Автоматизація процесу рейтингової оцінки банків: вибір методики рейтингування icon

Автоматизація процесу рейтингової оцінки банків: вибір методики рейтингування




Скачати 122.46 Kb.
НазваАвтоматизація процесу рейтингової оцінки банків: вибір методики рейтингування
Дата12.09.2012
Розмір122.46 Kb.
ТипДокументи

Автоматизація процесу рейтингової оцінки банків: вибір методики рейтингування


На сучасному етапі розвитку банківського сектору України основним фактором стратегічного розвитку банківських організацій є ефективна діяльність із забезпечення конкурентоспроможності послуг за допомогою формування  та реалізації конкурентних переваг.

Усі банки, розробляючи стратегію свого розвитку, залучаючи ресурси, шукаючи більш вигідні умови розміщення коштів, змагаючись за клієнтів, слідкуючи за надійністю та фінансовою стійкістю свого банку прагнуть до підвищення своєї конкурентоспроможності.

Метою дослідження є автоматизація рейтингової оцінки банків для визначення рівня конкурентоспроможності банку. Для визначення конкурентоспроможності будемо використовувати фінансові показники, які публікуються і доступні широкому загалу.

Під конкурентоспроможністю банківської організації розуміють можливість здійснення ефективної господарської діяльності та досягнення практичної прибуткової реалізації банківських послуг в умовах конкурентного ринку. В даному контексті будемо пов’язувати рівень конкурентоспроможності банків з рівнем їх надійності. Тобто чим вище рівень надійності банківської установи, тим вищий рівень конкурентоспроможності банку і вважати, що показник надійності банківської фінансової установи найкраще характеризує рівень конкурентоспроможності банку.

Оскільки визначення виключно рівня конкурентоспроможності одного окремого взятого банку не дає достатньої інформації для науково-обґрунтованих висновків про його конкурентоспроможність, будемо розглядати ряд банків, що є близькими конкурентами, а отже конкурентне середовище банківської установи.

Конкурентне середовище являє собою сукупність факторів, що впливають на взаємодію суб’єктів ринку. Воно визначає умови, в яких виробники послуг ведуть боротьбу за споживачів, постачальників та партнерів. У науковій літературі пропонується багато підходів щодо визначення фактичних конкурентів. А. Вайсман [2] виділяє конкурентів:

  • за товаром (реалізують однакові товари і (або) проводять однакову (схожу) товарну політику);

  • за збутом (для них характерна особливо гостра конкуренція за товарами широкого вжитку);

  • за ціною (товари певного класу конкурують між собою за допомогою цінових методів конкуренції).

А.П. Градов [5] визначає конкурентів так:

  • мають порівнянний асортимент товарів;

  • використовують однакові типи каналів розподілу;

  • інтегровані за масштабами діяльності однаковою мірою;

  • пропонують споживачам однаковий рівень сервісу і технічну допомогу;

  • орієнтують свою діяльність на один і той самий цільовий ринок;

  • намагаються задовольнити купівельні потреби за допомогою однакового набору властивостей товарів;

  • залежать від використання однакових технічних досягнень;

  • реалізують товари в однаковому ціновому діапазоні.

Західні вчені пропонують ширший підхід до визначення конкурентного середовища, розглядаючи конкуренцію на чотирьох рівнях:

1) рівень товару (конкурентами є виробники взаємозамінних або схожих товарів – наприклад, «Кока-Кола» та «Пепсі»);

2) рівень атрибутів (конкурентами є виробники товарів зі схожими атрибутами – наприклад, виробники шоколаду та шоколадного морозива);

3) рівень абстрактних цінностей чи альтернатив, які неможливо порівняти (наприклад, заміна шин та встановлення стереосистеми в машині може бути альтернативою купівлі нового авто);

4) рівень прийняття споживачем рішення щодо купівлі (наприклад, споживач може обирати між можливістю придбати мобільний телефон зараз чи купити вдосконалену модель в майбутньому, внаслідок чого виникає конкуренція між товарами у різних часових вимірах).

Наведені підходи мають узагальнений характер і не дають чіткого пояснення, кого в процесі аналізу конкурентного середовища необхідно вважати реальним конкурентом підприємства та з ким проводити порівняння. Особливо це стосується банківської сфери, оскільки підприємства цієї сфери є відносно типовими і майже всі банківські фінансові установи можуть вважатися конкурентами, але це лише поверхово. Крім того, визначення фактичних конкурентів на ринку не є достатньою інформацією для управлінців для прийняття кваліфікованих та ефективних рішень. Необхідно оцінити конкурентоспроможність даного конкретного підприємства з огляду на тих фактичних конкурентів, що є в конкретному ринковому ареалі.

