Розділ 1 Економіка природокористування і еколого-економічні проблеми icon

Розділ 1 Економіка природокористування і еколого-економічні проблеми




Скачати 293.5 Kb.
НазваРозділ 1 Економіка природокористування і еколого-економічні проблеми
Дата01.01.2013
Розмір293.5 Kb.
ТипДокументи



Розділ 1 Економіка природокористування і еколого-економічні проблеми




УДК 330.366:334.012.63/.64:502.131


В.М. Боронос, А.П. Іваненко1


Інноваційно-орієнтований розвиток малого

і середнього бізнесу як джерело сталого розвитку


У статті доведено провідну перспективну роль інноваційно-орієнтованого виробничого малого і середнього бізнесу у розбудові в Україні "сталого розвитку – зростання". Запропоновано механізм ефективної державної кредитно-фінансової підтримки і активізації розвитку такого бізнесу.


Постановка проблеми та мета статті

Основною проблемою сучасності є перманентне ускладнення умов розвитку (енерго-сировинно-ресурсних, екологічних, продовольчих тощо), спричинене надто недосконалою і деструктивною антропогенною діяльністю, що робить все більш актуальним досягнення кожною країною стану "сталого розвитку-зростання", під яким розуміється все більш інноваційний екологічно стійкий соціально-економічний розвиток достатнього рівня і темпів, при якому суспільство достатньо повно задовольняє потреби сьогодення, не жертвуючи при цьому можливістю майбутніх поколінь також задовольняти свої потреби (з використанням [1]). Занадто тривалий незадовільний стан соціально-економічної, екологічної, демографічної сфер – фактична відсутність в Україні ознак "сталого розвитку" – закономірний результат тривалого, вкрай незадовільного стану її виробничо-інноваційної сфери та НТП. Це значно (якщо невирішально) і багато у чому зумовлено таким же (тривалим незадовільним) розвитком малого та середнього бізнесу (МСБ) в Україні, насамперед інноваційно-активного виробничого та науково-виробничого ((Н) ВІА-МСБ), що є наслідком скоріше відсутності в Україні якісних умов для бізнес-розвитку – сприятливого бізнес-інвестиційного клімату в розрізі і загальних умов бізнес-розвитку, і спеціальних (саме для МСБ) таких умов, зокрема: а) із загальних умов – надмірна держадміністративна зарегульованість бізнес-сфери, скоріше незадовільна доступність кредитів через їх зависоку вартість та зумовлений цим гострий дефіцит у МСБ (особливо – у (Н) ВІА-МСБ) достатньо сприятливих (за вартістю і строками, особливо інвестиційних) для активно-ефективного розвитку залучених фінресурсів; б) із спеціальних (для МСБ) умов – відсутність реальних і дієвих механізмів фінансово-кредитної (передусім державної) підтримки МСБ. Причому, висока чутливість українського МСБ (особливо (Н) ВІА-МСБ) до несприятливості загальних держрегулятивних умов ведення бізнесу також суттєво пояснюється його фінансовою слабкістю разом із поганою доступністю зовнішніх джерел фінансування (кредитів). Все зазначене зумовлює високу актуальність розгортання в Україні механізму державної пільгової фінансово-кредитної підтримки розвитку (Н) ВІА-МСБ як важливого джерела інноваційно-базованого "сталого розвитку-зростання". Розгортання такого механізму та збільшення ним обсягів, наданих (Н) ВІА-МСБ за держкошт кредитів, активізуватиме розвиток і чисельність (Н) ВІА-МСБ та МСБ ін. профілів подвійно – також і за рахунок певною мірою (само)вимушеного (вже хоча б з міркувань ефективнішого використання та повернення наданих кредитів) і все більшого покращення державою ефективності адміністрування держінститутами бізнесу і всієї економіки. Мета статті – довести актуальність і ефективність всього зазначеного для України, використавши для цього відповідні міжнародні порівняння України, з одного боку, а з іншого – провідних розвинутих країн (ПРК – G7, ЄС-15 тощо), які найбільше просунулися до стану "сталого розвитку", а також, здійснивши все це з використанням (в координатах) відповідної системи характеристик-показників, що робитиме доведення всього вище зазначеного достатньо-формалізованим, прозорим, вичерпним.


Викладення основного матеріалу

Основний індикатор та джерело фінансування "сталого розвитку – зростання" в будь-якій країні – "ВВП/особу населення" (тис.$/особу), величина якого в Україні навіть на 2005-2006 рр. дуже мала – 1,6-2,2 (в 90-х рр. – менше 1,0), середня по ПРК – близько 30, середньосвітовий – близько 5. Це зумовлює відповідні характеристики інвестиційно-інноваційного та виробничого розвитку народних господарств (НГ) – незадовільні в Україні і достатньо високі, найкращі у світі – у ПРК. Сукупні річні капвкладення розвитку в НГ: у "%ВВП" – Україна – 15-20, ПРК – 15-17; однак, у "тис. $/особу населення" – Україна – лише 0,25-0,35 (у 90-х рр. – лише близько 0,1), ПРК – близько 4,5-5,2; критично мінімальні (для сталого розвитку) – близько 1,0 (тис.$/особу). "Наукоємність ВВП" (сукупні річні витрати в НГ на НДДКР): у "%ВВП" – Україна – менше 1,0, ПРК – 2-3; у "$/особу населення" – Україна – менше 15-20; ПРК – 600-900 і більше; критично-мінімальний (для сталого розвитку) рівень – близько 2% ВВП та 90-100 ($/особу). Все зазначене зумовлює відповідні (незадовільні в Україні і найвищі у ПРК) характеристики виробничо-інноваційного та економіко-виробничого розвитку їхніх НГ. Коефіцієнт оновлення активних основних фондів (% вартості/рік): Україна 1993-2006 рр. – менше 2-3, ПРК – 10 і більше; а середній по НГ вік цих фондів (років): Україна – близько 20-30, ПРК – близько 10 (на 2007 р. за виробничими технологіями економіка України відстає від рівня ПРК на 30-40 років [2]). Частка ,%, інноваційної продукції у ВВП: Україна 2000-2006 рр. – 5-7, середня по ПРК – близько 50; звідси – рівень ,%, завантаженості виробничих потужностей у машинобудуванні та середній по промисловості: Україна – менше 30 та не більше 50-60, ПРК – 80-90 в усіх галузях. Частка ,%, фактору НТП в 1% приросту ВВП: Україна 2005-2006 рр. – менше 1 (хоча у 80-х рр. – близько 25 [3, с. 57]), ПРК – 60-90 довготривало; відповідно – тип економічного розвитку-зростання, 90ті-двоитсячні рр.: Україна – "повністю екстенсивний", ПРК – "акцентовано інтенсивний". Відповідними є характеристики економіко-виробничого розвитку НГ України та ПРК. Домінуючий у сфері матеріального виробництва (індустріальний та аграрний сектори) "тип праці": Україна – ручна та механізована; ПРК – комплексно автоматизовано-механізована та інформатизована (за [4, с. 277]). Продуктивність праці, на прикладі "промисловості", 2006 р.: у "тис. $ дод.вартості/особу / рік" – Україна – близько 12, ПРК – до 70-100; у "од.найменувань промпродукції/особу" – Україна – близько 8-10, ПРК – 40-50. Вага ,%, оплати праці в собівартості продукції (2006 р.) [5]: Україна – 5-13, ПРК – 35-50; що є закономірним при вкрай відсталих українських виробничих технологіях – частка ,%, оплати енергоносіїв у собівартості продукції: Україна – до 50-80, ПРК – близько 10 (за [6]). Всі не позначені вище дані – за [7; 8]. Все вищезазначене (як і всі ін. наведені нижче "характеристики розвитку") зумовлене відповідною "інноваційною активністю економіки (бізнесу та держави)" – "частка ,%, інноваційно активних підприємств (бізнесів)" [7; 8]: Україна (промисловість) – падіння з 26-25 (1994-1995 рр.) до 10-8 (2005-2006 рр.); ПРК – 55-80; що спрощено-укрупнено спричинене відповідними – бізнес-розвитком (насамперед чисельність підприємств МСБ, передусім – (Н) ВІА-МСБ) і рівнем конкуренції виробників, рівнем сприятливості (вартість, строк) кредитно-позикових та ін. фінресурсів у країнах, а все це вирішально зумовлене рівнями сприятливості бізнес-інвестиційного клімату (насамперед і особливо – ефективності держінститутів та адміністрування ними бізнесу і економіки) – значно-набагато кращими у ПРК.

