Національний авіаційний університет інститут міжнародних відносин Економіка, право, політологія, туризм icon

Національний авіаційний університет інститут міжнародних відносин Економіка, право, політологія, туризм




НазваНаціональний авіаційний університет інститут міжнародних відносин Економіка, право, політологія, туризм
Сторінка3/22
Дата10.06.2013
Розмір3.46 Mb.
ТипДокументи
1   2   3   4   5   6   7   8   9   ...   22

Закінчення таблиці 1























39

Україна

334

0,88 %

2,9

344

0,89 %

3,1

356

0,90 %

3,2

^ Глобальні витрати

79 025

1,76 %

1 394,3

81 463

1,77 %

1 442,3

84 315

1,77 %

1 496,1


За останні десятиліття серед лідерів в інноваційній сфері є Китай. В Китаї однією із структур уряду є Державний комітет КНР з розвитку та реформ, у складі якого існує Департамент високих технологій, що відповідає за планування розвитку високотехнологічної промисловості країни, просування інноваційних технологій та сприяє організації великих інноваційних проектів із залученням іноземних інвестицій, а також координує та узгоджує інноваційні проекти з планами економічного та соціального розвитку Китаю.

Механізм сприяння розвитку інновацій в Китаї полягає у державній підтримці інноваційних під-
приємств, цілеспрямованій програмі заохочення технологічних інновацій шляхом пільгового оподаткування відповідних підприємств та надання пільгових кредитів для впровадження цих технологій у виробництво.

Як на всьому світовому глобальному просторі основним із пріоритетних напрямів розвитку науки та техніки в Китаї є нанотехнології. В останні роки він стрімко виходить в лідери в цій галузі. Витрати Китаю на дослідження і розробку у 2012 р. зросли на 17,9% в річному вирахуванні і перевищили 1 трлн. юанів, з них 16% - витрачені на нанотехнології. У 2012 р. витрати на модернізацію економіки та підтримку інноваційних процесів становили 1,97% від валового внутрішнього продукту (ВВП), у 2011 р. показник склав 1,84%, а в 2010 р. – 1,75%.[3]

У 2012 р. загальна кількість зареєстрованих в країні патентів склала 217105 одиниць. Це на 26,1% більше, ніж роком раніше. Державне відомство інтелектуальної власності КНР зазначає, що більша частина з них 63,2% – закріплена за китайськими розробниками.

В очікуванні величезного ринку в світі різко зросла інвестиційна активність великих корпорацій. До наукових та прикладних розробок у галузі нанотехнологій підключилися всі провідні світові університети і Китай не є винятком.

На сьогодні, в ряді країн, що орієнтують свою економіку на розвиток високих технологій не останнє місце займає Росія. Головним органом системи виконавчої влади РФ, який забезпечує розробку державної політики і нормативно-правове регулювання у сфері науки та техніки, розвитку інноваційної діяльності, розвитку федеральних центрів науки та високих технологій є Міністерство освіти і науки РФ. Базовими структурними підрозділами МОН РФ, які відповідають за виконання зазначеної функції є: Федеральне агентство з науки та інновацій; Федеральна служба з нагляду у сфері освіти і науки; Федеральна служба з інтелектуальної власності, патентів і товарних знаків; Російська академія наук; МДУ імені М.В. Ломоносова; Російський фонд фундаментальних досліджень; Фонд сприяння розвитку малих підприємств у науково-технічній сфері.

