері освіти потребували стандартизації та уніфікації освітніх послуг, що пропонують вищі навчальні заклади (ВНЗ), в основу чого вже на початку ХХІ ст. було покладено компетентнісний підхід. Зокрема, Болонський процес європейської університетської консолідації вже найближчим часом суттєво підвищить ступінь конвергентності навчальних програм, мобільності викладачів та студентів, а відтак й конкурентоспроможності як університетів, так і конкретних спеціальностей та програм.

Проблематика розвитку міжнародних ринків освітніх послуг постійно перебуває у полі зору зарубіжних науковців, які орієнтують свої дослідження на цінності постіндустріалізму. У широкому глобалізаційному контексті це знайшло відображення у працях Ф. Альтбаха, Л. Антонюк, А. Асаула, О. Гаврилишина, Дж. Гелбрейта, О. Дзяд, Б. Капарова, М. Кастельса, К. Келлера, Г. Колодко, А. Колота, Е. Кондрат’єва, Ф. Котлера, Д. Лук’яненка, З. Луцишин, А. Маршалла, Г. Мюрдаля, Т. Оболенської, Ф. О’Харі, Ю. Пахомова, А. Поручника, І. Пригожина, Ю. Рубіна, Дж. Саксу, Дж. Салмі, Х. Сіберта, С. Сіденко, Дж. Сороса, Дж. Стігліца, А. Філіпенка, В. Шевчука, І. Школи. Чимало вітчизняних та зарубіжних науковців акцентують свою увагу на дослідженні безпосередньо міжнародного ринку освітніх послуг, що знайшло свій відбиток у працях І. Бузько, П. Блума, Б. Вольфа, М. Галушкіної, М. Генсона, Н. Дайка, І. Каленюк, М. Костельни, М. Лю, Ю. Рубіна, Ш. Тейлора, І. Ченя, В. Щетиніна та багатьох інших.

Разом з тим, як в науковій літературі минулих років, так й у сучасних працях науковців не знайшли всебічного аналізу окремі фактори підвищення економічного значення вищої освіти в умовах глобалізації, зокрема, стосовно формування ефективних систем організації вищої освіти, регулювання національних і міжнародних ринків освітніх послуг. Недостатньо приділяється уваги і питанням розвитку освітнього потенціалу в забезпеченні конкурентоспроможності української економіки на прогресуючих сегментах глобального ринку, обґрунтуванні стратегії і механізмів органічної інтеграції вітчизняних університетів у європейський освітній простір. Це зумовило вибір автором теми дослідження, його мету, завдання, структуру та зміст пропозицій та рекомендацій.

^ Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертація виконана відповідно до тематики науково-дослідних робіт кафедри міжнародної торгівлі ДВНЗ «Київський національний економічний університет імені Вадима Гетьмана» у рамках міжкафедральної науково-дослідної теми «Ресурси і моделі глобального економічного розвитку» (номер державної реєстрації 0106U004357) факультету міжнародної економіки і менеджменту. Автором особисто підготовлені підрозділи звіту «Ієрархічні системи сучасних освітніх ринків» та «Сегментація глобальних ринків освітніх послуг».

Мета і завдання дослідження. Метою дисертаційної роботи є обґрунтування економічної сутності, особливостей та чинників формування міжнародного ринку освітніх послуг в процесі міжуніверситетського становлення на ньому нових форм співробітництва.

Задля досягнення сформульованої мети в роботі поставлено і вирішено наступні завдання:

  • розкрити суть та економічне значення освіти в постіндустріальній парадигмі розвитку;

  • дослідити еволюцію та інтернаціональний характер розвитку системи освіти;

  • виявити глобалізаційні впливи на ефективність університетських освітніх послуг;

  • з’ясувати особливості структурної композиції міжнародних ринків освітніх послуг;

  • визначити інструменти національного та міжнародного регулювання ринку освітніх послуг;

  • оцінити міжнародні позиції та конкурентний статус української освіти;

  • обґрунтувати механізми диверсифікації експорту освітніх послуг українських університетів;

  • розробити економічно обґрунтовану модель просування українських освітніх послуг на європейський ринок.

^ Об’єктом дослідження є відносини, що формуються на світовому ринку з приводу надання та отримання соціальних послуг.

Предметом дослідження є процеси розвитку міжнародних ринків освітніх послуг.

^ Методи дослідження. Теоретичну та методичну основу дослідження складають методи системного аналізу, а також низка спеціальних методів, зокрема, методи синтезу, що дозволили визначити величину попиту та пропозиції освітньої послуги в міжнародній економіці (підрозділ 1.1); виокремлення еволюційних стадій розвитку освітніх систем (підрозділ 1.2), метод систематизації і узагальнення застосовувався при формуванні механізмів міжнародної диверсифікації вітчизняного ринку та моделей виходу на європейський ринок освітніх послуг (підрозділи 3.2 та 3.3); кількісного та якісного порівняння для визначення особливостей ієрархічних систем сучасних освітніх ринків та національного і наднаціонального регулювання в них (підрозділи 2.1 та 2.3); мікс-маркетингу – проведення сегментації глобального ринку освітніх послуг (підрозділ 2.2); економіко-математичні методи були використані при визначенні ємності освітнього ринку країни (підрозділи 1.3; 3.1; 3.2).

Джерелами та статистичною базою, на яких ґрунтується дисертація, є Закони України, Постанови Кабінету Міністрів України, статистичні дані Держкомстату України за 2000-2010 рр., офіційні матеріали Міністерства освіти і науки, молоді та спорту України, експертні оцінки інституцій ООН, зокрема ЮНЕСКО, аналітичні матеріали Глобального економічного форуму, Європейської Комісії, Євростату, Європейської асоціації університетів, а також результати наукових досліджень Інституту вищої освіти ДВНЗ «Київський національний економічний університет імені Вадима Гетьмана», Інституту вищої освіти НАПН України.

^ Наукова новизна одержаних результатів полягає у тому, що на основі узагальнення та проведених компаративного і системного аналізів виявлено економічну сутність освітніх послуг в процесі посилення їх інтернаціоналізації і диференціації та зумовленого цим формування особливостей, структури, механізмів комерціалізації щодо їх надання і формування стратегій виходу вітчизняних ВНЗ на міжнародний ринок.

