Управління якістю та сертифікацією продукції icon

Управління якістю та сертифікацією продукції




НазваУправління якістю та сертифікацією продукції
Сторінка7/9
Дата19.08.2012
Розмір0.87 Mb.
ТипКонспект
1   2   3   4   5   6   7   8   9
^

Тема 7 Колективна участь працівників у підвищенні якості функціонування організації


Груповий підхід – це спільні зусилля двох або більше осіб для виконання конкретного завдання. Використовуються, в основному, чотири типи груп:

1) групи із вдосконалення діяльності підрозділів;

2) гуртки якості;

3) групи вдосконалювання процесів;

4) цільові групи.

Групи із вдосконалення діяльності підрозділів складаються із працівників того або іншого підрозділу. Їхнє завдання полягає у визначенні напрямків і виробленні заходів, за допомогою яких всі працівники можуть сприяти підвищенню якісного рівня й ефективності роботи даного підрозділу.

Керівник підрозділу, як правило, є головою групи, але згодом ними може стати підготовлений і здатний працівник, що не належить до адміністративного персоналу. Група виявляє проблеми, які призводять до помилок, а також фактори, які знижують ефективність роботи підрозділу. Потім вона розробляє і проводить коригувальні заходи для усунення перешкод, що заважають підвищенню ефективності й безпомилковій роботі підрозділу.

Група відповідає за встановлення цілей удосконалювання в рамках підрозділу й визначення заходів, які дозволять групі виконати поставлені завдання. Керівник підрозділу відповідає за формування групи із вдосконалення діяльності підрозділу. Потрібна активна участь у роботі групи всіх працівників підрозділу.


Організація роботи груп. Необхідно підготувати початковий етап діяльності групи. Всі працівники повинні мати відповідну підготовку. Група із вдосконалення діяльності підрозділу проходить у своєму розвитку три стадії: 1) усвідомлення й навчання; 2) розуміння; 3) вирішення проблем і прийняття рішень.


^ Стадія усвідомлення й навчання охоплює такі аспекти:

1 Розуміння цілей організації.

2 Розуміння процесу поліпшення діяльності.

3 Обґрунтування стандарту «безпомилкова робота» як норми діяльності.

4 Методи збору й класифікації даних.

5 Методи виявлення проблем (метод «мозкового штурму» та інші).

6 Методи аналізу проблем (причинно-наслідкові діаграми й діаграми Парето, експертний груповий аналіз реальної ситуації, гістограми).

7 Документальне подання результатів (графіки, таблиці, доповіді керівництву).

8 Результати оцінки.

9 Контрольні цифри й вибірковий контроль.


^ Стадія розуміння. Аналіз діяльності підрозділу (АДП) – основний засіб, що допомагає працівникам підрозділу зрозуміти свою причетність до процесу поліпшення його діяльності.

У результаті проведення АДП групою із вдосконалення діяльності підрозділу розробляється відповідний документ. АДП опирається на передумову, що всі підрозділи й виконавці одержують вихідні матеріали для своєї роботи з інших джерел (постачальників), обробляють їх, тим самим збільшуючи їхню цінність, і передають результати виконаної роботи своїм споживачам. Така концепція припускає, що кожний працівник є споживачем результатів праці іншого працівника і, у свою чергу, має споживача, якому передає результати своєї праці. При цьому кожний відповідає за якість своєї праці.

Перед аналізом заповнюється спеціальна форма, у якій вказується призначення діяльності даного підрозділу і перелічуються види виконуваних у ньому робіт.

Керівник повідомляє своїм підлеглим про призначення підрозділу так, як це розуміє керівництво, і організовує дискусію зі цього питання. Часто вона закінчується висуванням пропозицій про нові завдання підрозділу, які передаються на розгляд керівництву. Після цього складається перелік основних робіт, виконуваних у підрозділі. Він може, наприклад, містити такі роботи:

1 Проведення обстежень ринків.

2 Розрахунок собівартості витрат виробництва.

3 Інтерв'ю потенційних працівників.

4 Розробка прогнозних оцінок.

5 Складання посібника з підготовки продукції до експлуатації.