Росія внаслідок перехідної кризи в 1990-і років опинилася на узбіччі світового процесу розвитку нанотехнологічних інновацій. Російські наукові дослідження фінансувалися недостатньо, що привело до відсутності необхідного експериментального обладнання. Пожвавлення почалося після 2000 р., коли стартували проекти з фінансування розробок наноматеріалів, підтримані Російським фондом фундаментальних досліджень, галузевими програмами Міноборони, Росатому, Роскосмосу, Мінпроменерго, що в сумі становило близько 20-25 млн. дол. на рік. У 2004 р. було прийнято федеральну цільову програму з щорічним фінансуванням нанотехнологій у розмірі 70-80 млн. дол. У 2006 р. було прийнято федеральну цільову програму з фінансуванням у розмірі 134 млрд. руб. (5 млрд. дол.) на 2007-2012 рр. Відповідно до постанови Уряду РФ у 2007 р. МОН РФ розроблено проекти концепцій і ФЦП розвитку інфраструктури наноіндустрії в РФ на 2008-2010 рр. Починаючи з 2008 р., розподілено бюджетне фінансування програмних заходів. Зокрема: 2008 р. – 388 млн. дол. США, 2009 р. – 322 млн. дол. США, 2010 р. – 306 млн. дол. США. З метою сприяння реалізації державної політики у сфері нанотехнологій, розвитку інноваційної інфраструктури, реалізації проектів та створення перспективних нанотехнологій і, відповідно, наноіндустрії. 19 липня 2007 р. засновано Російську корпорацію нанотехнологій, на створення якої з коштів федерального бюджету асигновано 5,3 млрд. дол. США. У 2008 р. на діяльність поза програмами Роснауки виділено 104,7 млн. дол. США.

В рамках міжнародної науково-технічної співпраці у 2008-2010рр. передбачалося розширення і підвищення науково-технічних зв’язків, перш за все, з країнами – учасницями СНД, ЄС, США, Китаєм та Індією.

Щодо України, вона належить до числа країн з високим науковим потенціалом. Згідно з вимогами часу основою стратегічного курсу розвитку України, її визначальними пріоритетами мають стати розробка й реалізація державної політики, спрямованої на структурну модернізацію господарського комплексу, якнайшвидший його перехід на інноваційний шлях розвитку і становлення України як високотехнологічної держави. Пріоритет інноваційного розвитку національної економіки й активну роль держави у процесі структурних перетворень визначено на найвищому державному рівні. Інноваційний розвиток наразі стає не лише «національною економічною ідеєю», а й тактикою державної економічної й гуманітарної політики.

Мета державного регулювання на кожному історичному етапі розвитку економіки залежить від багатьох обставин і, в першу чергу, від ступеня загального розвитку економіки. Класичний набір цілей державного регулювання економічно розвинених країн передбачає такі складові: економічне зростання; повну зайнятість; економічну ефективність; стабільний рівень цін; економічну свободу; справедливий розподіл доходів; економічну забезпеченість; збалансованість зовнішньоекономічних відносин.

Згідно із Законом України «Про інноваційну діяльність», головною метою державної інноваційної політики є створення соціально-економічних, організаційних і правових умов для ефективного відтворення, розвитку й використання науково-технічного потенціалу країни, забезпечення впровадження сучасних екологічно чистих, безпечних, енерго- та ресурсозберігаючих технологій, виробництва й реалізації нових видів конкурентної продукції.

Важливу роль у формуванні української інноваційної політики відіграють Міністерство освіти і науки України, НАН України, галузеві академії наук, суспільні наукові і науково-технічні організації, за рахунок яких у 2008 р. був розроблений проект закону України «Про внесення змін до Закону України «Про пріоритетні напрями інноваційної діяльності», що передбачає запровадження цілісної, більш гнучкої системи пріоритетних напрямів інноваційної діяльності, визначає порядок їх формування, затвердження, механізмів реалізації, для забезпечення розвитку високоукладної економіки, створення «проривних» на світовий ринок технологій. Виклики економічного розвитку України обумовлюють потребу посилення регіональних аспектів інноваційного розвитку, розбудови в кожному регіоні регіональної інноваційної системи, створення ефективної інфраструктури інноваційної діяльності, функціонування якої було б спрямоване на активізацію інноваційних процесів, забезпечення високих темпів економічного розвитку.

Аналіз наявної в Україні інфраструктури інноваційної діяльності також свідчить про її деякі недоліки. Сформовано лише окремі елементи інноваційної інфраструктури. Так, за даними облдержадміністрацій станом на кінець 2009 р. в усіх регіонах України діяло лише 24 інноваційних центрів, 28 науково-навчальних центрів, 11 інноваційних бізнес-інкубаторів, 5 центрів інновацій та трансферу технологій, 23 центри комерціалізації інтелектуальної власності, 21 науково-впроваджувальне підприємство, 19 регіональних центрів науково-технічної та економічної інформації, 10 інноваційно-технологічних кластерів, функціонують нечисленні консалтингові фірми та небанківські фінансово-кредитні установи. В регіонах України практично відсутні венчурні фонди, а створення центрів трансферу технологій знаходиться лише на початковій стадії.

