Міністерство освіти І науки україни національний педагогічний університет імені м. П. Драгоманова інститут природничо-географічної освіти та екології icon

Міністерство освіти І науки україни національний педагогічний університет імені м. П. Драгоманова інститут природничо-географічної освіти та екології




НазваМіністерство освіти І науки україни національний педагогічний університет імені м. П. Драгоманова інститут природничо-географічної освіти та екології
Сторінка1/10
Дата24.08.2014
Розмір2.13 Mb.
ТипПрограма
  1   2   3   4   5   6   7   8   9   10

МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ

НАЦІОНАЛЬНИЙ ПЕДАГОГІЧНИЙ УНІВЕРСИТЕТ

ІМЕНІ М. П. ДРАГОМАНОВА
Інститут природничо-географічної освіти та екології


Затверджено” Рекомендовано

На засіданні Приймальної комісії Вченою радою Інституту природничо-

НПУ ім. М. П. Драгоманова географічної освіти та екології

Протокол №__ від «3»березня 2014р. Протокол №_ від «26» лютого 2014р.

Голова Приймальної комісії Голова Вченої ради

Андрущенко В. П. Покась В.П.


Програма вступного фахового випробування (співбесіди)

з хімії

для громадян України, іноземних громадян та осіб без громадянства,

при вступі на навчання для здобуття освітньо-кваліфікаційного рівня

«Спеціаліст»

на базі здобутого освітньо-кваліфікаційного рівня

«Бакалавр»

спеціальність 7.04010101 Хімія*

Київ – 2014

^ МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ

НАЦІОНАЛЬНИЙ ПЕДАГОГІЧНИЙ УНІВЕРСИТЕТ

ІМЕНІ М. П. ДРАГОМАНОВА
Інститут природничо-географічної освіти та екології


Затверджено” Рекомендовано

На засіданні Приймальної комісії Вченою радою Інституту природничо-

НПУ ім. М. П. Драгоманова географічної освіти та екології

Протокол №__ від «3»березня 2014р. Протокол №_ від «26» лютого 2014р.

Голова Приймальної комісії Голова Вченої ради

Андрущенко В. П. Покась В.П.


Програма вступного фахового випробування (співбесіди)

з хімії

для громадян України, іноземних громадян та осіб без громадянства,

при вступі на навчання для здобуття освітньо-кваліфікаційного рівня

«Спеціаліст», «Магістр»

на базі здобутого освітньо-кваліфікаційного рівня

«Бакалавр»

спеціальність 7.04010101 Хімія*

спеціальність 8.04010101 Хімія*

Київ – 2014


  1. ^ ПОЯСНЮВАЛЬНА ЗАПИСКА ВСТУПНОГО ФАХОВОГО ВИПРОБУВАННЯ (СПІВБЕСІДИ)

У програмі вступного фахового випробування для здобуття освітньо-кваліфікаційного рівня спеціаліст на базі освітньо-кваліфікаційного рівня бакалавр висвітлено обсяг знань, умінь і навичок з теоретичних основ та практичних курсів хімічних дисциплін: загальної, неорганічної, органічної, біоорганічної, фізичної, колоїдної, аналітичної хімії та стереохімії, хімії гетероциклічних та високомолекулярних сполук, будови речовини, основ хімічних технологій, синтезу неорганічних та органічних сполук, фізичних методів дослідження, основ хроматографії, хімії Землі і проблеми екології, хімії навколишнього середовища, основ хімічної безпеки, інформаційних технологій в хімії, техніки демонстраційного експерименту та сучасної термінології і номенклатури хімічних сполук.

Вступне випробування з хімії передбачає виявити у абітурієнтів знання про:

  • основні поняття і закони хімії, атомно-молекулярне вчення;

  • класифікацію неорганічних та органічних сполук і реакцій;

  • сучасну хімічну термінологію та номенклатуру;

  • будову атома, періодичний закон і періодичну систему елементів Д.І. Менделеєва в світлі теорії будови атома;

  • типи хімічних зв’язків і будову речовини;

  • основні поняття і закони хімічної термодинаміки та кінетики;

  • властивості розчинів, способи вираження їхнього складу;

  • теорію електролітичної дисоціації;

  • окисно-відновні процеси, стандартні електродні потенціали, ряд напруг металів;

  • окисно-відновні властивості простих речовин та основних сполук елементів з різними ступенями окиснення;

  • сучасні поняття про будову органічних сполук на основі теорії електронних зміщень: індукційного та мезомерного ефектів;

  • основні типи ізомерії органічних сполук: структурну, просторову;

  • сучасні теорії кислот і основ: Арреніуса – Оствальда, Бренстеда – Лоурі, Льюїса;

  • ациклічні вуглеводні: алкани, алкени, алкадієни, алкіни;

  • аліциклічні вуглеводні: циклоалкани, циклоалкени;

