Міністерство культури україни національна академія керівних кадрів культури І мистецтв дні науки накккім науково-практична конференція для студентів І аспірантів на тему: «соціально інформаційні та культурні аспекти сучасного суспільства» icon

Міністерство культури україни національна академія керівних кадрів культури І мистецтв дні науки накккім науково-практична конференція для студентів І аспірантів на тему: «соціально інформаційні та культурні аспекти сучасного суспільства»




НазваМіністерство культури україни національна академія керівних кадрів культури І мистецтв дні науки накккім науково-практична конференція для студентів І аспірантів на тему: «соціально інформаційні та культурні аспекти сучасного суспільства»
Сторінка1/6
Дата14.09.2012
Розмір1.35 Mb.
ТипДокументи
  1   2   3   4   5   6


МІНІСТЕРСТВО КУЛЬТУРИ УКРАЇНИ

НАЦІОНАЛЬНА АКАДЕМІЯ КЕРІВНИХ КАДРІВ КУЛЬТУРИ І МИСТЕЦТВ


ДНІ НАУКИ НАКККІМ


НАУКОВО-ПРАКТИЧНА КОНФЕРЕНЦІЯ ДЛЯ СТУДЕНТІВ І АСПІРАНТІВ НА ТЕМУ:


«СОЦІАЛЬНО - ІНФОРМАЦІЙНІ ТА КУЛЬТУРНІ АСПЕКТИ СУЧАСНОГО СУСПІЛЬСТВА»


28 КВІТНЯ 2011 РОКУ


КИЇВ -2011


Проф. Чечнев Б.О.

