Міністерство освіти І науки, молоді та спорту україни державний вищий навчальний заклад «київський національний економічний університет імені вадима гетьмана» ларіна ольга григорівна icon

Міністерство освіти І науки, молоді та спорту україни державний вищий навчальний заклад «київський національний економічний університет імені вадима гетьмана» ларіна ольга григорівна




Скачати 454.68 Kb.
НазваМіністерство освіти І науки, молоді та спорту україни державний вищий навчальний заклад «київський національний економічний університет імені вадима гетьмана» ларіна ольга григорівна
Сторінка1/2
Дата24.02.2014
Розмір454.68 Kb.
ТипАвтореферат
  1   2


МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ, МОЛОДІ ТА СПОРТУ УКРАЇНИ

ДЕРЖАВНИЙ ВИЩИЙ НАВЧАЛЬНИЙ ЗАКЛАД

«КИЇВСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ ЕКОНОМІЧНИЙ УНІВЕРСИТЕТ

ІМЕНІ ВАДИМА ГЕТЬМАНА»


ЛАРІНА ОЛЬГА ГРИГОРІВНА


УДК 339.137.2:339.9 (043.3)


МІЖНАРОДНА КОНКУРЕНТОСПРОМОЖНІСТЬ РЕГІОНІВ

В ГЛОБАЛЬНИХ УМОВАХ РОЗВИТКУ


Спеціальність 08.00.02 - світове господарство

і міжнародні економічні відносини


АВТОРЕФЕРАТ

дисертації на здобуття наукового ступеня

кандидата економічних наук


Київ – 2013

Дисертацією є рукопис.

Роботу виконано на кафедрі міжнародного менеджменту ДВНЗ «Київський національний економічний університет імені Вадима Гетьмана» Міністерства освіти і науки, молоді та спорту України, м. Київ.


^ Науковий керівник

доктор економічних наук, професор

КАЛЕНЮК Ірина Сергіївна,

Чернігівський державний інститут економіки та управління,

ректор


^ Офіційні опоненти

доктор економічних наук, професор

ЧУЖИКОВ Віктор Іванович,

ДВНЗ «Київський національний економічний університет імені Вадима Гетьмана»,

завідувач кафедри європейської інтеграції





кандидат економічних наук, доцент

^ БРИКОВА Ірина Володимирівна,

Дипломатична академія України при Міністерстві закордонних справ України,

доцент кафедри міжнародної економіки та економічної дипломатії



Захист відбудеться « 28 » березня 2013 року о 1000 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради Д 26.006.02 у ДВНЗ «Київський національний економічний університет імені Вадима Гетьмана» за адресою: 03680, м. Київ, проспект Перемоги, 54∕1, ауд. 203.

З дисертацією можна ознайомитись у бібліотеці ДВНЗ «Київський національний економічний університет імені Вадима Гетьмана» за адресою: 03113, м. Київ, вул. Дегтярівська, 49-г, ауд. 601.


Автореферат розіслано « 28 » лютого 2013 року.


Вчений секретар

спеціалізованої вченої ради,

доктор економічних наук,

професор Л.Л.Антонюк


^ ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність теми. Результатом посилення глобалізаційних процесів в світовому господарстві виступає поляризація економічної діяльності внутрішніх регіонів країн, які в умовах високої динаміки ринку факторів виробництва поступово перетворюються з національних таксономічних одиниць на потужні міжнародні угруповання, вплив яких на трансфер інновацій, інвестицій та інтелектуальної складової є вирішальним. Природно, що це призводить до загострення конкуренції між регіонами-лідерами, результатом чого стає як конвергенція, так і дивергенція їх соціально-економічних моделей. Процеси інтеграції окремих регіональних структур до глобального конкурентного простору відбуваються під впливом сукупності факторів, що ґрунтуються на формуванні новітніх конкурентних переваг в епоху постіндустріалізму, в умовах поглиблення наднаціональних інтеграційних процесів, трансформації світових ринків товарів, послуг, а також факторів виробництва, посилення впливу транснаціонального бізнесу на формування конкурентних переваг у регіонах.

У контексті зазначених тенденцій розвитку актуальним стає виокремлення в теорії міжнародної економіки концепції конкурентоспроможності регіонів, основи якої закладено в працях видатних зарубіжних і вітчизняних учених. Зокрема, джерела і фактори забезпечення конкурентоспроможності регіонів детально досліджуються в працях П. Бєлєнького, О. Гранберга, І. Данілова, Х. Зіберта,
У. Ізарда, Н. Калюжнової, Р. Камані, М. Кастельса, М. Кітінга, М. Кітсона,
П. Кругмана, Ф. Кука, Р. Мартіна, Е. Маркузен, Д. Мейя, Дж. Нейсбіта, І. Піліпенко, Ю. Полунєєва, М. Портера, Р. Рабелотті, Е. Саксеніан, М. Сторпера, П. Тайлера,
Р. Фатхутдінова, Р. Флориди, У. Фратезі, Р. Хаггінса, П. Холла, Д. Юілла,
О. Якобсона та інших. Проблеми формування та реалізації дієвої національної стратегії конкурентного розвитку регіонів на основі інтенсивного використання інтелектуального потенціалу виступають об’єктом досліджень таких вітчизняних вчених, як Л. Антонюк, О. Білорус, З. Варналій, Т. Васильців, В. Воротін,
А. Гальчинський, В. Геєць, Б. Губський, М. Долішній, В. Дубницький, Я. Жаліло,
В. Жук, І. Каленюк, Д. Лук’яненко, Ю. Макогон, А. Мокій, С. Мочерний,
О. Мозговий, А. Поручник, Є. Панченко, Ю. Пахомов, С. Соколенка, А. Філіпенко, Т. Циганкова, В. Чужиков, О. Швиданенко, О. Шнипко та багатьох інших.