Суттєвою ознакою розвитку інноваційної інфраструктури в Україні також є нерівномірність їх розподілу за регіонами. Найвищий інноваційний потенціал мають м. Київ та Київська область. Сьогодні на Київщині діють інноваційні центри різного типу, які накопичують досвід успішного супроводу інноваційних проектів на різних стадіях – Північний регіональний центр інноваційного розвитку, Інноваційний центр КП «Центр високих технологій та інновацій», Білоцерківський інноваційний бізнес-інкубатор, «Бізнес-інкубатор» та інші.

Особливим пріоритетним напрямком української інноваційної політики є нанотехнологічні інновації, яким приділяється з кожним роком все більше уваги навіть в умовах дуже обмеженого і явно недостатнього фінансування науки. Вітчизняна наука досить природно увійшла до наногалузі. Перші дослідження на нанорівні українські вчені вели ще в довоєнні роки – працювали з колоїдними розчинами, вивчали властивості наноплівок і наночасток. І зараз у деяких галузях нанотехнологічних інновацій у нас є оригінальні розробки. Понад’ємні електронні схеми, новий вигляд матеріалів і палива, ліки, косметика – по всіх цих напрямах зараз триває робота в Україні. Ці ж напрями залишаться перспективними на найближчі 10-15 років.

Можна виділити дві найперспективніші галузі застосування українських нанотехнологій – електроніка і матеріалознавство. Україна має певні конкурентні переваги в галузі наномеханотроніки – створенні приладів для роботи в мікропросторі. Україна ще не втратила свої шанси – в майбутньому будь-яка галузева програма тим або іншим чином потребуватиме впровадження нанотехнологій, адже більшість розробок такого роду вже сьогодні мають двох- та трирівневе застосування в економіці.

На відміну від своїх західних колег, українські компанії діють переважно за рамками національної програми розвитку нанотехнологій. Міністерство науки і освіти прагне дотримуватися світових тенденцій розвитку нанотехнологічних інновацій в рамках цільових програм, проте вітчизняні нанокомпанії існують переважно поза ними і не отримують державного фінансування. Держава тільки на словах стурбована розвитком нанотехнологій в Україні. Згідно з загальнодержавною програмою розвитку високих наукоємних технологій, на розвиток нанотехнологій, мікроелектроніки, створення і впровадження інформаційних технологій в 2006 р. з бюджету планувалося виділити на НІОКР 78,7 млн. грн. Але і ці кошти так і не були отримані. У проекті держбюджету України на 2009 р. закладено
500 млн. грн. на розвиток нанотехнологічних інновацій. З 2009 р. впроваджена нова Концепція розвитку відповідних технологій в Україні, яка дасть можливість розвинути ті напрями українських нанотехнологій, які сьогодні конкурентоспроможні на світових ринках. З розвитком нанонауки в Україні пов’язують багато цікавих проектів і найоптимістичніші прогнози в створенні дієвої програми і участі в ній всіх інноваційних компаній. Незважаючи на загальний низький інноваційний рівень розвитку, розробки з нанотехнологій знаходяться на досить високому рівні. Аналіз статистичних даних за 2006-2010 рр. свідчить, що близько 20% усіх нноваційних підприємств співробітничали з іншими підприємствами та університетами, державними науково-дослідними інститутами тощо. Для 18,2% інноваційних підприємств основ­ними партнерами з інноваційної діяльності були вітчизняні підприємства і ор­ганізації, для 5,9% – європейські фірми, для 4,0% – підприємства та організації Ро­сії, в галузі наотехнологій відповідно – 2,1% – інші країни СНД, 2,7% – США, Індії і Китаю, 4,8% – інші країни.