Орлов Д.. гр.МІТІС-17

Аюбов В. гр. МІТІС-200дм


ІНФОРМАТИЗАЦІЯ СУСПІЛЬСТВА ТА ЇЇ ВПЛИВ НА РОЗВИТОК ЦИВІЛІЗАЦІЇ

При розгляді питання розвитку інформаційного суспільства невід”ємною складовою є вивчення концепцій нового постіндустріального суспільства. Інформаційне суспільство - соціологічна концепція, що визначає головним фактором розвитку суспільства виробництво та використання науково-технічної та іншої інформації. Концепція інформаційного суспільства є різновидом теорії постіндустріального суспільства, засновниками якої були З.Бжезинський, О.Белл, О.Тоффлер. При розгляді розвитку суспільства як “зміну ступенів”, прибічники теорії інформаційного суспільства повязують його становлення з домінуваням “четвертого”, інформаційного сектору економіки, який йде після сільского господарства, промисловості та економікою послуг. При цьому стверджується, що капітал і праця, які є основою індустріального суспільства,поступаються місцем інформації та знанню у сучасному суспільстві. Революційні дії інформаційної технології призводять до того, що в інформаційному супільстві класи змінюються соціально недиференційованими “інформаційними спільнотами”. Традиційним корпораціям Тоффлер протиставляє “малі” економічні форми: індівідуальну діяльність на дому, ”електронний офіс”. Вони зараховані у майбутню структуру інформаційного суспільства з його “інфо-”, “техно-“ та іншими сферами людського буття. Було висунуто проект “глобальної електронної цивілізації”, що базується на синтезу телебачення, комп'ютерної служби та енергетики . “Компютерна     революція” поступово призводить до зміни традиційного друку “елекронними книгами”,змінює ідеологію, перетворює безробіття у забезпечений досуг. Соціальні та політичні зміни розглядаються у теорії інформаційного суспільства як наслідок “мікроелектронної революції”. Перспектива розвитку демократії повязується з розповсюдженням інформаційної техніки. Тоффлер та Дж.Мартін відводять головну роль у цьому телекомунікаційній “кабельній мережі” , яка забезпечує двосторонній звязок громадян з урядом, дозволить враховувати їх думку при розробці поліичних рішеннь. Розробки у галузі “штучного інтеллекту” розглядаються як можливість інформаційного трактування самої людини. Концепція інформаційного суспільства викликає критику з боку гуманістично орієнтованих філософів та науковців, які додержуються думки щодо негативних наслідків компютерізації суспільства. Тоффлер не дає новій цивілізації визначення, але доводить,що вона має принципово новий характер. "Багато чого у цій виникаючій цивілізації протирічить традиційній індустріальній цивілізації. Це водночас і технічно розвинута, і антиіндустріальна цивілізація. "Третя хвиля" несе із собою новий  образ життя, що оснований на джерелах енергії,які поповнюються; на методах виробництва, що роблять застарілими більшість фабричних збірничих ліній; на якійсь новій ("ненукліарній") родині; на новому інституті, який можна було б назвати "електронним котеджем"; на радикально перетворених школах та корпораціях майбутнього. Така цивілізація несе з собою новий кодекс поведінки та виводить нас за межі  концентрації енергії , грошових коштів і влади". Тоффлер жодного разу не дав прямого визначення поняттю "інформаційного суспільства", яке сам ввів. Тоффлер надає визначення через перелік елементів, які є радикально новими для сьогодення та мають докорінно змінити життя теперішнього та прийдешнього поколіннь. За думкою Д.Белла у наступному столітті вирішальне значення для економічного та соціального життя, для способів виробництва знання, а також для характеру трудової діяльності людини набуває становище нового соціального укладу, що базується на телекомунікаціях. Революція в організації та обробці інформації та знаннь, в якій головну роль грає комп'ютер, розвертається водночас з розвитком індустріального суспільства. Три аспекти останнього особливо необхідні для розуміння телекомунікаційної революції: 1)перехід від індустріального до сервісного суспільства; 2)вирішальне значення кодифіцированого теоретичного знання для здійснення системного аналізу та теорії приймання рішеннь. 3)перетворення нової "інтелектуальної технології" у ключевий засіб технологічних інновацій; Один із засновників концепції "інформаційного суспільства" Д.Белл серед перших виділив його характерні ознаки. Його визначення цього поняття зводиться до роз'яснення суттєвостей нового суспільства через зміни, що будуть відрізнять "післяреволюціцне" суспільство від теперішнього. Т.Стоуньєр вважав, що обладнання та машини є, між іншим, не тільки втіленням праці, а й втіленням інформації. Ця думка має рацію по відношенню до капіталу, землі та будь-якому іншому фактору економіки, у якому втілено працю. Нема жодного засобу продуктивного застосування праці, який водночас не був би застосуванням інформації. Більш того, інформацію, як і капітал, можна накопичувати та зберігати для майбутнього використання. В постіндустріальному суспільстві національні інформаційні ресурси це його основна економічна цінність, найдорожще джерело добробуту. За визначенням Стоуньєра, існує три основних засоби, якими держава може збільшувати своє багатство: постійне  накопичення капіталу; військові завоювання та теріторіальні приборкування; використання нових технологій, що переводять вторинну сировину у ресурси. Завдяки високому рівню розвитку технології у постіндустріальній економіці перехід від "нересурсів" до ресурсів стає основним принципом створення нового багатства. У своїй праці Т.Стоуньер дає розвернуту характеристику поняттю інформації. При цьому підкреслює відмінність останньої від інших видів економічних та соціальних цінностей. Цим він обгрунтовує ідею про виключність наступної нової стадії та неминучисть перелому в історії з її наступом. А.Турен вважав, що у постіндустріальному суспільстві інвестиції робляться в інший рівень, чим в індустріальному суспільстві, тобто у виробництво засобів виробництва. Дійсно, організація праці торкається лише відношеннь працівників між собою, а тому і рівень, на якому діє виробництво. Щодо індустріального виробництва, то воно діє більш глобально на керівничому рівні, тобто у механізмі виробнийтва вцілому. Турен виділяє дві головні форми, які приймає постіндустріальне суспільство під час дії. По-перше, це нововводення, тобто здатність виробляти нову прдукцію внаслідок інвестування науки і техніки. По-друге, це  керівництво, здатність використовувати складні системи інформації і комунікацій. Необхідно визначити, що постіндустріальне суспільство звертає на себе всі елементи економічної системи. Ці дії не завжди приймають форму свідомої волі, що втілена в особистість або навіть у групі людей. Ось чому таке суспільство має носити назву програмуємого. Це визначення вказує на здатність останнього створювати моделі керування виробництвом, розподілом та споживанням. Тому таке суспільство з'являється не внаслідок еволюційних законів або специфічних культурних характерістик, а скоріше як результат виробництва завдяки дії суспільства самого на себе. При визначенні поняття "інформаційного суспільства" на думку Турена найважливішим моментом є те, що робиться акцент на нові економічні стосунки. Турен підкреслює "...особливу важливість перетвореннь інвестиційної та керівничої політики під час телекомунікаційно-інформаційної революції..."Кан же вважав, що "різниця між поняттями "інформація" та "інтелект" є штучною, але достатньо важливою ". За його думкою "інформація" намагається бути відносно формальною та легко доступною. "У цьому випадку "інтелект" вживається скоріше у значенні "військового мишлення", ніж "людське мишлення". У такому разі поняття "інтелект" набуває набагато ширшого значення, ніж поняття "інформації". Поняття "інтелект" означає знання про події та людей, це знання може бути умовним, інтуітивним, особистим, офіційним або тайним. "Інтелектуальні" дані зазвичай не підпадають під стандарти, а "інформація" є совокупністю шаблонів. Дуже важко відокремити чітко інтелект від інформації . Дослідження Г.Кана особливостей розмежування понятть "інтелекту" та "інформації" є дуже важливим для розуміння сутності "інформаційного суспільства", оскільки воно дозволяє чітко відокремлювати духовну і матеріальну сфери нового суспільства. Адже інформація сама по собі, без людських емоцій не здатна змінювати людську культуру, сприяти прогресу духу. Знайомлячись з працями Дайзарда, можна відмітити, що він робить спробу узагальнити визначення нового суспільства. З цією метою він звертає увагу на всі назви, об'єднані префіксом "пост". У цьому префіксі  відчувається деяка обмеженість людського пізнання, схильного відштовхуватися від досягнутого, не звертаючи уваги на те, що для нового суспільства,побудованого на нових принципах, бажано дати нову назву. Саме тому я вважаю, що назва "інформаційне суспільство" цілковито відображає суть майбутнього соціуму .