Нові наукові положення, які були отримані особисто автором і виносяться на захист, полягають у наступному:

вперше:

  • розроблено багатоваріантну модель виходу українських університетів на євразійські ринки освітніх послуг на основі їхньої селекції за ознаками – інституційності, професійності викладацького складу, якості матеріально-технічної бази, рівня прибутковості, ринкової гнучкості, ефективності маркетингових досліджень, характеру рекламної компанії та з виокремленням форм: 1) класичної (адміністративна регульованість державою з високим ступенем підпорядкованості профільному міністерству, формалізованість професійності викладачів, регульований характер прибутковості, слабка матеріальна база, незначна гнучкість); 2) концентричної (високий рівень автономності, ефективні підходи щодо розподілу фінансових ресурсів на користь матеріального оснащення і розвитку, висока гнучкість, потреба у проведенні маркетингових досліджень; 3) аутсорсингової (обов’язкове формування міжнародних освітніх консорціумів та зумовленого цим продукування нових підходів щодо виходу на міжнародні ринки, рейтингове оцінювання професійності та результатів діяльності ВНЗ, оптимальне використання матеріальної бази, значні прибутки від реалізації міжнародних проектів, надзвичайно висока гнучкість, орієнтована на ринок, швидке впровадження результатів маркетингових досліджень при створенні спільних навчальних закладів та продуктів, рекламна кампанія);

удосконалено:

  • механізм диверсифікації експорту освітніх послуг вітчизняними ВНЗ, який передбачає постадійну систему дій (оцінювання обсягів попиту та пропозиції на міжнародних ринках, їхня сегментація, ідентифікація переваг національної освіти) і в умовах підвищення цін на освітні послуги дозволяє реалізувати нові форми організації освіти з активними запровадженнями кооперативних моделей міжнародного освітнього бізнесу; встановлено, що за умов урізноманітнення асортименту послуг, які надаються, стає можливим розширення міжнародних можливостей розвитку університетів, що дозволяє комерціалізувати процес створення та просування на світовий ринок підручників, посібників, освітніх і наукових технологій, медіа-ресурсів та здійснювати на цій основі активний освітній консалтинг;

  • підходи до трансформації освітнього ринку України, в основу яких доцільно покласти скандинавську систему вищої освіти, що поєднує в собі принципи високої якості освітніх послуг, соціальної справедливості, глобальної конкурентоспроможності університетів, яка займає конкурентні позиції в міжнародних експертних оцінюваннях, коли враховуються рівень первинної заробітної плати випускників, коефіцієнт їхнього працевлаштування впродовж трьох місяців після завершення навчання, мобільність викладачів та студентів, що дозволяє найбільш чітко позиціонувати бренд закладу на секторальних ринках освітніх послуг; виявлено, що для вітчизняних економічних університетів, бізнес-шкіл та відповідних факультетів надзвичайно важливою є комплексна державна підтримка для досягнення регіонального лідерства та закріплення на євразійських ринках освітніх послуг;

  • періодизацію еволюції ринків вищої освіти, в основу якої було покладено принципи соціально-економічної детермінованості, оптимальної взаємодії, часових переваг, акселерованої урбанізації, міжнародної конвергенції, інноваційності, динаміку попиту та пропозиції: 1) з початку створення ВНЗ до 1920 року – зародження (вільне ціноутворення на освітні послуги, недостатня доступність вищої освіти для широких верств населення, поява центрів престижної освіти); 2) 1920-1960 роки – соціалізації освіти (зростання мережі шкіл, розширення доступності вищої освіти, початок обміну викладачами та студентами, ідеологізація освіти в окремих країнах); 3) 1960-1990 роки – конвергентний (формування альтернативних моделей отримання освіти, зближення її змісту); 4) 1990-2010 роки – трансформаційний (стандартизація змісту та методів навчання, автономізація університетів, зростання плати за навчання, використання маркетингових підходів при розробці університетських стратегій розвитку); показано, що розпочинається період академічного глобалізму із швидким розвитком експорту знань, гіперконцентрацією університетів, віртуалізацією освітнього процесу, створенням делокалізованих ВНЗ;

дістало подальшого розвитку:

  • оцінювання ємності національного ринку освітніх послуг з урахуванням чисельності всіх студентів, що навчаються у ВНЗ, включаючи іноземців, співставлену з вартістю навчання за один рік; уточнюючими коефіцієнтами для розрахунків: індекс цінової доступності, що показує існуючу на цей час спроможність студентів сплатити за своє навчання, країновий коефіцієнт еластичності, який відбиває залежність між підвищенням ціни за навчання та спроможністю сплатити за нього та коефіцієнт перспективного зростання тривалості навчання, що розраховується виходячи з прогнозованої тривалості безперервності освіти упродовж усього життя;

  • алгоритм аутсорсингу вищого навчального закладу, який включає: укладання базових угод між трьома і більше іноземними та вітчизняними ВНЗ, створення спільного консорціуму, чітке розподілення витрат та прибутків, узгодження навчальних планів та програм, критеріальний відбір студентів і викладачів та реалізацію спільних маркетингових стратегій. Визначено, що найбільш оптимальними рівнями застосування аутсорсингу може вважатися післядипломна освіта (МВА та ЕМВА); доведено, що системними ризиками сучасного аутсорсингу міжнародних освітніх проектів є можливі розбіжності між партнерами, конфлікт інтересів, різнорівневий підхід в ідентифікації кваліфікації професорсько-викладацького складу, супутні організаційні проблеми, тощо;

  • визначення терміну «освітня послуга», яка в умовах глобалізації виступає специфічною формою соціально-економічної діяльності, з метою формування стандартизованої системи знань, умінь, навичок, а також моральних цінностей тих, хто навчається, з формуванням у них вихідних професійних компетенцій, що забезпечують достатній рівень конкурентоспроможності випускників на національних і міжнародних ринках праці.

^ Практичне значення одержаних результатів полягає у можливості використання пропозицій автора щодо створення механізмів міжнародної диверсифікації вітчизняного ринку та стратегій виходу провідних університетів України на європейський ринок освітніх послуг.

Наукові результати дисертації щодо розробки механізмів диверсифікації освітніх ринків було використано Департаментом вищої освіти Міністерства освіти і науки, молоді та спорту України (довідка № 4.1 -23/1078 від 18.04.11), отримані здобувачем дані щодо ієрархічних систем і національного та міжнародного регулювання освітньої діяльності ВНЗ застосовані при розробці прогнозів Інститутом інноваційних технологій і змісту освіти МОНМС (довідка № 1.4/18 – 1174 від 19.04.11). Матеріали дослідження використовуються також у навчальному процесі ДВНЗ «Київський національний економічний університет імені Вадима Гетьмана» (довідка від 20.04.2011) при викладанні дисциплін «міжнародна торгівля», «міжнародний маркетинг» студентам факультету міжнародної економіки і менеджменту.

^ Особистий внесок здобувача. Дисертація є завершеним, самостійно виконаним дослідженням. Отримані в ній наукові результати, висновки та рекомендації, що виносяться на захист, одержані автором самостійно.

^ Апробація результатів дослідження. Основні положення і теоретичні висновки дисертації обговорювались на 7 міжнародних і всеукраїнських наукових та науково-практичних конференціях та круглих столах: «Вивчення та впровадження в Україні іноземного досвіду удосконалення діяльності органів влади» (24 листопада 2009 р., м. Полтава) «Національні економічні стратегії розвитку в глобальному середовищі» (21-23 квітня 2010 р., м. Київ), «Пріоритети нової економіки знань в ХХІ сторіччі» (12-14 травня 2010 р., м. Ялта), «Транскордонне співробітництво як важлива складова євроінтеграційних процесів України» (6-7 травня 2010 р., м. Чернівці), «Шляхи реформування української економіки для отримання конкурентних переваг в посткризових умовах» (20 травня 2010 р., м. Київ), «Модернізація задля соціально-економічного єднання» (23-24 вересня 2010 р., м. Жешов, Польща), «Україна на шляху до європейської соціальної держави» (26 травня 2011 р., Фонд Еберта, м. Київ).

Публікації. За результатами дослідження опубліковано 10 наукових праць загальним обсягом 4,1 друк. арк., з них 1 – колективна монографія, 7 – у наукових фахових виданнях та 2 публікації в інших виданнях.