Те, що все вищезазаначене (так само, як і всі ін. нижченаведені "характеристики розвитку") у ПРК значно-набагато краще, ніж в Україні, багато у чому зумовлене в рази розвинутіше-чисельнішим МСБ (передусім і особливо – (Н)ВІА-МСБ) доводить, зокрема, такий матеріал. У ПРК промисловий (Н)ВІА-МСБ значно сприяє інноваційному "сталому розвитку": у ПРК середні і передусім малі промислові фірми концентрують особливо великий потенціал НДДКР і відіграють головну роль в НТП – саме в таких фірмах постійно виникають нові напрямки діяльності, які призводять до змін у структурі загальних промислових НДДКР, це та ін. дозволяє саме таким фірмам відігравати все більшу роль в розробленні і освоєнні нововведень (за [9, с. 49, 165]). Так, у США при частці дрібних фірм лише у 5% в сукупних приватних витратах на НДДКР, на ці фірми припадає до 50% науково-технічних винаходів [10, с. 149], у ПРК близько 20% науково-технічних новинок, успішно впроваджених на ринку великим бізнесом запозичені у невеликих фірм [4, с. 175]. Також підприємства МСБ мобільніші в управлінні, у переорієнтації на випуск нової продукції, у створенні нових її зразків [4, с. 174]. З позицій суто економічного зростання (ΔВВП/особу), яке забезпечує фінресурсами всі необхідні для "сталого розвитку" видатки та з врахуванням сучасних особливостей ринків збуту (доволі дрібна і складна сегментованість, розмаїтий мінливий попит), економіка більше базована на МСБ – оперативніше-адаптивніша, стійкіша, конкурентоспроможніша і ефективніша (за [11, с. 315, 326]), також економіка з розвинутіше-чисельнішим МСБ (передусім – (Н) ВІА-МСБ) повніше використовує всі складові національного економічного потенціалу (насамперед трудові ресурси) і генерує більший "ВВП/особу". Величина (у % ВВП) "сфери послуг" (яка базована саме на МСБ), а також "ВВП/особу" більшими є в країнах з вищою продуктивністю праці у "сфері матеріального виробництва", тому (Н) ВІА-МСБ є базовим для МСБ ін. профілів діяльності (надання послуг). Через все зазначене абсолютно логічним є надання великої уваги і підтримки в ПРК активному розвитку взагалі МСБ (особливо – (Н) ВІА-МСБ) і, зокрема, у відсталих та периферійних регіонах цих країн (за [4, с. 175]).

Незадовільні в Україні і найвищі у ПРК – виробнича науково-технічна активність та інноваційність – породжують в цих країнах відповідні ін. складові інноваційності-прогресивності економіки та "сталого розвитку-зростання", зокрема – "кадрову" та "галузево-секторальну".

• "Показники кадрової інноваційності та забезпеченості національної економіки". Чисельність зайнятих НТР спеціалістів (спец. НТР/10 тис. зайнятих) (на 2006-2007 рр., за [12; 11, с. 302; 13, с. 30, 336]): Україна – 50-100 (зменшення з 1990р. у 3 рази); ПРК – більше 200 (збільшення з 1990 р. у 2-3 рази, G5 – до 300-500). Частка ,%, робітників високої кваліфікації (на 2005-2006 рр.) [14]: а) США – 43, ФРН – 56 (середня по G7, ЄС-15 – до 50); б) Україна – менше 10, причому структура таких робітників неухильно старіє – через занизькі зарплати робітничі професії молоді не підходять. Рівень ,%, дефіциту кваліфікованих інженерно-технічних працівників (на 2007-2008 рр.) (за [15]): а) ЄС – 10-20 (залежно від країни, Англія – близько 10), "середня" по G7 та ЄС-15 – 10-15.; б) Україна – близько 35, Росія – близько 25. В умовах сучасної високо-інноваційної "економіки знань" найстійкішою і конкурентоспроможною є економіка країн, в яких є великою і неухильнозростаючою частка висококваліфікованих і продуктивних працівників – спеціалістів НТР (науковці, інженери) та робітників [14]. Щойно зазначене (як і все вище – та нижче наведене) доводить – Україна на 2007 р. до стійких і конкурентоспроможних країн-економік не належить, на велику противагу до ПРК. В Україні все зазначене є наслідком здійснюваної всі 90ті-двотисячні роки політики "дешевої праці": "Если увеличить зарплаты в Украине, то это сразу отразится на конкурентоспособности нашей экономики. Ведь в ее основе – сочетание относительно квалифицированной рабочей силы с относительно низкими зарплатами" [16]. В результаті на 10.2007 р. в більшості регіонів України бракує кваліфікованих працівників, зокрема, до 30-40% промислових і сільськогосподарських підприємств відчували дефіцит кваліфікованих робочих кадрів через низькі зарплати[17]. Експерти відзначають [18]: Україна втратила стимулюючу функцію зарплати, її позитивний вплив на розвиток НТП та виробництва, український рівень зарплат стимулює в основному тільки відтік найактивніших працівників за кордон. Наведене доводить закономірне: багатшим, з вищою платнею і комфортнішим життя країнам з інноваційнішим, ефективнішим і "сталішим" економічним розвитком, з розвинутим і великочисельним МСБ притаманний (у т.ч. за рахунок іміграційних притоків з України) значно менший дефіцит кваліфікованих ІТП та ін. працівників, незважаючи на вже досягнуту їх високу чисельність – набагато вищу, ніж у малоінноваційних, відсталих, бідних, з хронічно гострим браком "сталого розвитку", малокомфортних для життя країнах зі слаборозвинутим і малочисельним МСБ, у т.ч. в Україні.