6 Розроблення рекламацій споживачів.

7 Проектування іспитового устаткування.

8 Ведення секретної документації.

Основних видів робіт повинно бути не більше десяти. Зміст кожного виду робіт розглядається потім докладно.

У результаті проведення АДП готується перелік показників, що характеризують якість роботи підрозділу. Група повинна відібрати від трьох до п'яти основних показників, які називаються «показниками вдосконалювання». За ними будують графіки, які вивішуються в кожному підрозділі. На кожному графіку повинні бути показані дані, отримані принаймні за шість місяців, і заданий рівень якості роботи. При досягненні контрольних цифр за яким-небудь показнику протягом трьох місяців підряд повинні бути встановлені нові контрольні цифри.

Можуть встановлюватися два види нормативів - рівень якості робіт, що відповідає очікуванням споживачів, і більш жорсткі контрольні нормативи, іменовані перспективними цілями. Така схема перешкоджає тенденції до припинення діяльності щодо вдосконалення, тільки-но проміжна мета досягнута. Показники повинні оновлятися й переглядатися на засіданнях групи.


^ Стадія вирішення проблем і прийняття рішень. Тепер працівники організації готові до найбільш продуктивної стадії роботи груп із вдосконалення діяльності підрозділів.

Група відбирає перспективні цілі як сукупність показників якості роботи підрозділу. Потім за допомогою методів вирішення проблем група розробляє план, що дозволяє підрозділу досягти або навіть перевершити ці цілі; намічає нові цілі вдосконалювання, і після цього весь цикл починається с початку.

Щоразу при вирішенні проблеми група повинна провести оцінку підвищення якості або зниження витрат. Ця оцінка у вигляді звіту подається до керівної ради з поліпшення діяльності.


^ Вигоди і переваги: 1) всі співробітники беруть активну участь у процесі поліпшення роботи; 2) працівники, що визначають успіх процесу, можуть заохочуватися керівництвом; 3) виробляються риси характеру, властиві лідеру; 4) розробляються методи вирішення проблем, формуються відповідні навички й вирішуються реальні проблеми; 5) керівник підрозділу зберігає роль лідера підрозділу; 6) у працівників підрозділу підвищується почуття власної гідності;7)працівники самостійно регулюють діяльність підрозділу;8)система діяльності дозволяє розробити реалістичні вимоги до результатів праці, погоджені зі «споживачами» і «постачальниками», які служать інтересам «споживачів»;9) створюється система критеріїв для оцінки основних видів діяльності в рамках підрозділу; 10) працівники одержують можливість погоджувати свої цілі з цілями і завданнями підрозділу та організації; 11) створюється ефективна система передачі на більш високий рівень інформації про ті проблеми, які не можуть бути вирішені в рамках підрозділу;12)поліпшуються взаємини рядових працівників і керівників.

Недоліки. Головним недоліком груп із вдосконалення діяльності підрозділів є те, що проведення засідань вимагає припинення діяльності всього підрозділу. Однак більшість підрозділів швидко пристосовується до даної системи, і вже через два місяці продуктивність праці починає перевищувати колишні рівні.


^ Гурток якості – це невелика група працівників (від 6 до 12 осіб), які добровільно зустрічаються на регулярній основі для вирішення проблем, пов'язаних з умовами їхньої роботи. У більшості випадків начальник підрозділу не є керівником групи.

Гуртки якості працюють над проблемами, які безпосередньо позначаються на результатах діяльності працівників. Гурток формується зі схвалення керівництва для вирішення конкретної проблеми, виявленої працівниками організації. Гурток якості може працювати на постійній основі або розпускатися після остаточного вирішення проблеми.

Члени гуртка уповноважені визначити проблему, що потребує вирішення, вибрати свого голову, скласти графік проведення засідань і одержати дозвіл керівництва на виконання роботи. Вони займаються збором необхідних даних, аналізом проблеми, оцінкою варіантів вирішень, дають керівництву рекомендації з рішення проблеми й впроваджують їх зі схвалення керівництва, якщо це входить у сферу їхньої компетенції.

