Якубенко Валерій Дем’янович удк 330. 342. 146 icon

Якубенко Валерій Дем’янович удк 330. 342. 146




НазваЯкубенко Валерій Дем’янович удк 330. 342. 146
Сторінка1/4
Дата25.02.2014
Розмір0.62 Mb.
ТипАвтореферат
  1   2   3   4



КИЇВСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ ЕКОНОМІЧНИЙ УНІВЕРСИТЕТ




Якубенко Валерій Дем’янович




УДК 330.342.146




БАЗИСНІ ІНСТИТУТИ У ТРАНСФОРМАЦІЙНІЙ ЕКОНОМІЦІ




Спеціальність 08.01.01 – економічна теорія




АВТОРЕФЕРАТ
дисертації на здобуття наукового ступеня
доктора економічних наук



Київ — 2005

Дисертацією є рукопис.

Робота виконана в Київському національному економічному університеті

Міністерства освіти і науки України, м. Київ

^ Науковий консультант: член-кореспондент Національної академії наук України, доктор економічних наук, професор

САВЧУК Володимир Сафронович,

Київський національний економічний

університет,

проректор з наукової роботи, завідувач кафедри
політичної економії обліково-економічних факультетів

^ Офіційні опоненти: доктор економічних наук, доцент

КВАСНЮК Борис Євгенович,

Інститут економічного прогнозування НАН України, заступник директора інституту

доктор економічних наук, професор

^ ЗАДОЯ Анатолій Олександрович,

Дніпропетровський університет бізнесу та права, ректор

доктор економічних наук, доцент

ПРУТСЬКА Олена Олексіївна,

Вінницький торговельно-економічний інститут Київського національного торговельно-економічного університету, декан факультету підприємництва.


^ Провідна установа: Інститут світової економіки і міжнародних відносин НАН України, відділ глобальних систем сучасної цивілізації, м. Київ

Захист відбудеться «_16_» вересня 2005 р. о 1400 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради Д 26.006.03 в Київському національному економічному університеті за адресою: 03680, м. Київ, просп. Перемоги, 54/1, ауд. 317.

З дисертацією можна ознайомитись у бібліотеці Київського національного економічного університету за адресою: 03680, м. Київ, проспект Перемоги, 54/1, ауд. 201.

Автореферат розісланий «_16_» серпня 2005 р.

Вчений секретар
спеціалізованої вченої ради,
доктор економічних наук, професор Фукс А. Е.


^ ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ


Актуальність теми. Питання про базисні інститути в економічній науці не нове, а в більш конкретній постановці, як питання про власність, владу, управління, працю, взагалі є традиційним та домінуючим в політекономії, політології, праві, менеджменті. При цьому реалії поділу суспільствознавства (з тією ж значущістю та підґрунтям, що й суспільний поділ праці), відпочкування, відособлення з синкретичного кола суспільних наук філософії, права, політекономії, соціології, політології, тощо ще з часів Гегеля та А. Сміта супроводжувалися роз’єднанням, «закріпленням» окремих базисних інститутів за певними галузями гуманітарного та суспільного знання. Філософія «залишила за собою» формування логічних конструкцій змісту (перш за все) власності та влади, власність по суті «поділена» (не без перетягування єдиної ковдри на себе) на «сфери впливу» між політекономією та правом, влада вважається «недоторканою для інших» базисною політологічною категорією, дослідження проблем управління «закріплене» за комплексом дисциплін менеджменту (який, схоже, сьогодні вже «відрікся» від свого політекономічного коріння), а проблеми праці взагалі «роз­порошені» між багатьма складовими суспільствознавства.