Проф. Семенченко А.І.

Філоненко І міс-200 /дм

Шепетюк І. міс-200 /дм

Шевчук О. міс-200/ дм


^ ЕКСПЕРТНІ СИСТЕМИ - ОСНОВА РОЗВИТКУ МАШИННОГО ІНТЕЛЕКТУ


Комп'ютеризація суспільства - один з основних напрямків науково-технічного прогресу - викликала істотні зміни в технології розробки і використовування програмних засобів. Ці зміни були підготовані всім розвитком теорії і практики машинного інтелекту, найбільш істотним результатом якого з'явився перехід до так називаної нової інформаційної технології і створення експертних систем.

Експертна система — це комп'ютерна система, яка втілює в собі досвід експерта, що грунтується на його знаннях в певній галузі. Експертна система (ЕС) на основі обробки цих знань може давати інтелектуальні поради, приймати рішення на рівні експерта-професіонала, а також за бажанням користувача пояснювати хід розв'язування завдання. Цей клас програмних застосунків спочатку розроблявся дослідниками машинного інтелекту в 1960-ті та 1970-ті та здобув комерційне застосування, починаючи з 1980-х. .

Схожі дії виконують програми-майстри. Як правило, майстри застосовують в системних програмах для інтерактивного спілкування з користувачем (наприклад, при інсталяції ПЗ). Головна відмінність майстрів від ЕС — відсутність бази знань; всі дії жорстко запрограмовані. Це просто набір форм для заповнення користувачем. Інші подібні програми — пошукові або довідкові системи. За запитом користувача вони надають найвідповідніші розділи бази статей.

Створення систем машинного інтелекту — це багатоаспектне дослідження, яке потребує вирішення кількох груп проблем.

Перша група проблем пов'язана з імітацією творчої розумової діяльності людини. Сутність цього напрямку полягає в розробці комп'ютерних програм, які здатні до відтворення процедур, пов'язаних із творчими розумовими процесами. До таких процедур можна віднести гру в шахи, математичні задачі тощо. Частка робіт, пов'язаних з імітацією творчих процесів у загальному обсязі робіт, що мають на меті створення систем з машинним інтелектом, є невеликою. Ці дослідження, насамперед, цікаві з погляду психологів, а також для вироблення фундаментальних положень теорії машинного інтелекту.