• "Показники галузево-секторальної інноваційності-прогресивності національної економіки". Вага (%ВВП) секторів НГ – матеріального (аграрний, індустріальний) та нематеріально-духовного виробництва (послуг) відповідно на 2006-2007 рр.: Україна – 22, 33, 45; ПРК (G5) – 2, 28, 70 (за [19]). Вага ,%, у сукупному промвипуску та у ВВП (у НГ) "металургії" (на 2005-2006 рр.): Україна – 22-25 (у 1990р. – 11-12) та 7,3-8,3 (за [19; 20]); ПРК (G5) – 3,5-6,5 та 1-3 (за [19; 9, с. 18]). Вага ,%, у сукупному промвипуску та у ВВП "машинобудування та металообробки" – інноваційного (НТП) ядра промисловості і всього НГ (на 2005-2006 рр.): "критично-мінімальна" для технологічної і економічної безпеки країни – 20 у промвипуску [21]; Україна – 12-13 (у 1990 р. – 30,7) та 4-4,5 (за [19; 20]); ПРК (G5) – 30-35 та 8-10 (за [19; 9, с. 18]). Вага ,% ВВП, у НГ ІТ-сектору (ІТ-економіки) – інформатизаційно-інтелектуального інноваційного ядра НТП та процесу всебічного раціонально-оптимізаційного самовдосконалення і покращання ефективності всього НГ (на 2005-2006 рр.): Україна – 2-4 [8]); ПРК (G5) – більше 15-20 (ще у 1996 р.: США – близько 20, середня по ін. G5 – близько 15 (за [22])). За рахунок значно кращої галузево-секторальної інноваційності-прогресивності все НГ у ПРК (порівняно з Україною) є значно інтелектуальніше-наукоємнішим і раціональніше-керованішим та всебічно – оперативнішим, менш витратним і матеріальним, продуктивніше-ефективнішим, конкурентоспроможнішим, капіталізованішим, екологічнішим, "сталішим". Так, фінансова питома віддача від природокористування у промисловості в ПРК (з великою вагою ,%, продукції Hi-Tech-виробнитцв і галузей) – значно краща, ніж у промисловості України (з малою аналогічною вагою) – "порядок вартості 1 кг середньозваженої промпродукції ($/1кг)": Україна – одиниці-сотні, ПРК – десятки-тисячі. Все це в підсумку забезпечує для ПРК у рази кращі основні показники ефективності і "сталості" розвитку – більші "ВВП/особу" та менші "сумарні еколого-економічні збитки НГ (% до ВВП)" [8; 23]. Саме численні підприємства (Н)ВІА-МСБ становлять основу великих господарських пірамід у машинобудуванні ПРК, верхівками яких є великі компанії – світові бренди, особливо це виражено у азійських ПРК. Саме малі підприємства (у США, наприклад, з кількістю працівників менше 20[ 3, с. 51]) домінують у ІТ-економіці ПРК та у сукупному випуску цієї галузі.

Все вищезазначене скоріше незадовільне в Україні і набагато (у рази) краще у ПРК – вирішально породжує відповідні конкурентоспроможність і макроекономічну ефективність країн-економік та численні ін. показники, що ними зумовлюються.

• "Місце країн у глобальних рейтингах конкурентоспроможності національних економік (КНЕ)" (Давоського WEF для 125 країн та Лозаннського IMD для 117 країн) в останні роки: Україна – 70-80 (у 90-х рр. – 80-90); найрозвинутіші ПРК – 1-30; США – 1-3 (переважно), найчастіше – 1. Найвища КНЕ для ПРК вирішально зумовлена їхнім акцентовано-інноваційним високопродуктивним розвитком, базованим на дорогій (високоматеріально вмотивованій) і високопродуктивній праці, низька КНЕ України також закономірна, бо базується на майже неінноваційному малопродуктивному (повністю екстенсивному) розвитку та на експлуатації дешевої (слабоматеріально вмотивованої) низькопродуктивної праці.

• "Місце країни у глобальному рейтингу за "ВВП-ПКС / особу населення"" (за 2006 р., Світовий банк для 183 країн) [24]: Україна – 107 (Польща – 68, Росія – 78, Білорусь – 90), ПРК – переважно 1-30 (США – 4, Великобританія – 13, Японія – 21). "ВВП / особу населення" за ПКС (за "міжнародним $") найповніше, хоча і осереднено, характеризує також реальний економічний рівень життя населення країни, визначається рівнем КНЕ. За цим показником (за рівнем життя населення) Україна поступається не тільки ПРК (у рази), а навіть деяким країнам Африки [24].

• "Показники економічного рівня життя населення країн" у 2005-2007 рр. є відповідними до всього вищезазначеного ($/особу/місяць) [7]: а) середня зарплата – Україна – 200-250, ПРК – 2000-3500; в) типова пенсія за віком – Україна – 80-90, ПРК – 1000-2000. Частка ,%, витрат на харчування в бюджетах домогосподарств – Україна – 60-65, ПРК – 10-25 (60% – ознака бідної країни) [7]. Ін. найважливіші показники стану соціально-економічної сфери у 2005-2007 рр. також повністю не на користь України [7]: рівень ,%, безробіття – Україна – 20-30 (з урахуванням сукупної чисельності постійних і сезонних (е)мігрантів-заробітчан), ПРК – 4-12; частка ,%, населення – трудових (е)мігрантів – Україна – 10-15, ПРК – значно менше 1; частка ,%, "середнього класу" (ядро якого в усьому світі – висококваліфіковані, продуктивні і оплачувані наймані працівники, власники МСБ) – Україна – менше 10, ПРК – 60-70 [7]. В Україні "відчували себе бідними" (% населення): 68 (2006 р.) [25]; 85 (2007 р.) (Держкомстат [26]) – після зростання у 2-3 рази ЖКГ-тарифів у 2006-2007 рр.; рівні у рази більші, ніж в будь-якій ПРК. За оцінками Світового банку, на 2007 р. економічний рівень життя населення в Україні – зіставний з Алжиром і Венесуелою [27]. В Україні, крім незадовільних, – бізнес-розвитку та інноваційності (НТП) економіки – ще однією базовою причиною скоріше незадовільного рівня економічного буття населення є спричинена суспільно-неефективною "великою приватизацією" (десятків тис. підприємств) і супернакопиченням первинного капіталу – незадовільно велика нерівномірність перерозподілу доходів між витратами суспільства – співвідношення доходів "20% найбідніших : 20% найбагатших" (на 2006-2007рр.): "критично-велике для повноцінного розвитку країни" – "1 : 10"; Україна – "1 : 30-50" (УРСР – "1 : 4-5"); ПРК – менше "1 : 10" (ЄС – "1 : 4,8", Японія – "1 : 4,3"); "треті країни" – Китай – "1 : 7", Мексика – "1 : 14", Бразилія – "1 : 24", Гондурас – "1 : 38" (за [28; 4,с.242]); – видно достатньо виразну обернену залежність: Рівень розвитку країни ≈ f (Ступінь нерівності в розподілі доходів між витратами суспільства)-1. У "Світовому індексі за нерівністю розподілу соціальних і матеріальних благ" (компанія Boston Consulting Group (BCG) для 191 країни) за 2006 р. рейтинг-місце України – 79 [29] (в 42% "найгірших"). Статки (у "% до ВВП") 100 найбагатших людей країни, 2006-2007 рр.: Україна – 65-70 (більше 70 млрд. $ – оцінки журналу Wprost [29]); ПРК – не більше 5-10. В Україні домінуюча малозабезпеченість-бідність населення – головна причина кризового фінансового і технічного стану, ефективності природокористування в ЖКГ: а) навіть на 2006-2007 рр. при приблизно однаковій в Україні і у ПРК вазі (близько 15%) "платежів за послуги ЖКГ" у бюджеті середнього домогосподарства грошовий їх вимір приблизно склав ($/місяць): Україна – 30-60; ПРК – 300-500; звідси закономірне – б) у ЖКГ України втрати води і тепла у інженерних мережах – у 1,5-3 рази, а енерговтрати у виробництві теплоенергії – у 2-6 разів більші, ніж у ПРК (типовий ККД котлів: Україна – 70-80%, ПРК – 90-95%).