Найважливішими партнерами інноваційних підприємств є, насамперед, постачальники обладнання, матеріалів, компонентів або програмного забезпечення (15,8%), клієнти або споживачі (10,5%) та конкурен­ти чи інші організації даної галузі (6,5%). Ці форми кооперації спрощені завдя­ки вже існуючим комерційним зв’язкам між задіяними у спільному виробництві партнерами.

Те ж саме можна сказати й про партнерів, які визначені як «інші організації в межах групи організацій», таких лише 1,3%. Частка науково-дослідних організацій, з якими здійснюються співробітництва з науково-дослідними організаціями (як державними, так і приватними) становить від 4,2% до 6,3% інноваційних підприємств, з них 0,5% впроваджують нанотехнологічні інновації. При цьому, взаємозв’язок виробництва з наукою, особливо освітянською, видається досить слабким.

У 2011р. питома вага реалізованої інноваційними підприємствами інноваційної (нової або значно поліпшеної) продукції становила 15,7% загального обсягу їхньої реалізованої продукції, у тому числі нової для ринку – 5,4%, нової лише для підприємства – 10,2%, нанотехнологічна продукція становила – 0,7%.

В загальному обсязі реалізації усіх обстежених підприємств частка інноваційної продукції становила 6,1%, у т.ч. 2,1% – нової для ринку і 4,0% – нової лише для підприємств, а нанотехнологічної продукції з загального обсягу становила лише 0,5%. Найбільша частка реалізованої інноваційної продукції, нової для ринку, спостерігалася на підприємствах з виробництва електричних машин та устаткування (26,2%), видавничої та поліграфічної діяльності, тиражування записаних носіїв інформації (14,4%), з виробництва медичної техніки, вимірювальних засобів, оптичних приладів та устаткування, годинників (13,7%); найбільша частка інноваційної продукції, нової лише для підприємст­ва – на підприємствах з виробництва автомобілів, причепів та напівпричепів (45,5%), що працюють у сферах інжинірингу, геології та геодезії (23,1%), на підприємствах пошти та зв’язку (15,2%).

Більша частка нанорозробок та їх впровадження у виробництво в Україні припадає на такі галузі: медицина 10%, фармацевтична галузь – 20%, енергетична галузь – 7%, сільське господарство – 15%.

Згідно з нанотехнологічною Концепцією та Національною інноваційною стратегією, передбачається ефективне регулювання та створення сприятливого клімату для розвитку та впровадження нанотехнологічних інновацій, а саме: зменшення податків для підприємств, які займаються розробкою та впровадженням нанотехнологій та інноваціями загалом; на розвиток нанотехнологій у 2011 р. передбачалося і було виконане державне фінансування в розмірі 387,5 млн. грн.; виділення обладнаних приміщень в НДІ України та залучення кадрів для нанотехнологічних розробок; виплата відповідних коштів науковцям з реалізованої нанотехнологічної продукції для їх заохочення; відповідне ресурсне забезпечення. Вже у 2012 році український ринок нанотехнологій сягнув приблизно 1% глобального ринку відповідних інновацій, що у грошовому еквіваленті складає більше 200млн. долл.

Висновки. Дослідивши національний ринок нанотехнологій, можна стверджувати, що вони в майбутньому можуть стати стратегічним напрямом посилення міжнародної конкурентоспроможності України. Якщо Україна втратить свій потенціал в галузі нанотехнологій, вона буде приречена на роль постачальника сировини для світової економіки. Адже в майбутньому успішний розвиток господарства країни, зокрема, медицини і сільського господарства навряд чи буде можливим без впровадження нанорозробок.

Таким чином уряд має забезпечити умови, які гарантували б щорічне збільшення обсягу інвестицій (за рахунок усіх джерел фінансування) для забезпечення інноваційного розвитку. Кошти, отримані від приватизації державного майна, потрібно спрямовувати на інноваційний розвиток підприємств, що мають стратегічне значення для економіки держави. Водночас потрібно застосовувати додаткові стимули оновлення основних фондів через удосконалення амортизаційної політики, а також за рахунок прибутків підприємств.