^ Структура та обсяг дисертації. Дисертація складається зі вступу, трьох розділів, висновків, списку використаних джерел і додатків. Загальний обсяг дисертаційної роботи становить 175 сторінок, у т.ч. 17 таблиць на 15 сторінках, 37 рисунків на 24 сторінках. Дисертація містить 6 додатків на 9 сторінках. Список використаних джерел налічує 185 найменувань.

^ ОСНОВНИЙ ЗМІСТ ДИСЕРТАЦІЇ

У вступі обґрунтовано актуальність теми, визначено мету, завдання, об’єкт та предмет дослідження, розкрито теоретичні засади формування міжнародних ринків освітніх послуг, охарактеризовано інформаційну базу дослідження, розкрито наукову новизну та практичну значущість одержаних автором результатів, наведено дані щодо їх апробації та впровадження.

^ У розділі 1 «Теоретичні засади дослідження міжнародних ринків освітніх послуг» з’ясована роль освіти в постіндустріальній парадигмі розвитку, виявлено особливості еволюції національних освітніх систем та виявлені глобалізаційні впливи на ефективність освітніх послуг.

У дисертації узагальнено теоретичні концепції розвитку вищої освіти, які, на думку автора, віддзеркалюють характер суперечливих процесів її організації. Показано, що сумарна користь від отримання освіти може мати прямий (підвищення продуктивності праці та заробітної плати, підвищення добробуту, зростання національного доходу) чи опосередкований ефекти (підвищення загальної культури, розповсюдження технологічних інновацій, соціальна злагода). У роботі визначено вплив основних парадигм «Homo economicus», «Homo sociologicus» та «Homo informaticus» на міжнародний ринок освітніх послуг (табл. 1).

Показано, що в умовах формування постіндустріальної парадигми розвитку роль та значення вищої освіти буде постійно зростати. Частково цей феномен пояснює нова економічна теорія «неоекономікс», в якій за основу береться обґрунтування: максимізації корисності економічної діяльності ВНЗ, змін у поведінці індивідів, стрімкої інституалізації вищої освіти та розвиток академічного глобалізму.

Автором дано своє тлумачення категорії «освітня послуга», яка являє собою специфічну форму соціально-економічної діяльності, яка формує стандартизовану систему знань, умінь, навичок та моральних цінностей студентів, а вихідним результатом слугують сформовані впродовж процесу навчання компетенції випускників, які забезпечують їм відповідний рівень конкурентоспроможності на національних та міжнародних ринках праці. В роботі показано, що освітня діяльність ВНЗ включає й окремі матеріальні елементи (наукові та навчальні книги, дослідницькі стенди, інновації, експериментальні прилади тощо).

У дисертації проаналізовані особливості еволюції систем освіти країн-лідерів шляхом оцінювання змін у розподілі ресурсів. Йдеться про зрушення в межах кривої виробничих можливостей, що викликало перерозподіл фінансових потоків, вибір такої моделі розвитку, яка б відповідала національним інтересам. Показано, що оптимальна акумуляція капіталу та зростання чисельності населення призвело до змін у суспільстві щодо оцінювання якості освітніх послуг, а відповідне відхилення ліворуч кривих попиту та пропозиції в державах з неоліберальною моделлю розвитку зумовило швидке еволюціонування освітніх ринків. Автором запропоновано схему періодизації розвитку систем освіти країн-лідерів, що включає етапи: зародження та вільного ціноутворення, соціалізації освіти, конвергентно-дивергентного та трансформаційного періодів, а також академічного глобалізму, що триває зараз і характеризується швидким розвитком експорту знань, гіперконцентрацією університетів та віртуалізацією освітнього процесу.

^ Таблиця 1

Ідентифікація впливу парадигм на міжнародний ринок освітніх послуг

Категорія

Парадигма

^ Homo economicus

Homo sociologicus

Homo informaticus

Принцип дії

Повна свобода руху людського капіталу

Регулювання руху через об’єктивні потреби суспільства

Висока мобільність викладачів і студентів

Мотиви дії

Розрахунки обсягів попиту та пропозиції. Максимізація прибутків

Освітні цінності, удосконалення суспільства

Співвіднесення глобального попиту та глобальної пропозиції на освітні послуги з особистими потребами

Межі ринку (арена дії)

Міжнародний ринок з його глобальним попитом та пропозицією

Національні та мегарегіональні освітні ринки

Формування глобального ринку освітніх послуг

Визначальний принцип

Децентралізація рішень, управління

Поєднання автономії з елементами державного регулювання

Висока автономізація ВНЗ

Типи концепцій

Прагматичні, прагматично діяльнісні

Емпіричні, ціннісно орієнтовані

Прагматичні

Завдання аналізу

Прогнозування ринку

Гармонізація інтересів учасників ринку

Оцінювання рівня конкурентоспроможності закладу освіти


У роботі доведено, що сучасні процеси активно впливають на ефективність освітніх послуг, дослідити які вдалося за допомогою цілої низки індикаторів, зокрема показників набору до ВНЗ, валових оцінок їх розвитку та експертного оцінювання характеру фінансування. Автором запропонований інформативний підхід, в основі якого лежить система сприйняття ціннісної інформації. Показано, що в умовах посилення впливу глобалізації на освіту надзвичайно важливим є визначення інтегральної ємності національних ринків. Більш всього така ідентифікація ринку підходить для країн з неоліберальною моделлю розвитку, де попит та пропозиція регулюються, як правило, ринковими механізмами, а відтак конче важливим є оцінювання потенціалу ВНЗ, з позиції міжнародного попиту на послуги, що надаються. Автором запропоновано оцінити ємність національного освітнього ринку як чисельність всіх студентів, що навчаються у ВНЗ, включаючи іноземців, співставленої з вартістю навчання за один рік. Водночас уточнюючими коефіцієнтами для розрахунків автор пропонує: індекс цінової доступності, що показує існуючу на цей час можливість певної частини контингенту сплатити за своє навчання, країновий коефіцієнт еластичності, який відбиває залежність між підвищенням ціни за навчання та спроможністю сплатити за нього та коефіцієнт перспективного зростання тривалості навчання, що вираховується виходячи із середнього терміну освіти впродовж всього життя людини.

Показано, що сегментація ринків освітніх послуг може бути географічною, при якій виокремлюється частка регіонів і країн в експорті освітніх послуг; технологічною, яка визначає питому вагу у підготовці для іноземних країн фахівців з інноваційних спеціальностей; структурною, яка ілюструє затребуваність фахівців різного освітньо-кваліфікаційного рівня.

^ У розділі 2 «Системний аналіз міжнародних ринків освітніх послуг» оцінено структурну композицію сучасних освітніх ринків та проведено їх сегментну диференціацію, а також з’ясовано особливості національного та міжнародного регулювання ринків освітніх послуг.