• "Порівняльні з G7 еколого-економічні показники НГ України" – вкрай незадовільні: енерго-, газопарникова і водо-ємність ВВП – більші у 3-4 рази, а вартість продукції і $ ВВП, вироблених з одиниці спожитого ресурсу, у стільки ж разів менші; повнота ,%, вторпереробки відходів: виробництва – у 5-7, а споживання – у 15-20 разів менша, їхнє ж щорічне накопичення більше у відповідне число разів; тому сумарний еколого-економічний збиток НГ (у "% ВВП") більший у 4-7 разів порівняно з G7 та ін. ПРК і оцінюється як один з найбільших у світі (за [7; 8; 23]). Стало незадовільний – в Україні і прогресуючо-непоганий в ПРК еколого-економічний розвиток вирішально зумовлюються відповідними (стало незадовільними – в Україні і прогресуюче добрими – у ПРК) – бізнес-інноваційним розвитком та якістю держадміністрування бізнес-інноваційного середовища та еколого-економічного розвитку в країнах.

• "Стан демографічної сфери (основного інтегрального індикатора рівня "сталості розвитку")" в Україні закономірно є гострокризовим (2005-2006 рр.) [7]: середня тривалість життя населення (років) – Україна – 66, середня по ПРК – близько 78; народжуваність (дитини/жінку) – Україна – 1,2, ПРК – 1,3-2,1; тенденція чисельності населення, 1991-2006 рр. – Україна – скорочення (300-400 тис./рік), ПРК – зростання. ООН визнала українську націю "вимираючою"[30].

• "Індекс розвитку людського потенціалу" ("ІРЛП" – рейтинг – місця країн, Програма розвитку ООН для 180 країн) (за [31]): Україна – 45 (1990 р.), 102 (1995 р.), 75 (2003 р.), 70 (2004 р.), 78 (2005 р.); ПРК – лідери індексу. "ІРЛП" враховує досягнення країни в таких найважливіших елементах розвитку людини[31]: 1) очікувана середня тривалість життя; 2) показники грамотності дорослого населення; 3) "ВВП-ПКС / особу населення". Людський капітал – вирішальний фактор конкурентоспроможності економіки та "інноваційного сталого розвитку", тому закономірним є майже співпадіння значень ІРЛП та рейтингів КНЕ і міри наближення країн до стану "сталого розвитку".

Все вищезазначене доводить: досягнутий у ПРК акцентовано-інноваційний розвиток зі значними ознаками "сталого розвитку" забезпечується прямо і опосередковано та багато у чому їхнім високо-розвинутим МСБ, в Україні вже 16 років поспіль все навпаки, як результат – майже повна відсутність в Україні і інноваційного розвитку, і тим більш "сталого розвитку-зростання" (високоінноваційного за природою). Просто, прозоро і ще докладніше доводить це порівняння, з одного боку, вищенаведених аналітичних підсумків розвитку України та ПРК, а з іншого, підсумків розвитку МСБ в Україні та в ПРК (за [7; 32]). Чисельність (од./1000 населення) підприємств МСБ (2006-2007 рр.): Україна – 7-8; середня по ЄС – близько 45; США – 75; Японія – 50. Частка ,%, МСБ у виробництві ВВП: Україна – 11-12; Франція – 50, США, Японія, ФРН – 50-60 (середня по всіх ПРК – 50-60). При цьому "ВВП/особу населення" (тис.$/особу) – єдине основне джерело фінансування національного "інноваційного сталого розвитку-зростання" у 2006р.: Україна – 2,2-2,3; ЄС-15 – 25-30; США – більше 40. Очевидним є прямий і суттєвий зв’язок: "ВВП/особу" = f (чисельність підприємств МСБ (од./1000 населення); частка МСБ у виробництві ВВП (%ВВП)). Це є природно закономірним оскільки економіка з розвинутіше-чисельнішим МСБ конкурентніша, повніше і ефективніше використовує людські і всі ін. виробничі ресурси, розмаїтіше-розвинутіша за виробничими технологіями і виробництвами та спектром виробленої продукції – економіка з розвинутіше-ефективнішою базою генерації ("пропозиції") ВВП і з кращим споживанням ("попитом на") ВВП, з вищою зайнятістю, повніше самодостатня за необхідними виробничими технологіями і продукцією (з меншим імпортним вимиванням ВВП). Прив’язані (як "%ВВП") в усіх країнах до "ВВП/особу" "питомі (на особу) видатки на фінансування розвитку ($/особу)" – "на науку (сферу НДДКР)", "капвкладення розвитку", "на систему освіти", "на систему охорони здоров’я", "на охорону довкілля від забруднення" та всі ін. – найбільші в США, середні в ЄС, найгірші в Україні. Відповідними є і підсумки розвитку цих країн з позицій і за критеріями "сталого розвитку" – переважно найкращі в США, переважно найгірші в Україні. Все це укрупнено, але переконливо доводить що дійсно високо розвинутий і багаточисельний МСБ – один із основних засобів активної розбудови високоінноваційного "сталого розвитку-зростання". Конкретні приклади до сказаного: а) у 2006 р. порівняно з Україною подібні до неї за населенням Франція та Англія мали відповідно у 5 та 7 разів чисельніші підприємства МСБ (35 та 46 (од./1000 населення)); у 12-13 разів більші номінальні "ВВП/особу населення" при одночасному у 2 рази меншому "імпорті (% до ВВП)" (близько 25); у 2,5-3 рази менше "безробіття ,%,"; у 12-15 разів вищу номінальну "середню зарплату ($/міс.)"; у 3-7 разів менший "сумарний еколого-економічний збиток НГ (% до ВВП)"; б) Китай, ВВП якого в останні 15 років зростає на 10%/рік [33] і який стає новою "майстернею світу" (подібно до Японії 50-80-х рр.) на 2007 р. мав близько 30 (підприємств МСБ/1000 населення) [34], 49% частку промисловості у ВВП [33]. Основним ринковим механізмом, що конвертує вищу розвинутість МСБ в кращий "інноваційніший і сталіший розвиток", є гостріша ринкова конкуренція виробників, яка в ПРК (значною мірою завдяки розвинутішому МСБ) набагато гостріша, ніж в Україні – "Частки ,%, обсягів продукції, виробленої в умовах конкуренції", на 2006 р. [35]: а) "значної" – Україна – близько 50%, ПРК – більше 80%; б) "помірної" – Україна – близько 35%, ПРК – близько 15%; в) "(майже) відсутності" – Україна – близько 10%, ПРК – близько 2%.