На мій погляд саме рейтингова оцінка надійності банківської установи спроможна відповісти на поставлені вище завдання, а саме визначити фактичних конкурентів та оцінити їх конкурентоспроможність.

Рейтингові моделі оцінки конкурентоспроможності підприємства ґрунтуються на: 1) визначенні системи показників оцінки результатів економічної діяльності підприємства; 2) їх стандартизації (приведення до порівняльної шкали та надання ваги окремим показникам); 3) розрахунку єдиного інтегрального показника - рейтингової оцінки стану діяльності підприємства; 4) ранжування підприємства за величиною рейтингу та визначення його місця (статусу) в межах певної сфери діяльності або релевантного ринку. Найважливішими моментами рейтингових систем оцінювання є відбір показників результатів господарської діяльності підприємства та визначення «ваги» того чи іншого показника в загальній рейтинговій оцінці.

Існує багато методик рейтингової оцінки банків, серед яких можна виділити CAMELS, методика Кромонова, методика зведених показників, EUROMONEY. Головною проблемою при практичній реалізації рейтингової моделі є нестача інформації, оскільки майже будь-яка фінансова інформація є банківською таємницею та не має права на розголошення. Отже і вибір методики буде базуватися на тому, чи доступна банківській установі, яка буде оцінювати конкурентоспроможність (власну та своїх конкурентів), інформація, достатньої для проведення рейтингової оцінки.

Рейтингова система CAMELS передбачає ретельний аналіз стану банку. Здійснення такого аналізу можна провести лише під час комплексної інспекційної перевірки, яка дає змогу повною мірою визначити, як керівництво банку ставиться до ризиків і як здійснює управління ними.

Основою рейтингової системи є оцінка ризиків та визначення рейтингових оцінок за такими основними компонентами:

1) достатність капіталу (С);

2) якість активів (А);

3) менеджмент (М);

4) надходження (Е);

5) ліквідність(L);

6) чутливість до ринкового ризику (S).

Рейтинг банку, визначений за системою CAMELS, є конфіденційною інформацією, призначеною тільки для внутрішнього використання та не підлягає опублікуванню у засобах масової інформації.

Методика Кромонова базується на використанні індексного методу. Зокрема, вона передбачає розрахунок поточного індексу надійності на основі 6 параметричних коефіцієнтів. Крім того, розраховується синтетичний індекс надійності, що дає можливість вирівняти зумовлені випадковими подіями коливання поточного індексу. Розрахунок рейтингової оцінки за методикою Кромонова включає в себе три етапи. На першому етапі проводиться визначення абсолютних параметрів на основі балансу, на другому – обчислення параметричних коефіцієнтів, на останньому – розрахунок поточного індексу надійності

До складу параметричних коефіцієнтів входять наступні: генеральний коефіцієнт надійності (К1), дорівнює відношенню Власного капіталу до Активів працюючих (К/Ап); коефіцієнт миттєвої ліквідності (К2), дорівнює відношенню Ліквідних активів до Зобов'язань до запитання (ЛА/Зз); крос-Коефіцієнт (К3), дорівнює відношенню Сумарних зобов'язань до Активів працюючих (З/Ап); генеральний коефіцієнт ліквідності (К4), дорівнює відношенню суми Ліквідних активів, Захищеного капіталу й коштів у Фонді обов'язкових резервів - ФОР до Сумарних зобов'язань [(ЛА +ЗК +ФОР)/З]; коефіцієнт захищеності капіталу (К5), дорівнює відношенню Захищеного капіталу до Власного капіталу (ЗК/К); коефіцієнт фондової капіталізації прибутку (К6), дорівнює відношенню Власного капіталу до Статутного фонду (К/СФ).

З достатністю інформації в цій методиці проблем немає, але є не менш важливий аспект – всебічність та об’єктивність рейтингової оцінки. З названих вище параметричних коефіцієнтів можна зробити висновок, що методика робить акцент на стійкості банківської установи, що не є об’єктивним мірилом конкурентоспроможності банків.