  • ароматичні вуглеводні: бензен та його гомологи, багатоядерні арени з кон­ден­сованими та ізольованими кільцями бензену;

  • галогенопохідні вуглеводнів: галогеноалкани, галогеноалкени, галогеноаре­ни, арилалкілгалогеніди;

  • нітрогеновмісні похідні вуглеводнів: нітро- та аміносполуки аліфатичного і ароматичного рядів;

  • спирти, етери, феноли;

  • альдегіди і кетони аліфатичного і ароматичного рядів;

  • карбонові кислоти всіх типів та їхні функціональні похідні;

  • білки;

  • п’яти- та шестичленні гетероциклічні сполуки; піримідинові та пуринові основи;

  • моно-, ди-, полісахариди;

  • нуклеотиди, нуклеозиди, нуклеїнові кислоти;

  • природні сполуки: терпеноїди, стероїди, алкалоїди, фенольні сполуки;

  • основи хімічних технологій;

  • високомолекулярні сполуки;

  • основні промислові та лабораторні методи синтезу неорганічних та органічних сполук;

  • застосування неорганічних і органічних речовин в науці, техніці, побуті;

  • процеси колообігу хімічних елементів, простих і складних речовин у природі, їхню екологічна роль;

  • небезпечні для здоровя людини та навколишнього середовища неорганічні та органічні токсиканти;


Вступне випробування з хімії дозволить перевірити сформовані уміння:

  • на основі періодичної системи елементів, законів хімії, рівнянь хіміч­них реакцій виконувати стехіометричні розрахунки маси, об’єму, кількості речовини, з’ясовувати причинно-наслідкові зв’язки між різними поняттями, встановлювати загальні закономірності для розвитку теоретичного мислення;

  • на основі основних законів хімії, вчення про періодичність визначати властивості атомів та їхню зміну за періодичною системою;

  • на основі законів квантової хімії, вчення про періодичну систему визначати електронні конфігурацї атомів, властивості атомів та їхню зміну в періодичній системі, передбачати тип хімічного зв’язку і на його основі властивості сполук елементів;

  • за таблицями термодинамічних величин рівнянь хімічних реакцій, розраховувати теплові ефекти та зміну ентальпії, ентропії, енергії Гіббса в різних фізико-хімічних процесах для визначення реакційної здатності речовин, напрямку реакції;

  • на основі знань термодинаміки аналізувати, інтерпретувати результати досліджень, встановлювати закономірності перебігу хімічних процесів для розвитку теоретичного мислення;

  • на основі закону діючих мас, правила Вант-Гоффа, розраховувати швидкості хімічної реакції та їхню зміну в залежності від концентрації;

  • за результатами експерименту, встановлювати залежність швидкості реакції від температури;

  • на основі закону діючих мас, загальних умов рівноваги розраховувати рівноважні концентрації речовин і константи рівноваги, з’ясовувати вплив на неї різних факторів;

  • на основі теоретичних знань з хімічної кінетики і рівноваги аналізувати, інтерпретувати результати досліджень, встановлювати зако­номірності перебігу хімічних процесів та явищ для розвитку теоретичного мислення;

  • згідно впливу різних факторів на розчинність речовин, роз­раховувати концентрації розчинів, перераховувати одну концентрацію на іншу;

  • згідно теорії електролітичної дисоціації, властивості відповідних солей розраховувати рН розчинів солей, ступінь та константи гідролізу;

  • на основі сучасної теорії розчинів електролітів, йонообмінних реакцій аналізувати, інтерпретувати експериментальні дані;

  • згідно стандартних електродних потенціалів розраховувати елек­тро­рушійні сили гальванічних елементів (ЕРС);

  • на основі теорії гетерогенних окисно-відновних процесів аналі­зува­ти, інтерпретувати експериментальні факти;

  • згідно величини окисно-відновного потенціалу, ступеня окиснення елемента прогнозувати його окисно-відновні властивості, розраховувати напрямок окисно-відновних реакцій;

  • на основі окисно-відновних властивостей речовин складати схеми окисно-відновних реакцій, урівнювати їх методом електронного балансу та напів­реакцій;

  • згідно особливостей окисно-відновних реакцій аналізувати, інтер­пре­тувати результати досліджень, встановлювати закономірності перебігу хі­міч­них процесів та явищ для розвитку теоретичного мислення;

  • враховуючи алгоритм вивчення хімії елементів за періодичною системою Д.І. Менделєєва, складати електронну формулу атома елемента за його положенням в періодичній системі, визначати ковалентні можливості атома елемента, прогнозувати склад і властивості основних неор­ганічних сполук хімічного елемента, здатність атома до комплек­со­утворення, ха­рак­теризувати основні типи комплексних сполук, окисно-відновні властивості простих речовин і сполук хімічного елемента;