Автором основну увагу приділено виявленню особливостей сучасних ринків освітніх послуг, зокрема запропоновано географічну сегментацію, в якій ідентифіковано: північноамериканський ринок, що характеризується високою автономізацією університетів, розробкою та запровадженням потужних маркетингових стратегій діяльності та змішаним (переважно приватним) фінансуванням ВНЗ; японський, що зорієнтований на внутрішні потреби ринків та залучення іноземних студентів з Азійсько-Тихоокеанського регіону; китайський, що поступово переходить від імпортної до експортної моделі стимулювання мобільності викладачів та студентів, однак сама держава виступає при цьому потужним регулятором пропозиції та якості освітніх послуг; європейський, що являє собою своєрідний мікс національних освітніх систем, який в залежності від обсягів державної фінансової підтримки можна поділити на англосакський, континентальний, південний, скандинавський (північний); ринок країн, що розвиваються (держави Азії, Африки та Латинської Америки). Показано, що в окремих країнах (Австралія, Нова Зеландія, Республіка Корея) існують специфічні національні освітні системи, які все ж орієнтовані на експорт послуг.

Автором проаналізовані особливості скандинавської моделі розвитку освіти та запропоновано запровадження її в Україні. Основними факторами, що свідчать на користь цього, є наступні: переважно державне фінансування вищої освіти; високий рівень конкурентоспроможності фахівців, що випускаються; гармонійне поєднання ринкових механізмів регулювання освітніх послуг з високими соціальними стандартами; наявність трирівневої структури вищої освіти; переважно Гумбольтівська модель організації освіти, в основі якої лежить провідна роль професора. Зазначена позитивна роль освітніх реформ, що були проведені у цих країнах впродовж останніх десяти років, які сприяли отриманню реального економічного ефекту від їх здійснення.

У роботі досліджено особливості структури інтернаціонально мобільних студентів, що здобувають вищу освіту за кордоном. Виокремлено групу країн-лідерів (США, Великобританія, Франція), потенційних лідерів (Австрія, Німеччина, Російська Федерація, Японія, Канада), наближених до лідерства (Італія, ПАР, Австрія, Китай, Республіка Корея) та перспективних лідерів (Іспанія, Єгипет, Україна, Швейцарія), а також групу аутсайдерів, нарощування експорту знань в яких поки що є незначним. Акцентовано увагу на тому, що сучасний ринок освітніх послуг багато у чому залежить від державної підтримки освіти. Зазначено, що лідерство щодо найвищих витрат на освіту у ВВП Тимора-Лешті, Куби, Лесото, Молдови та Бурунді ніяк не корелюється з їх високим освітнім рейтингом. Водночас цілий ряд скандинавських держав, визнавши освітню сферу як пріоритетну, витрачають максимально велику серед країн-лідерів частку свого ВВП на її розвиток: Данія (7,83%), Іспанія (7,36%), Норвегія (6,76%), Швеція (6,56%), що є значно більшим ніж в США (5,45%), Великобританії (5,47%) та Україні (5,28%).

У роботі зазначено, що при регулюванні ринку освітніх послуг використовуються як традиційні ринкові підходи, що базуються на неоліберальній моделі розвитку, так і соціальні, в яких провідна роль належить проголошеним державою та закріпленим у відповідних статтях бюджету пріоритетам загальної доступності вищої освіти, випереджаючого розвитку її матеріальної бази тощо. Автор наголошує, що переважна більшість держав має змішану модель регулювання, яка поєднує в собі як перші, так і другі підходи. До міжнародних впливів на цей секторальний ринок автор відносить регульований процес глобальної стандартизації та сертифікації освітніх послуг, імплементації основних положень Болонського процесу, формування наднаціональних структур управління та інших інституцій.

У дисертації запропоновано модель саморегуляції ВНЗ, яка передбачає створення системи організаційного контролю та стратегічного вибору університету, що складається з формування його іміджу, впливу оточуючого (ділового, конкурентного) середовища, суворого контролю за витратами, створення бренду, закріплення на ринку, моніторингу результатів діяльності, розробку (корекцію) стратегії диверсифікації та просування до мегарегіонального лідерства. Автором проаналізовані основні методологічні підходи до саморегулювання, що розробили американські дослідники П. Немец та А. Камерон, які є прихильниками концепції стратегічного вибору університету та М. Е. Генсоном, що пропонує нову модель самоорганізації університету, яка включає три основні блоки: внесок (оцінювання попиту, ресурси, бюджет), внутрішні системи організації (поведінкова складова, активність, інституційні ролі, особливості прийняття рішень), випуску (типологія, категорія досягнень, передумови). У дисертації відмічено, що на сучасний імідж університету істотно впливає його рейтинговість, яку щорічно визначають провідні західні видання, залучаючи до цього наукових експертів з різних країн світу. Автором доведена перевага оцінок, які дозволили виявити лідерські позиції провідних європейських економічних та бізнесових ВНЗ, в основі чого лежать насамперед економічні підходи, до яких відносять: обсяг наданих освітніх послуг, первинну заробітну плату випускників, їх працевлаштування впродовж перших трьох місяців після завершення навчання, освітню (у т. ч. міжнародну) диверсифікацію, найбільш вагомим серед яких визначаються гендерні складові, чисельність та питома вага іноземних студентів, рівень міжнародних досліджень. П’ятірку лідерів (2010) серед ВНЗ, що спеціалізуються у цій сфері утворюють як доволі відомі університети, приміром LSE (Лондонська школа економіки, що була заснована у 1895 році), ESCP Europe (Школа менеджменту для Європи, 1819), HEC Paris (Французька школа менеджменту, 1885), так і відносно молоді університети – Cems (1988), що являє собою принципово нову форму організації бізнес-освіти, адже в її основу покладено стратегічний альянс лідерів відповідних шкіл та транснаціональних компаній. Автором доведено, що сучасні бізнес-школи з одного боку є делокалізованими, а з другого – високо централізованими і за своєю структурою мало чим відрізняються від ТНК. Характерним прикладом цього може слугувати ESCP Europe, університет, що має п’ять кампусів (Париж, Берлін, Лондон, Мадрид, Турин) та 125 дослідницьких центрів.

^ Розділ 3 «Стратегія інтернаціоналізації ринку освітніх послуг» присвячений оцінюванню міжнародних позицій української освіти, формуванню механізмів міжнародної диверсифікації вітчизняного ринку, а також дослідженню моделей виходу українських ВНЗ на європейський ринок освітніх послуг.

До оцінювання рівня української освіти автор підійшов з позиції ідентифікації основних світових агрегованих показників, до складу яких включено й освітній компонент. Зокрема при виокремленні групи держав з високим рівнем розвитку людського потенціалу (індексу розвитку людського потенціалу) було віднесено й Україну (2010), проте структурна композиція цього індикатора показала, що освітній субіндекс в ньому є доволі високим, натомість субіндекс ВВП – низьким, що унеможливлює віднесення країни до групи лідерів. Показано також, що впродовж 2001-2009 рр. в Україні відбулося значне розширення мережі вищої освіти, а коефіцієнт охоплення нею досяг 79,4% дорослого населення, що перевищувало аналогічний показник в Японії, Канаді та Нідерландах, проте не засвідчувало якісні зміни в освіті нашої держави.

У дисертації наведено рейтинг конкурентоспроможності вищої освіти в Україні за результатами Всесвітнього економічного форуму, яка з-поміж 140 країн світу посіла лише 51-те місце (2011), поступаючись скандинавським державам (Фінляндія – 1-е місце, Швеція – 2-е, Данія – 6-е), США, Франції, Німеччині, Японії та деяким іншим державам, проте випереджаючи Російську Федерацію (52-те), Китай (58-е), Індію (87-е). Автором спрогнозовано, що резерв екстенсивного зростання вищої освіти на цей час вичерпано, а її подальший розвиток має базуватися виключно на якісних змінах, адже парадоксів «масштабу» в системі її організації є достатньо, що яскраво відображено на рис. 1.

