Конспект лекцій з курсу „діяльність підприємств на фондовому ринку зміст вступ. Тема Сутність ринку цінних паперів, інфраструктура ринку icon

Конспект лекцій з курсу „діяльність підприємств на фондовому ринку зміст вступ. Тема Сутність ринку цінних паперів, інфраструктура ринку




Скачати 300.18 Kb.
НазваКонспект лекцій з курсу „діяльність підприємств на фондовому ринку зміст вступ. Тема Сутність ринку цінних паперів, інфраструктура ринку
Дата26.09.2012
Розмір300.18 Kb.
ТипКонспект

КОНСПЕКТ ЛЕКЦІЙ З КУРСУ


„ДІЯЛЬНІСТЬ ПІДПРИЄМСТВ НА ФОНДОВОМУ РИНКУ”


ЗМІСТ


Вступ.

Тема 1. Сутність ринку цінних паперів, інфраструктура ринку.

Тема 2. Фондовий ринок як складова частина ринку цінних паперів, суб єкти фондового ринку та види їх діяльності.

Тема 3. Правове регулювання фондового ринку. Державне регулювання та саморегулювання ринку.

Тема 4. Державні та муніципальні цінні папери, особливості місцевих позик в Україні.

Тема 5. Акції корпорацій – особливості акцій акціонерних товариств в Україні. Дивіденди та розрахунок цін на акції

Тема 6. Боргові і похідні цінні папери підприємств та сурогати. Деривативи. Операції з похідними цінними паперами.

Тема 7. Фундаментальний аналіз цінних паперів. Порівняльна оцінка акцій.

Тема 8. Технічний аналіз цінних паперів. Графічні моделі.

Тема 9. Фондові індекси та їх застосування.

Тема 10. Методи оцінки і управління ризиками фондового ринку.

Тема 11. Первинне розміщення та обіг цінних паперів. Позабіржовий ринок цінних паперів.

Тема 12. Учасники ринку цінних паперів.

Література.


^ ТЕМА 1. СУТНІСТЬ РИНКУ ЦІННИХ ПАПЕРІВ.

ІНФРАСТРУКТУРА РИНКУ.


  1. Сутність ринку цінних паперів

  2. Інфраструктура ринку цінних паперів



1. Важливою складовою фінансового ринку є ринок цінних паперів, який ще називають фондовим ринком. Фондовий ринок охоплює частину кредитного ринку і повністю ринок інструментів власності. Іншими словами, цей ринок інтегрує операції щодо боргових інструментів, інструментів власності, а також їхніх похідних, що виражається через випуск спеціальних документів (цінних паперів), які мають власну вартість і можуть продаватися, купуватися та погашатися.

Фондовий ринок виступає засобом забезпечення нормального функціонування всіх галузей економіки, а також засобом поєднання державних, інституційних та індивідуальних інтересів, захисту грошових коштів населення від інфляції та покращання його матеріального становища. Фондовий ринок – це та сфера, в якій реалізуються відносини власності, здійснюється вільне переміщення цінних паперів між різними секторами економіки, формуються фінансові джерела економічного зростання, концентруються і розподіляються інвестиційні ресурси, створюються умови для доброзичливої конкуренції й обмеження монополізму. Ринок об активно створює механізм ефективного використання фінансових ресурсів, оскільки розміщення паперів здійснюється на основі вільного вибору об акта вкладення з певними майновими гарантіями. Інвестуючи свої вільні кошти у цінні папери, фізичні і юридичні особи перетворюють їх на капітал, а підприємницькі структури мають можливість отримати додаткові фінансові ресурси для розширення своєї господарської діяльності.

Інструментами забезпечення обороту фінансових ресурсів на фондовому ринку є цінні папери.

Цінні папери – грошові документи, що засвідчують право володіння або відносини позики, визначають взаємовідносини між особою, яка їх випустила та їх власником і передбачають, як правило, виплату доходу у вигляді дивідендів або процентів, а також можливість передання грошових та інших прав, що випливають з цих документів, іншим особам.

Цінні папери обертаються на фінансовому ринку, як засіб розподілу грошових коштів між його суб єктами. Фінансовий ринок має наступну структуру, рис.1.:

  • кредитний ринок;

  • валютний ринок;

  • страховий ринок;

  • ринок цінних паперів.


^ ФІНАНСОВИЙ РИНОК


КРЕДИТНИЙ ВАЛЮТНИЙ РИНОК ЦІННИХ СТРАХОВИЙ

РИНОК РИНОК ПАПЕРІВ РИНОК


ГРОШОВИЙ БОРГОВІ

РИНОК ПОХІДНІ

ПАЙОВІ


Рис. 1. Місце ринку цінних паперів у структурі фінансового ринку


Цінні папери розподіляють на три групи:

  • пайові цінні папери – засвідчують право їх власників приймати участь у акціонерному капіталі, дають право власникам на управління фірмою, отримання дивідендів та частки майна при ліквідації фірми. Емітент цих паперів не зобов язаний повертати гроші, які інвестувалися у його діяльність;

  • боргові цінні папери. Емітент паперів зобов язаний повернути залучені кошти інвестора та виплатити йому інтереси за їх використання. Власник цих паперів не має права приймати участь в управлінні підприємством.