  • згідно основних законів хімії аналізувати, порівнювати, узагаль­нювати окремі факти, виявляти закономірності в зміні властивостей сполук, встановлювати зв’язки між ними з метою формування наукового світогляду;

  • визначати тип гібри­ди­зації електронних орбіталей атомів та типи зв’язків у молекулах органічних спо­лук згідно з теорією напрямлених валентностей;

  • визначати вплив індукційно­го і мезомерного ефектів замісників на реакційну здатність речовин згідно з теорією електронних зміщень;

  • скла­дати структурні формули сполук та їхніх ізомерів на основі електронної будови атомів, теорії будови органічних сполук і пояснювати їхні фізичні та хімічні властивості;

  • класифікувати органічні сполуки згідно з теорією будови органічних сполук та особливостей будови характеристичних груп;

  • утворювати назви органічних сполук за тривіальною, раціональною, радикально-функціональною та систематичною (IUPAC) номенклатурами;

  • класифікувати органічні реакції згідно з теорією будови органічних сполук, особливостей хімічного зв’яз­ку та теорії електронних зміщень;

  • визначати в молекулах органічних сполук реакційні центри;

  • визначати в молекулах кислотні і основні центри, порівнювати силу органічних кислот і основ, використовуючи теорії Арреніуса, Бренстеда-Лоурі та Льюїса;

  • пояснювати та прогнозувати механізми хімічних перетворень, використовую­чи теорію будови органічних сполук, характер розподілу елект­ронної густини у молекулах;

  • на основі хімічних властивостей класів органічних сполук, здійснювати їх хіміч­ні перетворення з метою одержання сполук з наперед зазначеними властивостями;

  • на основі теоретичних знань пояснювати лабораторний експеримент як самостійне дослідження з постановкою наукової задачі, експериментальною перевіркою гіпотези і теоретичним обгрунтуванням висновків;

  • встановлювати закономірності в зміні властивостей сполук, зазначати зв’язки між ними, виявляти спільне та відмінне з метою формування наукового світогляду;

  • класифікувати хімічні речовини, явища та процеси, методи синтезу, виділення, очистки та ідентифікації хімічних сполук;

  • використовуючи знання про функціональні можливості різних класів хімічних сполук, встановлювати залежність хімічних властивостей від будови, прогнозувати продукти перетворень речовин;

  • здійснювати хімічні перетворення з метою одержання сполук різних класів та готувати реактиви для цих перетворень;

  • розраховувати хімічні та фізико-хімічні величини за формулами, рівняннями реакцій хімічних процесів;

  • аналізувати, порівнювати, узагальнювати окремі факти, аналізувати та інтерпретувати результати експериментальних досліджень та теоретичних розрахунків;

  • з’ясовувати екологічні проблеми, пов’язані з антрогенними джерелами хімічних сполук, прогнозувати можливість зменшення екологічного навантаження на навколишнє середовище;

  • на основі знань про реєстраційні номери, хімічні бази даних, служби та сервіси Інтернет здійснювати пошук специфічної хімічної інформації.

Вищезазначені знання і уміння забезпечують формування професійних компетенцій: базові знання про хімічні речовини та їхні перетворення, кінетичні та термодинамічні закономірності перебігу хімічних реакцій та фізико-хімічних процесів, фактори впливу на них; вміння прогнозувати властивості елементів, сполук та продуктів реакцій; володіння методами спостереження, опису, ідентифікації, класифікації хімічних об’єктів; вибір реагентів для забезпечення проведення аналізів речовин; сучасні уявлення про будову речовин; здатність застосовувати основні методи хімічного та фізико-хімічного аналізу для встановлення якісного та кількісного складу речовин, аналізу природних об’єктів; знання механізмів хімічних реакцій; сучасні уявлення про будову атома та хімічний зв’язок, про основи квантової механіки; найпростіші задачі та розрахунки квантової хімії; здатність здійснювати розрахунки на приготування розчинів, вираження складу розчинів, визначати концентрацію розчинів; здатність здійснювати розрахунки, використовуючи основні закони хімії; навички роботи з хімічним посудом та лабораторним обладнанням; уявлення про сучасні досягнення хімічної науки, розуміння її ролі в науковому світогляді; базові знання про методи лабораторного та промислового синтезу хімічних сполук; сучасні уявлення про хімічне виробництво, його вплив на навколишнє середовище; уявлення про хімічні речовини – забруднювачі навколишнього середовища, їх трансформацію; базові знання про основи екології, принципи оптимального природокористування; сучасні уявлення про принципи екологічної оцінки ступеня забруднення навколишнього середовища; розуміння соціальних і екологічних наслідків своєї професійної діяльності; здатність аналізувати, інтерпретувати результати досліджень; здатність організувати роботу відповідно до вимог безпеки життєдіяльності й охорони праці; здатність використовувати теоретичні знання й практичні навички з хімії та фізики для дослідження хімічних, біохімічних, екологічних процесів; здатність використовувати теоретичні знання для оволодіння основами теорій й методів хімічних досліджень; знання традиційних і сучасних підходів до термінології та номенклатури неорганічних та органічних сполук; здатність визначати вимоги законодавчих і нормативних актів з охорони праці в межах функціональних обов’язків фахівця; здатність обґрунтовувати раціональні методи нормалізації умов праці у конкретній виробничій ситуації; здатність провести інструктаж на робочому місті з питань техніки безпеки та безпеки життєдіяльності; здатність визначати профілактичні заходи запобігання надзвичайним ситуаціям та надавати першу долікарську допомогу потерпілим.