Побудовано автором за даними Держкомстату України. Невідповідність між набором до ВНЗ та випуском шкіл вперше було ідентифіковано у 2006-2007 навчальних роках. Таку відмінність між тими, кого зарахували до ВНЗ і особами, що завершили середню школу, можна назвати «статистичним конфліктом освіти в Україні» (на рисунку 2 це площа S). Упродовж наступних трьох років така закономірність зберігалася, і лише у 2008-2009 рр. відбулося вирівнювання. З позиції ж маркетингу таку ситуацію можна пояснити тим, що пропозиція на освітні послуги вперше за всі роки незалежності України значно перевищила попит, а сумарний ліцензійний обсяг прийому на перший курс у декілька разів перебільшував наявну кількість випускників шкіл.

Важливим індикатором міжнародної диверсифікації розвитку освіти є чисельність іноземних студентів, що навчаються в українських ВНЗ, що дозволяє з одного боку вирішити численні матеріальні проблеми університетів, з другого – значно підняти престижність своїх закладів, забезпечуючи таким чином й наступне надходження з боку іноземців заявок на навчання. Відмічається, що кількість студентів-іноземців упродовж останніх двадцяти років суттєво скоротилося. Станом на початок 2011 року в Україні навчалося близько 45 тисяч студентів-іноземців, середня плата за навчання яких становила 3300 дол. на рік, у той час як для вітчизняних студентів вона коливалась в межах 1600 дол. США. Разом з тим збільшення ВНЗ, що проводять навчання іноземців, є важливим стратегічним завданням вітчизняного ринку освітніх послуг.


^ В


Рис. 1. Динаміка основних параметрів вищої освіти в Україні


Автором визначені конкретні напрями міжнародної диверсифікації вітчизняного ринку вищої освіти: підвищення мобільності викладачів, студентів та випускників (магістри, МВА, ЕМВА), перехід до викладання окремих курсів (програм) іноземними мовами; запровадження системних маркетингових досліджень щодо попиту на вітчизняну освіту, селектування переваг навчання в українських ВНЗ; державна підтримка українських університетів, яка в роботі пов’язується як з глобальними перспективами розвитку, так і з системою «традиційного» їх фінансування як частки ВВП, організація кооперативних моделей глобального освітнього бізнесу (офшорні, аутсорсингові моделі), створення експортних моделей розвитку національної освіти тощо (рис. 2).

Етапами послідовної реалізації моделі виведення вітчизняних освітніх послуг на міжнародні ринки, насамперед на висококонкурентний європейський, мають бути передусім системні дослідження секторальних ринків, що включають їх секторальну та географічну сегментацію, вивчення особливостей існуючих на цей час обсягів попиту та пропозиції, підвищення вимог щодо якості та оцінювання переваг та недоліків національних освітніх систем. Другим етапом має слугувати визначення переваг вітчизняного ринку та пошук вільних ніш щодо здобуття майбутніми абітурієнтами тих професій, які матимуть найбільший попит вже найближчим часом. Реалізація цієї частини механізму експорту освітніх послуг є неможливою без урахування світової кон’юнктури на конкретні спеціальності, яка включає оцінювання рівня щорічного зростання вимог щодо якості, можливе банкрутство ВНЗ, зростання цін на освітні послуги та виникнення новітніх форм організації освіти, найвищим проявом якої в умовах сьогодення є кооперативна модель міжнародного освітнього бізнесу.





^ Рис. 2. Інтернаціоналізація і глобалізація ринку освітніх послуг

Автором запропоновано створити в нашій державі нову експортну модель виведення вітчизняної освіти на міжнародні ринки, основним інструментом якої повинна стати Українська агенція з експорту освітніх послуг, головними функціями котрої визначено наступні: аналіз міжнародних освітніх ринків, відстежування в його межах динаміки кон’юнктурних змін; розвиток кооперування між вітчизняними та зарубіжними ВНЗ; відстоювання інтересів українських університетів за кордоном; допомога у пошуку партнерів у світі; розробка пропозицій щодо виведення вітчизняних ВНЗ на відповідні секторальні та географічні ринки; укладання багатосторонніх угод про співробітництво; участь у створенні аутсорсингових моделей організації вищої освіти; організаційна підтримка щодо експорту освітніх послуг, а також освітніх та наукових продуктів.

Велике значення для вітчизняної освіти буде мати також донорська модель рекрутингу студентів українських ВНЗ на навчання в закордонних університетах та перехід до співробітництва на паритетних основах.




ВИСНОВКИ


У дисертації здійснене теоретичне узагальнення і запропоноване нове вирішення наукового завдання, що полягає у розкритті економічної сутності, особливостей та чинників формування глобального ринку освітніх послуг в процесі створення нових форм міжнародної кооперації університетів.

Результати проведеного дослідження дають можливість сформувати висновки теоретичного та практичного спрямування:

  1. Перехід більшості країн-лідерів до неоліберальної моделі розвитку значною мірою загострив суперечності на глобальному ринку освітніх послуг, насамперед тих, які надають ВНЗ. Повернення від парадигми “Homo sociologicus” до “Homo economicus” створює у світовій методологічній науці своєрідний вакуум постіндустріального розвитку, в якому суттєво зростає якість та обсяги міграції людського капіталу, гіперлокалізації інтелекту, фінансових ресурсів, посилення прикладної спрямованості досліджень в провідних університетах світу, глибокі коопераційні зв’язки яких з ТНК та ТНБ стають дедалі очевиднішими і відображають суть академічного глобалізму, основними рисами чого є наступні: переважно комерційний характер діяльності ВНЗ; значна концентрація наукового потенціалу насамперед у дослідницьких університетах; висока академічна мобільність викладачів та студентів; розширення співробітництва з підприємницькими структурами; посилена конкуренція університетів за талановитих студентів та креативних викладачів; диверсифікація форм отримання освіти та поступовий перехід певної її частини на віртуальний рівень; державна підтримка окремих освітніх програм; загострення рейтингового протистояння між провідними ВНЗ; посилення автономізації університетів та можливого банкрутства певної частини з них.

  2. Вища освіта пройшла доволі складний та багато у чому суперечливий шлях свого розвитку, який можна визначити як її еволюцію, та спираючись на принципи: соціально-економічної детермінованості; оптимізованих систем, компаративного аналізу, акумуляції капіталу, часових переваг, зростання чисельності населення; конвергентно-дивергентних тенденцій домінування форм та емпіричного дослідження величини попиту та пропозиції на освітні послуги, можна виокремити такі етапи розвитку ВНЗ: зародження вільного ціноутворення, що характеризувався ринковими підходами до формування цін на освітні послуги; соціалізації освіти – зростання мережі ВНЗ, шкіл, розширення доступності до вищої освіти; конвергентно-дивергентний – зростання автономізації західних університетів; трансформаційний – стандартизація змісту та методів навчання, розширення прав ВНЗ, використання маркетингових підходів при розробці університетських стратегій розвитку; академічного глобалізму, який передбачає швидкий розвиток експорту знань, віртуалізацію освітнього процесу, глибоку міжнародну кооперацію провідних вищих навчальних закладів.