Мабуть, лише в сучасній інституціональній теорії (від Т. Веблена, Д. Гелбрейта до Д. Норта, О. Уільямсона, французького, а в останній час російського інституціоналізму) відчутні інтеграційні тенденції щодо методології дослідження влади, власності, управління, праці в їх єдності, парних та множинних взаємозв’язках, конституюючих інституціональну підсистему економіки. Поставлене К. Марксом питання про вирішальне значення аналізу специфіки єдності та розриву праці та власності в обґрунтуванні матеріалістичного розуміння історії з одного боку, а з іншого — його теза про відрив капіталу-власності від капіталу-функції вже в «старому» інституціоналізмі актуалізується як проблема єдності та розриву власності, влади та управління при визначенні протиріч корпоративної вертикалі (А. Берлі, Г. Мінз, Д. Гелбрейт, багато інших), а в неоінституціоналізмі переводиться в площину аналізу прав власності, контрактів, агентських угод, тощо (Р. Коуз, А. Алчіан, О. Уільямсон).

Ця ж проблема із зрозумілою для радянських часів ідеологізацією та примітивізацією залишалася центральною в політекономії соціалізму. При цьому, якщо єдність (на відміну від «капіталістично-експлуататорського» розриву) соціалістичної власності та праці постулатно покладалася в основу економічних відносин соціалізму, то розрив державної власності та оператив­ного управління з виходом на «сумісно-поділену» власність при соціалізмі (достатньо смілива для 1948 року ідея дещо підзабутого А. Венедиктова) розглядався як аргумент, який відображав специфіку «недокомуністичності» цих відносин. Серед резонансних вітчизняних політекономічних робіт 60—70-х років, присвячених аналізу взаємовідносин власності та управління, слід також назвати дуже цікаву для тих часів книгу С. Меншикова «Міліонери та менеджери» (по суті — варіація на тему Берлі та Мінза 1932 p.).

Вихід за рамки аналізу парних взаємозв’язків базисних економічних інститутів у вітчизняній (радянській) політекономії, мабуть, слід пов’язувати з публікацією в 1971 р. книги І. Беглова «США: Собственность и власть». Практично з цією ж назвою, але дещо нижчим рівнем фундаментальності в 1980 році вийшла монографія І. Майбороди «Современный капитализм: собственность, управление, власть». Цей надто короткий перелік практично можна завершити докторською дисертацією пострадянських часів Г. Задорожного «Власність, управління та економічна влада: проблеми взаємозв’язку в економічній системі суспільства» (1996 p.). В рамках цього же напрямку в останні часи вийшли докторські дисертації О. Чаусовського та В. Дементьєва.

Без сумніву, інститути власності, влади, управління, праці, особливо в їх прикладанні до корпоративного сектору економіки є такими, що потребують подальшого опрацювання. Серед російських вчених, що активно викорис­товують неоінституціональні концепції слід виділити С. Авдашеву, В. Автономова, О. Анан’їна, А. Аузана, Р. Капелюшнікова, Я. Кузьмінова, Ю. Латова, В. Маєвського, С. Малахова, В. Мау, А. Нестеренко, Р. Нурєєва, О. Олійника, В. Полтеровича, В. Радаєва, В. Тамбовцева, Л. Тимофєєва, А. Шаститко, А. Яковлева та інших.

В українській економічній науці інституціональні підходи поки що не набули достатнього розповсюдження і не посіли відповідного місця. В працях визнаних українських вчених — А. Гальчинського, В. Гейця, А. Гриценка, Б. Кваснюка, П. Леоненка, Д. Лук’яненка, С. Мочерного, В. Савчука, Ю. Пахомова, О. Філіпенка, А. Чухна, І. Школи та ін. деякі постулати інституціональної теорії часом згадуються, але мають неосновне, допоміжне значення. Окремі положення інституціональної теорії висвітлені в розробках А. Бебела (проблеми трансформаційної економіки), О. Бєляєва (аналіз державного регулювання перехідної економіки), І. Бочана (інституціональні фактори розвитку приватного сектору), С. Верстюка (проблема корупції і рентоорієнтованої поведінки), Ю. Зайцева (економічна трансформація), К. Кривенка (проблеми структуризації економічної системи), І. Лазні (теорія прав власності), І. Малого (проблеми відтворення в інституціональному контексті), О. Мельника (фінансові інститути), В. Новицького (філософія цивілізаційного підходу), О. Прутської (інституціо­нальна поведінка), В. Рибалкіна (теорія прав власності), С. Степаненка (методологія інституціоналізму), В. Тарасевича (економічна сінергетика), Н. Татаренко (глобалістика), К. Фонкич (теорія пошуку ренти) та ін.