Разом з тим у науковій літературі недостатньо глибоко розкрито специфіку національних моделей забезпечення міжнародної конкурентоспроможності регіонів, структуру інтелектуального потенціалу як основи функціонування економічних систем в умовах глобальних трансформацій. Подальшого ґрунтовного аналізу потребує світова практика формування та оцінки конкурентних переваг регіонів на основі інноваційних факторів розвитку як рушійної сили соціально-економічного прогресу. Недостатня вивченість окреслених проблем та їх практична невирішеність обумовили вибір теми дисертаційного дослідження, його мету і завдання.

^ Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертаційна робота виконана в рамках міжкафедральної науково-дослідної теми «Стратегії національного розвитку в парадигмі глобальної економічної політики» (номер державної реєстрації 0111U007630) факультету міжнародної економіки і менеджменту ДВНЗ «Київський національний економічний університет імені Вадима Гетьмана»; автором підготовлено матеріали до розділу «Креативно-інноваційний компонент глобального менеджменту». Дисертант брала участь у виконанні науково-дослідної теми Кримського економічного інституту ДВНЗ «Київський національний економічний університет імені Вадима Гетьмана» «Глобалізація сталого розвитку в сучасних інтеграційних моделях» (номер державної реєстрації 0110U002996), у рамках якої особисто автором підготовлено розділ «Механізм управління регіональним розвитком в умовах глобальних трансформацій».

^ Мета і завдання дослідження. Метою дисертації є дослідження теоретичних засад формування і забезпечення міжнародної конкурентоспроможності регіонів країн в глобальних умовах економічного розвитку, а також вироблення науково обґрунтованого механізму конкурентного розвитку регіонів України.

Виходячи з мети дослідження у роботі поставлено такі конкретні завдання:

  • дослідити процеси внутрішньої регіоналізації в умовах загострення глобальної конкуренції;

  • розкрити сутність міжнародної конкурентоспроможності регіонів країн;

  • класифікувати фактори, що впливають на формування конкурентних переваг регіонів;

  • провести порівняльний аналіз міжнародних і національних методик оцінки конкурентоспроможності регіонів;

  • виявити найбільш успішні моделі забезпечення конкурентоспроможності регіонів країн і специфіку розвитку інтелектуального потенціалу регіонів у них;

  • оцінити рівень міжнародної конкурентоспроможності регіонів України;

  • обґрунтувати стратегічні напрями вдосконалення механізму підвищення міжнародної конкурентоспроможності регіонів України.

^ Об’єктом дослідження є процеси формування та підвищення міжнародної конкурентоспроможності регіонів у національних моделях економічного розвитку.

Предметом дослідження є умови, фактори та особливості забезпечення міжнародної конкурентоспроможності регіонів країн в умовах глобалізації.

^ Методи дослідження. Дисертаційне дослідження базується на використанні принципу єдності теорії та практики, методів наукової абстракції, діалектики загального і часткового. Методологічною основою дисертації є історико-логічний метод (під час визначення категорії «міжнародна конкурентоспроможність регіону» і дослідження еволюції, змісту та специфіки концепції регіональної конкурентоспроможності і політики регіонального розвитку: п. 1.1, 1.2, 1.3); системно-структурний аналіз економічних процесів та явищ (у ході систематизації класифікацій регіонів, національних моделей економічного розвитку та обґрунтування теоретичної концепції міжнародної конкурентоспроможності регіонів: п. 1.1, 1.2); аналіз і синтез (під час аналізу міжнародних і національних методик оцінки конкурентоспроможності регіонів, оцінювання впливу окремих груп факторів на рівень міжнародної конкурентоспроможності регіонів і країн, а також з’ясування ролі та структури інтелектуального капіталу регіонів у системі конкурентоспроможності: п. 2.1, 2.2, 2.3, 3.1); методи кількісного та якісного порівнянь (у ході оцінювання міжнародної конкурентоспроможності та інтелектуального капіталу регіонів у різних національних моделях, міжнародної конкурентоспроможності регіонів України: п. 2.2, 2.3, 3.2).

Інформаційною та статистичною базами роботи є монографічні дослідження вітчизняних і зарубіжних учених-економістів, матеріали та аналітичні звіти міжнародних організацій (зокрема, ОЕСР, ООН, ЮНКТАД, Всесвітнього економічного форуму, Інституту розвитку менеджменту, групи Світового банку), результати наукових досліджень Національного інституту стратегічних досліджень, неурядових організацій (Ради конкурентоспроможності Росії, Ради конкурентоспроможності України, Ради конкурентоспроможності США, Асоціації агенцій регіонального розвитку України), консалтингових компаній (Huggins Associates, ECORYS-NEI, Маастрихтського центру соціально-економічних досліджень MERIT), міжнародних проектів Гарвардської школи бізнесу (Cluster Mapping Project, European Cluster Observatory), офіційні публікації Європейської Комісії, закони України та ін.

^ Наукова новизна одержаних результатів дисертації полягає в комплексному дослідженні природи, факторів та особливостей забезпечення міжнародної конкурентоспроможності регіонів у межах національних економік, а також обґрунтування напрямів посилення міжнародної конкурентоспроможності регіонів України.