Для активного бізнес- та високоінноваційного загальноекономічного розвитку в напрямі "сталого" в ПРК існують (оскільки створені державою) достатньо високо-сприятливі загальні умови (бізнес-інвестиційний клімат), в Україні – скоріше навпаки і з відповідних причин, що доводить нижченаведений матеріал.

• "Ступінь сприятливості веденню бізнесу держрегулівних умов". 1) "Рейтинг сприятливості держрегулівних умов веденню бізнесу" (рейтинг-місце країни серед 175 країн, Світовий банк) за 2006 р.: майже всі ПРК – 1-30 (США – 3), Україна – 132 (за [36]). 2) "Рейтинг країн за рівнем економічної свободи" (Cato Institute (за [37]), Fraser Institute (за [36]), Heritage Foundation (за [38])) за 2005-2006 рр.: ПРК – країни-лідери (США – 3-4), Україна – нижче 100. 3) "Частка ,%, прибутку, що вилучається через податки" (Світовий банк та МФК) за 2005-2006 рр.[39]: ПРК – не більше 40; Україна – близько 60, а за оцінками Українського національного комітету Міжнародної торговельної палати у 2005р. – до 75 [40].

• "Індикатори сприятливості бізнес-розвитку стану позиково-кредитного ринку в країні". Вартість ,%, банківських річних бізнес-кредитів у нацвалюті (типова): Україна (2004-2007 рр.) – близько 18-25; ПРК – 5-10. "Середньостроковими" (роки) вважаються банківські кредити: Україна – 1-3; ПРК – 1–7-8 [4, с. 258]. "Сумарні банківські кредити економіці (% до ВВП)" як індикатор доступності банківських кредитів: Україна (2006 р.) – близько 50 [41]; ПРК (середня) – 200-300 (за [42]). У ПРК через низьку (менше 3-4%/рік) і досить прогнозовану інфляцію доступність позикових ресурсів і для банків, і від банків (для фірм та населення) високі і високосприятливі для активного інноваційного бізнес- і загальноекономічного розвитку-зростання з ознаками "сталого", в Україні – навпаки, передусім через зависоку (більше 10%/рік – "майже галопуючу" [4, с. 127] – надто шкідливу) і важкопрогнозовану інфляцію, базово зумовлену саме незадовільним комплексним держадмініструванням бізнес-розвитку, економіки і НТП.

У ПРК хоча і існують високосприятливі для активного бізнес-розвитку загальні умови (бізнес-клімат), держава створює також і спеціальні умови для активізації розвитку саме МСБ (особливо – (Н) ВІА-МСБ), в Україні – скоріше навпаки, це доводить також і наступний матеріал. У США, зважаючи на велику роль малих бізнес-фірм в розробленні та освоєнні важливих науково-технічних новацій, уряд активно фінансово-грантово підтримує розробку нововведень у цих фірмах через Національний науковий фонд [9, с. 49], Програму підтримки інноваційних досліджень малого бізнесу (SBIR)[3,с.193]. Здійснюється все це в США активно, незважаючи на непоодинокі випадки не- чи недостатньо ефективного або збиткового використання держкоштів [3, с. 193], оскільки держінститути США чітко розуміють, що цілком природні втрати при держфінансуванні "восокоінноваційного (ризикованого) розвитку" в рази перекриваються численними вигодами від всебічно покращеного – активніше-"сталішого" розвитку всієї країни: а) ще у 1977 р. Сенатською комісією США відзначалося – на найближчий час та на віддалене майбутнє питання науки і технологій (НТП) заслуговують на більшу увагу, ніж будь-який ін. елемент національної політики чи складова національних програм [43]; б) 1$ вкладений в НДДКР дає віддачу у кілька $ в середньому, але при достатньо масштабних, диверсифікованих і пільгових вкладаннях. Інноваційний розвиток ЄС також спирається на урядові програми підтримки МСБ, в т.ч. інноваційні [3, с.80], так у ФРН у рамках державної Програми надання фінансової підтримки промисловості промисловий та ін. МСБ має можливість отримувати для покращання свого розвитку державне пільгове (суттєво дешевше і довше за вільноринкове) кредитування (за [44]). Міністерством зовнішньої торгівлі і промисловості Японії реалізуються "Програма оновлення ринку" та "Програма ХХІ століття", якими передбачено розповсюдження передових технологій та освоєння нових сфер підприємництва в периферійних районах країни [45], що в Японії реалізується в основному саме через МСБ. Вказана (фінансово-фондова – субсидійно-грантова, кредитна, лізингова тощо) активна держпідтримка інноваційно-орієнтованого промислового МСБ здійснюється в усіх ПРК [4, с. 175]. Крім цього, в усіх ПРК діяльність малих венчурних фірм активно фінансово підтримується розвинутим ринком венчурних фондів (приватних і державних) та великим бізнесом (зацікавленим у придбанні розробок цих фірм або і самих фірм). Додатково опосередковано каталізується інноваційно-інвестиційна бізнес-активність в ПРК численними різноманітними відповідними податковими пільгами [4, с. 175]. Високу несприятливість в Україні усіх бізнес-умов розвитку невеликого бізнесу (особливо (Н) ВІА-МСБ) доводить усе наведене раніше, а також здійснене дослідження широкого кола джерел – все, на що має спиратися розвиток (Н) ВІА-МСБ (у т.ч. за аналогією з ПРК) в Україні відсутнє або діє врай неефективно (в т.ч. відповідна держпідтримка). Це ж підтверджує і таке: за дослідженнями вітчизняних експертів у 2006р. "головними чинниками гальмування розвитку малого бізнесу (МБ) в Україні" були: 1) відсутність чіткої системи правових актів держполітики у сфері підтримки малого підприємництва; 2) надмірна і зростаюча кількість адмінбар’єрів; 3) відсутність реальних і дієвих механізмів фінансово-кредитної підтримки; 4) надмірний податковий тиск та громіздка система звітності; 5) невпевненість підприємців у стабільності умов ведення бізнесу; 6) надмірне втручання органів держвлади в діяльність суб’єктів господарювання; 7) нестабільна політична обстановка (за [46]); з сутності цих чинників видно, що практично всі вони можуть бути кінцево згорнуті до одного – "основного чинника гальмування розвитку МБ в Україні" – "брак доступних достатньо лояльних джерел фінансування свого розвитку". Самозрозумілим є, що інвестиційно-орієнтований ризикованіший (Н) ВІА-МСБ (об’єктивно менш стійкий до несприятливих чинників бізнес-розвитку, ніж МСБ ін. більш швидкообігових профілів – послуги, торгівля, посередництво, будівництво тощо) вказані "чинники гальмування розвитку невеликого бізнесу" відчуває найгостріше. Через все зазначене в Україні вся сфера МСБ (особливо (Н) ВІА-МСБ) роками поспіль застигла у своєму розвитку, навіть дещо деградуючи і тримаючись скоріше на ентузіастах (за [29]). Тому з багатьох десятків тис. вже накопичених в Україні винаходів (у т.ч. щорічно близько 2 тис. найновіших науково-практичних [47]) лише одиниці реалізуються в Україні, а переважна більшість з найкращих активно скуповуються за безцінь, вивозяться і реалізуються за кордоном (за [48, 49]). Кращий індикатор великих у ПРК і незадовільних в Україні – уваги і прагнення держави до розвитку НТП – "частка ,%, держкоштів у загальних витратах економіки на НДДКР": ПРК – від 50 (США) до 27 (Японія) [43] (у ПРК – це сотні $/особу населення), втім, у Японії держава (в особі Центробанку) забезпечує НГ найдешевшими серед всіх ПРК кредитними ресурсами; Україна – хоча і близько 30 (за [13, с. 337]), однак на 2005-2006 рр. це замало – менше 10 ($/особу населення), для порівняння – в Китаї (не заможнішому за Україну) аналогічні держвидатки – кілька десятків $/особу населення у двотисячних роках. (за [50]).