Друга група проблем пов'язана з інтелектуалізацією ЕОМ. Інтелектуалізація ЕОМ полягає в тому, що разом з обчислювальними операціями значна увага приділяється вмінню ЕОМ виконувати логічні операції і розумові висновки з орієнтацією на користувачів-непрофесіоналів.

Третя група проблем присвячена розробці нових технологій розв'язування задач. Ця технологія базується на нових принципах обробки, в яких виконується маніпулювання не лише даними, а й знаннями таким чином, як це роблять спеціалісти, виконуючи творчу роботу.

Четвертим важливим напрямком є створення інтелектуальних роботів, здатних до цілеспрямованого поводження, які сприймають інформацію про зовнішнє середо-вище і залежно від цього виконують певні дії.

Експертна система відрізняється від інших прикладних програм наявністю таких ознак:

- Моделює механізм мислення людини при застосуванні для розв'язання завдань в цій предметній області. Це істотно відрізняє експертні системи від систем математичного моделювання або комп'ютерної анімації. Однак, ЕС не повинні повністю відтворювати психологічну модель фахівця в цій області, а повинні лише відтворювати за допомогою комп'ютера деякі методики розв'язання проблем, що використовуються експертом.

- Система, окрім виконання обчислювальних операцій, формує певні висновки, базуючись на тих знаннях, якими вона володіє. Знання в системі, зазвичай, описані деякою спеціалізованою мовою і зберігаються окремо від програмного коду, що формує висновки. Компонент збереження знань прийнято називати базою знань.

- Під час розв'язання задач основну роль відіграють евристичні і наближені методи, що, на відміну від алгоритмічних, не завжди гарантують успіх. Евристика, в принципі, є правилом впливу, що в машинному вигляді відображає деяке знання, набуте людиною разом із накопичуванням практичного досвіду розв'язання аналогічних проблем. Такі методи є наближеними в тому сенсі, що, по-перше, вони не потребують вичерпної вихідної інформації, а, по-друге, існує певний ступінь впевненості (або невпевненості) в тому, що запропонований розв'язок є правильним.

Експертні системи відрізняються і від інших видів програм із галузі машинного інтелекту.

- Експертні системи застосовуються для предметів реального світу, операції з якими зазвичай вимагають великого досвіду, накопиченого людиною. Мають яскраво виражену практичну направаленість для застосування в науковій або комерційній сфері.

- Однією з основних характеристик експертної системи є її швидкодія, тобто швидкість отримання результату та його достовірність (надійність). Дослідницькі програми машинного інтелекту можуть бути і не дуже швидкими, натомість, експертна система повинна за прийнятний час знайти розв'язок, що був би не гіршим за розв'язок, що може запропонувати фахівець в цій предметній області.

- Експертна система повинна мати можливість пояснити, чому запропоновано саме цей розв'язок і довести його обґрунтованість. Користувач повинен отримати всю інформацію, необхідну йому для того, аби переконатись в обґрунтованості запропонованого розв'язку.

^ Структура типової експертної системи.

Типові експертні системи можуть мати таку структуру: база даних (не обов'язкова), машина виведення , підсистема пояснень, інтерфейс користувача . База знань складається з правил аналізу інформації від користувача з конкретної проблеми. ЕС аналізує ситуацію і, залежно від спрямованості ЕС, дає рекомендації по розв'язанню проблеми. ЕС створюється за допомогою двох груп людей:

- інженерів, які розробляють ядро і організовують базу знань..

- експерти за фахом, що заповнюють базу знань.

Етап ідентифікації проблем - визначаються завдання, вирішення яких є метою створення даної експертної системи, визначаються експерти і типи користувачів.

Етап вилучення знань - проводиться змістовний аналіз проблемної області, виявляються поняття і їх взаємозв'язки, визначаються методи розв'язання задач.

Етап структуризації знань - визначаються способи подання всіх видів знань, формалізуються основні поняття, визначаються способи інтерпретації знань, моделюється робота системи, оцінюється адекватність цілям системи зафіксованих понять, методів рішень, засобів представлення й маніпулювання знаннями.

