Основні засади розвитку вищої освіти україни в контексті болонського процесу icon

Основні засади розвитку вищої освіти україни в контексті болонського процесу




Скачати 106.71 Kb.
НазваОсновні засади розвитку вищої освіти україни в контексті болонського процесу
Дата31.07.2012
Розмір106.71 Kb.
ТипДокументи

ОСНОВНІ ЗАСАДИ РОЗВИТКУ ВИЩОЇ ОСВІТИ УКРАЇНИ В КОНТЕКСТІ БОЛОНСЬКОГО ПРОЦЕСУ

РЕФОРМУВАННЯ ВИЩОЇ ОСВІТИ І БОЛОНСЬКИЙ ПРОЦЕС

Два дні представники Ради Європи ознайомлювали керівників україн­ських інститутів, університетів та академій із шляхами реалізації в європейсь­ких країнах ідей та мети Болонського процесу. Водночас ректори вітчизняних ВНЗ показали закордонним учасникам на прикладах роботи провідних універси­тетів України, що оновлення української вищої школи корелюється з ідеями Бо­лоньї. Однак для входження в Болонський процес цього замало. Українській ви­щій школі потрібно ще багато зробити в цьому напрямі і водночас зберегти тра­диції, які складались у наших кращих університетах протягом багатьох років і навіть кількох століть їхньої діяльності.

«Освіта України відповідно до руху країни в Європу беззаперечно і однозначно визначила як основний напрям інтеграцію в європейський освітній простір, - зазна­чив на відкритті семінару міністр освіти і науки Василь Кремень. - Болонський про­цес, як відомо, спрямований на перетворення Європи на найбільш конкурентоспромо­жний і розвинутий освітній простір у світі. Болонською декларацією, яку підписали європейські міністри освіти 1999 року, передбачено реалізацію багатьох ідей і пере­творень. Передусім, це формування єдиного, відкритого європейського простору у сфері освіти, впровадження кредитних технологій на базі європейської системи транс­феру кредитів, стимулювання мобільності і створення умов для вільного пересування студентів, викладачів, науковців у межах європейського регіону, прийняття системи освітньо-кваліфікаційних рівнів, яка складається з двох циклів, спрощення процедури визнання кваліфікацій, що сприятиме працевлаштуванню випускників і студентів на європейському ринку праці, розвитку європейської співпраці в сфері контролю за якістю вищої освіти та підсилення європейського виміру освіти. Болонський процес завдяки істотним досягненням стає дедалі відчутнішою реалією для всієї Європи та її громадян. Перспектива приєднання України до цього процесу, - підкреслив Василь Кремень, - надає нашій країні можливість поглибити відносини з європейськими дер-жзвзмк в подальшій інтеграції до ЄС».

Україна має намір приєднатись до Болонського процесу через два роки, під час І зустрічі міністрів освіти європейських країн у Норвегії. Щоб це стало реальністю, українські вищі навчальні заклади мають провести внутрішню ревізію своєї діяльнос­ті щодо її відповідності вимогам Болоньї. Хоча зміни, які нині відбуваються в наших університетах та інститутах, корелюються з вимогами, які постають перед країнами-




претендентами на приєднання до Болонської угоди. Цьому сприяє законодавче поле української вищої школи, яке формувалось майже одночасно із принципами Болон­ського процесу.

Верховна Рада, за словами голови Комітету Верховної Ради України з питань науки і освіти ^ Станіслава Ніколаєнка, на рівні законодавства працювала над ство­ренням сприятливих умов з огляду на приєднання до Болонської угоди. Передусім, це кроки, спрямовані на демократизацію й автономність українських ВНЗ: виборність ректора і керівників структурних підрозділів, самоуправління університетів та вплив на процеси управління студентства і громадськості, створення пільгових умов щодо фінансової діяльності ВНЗ. Водночас нині, як розповів Станіслав Миколайович, ідеться про зміни до Закону «Про вищу освіту», які торкнуться і документів, що отри­мують студенти після закінчення навчання у ВНЗ, підвищення статусу наглядових рад і прозорість процесів управління в університетах та інститутах.