  • Похідні цінні папери, які обслуговують обіг пайових і боргових цінних паперів та прав щодо них.

Усі зазначені групи цінних паперів мають властивість ринковості, прибутковості, ризикованості, ліквідності, спекулятивності та стандартності.

У практиці операцій з цінними паперами розрізняють:

- номінальну вартість – це вартість цінного паперу, яку емітент визначає довільно;

- балансову – що передбачає забезпечення цінного паперу капіталом підприємства;

- розрахункову – визначається спеціальними фінансовими розрахунками.

Власник цінних паперів може втратити цільовий прибуток під впливом різних несприятливих чинників, які пов язані з ризиком.

Стандартність цінних паперів в тому, що вони мають однакову зовнішню форму та однакові наслідки для учасників ринку при здійсненні операцій купівлі-продажу.

Фондовий ринок є головною формою акумуляції та розподілу фінансових ресурсів. Структура ринку приведена на рис.2.

Найпотужнішими фінансовими ринками світу є ринки США. Ринкова вартість акцій у відсотках до номінального ВНП у них складає 76,2%. Ринкова вартість фірм, акції яких обертаються на ринку складає 5223 млрд. дол.. США


^ СВІТОВІ ІНВЕСТИЦІЇ

100%

ФІНАНСОВЕ МАТЕРІАЛЬНЕ

БАГАТСТВО БАГАТСТВО 42,3%

ГОТІВКА 8,1% НЕРУХОМІСТЬ 35,6%

ОБЛІГАЦІЇ 26,6% МЕТАЛИ 6,7%

АКЦІЇ 23%


Рис.2. Структура світового інвестиційного багатства

Ринок цінних паперів розподіляється на сектори у залежності від відповідних критеріїв класифікації, табл.. 1.

Таблиця 1

Класифікація ринку цінних паперів відносно секторів ринку

Критерії

Сектори ринку

Спосіб розміщення

Первинний і вторинний

Вид розміщення

Емітент-покупець, ч /з посередника

Місце операцій

Фондова біржа, позабіржовий ринок,

Торгівля з прилавка, „третій ярус”

Економічна природа

Боргові, пайові, похідні

Суб єкти емісії паперів

Ринок державних позик, муніципальні позики, ц. п. Фірм

Термін обігу

Фіксований, не встановлюється

Механізм виплати доходу

Ринок з фіксованим доходом, зі змінним доходом

Територія обігу

Місцевий, національний, міжнарод.

Поведінка суб єктів ринку

„ведмежий ринок”, „ринок биків”


2. Організований ринок цінних паперів має відповідну інфраструктуру для ефективного здійснення операцій купівлі-продажу, рис.3.


ІНФРАСТРУКТУРА

^ РИНКУ ЦІННИХ ПАПЕРІВ


ДЕПОЗИТАРІЇ





ЗБЕРІГАЧІ

^ ФОНДОВІ БИРЖІ


ІНВЕСТОРИ

РЕЄСТРАТОРИ

ТОРГІВЕЛЬНО-ІНФОРМАЦІЙНІ

ЮРИДИЧНІ ОСОБИ

САМОРЕГУЛЮЮЧІ

ОРГАНІЗАЦІЇ

^ ЦЕНТРИ АУКЦІОНІВ СЕРТИФІКАТНИХ

ФІЗИЧНІ ОСОБИ

АУДИТОРСЬКІ ФІРМИ

КУРСИ З НАВЧАННЯ ФАХІВЦІВ ФОНДОВОГО РИНКУ




^ КОНСАЛТИТНГОВІ ФІРМИ



Рис.3. Інфраструктура ринку цінних паперів

Депозитарії здійснюють зберігання та обслуговування обігу цінних паперів на рахунках клієнтів та операцій емітента, який випустив цінні папери. Окрім цього вони здійснюють клірингові розрахунки щодо угод з цінними паперами та ведуть реєстри власників цінних паперів.

Реєстратори ведуть реєстрацію власників цінних паперів.

Зберігачі здійснюють усі види операцій депозитаріїв, за винятком клірингу і розрахунків за угодами. Виконують функції зберігання та обслуговування обігу цінних паперів та реєструють власників іменних цінних паперів.

Інформаційні центри збирають, обробляють, створюють та готують інформаційну продукцію для розповсюдження.