Нові наукові положення, отримані особисто автором, які виносяться на захист, полягають у такому:

вперше одержано:

  • систематизовано і охарактеризовано типологію ключових факторів міжнародної конкурентоспроможності регіонів за сферами прояву, рівнями походження, характером формування, впливом на суб’єкти економічної діяльності; за критерієм специфіки суб’єктно-об’єктних зв’язків у системі міжнародної конкурентоспроможності виокремлено інституційно-організаційні фактори (уособлюють рамкові та інфраструктурні елементи, систему суб’єктів міжнародних економічних відносин у регіоні) і ресурсні (представлені групами традиційних і новітніх ресурсних факторів, у тому числі інтелектуальних), що дозволило, по-перше, комплексно оцінити ринкове середовище, в якому формуються конкурентні переваги регіонів в умовах становлення економіки знань; по-друге, врахувати наявність причинно-наслідкових зв’язків між окремими факторами забезпечення лідерства регіонів у конкурентній боротьбі; по-третє, встановити особливості зв’язків між суб’єктами і об’єктами конкурентних відносин на міжнародному рівні;

удосконалено:

  • визначення інтелектуального капіталу регіону як ключового фактора формування конкурентних переваг на мезорівні, що трактується як сукупність знань, навичок, творчих здібностей і компетенцій населення, які в процесі комерціалізації стимулюють продукування і нагромадження нових знань для ефективного розвитку конкурентного потенціалу регіону; розроблено аналітичний інструментарій оцінювання інтелектуального капіталу способом виокремлення в його структурі людського ресурсу (накопичена сукупність знань і здібностей людей на основі розвитку їх творчого та освітнього потенціалу), структурного капіталу (нагромадження навичок, досвіду, компетенцій працівників у комерціалізованій формі) і капіталу зовнішніх зв’язків (ступінь інтернаціоналізації людського та структурного капіталу в регіоні); це дозволило, по-перше, вирішити проблему незіставності та суб’єктивності експертних оцінок при бенчмаркінгу таксономічних одиниць різних країн; по-друге, врахувати у ході аналізу найбільш суттєві показники креативного розвитку територій; по-третє, виділити рівні формування інтелектуальної складової конкурентного потенціалу регіону (глобальний, міжнародний, міжрегіональний, внутрішній регіональний, локальний);

  • трактування міжнародної конкурентоспроможності регіону, що характеризується здатністю регіональної економічної системи одержувати кращі переваги економічного та неекономічного характеру в міжнародному середовищі за рахунок активного залучення сукупності факторів виробництва, багаторівневої інституційної системи управління, розвитку соціально-економічного та інтелектуального потенціалів регіону, ефективного функціонування соціально відповідальних суб’єктів економічної діяльності;

  • типологію національних економічних моделей у контексті забезпечення збалансованого розвитку регіонів і підвищення рівня їх міжнародної конкурентоспроможності за критеріями: тип змішаної економіки (традиційний підхід), домінуюче джерело формування конкурентних переваг регіонів, характер глобальних викликів конкурентному розвитку таксономічних одиниць, особливості державної політики щодо асиметричності регіонального розвитку, оцінки її ключових характеристик; проведено диференціацію країн за рівнем відтворення ВРП і за динамікою його зростання, що зіставлено з чисельністю населення, рівнем розвитку інтелектуального капіталу і ступенем фінансової підтримки інноваційного розвитку з боку державних і приватних структур;

дістало подальший розвиток:

  • оцінювання конкурентних позицій регіонів України в процесі виокремлення домінантної складової інтелектуального капіталу розвитку таксономічних одиниць обласного рівня на основі методу матриць координат, що дозволило виявити значні диспропорції в акумулюванні людського та інноваційного потенціалів у регіонах, недостатній рівень розвитку зв’язків науково-дослідних інституцій із реальним виробництвом, слабкий розвиток інфраструктури (зокрема, інфраструктури знань), що в свою чергу впливає на недостатню активність міжрегіонального і транскордонного співробітництва в сфері високих технологій;

  • обґрунтування основних напрямів вдосконалення механізму забезпечення міжнародної конкурентоспроможності регіонів України, в основі чого покладено селективний аналіз прийнятних для держави системних заходів, спрямованих на поліпшення рівня економічного суперництва шляхом поєднання традиційних та інноваційних інструментів розвитку інтелектуального потенціалу регіонів: фінансових (створення додаткових бюджетних фондів регіонального розвитку, запровадження податкових пільг інноваційно-активним підприємствам у регіонах), організаційних (формування технопарків, технополісів, крос-кордонних дослідних центрів), економічних (підтримка венчурних підприємств, державних закупівель у сфері інноваційних технологій тощо).

^ Практичне значення одержаних результатів. Практичне значення сформульованих автором теоретичних положень, висновків і рекомендацій полягає у тому, що вони можуть слугувати методологічною основою у ході реалізації та вдосконалення регіональних стратегій соціально-економічного розвитку в контексті підвищення рівня їхньої міжнародної конкурентоспроможності.

Пропозиції автора стосовно введення ефективних інструментів у системі механізму підвищення регіональної конкурентоспроможності та розвитку інтелектуального потенціалу Кримського регіону на основі внутрішніх регіональних зв’язків між інституційними одиницями і міжрегіональної кооперації було використано у поточній діяльності Головного управління зовнішніх зв’язків і міжрегіонального співробітництва Ради міністрів Автономної Республіки Крим (довідка про впровадження № 01-06/701 від 09.10.2012). Пропозиції автора щодо імплементації світового досвіду підвищення конкурентного статусу регіонів через посилення інтелектуальної та інституційної складових економічного потенціалу використано в поточній діяльності Управління економіки та інвестиційної політики Феодосійської міської ради (довідка про впровадження № 286-Р від 08.10.2012). Основні теоретичні положення і висновки дисертаційної роботи використано у навчальному процесі під час викладання дисциплін «Міжнародна економіка», «Міжнародна економічна діяльність України», «Міжнародні економічні відносини» студентам факультету міжнародної економіки в Кримському економічному інституті ДВНЗ «Київський національний економічний університет імені Вадима Гетьмана» (довідка про впровадження № 1003/01-08 від 02.10.2012).

^ Особистий внесок здобувача. Усі наукові результати, які викладено в дисертаційному дослідженні і виносяться на захист, одержані автором особисто.