Етап формалізування - здійснюється наповнення експертом бази знань. У зв'язку з тим, що основою ЕС є знання, даний етап є найбільш важливим і найбільш трудомістким етапом розробки ЕС. Процес придбання знань поділяють на вилучення знань з експерта, організацію знань, що забезпечує ефективну роботу системи, і представлення знань у вигляді, зрозумілому ЕС. Процес придбання знань здійснюється інженером по знанях на основі аналізу діяльності експерта з вирішення реальних завдань.

Реалізація ЕС - відбувається створення одного або декількох прототипів ЕС, які вирішують поставлені задачі.

Етап тестування - проводиться оцінка обраного способу представлення знань в ЕС в цілому. Експертні системи відзначаються певними перевагами над людьми-експертами при використанні. Зокрема, експертна система:

- переважає можливості людини при вирішенні надзвичайно громіздких проблем;

- не має упереджених думок, тоді як експерт може користуватися побічними знаннями і легко піддається впливу зовнішніх факторів;

-не робить поспішних висновків, нехтуючи певними етапами знайдення рішення;

- забезпечує діалоговий режим роботи;

- забезпечує коректну роботу з інформацією, яка містить помилки, за рахунок використання ймовірнісних методів досліджень;

- дозволяє проводити одночасну обробку альтернативних версій;

- по вимозі пояснює хід кроків реалізації програми;

- забезпечує можливість обгрунтування рішення та відтворення шляху його прийняття.

Більшість експертних систем не цілком придатні для широкого використання. Якщо користувач не має деякого досвіду роботи з цими системами, у нього можуть виникнути серйозні труднощі. Багато експертних систем доступні лише тим експертам, які створювали їх бази знань. Тому потрібно паралельно розробляти відповідний користувацький інтерфейс, який би забезпечив кінцевому користувачу властивий йому режим роботи;

"Навички" системи не завжди "зростають" після сеансу експертизи, навіть коли проявляються нові знання;

Все ще залишається проблемою приведення знань, отриманих від експерта, до вигляду, який забезпечував би їх ефективне використання;

Експертні системи, як правило, не можуть набувати якісно нових знань, не передбачених під час розробки, і тим паче не володіють здоровим глуздом. Людина-експерт при розв'язанні задач звичайно звертається до своєї інтуїції або здорового глузду, якщо відсутні формальні методи рішення або аналоги розв'язування даної проблеми. Експертні системи досить давно використовуються у діагностиці, зокрема у медичній та автомобільній. Також експертні системи можна використовувати в прогнозуванні, плануванні, контролі, керівництві та навчанні. Наприклад, експертні системи вже застосовуються в банківській справі в таких напрямках:

-програмах аналізу інвестиційних проектів;

-програмах аналізу стану валютного, грошового та фондового ринку;

-програмах аналізу кредитоспроможності чи фінансового стану підприємств і банків.

Процес створення експертних систем значно змінився за останні роки. Завдяки появі спеціальних інструментальних засобів побудови експертних систем значно скоротились терміни та зменшилась трудомісткість їх розробки. Інструментальні засоби, що використовуються при створенні експертних систем, можна розбити на три класи:

-мови програмування, орієнтовані на створення експертних систем (Сі, Асемблер);

-середовища програмування (Delphi, Java);

-порожні експертні системи (наприклад, оболонка EXSYS Professional 5.0 for Windows).

На американському і західноєвропейських ринках систем машинного інтелекту організаціям, які бажають створити експертну систему, фірми-розробники пропонують сотні інструментальних засобів для їх побудови. Нараховуються тисячі розроблених вузькоспеціалізованих експертних систем. Це свідчить про те, що експертні системи складають дуже вагому частину програмних засобів.


Проф.Григор’єв В.І.

Овсенко Д.. гр.МІТІС-20

Шуригін І. гр. МІТІС-20


^ СТАН ТЕРМІНОЛОГІЧНОГО ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ, САМООРГАНІЗАЦІЇ ТА ДИНАМІКИ КУЛЬТУРИ В УКРАЇНІ


Сучасний світ надзвичайно складний в аспекті взаємопорозуміння. В ньому функціюють найрізноманітніші системи національних культур, як сукупності практичних, матеріальних та духовних цінностей.

Згідно з цим будь-яка думка (ідея), суспільне явище чи будь-який матеріальний об’єкт наділяються певною цінністю, яка сприймається людиною безпосередньо і стосується її особисто.