Саморегулююча організація створюється з такими цілями:

  • для забезпечення належного професійного рівня діяльності ;

  • виступають як представники учасників ринку та захищають їх інтереси

  • для підготовки та підвищення кваліфікації фахівців;

  • інформаційного забезпечення організації;

  • розробки та контролю виконання норм та правил поведінки;

  • впровадження ефективного механізму вирішення суперечок на ринку.

Саморегулюючі організації можуть самостійно здійснювати торгівлю цінними паперами на позабіржовому ринку.

Центри сертифікатних аукціонів забезпечують продаж акцій ВАТ; інформують населення з питань продажу акцій; здійснюють консультаціі; аналізують результати продажу акцій та створюють бази даних.

Аудиторські фірми здійснюють організаційне та методичне забезпечення аудиту і перевірок.

Консалтингові фірми надають послуги комерційного та методичного характеру з питань діяльності фондового ринку.

Споживачами капіталу на фондовому ринку є підприємства та органи державної влади. Головними джерелами капіталу на ринку є грошові заощадження домогосподарств. Попит на цінні папери у значній мірі залежить від довіри до емітентів та рівня добробуту населення.

Функціонування ринку цінних паперів ґрунтується на принципах:

  • упорядкованість – наявність правил гри та контроль;

  • прозорість;

  • відкритість – це відсутність штучних бар єрів до входу та виходу з ринку;

  • рівні можливості – це відсутність дискримінації учасників ринку;

  • спокій – ринок не повинен бути дуже мінливим;

  • збалансованість полягає у відповідності оптового ринку роздрібному.


Тема 2. Фондовий ринок як складова частина ринку цінних паперів, суб’єкти фондового ринку та види їх діяльності.


  1. Суб’єкти фондового ринку та види їх діяльності

  2. Фондовий ринок – складова частина ринку цінних паперів



1.Стратегія формування фондового ринку в Україні передбачає застосування наступних принципів створення та функціонування національного ринку цінних паперів:

  • соціальна справедливість – це законодавче закріплення рівних можливостей для усіх учасників, створення сприятливих умов для доступу інвесторів та позичальників, заборона монополіі та дискримінації;

  • захист інвесторів ;

  • урегульованість – створення гнучкої системи правового регулювання ринку;

  • контрольованість – дотримання „правил” гри, запобігання зловживань;

  • ефективність передбачає максимальну реалізацію потенційних можливостей ринку щодо мобілізації та розміщення фінансових ресурсів у перспективній галузі економіки;

  • правова упорядкованість – створення правової системи;

  • прозорість та відкритість.

Учасниками операцій на фондовому ринку є споживачі, постачальники, торгові посередники, наймані працівники – професіонали, які обслуговують ринок та органи, які регулюють діяльність ринку.

Інституціональні інвестори акумулюють вільні кошти, поставляють їх на фондовий ринок ( комерційні та інвестиційні банки, трасти, інвестиційні фонди, пенсійні фонди, страхові компанії).

Торгові посередники зводять покупців та продавців цінних паперів на фондовому ринку з метою прискорення укладення угод та отримання комісійних за свої послуги. На ринку цінних паперів здійснюють свої операції наступні суб’єкти:

  • емісійні –заходи щодо випуску та розміщенню цінних паперів;

  • брокерські – послуги клієнтам щодо укладання угод з цінними паперами, як комісіонери або довірчі особи і не вступають у фізичне володіння цінними паперами;

  • дилерські – укладають угоди для себе та за свої кошти;

  • представницькі – представляють інтереси однієї із сторін при укладанні угод;

  • консалтингові – надають консультативні послуги, юридичного, економічного , технічного та навчального характеру;

  • аудиторські – ревізія фінансового стану та бухгалтерської звітності;

  • депозитарії – послуги щодо збереження, передачі та обміну цінних паперів;

  • клірингові – операції щодо контролю за виконанням угод з цінними паперами;

  • реєстраторські – реєстрація угод з цінними паперами та їх власників;

  • регулюючі – правове регулювання торгових операцій.

Головними цілями учасників фондового ринку є:

  • споживачі намагаються отримати додаткове джерело фінансування свого бізнесу;

  • постачальники – домогосподарства виконують функції збереження та накопичення заощаджень;

  • портфельні інвестори намагаються збільшити капітали та вартість портфеля інвестицій;

  • стратегічні інвестори здійснюють контроль діяльності підприємства з метою отримання прибутку від його діяльності;

  • торгові організації намагаються отримати прибуток за рахунок джерел небанківського фінансування для емітента та небанківських фінансових інструментів для інвестора;

  • обслуговуючі організації надають платні послуги, постачальникам та торговцям;

  • регулюючі органи здійснюють діяльність некомерційного характеру, яка пов’язана зі встановленням „правил” гри та контролем за їх виконанням.

Усі учасники фондового ринку намагаються отримати прибуток, зменшити ризикованість операцій та підвищити свою ліквідність.