Апробація результатів дослідження. Основні положення дисертаційного дослідження пройшли апробацію на 8 міжнародних і всеукраїнських науково-практичних конференціях, зокрема: V Міжнародній науково-практичній конференції «Проблеми та перспективи розвитку регіональної ринкової економіки» (м. Кременчук, 13-15 травня 2010 р.), Міжнародній науково-практичній конференції «Національні економічні стратегії розвитку в глобальному середовищі» (м. Київ, 21-23 квітня 2010 р.), ІІ Міжнародній науково-практичній конференції «Проблеми глобалізації та моделі стійкого розвитку економіки» (м. Луганськ, 24-26 березня 2010 р.), ІІ науково-практичній конференції «Сталий розвиток та екологічна безпека суспільства в економічних трансформаціях» (м. Бахчисарай, 23-24 вересня 2010 р.), ІІІ Міжнародній науково-практичній конференції «Економіка підприємства: теорія та практика» (м. Київ, 21 жовтня 2010 р.), Міжнародній науково-практичній конференції «Випереджальне управління соціально-економічним розвитком регіонів – інноваційне забезпечення» (м. Сімферополь, 15-18 вересня 2011 р.),
IV Міжнародній науково-практичній конференції «Актуальні проблеми та перспективи розвитку економіки України» (м. Луцьк, 19-20 травня 2011 р.),
VІІІ Міжнародній науково-практичній конференції «Економічний і соціальний розвиток України в ХХІ столітті: національна ідентичність та тенденції глобалізації»
(м. Тернопіль, 24-25 лютого 2011 р.).

Публікації. Основні положення дисертаційного дослідження опубліковано автором самостійно і у співавторстві в 19 наукових працях, у тому числі
2 монографіях, 9 статтях у наукових фахових виданнях і 8 публікаціях в інших виданнях, а також збірниках матеріалів і тез доповідей міжнародних і всеукраїнських науково-практичних конференцій. Загальний обсяг опублікованих матеріалів, що належить особисто дисертантові, становить 10,34 друк. арк.

^ Структура та обсяг дисертації. Дисертація складається з трьох розділів і висновків. Загальний обсяг дисертаційної роботи становить 189 сторінок комп’ютерного тексту. У тексті дисертації розміщено 15 рисунків на 8 сторінках і
14 таблиць на 10 сторінках і 5 додатків на 28 сторінках, список використаних джерел налічує 215 найменувань.


^ ОСНОВНИЙ ЗМІСТ РОБОТИ

У вступі обґрунтовано актуальність теми дослідження, сформульовано мету, завдання, об’єкт і предмет дисертаційної роботи, визначено методологічну основу і методи дослідження, обґрунтовано наукову новизну та практичне значення одержаних результатів.

У розділі 1 «Теоретичні засади дослідження міжнародної конкурентоспроможності регіонів» проаналізовано процеси внутрішньої регіоналізації в умовах загострення глобальної конкуренції, з’ясовано теоретичні основи міжнародної конкурентоспроможності національних регіонів, досліджено фактори, що впливають на формування конкурентних переваг окремих територіальних утворень у межах національних моделей економічного розвитку.

Автором систематизовано погляди вітчизняних і зарубіжних учених на визначення категорії «регіон» у контексті основних напрямів дослідження (відтворювального, регіонально-економічного, соціологічного, політичного, функціонального, територіального, адміністративного, системного). Обґрунтовано, що більшість підходів до типології регіональних структур зводяться до трьох ключових моделей: моделей регіональної організації (теоретичні концепції регіонального устрою: «регіон як квазікорпорація», «регіон як квазідержава», «регіон як соціум», «регіон як ринок», «регіон як інтегральна система»), моделей регіонального розвитку (модель полюсів зростання, модель нового індустріального простору, модель індустріальних дистриктів, модель локальної виробничої системи, модель внутрішнього зростання, кластерна модель, регіональна інноваційна модель, модель глобалізованого регіону, модель регіону, що навчається) і моделей управління регіональним розвитком (модель асиметричної регіоналізації, модель розвитку регіонів у межах інтеграційного угруповання).

Встановлено, що основним критерієм ефективності економічної діяльності регіонів як самостійних учасників глобального суперництва є їхня здатність акумулювати фінансовий, інноваційний, інформаційний і кваліфікований людський капітал, що характеризується високим рівнем мобільності в межах міжнародних ринків факторів виробництва. Регіональна концентрація зазначених ресурсів підвищує роль окремих територіальних структур у системі світогосподарських зв’язків, що проявляється у формуванні глобалізованих регіонів зі значним рівнем політичної та економічної автономії (Баварія у Німеччині, Стокгольм у Швеції, Іль-де-Франс у Франції, Лондон у Великій Британії та ін.). Разом з тим загострюється проблема дивергенції соціально-економічного розвитку національних регіонів. Це за новою парадигмою регіональної політики вимагає від країн впровадження моделі асиметричної регіоналізації – диференційованого підходу до вибору стратегії розвитку адміністративно-територіальних одиниць (впроваджено у Великій Британії, Іспанії, Швеції, Фінляндії та інших країнах). Визначено, що посилення наднаціональних інтеграційних процесів стимулює розвиток прикордонного співробітництва регіонів і розширення коопераційних зв’язків між ними у виробництві, сфері послуг і науково-дослідній діяльності, у результаті чого відбувається формування регіональних конкурентних переваг.