Аналогічна ситуація проглядається з методикою EUROMONEY. Дана методика була розроблена Асоціацією комерційних банків Латвії на базі методики розрахунку рейтингу ефективності банків Euromoney із заміною якісних факторів на показники достатності капіталу, величини балансового капіталу та активів. Інтегральний показник розраховується за наступною формулою 3:

 

N = 15 · ROE + 10 · ROA + 10 · CIN + 10 · NIM +

+ 15 · NI + 15 · CA + 10 · ASSETS + +15 ·CAPITAL,


де ROE – прибутковість капіталу;

ROA – прибутковість активів;

CIN – співвідношення доходів та витрат;

NIM – чиста процентна маржа;

NI – чистий прибуток;

CA – показник достатності капіталу;

ASSETS – активи банку (валюта активу балансу);

CAPITAL – балансовий капітал.

З наведеного вище можна зробити висновок, що результати отримані за методикою Euromoney будуть залежати від розвинутості комерційного банку. Зокрема від таких параметрів як розмір капіталу банку та загальний розмір активів, вагові значення яких відповідно складають 15 та 10. А зважаючи на досить незначну кількість показників у даній моделі можна зробити висновок, що чим вище буде значення даних показників у оцінюваного банка, тим вищий у кінцевому результаті він отримає рейтинг. Така ситуація у будь-якому випадку не може бути позитивною для рейтингової методики.

Основна проблема ранжировки (рейтингування) банків за ступенем надійності в цілому полягає у тому, що частіше всього два банки виявляються незрівняними в цілому, тобто за якимись показниками один банк кращий за інший, а по якихось гірше. Ще одним проявом такої неможливості порівняння є і те, що по різних початкових характеристиках "якнайкращими" і "якнайгіршими" є різні банки. Більш того, один і той же банк може бути "якнайкращим" (найнадійнішим) по одних характеристиках і "найгіршим" (якнайменше надійним) - по інших. Одним з допустимих методів подолання незрівнянності багатопараметричних об'єктів і є метод зведених показників (МЗП).

В таблиці 1.1 наведено список параметрів, що використовуються для рейтингової оцінки.


Таблиця 1.1 – Перелік коефіцієнтів для визначення рейтингової оцінки



Назва

Чисельник

Знаменник

Економічний зміст




1

2

3

4

5




К1

Надійності

Капітал (7)

Залучені кошти (1-5)

Рівень залежності банку від залучених коштів




К2

Достатність капіталу

Капітал (7)

Чисті Активи (14-∑[16—22])

Участі власного капіталу у формуванні активів банку. Розкриває достатність сформованого капіталу в активізації й покритті різних ризиків




КЗ

Захищеність капіталу

Капітал (7)

Активи капіталізовані (9,10)

Частка капіталу, розміщеного в нерухомість




К4

Мультиплікатор капіталу

Капітал акціонерний (1)

Активи (14)

Ступінь покриття активів акціонерним капіталом




К5

К високоліквідних активів

Високоліквідні активи (1+3+2*0.75)

Робочі активи (4,5,6,7,8)

Питома вага високоліквідних активів у загальному обсязі робочих активів




К6

Загальна ліквідність

Активи (14)

Зобов'язання (9)

Міра залежності активних операцій від залучених коштів.




К7

Частка робочих активів

Робочі активи (4,5,6,7,8)

Активи 14

Частка активів, що приносять доход у загальному обсязі активів банку.




К8

Прибутковість кредитного портфеля

Процентний доход (1)

Кредитний портфель(7)

Прибутковість кредитного портфеля




K9

Прибутковість активів ROA

Чистий прибуток (21)

Чисті Активи (14-П16-22])

Ефективність роботи активів. Прибуток на одну гривню активів




K10

Прибутковість Капіталу ROE

Чистий прибуток (21)

Капітал (7)

Ефективність використання банком власного капіталу




K11

Загальний рівень рентабельності

Чистий прибуток (21)

Доходи банку (1+4+7+8+9+10+11)

Кількість отриманого прибутку з кожної гривні доходу





Розрахунок фінансових коефіцієнтів здійснюється на базі даних, що публікуються НБУ.

Як можна побачити з наведеного вище, методика зведених показників якнайповніше використовує відкриту для користувача інформацію і надає об’єктивно та всебічно провести рейтингову оцінку банківської установи.

Оскільки такий процес є трудомістким та займає багато часу, необхідно його автоматизувати, а також обробити отриману результативну інформацію для більш ефективного та оперативного прийняття рішення менеджерами банку, який проводить рейтингову оцінку з метою визначення рівня конкурентоспроможності банку.