Стратегічно українська політика щодо вищої освіти зорієнтована на потреби особистості в подальшому працевлаштуванні, - зазначив під час семінару, пред­ставляючи систему вітчизняної вищої школи, заступник міністра освіти і науки Михайло Степко. - Це відбувається завдяки розширенню доступу до якісної освіти, що є одним із завдань Болонського процесу та міститься в документах Ради Європи.

Нині в Україні налічується 1003 вищих навчальних заклади, з яких понад три­ста здійснюють освітню діяльність на університетському рівні. Розвинутою є система ВНЗ недержавної форми власності. Щорічно до вищої школи на навчання вступають 408 тисяч осіб, що вдвічі більше ніж п'ять років тому. За кошти держави навчається 50 відсотків українських студентів, інші - за рахунок власних коштів, кредитів тощо, Український професорсько-викладацький загал - це 78 тисяч викладачів, із яких 12 відсотків - професори.

Вища освіта України забезпечує весь спектр спеціальностей, які є в усьому сві­ті. Найбільші сектори за напрямами підготовки, як розказав Михайло Филимонович,-гуманітарні і педагогічні, економічні й управлінські науки, інженерно-технічна освіта і природнича. Останнім напрямом Україна по праву пишається. Ці фахівці знані не лише на батьківщині, а й у Європі та світі.

Щодо перетворень, то нині постійно змінюється динаміка переліку напрямів і спеціальностей. Сьогодні налічується 76 напрямів підготовки - це бакалаврські про­грами. Із середини 90-х років в українській вищій школі введено систему освітніх рів­нів - неповна вища освіта (молодший спеціаліст), базова (бакалавр) і повна вища осві­та. Фактично, за словами Михайла Степка, це відповідає вимогам Болонської конвен­ції і тому, що в Європі називається «двоцикловою підготовкою».

Сьогодні в Україні затверджено стандарти для 80 спеціальностей. Якщо гово­рити про аудиторне навантаження з точки зору системи кредитів на зразок прийнятої

в країнах-учасницях системи ЕСТS, то за 3,5 року бакалавр в українських ВНЗ може набрати 225 кредитів, за чотири роки - 258, магістр - 93 кредити за півтора року, що становить 351 кредит ЕСТS. Європейська система кредитів (трансферів), за словами експерта Ради Європи С.Берган, передбачає, що бакалаврський ступінь включає 180 кредитів, а магістерський - 240.

Найважливішим серед вимог Болоньї є контроль якості. В Україні - два типи контролю. Внутрішній, пов'язаний із семестровим складанням іспитів, з ректорськи­ми контрольними, поточним тестуванням тощо. Зовнішній контроль - це державна інспекція навчальних закладів та ДАК.

Можна сказати, що українська вища школа має елементи, які відповідають ідеям і принципам Болонського процесу. Ці ідеї в своїй роботі і процесі оновлення використовують українські класичні, автентичні і водночас по-сучасному потужні університети, які добре відомі в Європі. Такі, як Львівський національний університет, Львівська політехніка, Національний технічний університет «КПІ», Харківський університет імені В.Каразіна та ще багато інших вищих навчальних закладів. Підтвердженням цього може бути й те, що під час підготовки до всеукраїнського експерименту щодо впровадження кредитно-модульної системи організації навчального процесу бажання взяти в ньому участь виявило понад чотири десятки українських університетів. А це означає, що кожен із них має свої напрацювання.

Водночас українська вища школа має безліч проблем, які треба розв'язувати незалежно від Болонського процесу і які, якщо подивитися з точки зору входження в «Європу знань», погіршують розпізнавання нашої вищої освіти у зовнішньому світі. Головними з них, на думку ректора Національного технічного університету «Київська політехніка» Михайла Згуровського, є надлишкова кількість навчальних напрямів та спеціальностей, збільшення розриву між освітянами та роботодавцями, складна для розпізнавання в Європі система наукових ступенів, а також неучасть наших універси­тетів у суспільних перетвореннях і недостатня автономія українських ВНЗ. На думку Михайла Захаровича, важливим для української вищої школи є застосування європейських стандартів якості у вітчизняній системі ліцензування і акредитації та наша участь в європейській мережі з оцінки якості у вищій освіті (ENQA). Акредитуватись мають не лише навчальні заклади і спеціальності, а й окремі освітні програми, а контроль якості має торкатись і кадрового складу університету, і матеріальної бази, а пе­редусім знань студентів, випускників щодо їхньої компетенції та спроможності від­повідати вимогам ринку праці. Щодо кредитних одиниць, аналогічних ЕСТS, то альтернативи їх упровадження в Україні немає.

