Частота та перебіг гастродуоденальної патології у хворих на бронхіальну астму катернех Аббас Алі, асп
Скачати 126.61 Kb.
|
УДК: 616.248 -06: 616. 33/.342 ЧАСТОТА ТА ПЕРЕБІГ ГАСТРОДУОДЕНАЛЬНОЇ ПАТОЛОГІЇ У ХВОРИХ НА БРОНХІАЛЬНУ АСТМУ Катернех Аббас Алі, асп. Сумський державний університет ВСТУП Проблема взаємозв`язку патологічних процесів, що розвиваються в різних системах організму, є однією з найбільш складних у медицині. Це пов`язано з тим, що, з одного боку, не завжди в деталях з`ясовано патогенез провідного захворювання, з іншого боку, різноманітність внутрішніх зв`язків в організмі вкрай затруднює встановлення якості взаємодій різних систем органів між собою в умовах патології. Більшою мірою розроблені питання взаємозв`язку патологічних процесів, що закономірно розвиваються один за одним у хронологічній послідовності і мають виражену симптоматику та відповідні морфологічні прояви. Менш відомим лишається характер зв’язку патологічних процесів, що існують одночасно в різних системах організму, особливо у випадках, коли більш виражена симптоматика одного маскує прояви іншого, роблячи його клінічно „німим” [1]. Названі складності чітко проявляються при вивченні питань впливу хронічних неспецифічних захворювань легень (ХНЗЛ), у тому числі бронхіальної астми (БА), на розвиток патології гастродуоденальної зони. На цей час спостерігаються зростання захворюваності на БА, збільшення кількості тяжких терапієрезистентних форм захворювання, що нерідко зумовлено збільшенням кількості хворих на БА із поєднаним ураженням різних органів і систем [2,3,4,5,6]. При БА найчастіше трапляються супровідні захворювання органів травлення, які є або наслідком бронхолегеневої патології, або мають спільну з нею природу та патогенетичні механізми, або мають ятрогенний характер. Так, теофіліни сприяють розвитку гастростазу та зниженню тонусу нижнього сфінктера стравоходу, глюкокортикоїди призводять до формування ерозій і виразок шлунка та дванадцятипалої кишки (ДПК); β2-агоністи посилюють тканинну гіпоксію СО гастродуоденальної зони [7]. Поєднаний перебіг БА та захворювань органів травлення спостерігається у 8-50% випадків [8,9]. Низкою авторів описано розвиток пептичної виразки (ПВ), ерозій шлунка та ДПК, хронічного гастриту, дуоденіту у хворих на БА [2,9,10,11,12,13,14]. Так, у дослідженнях Бірга Н.А. (1983,1991) була виявлена пряма залежність вираженості гастродуоденальних уражень від тяжкості та характеру патологічного процесу в легенях. У свою чергу, встановлено, що гастродуоденальні виразки зумовлюють хронічні запальні процеси, вираженість яких значною мірою залежить від тяжкості виразкового процесу. Деякі дослідники пояснюють ураження слизової оболонки шлунка (СОШ) та ДПК при БА наявною гіпоксемією і гіперкапнією, що знижує резистентність СОШ у хворих на ХНЗЛ до дії ульцерогенних факторів, у тому числі до Нelicobacter pylori (Нр) [10,16,17]. Інші вважають, що локальна гіпоксія може бути зумовлена порушеннями мікроциркуляторного русла і його нейроендокринної регуляції [18]. Ряд досліджень доводить безсумнівний зв’язок між інфікуванням Нр та тяжкістю перебігу захворювань бронхів та легень. Відмічено, що інфекція обтяжує клінічні прояви основного захворювання, з одного боку, і погіршує загальний стан пацієнтів появою гастродуоденальної патології, з іншого боку [11,20]. Морфологічні зміни слизової бронхів більш виражені в Нр-інфікованих хворих у порівняні з неінфікованими [21]. Проведене епідеміологічне дослідження показало, що поширеність НР у хворих на хронічний бронхіт становила 81,6% і була значно вищою, ніж у загальній групі людей відповідної статі, віку та соціального статусу (57,9%). Це дозволило зробити висновок, що інфікованість Нp значно збільшує ризик виникнення хронічного бронхіту і вимагає деяких доповнень у лікувальній тактиці таких пацієнтів [22]. Характерною особливістю клінічного перебігу гастродуоденальної патології при БА є відсутність виражених суб’єктивних та об’єктивних симптомів захворювання [23,19;14], що створює труднощі відносно своєчасної діагностики даної супутньої патології. НЕВИРІШЕНІ ПИТАННЯ Проблема взаємозв’язку синтропій захворювань є однією із найбільш складних не тільки у розробленні методів лікування, які враховували б усі патогенетичні ланки, а й у плані своєчасної діагностики супутньої патології. Незважаючи на численні публікації, присвячені вивченню поєднання БА та гастродуоденальної патології, лишається невивченою залежність тяжкості перебігу БА та частоти шлунково-кишкових захворювань, у тому числі функціональних розладів (невиразкова диспепсія). МЕТА РОБОТИ Вивчення частоти та особливостей клінічного перебігу уражень гастродуоденальної зони у хворих на БА в залежності від ступеня її тяжкості з метою удосконалення діагностики та лікування даних захворювань на початкових етапах їх виникнення. МАТЕРІАЛ ТА МЕТОДИ ДОСЛІДЖЕННЯ Обстежено 724 хворих на БА різного ступеня тяжкості, які перебували на лікуванні в пульмонологічних відділеннях обласної клінічної лікарні і першої міської лікарні м. Сум та перебували на диспансерному обліку в пульмонологічних кабінетах поліклінік цих лікарень з 2000 по 2004 рік. Серед них: чоловіків - 295 (40,7%), жінок 429 (59,3%), середній вік становив 42±2,46 року. При обстеженні використовували оригінальний опитувальник та загальноприйняті клініко-лабораторні, інструментальні та рентгенологічний методи обстеження, а за наявності показань – фіброгастроскопію з прицільною біопсією та подальшим гістологічним дослідженням (128 хворих). Діагноз БА та ступінь її тяжкості визначали згідно з інструкцією щодо діагностики, лікування БА, затвердженою наказом №499 МОЗ України від 2003 року. У залежності від тяжкості перебігу БА пацієнти були поділені на 4 групи: I групу склали 29 хворих з інтермітуючим перебігом , II- 35 пацієнтів з легким персистуючим перебігом, III – 35 з перебігом середньої тяжкості,IY- 29 з тяжким перебігом. РЕЗУЛЬТАТИ ВЛАСНИХ ДОСЛІДЖЕНЬ У результаті анкетування 724 хворих на БА біль в епігастрії відмічали 426 хворих (58,8%), біль в правому підребер’ї - 322 (44,5%), печію – 620 (85,6%), здуття живота – 552 (76,2%), тошноту – 182 (25,1%), відрижку- 241(33,3%), розлади випорожнення – 142 (19,6%). При об’єктивному обстеженні 342 болючість в епігастрії виявлена у 225 хворих (65,8%), в правому підребер’ї – 182 (53,2%), по ходу кишечника 254 (74,3%) хворих. В цілому ті чи інші скарги з боку органів травної системи при спрямованому опитуванні пред’являли близько 622 (85,9%) обстежених хворих. Позитивні симптоми при об’єктивному обстеженні в цілому виявлені у 312 (91,2%) хворих. Клінічні діагнози гастродуоденальної патології до нашого обстеження мали в цілому 42,7% хворих. Серед них превалював діагноз хронічного гастродуоденіту (32,9%) , виразки різної локалізації – у 9,8% хворих. Діагноз невиразкової диспепсії не ставився в жодному випадку (табл.1). Оцінюючи прояви клінічного перебігу гастродуоденальних захворювань у цієї групи хворих слід зазначити, що в переважній більшості випадків спостерігався один, максимум два симптоми, найчастіше це печія та відчуття важкості в епігастрії (здуття живота). Кожний з цих симптомів міг комбінуватися з болем чи то в епігастрії, чи в правому підребер’ї. У разі болю він мав спорадичний характер, не мав класичного взаємозв’язку з прийманням їжі, не ліквідувався застосуванням антацидів (можливо тому, що їх приймали до нашого обстеження лише 7% хворих). При ендоскопічному обстеженні хворих, які мали скарги з боку органів травлення, ураження гастродуоденальної зони виявлено у 87,5%. Ці ураження розподілилися таким чином (табл.1) : антральний гастрит (гастродуоденіт) -85,1% , ерозивні ураження гастродуоденальної зони – 12,5% , виразка шлунка -4,7%, виразка ДПК - 14,8%. Таким чином, після детального обстеження захворювання гастродуоденальної зони виявлялися в два і більше разів частіше, ніж в загальнолікувальній мережі. На наш погляд, однією із причин такої ситуації є низький рівень обстеження цих хворих за допомогою спеціальних методів обстеження (фіброгастроскопія, рентгенологічне дослідження шлунково-кишкового тракту), що не завжди це можливо пояснити станом хворих. Так, всього ці дослідження було виконано лише у 12% хворих за весь час їх хвороби. Іншою причиною, що пояснює низький рівень діагностики захворювань шлункового тракту у хворих на БА, є недостатня вивченість особливостей поєднання цих патологій та обізнаність з цим лікарського загалу. Таблиця 1 - Частота гастродуоденальних захворювань у хворих на бронхіальну астму за клінічними даними та даними фіброгастроскопії та гістологічного дослідження