Для гуртків якості характерні такі основні особливості:1)засідання кружків проводяться регулярно; 2) гуртки засновані на принципі добровільної участі; 3) проблеми, розв'язувані в гуртках якості, пов'язані із трудовою діяльністю на даній ділянці; 4)проблеми виявляються, досліджуються і вирішуються силами членів гуртка, після чого ними ж проводиться оцінка отриманих результатів; 5) гурток якості розпускається після вирішення даної проблеми.

Організаційну структуру кружка якості, як правило, складають координатор, керівник та представник профспілки.


^ Координатори гуртків якості вибираються для узгодження програми зі впровадження гуртків якості з керівництвом організації. Вони повинні:

1 Керувати всією програмою із впровадження гуртків .

2 Готовити матеріали, що роз'ясняють керівництву й працівникам переваги гуртків якості.

3 Розробляти й реалізувати програми підготовки співробітників для участі в гуртках якості.

4 Зацікавлювати працівників ідеєю створення гуртків якості.


5 Допомагати членам гуртків якості у вирішенні проблем.

6 Організовувати за необхідності консультативну допомогу гурткам якості.

7 Організовувати спеціальні курси навчання для керівників гуртків якості.

8 Проводити первісні засідання гуртків якості, поки обраний керівник не освоїться зі своїм становищем.


Керівник підрозділу або працівники підрозділу повинні обрати потенційного керівника гуртка, який повинен одержати відповідну підготовку. Підготовка включає такі питання: 1) діяльність гуртка якості; 2) організаційну структуру гуртків якості; 3) навчання поводженню в рамках невеликої групи; 4) методи вирішення проблем; 5) методи колективного керування; 6) міжособистісні стосунки.

Керівник гуртка якості відповідає за: 1) стимулювання участі в діяльності гуртка якості; 2) організацію й підготовку повісток для майбутніх засідань; 3) надання допомоги координаторові в підготовці членів гуртка якості; 4) ведення засідань гуртка якості як голова; 5)підготовку документації, що належить до засідань і діяльності гуртка якості.

Тривалість засідання гуртка якості не повинна перевищувати однієї години. Перші сім-вісім засідань являють собою навчальні заняття.

Гуртки якості можуть доповнювати діяльність групи з поліпшення роботи, створеної в підрозділі. Наприклад, якщо на зборах групи порушується питання вузького характеру, що не зачіпає діяльності всього підрозділу, то таке питання можуть вирішити на добровільній основі члени гуртка якості.


^ Переваги гуртків: 1) членами гуртка якості стають тільки ті працівники, які самі хочуть займатися цією діяльністю; у результаті цього їх не потрібно додатково стимулювати; 2) навчання розширює кругозір окремих членів гуртка; 3) працівники розглядають проблеми, у вирішенні яких вони особисто зацікавлені; 4) члени гуртка якості зацікавлені у втіленні своїх рішень у життя;

5) програма діяльності гуртка якості допомагає перебороти опір економічним реформам.

Недоліки: 1) у вирішенні проблем не беруть участі всі працівники підрозділу; 2) працівники підрозділу, які не є членами гуртка якості, можуть із недовірою ставитися до прийняття його пропозицій.


^ Група із вдосконалення процесу створюється для підвищення якості його функціонування й підвищення ефективності процесу, що охоплює діяльність декількох підрозділів. До групи вдосконалювання процесу входять досвідчені, кваліфіковані фахівці з кожного підрозділу, що бере участь у процесі, і допоміжних служб. Члени групи та її голова призначаються керівництвом організації.

Основними обов'язками групи є:

1 Розроблення маршрутної схеми процесу.

2 Визначення ділянок контролю й ліній зворотного зв'язка.

3 Атестація процесу.

4 Розробка й впровадження планів удосконалення процесу.

5 Підготовка звітів про якість результатів процесу, його ефективність й зміни в ньому.


^ Розроблення маршрутної схеми процесу. Група із вдосконалення процесу починає свою діяльність із розроблення його маршрутної схеми. На схемі повинні бути зазначені всі зв'язки працівника із процесом. Як приклад можна навести п'ять етапів процесу приймання на роботу:

1 Керівник готовить чернетку наказу про прийом на роботу.