Ректор Національного університету «Львівська політехніка» ^ Юрій Рудавський, посилаючись на досвід свого університету, говорить, що на шляху до входження в Болонський процес потрібно ввести кваліфікацію магістра-інженера у




систему підготовки фахівців технічного профілю, вирішити питання двоступеневості в середній школі з огляду на великий гуманітарний блок у підготовці бакалаврів. Має також відбутися зміна підходу до формування галузевих стандартів вищої освіти - від магістра до бакалавра і, нарешті, потрібна нова форма додатка до диплома, яка б від­повідала вимогам Болонської угоди і в якій була б анотація дисциплін та їх кредитний вимір.

На думку ректора Харківського національного університету ім. В.Каразіна Біля Бакірова, проблеми, що стоять перед українською вищою школою щодо входження в Болонський процес, потребують спільних зусиль університетів, органів управління національною освітою і наукою та допомоги європейських експертів. Потрібні аналіз і оцінка освітньо-професійних програм та державних стандартів освіти щодо їх узгодження із загальноприйнятими європейськими стандартами, можливостями за­стосування ЕСТS. Треба розглянути питання співставлення ступенів, можливо, об'єднання спеціальностей, назв навчальних дисциплін, залікових одиниць, систем контролю й оцінки знань тощо. Важлива проблема - створення єдиного семантичного простору з уніфікованої термінології, понятійним апаратом для спілкування з питань якості навчання та інших. Потрібні аналіз систем забезпечення гарантування й управ­ління якістю вищої освіти, вивчення практики оцінки і моніторингу якості освіти, що формується у Болонському процесі, а також детальніше ознайомлення з діяльністю міжнародних організацій, які долучилися до процесу оцінки якості.

Семінар «Реформування вищої освіти і Болонський процес» був значущим для розвитку відносин між Україною та Радою Європи. Для участі в ньому до Києва при­їхала велика і представницька делегація експертів. Спілкування ректорів вітчизняних вищих навчальних закладів з експертами було обопільно корисним. Експерти Ради Європи більше дізнались про наші навчальні заклади, їхню внутрішню структуру, процеси оновлення, розповіли про головні напрями Болонського процесу.

Важливою складовою Болонського процесу є кваліфікації. Сьогодні, коли ви­значена документально і в багатьох європейських країнах діє двоступенева або двоциклова система - бакалавр і магістр, питання кваліфікацій у загальноєвропейському розумінні є відкритим. І навіть не тому, що в Берліні міністри зосередили увагу на третьому щаблі кваліфікацій - докторському рівні. Експерт Ради Європи А.Марфі за­уважує, що нині стоїть питання навантаження, наповнення кваліфікацій. Тобто не ли­ше їх кредитна відповідність, хоча і це дуже важливо, а те, що має знати і вміти люди­на з тією чи іншою кваліфікацією - її компетентність, профіль, знання. І в Берліні на­голошувалося на необхідності детальнішого і ширшого опису кваліфікацій, які нада­ють вищі навчальні заклади на національному рівні, аби їх можна було порівнювати. Європейська спільнота нині намагається розробити критерії, за якими описува­тимуться кваліфікації, але це неможливо, на думку європейських експертів, без чітко­го уявлення, що відбувається в навчальних закладах країн-учасниць. Це полегшить процес визнання, нострифікації дипломів, дасть змогу роботодавцям розуміти різни-




цю між бакалаврами і магістрами. Це один із елементів тієї системи накопичення та акумуляції кредитів, яка є основою для мобільності студентів і науковців. Без чіткого уявлення про наповненість, зміст кваліфікацій буде складно ввести єдиний додаток до диплома, який має з'явитись у Європі згідно з домовленостями міністрів країн-учасниць Болонського процесу у 2005 році. Наповненість нерозривно пов'язана з якістю освіти, рівнем професіоналізму людини, її мобільності, конкурентоспроможності на ринку праці - головною метою створення суспільства «Європи знань».