В ринкових операціях приймають участь стратегічні та портфельні інвестори.

Стратегічні мають за головну мету отримання прибутку від діяльності підприємства. Портфельні намагаються збільшити вартість портфелю інвестицій. Вони класифікуються наступним чином : консервативні, помірно – агресивні, агресивні, досвідчені, „витончені”.

Кон’юнктура ринку цінних паперів залежить від багатьох факторів:

  • стан попиту та пропозиції;

  • суб’єктивні фактори;

  • стан суміжних ринків;

  • технічні фактори;

  • цінові фактори.

Ці протиріччя вирішуються шляхом створення умов для власників заощаджень щодо збільшення строків накопичень і відмови від високої ліквідності, спонукання споживачів до переорієнтації на короткострокові позикові кошти, створення системи комбінування фінансових ресурсів, що сприяє задоволенню попиту за існуючої системи пропозиції.

Готовність головного постачальника капіталу до інвестування у цінні папери підприємств України незначна. Найбільша частка їх вкладається у нерухомість, дорогоцінні метали, долари США. Цінні папери у цьому переліку знаходяться на 10 місці. Ринок цінних паперів і Україні розвивається за рахунок цінних паперів ВАТ.

Успішний розвиток ринку цінних паперів можливий при стабільному економічному, політичному та фінансовому стані підприємств та економіки України у цілому.

  1. Структура фінансового ринку складається з таких елементів:

  • кредитний ринок;

  • валютний ринок;

  • страховий ринок;

  • ринок пайових цінних паперів.

В залежності критеріїв класифікації фондовий ринок розподіляється на такі ринки:

- первинний ринок – це ринок перших та повторних випусків цінних паперів, де відбувається їх первинне розміщення;

- вторинний ринок – це ринок де відбувається перерозподіл цінних паперів з первинного ринку;

- позабіржовий ринок приймає до продажу акції підприємств, які мають стійкий фінансовий стан протягом 3-х років та продають на цьому ринку не менш ніж 10% акцій;

- „торгівля з прилавка” – це ринок молодих фірм, продаж акцій яких суворо не регламентується;

- „третій ярус” – на ринку діють такі ж правила, як і на біржі; основними постачальниками капіталу на ринок є домогосподарства.

Стратегія формування фондового ринку в Україні передбачає використання таких принципів:

  • соціальна справедливість;

  • захист інвесторів;

  • урегульованість;

  • контрольованість;

  • ефективність;

  • правова упорядкованість;

  • прозорість та відкритість;

  • конкурентність.

Головними видами цінних паперів, які обертаються на ринку є пайові, боргові та похідні цінні папери. Вони обертаються на фондовому ринку як засіб розподілу грошових коштів між його суб’єктами, та як засіб урегулювання готівки в обігу і облікових ставок НБУ.


Тема 3. Правове регулювання фондового ринку. Державне регулювання та саморегулювання ринку.


1. Правове регулювання фондового ринку

2. Державне регулювання та саморегулювання ринку


  1. Система правового регулювання ринку передбачає наявність контролюючих органів ринку, законодавчих і підзаконних актів, етичних правил поведінки на ринку та врахування місцевих традицій і звичаїв.

У сфері діяльності професійних учасників ринку цінних паперів спостерігаються такі недоліки:

- порушення законодавчих вимог до звітності;

- порушуються вимоги до співвідношення портфелю цінних паперів та його ліквідності;

- відсутність інвестиційних декларацій, інформації щодо емісії цінних паперів, пункту, місця, термінів та порядку виплат дивідендів.

Для ефективного функціонування ринку цінних паперів встановлені стандартні вимоги до їх організаційно – правових форм, до засновників і їх статутного фонду, установчих документів та порядку створення ринкових структур. Розглянемо ці форми:

  • торговці цінними паперами є акціонерними товариствами, засновниками яких є фізичні і юридичні особи. Їх статутний фонд складає 1000 мінімальних зарплат. Частка одного торгівця у статутному фонді не повинна перевищувати 5 %. Статут торгівця цінними паперами товариство отримує після дозволу ДЦПФР;

  • фондова біржа є акціонерним товариством з обмеженою відповідальністю, яке не переслідує мету отримання прибутку. Біржу можуть створити не менш ніж 20 засновників. Установчими документами біржі є правовий статус, функції, порядок застосування правил, основи професійної етики, види і порядок сплати за послуги, порядок і режим роботи. Біржа реєструється ДКЦПФБ;

  • торгово – інформаційні системи ( ТІС ) є акціонерними товариствами, об’єднанням торгівців цінними паперами, на позабіржовому ринку, шляхом створення ТІС у формі дочірніх фірм.