Але будь-яку культуру створює певний етнос спільно. Вона є відображенням історично досягнутого рівня розвитку конкретного народу, який втілює створені ним цінності в результатах життєдіяльності кожного його представника.

Такою подвійністю стандарту культурової цінності (моє і суспільне) можна пояснити її обов’язковість як одного із визначальних чинників культури — цінність атрибутивно символізує причетність людини до певної культурової спільноти.

Можна стверджувати про визначну роль та значення культурових цінностей в житті кожної людини. Вони є потужними мотиваціями людської діяльності позаяк відповідно до них людина здійснює інформаційний відбір в результаті пізнання реалій навколишнього світу, формує свої емоції, почуття та відношення до цих реалій, що є передумовою для формування людини-творця культурових цінностей.

В своїй свідомості кожний індивід має масу цінностей найрізно­манітнішого ґатунку, тому доцільно вести мову про систему цінностей. В такій системі кожна цінність упорядковується, тобто має свій стандарт. Така система устандартованих цінностей для кожної культури має вкрай важливу значимість, позаяк в ній відображено ставлення людини до найближчого середовища, суспільства, флори та фауни, світобудови та всесвіту в цілому.

Пізнаючи стандарти навколишнього світу, людина спирається на стандарти усталеної практики її культури і поступово формалізує свою систему стандартів цінностей своєї власної культури, якими і керується впродовж всього свого життя.

На цьому підґрунті в кожній національній культурі створюють свою систему стандартів цінностей як відображення вічності культури, її специфічного місця в загальносвітовій культурі. Саме стандарти такої системи культурових цінностей сприяють забезпеченню цілісності національної культури будь-якого народу, її етнічного образу та потрібного ступеня упорядкованості. Вони є найважливішими чинниками її самоорганізації та динаміки.

Однак будь – яка цінність, її стандарт мають бути ословленні термінами культури того етносу, який створює ці цінності і кожний представник якого є носієм цієї культури. Враховуючи це, можна стверджувати, що від стану словниково – термінологічного забезпечення національної культури будь –якої держави залежить її цивілізованість та рівень розвитку культури і мистецтва. Адже навіть окреме слово – це «малий твір мистецтва» (Г. Глінц), а «світ просіюється крізь сито слів» (К. Кравс [1]) Вважається, що найбільший словниковий ресурс у англійців – понад 600 тисяч слів, а найменший – у окремих племен Амазонії – до двох тисяч слів, а щоб добре учитися в школі з першого класу дитині потрібно знати не менше 800 слів.

Сьогодні у всіх культурологічних дослідженнях, методологіях культурово–антропологічного напряму, лінгвокультурології тощо як і у всій світовій науковій практиці слово «культура» не устандартовано, його понятійний зміст не складено, а дефініція поняття «культура», яка в сучасних гуманітарних науках відноситься до розряду фундаментальних, ще немає чіткого однозначно виозначеного наукового вираження.

За 10 років незалежності України, як стверджується в збірнику «Проблеми української термінології» за 2006 рік, було видано понад 1000 словників різних типів. Із них 469 термінологічного спрямування, зокрема з економіки та менеджменту 73 словники, з медицини 57, з юриспруденції 30, з інформатики та комп’ютерної техніки 27, з хімії 19 і майже відсутні (за окремим винятком) вагомі культурово-мистецькі термінологічні словники.

За період з 1992 р. по 1996 р. включно було розроблено та впроваджено в промисловому секторі економіки України безпрецедентно в світовій практиці більше 600 державних термінологічних стандартів на «Терміни та їх визначення». І жодного державного термінологічного стандарту у сфері культури і мистецтва Україна не має і сьогодні.

Це є ще одним із суттєвих факторів недооцінення значимості створення та розвитку словниково-термінологічної бази в сфері культури і мистецтва, що вірогідно залишається рудиментом радянського ставлення до гуманітарного термінознавства в українському суспільстві.

Показовим фактором є постанова Ради Міністрів СРСР «Об улучшении работы по стандартизации в стране» (1965 р.). В ній Госстандарт СРСР було зобов’язано значно розширити межі та обсяги робіт з стандартування науково-технічної термінології. З цього моменту можна вважати, що вперше на теренах СРСР офіційно було започатковано системну термінологічну стандартизацію в технократичній сфері.