  3. Посилення глобалізації світового господарства та розвиток так званого академічного капіталізму суттєво вплинули на модель та структуру управління сучасними ВНЗ, які виявилися не тільки готовими до подальшої автономізації своєї діяльності, але й пішли значно далі, створивши світові (мегаконтинентальні) освітні альянси, найбільш стійку та престижну на цей час форму секторальної інтернаціоналізації вищої освіти. Як наслідок таких процесів у світі склалися декілька основних ринків освітніх послуг, які мають чітку географічну орієнтацію: північноамериканський, японський, китайський, європейський, пострадянський, а також ринок країн, що розвиваються. Вони різняться між собою за якістю послуг, що надаються, та ціною на них, участю держави у процесі управління ВНЗ, а також престижністю та брендовістю. Найбільш ефективними на цей час виявилися реформи в країнах Північної Європи, вища освіта в яких за рівнем конкурентоспроможності не має собі рівних в світі. Разом з тим вищі навчальні заклади у скандинавських країнах переважно належать до державного сектору, а відтак їх діяльність значною мірою регулюється з боку уряду. Для освітніх ринків цих країн це означало посилення залежності від державного бюджету, а відтак попит та пропозиція на освітні послуги в них є регламентованими, хоча самоорганізація ВНЗ та їх автономний статус продовжують залишатися непорушними, що у свою чергу стимулює поглиблення міжнародної кооперації у цій сфері.

  4. Якість освітніх послуг, що створюється в університетах у сучасних умовах, визначається швидкою конвергенцією навчальних та освітніх систем управління освітою, запровадженням новітніх освітніх технологій, імплементацією в національне законодавство міжнародних стандартів якості, гіперлокалізації ВНЗ внаслідок їхнього злиття та поглинання, моніторингу результатів навчання, аутсорсингу освітніх послуг. Ідентифікація цих процесів в умовах глобалізації є надзвичайно важливою, а отримані внаслідок цього результати нерідко виконують роль потужної реклами, а відтак запровадження перших університетських рейтингів визначило характер глобального попиту на ті освітні послуги, що створювались у ВНЗ. Тим не менше такі оцінювання носять в окремих випадках суб’єктивний характер, який багато у чому був зумовлений селектуванням лише окремих індикаторів, які не враховували галузевої специфіки профільних університетів, насамперед економічних. Важливою для оцінки конкурентоспроможності ВНЗ є система показників, в основі якої лежать соціально-економічні підходи, що включають первинну заробітну плату випускників, їхнє працевлаштування впродовж трьох місяців після завершення навчання, освітню диверсифікацію, рівень мобільності викладачів та студентів тощо. Мобільність студентів суттєво впливає на структуру міжнародних освітніх ринків, де лідируючі позиції щодо залучення іноземних абітурієнтів на програми вищого рівня належать постіндустріальним країнам з домінуванням США (21 %), що свідчить про переважну орієнтацію їхніх стратегій на розбудову економіки знань.

  5. У глобальній соціально-економічній моделі розвитку постіндустріальних держав національна система освіти позиціонується як складна поліструктурна галузь, в якій чітко прослідковується ієрархічність, наступність початкової, середньої та вищої ланок та зумовлена цим комерційність, яку визначають як об’єктивні чинники (приведені витрати), так і суб’єктивні (наявність світового бренду, ефективна реклама тощо). Характер та форми державного регулювання в освітній галузі (стандартизація, ліцензування, контроль за цінами, державна підтримка селективних освітніх програм), а також загострення конкуренції на ринках освітніх послуг створюють доволі складний феномен консолідації національних та міжнародних ринків, який характеризують: висока динамічність, вразливість від впливу дій уряду, швидка зміна кон’юнктури, постійно зростаюча технологічність, посилення зв’язків з виробництвом та сервісними сферами. Вітчизняний освітній комплекс не займає високі позиції на міжнародному ринку освітніх послуг, а його соціально-економічний потенціал ще й досі залишається таким, що не повністю нереалізований через недостатньо конкурентну матеріально-технічну базу ВНЗ, відсутність білатеральних угод із закордонними університетами найбільш розвинутих держав світу щодо взаємного визнання дипломів, малоефективну рекламну кампанію та агітаційні акції задля залучення потенційних студентів з інших держав на навчання в Україну.

  6. В основу визначення суті міжнародної диверсифікації вітчизняного ринку освітніх послуг має бути покладена система селектування переваг, що включає в себе мотиваторів (успіх, визнання, роботу, просування, зростання) та внутрішніх чинників (політика ВНЗ та керування, нагляд, відносини з колегами, умови праці, зарплата, особисте життя, статус, охорона), в основі чого лежить домінуюча на цей час концепція ІВЗ (існування-відношення-зростання). Створення сучасного механізму експорту освітніх послуг України передбачає: формування алгоритму, що включає сегментацію освітніх ринків, оцінювання переваг та недоліків національної освітньої системи, селектування переваг конкретного університету, організацію експортної моделі ВНЗ та продаж освітніх послуг. Стримуючими чинниками розвитку сучасного ринку є зниження державного фінансування, зростання плати за навчання та можливе банкрутство (чи реструктуризація) ВНЗ. Зашкодити негативним наслідкам допоможе формування нових видів кооперації в освіті, зокрема консорціумів. В умовах швидкої диверсифікації освітнього бізнесу в світі додатковими джерелами отримання прибутку для вітчизняних ВНЗ може вважатися пакетний продаж: методичних матеріалів, освітніх інноваційних технологій, результатів наукової діяльності та конкурентоспроможних методик дослідження. Інституційною формою просування освітніх послуг на міжнародні ринки могла б стати Українська агенція з експорту освітніх послуг.

  7. Модель виведення ВНЗ країни на міжнародний освітній ринок являє собою комплекс організаційно-економічних заходів, механізмів та інструментів, скерованих на дослідження, вихід, закріплення і посилення на тих чи інших його сегментах своїх позицій, що дозволяє ефективніше використовувати порівняльні переваги вітчизняної освітньої системи, підвищувати її конкурентоспроможність, синергетичний ефект чого в умовах глобалізації, що посилюється, може значно збільшити переваги від гіперлокалізації університетської діяльності. Серед можливих моделей виведення українських освітніх послуг на конкурентний європейський ринок надзвичайно важливого значення набувають три з них: по-перше, класична, яка характеризується рекламною кампанією, формалізацією оцінювання рівня викладацького складу, високим ступенем регульованості цін на освітні послуги, застарілою матеріальною базою та домінуванням адміністративних рішень; по-друге, концентрична, яка, на відміну від першої, надає університету значно більше прав, зокрема щодо можливості створення міжнародних агенцій експорту освітніх послуг, високий ступінь гнучкості на секторальних ринках, що стає можливим за умов використання результатів маркетингових досліджень; по-третє, аутсорсингова, яка веде до створення міжнародних консорціумів, що передбачають розроблення альтернативних форм виходу на міжнародні ринки, проведення вільної рекламної кампанії, що базується на аналізі рейтингів, дослідженні іміджу ВНЗ, максимізації прибутків та розвитку конкурентоспроможної матеріально-технічної бази. Для України найбільш доцільним був би перехід від класичної моделі до концентричної у середньостроковій перспективі та до аутсорсингової у довгостроковій.