Чисельний склад засновників не менше 20 осіб, подає на затвердження у ДРПФР ринку такі документи: умови вступу до ТІС та виходу їз неї, положення про органи управління, перелік прав і обов’язків, положення про компенсацію загальних боргів, положення про посадових осіб, порядок допуску до ТІС;

  • депозитарій є відкритим акціонерним товариством, чисельність засновників не менше 10 осіб. Статутний фонд складає не менш ніж 400 тис. дол.., частка одного учасника не більше 25 % статутного фонду. Статус юридичної особи отримує після реєстрації у ДКЦПФР;

  • реєстратори є товариствами, засновниками яких є юридичні і фізичні особи окрім органів державної влади і центрів сертифікатних аукціонів. Мінімальний розмір статутного фонду реєстратора складає 1200 мінімальних зарплат. Частка одного учасника не повинна бути більшою 10 % статутного фонду;

  • інвестиційні фонди мають статус ЗАТ. Засновники є юридичні особи, частка майна одного засновника не повинна бути більшою 25 %. Статутний фонд не менше 2000 мінімальних зарплат і частка нерухомого майна не більше 25 %. Для створення товариства його засновники укладають установчий договір, затверджують статут і реєструють його у ДКЦПФР;

  • інвестиційні компанії створюються у формі АТ і ТОВ. Засновники є фізичні і юридичні особи, частка державного майна яких не перевищує 25 %. Мінімальний статутний фонд – 50000 мінімальних зарплат;

  • комерційні банки – їх засновниками є фізичні і юридичні особи. Засновниками не можуть бути державні органи, профспілкові і громадські організації. Статутний фонд банку складає 1 млн. Дол.., частка одного засновника не більше 35 %. Банк не має права емітувати цінні папери, якщо частка одного засновника перевищує 5 %, а для юридичної особи 10 %. Реєстрація здійснюється у відповідності до вимог НБУ;

  • емітентами цінних паперів можуть бути державні, місцеві органи влади і юридичні особи усіх форм власності. Статут емітента формується згідно закону України „ Про господарські товариства”. Головним документом для реєстрації є установчий договір.

2. Головним завданням державного регулювання ринку є узгодження інтересів учасників ринку, встановлення обмежень і заборон, і непряме втручання у їх діяльність. Регулювання ринку здійснюється трьома гілками влади: законодавчою, виконавчою і судовою. Державою визначається механізм реєстрації цінних паперів, положення про відкритість інформації, порядок реєстрації фондових бірж, положення про корпорації, положення про облік і звітність. Безпосередньо регулює діяльність ринку Державна комісія з цінних паперів фондового ринку ( ДКЦПФР ).

Важелями непрямого втручання у діяльність ринку є податкова політика, регулювання готівки у обігу, зовнішньоекономічна політика, гарантування державних позик, вихід держави на ринок позикових капіталів.

Фондовий ринок є саморегулюючою організацією. Його саморегулювання здійснюється шляхом затвердження формальних правил і процедур.


Тема 4. Державні та муніципальні цінні папери, особливості місцевих позик в Україні.

1. Державні та муніципальні цінні папери.

2. Особливості місцевих позик в Україні.


  1. Державні ( муніципальні ) цінні папери – це боргові зобов’язання держави або місцевих органів влади у формі цінних паперів. Випуск цінних паперів здійснюється ними з наступними цілями:

  • фінансування поточного бюджетного дефіциту;

  • регулювання готівки у обігу;

  • переоформлення цінних паперів, емісія яких була здійснена у минулому;

  • касове виконання бюджету;

  • регулювання нерівномірного надходження податкових платежів;

  • забезпечення комерційних банків ліквідними активами.

Сутність зазначених напрямків діяльності виявляється в:

  1. фінансування поточного бюджету пов’язане з постійним його дефіцитом. Для покриття дефіциту залучаються додаткові кошти, шляхом емісії та продажу цінних паперів.

  2. регулювання грошової маси в обігу, здійснюється шляхом видалення частини готівки з обігу. Коли боргові зобов’язання відкуповуються , маса готівки збільшується;

  3. переоформлення цінних паперів випущених у минулому. Такі операції здійснюються тоді, коли держава вимушена відкласти платежі за свої цінні папери на більш пізній строк. Тоді вона випускає нові цінні папери і обмінює їх на старі або здійснює додаткову емісію цінних паперів і продає їх. Кошти, отримані за продаж нових цінних паперів, витрачаються для погашення боргів за випущені раніше;

  4. касове виконання держбюджету передбачає емісію короткострокових цінних паперів, щоб у межах одного бюджетного року ліквідувати короткострокову невідповідність між доходами та видатками;

  5. розміщуючи свої активи у державні цінні папери комерційні банки забезпечують себе високоліквідним і без ризикованим товаром.

У діловій практиці цінні папери можуть розміщуватися на аукціонах, надходити у відкритий продаж або розміщуватися індивідуально. Розглянемо технологію проведення кожного із способів розміщення цінних паперів.