2 Секретар друкує наказ.

3 Керівник перевіряє й підписує наказ.

4 Секретар направляє наказ начальникові більш високого рівня на підпис.

5 Начальник більш високого рівня перевіряє його правильність, повідомляє керівника про наявність необхідної суми для оплати праці співробітника, прийнятого на роботу, підписує наказ.

Аналогічно можна розбити на етапи й інші частини процесу.

Наступним завданням групи із вдосконалення процесу є визначення процедур, необхідних для виконання кожної операції. Визначається і наявність документації, який встановлює вимоги до підготовки й навчання персоналу, що виконує кожну операцію.

Гарантією правильності й точності маршрутної схеми є перевірка всього процесу, яка проводиться членами групи. Такий аналіз дозволяє групі скласти перелік проблем, виявлених безпосередньо на робочих місцях, розробити перелік пропозицій щодо вдосконалення процесу, визначити відповідність програми навчання і підготовки кадрів, а також виявити переваги й недоліки процесу.


^ Визначення ділянок контролю і ліній зворотного зв'язку. Група із вдосконалення процесу повинна встановити можливі джерела помилок і після цього розподілити ділянки контролю результатів операцій якнайближче до джерел помилок. Потім група повинна побудувати ланцюг зворотного зв'язку, що дозволяє виконавцям виправити помилки, допущені в межах їхньої сфери діяльності. Така система забезпечує групу інформацією, що дозволяє керівництву ухвалювати рішення щодо доцільності вкладення коштів у модернізацію устаткування, навчання кадрів, зміни процедур, що запобігають повторенню помилок.

Скорочення часу зворотного зв'язку також дає ефект. По-перше, співробітник перестає робити помилки й, по-друге, у вже дефектний виріб припиняється надходження додаткових ресурсів.


^ Атестація процесів. Процес вважається атестованим після проведення всіх необхідних процедур, занаявності документації, програм навчання й підготовки кадрів, методик проведення вимірів, контрольного й вимірювального устаткування і програм забезпечення ритмічності виробничого процесу, що є гарантією того, що процес може випускати продукцію високої якості навіть у гранично напруженому робочому режимі. За такої підготовки проектування виробу й процесу можна вважати завершеним.

Однак це не означає, що процес досяг оптимального рівня або виключає можливість збоїв.

Одним із найбільш ефективних заходів, що забезпечують перехід організації від орієнтації на контроль до концепції запобігання помилкам, є систематична атестація процесів.

Складність проведення атестації залежить від складності самого процесу.

Атестація проводиться у два етапи:

1 ^ Сертифікація виробничої операції або одиниці устаткування. При досягненні прийнятного рівня, що підтверджує здатність виробничої операції або устаткування випускати продукцію відповідно до вимог технічної документації, вони одержують сертифікат.

2 ^ Атестація передбачає визначення прийнятної якості функціонування всього процесу, що передбачає різні операції, кожна з яких уже пройшла етап сертифікації. Для атестації процесу необхідно сертифікувати всі операції й усі види використовуваного встаткування. Крім того, необхідно переконатися, що процес дозволяє випускати продукцію високої якості, яка відповідає вимогам споживачів.

Складовими частинами атестації також є:

1) сертифікація кожної операції процесу;

2) оброблення пробних партій;

3) незалежна перевірка процесу.


^ Сертифікація операції передбачає наявність:

1 Документації, що забезпечує співробітника необхідною інформацією й раніше накопиченими знаннями, за допомогою яких він виконує доручену йому роботу. Важливою при цьому легкість розуміння документації.

2 Іспитового і технологічного устаткування, яке значно впливає на якість і продуктивність праці. Сертифікація устаткування дозволяє визначити його здатність виконувати дану операцію й перебувати в працездатному стані.

3 ^ Вимог до операції. На цьому етапі сертифікації допоміжні системи кожної операції оцінюються на відповідність.