Автором досліджено існуючі підходи стосовно визначення категорії «міжнародна конкурентоспроможність регіону», узагальнено різні позиції до цієї дефініції та здійснено їхнє групування за трьома ознаками (макроекономічного, мікроекономічного та інтегрального контенту). Встановлено, що більшість теоретичних концепцій забезпечення лідерства регіонів («дерево конкурентоспроможності регіону» дослідної групи ECORYS, «циліндр конкурентоспроможності» Р. Мартіна, трифакторна модель регіональної та локальної конкурентоспроможності Р. Хаггінса, «піраміда регіональної конкурентоспроможності» дослідників Кембриджського університету) ґрунтується на поєднанні джерел формування конкурентних переваг, результатів їх впливу на розвиток регіональної економічної системи (вимірюються показниками продуктивності праці, ВРП на душу населення, рівнем прибутковості бізнесу в регіоні) і підсумків діяльності регіональної економіки (рівень життя населення).

На переконання автора, міжнародна конкурентоспроможність регіону визначається його здатністю ефективно інтегруватися до глобального економічного простору за рахунок реалізації внутрішнього соціально-економічного та інтелектуального потенціалу в багаторівневій інституційній системі управління регіональним розвитком під впливом активізації глобалізаційних процесів, що уособлюють систему зовнішніх факторів (рис. 1). В умовах загострення глобальних проблем основним критерієм формування конкурентних переваг стає здатність регіональної економіки протистояти викликам розвитку світового господарства через забезпечення високого рівня продуктивності праці, активне залучення до міжнародного руху факторів виробництва, активізацію діяльності в регіоні транснаціонального бізнесу та стимулювання підвищення його соціальної відповідальності. Серед компонентів міжнародної конкурентоспроможності регіону в епоху постіндустріалізму особливого значення набуває інтелектуальна складова, що характеризується спроможністю окремих таксономічних одиниць забезпечувати випереджальний розвиток в економіці знань.

Автором запропонована система класифікації факторів з позицій наділеності різними типами ресурсів (традиційних і новітніх постіндустріальних), а також з позицій специфіки організаційно-інституційної структури регіональних утворень в умовах глобальних економічних зрушень (рівень кластеризації економіки, ефективність діяльності органів управління, характер розвитку неурядових організацій, особливості функціонування регіональної і національної моделей розвитку). Високого рівня міжнародної конкурентоспроможності регіону можна досягти за гармонійного поєднання як традиційних, так і інноваційних факторів з модернізацією організаційно-інституційної структури регіональної економіки за умов актуалізації процесів міждержавної інтеграції, транснаціоналізації та дивергенції внутрішніх регіонів країн.



Рис. 1. Система міжнародної конкурентоспроможності регіону


У розділі 2 «Оцінка міжнародної конкурентоспроможності регіонів в національних моделях економічного розвитку» автором з’ясовано підходи до проведення бенчмаркінгу регіонів країн за їх конкурентним статусом, виявлено найбільш ефективні моделі забезпечення конкурентоспроможності таксономічних одиниць та досліджено специфіку розвитку інтелектуального потенціалу в них.

Автором виявлено, що існуючі системи оцінки конкурентних переваг регіонів диференціюються: за специфікою первинної інформації для аналізу, яка може бути представлена лише статистичними даними або їх комбінацією з результатами опитування; за кінцевою метою оцінки (аналіз на основі розрахунку інтегрального індексу регіональної конкурентоспроможності або окремих її компонентів); за територіальним охопленням (глобальні рейтинги на основі порівняння провідних регіонів світу незалежно від національної належності; регіональні – для бенчмаркінгу регіонів країн у межах інтеграційного блоку; національні – для оцінки конкурентних переваг регіональних одиниць однієї країни). Встановлено, що основними проблемами компаративного аналізу лідерства територій є незіставність національних статистичних баз стосовно розвитку регіонів у різних країнах, значна диференціація таксономічних одиниць за розмірами, чисельністю населення і показниками соціально-економічного розвитку. В результаті дослідження національних методик оцінки регіональної конкурентоспроможності виокремлено три напрями: бізнес-орієнтований американський підхід, що ґрунтується на оцінці фіскальних показників, індикаторів розвитку бізнес-середовища та інфраструктури; європейський підхід, заснований на методиках ВЕФ щодо розрахунку глобального індексу конкурентоспроможності; північноєвропейський/скандинавський підхід (аналіз за показниками розвитку інтелектуального потенціалу).

Встановлено, що в країнах Європейського Союзу зазначені проблеми вирішуються за рахунок наявності уніфікованої номенклатури територіальних одиниць для статистики (трирівнева система NUTS). Це дозволяє комплексно оцінити конкурентні переваги регіонів на міжнародному рівні за європейським індексом конкурентоспроможності (ECI; методику консалтингової групи Huggins Associates, Велика Британія) та індексом конкурентоспроможності регіонів країн ЄС (RCI) за версією Спільного дослідного центру Європейської Комісії (табл. 1).

^ Таблиця 1

Регіони-лідери у міжнародних рейтингах конкурентоспроможності

Рейтинг

Європейський індекс конкурентоспроможності

(ECI, 2006 – 2007)

Індекс світової інтелектуальної конкурентоспроможності

(WKCI, 2008)

Індекс конкурентоспроможності регіонів ЄС

(RCI, 2010)

Топ-10 регіонів лідерів

1

Брюссель, Бельгія

Сан-Хосе – Саннівейл – Санта Клара, США

Утрехт, Нідерланди

2

Уусимаа, Фінляндія

Бостон – Кембридж – Квінсі, США

Копенгаген, Данія

3

Іль-де-Франс, Франція

Хартфорд, США

Північний регіон, Нідерланди

4

Стокгольм, Швеція

Бріджпорт – Стемфорд – Норфолк, США

Лондон, Велика Британія

5

Південний регіон, Фінляндія

Сан-Франциско – Оукленд – Фремонт, США

Стокгольм, Швеція

6

Люксембург

Стокгольм, Швеція

Південна Фінляндія

7

Прага, Чеська Республіка

Сіетл – Такома – Белв’ю, США

Південний регіон, Нідерланди

8

Гамбург, Німеччина

Провіденс – Фол Рівер – Ворвік, США

Іль-де-Франс, Франція

9

Лондон, Велика Британія

Токіо, Японія

Північний Брабант, Нідерланди

10

Братиславський край, Словаччина

Сан Дієго – Карлсбад – Сан Маркос, США

Беркшир, Бакс і Оксфордшир, Велика Британія

Джерело: Складено автором.