^ СПИСОК ОПУБЛІКОВАНИХ ПРАЦЬ ЗА ТЕМОЮ ДИСЕРТАЦІЇ


Монографія:

  1. Ресурси та моделі глобального економічного розвитку: монографія / За заг. Ред.. Д.Г. Лук’яненка, А.М. Поручника. К.: КНЕУ, 2011.-703с. / Оболенська Т.Є., Гжесюк А.О. Розділ 2.5. Позиціювання освітніх продуктів на глобальному ринку. – с.134-154 (1,6 д.а., особисто автору – 0,8 д.а.: проведено компаративний аналіз витрат на освіту, структура фінансування, запропоновано модель організаційного контролю та стратегічного вибору університету).

^ У наукових фахових виданнях:

  1. Гжесюк А.О. Інтернаціоналізація вищої освіти як основний засіб вдосконалення людського капіталу / А.О. Гжесюк // Економіка та підприємництво: Зб. наук. пр. молодих учених та аспірантів. – 2009. – Вип. 23. – С.23-30 (0,4 д.а).

  2. Гжесюк А.О. Освітній продукт як категорія глобального ринку
    /А.О. Гжесюк // Вісник Дніпропетровського національного університету. – 2009. – Том 17. Серія економіка. Вип.3/1. – №10/1. – С.192-202 (0,5 д.а).

  3. Гжесюк А.О. Особливості інтернаціоналізації вищої освіти на сучасному етапі / А.О. Гжесюк // Формування ринкової економіки: зб.наук. праць. – 2009. – Вип. 22. – К.: КНЕУ, 2009. – С.487-493 (0,31 д.а.).

  4. Гжесюк А.О., Оболенська Т.Є. Глобальні позиції економічних університетів / Т.Є. Оболенська, А.О. Гжесюк // Зовнішня торгівля: економіка, фінанси, право. – 2010. – №3. – С. 25-31. (0,4 д.а., особисто автору – 0,2 д.а.: виявлена критеріальна основа рейтингування економічних ВНЗ та систематизовані підходи до узагальнення результатів їх діяльності).

  5. Гжесюк А.О. Трансформація ієрархічних систем освітніх ринків північноєвропейських країн / А.О.Гжесюк // Зовнішня торгівля: економіка, фінанси , право. – 2010. – № 4. – С. 45-52 (0,4 д.а.).

  6. Гжесюк А.О. Позиції української освіти в глобальній економіці
    /А.О. Гжесюк // Економічний простір: Сб. наук. праць Придніпровської державної академії будівництва та архітектури. – 2011. – №45. – С.5-21 (0,8 д.а.).

  7. Гжесюк А.О. Особливості мегарегіональних освітніх систем / А.О. Гжесюк // Формування ринкової економіки: зб.наук. праць. у 2-х ч. Ч.2. – К.: КНЕУ, 2011. – С.496-500 (0,3 д.а.).

В інших виданнях

  1. Гжесюк А.О. Нові позиції університетської освіти в глобальній економіці / А.О. Гжесюк // Пріоритети нової економіки знань у ХІХст. – Матеріали Всеукраїнських наук.-практ. конф. 12-14 травня 2010 р. – Дніпропетровськ. – ДНУ, 2010. – С.313-315 (0,2 д.а.).

  2. Obolenskaya T., Gzhesyuk A. The Global position of economic universities / A.Gzhesyuk, T. Obolenskaya // Nierownosci spoleczne a wzrost gospodarczy. – 2011.– №19. – P.272-281 (0,5 д.а., особисто автору – 0,2 д.а.: проаналізовані підходи до рейтингування економічних ВНЗ європейських країн).


АНОТАЦІЯ

Гжесюк А. О. Розвиток міжнародних ринків освітніх послуг. – Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата економічних наук за спеціальністю 08.00.02 – світове господарство і міжнародні економічні відносини. – ДВНЗ «Київський національний економічний університет імені Вадима Гетьмана», Київ, 2012.

Дисертацію присвячено дослідженню теоретичних та практичних аспектів розвитку міжнародних ринків освітніх послуг. Оцінено позиції сучасної освіти в постіндустріальній парадигмі розвитку, виявлено еволюцію національних освітніх систем та глобалізаційні впливи на ефективність освітніх послуг. Автором обґрунтовано концепцію академічного глобалізму, який набуває широкого поширення в сучасній економіці. У дисертації проведено системний аналіз міжнародних ринків освітніх послуг та виявлено особливості їх структурної композиції. Проведено сегментну диференціацію ринків за географічними, секторальними та іншими ознаками. Виявлені особливості національного та міжнародного регулювання освітніх послуг. Особливу увагу приділено саморегулюванню діяльності університетів та розробці ними маркетингових стратегій розвитку.

Оцінено міжнародні позиції української освіти, виявлені механізми міжнародної диверсифікації вітчизняного ринку та моделі просування українських ВНЗ на європейський освітній ринок.

^ Ключові слова: освітня послуга, освітній ринок, міжнародний ринок, сегментація ринків, академічний глобалізм, стратегія розвитку університету.


АННОТАЦИЯ

Гжесюк А. О. Развитие международных рынков образовательных услуг. – Рукопись.

Диссертация на соискание ученой степени кандидата экономических наук по специальности 08.00.02 – мировое хозяйство и международные экономические отношения. – ГВУЗ "Киевский национальный экономический университет имени Вадима Гетьмана", Киев, 2012.

Диссертация посвящена исследованию теоретических и практических аспектов развития международных рынков образовательных услуг. Отмечается, что в условиях перехода к парадигме постиндустриального развития существенно меняются принципы, мотивы и арена действий предпринимательства, в основе чего лежат глобальный спрос и глобальное предложение. Автором исследованы теоретические источники современного рынка образовательных услуг.

Обоснована периодизация развития рынка образовательных услуг, которая включает в себя этапы: зарождения и свободного ценообразования, социализации образования, конвергентно-дивергентный период, трансформационный и академического глобализма. Автором определен характер влияния глобализации на эффективность образовательных услуг, а также индикативные модели оценки динамики международных рынков образовательных услуг, наиболее важным из которых является его емкость.

Автором проанализированы особенности эволюции систем образования стран-лидеров в процессе оценивания изменений в распределении ресурсов.

В диссертации проведен системный анализ международных рынков образовательных услуг. В частности выделены географические сегменты: североамериканский, японский, китайский, европейский (англосакский, континентальный, южный, скандинавский), а также рынок развивающихся стран. Установлены особенности национального и международного регулирования рынка образовательных услуг, в основе которого лежит определенная экономическая модель предполагающая разное участие государства в финансировании ВУЗов. Подробно описан опыт скандинавских стран, которые по уровню конкурентоспособности высшего образования не имеют себе равных в мире. Проведена системная оценка потоков интернационально мобильных студентов, которые получают высшее образование как в своей стране, так и за рубежом. На основе компаративного анализа государственных расходов на высшее образование как процента от ВВП выявлено группу лидеров из развивающихся стран, которые одновременно отстают в показателях его конкурентоспособности.

В работе продемонстрированы преимущества ведущих европейских экономических и бизнес университетов на основе анализа основных экономических показателей: объем предоставляемых услуг, первичная заработная плата выпускников, их трудоустройство, а также уровень международной диверсификации, который включает удельный вес иностранцев в структуре студентов и характер международных исследований.