Для нашої країни сьогодні не стоїть питання: потрібна чи ні ступенева система у вищій освіті. Сьогодні українська університетська освіта є ступеневою. Однак український роботодавець з недовірою ставиться до «бакалаврів». У фахівцях цієї кваліфікації незацікавлені економічні структури та й більшість університетів випус­кає не бакалаврів, а спеціалістів. А роботодавець має дуже приблизне уявлення про різницю між спеціалістом і магістром, відзначив ректор Київської політехніки Ми­хайло Згуровський. Працедавець, додав його колега, ректор Національного універ­ситету «Львівська політехніка» Юрій Рудавський, не знає тонкощів, але розуміє, що на магістра вчаться кращі студенти, тому вони і мають попит на вітчизняному ринку праці.

Якість освіти - на п'ятому місці серед пріоритетів Болонського процесу, але оцінка якості освіти в Європі по суті передувала Болонському процесу. В процесі мо­ніторингу на національних рівнях освіти можуть бути задіяні урядові структури, неза­лежні агенції, самі навчальні заклади та незалежні експерти. В кожній країні, гово­рить експерт Ради Європи К.Кемпбел, є хоча б одна агенція, яка займається пробле­мами якості. Є і різні об'єкти оцінки: від програм та безпосередньо навчальних закла­дів до вивчення певних проблем чи питань на загальноуніверситетському рівні, як, наприклад, у Шотландії. Якщо говорити про представництво в національних агенціях, які займаються питаннями якості освіти, то за кордоном до їх складу входять предста­вники університетів, урядових структур, незалежні експерти, а також студентство. За словами пані Кемпбел, у деяких країнах вважають, що самі університети повинні ак­редитувати свої програми, а в країнах Східної та Центральної Європи стандарти акредитації, як і в Україні, встановлює держава. Але основну відповідальність за якість несуть самі університети - вони мають її забезпечити. Викладацький склад сприяє цьому. Законодавство ж має дати університетам можливість забезпечити таку якість навчання. За словами пані Кемпбел, нині поширена практика надання громадськості інформації про якість та стандарти. Це важливо для мобільності студентів, які, звичайно, хочуть знати про те, що і як їм будуть викладати. Так як у Польщі, СІЛА, Великій Британії. На європейському рівні з учасниками Асоціації університетів працює міжнародна організація «ENQA» та «EUPASHE», яка займається навчальними закла­дами типу коледжів. Робота «ENQA» та «EUPASHE» спрямована на розроблення стандартів, процедури забезпечення якості.




Один із китів, на якому будується Болонський процес, - автономія університе­тів. Європейська спільнота розглядає їх як партнерів у побудові суспільства «Європи знань». На думку доктора П.Ніборга, не можна уявити університети без автономії. І водночас автономія, свобода щодо процесу навчання та наукових досліджень означає і підзвітність. Підзвітність передусім щодо якості навчання, рівня засвоєння студен­том матеріалу. Сьогодні, за словами доктора Ніборга, традиційні моделі управління університетів змінюються. Університети дедалі більше відчувають зовнішній вплив, і не завжди від держави, а швидше - ринкових сил та комерційних інтересів. Поширю­ється модель управління, коли університети мають наглядові ради, до яких входять поряд із представниками академічної спільноти зовнішні спостерігачі та студенти.