Зазначені рейтинги диференціюються за періодом оцінки, діапазоном регіонів рівня NUTS-2, які було обрано для компаративного аналізу, за структурою інтегрального показника. Так, якщо індекс ECI ґрунтується на показниках креативності, рівня економічної ефективності економіки, розвитку інфраструктури, рівня зайнятості в наукомістких секторах, якості освіти, то для розрахунку індексу RCI адаптовано методику ВЕФ щодо формування інтегрального показника конкурентоспроможності країн (інституції, макроекономічна стабільність, інфраструктура, охорона здоров’я, якість початкової та середньої освіти, розвиток вищої освіти, технологічна спроможність, ефективність ринку праці, розмір ринку, інновації). На думку автора, у ході дослідження європейських індексів конкурентоспроможності доцільно посилатися і на ті рейтинги, що враховують конкурентні позиції регіональних економічних систем США як світових лідерів за показниками інноваційного розвитку, зокрема, на індекс світової інтелектуальної конкурентоспроможності (WKCI). Він розраховується за показниками розвитку інтелектуального потенціалу та його складових, за рівнем нагромадження фінансового капіталу, а також за результатами діяльності регіональної економіки.

У результаті проведеного аналізу встановлено, що лідерами у конкурентній боротьбі стають столичні регіони (8 з 10-ти перших позицій – за рейтингом ECI і 6 із 10-ти – за рейтингом RCI): саме тут відбувається підвищення концентрації людських ресурсів, наукового та інноваційного потенціалів, дослідних інститутів, ефективніше відбувається співробітництво між наукою та підприємництвом, у тому числі за рахунок розвинутої інфраструктури. США, Швеція, Фінляндія, Нідерланди виявилися найбільш спроможними забезпечити високий конкурентний статус регіональних структур за рахунок інтенсивної кластеризації господарського комплексу, посилення інтелектуалізації економічних систем, розвитку виробничої та інформаційної інфраструктур. Але методи та інструменти досягнення цієї мети в зазначених національних економіках значно диференціюються від соціально орієнтованих у країнах Скандинавії до максимально лібералізованих у країнах англосаксонської моделі.

Встановлено, що стратегія підвищення конкурентоспроможності регіонів США ґрунтується більшою мірою на переважаючій ролі ринкових відносин з мінімальним рівнем втручання держави, обмеженим характером соціальної підтримки та орієнтацією на ринкові стимули і мотивацію суб’єктів економічної діяльності, на заохоченні інноваційної та інтелектуальної активності приватного сектора, зокрема, транснаціонального бізнесу. За період 1990 – 2007 рр. американськими ТНК забезпечено 53% зростання продуктивності праці переважно за рахунок активізації науково-дослідної діяльності (74% загальних приватних витрат на НДДКР в країні). Результати такої політики – 8 позицій у першій десятці лідерів за рейтингом WKCI.

Автором зазначається необхідність виокремлення китайської моделі формування конкурентних переваг регіонів. Специфіка такої моделі полягає в орієнтації на цінові фактори конкурентоспроможності, активізації діяльності в інноваційному напрямі, на залученні транснаціональних компаній до економічної діяльності в регіонах, поступовому переході на західні стандарти якості продукції, в активізації національного корпоративного бізнесу. Хоча 7 регіонів Китаю, що ввійшли до рейтингу WKCI (здебільшого східні приморські території), і не посіли високих позицій, але продемонстрували відносно позитивні результати діяльності в наукомістких секторах економіки (високий рівень фінансування НДДКР на душу населення з боку держави у столичному регіоні, зростання частки зайнятості в сфері IT-технологій).

У роботі запропоновано альтернативний підхід до оцінки інтелектуального потенціалу таксономічних одиниць на основі виокремлення показників людського розвитку (економічна активність населення, рівень безробіття, ступінь залучення населення до системи початкової, середньої та вищої освіти тощо), критеріїв оцінки інноваційної спроможності регіонів – основи так званого структурного капіталу (сукупні витрати на фінансування науково-дослідних робіт з боку державних і приватних структур, рівень зайнятості у сфері НДДКР, кількість зареєстрованих патентів та ін.), а також показників розвитку зовнішньоекономічної діяльності в регіоні, що формують капітал зовнішніх зв’язків (зовнішньоторговельна квота, показники участі регіону в міжнародній міграції капіталу та робочої сили). Доведено, що лідерство регіонів у конкурентній боротьбі забезпечується потужним розвитком структурного капіталу і значно посилюється в регіонах, що орієнтуються на транскордонне співробітництво (позитивний ефект від інтенсифікації зовнішніх зв’язків найчастіше отримують глобалізовані регіони та територіальні одиниці в межах інтеграційних блоків). Негативні глобальні тенденції демографічного розвитку суттєво впливають на формування людського капіталу регіонів і стають своєрідним викликом забезпеченню їх стратегічних конкурентних переваг.

У розділі 3 «Механізм забезпечення міжнародної конкурентоспроможності регіонів України» автором проаналізовано світовий досвід впровадження ефективної стратегії підвищення конкурентного статусу регіонів на міжнародному рівні з акцентом на розвитку їх інтелектуального потенціалу, проведено аналіз позицій регіонів України в міжнародному конкурентному просторі та обґрунтовано стратегічні напрями вдосконалення механізму їх підвищення.