4. Прийнятність одержуваних результатів. Перші три складові діяльності із сертифікації досягли такого рівня, що прийнятність отриманих результатів може бути гарантована на постійній основі.


^ Обробка пробних партій передбачає оцінку ефективності технологічного процесу з урахуванням визначення його безперервності, результативності і межі обсягів продукції, що випускається.


^ Незалежна перевірка процесу передбачає проведення детальної перевірки. До складу групи перевірки, очолюваної головою групи із вдосконалення процесу, входять, наприклад, представники конструкторського бюро, технологічного відділу, відділу забезпечення якості продукції й відділу збуту, що не мають прямого відношення до процесу. Ця група оцінює стан процесу й з'ясовує таке:

1 Чи можна перевірити технологічність виробу й стабільність процесу?

2 Чи правильно розуміють призначення процесу і чи є на нього вся необхідна документація?

3 Чи враховані і чи усунуті в проекті проблеми, характерні для попередніх проектів?

4 Чи передбачає документація на нову продукцію підвищення її надійності і якості в порівнянні з раніше виробленою продукцією?

5 Чи реальний графік виконання виробничої програми й чи передбачене виділення коштів на устаткування від усіх підрозділів?

6 Чи є серйозні проблеми технічного характеру, що перешкоджають виконанню програми або застосуванню технологій?

7 Чи проведені сертифікація й атестація відповідно до пропонованих вимог і чи були виявлені всі істотні проблеми?

8 Чи ефективно функціонує система вимірів і зворотного зв'язку?

9 Чи відповідає кінцевий виріб вимогам споживачів?

Після проведення оцінки члени групи перевірки організовують спільне засідання із групою із удосконалення процесу, на якому вони доповідають про отримані результати.

Ці результати документально оформляються у звіті, що готує група перевірки. Після цього група з удосконалення процесу визначає коригувальні заходи, що забезпечують вирішення проблеми, викладені у звіті.

Відповідальність за проведення атестації процесу, як правило, покладається на службу забезпечення якості.

Відповідальність же за атестацію процесу покладається на групу з вдосконалення процесів. Перевірка, проведена цією групою, може містити чотири окремих етапи:

1 ^ Оцінюється процес на стадії розроблення. На цьому етапі важливо встановити основні пункти контролю, організувати збір відповідної інформації й вивчити можливості виробництва.

2 ^ Аналіз експериментального процесу, розрахованого на дослідне виробництво виробу й розроблення технічної документації. Основними цілями етапу є: а) характеристика устаткування й процесів, використовуваних для виробництва продукції, що підлягає оцінці; б) забезпечення умов для оцінки процесу й технічних параметрів продукції; в) створення бази даних для виробничого процесу; г) забезпечення готовності процесу до переходу від дослідно-конструкторських робіт до регулярного виробництва; д) забезпечення методів оцінки технологічних можливостей і дотримання графіка виробництва.

3 ^ Проведення оцінки нового процесу на предмет його відповідності вимогам споживача й фірми. У більшості випадків на цьому етапі перевіряється виробнича лінія, що має обмежені можливості з виробництва продукції, що відвантажується споживачеві. Після створення цієї лінії відбувається розширення процесу, у результаті чого виробництво одержує додаткове устаткування й автоматизується. На цьому етапі розвитку випускається достатня кількість продукції, що дозволяє оцінити в результаті перевірки можливостей процесу межі встановлених вимог до устаткування й зміни в характеристиках сировини й вихідних матеріалів.

4 ^ Контроль процесу й можливості серійного виробництва продукції, що відповідає вимогам споживачів.


Вигоди й переваги груп із вдосконалення процесу такі:1)забезпечується проведення комплексного причинно-наслідкового аналізу; 2) будучи фахівцями високої кваліфікації, члени групи не вимагають додаткової підготовки; 3) оскільки група розуміє всі характеристики й взаємозв'язки процесу, рішення, прийняті групою, можуть привести до значного підвищення загальної економічної ефективності; 4)створюються зв'язки між функціональними підрозділами, об'єднаними загальними цілями; 5) забезпечується ефективне скорочення відходів виробництва й витрат; 6) беручи участь у розроблення процесу, група має можливість запобігати виникненню проблем; 7) члени групи ознайомлюються із загальними принципами економічної діяльності організації.

