Тихенко О. М., Кішка Б. О icon

Тихенко О. М., Кішка Б. О




Скачати 17.64 Kb.
НазваТихенко О. М., Кішка Б. О
Дата13.08.2012
Розмір17.64 Kb.
ТипДокументи

Тихенко О.М., Кішка Б.О.

Національний авіаційний університет, Київ


ОЦІНКА ВПЛИВУ УФ-РАДІАЦІЇ НА РОСЛИНИ


Ультрафіолетове випромінювання є частиною неіонізуючого електромагнітного спектра Сонця і складає приблизно 8-9 % енергетичного спектру сонячної радіації. Це випромінювання поділяють на три діапазони: УФ-С (200-280 нм), який складає близько 1 % загального спектра і є небезпечним для біологічних об’єктів, проте за звичайних умов не досягає поверхні Землі; УФ-В (280-320 нм) – складає 1,5 % сонячної радіації і може індукувати значні ушкодження біологічних макромолекул; УФ-А (320-400 нм) – складає приблизно 6,3 % сонячної радіації і є безпечним для живих організмів [1].

УФ-випромінювання є вагомим стресовим фактором довкілля. Під дією УФ-випромінювання змінюються морфофізіологічні та біохімічні параметри рослинних організмів. Ці зміни залежать від чутливості біологічної структури, що аналізується, стадії розвитку організму, його генотипу та умов опромінення: дози, потужності та спектрального складу випромінювання [2]. Рослини не можуть уникнути впливу УФ-радіації, тому врахування її негативного впливу на вищі рослини, які є найважливішими компонентами природних екосистем та сільськогосподарських угідь, має важливе значення для прогнозування можливого зменшення врожайності сільськогосподарських культур та оцінки ризиків для біотичного компоненту екосистем від виснаження озонового шару.

Випромінювання з різною довжиною хвилі по-різному діє на рослинні клітини. Мішенню УФ-С-опромінення в клітині є переважно ДНК, мішенню УФ-В-опромінення – білки [1,2]. При порівнянні інгібуючого впливу УФ-С- та УФ-В-опромінення на стеблову частину проростків, беручи до уваги ефект максимальної застосованої дози (36,7 кДж/м2), було виявлено, що УФ-С-опромінення в 1,3 разів є більш ефективним, ніж УФ-В-опромінення. Реакція кореня менше залежала від типу УФ-опромінення.

Науковий пошук у цьому напрямку, безумовно, перспективний, оскільки дозволить зрозуміти природу генетичної варіабельності УФ-чутливості в популяціях рослин та розробити методи підвищення їх толерантності до УФ-опромінення.


Список використаної літератури

1. Гродзинський, Д.М. Радіобіологія: підручник [Текст] / Д.М Гродзинський. – К.: Либідь, 2000. – 448 с.

2. Дмитрієв, О.П. УФ-В радіація і рослини [Текст] / О.П. Дмитрієв, С.О. Поляковський // Вісник Харківського Національного аграрного університету. – 2007. – Вип. 1(10). – С. 7-23.


Науковий керівник – д-р. біол. наук, проф., Міхєєв О.М.

Схожі:

Тихенко О. М., Кішка Б. О iconТихенко О. М., Кішка Б. О
Землі; уф-в (280-320 нм) – складає 1,5 сонячної радіації І може індукувати значні ушкодження біологічних макромолекул; уф-а (320-400...
Додайте кнопку на своєму сайті:
Документи


База даних захищена авторським правом ©zavantag.com 2000-2013
При копіюванні матеріалу обов'язкове зазначення активного посилання відкритою для індексації.
звернутися до адміністрації
Документи