Варто зазначити, що у Франції після другої світової війни було прийнято 10 законів, 20 декретів та більша 40 нормативно-правових актів стосовно розвитку французької мови та термінології. Щоб захистити останню від проникнення «американізмів» (англійських наукових та технічних термінів) президент Франції Шарль де Голль запропонував прем’єр-міністрові країни категорично заборонити друкувати у Франції англійською мовою документи НАТО [3].

Було також запропоновано створити при міністерствах та відомствах фахові термінологічні комісії, основним обов’язком яких було збагачувати фахову термінологію певної галузі знань виключно французькими неотермінами чи номенами для позначення нових понять та заміни іншомовних термінологічних запозичень.

В 1994 р. відповідним законом у Франції заборонялось застосовувати іншомовну, не французьку термінологію в освіті, на наукових конференціях, семінарах та симпозіумах, в інформаційній сфері, зокрема радіо і телебачення тощо. Офіцерів юридичної поліції було зобов’язано здійснювати контроль та накладати значні штрафи за порушення, невиконання вимог, викладених в цьому законі.

В провінції Квебек (Канада) за порушення мовно –термінологічного режиму встановлено штрафи розміром від 250 до 700 канадських доларів для працівника і від 500 до 1400 доларів для керівника. За повторне порушення - від 500 до 1400 доларів та від 1000 до 7000 доларів відповідно. В Україні подібного контролю за мовно-термінологічним режимом ми не спостерігаємо.

В країнах Західної Європи термінологічний розвиток культури базується на термінологічних засадах римської культури. Галузеві, тобто фахові термінологічні системи в цих країнах сьогодні зазнають впливу в основному англійської та в певній мірі французької термінологій.

В Південно-східному культурологічному просторі Європи самоорганізація та динаміка термінологічної культури базується в основному на термінологічних засадах давньогрецької філософії і культури. Отже на культурологічних словниково-термінологічних теренах України зійшлися термінологічні системи двох найрозвинутіших свого часу культур – Римської та Візантійської цивілізацій.

В подальшому розвиток термінологічних систем країн Європи зазнав впливу в технократичній сфері – в основному німецької та до певної міри англійської фахової термінології, а в культурологічній - французької та італійської.

Україна сьогодні в обох цих напрямах самоорганізації та динаміки культури займає далеко не перші позиції. Офіційно термінологічна робота з стандартування фахової термінології технократичної (науково-технічної) сфери України була організована автором цих рядків на початку 90-х років ХХ століття зі створенням Українського НДІ стандартизації, сертифікації та інформатики (Укр. НДІ ССІ) та спеціального Термінологічного відділу в структурі цього інституту.


Феномен слова «культура» теоретично розглядається в багатьох галузях гуманітарного знання і в кожній з них виозначуються свої аспекти пошуку однозначності дефініції поняття цього феномена і згідно з отриманими результатами здійснюється ословлювання поняття «культура» в кожній окремій галузі знань відповідно до термінологічних надбань національної культури.

В цьому контексті важливо зазначити, що перший у світі словник кібернетики (тобто ословлення кібернетичних понять) було видано українською мовою, носієм української культури. Адже «за станом мови можна встановити стан культури» (В. фон Гумбольдт) [1]. Отже вперше в світі, як відгук на потребу світової спільноти, було упорядковано (номіновано) словами – неотермінами української культури новий напрям світового культурово-мистецько-технократичного простору, а саме «кібернетичне мислення».

Ще задовго до американського доктора філософії Гарвардського університету Н. Вінера український вчений Я. І. Грдіна звернув увагу на формальні аналогії в «стандартах» біологічних та технічних систем. Згодом почали з’являтися ословлення таких словосполучень-номенів як «кібернетичне мистецтво», «кінетичне мистецтво», «комп’ютерний живопис» та інші. В ословленні (означенні) цих та подібних одиниць думки (понять) автори (як наприклад Н. Шеффер, грецький композитор Я. Ксенакіс та ін.) намагалися з середини 20-го століття відобразити в художніх образах сучасний науково-культурово-мистецький та технічний прогрес, застосовуючи методологію тропів та метонімії.

Можна вважати, що цей (в ряді інших) історичний факт є суттєвим підтвердженням герменевтично-процесового підходу в самоорганізації та динаміці культури.