Таблиця 4.1

Правила проведення аукціонів ( первинне розміщення )

Класифікаційні ознаки

Правила проведення

Обсяг емісії

  • без попереднього оголошення обсягу;

  • з попереднім оголошенням обсягу емісії

Умови проведення

  • конкуренти;

  • не конкуренти

Спосіб проведення

  • голландська система – замовлення задовольняються на умовах, які склалися за результатами конкурентних торгів;

  • американська – замовлення задовольняються на умовах покупця


Відкритий продаж цінних паперів передбачає, що:

  • цінні папери продають усім бажаючим;

  • для розміщення цінних паперів держава укладає угоди за інституціальними інвесторами або приватними особами;

  • рівень доходу від продажу визначається емітентом або інституціальним інвестором.

Індивідуальне розміщення передбачає продаж цінних паперів інвесторам або приватним особам.

Незалежно від способів розміщення державні папери класифікують на іменні та на пред’явника. А у залежності від виплати доходу цінні папери розподіляють на групи:

  • за фіксованим відсотком платежів ( в умовах стабільного ринку);

  • зі ступінчатою відсотковою ставкою ( збільшення ставки від одного строку до іншого );

  • з плаваючою відсотковою ставкою ( змінюється у залежності від облікової ставки НБУ );

  • з індексацією номіналу ( у відповідності до зміни цін);

  • реалізація з дисконтом ( купівля зі знижкою, продаж згідно номіналу);

  • з вибором між погашенням або обміном на цінний папір з більшою ставкою доходу;

  • виграшні позики ( папери, що не виграли викуповуються за номіналом).

Державні папери класифікують також на ринкові та неринкові.

За терміном існування державні цінні папери розподіляються на короткострокові ( до 1 року), середньострокові ( до 10 років ), довгострокові ( понад 10 років ).


Тема 5. Акції корпорацій – особливості акцій акціонерних товариств в Україні. Дивіденди та розрахунок цін на акції

  1. Види акцій.

  2. Особливості акцій акціонерних товариств.

  3. Дивіденди та дивідендна політика.

Акція – це цінний папір, який засвідчує власність особи на частку майна акціонерного товариства і може обертатися на фондовому ринку. Акціонерні товариства в Україні створювалися не по класичній схемі „об’єднання капіталів”, а шляхом розподілу капіталу між акціонерами, тому вони позбавлені переваг класичної корпорації: вони не можуть виконувати корпоративну місію, акції більшості товариств є неліквідними, що перешкоджає переливу капіталу, приватизаційні папери мають умовну вартість і тому керівники не бажають сплачувати дивіденди за їх фіктивну вартість.

Випуск акцій переслідує наступні цілі: залучення додаткових коштів, обміну старих акцій на нові при злитті з іншими АТ, забезпечення акціонерного товариства стартовим капіталом.

Акції, які обертаються на ринку мають наступні критерії: місце розміщення, форма розпорядження, права власника, фізичний вид.

На міжнародному ринку цінних паперів обертаються акції ТНК двох видів – Євро акції та депозитні свідоцтва США.

Засобом інтернаціоналізації акцій є депозитарні свідоцтва США.

Основними видами акцій є іменні, акції на пред’явника, прості та привілейовані, без документальні.

В Україні здійснюється емісія наступних акцій:

- іменних простих;

- привілейованих іменних;

- на пред’явника простих;

- на пред’явника привілейованих.

Акції АТ , які створюються під час приватизації можуть бути тільки іменними простими. Привілейовані акції можуть складати не більше 10 % від загальної емісії.

Дивіденди – це витрати АТ на обслуговування акціонерного капіталу, що виступає у формі частки прибутку, який залишається після сплати податку та інших обов’язкових платежів. Сплата дивідендів здійснюється пропорційно кількості акцій, які перебувають у обігу.

Існує кілька теорій сплати дивідендів: концепція М.Міллера – Модільяні, яка стверджує, що ринкова вартість акцій не залежить від дивідендів, а визначається поточною ліквідністю ринку; концепція „Синиця у руках” стверджує, що майбутні доходи будуть змінюватися, а поточні вже існують і тому сплата дивідендів є менш ризикованою у порівнянні з нарощуванням капіталу; концепція комплексної політики передбачає, що оптимальний розмір дивідендів стимулює підвищення ринкової ціни акцій; дивідендна політика за умов становлення фондового ринку, де курсова вартість акцій не має тенденцій до росту.


Тема 6. Боргові і похідні цінні папери підприємств. Операції з похідними цінними паперами.

  1. Боргові цінні папери і похідні папери.

  2. Операції з похідними цінними паперами.

Облігації підприємства – це вид боргових цінних паперів, які передбачають залучення грошей для оновлення основного капіталу. Емітент облігацій несе зобов’язання перед власниками щодо їх викупу у відповідний термін та виплати доходу. Власники облігацій виступають у ролі кредиторів, доходи яких визначаються результатами діяльності підприємства.