Проблеми корпоративного сектору трансформаційної економіки розробляються в працях В. Євтушевського, А. Задої, Ю. Петруні та вузького кола інших фахівців.

При всій обмеженості публікацій сказати, що сучасна політекономія не вважає парні та множинні зв’язки базисних економічних інститутів предметом свого дослідження, важко. Скоріше, мова тут може йти про складності визначення можливостей та меж політекономічного аналізу безлічі витоків та результатів комбінацій, що притаманні взаємозв’язкам власності, влади, управління, праці. Особливо це стосується тих економічних систем, сфер діяльності та економічної поведінки, які, перебуваючи в трансформаційному стані, потребують принципових та довготривалих інституціональних перетворень. Українська економіка — одна з них, що природно висуває проблеми її інституціональної трансформації на перший план.

^ Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами.

Дисертаційна робота виконана відповідно до плану науково-дослідних робіт кафедри політичної економії обліково-економічних факультетів Київського національного економічного університету за темою «Законо­мірності і особливості становлення нової економічної системи в Україні» (номер державної реєстрації № 0101V002949). Особистий внесок здобувача у розробку цієї теми полягає у дослідженні рефлексивних, парних та множинних зв’язків базисних економічних інститутів в умовах становлення нової економічної системи в Україні (розділ 2 «Базисні інститути: власність, влада, управління, праця» та підрозділи: 2.1. відносини та права власності; 2.2. інституціональний зміст та форми прояву владних відносин; 2.3. інститут управління; 2.4. праця як базисний економічний інститут).

Мета та задачі дослідження. Метою дисертації є визначення місця та ролі базисних інститутів в структуроутворенні інституціональної підсистеми економіки в умовах трансформаційного періоду.

Для досягнення цієї мети в роботі вирішувались такі завдання:

  • узагальнити і систематизувати підходи, що використовуються інституціональною теорією для пояснення змісту інститутів власності, влади, управління, праці;

  • дослідити рефлексивні, транзитивні та множинні зв’язки базисних економічних інститутів;

  • виявити закономірності інституціональних змін та їх вплив на процеси ринкової трансформації;

  • визначити причини, прояви та соціально-економічні наслідки прийнятих моделей в структурі корпоративного сектору економіки;

  • проаналізувати вплив корпоративних зрушень на процес соціалізації економіки.

Вирішення цих завдань, на наш погляд, сприятиме більш глибокому усвідомленню сутності проблем і суперечностей в процесах трансформації економіки України, а також дозволить провести необхідні уточнення в стратегії і тактиці ринкових перетворень.

^ Об’єктом дослідження є процес інституціоналізації трансформаційної економіки.

Предметом дослідження є взаємозв’язки базисних економічних інститутів особливо в їх прикладанні до корпоративного сектору економіки.

^ Методи дослідження дисертаційної роботи є загальновідомими: загальнонаукові методи наукового пізнання та методи, специфіковані потребами аналізу, які випливають з окреслених завдань предмету дослідження.

У дисертації здобувач, в рамках системного підходу, використовував методологічні інструменти різних напрямків і шкіл у політичній економії та економічній теорії: класичної політичної економії, марксизму, маржиналізму, німецької історичної школи, інституціоналізму та неоінституціоналізму, кейнсіанства, ордолібералізму, монетаризму, теорій суспільного вибору, глобалістики. Однак саме системний підхід, який дозволив провести системний аналіз взаємовпливів ринкових і соціальних законів, економічних і соціальних сфер та інститутів, як елементів певної метасистеми, забезпечив визначення слабких сторін у стратегії та механізмах трансформації українського суспільства, формулювання деяких принципів та напрямків корекції цих механізмів із позицій гармонізації інтересів усіх суб’єктів ринкових перетворень на основі їх соціалізації.

Інформаційною базою дослідження стала наукова монографічна література, статті зарубіжних і вітчизняних вчених у періодичних виданнях, законодавчі та нормативні акти вищих державних органів, Держкомстату України, результати соціологічних досліджень, офіційні публікації МВФ і Світового банку тощо.