^ ДЖЕРЕЛА ТА ЛІТЕРАТУРА


  1.   2013 Global R&D Funding Forecast [Електронний ресурс] / Battelle Memorial Institute, R&D Magazine. – Режим доступу: http://www.battelle.org/docs/default-document-library/2013-R-and-D-Funding-Forecast.pdf?sfvrsn=4

  2. Головин Ю. И. Нанотехнологическая революция стартовала / Ю. И. Головин // Природа. − 2004. − № 1. − С. 25−36.

  3. Інноваційний розвиток Китаю 2012р.– Режим доступа : http://finpost.info/2013/02/22/kytaj-y-2012-r-vklav-v-innovaciji-1-trln-juaniv.html

  4. Державна акредитація на провадження на постійній та/або професійній основі посередницької діяльності у сфері трансферу технологій [Електронний ресурс]. – Режим доступу :

http://www.mon.gov.ua/development/programs.doc

  1. Задорожня Г. П. Стан і перспективи розвитку нанотехнологій в Україні та світі: аналіт. огляд / Г. П. Задорожня, Т. К. Кваша, Н. В. Березняк. – К. : УкрІНТЕІ, 2007. − 36 c. : iл.


Глухова Д.А. Институциональные механизмы обеспечения международной конкурентоспособности Украины/ Киевский национальный университет имені Тараса Шевченко / Институт международных отношений

В статье рассматриваются роль и место Украины в глобальной инновационной системе в контексте становления глобальной нанотехнологической парадигмы, а также основные институциональные механизмы обеспечения международной нанотехнологической конкурентоспособности Украины.


Ключевые слова: инновации, нанотехнологии, международная конкурентоспособность, институциональный механизм.


Glukhova D.A. Institutional mechanisms for Securing internationaly competitiveness of Ukraine / Kiev National University of Shevchenko Institute of International Relations

The paper considers the role and place of Ukraine in the global innovation system in the context of developing a global paradigm of nanotechnology, as well as key institutional mechanisms to ensure international competitiveness of Ukraine nanotechnology.

The article deals with the development of nanotechnology innovation at this stage, which are considered as a factor of economic growth and competitiveness of the national economy. Analyzes the main problems in the functioning of innovation sphere in Ukraine and recommendations for its effective implementation and development of nanotechnology innovation at the national level to the global innovation. Based on the analysis of global and national markets of high technology (including nanotechnology) identified priority sectors of their implementation, namely: energy and electronics industries, the production of new materials, medicine, the development of genetic trends in agricultural production.

Based on economic, philosophical, and ethical approaches to the study of nanotechnology innovations could lead to the conclusion that in the near future, the rapid development of high technology will lead to a radical change in the pattern of national and global economies. As a consequence, we get a new type of economy - nanoeconomy different from the traditional number of key parameters. This is, first of all - lack of demand for wage labor in the - second - the uselessness of money, since there is almost no need to buy anything, in the third - the main product will be information and technology. As a result, the only practical and versatile product, which will remain in demand, will be the information. To date, the international community seeks to maintain and increase their competitive advantage by means of high technology development, specifically nanotechnology. Despite the fact that Ukraine is in many ways from the advanced countries, and research in this area so far carried out in the framework of scientific - research institutes, products being developed by our scientists is highly competitive in the world market.


Keywords: innovation, nanotechnology, international competitiveness, institutional mechanism.


УДК 339.138


^ ОСОБЛИВОСТІ РЕАЛІЗАЦІЇ КОНЦЕПЦІЇ СОЦІАЛЬНОГО МАРКЕТИНГУ
ТРАНСНАЦІОНАЛЬНИМИ КОРПОРАЦІЯМИ



ГОЛОВКО Анна Ярославівна

аспірант кафедри міжнародного бізнесу,

Інституту міжнародних відносин

Київського національного університету імені Тараса Шевченка


У статті узагальнено та проаналізовано практику реалізації концепції соціального маркетингу в країнах Європи та США на прикладі провідних мультинаціональних компаній. Розкрито роль соціальних звітів як інноваційного інструменту соціального маркетингу та необхідність формування вітчизняного підходу до реалізації концепції соціальної відповідальності загалом – та соціального маркетингу зокрема.