Емітенти можуть випускати облігації на пред’явника, купонні, без купонні, конвертовані. За терміном дії розрізняють короткострокові (до 1 року), середньострокові (1 – 5 років), довгострокові ( понад 5 років) та безстрокові.

За способом забезпечення - заставні і без заставні. Заставні забезпечуються майном емітента, а без заставні – не забезпечуються.

За способом виплати доходу – відсоткові, безвідсоткові, кумулятивні, з „плаваючим курсом”, що передбачають участь у доході.

За видами гасіння: дострокове, відкладеного фонду, викупного фонду, за бажанням власника обмінюються за готівку, серійні, конвертовані, опціонні, з варантом.

На міжнародному ринку здійснюється емісія двох видів акцій: євро ноти, єврооблігації.

Акціонерні товариства можуть здійснювати емісію облігацій, що не перевищують 25 % статутного фонду, після оплати раніше випущених облігацій. Забороняється випускати облігації для формування статутного фонду та покриття збитків.

Депозити та ощадні сертифікати банків – це письмове свідоцтво комерційного або ощадного банків про депонування коштів, які засвідчують право їх власників на отримання після визначеного терміну депозиту та відсотків. Різниця між депозитами та сертифікатами у тому, що першими володіють юридичні особи, а другими – фізичні особи.

Вексель – цінний папір, який засвідчує незабезпечене зобов’язання сплатити борг у визначений строк. Борг сплачується простим або переказним векселем. На відміну від боргових записок, векселі можуть обертатися і переходити із рук в руки. Така їх властивість дозволяє: виступати як інструмент кредитування, прискорювати розрахунки, служити інструментами погашення взаємної заборгованості, замінювати бартерні операції.


Тема 7. Фундаментальний аналіз цінних паперів. Порівняльна оцінка цінних паперів.

  1. Фундаментальний аналіз цінних паперів.

  2. Порівняльна оцінка цінних паперів.

Фундаментальний аналіз цінних паперів будується на передумовах можливості оцінити „внутрішню” вартість цінного паперу, а також на тому, що з часом ринок може правильно оцінити цю вартість і таким чином ринкова ціна наближається до реальної вартості цінного паперу.

Аналіз передбачає вивчення фінансового стану емітента та перспектив його розвитку. Метою аналізу є прогнозування майбутніх доходів емітента, пов’язаних з ними дивідендів і балансової вартості.

Якщо дисконтна вартість менша за ринкову ціну, то акція вважається „недооціненою” і її слід купувати, якщо вища – її потрібно продавати.

Підсумковою оцінкою аналітиків фондового ринку є інтегровані показники – рейтинги, які передбачають оцінку фірм та їх цінних паперів за класом, рангом або категорією. Рейтингові оцінки ґрунтуються на кількісних(ціни) і якісних (доход) показниках.

Головний показник оцінки – капіталізація фірми, тобто сумарна вартість її акцій. Окрім цього показника розраховують додаткові: результативні, критерії різниць, відносні, характеристики акцій, порівняльні критерії зростання різних показників.

Рейтингова оцінка цінних паперів емітентів відкриває їм доступ до ринку публічних та приватних розміщень капіталів, сприяє розширенню фондового ринку шляхом диверсифікації джерел капіталів інвесторів на міжнародних ринках. Вони є важливим індикатором капіталовкладень і підвищують ліквідність вторинного ринку цінних паперів та поліпшують ціноутворення.

На вартість цінних паперів впливає безліч факторів. Оцінка вартості за допомогою фінансових розрахунків дає можливість прогнозувати прибутковість цінних паперів, приведеної до поточної вартості грошей. Усі фактори неможливо урахувати, тому оцінка вартості цінних паперів не завжди відповідає їх ринкової вартості.

Тема 8. Технічний аналіз цінних паперів. Графічні моделі.


Технічний аналіз цінних паперів ґрунтується на минулій та поточній інформації щодо стану фондового ринку. Аналіз дає змогу визначити тенденції зміни цін та їх значення. Він передбачає використання даних щодо діяльності бірж та котирування акцій.

Метою технічного аналізу є пошук стійких конфігурацій цін. На практиці для визначення конфігурацій цін використовують такі види графіків:

  • біржовий графік;

  • лінійний графік;

  • точкова діаграма;

  • „японський свічник”.

На графіках на вертикальній осі зображуються цінові зміни, а на горизонтальній – часові. Обсяг торів вказується у ніжній частині графіку вертикальними рисками під відповідними ціновими показниками. Для цього використовується друга шкала ординат. Ринки у залежності від рівнів та обсягів торів класифікуються:

  • ціна підвищується, обсяг торгів зростає – це ринок биків;

  • ціна підвищується, обсяг торгів знижується – це ринок ведмедів;

  • ціна знижується, обсяг торгів зростає – це ринок ведмедів;

  • ціна знижується , обсяг торгів знижується – це ринок биків.