Все вищенаведене та нижчезазначене достатньо повно характеризує основні державні пріоритети і засоби розвитку економіки і країни та рівень ефективності держінститутів в Україні та у ПРК.

• "Державні пріоритети і засоби розвитку економіки країни": а) ПРК – Hi-Tech- сфера і все більш інноваційно-інтенсивний всебічно "сталіший" розвиток, основні засоби досягнення цього – висококваліфікована, продуктивна і оплачувана праця, великий "середній клас", високоінноваційно-активний (науково-)виробничий МСБ; б) Україна – великомасштабна і тоннажна сировинно-переробна важка індустрія, звідси – сталі неінноваційний екстенсивний екозбитковий розвиток, дешева малокваліфікована і продуктивна праця, малий "середній клас".

• "Ефективність державних інститутів" (рейтинг для 125 країн, Давосський WEF), 2006 р. [51]: Україна – 104; ПРК – лідери рейтингу. Справедливість таких рейтинг-оцінок доводить все вищенаведене. Відповідають, по суті, такій оцінці Давосського WEF держінститутів в Україні також і висновки Аналітичного звіту (09.2007 р., Берлін) ОЕСР (об’єднує ПРК), присвяченого економіці України. Два аспекти з цього Звіту[52]: 1) хоча індустрія України все більше потребує модернізації, створення сучасних виробництв, Україна досі недостатньо задіяла власні ресурси для структурних реформ, а відповідна інвестиційна активність бажає кращого; 2) в цей же час держава в Україні не завжди сприяє розвитку бізнесу, а також скоріше перешкоджає структурним змінам, ніж сприяє їм. Підтверджують останнє [52]: один з найгірших в Європі рівень корупції, відсутність системного оподаткування, зарегульованість економіки в Україні.

Вищенаведене доводить таке: а) в сучасних умовах в Україні (важка стагнація "інноваційного сталого розвитку – зростання"), основне завдання держави, використовуючи свої (державні) інститути, максимально сприяти цьому розвитку, зростанню, в т.ч. через спеціально для цього створювані гібриди із вже існуючих держінститутів, зокрема, держбанківський сектор має значною мірою виконувати роль "банку активізації інноваційного сталого розвитку – зростання", що є вигідним безумовно – певні неминучі суто фінансові втрати-збитки багаторазово перекриватимуться численними вигодами і доходами-надходженнями (у т.ч. до держфінансів) від кращого розвитку-зростання; б) в Україні великим (якщо не найбільшим), однак – незадовільно задіяним резервом кардинальної активізації "інноваційного сталого розвитку-зростання" є передусім "пріоритетний (Н) ВІА-МСБ", діяльність та інвестпроекти якого відповідають "Пріоритетним напрямам інноваційної діяльності (НТП) в Україні" (які враховують потреби та спроможні можливості країни-економіки, її науково-виробничого потенціалу саме щодо "високоінноваційного сталого розвитку-зростання" та мають багато- чи загальногалузеве значення); в) в Україні один із найбільших чинників гальмування розвитку МСБ ((Н) ВІА-МСБ – особливо) – брак у МСБ доступу до сприятливих для активно-ефективного розвитку достатньо дешевих некоротких (інвестиційних) кредитів; г) тому в числі головних пріоритетів державної економічної політики в Україні має стати активно-прискорений розвиток "пріоритетного (Н) ВІА-МСБ", зокрема шляхом розгортання в Україні механізму надання достатнього доступу цьому МСБ до пільгового (достатньо дешевого і довгого та малозаставного – для окремих винахідників і МБ) інвестиційного кредитування за кошт держфінансів; д) розгортання такого Механізму та нарощення ним обсягів наданих (Н) ВІА-МСБ кредитів активізуватиме розвиток (Н) ВІА-МСБ та ін. форм МСБ подвійно – також і за рахунок (само)вимушеного (з міркувань кращого використання і повернення наданих за держкошт кредитів) і все більшого покращання державою ефективності держадміністрування бізнесу і всієї економіки. Багатобічно оптимально ефективним (і тому перспективним) є такий склад зазначеного "Механізму пільгової кредитної підтримки розвитку (Н) ВІА-МСБ" (далі – "Механізм"): 1) Державна інноваційна компанія (ДІК, утворена з колишнього Держіннофонду), з головним завданням – експертна науково-технічна і техніко-економічна селекція перспективних (відповідно до державних, регіональних, галузевих інноваційних пріоритетів) інвестиційно-інноваційних проектів (Н)ВІА-МСБ, заявлених на отримання кредитування від Механізму; 2) кредитний синдикат з двох держбанків – "Укрексімбанк" та "Ощадбанк", з головним завданням – здійснювати повторні техніко-економічні експертизи та безпосередню організацію і ведення фінансування пільговими кредитами проектів (Н)ВІА-МСБ, затверджених до фінансування ДІК. Важливими перевагами саме такої організації та спеціалізації (на сфері МСБ) Механізму є, зокрема: а) послідовно-дублююча (банком-лідменеджером синдикату) експертиза фінансово-ринкової життєздатності і ефективності заявлених до фінансування проектів (Н) ВІА-МСБ робитиме весь Механізм стійкішим до "негативного людського фактору" (помилки, некомпетентність, хабарництво та корупція) і відповідно ефективнішим сам Механізм та використання держкоштів ним та (Н)ВІА-МСБ; б) лідменеджер синдикату – Укрексімбанк – один з кращих банків країни, має великий досвід кредитування бізнесу; в) синдиковані між двома банками невеликі кредитні ризики від портфеля широко диверсифікованих за багатьма ознаками малих та невеликих в середньому високодохідних інноваційних експертно-відібраних (менш ризикованих) проектів тощо. В Україні є велика кількість повністю кредитопридатних достатньо малоризикованих (вже готових до серійного впровадження, явно конкурентоспрожних – затребуваних внутрішнім і зовнішнім ринком, що не мають аналогів) найновіших найінноваційніших вітчизняних розробок, розробникам яких (окремі винахідники і малі підприємства) бракує тільки одного – не надто великих достатньо лояльних інвестиційних коштів (кредитів) для налагодження серійного виробництва, все це доводять, зокрема, численні відповідні публікації у – "Власть денег", "Зеркало недели" тощо. Для фінансового наповнення державою діяльності Механізму достатньо придатними є багато фінансових джерел. А) Внутрішні: а) значна-суттєва частка від розтермінованих мільярдних щорічних доплат до держбюджету за безцінь чи незаконно приватизовані держпідприємства (за даними ГПУ, їх тисячі); б) центробанківське відповідно-цільове обмежене безготівкове емісійно-горошове кредитування уряду тощо. Б) Зовнішні урядові запозичення – вільноринкові держоблігаційні кредити від МФО (ЄБРР, СБ тощо), здійснюючи які при нормальному стані світових фінансових ринків можна залучати достатньо лояльні інвестиційні кошти (на строк до 10 років з вартістю 5-7% річних з можливими пільговими початковими періодами погашення у випадку з МФО) в достатніх обсягах, Україною відповідний "критичний суверенний рівень" (50-60% до ВВП) не досягнуто (менше 15% до ВВП на 09.2007 р.). Держава (уряд, парламент), ефективно комбінуючи названими джерелами (навіть самими тільки "внутрішніми" – з найбільш оптимально-гнучкими і повністю підконтрольними державі вартісно-часовими і об’ємними характеристиками коштів), отримуватиме абсолютно достатні для потреб Механізму обсяги ефективних інвестиційних коштів, "пріоритетно-інноваційно"-виробничо-цільовий (оздоровчо-економічний) характер використання яких не тільки не спричинятиме інфляційних ефектів, а, навпаки, стерилізуватиме їх.