Недоліки: 1) робота в групі забирає значну частину часу досвідчених працівників, що часто позначається на виконанні інших; 2) не завжди ефективно використовується час працівників під час розгляду проблеми, що не вимагає участі всіх членів групи.


^ Цільова група формується керівництвом вищої ланки, коли виникає серйозна проблема, що вимагає негайного вирішення, оскільки вона може застопорити діяльність організації, або привести до зупинки підприємства. До групи входять висококваліфіковані фахівці, що відбираються для вивчення й вирішення конкретної проблеми. Як правило, їх тимчасово звільняють від основної роботи для виконання обов'язків членів цільової групи.

Цільова група відповідає за оперативну реалізацію рішення й розроблення плану остаточного вирішення проблеми. Як правило, керівництву вищої ланки представляються щоденні звіти про хід робіт, і можливі рішення відкрито обговорюються з керівництвом до їхньої остаточної оцінки.

^ Вигоди й переваги: 1) вивчення конкретної проблеми висококваліфікованими фахівцями; 2) звільнення членів цільової групи від інших обов'язків; 3) оперативне вирішення проблеми; 4) тісне співробітництво членів цільової групи із працівниками фірми.

Недоліки: 1) дуже напружений графік роботи; 2) як правило, остаточне рішення проводиться в життя не членами цільової групи.

1   2   3   4   5   6   7   8   9

Схожі:

Управління якістю та сертифікацією продукції iconРобочий регламент модульно-рейтингового контролю І оцінювання з навчальної дисципліни “Управління якістю І сертифікацією продукції”
Структура навчальної дисципліни: загальний обсяг 108 год.; Лк. 30 год./15 занять; пр. – 20 год./10 занять; пмк
Управління якістю та сертифікацією продукції iconІ.І. Мечникова кайдзен стратегія управління якістю продукції як шлях до зростання економіки україни
Кайдзен стратегія управління якістю продукції як шлях до зростання економіки україни
Управління якістю та сертифікацією продукції iconАнотація
А розкрити сутність основних понять І принципів управління якістю продукції та послуг
Управління якістю та сертифікацією продукції iconЛекція Управління якістю, як спеціалізований вид управлінської діяльності
Менеджмент якості являється спеціалізованим видом управлінської діяльності. До таких спеціалізованих видів управлінської діяльності...
Управління якістю та сертифікацією продукції iconТематика рефератів по курсу «Управління якістю»
Сутність якості. Актуальність проблеми управління якістю в умовах ринкової економіки
Управління якістю та сертифікацією продукції iconПитання підсумкового контролю з дисципліни «Економіка підприємства»
Організація управління якістю продукції і забезпечення конкурентоспроможності підприємства
Управління якістю та сертифікацією продукції iconР. С. Ладиженська, О. Ю. Давидова Управління якістю продукції та послуг в готельно-ресторанному господарстві
Гриф надано Міністерством освіти І науки України, рішення № від 2009 р
Управління якістю та сертифікацією продукції iconДля самостійного відпрацьовування тестові завдання по курсу «Управління якістю»
Чи правильне твердження, що служба забезпечення якості відповідає за якість продукції і(або) послуг, запропонованих фірмою?
Управління якістю та сертифікацією продукції iconЄвропейська кредитно-трансферна система як інструмент управління якістю вищої освіти
М. С. Європейська кредитно-трансферна система як інструмент управління якістю вищої освіти у вищому навчальному закладі / М. С. Головань...
Управління якістю та сертифікацією продукції iconКод модуля: пз 6040 С01 Тип модуля: обов’язковий Семестр
Принципи системного підходу до розробки пз. Шаблони проектування. Специфікація та документування вимог. Технології розробки пз. Процеси...
Додайте кнопку на своєму сайті:
Документи


База даних захищена авторським правом ©zavantag.com 2000-2013
При копіюванні матеріалу обов'язкове зазначення активного посилання відкритою для індексації.
звернутися до адміністрації
Документи