^ Наукова новизна одержаних результатів, що виносяться на захист, полягає в наступному:

Уперше:

— обґрунтовані можливості методологічного розмежування «старого» та неоінституціалізму з позицій концептуального підходу «речі — властивості — відношення»: якщо «старий» інституціоналізм в найбільш загальному вигляді приділяє увагу скоріше аналізу речей в їх рефлексивності та протиріччях парних сторін, тобто того, що може бути представлене у вигляді елемента, обмеженого та специфікованого певними рамками (наприклад, фірма), то в неоінституціоналізмі, згідно з його методологією, межі між річчю (елементом) та властивостями цих елементів вже не мають значення. Ця недостатньо висвітлена розбіжність методологій «старого» й неоінституціоналізму з боку не метода, а предмета дослідження, є принциповою у визначенні еволюції інституціональної теорії;

— здійснена систематизація ключових категорій інституціональної парадигми, до яких слід віднести такі: інститут, права власності, трансакційні витрати, контрактні відносини, ієрархію, організацію, корпорацію, еволюційні зміни. Їх структуризація в логіко-історичному контексті, може вважатися за інновацію;

— доведено, що в рамках сучасної теорії трансформаційної економічної системи для формаційного підходу зміна домінант у факторній структурі економіки призводить до змін в суб’єктній підсистемі; в рамках цивілізаційного підходу інституціональні зміни є лише іншим виразом та підґрунтям змін цивілізаційних структуроутворень; для постіндустріальної парадигми факторні зрушення є лише іншим виміром, зміною домінант у відтворювальному процесі; інституціонально-еволюційний підхід до аналізу трансформаційної економіки передбачає розгляд впливу інституціональних змін на можливості та ефективність макроекономічного відтворення;

— запропоновано ввести в широкий науковий обіг в якості категорії економічної теорії такого поняття, як базисні економічні інститути — власність, владу, управління, працю. Вони є базисними економічними інститутами, оскільки виступають для їх носіїв підставою отримання вменених доходів, й саме функція «вменення», суспільного визнання та правового закріплення «справедливості» отримання чотирьох специфікованих типів доходів (прибутку, ренти, підприємницького доходу, заробітної плати) — головне в правилах гри, які диктуються власністю, владою, управлінням, працею;

— проведений аналіз рефлексивних форм та парних взаємозв’язків базисних економічних інститутів, результатом якого є обґрунтування висновку, що вказані інститути становлять «каркас», соціально-економічний зміст інституціональної підсис­теми економіки;

— виявлено місце та роль інституціональної підсистеми серед інших — суб’єктної, факторної, відтворювальної, аналіз взаємозв’язків яких дає підстави для висновку про їх цілісність у процесі структуроутворення в цілісність більш високого порядку — економічної системи;

— доведено, що трансформаційні процеси (перш за все на макрорівні), які знаходяться принципово в різних просторових та часових вимірах неможливо аналізувати з позицій позитивних чи нормативних міркувань про їх «здійснення».

Уточнено:

  • застосування термінів власності, влади, управління, праці в контексті сучасної інституціональної парадигми;

  • поглиблено розуміння феномену ефективного власника в сучасний політ­економічній полеміці щодо критеріїв, форм та наслідків рентоорієнтованої поведінки.

Дістали подальшого розвитку:

  • методологія дослідження впливу інституціональної складової на процес трансформації економічної системи. При цьому сформульований висновок, що сучасні економічні відносини варто визначати скоріше як корпоративні, а орієнтирами трансформаційної економіки повинна виступати скоріше не ринкова, а корпоративна модель економічної системи;

  • узагальнення світового досвіду системи корпоративного управління та визначення можливостей його використання в Україні з урахуванням особливостей трансформації її економічної системи.

^ Практичне значення одержаних результатів. Теоретична і прикладна цінність одержаних наукових результатів полягає в подальшому розвитку теорії трансформаційної економіки, а також у розробці рекомендацій щодо прискорення інституціональних змін з метою впливу на економічну поведінку з урахуванням національної специфіки.