Для України важлива не тільки і не стільки сама по собі кардинальна активізація внутрішнього виробництва "пріоритетних техніки і технологій" (в даному випадку відповідним МСБ), скільки кардинально активна дифузія, насичення, ринковий збут цієї продукції в усі сфери НГ, у т.ч. і тому, що це фактор "активного ринкового попиту" – найважливіший фактор успішного ринкового розвитку і "пріоритетного (Н) ВІА-МСБ" і ін. бізнесів (в т.ч. – МСБ) – споживачів інноваційної продукції першого. Тому з метою реалізації зазначеного: а) частина коштів Механізму має бути спрямована в механізм часткового (і достатньо суттєвого) компенсування кредитно-банківських ставок покупцям продукції "пріоритетного (Н) ВІА-МСБ" (для випуску якої також були використані пільгові кредити Механізму) в разі придбання такої продукції за кошт банківських кредитів, це генеруватиме і активніший розширений попит на "пріоритетно-інноваційну продукцію" (Н) ВІА-МСБ, і також залучення у зазначене недержані банківські кредити – багаторазово більші за відповідні компенсаторно-кредитні держкошти; б) для виробників і споживачів "пріоритетно-інноваційної продукції", що працюють на загальній системі оподаткування, слід ввести посилено суттєві (в контексті саме вказаної діяльності і продукції) інвестиційні податкові пільги, що буде непрямим, але значним позитивно- і каталізуючо-діючим чинником.


Висновки

Вищезазначене доводить: 1) насамперед "пріорітетно-інноваційно"-орієнтований і активний (науково-)виробничий МСБ – найбільший і найголовніший (втім, тривало незадовільно задіяний) резерв комплексно-кардинальної активізації розвитку України в напрямі інноваційного "сталого розвитку-зростання", автоконвертованого в значні повнокомплексні корисні народногосподарські ефекти, в т.ч. в краще зростання ВВП і держбюджету; 2) пропонований у статті Механізм фінансової підтримки і активізації розвитку вказаного МСБ є достатньо дієвим і високоефективним як з міркувань п."1)" та ін. викладеного в статті, так і враховуючи притаманні самому Механізму зазначені вище його переваги.


  1. Перспектива за Партією Зелених України // Інформаційний бюлетень "Партія Зелених України". – 2007. – № 5-6. – С. 4.

  2. Броннікова С. "Свинячі технології" в керуванні людьми // 100%. – 2007. – № 11. – С. 18.

  3. Коновалов В.М. Инновационная сага. – М.: Издательский дом "Вильямс", 2005. – 224 с.

  4. Мочерний С.В. Основи економічних знань. –К.: Феміна, 1996. –352 с.

  5. Бокий І. Від чужого бариша вам не перепаде ні гроша // Товариш. – 2006. – № 17. – С. 3.

  6. Ковалевская Н. Украина может быть независимой от энергоносителей других стран // Власть денег. –2007. – № 41. – С. 50.

  7. Боронос В.М., Іваненко А.П. Впровадження механізму пільгової фінансово-кредитної підтримки інноваційно-орієнтованого малого та середнього бізнесу як джерела сталого розвитку України – пріоритет для органів держуправління та місцевого самоврядування // Материали ІІ Международной научно-практической конференции "Инновационная модель развития промышленного региона". –Донецк: ДДУУ, 2007. – С. 209-213.

  8. Боронос В.М., Іваненко А.П. НТП та постіндустріалізація як основні засоби екологізації економіки та розбудови сталого розвитку-зростання: аналіз світового та вітчизняного досвіду // Механізм регулювання економіки. – 2007. – № 1. – С. 76-90.

  9. Научно-технический прогресс и капиталистическое воспроизводство / Отв. ред. С.М. Никитин. – М.: Мысль, 1987. – 207 с.

  10. Современные Соединенные Штаты Америки: Энциклопедический справочник / Под ред. Арбатова Г.А., Брутенца К.Н. –М.: Политиздат, 1988. – 542 с.

  11. Козик В.В., Панкова Л.А., Даниленко Н.Б. Міжнародні економічні відносини. – К.: Знання-Прес, 2003. – 406 с.

  12. Мазур О. "Український прорив" від БЮТ – не вірю // Товариш. – 2007. – № 100. – С. 4.

  13. Статистичний щорічник України за 2001 рік / За ред. О.Г. Осауленка. – К.: Техніка, 2002. – 644 с.

  14. Куценко В. Экономика знаний нуждается в умелых руках // Зеркало недели. – 2006. – № 34. – С. 14.

  15. Святненко А. Шаг навстречу будущему // Зеркало недели. – 2007. – № 23. – С. 11.

  16. Приход – Расход // Власть денег. – 2007. – № 35. – С. 9.

  17. Дацюк Л. Де взяти трудовий ресурс? // Урядовий кур’єр. – 2007. – № 190. – С. 9.

  18. Сметанин А. Зарплата, умножающая бедность // Киевские ведомости. – 2007. – № 32. – С. 4.

  19. Восточноевропейский ренессанс // Инвестгазета. – 2007. – № 4. – С. 29.

  20. (де)Индустриализация // Инвестгазета. – 2007. – № 4. – С. 26-28.

  21. Іваненко А.П. Трансфер технологій як засіб сприяння сталому соціально-економічному і еколого-економічному зростанню України, фінансово-організаційний механізм його забезпечення // Механізм регулювання економіки. – 2003. – № 4. – С. 83-101.

  22. Євтух О. Розвиток банківської системи в умовах нової економіки // Вісник НБУ. – 2003. – № 7. – С. 64-67.

  23. Боронос В.М., Іваненко А.П. Народногосподарський фінансово-інноваційний "конвеєр" сталого розвитку та екологізації: підсумки аналізу світового та вітчизняного досвіду // Механізм регулювання економіки. – 2007. – № 2. – С. 11-26.