  1. ^ КРИТЕРІЇ ОЦІНЮВАННЯ ЗНАНЬ АБІТУРІЄНТА НА ВСТУПНОМУ ФАХОВОМУ ВИПРОБУВАННІ

(ТІЛЬКИ ДЛЯ ГРОМАДЯН УКРАЇНИ)

За шкалою університету

Визначення

на питання теоретичного змісту

на питання практичного змісту

100 – 123

бали

Низький

Абітурієнт має уявлення про основні поняття, закони і теорії хімії, відтворює окремі частини курсу хімії ВНЗ, але недостатньо володіє сучасною термінологією та номенклатурою хімічних сполук. Абітурієнт не достатньою мірою аналізує, узагальнює, обгрунтовує навчальний матеріал з хімії.

Обсяг правильних відповідей становить < 50%. Абітурієнт не повною мірою використовує теоретичні знання із загальної, неорганічної, органічної, аналітичної, фізколоїдної, біохімії, хімії природних та високомолекулярних сполук у нових ситуаціях при написанні хімічних формул і рівнянь хімічних реакцій під час розв’язування задач і ланцюжків перетворень.

124 – 149

балів

Задовільний

У абітурієнта сформовані поняття про основні закони і теорії хімії; він наводить переважно правильні відповіді, що пов’язані з відтворенням знань на рівні запам’ятову-вання та розуміння, але абітурієнт поверхнево володіє умінням аналізувати та використовувати набуті знання з курсу хімії ВНЗ.

Обсяг правильних відповідей становить у межах 50-75%. Абітурієнт допускає незначні помилки при складанні рівнянь хімічних реакцій, назв неорганічних та органічних речовин, написанні механізмів реакцій, при розв’язуванні задач та обчисленнях.

150 – 174

балів

Достатній

Абітурієнт виявляє знання та розуміння навчального матеріалу з курсу хімії ВНЗ, але іноді допускає незначні неточності при застосуванні цих знань у нових ситуаціях та вирішенні завдань, які передбачають аналіз та узагальнення.

Обсяг правильних відповідей становить  75%. У поясненнях під час відповіді та виконанні окремих завдань абітурієнт допускає деякі неточності.

175 – 200

балів

Високий

Абітурієнт наводить правильні відповіді на основі знань і розумінь основних понять, законів і теорій в хімії; уміє використовувати теоретичні знання у нових ситуаціях; аналізувати, синтезувати та оцінювати засвоєний навчальний матеріал при розв’язанні задач, складанні рівнянь хімічних, наведенні механізмів перетворень.

Обсяг правильних відповідей складає 100%. Відповіді та розв’язки задач, ланцюжків перетворень супроводжуються ґрунтовними, логічними поясненнями.

Оцінювання рівня знань абітурієнтів проводиться кожним із членів предметної комісії окремо, відповідно до критеріїв оцінювання. Загальний бал оцінювання рівня знань абітурієнта виводиться за результатами обговорення членами комісії особистих оцінок відповідей абітурієнтів. Бали (оцінки) вступного фахового випробування виголошуються головою предметної комісії усім абітурієнтам, хто приймав участь у випробуванні після закінчення іспиту.

  1. ^ КРИТЕРІЇ ОЦІНЮВАННЯ СПІВБЕСІДИ

Фахова комісія аналізує результати співбесіди методом експертної оцінки й колегіально приймає рішення: про «рекомендовано до зарахування» або «не рекомендовано до зарахування», з урахуванням співбесіди з мови (української, російської).


  1. ^ ЗМІСТ ПРОГРАМИ ФАХОВОГО ВИПРОБУВАННЯ (СПІВБЕСІДИ)


4.1. ЗАГАЛЬНА ХІМІЯ. БУДОВА РЕЧОВИНИ

Поняття про матерію. Речовина та поле – конкретні види матерії. Рух як форма існування матерії; форми руху матерії; хімічна форма руху. Предмет і завдання хімії, місце загальної хімії в системі хімічних наук. Зв’язок хімії з біологією, математикою, фізикою та іншими науками про природу. Методи хімії. Хімія – експериментальна наука. Спостереження, експеримент. Основні принципи організації експерименту. Техніка безпеки при проведенні хімічного експерименту. Основні етапи розвитку хімії. Хімія і навколишнє середовище. Завдання хімії як навчального предмету у формуванні особистості вчителя. Педагогічна діяльність великих учених-хіміків. Внесок українських вчених у розвиток хімічної науки.