Усі зміни в навчальних закладах відбуваються, аби задовольнити вимоги сту­дентів до освіти. Тому одне із питань, які порушує європейська спільнота, - розши­рення участі студентського загалу в процесах управління університетів, заохочення студентства до вирішення питань умов життя і навчання в закладах освіти, якості освіти. Ці процеси властиві і українським ВНЗ. У нас на законодавчому рівні закріп­лено право вихованців університетів та інститутів на створення в межах закладу сту­дентських парламентів, сенатів, старостатів. Є і цікавий досвід, наприклад, у Львівсь­кому національному університеті ім. Івана Франка. «Ми не просто підтримуємо сту­дентські ініціативи, - розповів ректор університету Іван Вакарчук, - а прагнемо за­кріпити систему студентського самоврядування, яка б на основі певних механізмів за­безпечила активну роль студентства як суб'єкта в навчальному процесі. Йдеться про систему. Постійно відбуваються зустрічі ректора зі студентами. Один раз на місяць дві години ректор спілкується з ними з певного питання, яке стосується чи соціальних проблем, чи викладання того чи іншого предмета, чи питань самоврядування. Діють студентські центри, організації, які за підтримки ректорату випускають свої видання, у них - оцінка нашої діяльності. Це ресурс прозорості».

На семінарі експерти Ради Європи також розглянули проблему визнання квалі­фікацій у Європейському регіоні та питання забезпечення освіти впродовж життя в контексті Болонського процесу.




Схожі:

Основні засади розвитку вищої освіти україни в контексті болонського процесу iconЧебакова Ю. Г. Стратегічні завдання вдосконалення вищої освіти україни в контексті болонського процесу постановка проблеми
Стратегічні завдання вдосконалення вищої освіти україни в контексті болонського процесу
Основні засади розвитку вищої освіти україни в контексті болонського процесу iconСтратегічні завдання вдосконалення вищої освіти україни в контексті болонського процесу постановка проблеми
Стратегічні завдання вдосконалення вищої освіти україни в контексті болонського процесу
Основні засади розвитку вищої освіти україни в контексті болонського процесу iconМіністерство науки І освіти, молоді та спорту україни херсонський державний університет
України. Щоб відповідати вимогам сучасного світу, ми прагнемо зробити таку схему вищої освіти, яка була б зрозуміла всім. Проблема...
Основні засади розвитку вищої освіти україни в контексті болонського процесу iconОсновні засади Болонського процесу. Кредитно-модульна система організації навчального процесу у вищих медичних навчальних закладах
Рекомендовано Центральним методичним кабінетом з вищої медичної освіти моз україни як навчальний посібник для студентів вищих медичних...
Основні засади розвитку вищої освіти україни в контексті болонського процесу iconРоку 33-10-39
Модернізація вищої освіти в контексті Болонського процесу / До Дня знань. Кн виставка
Основні засади розвитку вищої освіти україни в контексті болонського процесу iconПрограма державного екзамену «українська мова з методикою її викладання»
Проблема врегулювання розвитку вищої освіти в Україні у контексті Болонського процесу надзвичайно актуальна. Вона вимагає підготовки...
Основні засади розвитку вищої освіти україни в контексті болонського процесу iconОсновні напрямки формування професійної культури майбутніх інженерів-педагогів у контексті Болонського процесу Постановка проблеми
Основні напрямки формування професійної культури майбутніх інженерів-педагогів у контексті Болонського процесу
Основні засади розвитку вищої освіти україни в контексті болонського процесу iconІ., Шматков Є. В. Про можливість використання різнорівневого навчання при підготовці інженерів-педагогів Постановка проблеми
Постановка проблеми. Приєднання України до Болонського процесу є суттєвим елементом входження нашої країни у світовий освітній простір....
Основні засади розвитку вищої освіти україни в контексті болонського процесу icon“затверджую”
Однією із передумов входження України до єдиної Європейської зони вищої освіти є реалізація системою вищої освіти України принципів...
Основні засади розвитку вищої освіти україни в контексті болонського процесу icon“затверджую”
Однією із передумов входження України до єдиної Європейської зони вищої освіти є реалізація системою вищої освіти України принципів...
Додайте кнопку на своєму сайті:
Документи


База даних захищена авторським правом ©zavantag.com 2000-2013
При копіюванні матеріалу обов'язкове зазначення активного посилання відкритою для індексації.
звернутися до адміністрації
Документи