У той же час, у 12,5 % хворих на БА, які мали скарги та симптоми з боку травного тракту, не знайдено ніяких морфологічних змін з боку слизової гастродуоденальної зони не тільки ендоскопічно, але і при гістологічному дослідженні біоптатів СО. Цим хворим нами був поставлений діагноз невиразкової диспепсії, керуючись Римськими критеріями-2 [24]. Невиразкова диспепсія у 100% хворих на БА проходить поза увагою лікарів, хоча її раннє розпізнавання та лікування дозволило б попередити ураження та прогресування змін з боку СО гастродуоденальної зони ще на функціональних стадіях. Аналіз частоти гастродуоденальної патології в залежності від ступеня тяжкості БА показав, що тільки у хворих I та II груп спостерігався діагноз невиразкової диспепсії, відповідно у 31 та 20%, в той час як у всіх пацієнтів з III та IY ступенем тяжкості виявляються ті чи інші морфологічні зміни з боку слизової гастродуоденальної зони. Ці групи відрізнялися також і за структурою виявленої патології. Так, в міру наростання тяжкості перебігу БА зростала не тільки частота уражень СОШ і СО ДПК а й їх глибина – різко збільшувалася кількість ерозивних та виразкових уражень. Більш високу частоту гастродуоденальної патології у хворих на БА із тяжким перебігом можна пояснити більш вираженими порушеннями у них функції зовнішнього дихання за обструктивним типом, приєднанням рестриктивних порушень, що в кінцевому підсумку зумовлює посилення тканинної гіпоксії, порушення процесів регенерації в СОШ та ДПК [17]. Таблиця 2 - Частота гастродуоденальної патології у хворих на бронхіальну астму в залежності від ступеня її тяжкості за даними фіброгастроскопії та гістологічного дослідження
Не можна також виключити той факт, що хворі з більш тяжким перебігом вимушені застосовувати широкий асортимент медикаментозних препаратів, що несприятливо діють на шлунково-кишковий тракт [7]. За нашими спостереженнями, треба враховувати і фактор тривалості захворювання, яка була значно вищою у хворих III та IY груп. ВИСНОВКИ У 87,5% хворих на БА виявлено ураження органів гастродуоденальної зони, зокрема хронічний гастрит (гастродуоденіт) – у 85,1%, ерозивні ураження - у12,5%, ПВ - у 19,5%. У 12,5% хворих на БА, переважно I та II ступеня тяжкості, виявлена невиразкова диспепсія. Значно вищу частоту та глибину ураження гастродуоденальної зони виявлено у хворих на БА із перебігом середньої тяжкості та тяжким, які мають також більш тривалий анамнез захворювання та використовують широкий арсенал лікарських засобів. Констатовано гіподіагностику уражень гастродуоденальної зони у хворих на БА у зв’язку зі стертим клінічним перебігом, а також недостатнім обстеженням хворих. SUMMARY Investigation has shown the increase of frequency and depth of the defeat of the gastroduodenal mucous environment in process of the increase of weight of bronchial asthma. It was shown insufficient diagnostic of the associated gastroduodenal pathology at the given group of patients with bronchial asthma. СПИСОК ЛІТЕРАТУРИ
Надійшла до редакції 18 жовтня 2004р. | ||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||
Схожі:
 | Частота та перебіг гастродуоденальної патології у хворих на бронхіальну астму катернех Аббас Алі, асп Названі складності чітко проявляються при вивченні питань впливу хронічних неспецифічних захворювань легень (хнзл), у тому числі... | | Фадєєва Г. А. Науковий керівник – проф. Приступа Л. Н Вплив лейкотрієнів на обструктивні зміни у хворих на бронхіальну астму з різною масою тіла |
| Алі халіл мохаммед Фізична реабілітація хворих ішемічною хворобою серця зі стабільною стенокардією напруги | | 5 інфекційні хвороби сімейства герпес-вірусів, особливості діагностики І лікування. Перебіг герпесвірусних інфекцій у хворих на снід тривалість ... |
| С. П. Польова методична вказівка практичного заняття Частота екстрагенітальної патології (егп) у вагітних, за даними різних авторів, становить 30—70% І не має тенденції до зниження | | Кафедра нервових хвороб, психіатрії та медичної психології ім. С. М. Савенка З захворюваннями центральної та периферичної нервової системи. Типи реагування на хворобу І її наслідки. Психологічні чинники, що... |
| Тривалість – 6 годин. 1 Актуальність теми Цей синдром спостерігається у 32% хворих жовчнокам'яною хворобою (жкх), 53% хворих злоякісними новоутвореннями гепатопанкреатобіліарної... | | “Затверджено” Шизофренія. Етіологія, ядерні форми шизофренії. Клініка, перебіг, лікування та реабілітація хворих. Біполярний афективний розлад... |
| У водні джерела О. М. Маценко, асп. О.І. Маценко, асп При цьому не допускати перевищення рівня забруднення щоб не виникали небажані наслідки в системі [1] | | Облучённость, то же, что энергетическая освещённость. Обменное взаимодействие Если частота осн тона f (первый О.), то частота второго О. равна 2f или близка к этому значению, частота третьего — 3f и т д |
| Порівняльний аналіз cтруктури патології диспансерної групи гінекологічних хворих Нами було проведено вивчення 2890 амбулаторних карт гінекологічних хворих диспансерної групи за 2005-2008 роки лікувальних закладів... |