Атомно-молекулярне вчення. Основні хімічні поняття і закони. Закон збереження маси і енергії. Атоми і молекули, їх розміри і маса. Відносні атомні і молекулярні маси. Хімічний елемент. Символи хімічних елементів. Проста речовина і хімічний елемент. Алотропія. Розповсюдження елементів у земній корі: поняття про геохімію. Складні речовини. Закон сталості складу. Закон кратних відношень. Закон простих об’ємних відношень. Закон Авогадро і висновки з нього. Число Авогадро. Моль – одиниця кількості речовини. Молярна маса і молярний об’єм. Методи визначення атомних і молекулярних мас. Еквівалент, закон еквівалентів. Валентність. Співвідношення між молярною масою, еквівалентом та молярною масою еквівалента. Встановлення формул хімічних сполук. Масова частка елемента в складній речовині. Виведення хімічної формули речовини за масовою часткою елементів, що входять до її складу. Рівняння хімічних реакцій та стехіометричні розрахунки. Поняття по чистоту речовини. Класифікація хімічних речовин за ступенем чистоти. Способи очистки речовин.

Будова атома. Основні положення квантово-механічної моделі атома. Періодичний закон і Періодична система хімічних елементів Д.І. Менделєєва. Перші спроби класифікації хімічних елементів. Відкриття періодичного закону Д.І. Менделєєвим. Зміст періодичного закону. Періодична система – конкретизований (табличний) вираз періодичного закону. Варіанти періодичної системи: “довгоперіодний” та короткий. Періоди, групи, підгрупи, родини елементів. Життя та науково-педагогічна діяльність Д.І. Менделєєва. Передбачення Д.І. Менделєєвим властивостей та виправлення атомних мас ще не відкритих елементів. Експериментальне підтвердження теоретичних передбачень Д.І. Менделєєва. Експериментальне обґрунтування уявлень про атом як складну систему. Відкриття електрона. Радіоактивність. Основні характеристики α-, β-, γ- променів. Перші атомні моделі: модель Дж. Томсона, модель Є. Резерфорда, модель Н. Бора та їх значення для розвитку теорії будови атома. Квантова механіка і корпускулярно-хвильовий дуалізм випромінювання. Кванти. Рівняння М. Планка. Пояснення фотоефекту А. Енштейном. Фотони. Корпускулярно-хвильовий дуалізм мікрочастинок. Хвилі де Бройля. Принцип невизначеності В. Гейзенберга. Рівняння Е. Шредінгера. Квантова модель атома Гідрогену. Квантові числа як параметри, що визначають стан електрона в атомі. Фізичний зміст квантових чисел. Поняття про електронну хмару. Атомні орбіталі (АО). Основний і збуджений стани атома. Вироджені стани. Форми і просторова орієнтація s-, p-, d-, f- атомних орбіталей. Багатоелектронні атоми. Характеристичні рентгенівські спектри атомів. Закон Г. Мозлі. Три принципи заповнення орбіталей в атомах: принцип найменшої енергії, принцип Паулі, правило Гунда. Порядок заповнення атомних орбіталей. Правило Клечковського. Електронні формули атомів. Ядро як динамічна система протонів і нейтронів. Стійкі та нестійкі ядра. Природна радіоактивність. Ядерні реакції та перетворення хімічних елементів. Період напіврозпаду. Типи радіоактивних перетворень. Енергія зв’язку в ядрі. Ізотопи. Ізобари. Ізотони. Розміри атомів та йонів; енергетичні характеристики атомів. Енергія йонізації. Спорідненість атома до електрона. Електронегативність. Відносна електронегативність. Умовні йонні та атомні радіуси. Магнітні властивості атомів. Діамагнетизм, парамагнетизм. Періодичність властивостей хімічних елементів. Особливості електронних конфігурацій атомів елементів головних і побічних підгруп. Елементи s-, p-, d-, f- родин. Вплив електронної будови атомів на властивості елементів. Періодичність зміни властивостей елементів як прояв періодичної зміни електронних конфігурацій атомів. Значення відкриття періодичного закону в розвитку науки, формуванні діалектико-матеріалістичного світогляду.