Отримані наукові результати є, насамперед, теоретико-методологічною базою поглиблення досліджень проблем поєднання економічних та позаекономічних факторів соціально-економічного розвитку, пошуку сучасних форм мотивації праці, які б сприяли зростанню ефективності та продуктивності, праці, становленню якісно нової системи виробничих відносин, забезпеченню більш високого рівня реалізації принципу соціальної справедливості у суспільстві, соціальному розвитку громадян держави. Висновки, пропозиції, рекомендації, сформульовані в дисертаційній роботі можуть стати базою при визначенні цілей, принципів, інструментів системної економічної політики, яка б виходила із приорітетності економічних та соціальних потреб працівника, соціального статусу людини, як громадянина, власника інтелектуальних та професійних ресурсів.

Наукові розробки і практичні рекомендації дисертаційного дослідження були використані при підготовці матеріалів для органів державної влади, направлених до Міністерства економіки та з питань європейської інтеграції України (Напрями та механізми удосконалення управління державною власністю (наукова доповідь). — К.: Об’єднаний інститут економіки НАН України. — 2004. — 60 с. — вихідний № 122-13/627 від 30.12.04.) та Адміністрації Президента України (Стратегічні напрями модернізації інституційної системи України (науково-аналітична доповідь). — К.: Об’єднаний інститут економіки НАН України. — 2004. — 37 с. — вихідний № 122-13/296 від 30.06.04.) — Довідка Об’єднаного інституту економіки НАН України № 122-9/266 від 3.06.2005 р.

Запропоновані у роботі рекомендації щодо організації процесу формування певних соціальних інститутів та інструментів мотиваційного характеру в умовах системної трансформації економіки України прийняті до впровадження Науково-дослідним економічним інститутом Міністерства економіки та з питань європейської інтеграції України (довідка № 11/185 від 01.06.2005 р.), Науково-дослідним інститутом економічного розвитку (довідка № 13/14-01 від 06.06.2005 р.).

Окремі положення і висновки дисертації використані в процесі викладання курсів «Політична економія», «Перехідна економіка», що викладаються в Київському національному економічному університеті (довідка від 20.05.2005 р.).

^ Особистий внесок здобувача. Дисертаційна робота є самостійно виконаною працею, у якій викладено авторські розробки стосовно змісту та особливостей прояву базисних економічних інститутів в перехідній економіці. З наукових праць, опублікованих у співавторстві, у дисертаційній роботі використано лише ті положення та ідеї, які отримані автором особисто.

^ Апробація результатів дисертації. Положення і висновки дисертаційного дослідження доповідались на наукових і науково-практичних конференціях різних рівнів. Серед них, зокрема: тези доповідей обласної науково-практичної конференції молодих вчених «Углубление перестройки хозяйственного механизма на современном этапе: теория, опыт, проблемы» (Кривий Ріг, 1989); тези доповідей та виступів науково-практичної конференції «Управление становления и развития социалистического хозяйственного механизма в условиях экономической самостоятельности региона» (Чернівці, 1990); матеріали конференції «Теория и практика перестройки хозяйственного механизма» (Київ, 1990); матеріали республіканської науково-практичної конференції «Социально-экономические проблемы перестройки» (Кривий Ріг, 1991); тези міжнародної науково-практичної конференції «Механизмы управления в свободных экономических зонах» (Чернівці, 1993); тези міжнародної науково-практичної конференції «Вільна економічна зона — як форма регіонального розвитку» (Чернівці, 1994); матеріали міжнародної науково-практичної конференції «Проблеми економічної політики у вільних економічних зонах» (Чернівці, 1995); наукові доповіді та матеріали конференції «Організаційно-економічне забезпечення функціонування локальних (точкових) вільних економічних зон в Україні» (Чернівці, 1996); наукові доповіді міжнародної науково-практичної конференції «Реструктуризація економіки та інвестиції в Україні» (Чернівці, 1998); матеріали міжнародної науково-практичної конференції «Реструктуризація економіки та інвестиції в Україні» (Чернівці, 1998); тези X міжнародної науково-практичної конференції «Сучасна інноваційно-промислова політика України: інвестиційні пріоритети та інфраструктура» (Чернівці, 1999); матеріали міжнародної науково-практичної конференції «Проблеми та перспективи розвитку економіки України в умовах ринкової трансформації» (Дніпропетровськ, 1999); Матеріали XI Міжнародної науково-практичної конференції у двох томах «Стратегія економічного розвитку в умовах глобалізації» (Чернівці, 2000); матеріали міжнародної науково-методичної конференції «Еволюція економічного розвитку та економічних теорій (проблеми дослідження та викладання)» (Київ, 2000); матеріали XIV міжнародної науково-практичної конференції (Чернівці, 2004); міжнародна науково-практична конференція «Соціально-економічні проблеми сталого розвитку українського суспільства» (Мелітополь, 2004).