Ключові слова: соціальний маркетинг, корпоративна соціальна відповідальність, соціальна звітність.

1   2   3   4   5   6   7   8   9   ...   22

Схожі:

Національний авіаційний університет інститут міжнародних відносин Економіка, право, політологія, туризм iconНаціональний авіаційний університет інститут міжнародних відносин Економіка, право, політологія, туризм
Науковий вісник Інституту міжнародних відносин нау. Серія: Економіка, право, політологія, туризм: Зб наук ст. – К.: Нау, 2011. –...
Національний авіаційний університет інститут міжнародних відносин Економіка, право, політологія, туризм iconНаціональний авіаційний університет інститут міжнародних відносин Економіка, право, політологія, туризм
Науковий вісник Інституту міжнародних відносин нау. Серія: Економіка, право, політологія, туризм: Зб наук ст. – К.: Нау, 2011. –...
Національний авіаційний університет інститут міжнародних відносин Економіка, право, політологія, туризм iconНаціональний авіаційний університет інститут міжнародних відносин Економіка, право, політологія, туризм
Науковий вісник Інституту міжнародних відносин нау. Серія: Економіка, право, політологія, туризм: Зб наук ст. – К.: Нау, 2013. –...
Національний авіаційний університет інститут міжнародних відносин Економіка, право, політологія, туризм iconНаціональний авіаційний університет інститут міжнародних відносин Економіка, право, політологія, туризм
Науковий вісник Інституту міжнародних відносин нау. Серія: Економіка, право, політологія, туризм: Зб наук ст. – К.: Вид-во Нац авіац...
Національний авіаційний університет інститут міжнародних відносин Економіка, право, політологія, туризм iconНаціональний авіаційний університет інститут міжнародних відносин Економіка, право, політологія, туризм
Науковий вісник Інституту міжнародних відносин нау. Серія: Економіка, право, політологія, туризм: Зб наук ст. – К.: Вид-во Нац авіац...
Національний авіаційний університет інститут міжнародних відносин Економіка, право, політологія, туризм iconНаціональний авіаційний університет інститут міжнародних відносин Економіка, право, політологія, туризм
Науковий вісник Інституту міжнародних відносин нау. Серія: Економіка, право, політологія, туризм: Зб наук ст. – К.: Вид-во Нац авіац...
Національний авіаційний університет інститут міжнародних відносин Економіка, право, політологія, туризм iconНаціональний авіаційний університет інститут міжнародних відносин Економіка, право, політологія, туризм
Науковий вісник Інституту міжнародних відносин нау. Серія: Економіка, право, політологія, туризм: Зб наук ст. – К.: Вид-во Нац авіац...
Національний авіаційний університет інститут міжнародних відносин Економіка, право, політологія, туризм iconКиївський національний університет імені тараса шевченка інститут міжнародних відносин укладач: к ю. н., доцент Григоров О. М. Міжнародне право навчальна програма аспірантського семінару
Затверджено на засіданні Вченої Ради Інституту міжнародних відносин Київського національного університету імені Тараса Шевченка
Національний авіаційний університет інститут міжнародних відносин Економіка, право, політологія, туризм iconВипуск 1 (3), 2011 До випуску ввійшли наукові матеріали міжнародної наукової конференції «Інформаційна безпека держави: теоретичний та практичний виміри»
Науковий вісник Інституту міжнародних відносин нау. Серія: Економіка, право, політологія, туризм: Зб наук ст. – К.: Вид-во Нац авіац...
Національний авіаційний університет інститут міжнародних відносин Економіка, право, політологія, туризм iconВипуск 1 (3), 2011 До випуску ввійшли наукові матеріали міжнародної наукової конференції «Інформаційна безпека держави: теоретичний та практичний виміри»
Науковий вісник Інституту міжнародних відносин нау. Серія: Економіка, право, політологія, туризм: Зб наук ст. – К.: Вид-во Нац авіац...
Додайте кнопку на своєму сайті:
Документи


База даних захищена авторським правом ©zavantag.com 2000-2013
При копіюванні матеріалу обов'язкове зазначення активного посилання відкритою для індексації.
звернутися до адміністрації
Документи