Хімічний зв’язок. Метод валентних зв’язків (ВЗ) і метод молекулярних орбіталей (МО). Будова речовин з різним типом хімічного зв’язку. Квантово-механічні методи тлумачення хімічного зв’язку. Метод валентних зв’язків (ВЗ). Фізична ідея методу валентних зв’язків, утворення двоцентрових, двохелектронних зв’язків. Принцип максимального перекривання атомних орбіталей (АО), напрямленість ковалентного зв’язку, гібридизація АО. Типи гібридизації та геометрія молекул. Полярний та неполярний ковалентний зв’язок. Ефективний заряд атома в молекулі, полярність зв’язків та полярність молекул. Дипольний момент молекули. Два механізми утворення ковалентного зв’язку: спарювання неспарених електронів різних атомів та донорно-акцепторний механізм. Властивості ковалентного зв’язку: насиченість, напрямленість, полярність і здатність до поляризації. Ковалентні можливості атомів. Метод молекулярних орбіталей (МО). Фізична ідея методу. Делокалізація електронної густини. Метод МО ЛКАО, σ- та π-молекулярні орбіталі як лінійна комбінація АО. Зв’язуючі та розпушуючі МО. Принципи заповнення молекулярних орбіталей. Енергетичні діаграми і електронні формули молекул. Гомонуклеарні молекули, утворені елементами І і ІІ періодів. Пояснення парамагнетизму кисню. Гетеронуклеарні двуатомні молекули, утворені елементами ІІ періоду: карбон(ІІ) оксид, нітроген(ІІ) оксид. Порівняння методів ВЗ і МО. Типи кристалічних граток, речовин з ковалентним зв’язком у молекулах. Властивості цих речовин. Йонний зв’язок. Властивості йонного зв’язку. Йонні кристалічні гратки. Поляризація та поляризуюча дія йонів, їх вплив на властивості речовин. Властивості речовин з йонним типом зв’язку. Валентність, ступінь окиснення, координаційні числа атомів у сполуках з різним типом зв’язку. Водневий зв’язок. Міжмолекулярні та внутрішньомолекулярні водневі зв’язки. Вплив водневого зв’язку на властивості речовин. Роль водневого зв’язку в біологічних процесах. Металічний зв’язок. Особливості електронної будови атомів елементів, здатних до утворення металічного зв’язку. Визначення металічного зв’язку за методом МО. Сили міжмолекулярної взаємодії: диполь-диполь, диполь-індукований диполь, дисперсійна взаємодія. Агрегатний стан речовин. Плазма. Особливості плазми, газоподібного, рідкого та твердого стану речовини. Особливості речовин з йонними, атомними, молекулярними та металічними гратками. Явище ізоморфізму та поліморфізму.

Енергетика і напрямленість хімічних процесів. Хімічна термодинаміка. Внутрішня енергія речовин. Зміна внутрішньої енергії системи в хімічних процесах. Ентальпія. Теплові ефекти хімічних реакцій. Теплоти утворення хімічних сполук. Перший закон термодинаміки. Закон Гесса. Ентропія. Ізобарно-ізотермічний потенціал (енергія Гіббса). Роль ентальпійного та ентропійного факторів у напрямленості процесів за різних умов. Використання табличних даних стандартних ентальпій та потенціалів утворення вихідних і кінцевих речовин для вирішення питання про можливість перебігу хімічних реакцій. Швидкість хімічної реакції. Фактори, що впливають на швидкість хімічних реакцій. Залежність швидкості хімічної реакції від концентрації реагуючих речовин. Закон діючих мас. Застосування закону діючих мас для гомогенних та гетерогенних систем. Константа швидкості реакції. Залежність швидкості реакції від температури, температурний коефіцієнт. Поняття про активні молекули і енергію активації процесу. Каталіз. Вплив каталізаторів на швидкість реакції. Види каталізу: гомогенний, гетерогенний мікрогетерогенний, автокаталіз, поняття про інгібітори. Роль каталізаторів в біологічних процесах. Необоротні та оборотні хімічні реакції. Умови оборотності хімічних процесів. Хімічна рівновага. Константа хімічної рівноваги. Принцип Лє Шательє. Зміщення хімічної рівноваги при зміні концентрації реагуючих речовин, тиску і температури. Каталізатори в оборотних процесах. Значення вчення про швидкість реакції і хімічну рівновагу для управління хімічними процесами.

Класифікація та номенклатура основних класів неорганічних сполук. Класифікація складних речовин за функціональними ознаками: кислоти, основи, солі, кислотні, основні та амфотерні оксиди і гідроксиди. Номенклатура неорганічних сполук та простих речовин за правилами IUPAС. Кислоти. Класифікація кислот: за складом – безоксигенові, оксигеновмісні, полікислоти, ізополікислоти та гетерополікислоти; за силою – сильні, середні, слабкі; за окиснювальною здатністю – кислоти окиснювачі та кислоти неокиснювачі. Одно- і багатоосновні кислоти. Властивості та номенклатура кислот. Загальні способи добування кислот. Номенклатура кислот. Основи: одно- і багатокислотні основи. Луги. Властивості і номенклатура основ. Способи добування основ. Номенклатура основ. Солі. Класифікація солей: середні, кислі, основні (гідроксо- і оксосолі) змішані, подвійні солі. Способи добування середніх, кислих і основних солей. Номенклатура солей. Координаційні (комплексні) сполуки. Теорія А. Вернера. Основні поняття хімії комплексних сполук: центральний атом (йон) та його координаційне число, ліганди, внутрішня і зовнішня координаційні сфери, дентатність лігандів. Константа нестійкості комплексного йона. Поняття про класифікацію комплексних сполук. Ізомерія та номенклатура комплексних сполук.