Було розроблено програмний додаток, за допомогою якого можна за лічені секунди розрахувати рейтингову оцінку п’яти банків з ранговими значеннями та загальною оцінкою надійності банківської установи. Результативна інформація виводиться як в графічному вигляді, так і у вигляді звіту, який надає менеджеру повний спектр інформації щодо процесу та результату рейтингової оцінки. Також додаток дозволяє спрогнозувати можливі значення рейтингової оцінки банків на основі вже розрахованих рейтингових оцінок. В додатку реалізований механізм візуального ретроспективного аналізу, який дозволяє продивитися та проаналізувати історію рейтингової оцінки того чи іншого банку за певний період часу.

Отже, в результаті проведеного аналізу було доведено, що рейтингова оцінка є надійним та ефективним мірилом конкурентоспроможності банківських установ. Було обрано методику рейтингової оцінки, а саме методику зведених показників, як таку, що обширніёше та об’єктивніше визначає рейтингову оцінку банків. Було розроблено автоматизований додаток рейтингової оцінки як методу визначення рівня конкурентоспроможності банку, що дозволяє оперативно приймати ефективні управлінські рішення щодо підвищення конкурентоспроможності та ведення стратегічно узгодженої маркетингової політики.

Схожі:

Автоматизація процесу рейтингової оцінки банків: вибір методики рейтингування iconАвтоматизація процесу рейтингової оцінки банків: вибір методики рейтингування
На сучасному етапі розвитку банківського сектору України основним фактором стратегічного розвитку банківських організацій є ефективна...
Автоматизація процесу рейтингової оцінки банків: вибір методики рейтингування iconУдосконалення моделей рейтингового оцінювання діяльності банків постановка проблеми
Також рейтингова оцінка діяльності банків є одним із невід’ємних елементів у системі управління ризиком. Однак більшість методик...
Автоматизація процесу рейтингової оцінки банків: вибір методики рейтингування iconПроектування структури рейтингової оцінки навчально-творчої діяльності студентів при використанні модульно-рейтингової технології навчання
Технологічна послідовність викладення матеріалу разом з формуванням мотиваційних основ довели, що навчальний процес може бути значно...
Автоматизація процесу рейтингової оцінки банків: вибір методики рейтингування iconПротокол від 05. 04. 2012, №8 Методика рейтингування осіб, які поступають до аспірантури внту
Оцінки по 5-бальній шкалі за іспити кандидатського мінімуму або оцінки за вступні іспити, що прирівняні до них, враховуються шляхом...
Автоматизація процесу рейтингової оцінки банків: вибір методики рейтингування iconУдк: 336. 71: 005. 962. 131](477) метод фінансових коефіцієнтів як інструмент оцінки ефективності діяльності українських банків
Их коефіцієнтів в якості інструмента оцінки ефективності діяльності українських банків. На прикладі аналізу найбільш поширених показників...
Автоматизація процесу рейтингової оцінки банків: вибір методики рейтингування iconПроект виноситься на розгляд Вченої ради внту у березні 2012 року Методика рейтингування осіб, які поступають до аспірантури внту
Оцінки по 5-бальній шкалі за іспити кандидатського мінімуму або оцінки за вступні іспити, що прирівняні до них, враховуються шляхом...
Автоматизація процесу рейтингової оцінки банків: вибір методики рейтингування iconУдк 005. 57: 336. 717(043. 2) Public relations performance in the context of forming of positive bank’s reputation
Представлені основні методи та інструменти щодо здійснення вище зазначеної оцінки. Досліджувалася можливість вдосконалення методики...
Автоматизація процесу рейтингової оцінки банків: вибір методики рейтингування iconУдк 005. 57: 336. 717(043. 2) Public relations performance in the context of forming of positive bank’s reputation
Представлені основні методи та інструменти щодо здійснення вище зазначеної оцінки. Досліджувалася можливість вдосконалення методики...
Автоматизація процесу рейтингової оцінки банків: вибір методики рейтингування iconУмови рейтингової оцінки V триместр
Класична механіка, її структура та місце у сучасній теоретичній фізиці. Механіка Ньютона
Автоматизація процесу рейтингової оцінки банків: вибір методики рейтингування iconУдк 336. 71. 078. 3 Удосконалення методики оцінки привабливості фінансової системи для легалізації доходів куришко О. О. Постановка проблеми
Удосконалення методики оцінки привабливості фінансової системи для легалізації доходів
Додайте кнопку на своєму сайті:
Документи


База даних захищена авторським правом ©zavantag.com 2000-2013
При копіюванні матеріалу обов'язкове зазначення активного посилання відкритою для індексації.
звернутися до адміністрації
Документи