Визначено, що комплексний характер залучення економічних, соціально-культурних, коопераційних, фінансово-інвестиційних, фіскальних, політико-правових та інституційних інструментів (поєднання ініціатив у межах наукового та інноваційного, регіонального і промислового напрямів державної стратегії розвитку) стає визначальним при здійсненні різносекторальних ініціатив у структурі механізму забезпечення міжнародної конкурентоспроможності регіонів.

З’ясовано, що методика ВЕФ щодо компаративного аналізу конкурентних переваг економічних систем активно використовується при бенчмаркінгу областей України, що проводиться Фондом «Ефективне управління». Автор наголошує, що, за класифікацією ВЕФ, як Україна в цілому, так і всі національні регіони входять до групи транзитивного типу, яка характеризується переходом економічної системи від забезпечення конкурентоспроможності, що ґрунтується на факторах виробництва, до конкурентоспроможності – на основі підвищення ефективності економіки. Лідерами зазначеного рейтингу стали м. Київ (на 23 позиції перевищує рейтинг України порівняно з глобальним індексом конкурентоспроможності), Дніпропетровська, Харківська, Київська та Донецька області. Проведений компаративний аналіз прикордонних регіонів (включаючи столичні агломерації) України, Польщі, Словаччини, Угорщини та Румунії за результуючими показниками конкурентоспроможності (ВРП і ВРП на душу населення) виявив тенденцію до посилення асиметричності розвитку прикордонних територій і схильність зазначених областей України до втрати певного конкурентного потенціалу (табл. 2).

Таблиця 2

Прикордонна асиметрія (з урахуванням столичних регіонів) України, Польщі, Словаччини, Угорщини, Румунії (за показником ВРП)*

Тип регіону

Регіони країн ЄС (NUTS-2)

Регіони України

Роки

2004

2007

2009

2012 (прогноз)

ВРП, млн. євро

Регіони зі спільним кордоном

Люблінське воєводство (PL31)

Волинська обл.

1:10,7

1:8,3

1:10,5

1:9,4

Підкарпатське воєводство (PL32)

Львівська обл.

1:3,7

1:2,9

1:3,5

1:3,1

Східна Словаччина (SK04)

Закарпатська обл.

1:9,1

1:7,2

1:10,7

1:10,1

Північна Угорщина (HU32)



1:6,2

1:7,7

1:9,1

Північно-Західна Румунія (RO11)

Івано-Франківська обл.

1:6,7

1:7,6

1:8,6


1:9,3

Північно-Східна Румунія (RO21)

Чернівецька обл.

1:14,6

1:14,3

1:16,4

1:16,5

Південно-Східна Румунія (RO22)

Одеська обл.

1:2,9

1:2,8

1:2,8

1:2,7

Столичні регіони

Центральна Угорщина (HU10)

м. Київ



1:2,4

1:2,9

1:3,4

Мазовецьке воєводство (PL12)

1:4,5

1:3,4

1:4,4

1:3,9

Бухарестський регіон (RO32)

1:1,3

1:1,5

1:1,9

1:2,0

Братиславський край(SK01)

1:0,9

1:0,7

1:1,1

1:1,1

^ ВРП на душу населення, євро

Регіони зі спільним кордоном

Люблінське воєводство (PL31)

Волинська обл.

1:10,5

1:6,6

1:8,9

1:6,8

Підкарпатське воєводство (PL32)

Львівська обл.

1:9,3

1:5,8

1:7,6

1:5,7

Східна Словаччина (SK04)

Закарпатська обл.

1:14,2

1:9,4

1:12,4

1:10,0

Північна Угорщина (HU32)

1:14,0

1:8,0

1:10,7

1:7,5

Північно-Західна Румунія (RO11)

Івано-Франківська обл.

1:9,0

1:6,9

1:8,8


1:7,8

Північно-Східна Румунія (RO21)

Чернівецька обл.

1:9,4

1:6,2

1:8,0

1:6,4

Південно-Східна Румунія (RO22)

Одеська обл.

1:6,4

1:4,2

1:4,8

1:3,6

Столичні регіони

Центральна Угорщина (HU10)

м. Київ

1:6,3

1:3,6

1:4,5

1:3,1

Мазовецьке воєводство (PL12)

1:4,8

1:3,0

1:4,1

1:3,2

Бухарестський регіон (RO32)

1:4,2

1:3,2

1:4,6

1:4,2

Братиславський край(SK01)

1:8,0

1:5,5

1:7,4

1:6,3

*Розраховано автором на основі статистичних даних www.ukrstat.gov.ua, epp.eurostat.ec.europa.eu


Спостерігається значний рівень зростаючої дивергенції регіонів у зв’язку з низькою ефективністю впровадження результатів інтелектуальної праці у виробничий процес, через високий рівень концентрації наявних традиційних і новітніх ресурсів у столичній агломерації та окремих великих містах (міста Харків, Дніпропетровськ, Одеса, Запоріжжя, Львів). Встановлено, що на 7 регіонів України з найбільшим значенням показника економічно активного населення у віці 15 – 70 років припадає близько 46% загальнонаціонального людського капіталу. Майже 60% загальної вартості фінансування НДДКР в країні припадає на м. Київ і Харківську область. Отже, інтелектуальний капітал цих регіонів стає основою розвитку конкурентних переваг на національному рівні.

Аналізуючи інтелектуальну складову конкурентоспроможності регіонів України, автор виявив тенденцію до загострення таких ключових проблем: недостатній рівень розвитку інтернаціоналізації коопераційних зв’язків між суб’єктами економічної діяльності в регіонах, низький рівень фінансування наукових досліджень фундаментального і прикладного характеру, старіння населення. Фактично ефективність проектів, що реалізуються в регіонах, значно знижується за рахунок впливу сукупності таких факторів: відсутність загальнонаціональної стратегії забезпечення міжнародної конкурентоспроможності таксономічних одиниць, незбалансованість різних напрямів економічної політики на національному рівні, неефективність рішень управлінських органів, негнучка фінансова політика стосовно підтримки бізнесу та активізації інноваційно-інвестиційної діяльності на мезорівні тощо.