Вода як розчинник. Розчинність речовин. Електроліти і неелектроліти. Теорія електролітичної дисоціації речовин у водних розчинах. Буферні розчини. Склад, електронна будова, просторова конфігурація, полярність молекул води. Характеристика водневого зв’язку. Асоціація молекул води. Фізичні властивості води. Аномалії фізичних властивостей води та їх пояснення на основі будови молекули. Вода як розчинник. Хімічні властивості води. Термічна дисоціація. Взаємодія з простими і складними речовинами. Роль води в біологічних процесах. Промислове значення води. Важка вода: добування, властивості, застосування. Вода в природі. Проблема чистої води. Електроліти і неелектроліти. Теорія електролітичної дисоціації. Праці С. Арреніуса, Г. Вант-Гофа, В. Оствальда, В.О. Кістяковського, Т.О. Каблукова. Фізико-хімічна теорія електролітичної дисоціації. Механізм дисоціації речовин з різним типом хімічного зв’язку. Роль полярних молекул води в процесах дисоціації. Ступінь електролітичної дисоціації. Сильні, середні, слабкі електроліти. Фактори, що впливають на ступінь дисоціації: природа електроліту, природа розчинника, температура, концентрація розчинів, діелектрична проникність розчинника. Механізм гідратації аніонів і катіонів. Утворення йона гідроксонію. Енергетика процесу дисоціації. Застосування закону діючих мас до процесу дисоціації слабких електролітів. Константа дисоціації. Зміщення рівноваги дисоціації слабких електролітів. Кислоти, основи, амфотерні гідроксиди, солі у світлі теорії електролітичної дисоціації. Ступінчаста дисоціація. Сучасні теорії кислот і основ. Електролітична дисоціація води. Йонний добуток води. Вплив температури на процес дисоціації води. Концентрація йонів Гідрогену в розчинах. Водневий показник. Буферні розчини. Значення сталої величини рН у хімічних і біологічних процесах.

Розчини. Фізико-хімічна характеристика розчинів. Способи вираження кількісного складу розчинів. Характеристика дисперсних систем. Істинні розчини, колоїдні розчини, грубодисперсні системи (суспензії, емульсії). Механізм процесу розчинення. Сольватація (гідратація) при розчиненні. Праці Д.І. Менделєєва з теорії розчинів. Зв’язок теплоти розчинення речовини з енергією кристалічної гратки і теплотою гідратації молекули речовини. Поняття “концентрація розчину”, кількісний склад розчинів. Розподіл розчинів за концентрацією розчинених речовин (ненасичені, насичені, пересичені ). Розчинність твердих речовин у воді. Коефіцієнт розчинності. Криві розчинності. Кристалізація твердих речовин із розчинів. Кристалогідрати. Очистка речовин перекристалізацією із розчинів. Розчинність газів. Способи вираження складу розчинів. Масова частка розчиненої речовини. Молярна концентрація. Позасистемні способи вираження складу розчинів: молярна концентрація еквівалента (поняття “нормальність”), моляльність, титр. Розрахунки для виготовлення розчинів різного складу. Еквівалент речовини в кислотно-основних реакціях, у процесах комплексоутворення та окисно-відновних реакціях. Методики приготування розчинів. Правила техніки безпеки під час роботи з концентрованими розчинами кислот і лугів.

Рівновага в розчинах електролітів. Гідроліз солей. Рівновага в насичених розчинах малорозчинних електролітів. Добуток розчинності (ДР). Напрямленість обмінних реакцій у розчинах електролітів. Поняття “гідроліз”. Гідроліз солей. Різні випадки гідролізу солей. Ступінь і константа гідролізу. Фактори, що впливають на зміщення рівноваги гідролізу. Роль гідролізу в біологічних та хімічних процесах.