Публікації. За темою дисертації опубліковано 48 наукових праць, загальним обсягом 32,4 др. арк., з яких автору належить 30,18 др. арк., серед них видана без співавторів монографія загальним обсягом 14,64 др. арк., 22 статті у наукових фахових виданнях обсягом 10,5 др. арк., крім того 10 наукових праць обсягом 2,8 др. арк., опублікованих в інших виданнях та матеріали і тези 15 доповідей та виступів на конференціях (2,24 др. арк.)

^ Обсяг і структура роботи. Дисертація складається зі вступу, 5 розділів (12 підрозділів), висновків, списку використаних джерел, додатків. Обсяг дисертації — 384 сторінок, в тому числі 19 таблиць на 10 сторінках, 25 рисунків на 9 сторінках та 12 графіків на 4 сторінках. Список використаних джерел містить 289 назв, додатки включають 4 довідки на 4 сторінках.

  1   2   3   4

Схожі:

Якубенко Валерій Дем’янович удк 330. 342. 146 iconВиктор Янович Балтайтис донецкий национальный технический университет виктор Янович Балтайтис
Виктор Янович Балтайтис. К 100-летию со дня рождения./Сост. Л. Д. Ковалева. Донецк. 2008. – 95 с
Якубенко Валерій Дем’янович удк 330. 342. 146 iconІмені академіка степана дем’янчука р. М. Літнарович виклик на науковий поєдинок рівне, 2010 удк 001. 891
Міжнародний економіко-гуманітарний університет                         імені академіка степана дем’янчука
Якубенко Валерій Дем’янович удк 330. 342. 146 iconУдк 342. 2 Є. Ю. Захаров
По сприяють зменшенню організованого насильства, здійснюваного державою. Для цього вони працюють одночасно в трьох напрямках
Якубенко Валерій Дем’янович удк 330. 342. 146 iconУдк 342. 7 © 2010 р. О. В
Правосвідомість та правова культура, як невід’ємні складові конституційного обов’язку додержуватися конституції україни та законів...
Якубенко Валерій Дем’янович удк 330. 342. 146 iconУдк 342. 5 Яковенко Д. А., проф
Проблемы организации эффективного финансового контроля при переходе на бюджетирование, ориентированное на результат и “программный”...
Якубенко Валерій Дем’янович удк 330. 342. 146 iconКвітень 2005 р. Економічна наука ( удк 330 )
move to 0-16886965
Якубенко Валерій Дем’янович удк 330. 342. 146 iconГрудень 2004 р. Економічна наука ( удк 330. 1 )
move to 0-16886963
Якубенко Валерій Дем’янович удк 330. 342. 146 iconТравень 2005 р. Економічна наука ( удк 330 )
move to 0-16886966
Якубенко Валерій Дем’янович удк 330. 342. 146 iconІвано-Франківськ
Телефон: тел. 0 (342) 50-76-22 begin of the skype highlighting              0 (342) 50-76-22      end of the skype highlighting,...
Якубенко Валерій Дем’янович удк 330. 342. 146 iconБерезень 2005 р. Економічна наука ( удк 330. 101 )
move to 0-16927853
Додайте кнопку на своєму сайті:
Документи


База даних захищена авторським правом ©zavantag.com 2000-2013
При копіюванні матеріалу обов'язкове зазначення активного посилання відкритою для індексації.
звернутися до адміністрації
Документи