Автором исследованы многочисленные рейтинги университетов, их ключевые показатели, позволившие более системно подойти к разработке рекомендации для развития ВУЗ и бизнес-школ.

Особое внимание уделено саморегулированию деятельности университетов и разработке ими маркетинговых стратегий развития. Проведено оценивание позиций Украины на европейском рынке образовательных услуг и выявлены концептуальные основы алгоритма аутсорсинга университетов, который включает подписание базовых соглашений между несколькими иностранными и отечественными ВУЗами, создание общего консорциума, четком распределении расходов и прибыли, а также критериального отбора студентов и преподавателей. Автором предложены также модели выхода украинских университетов на европейский образовательный рынок.

Показано, что этапами последовательной реализации модели выведения отечественных образовательных услуг на евроазиатский рынок, должны стать: системное исследование секторальных рынков, которые включают их секторальную и географическую сегментацию, изучение особенностей существующих величин спроса и предложения, повышения требований относительно качества. Отмечено, что реализация стратегии экспорта образовательных услуг для любого университета предусматривает учитывание мировой конъюнктуры на конкретные специальности, что включает соответствующее оценивание ежегодного мониторинга требований к качеству, возможного банкротства, рост цен на образовательные услуги и формирование новых форм организации образования. Автором продемонстрированы преимущества кооперативной модели международного образовательного бизнеса.

^ Ключевые слова: образовательная услуга, образовательный рынок, международный рынок, сегментация рынков, академический глобализм, стратегия развития университета.


ANNOTATION

Gzhesyuk A. The development of international education market. – Manuscript.

Thesis for the Academic Degree of the Candidate of Economic Sciences in Speciality 08.00.02 – World Economy and International Economic Relations. ‑ SHEE «Vadym Hetman Kyiv National Economics University», Kyiv, 2012.

Dissertation is devoted to the study of theoretical and practical aspects of international education market. By the position of modern education in post-industrial paradigm of development, revealed the essence of the evolution of national education systems and globalization impacts on the effectiveness of educational services. The author proved the concept of academic globalization, which is becoming widespread in the modern economy. The paper conducted a systematic analysis of the international education market and found features of their structural composition. A segmentation of the differentiation of markets by geographical, sectoral and other characteristics is conducted. The features of national and international regulation of educational services are specifically mentioned. Particular attention is given to self-regulation of universities and the process of developing their marketing strategies.

By the international position of Ukrainian education, identified the mechanisms of international diversification of the domestic market and the expansion model of Ukrainian universities on the European education market.

Key words: educational services, educational market, international market, market segmentation, academic globalism, university development strategy.

Схожі:

Міністерство освіти І науки, молоді та спорту україни державний вищий навчальний заклад «київський національний економічний університет імені вадима гетьмана» гжесюк аліна олександрівна iconДержавний вищий навчальний заклад «київський національний економічний університет імені вадима гетьмана» костенок ярослава олександрівна
Робота виконана на кафедрі макроекономіки та державного управління двнз «Київський національний економічний університет імені Вадима...
Міністерство освіти І науки, молоді та спорту україни державний вищий навчальний заклад «київський національний економічний університет імені вадима гетьмана» гжесюк аліна олександрівна iconМіністерство освіти І науки, молоді та спорту україни державний вищий навчальний заклад «Київський національний економічний університет імені вадима гетьмана»
Вченою радою двнз «Київський національний економічний університет імені Вадима Гетьмана»
Міністерство освіти І науки, молоді та спорту україни державний вищий навчальний заклад «київський національний економічний університет імені вадима гетьмана» гжесюк аліна олександрівна iconМіністерство освіти І науки, молоді та спорту державний вищий навчальний заклад «київський національний економічний університет імені вадима гетьмана» толочко анна олексіївна
Робота виконана на кафедрі міжнародного менеджменту двнз «Київський національний економічний університет імені Вадима Гетьмана» Міністерства...
Міністерство освіти І науки, молоді та спорту україни державний вищий навчальний заклад «київський національний економічний університет імені вадима гетьмана» гжесюк аліна олександрівна iconМіністерство освіти і науки, молоді та спорту України Державний вищий навчальний заклад «Київський національний економічний університет імені Вадима Гетьмана»
Державний вищий навчальний заклад Київський національний економічний університет
Міністерство освіти І науки, молоді та спорту україни державний вищий навчальний заклад «київський національний економічний університет імені вадима гетьмана» гжесюк аліна олександрівна iconМіністерство освіти і науки, молоді та спорту України Державний вищий навчальний заклад «Київський національний економічний університет імені Вадима Гетьмана»
Державний вищий навчальний заклад Київський національний економічний університет
Міністерство освіти І науки, молоді та спорту україни державний вищий навчальний заклад «київський національний економічний університет імені вадима гетьмана» гжесюк аліна олександрівна iconМіністерство освіти І науки, молоді та спорту україни державний вищий навчальний заклад «київський національний економічний університет імені вадима гетьмана» юрса михайло якович
Робота виконана на кафедрі міжнародних фінансів двнз «Київський національний економічний університет імені Вадима Гетьмана» Міністерства...
Міністерство освіти І науки, молоді та спорту україни державний вищий навчальний заклад «київський національний економічний університет імені вадима гетьмана» гжесюк аліна олександрівна iconМіністерство освіти І науки, молоді та спорту україни державний вищий навчальний заклад «київський національний економічний університет імені вадима гетьмана» бойко світлана василівна
Роботу виконано на кафедрі фінансів двнз «Київський національний економічний університет імені Вадима Гетьмана» Міністерства освіти...
Міністерство освіти І науки, молоді та спорту україни державний вищий навчальний заклад «київський національний економічний університет імені вадима гетьмана» гжесюк аліна олександрівна iconМіністерство освіти І науки, молоді та спорту україни державний вищий навчальний заклад «київський національний економічний університет імені вадима гетьмана» верба вероніка анатоліївна
Робота виконана на кафедрі стратегії підприємств двнз „Київський національний економічний університет імені Вадима Гетьмана” Міністерства...
Міністерство освіти І науки, молоді та спорту україни державний вищий навчальний заклад «київський національний економічний університет імені вадима гетьмана» гжесюк аліна олександрівна iconМіністерство освіти І науки, молоді та спорту україни державний вищий навчальний заклад «київський національний економічний університет імені вадима гетьмана» лавріненко олена валеріївна
Роботу виконано на кафедрі міжнародних фінансів двнз «Київський національний економічний університет імені Вадима Гетьмана» Міністерства...
Міністерство освіти І науки, молоді та спорту україни державний вищий навчальний заклад «київський національний економічний університет імені вадима гетьмана» гжесюк аліна олександрівна iconМіністерство освіти І науки, молоді та спорту україни державний вищий навчальний заклад «київський національний економічний університет імені вадима гетьмана» троян ірина анатоліївна
Робота виконана на кафедрі міжнародної торгівлі двнз «Київський національний економічний університет імені Вадима Гетьмана» Міністерства...
Додайте кнопку на своєму сайті:
Документи


База даних захищена авторським правом ©zavantag.com 2000-2013
При копіюванні матеріалу обов'язкове зазначення активного посилання відкритою для індексації.
звернутися до адміністрації
Документи