У межах вдосконалення механізму забезпечення високого конкурентного статусу регіонів України автором запропоновано впроваджувати диверсифікований підхід до кожного регіону залежно від напряму його спеціалізації; посилити фінансовий механізм регіональної інноваційної політики; розробити і реалізувати комплекс ініціатив зі стимулювання інтелектуального розвитку регіонів – фінансових (схема гарантій для фінансування інновацій, інноваційно-орієнтовані державні закупівлі); інфраструктурних (компетентні центри, відкриті наукові ринки для знань з відкритим доступом до ресурсів); інституційних (крос-кордонні дослідні центри і мережі) та ін. Підвищення позитивного ефекту від впровадження зазначених інструментів відбуватиметься в контексті удосконалення організаційно-інституційної структури регіональної економіки, забезпечення прозорості розподілення фінансових інструментів регіонального розвитку, а також збільшення рівня ефективності і посилення контролю за реалізацією регіональних стратегій розвитку.

  1   2

Схожі:

Міністерство освіти І науки, молоді та спорту україни державний вищий навчальний заклад «київський національний економічний університет імені вадима гетьмана» ларіна ольга григорівна iconМіністерство освіти І науки, молоді та спорту україни державний вищий навчальний заклад «Київський національний економічний університет імені вадима гетьмана»
Вченою радою двнз «Київський національний економічний університет імені Вадима Гетьмана»
Міністерство освіти І науки, молоді та спорту україни державний вищий навчальний заклад «київський національний економічний університет імені вадима гетьмана» ларіна ольга григорівна iconМіністерство освіти І науки, молоді та спорту державний вищий навчальний заклад «київський національний економічний університет імені вадима гетьмана» толочко анна олексіївна
Робота виконана на кафедрі міжнародного менеджменту двнз «Київський національний економічний університет імені Вадима Гетьмана» Міністерства...
Міністерство освіти І науки, молоді та спорту україни державний вищий навчальний заклад «київський національний економічний університет імені вадима гетьмана» ларіна ольга григорівна iconМіністерство освіти і науки, молоді та спорту України Державний вищий навчальний заклад «Київський національний економічний університет імені Вадима Гетьмана»
Державний вищий навчальний заклад Київський національний економічний університет
Міністерство освіти І науки, молоді та спорту україни державний вищий навчальний заклад «київський національний економічний університет імені вадима гетьмана» ларіна ольга григорівна iconМіністерство освіти і науки, молоді та спорту України Державний вищий навчальний заклад «Київський національний економічний університет імені Вадима Гетьмана»
Державний вищий навчальний заклад Київський національний економічний університет
Міністерство освіти І науки, молоді та спорту україни державний вищий навчальний заклад «київський національний економічний університет імені вадима гетьмана» ларіна ольга григорівна iconМіністерство освіти І науки, молоді та спорту україни державний вищий навчальний заклад «київський національний економічний університет імені вадима гетьмана» бойко світлана василівна
Роботу виконано на кафедрі фінансів двнз «Київський національний економічний університет імені Вадима Гетьмана» Міністерства освіти...
Міністерство освіти І науки, молоді та спорту україни державний вищий навчальний заклад «київський національний економічний університет імені вадима гетьмана» ларіна ольга григорівна iconМіністерство освіти І науки, молоді та спорту україни державний вищий навчальний заклад «київський національний економічний університет імені вадима гетьмана» юрса михайло якович
Робота виконана на кафедрі міжнародних фінансів двнз «Київський національний економічний університет імені Вадима Гетьмана» Міністерства...
Міністерство освіти І науки, молоді та спорту україни державний вищий навчальний заклад «київський національний економічний університет імені вадима гетьмана» ларіна ольга григорівна iconМіністерство освіти І науки, молоді та спорту україни державний вищий навчальний заклад «київський національний економічний університет імені вадима гетьмана» верба вероніка анатоліївна
Робота виконана на кафедрі стратегії підприємств двнз „Київський національний економічний університет імені Вадима Гетьмана” Міністерства...
Міністерство освіти І науки, молоді та спорту україни державний вищий навчальний заклад «київський національний економічний університет імені вадима гетьмана» ларіна ольга григорівна iconМіністерство освіти І науки, молоді та спорту україни державний вищий навчальний заклад «київський національний економічний університет імені вадима гетьмана» гжесюк аліна олександрівна
Робота виконана на кафедрі міжнародної торгівлі двнз «Київський національний економічний університет імені Вадима Гетьмана» Міністерства...
Міністерство освіти І науки, молоді та спорту україни державний вищий навчальний заклад «київський національний економічний університет імені вадима гетьмана» ларіна ольга григорівна iconМіністерство освіти І науки, молоді та спорту україни державний вищий навчальний заклад «київський національний економічний університет імені вадима гетьмана» лавріненко олена валеріївна
Роботу виконано на кафедрі міжнародних фінансів двнз «Київський національний економічний університет імені Вадима Гетьмана» Міністерства...
Міністерство освіти І науки, молоді та спорту україни державний вищий навчальний заклад «київський національний економічний університет імені вадима гетьмана» ларіна ольга григорівна iconМіністерство освіти І науки, молоді та спорту україни державний вищий навчальний заклад «київський національний економічний університет імені вадима гетьмана» троян ірина анатоліївна
Робота виконана на кафедрі міжнародної торгівлі двнз «Київський національний економічний університет імені Вадима Гетьмана» Міністерства...
Додайте кнопку на своєму сайті:
Документи


База даних захищена авторським правом ©zavantag.com 2000-2013
При копіюванні матеріалу обов'язкове зазначення активного посилання відкритою для індексації.
звернутися до адміністрації
Документи