Окисно-відновні реакції. Поняття про стандартні електродні потенціали, гальванічний елемент, електроліз. Реакції, що відбуваються із зміною ступеня окиснення атомів елементів. Електронна теорія окиснення. Окисники і відновники. Правила складання рівнянь окисно-відновних реакцій. Метод електронного балансу та електронно-іонний метод. Вплив середовища на окисно-відновний процес. Класифікація окисно-відновних реакцій. Взаємодія металів з кислотами і солями у водних розчинах як окисно-відновний процес. Перетворення хімічної енергії окисно-відновних реакцій в електричну. Поняття про гальванічний елемент. Електродний потенціал, водневий електрод порівняння. Стандартні електродні потенціали. Електрохімічний ряд напруг металів. Стандартні окисно-відновні потенціали. Напрямленість окисно-відновних реакцій у розчинах. Значення окисно-відновних процесів у живій і неживій природі, у техніці. Електроліз як окисно-відновний процес. Електроліз розчинів і розплавів кислот, лугів, солей.
  1   2   3   4   5   6   7   8   9   10

Схожі:

Міністерство освіти І науки україни національний педагогічний університет імені м. П. Драгоманова інститут природничо-географічної освіти та екології iconМіністерство освіти І науки, молоді та спорту україни національний педагогічний університет імені м. П. Драгоманова інститут природничо-географічної освіти та екології
Укладачі програми: Толмачова В. С., Богатиренко В. А., Вуколова С.І., Ковтун О. М., Нікітіна С. В., Пакірбаєва Л. В., Прокопенко...
Міністерство освіти І науки україни національний педагогічний університет імені м. П. Драгоманова інститут природничо-географічної освіти та екології iconМіністерство освіти І науки, молоді та спорту україни національний педагогічний університет імені м. П. Драгоманова інститут природничо-географічної освіти та екології
Укладачі програми: Толмачова В. С., Богатиренко В. А., Вуколова С.І., Ковтун О. М., Нікітіна С. В., Пакірбаєва Л. В., Прокопенко...
Міністерство освіти І науки україни національний педагогічний університет імені м. П. Драгоманова інститут природничо-географічної освіти та екології iconМіністерство освіти І науки, молоді та спорту україни національний педагогічний університет імені м. П. Драгоманова інститут природничо-географічної освіти та екології
Укладачі програми: Толмачова В. С., Богатиренко В. А., Вуколова С.І., Ковтун О. М., Нікітіна С. В., Пакірбаєва Л. В., Прокопенко...
Міністерство освіти І науки україни національний педагогічний університет імені м. П. Драгоманова інститут природничо-географічної освіти та екології iconМіністерство освіти І науки, молоді та спорту україни національний педагогічний університет імені м. П. Драгоманова інститут природничо-географічної освіти та екології
Міністерством освіти І науки України (лист №1/11 – 5039 від 03. 12. 2003 р.); програми Центру зовнішнього незалежного оцінювання...
Міністерство освіти І науки україни національний педагогічний університет імені м. П. Драгоманова інститут природничо-географічної освіти та екології iconМіністерство освіти І науки україни національний педагогічний університет імені м. П. Драгоманова інститут природничо-географічної освіти та екології
Програма призначена для абітурієнтів, які бажають отримати вищу педагогічну освіту за напрямом підготовки 040101 Хімія* (галузь знань...
Міністерство освіти І науки україни національний педагогічний університет імені м. П. Драгоманова інститут природничо-географічної освіти та екології iconМіністерство освіти І науки україни національний педагогічний університет імені м. П. Драгоманова інститут природничо-географічної освіти та екології
«Спеціаліст» на базі здобутого освітньо-кваліфікаційного рівня «Бакалавр» включає знання, вміння та компетенції за напрямом “Екологія,...
Міністерство освіти І науки україни національний педагогічний університет імені м. П. Драгоманова інститут природничо-географічної освіти та екології iconМіністерство освіти І науки, молоді та спорту україни національний педагогічний університет імені м. П. Драгоманова інститут природничо-географічної освіти та екології
При вступі на навчання для здобуття освітньо-кваліфікаційних рівнів “Спеціаліст”, “Магістр” на базі здобутого освітньо-кваліфікаційного...
Міністерство освіти І науки україни національний педагогічний університет імені м. П. Драгоманова інститут природничо-географічної освіти та екології iconМіністерство освіти І науки україни національний педагогічний університет імені м. П. Драгоманова інститут природничо-географічної освіти та екології
«Магістр» передбачає викладання навчального матеріалу на високому якісному рівні, отримання поглибленої фундаментальної, гуманітарної...
Міністерство освіти І науки україни національний педагогічний університет імені м. П. Драгоманова інститут природничо-географічної освіти та екології iconМіністерство освіти І науки, молоді та спорту україни національний педагогічний університет імені м. П. Драгоманова інститут природничо-географічної освіти та екології
...
Міністерство освіти І науки україни національний педагогічний університет імені м. П. Драгоманова інститут природничо-географічної освіти та екології iconМіністерство освіти І науки україни національний педагогічний університет імені м. П. Драгоманова інститут природничо-географічної освіти та екології
Програма вступного фахового випробування з екології при вступі на навчання для здобуття освітньо-кваліфікаційного рівня «Магістр»...
Додайте кнопку на своєму сайті:
Документи


База даних захищена авторським правом ©zavantag.com 2000-2013
При копіюванні матеріалу обов'язкове зазначення активного посилання відкритою для індексації.
звернутися до адміністрації
Документи