  24. Саакова И. 2 тысячи долларов на украинца // Дело. – 2007. – № 126. – С. 4-5.

  25. Мелешко К. Цена бедности // Аргументы и факты в Украине. – 2006. – № 44. – С. 8.

  26. Яценко Н. Отчего жемчуг мелкий? // Зеркало недели. – 2007. – № 37. – С. 7.

  27. Демографическая бомба // Зеркало недели. – 2007. – № 29. – С. 20.

  28. Ільків В. Багаті повинні платити більше // Персонал-Плюс. – 2007. – № 35. – С. 8.

  29. Вилюра К. 98 трлн. долларов – на весь мир // Дело. – 2007. – № 171. – С. 3.

  30. Косян Г. Глас страждущих в пустыне // Вечерние вести. – 2007. – № 178. – С. 8.

  31. Пальчун А. Украина в индексе // Еженедельник "2000". – 2006. – № 3. – С. В2-В3.

  32. Саакова И. Малый бизнес в Украине мельчает // Дело. – 2007. – № 146. – С. 4-5.

  33. Шнаас Д., Ярош Д. Азиатский премиум-партнер // Инвестгазета. – 2007. – № 47. – С. 20-25.

  34. Камп М., Ярош Д. Гибко и прагматично // Инвестгазета. – 2007. – № 47. – С. 28-29.

  35. Костусев А. Конкуренция в Украине: миф или реальность? // Зеркало недели. – 2006. – № 26. – С. 8.

  36. Энкель И. Лицо Украины // 100%. –2006. – № 6. – С. 5.

  37. Новости: Нет у нас свободы экономики // Наше время. – 2005. – № 1. – С. 7.

  38. Мир коротко. Украина: Экономически "несвободная" страна // Голос Украины. – 2007. – № 7. – С. 5.

  39. Бирмингем П. У бізнесу забирають 60% прибутку // Дело. – 2006. – № 160. – С. 6.

  40. Брикимова М. Люди устали от схем // День. – 2005. – № 178. – С. 2.

  41. Мошенец Е. Банки останутся без премий // Инвестгазета. – 2007. – № 1-2. – С. 48-51.

  42. Власюк И. Свои помидоры – ближе // Зеркало недели. – 2006. – № 4. – С. 9.

  43. Нейкова Л.І. Значення інноваційної стратегії держави для піднесення національної економіки та скорочення дефіциту державного бюджету // Фінанси України. – 1996. – № 3-4. – С. 79-87.

  44. Літкевич В. Державне кредитування: досвід Баварії і перспективи розвитку економіки України // Банківська справа. – 1995. – № 2. – С. 54-57.

  45. Александрова В.П., Щедріна Т.І. Використання трансферу науково-технічних досягнень для економічного зростання країни // Стратегія економічного розвитку України: Наук. збірник. –Вип. 2-3. – К.: КНЕУ, 2000. – С. 71-77.

  46. Статистика: Каждое третье предприятие работает убыточно // Зеркало недели. – 2006. –№ 31. – С. 10.

  47. Сметанин А. Даже интеллект ушел в тень // Киевские ведомости. – 2006. – № 258. – С. 11.

  48. Ковалевская Н. Ненужная гениальность // Власть денег. – 2006. – № 42. – С. 54-56.

  49. Ковалевская Н. Н. Паладий: "Между изобретателем и бизнесменом стоит стена, разрушить которую должно государство" // Власть денег. – 2006. – № 42. – С. 57-58.

  50. Инвестиции в науку: Китай наступает на пятки США // Киевские ведомости. – 2006. – № 271. – С. 6.

  51. Бондаренко Д. Украина опять удвоит ВВП // Экономические известия. – 2006. – № 199. – С. 4.

  52. Оценка украинской экономики // Еженедельник "2000". – 2007. – № 37. – С. Е3.


Отримано 08.01.2008 р.


В.Н. Боронос, А.П. Иваненко

Инновационно-ориентированное развитие малого и среднего бизнеса

как источник устойчивого развития

В статье доказана ведущая перспективная роль инновационно-ориентированного производственного малого и среднего бизнеса в строительстве в Украине "устойчивого развития-роста". Предложен механизм эффективной государственной кредитно-финансовой поддержки и активизации развития такого бизнеса.

1Боронос Володимир Миколайович, кандидат економічних наук, професор, завідувач кафедри фінансів Сумського державного університету; Іваненко Анатолій Павлович, старший викладач кафедри фінансів Сумського державного університету.


© В.М. Боронос, А.П. Іваненко, 2008



Механізм регулювання економіки, 2008, № 1

Схожі:

Розділ 1 Економіка природокористування і еколого-економічні проблеми iconРозділ 1 Економіка природокористування І еколого-економічні проблеми
Аналіз еколого-економічних взаємозв’язків у механізмах транскордонного співробітництва
Розділ 1 Економіка природокористування і еколого-економічні проблеми iconРозділ 1 Економіка природокористування І еколого-економічні проблеми

Розділ 1 Економіка природокористування і еколого-економічні проблеми iconЧастина 1 методологічні проблеми сучасної економіки розділ 1 Економіка природокористування І еколого-економічні проблеми

Розділ 1 Економіка природокористування і еколого-економічні проблеми iconЧастина 1 методологічні проблеми сучасної економіки розділ 1 Економіка природокористування І еколого-економічні проблеми

Розділ 1 Економіка природокористування і еколого-економічні проблеми iconРозділ 1 Економіка природокористування і еколого-економічні проблеми
Бюджетне фінансування як інструмент фінансового забезпечення природоохоронних заходів
Розділ 1 Економіка природокористування і еколого-економічні проблеми iconРозділ 1 Економіка природокористування І еколого-економічні проблеми
Економічний механізм екологічно спрямованої господарської діяльності: сутність та методичний підхід до реалізації
Розділ 1 Економіка природокористування і еколого-економічні проблеми iconРозділ 1 Економіка природокористування І еколого-економічні проблеми
В статье систематизированы социо-эколого-экономические факторы, определяющие тенденции и особенности формирования эффективной государственной...
Розділ 1 Економіка природокористування і еколого-економічні проблеми iconРозділ 1 Економіка природокористування І еколого-економічні проблеми
В статье рассмотрены проблемы обращения (эволюция обращения, опыт других стран, состояние на Украине, перспективы переработки) с...
Розділ 1 Економіка природокористування і еколого-економічні проблеми iconРозділ 1 Економіка природокористування і еколого-економічні проблеми
Україні, синтезовано концепцію генераційного ядра "сталого розвитку" – "народногосподарського фінансово-інноваційного конвеєра чинників...
Розділ 1 Економіка природокористування і еколого-економічні проблеми iconУдк 519. 866 Моделювання оптимальних траєкторій динаміки виробничих еколого-економічних систем
Ключові слова: оптимальна траєкторія, виробничі еколого-економічні системи, крайова задача, екологічно збалансована економіка
Додайте кнопку на своєму сайті:
Документи


База даних захищена авторським правом ©zavantag.com 2000-2013
При копіюванні матеріалу обов'язкове зазначення активного посилання відкритою для індексації.
звернутися до адміністрації
Документи