Проф. Пахомов І.П.

Слива О.. гр.МІТІС-29

  1   2   3   4   5   6

Схожі:

Міністерство культури україни національна академія керівних кадрів культури І мистецтв дні науки накккім науково-практична конференція для студентів І аспірантів на тему: «соціально інформаційні та культурні аспекти сучасного суспільства» iconНаціональна академія керівних кадрів культури І мистецтв восьма міжнародна науково-практична конференція „Документознавство. Бібліотекознавство. Інформаційна діяльність: Проблеми науки, освіти та практики”
Національній академії керівних кадрів культури І мистецтв відбудеться Восьма міжнародна науково-практична конференція „Документознавство....
Міністерство культури україни національна академія керівних кадрів культури І мистецтв дні науки накккім науково-практична конференція для студентів І аспірантів на тему: «соціально інформаційні та культурні аспекти сучасного суспільства» iconМіністерство культури україни національна академія керівних кадрів культури І мистецтв інститут державного управління та інформаційної діяльності Кафедра інформаційного та виставкового бізнесу Програма Всеукраїнської науково-практичної конференції викладачів,
Всеукраїнської науково-практичної конференції викладачів, аспірантів та студентів
Міністерство культури україни національна академія керівних кадрів культури І мистецтв дні науки накккім науково-практична конференція для студентів І аспірантів на тему: «соціально інформаційні та культурні аспекти сучасного суспільства» iconМіністерство культури І туризму україни національна академія керівних кадрів культури І мистецтв програма вступного випробування з іноземних мов
Програма вступного випробування з іноземних мов / А. О. Путро, Н. П. Вількенс, О. Д. Жованик. – К. НакккіМ, 2010. – 31 с
Міністерство культури україни національна академія керівних кадрів культури І мистецтв дні науки накккім науково-практична конференція для студентів І аспірантів на тему: «соціально інформаційні та культурні аспекти сучасного суспільства» iconНаціональна академія керівних кадрів культури І мистецтв інститут мистецтв кафедра режисури театралізованих видовищ І свят шановні викладачі та студенти! Запрошуємо Вас взяти участь у роботі науково-творчої конференції
Які відбудеться 5 квітня 2012 року в м. Києві на базі накккіМ (актова зала, 11. 30)
Міністерство культури україни національна академія керівних кадрів культури І мистецтв дні науки накккім науково-практична конференція для студентів І аспірантів на тему: «соціально інформаційні та культурні аспекти сучасного суспільства» iconМіністертво культури україни національна академія керівних кадрів культури І мистецтв
Термін навчання: 4 роки – на базі середньої (повної) загальної освіти (11 класів)
Міністерство культури україни національна академія керівних кадрів культури І мистецтв дні науки накккім науково-практична конференція для студентів І аспірантів на тему: «соціально інформаційні та культурні аспекти сучасного суспільства» iconНаціональна академія керівних кадрів культури І мистецтв

Міністерство культури україни національна академія керівних кадрів культури І мистецтв дні науки накккім науково-практична конференція для студентів І аспірантів на тему: «соціально інформаційні та культурні аспекти сучасного суспільства» iconНаціональна академія керівних кадрів культури І мистецтв

Міністерство культури україни національна академія керівних кадрів культури І мистецтв дні науки накккім науково-практична конференція для студентів І аспірантів на тему: «соціально інформаційні та культурні аспекти сучасного суспільства» iconНаціональна академія керівних кадрів культури І мистецтв

Міністерство культури україни національна академія керівних кадрів культури І мистецтв дні науки накккім науково-практична конференція для студентів І аспірантів на тему: «соціально інформаційні та культурні аспекти сучасного суспільства» iconНаціональна академія керівних кадрів культури І мистецтв

Міністерство культури україни національна академія керівних кадрів культури І мистецтв дні науки накккім науково-практична конференція для студентів І аспірантів на тему: «соціально інформаційні та культурні аспекти сучасного суспільства» iconНаціональна академія керівних кадрів культури І мистецтв

Додайте кнопку на своєму сайті:
Документи


База даних захищена авторським правом ©zavantag.com 2000-2013
При копіюванні матеріалу обов'язкове зазначення активного посилання відкритою для індексації.
звернутися до адміністрації
Документи