Тренд – це графічно зображені тенденції, що характеризують переважне спрямування ринкових цін. Тренди можуть бути зростаючими і спадаючими, або бічними. Бічний тренд описує горизонтальний рух цін.

Розриви – це стан ринку, коли на ньому відсутні угоди. Вони виникають як при знижувальному так і при зростаючому трендах. Використання трендів дає можливість проаналізувати розриви з різних позицій та визначити їх характерні ознаки. Розриви бувають важливими і неважливими.

Тренди допомагають визначити загальну тенденцію цін на ринку і дають змогу вирівняти їх коливання. Для вирівнювання застосовуються змінні середні або „фільтри”. За допомогою середніх здійснюється приведення до середнього рівня ринкових цін.

При змінах тренду можуть виникати ситуації, які повторюються у зворотному напрямку. Моделі, що описують стандартні зміни у тренді є графічно – зворотними. Вони допомагають визначити ймовірність змін цін у майбутньому та тактику виступу на ринку (купувати чи продавати акції)

Найбільш розповсюдженими моделями є: ключові – прямокутники, плечові – М та W подібні, блюдця – клини, трикутники – V інформативні.


Тема 9. Фондові індекси та їх застосування.

  1. Фондові індекси.

  2. Фондові індекси в Україні.

Фондові індекси є важливим інструментом аналізу рівня організації ринку та його кон’юнктури. Існують міжнародні та національні індекси фондових ринків. Основними міжнародними індексами фондового ринку є:

  • індекс Доу – Джонсона – характеризує середній курс акцій групи великих фірм;

  • індекс ринку „Апекс” – зважується цінами 20 популярних промислових компаній;

  • індекс „S end P – 500” – розраховується як середньозважена величина за капіталізацією цін 500 компаній – один із популярних на фондовому ринку;

  • складовий індекс Нью – Йоркської фондової біржі – розраховується зі 1500 акцій, які продаються на біржі, зважених за капіталізацією;

  • індекс „Велю – Лайн” – розраховується за середньоарифметичним курсом 1700 акцій, які обертаються на Нью – Йоркській та Американській фондовій біржі;

  • індекс „Ніккей” у Японії – розраховується по 225 акціям великих компаній;

  • індекс „ДАКС” у Німеччині – розрахований на базі акцій 30 фірм.

Індекси є головними індикаторами, які сигналізують про час купівлі або продажу відповідних акцій. Якщо індекс загрозливо зменшується, то у цьому випадку потрібно купувати відповідні акції. При тенденції підвищення цін – акції продаються .

В Україні ще не існує єдиної методології розрахунку національних фондових індексів. Найчастіше застосовується індекс IPI – U, якій розраховується інформаційним агентством „Інтерфакс України” для 1000 акцій.


Тема 10. Методи оцінки і управління ризиками фондового ринку.

  1. Методи оцінки ризиків фондового ринку.

  2. Політика управління ризиками фондового ринку.

При виборі юридичною або фізичною особою напряму вкладення капіталу одним із головних критеріїв служить оцінка ризику. В цілому ризик відображає ступінь успіху (невдачі) фірми в досягненні своїх цілей з урахуванням впливу контрольованих і неконтрольованих факторів.

Фінансові ризики – це спекулятивні ризики. Інвестор, здійснюючи вкладення капіталу, заздалегідь знає, що для нього можливі лише два результати: прибуток або збиток. Особливістю фінансового ризику є ймовірність зазнати збитків у результаті проведення будь – яких операцій у фінансово – кредитній і біржових сферах, здійснення операцій з фондовими цінними паперами.

У цілому фінансовий ризик як міру економічної або соціальної невизначеності можна охарактеризувати:

- за величиною (високий, середній, низький);

- за ступенем допустимості (допустимий, критичний, катастрофічний);

- за об’єктами (підприємця, банку, компанії, осіб);

- за видом діяльності ( виробничий, посередницький, торговельний, транспортний, консалтинговий, страховий та іншої діяльності);
- за економічним змістом ( чистий ризик - нульовий і спекулятивний ризик – можливість отримати позитивний або негативний результат);

- за характером ( операційний, інфляційний, кредитний, процентний, валютний);

- за галузевою і територіальною ознакою ( загальноекономічний, галузевий, країни, регіональний).

Виділяють також систематичний ризик, несистематичний, селективний (неправильного вибору цінних паперів для інвестування при формуванні портфеля), часовий (емісії, купівлі, продажу у невідповідний час, що тягне за собою втрати), ризик законодавчих актів (можуть змінитися умови емісії), ліквідності ( можливість втрат при реалізації цінного папера через зміну в оцінці його якості), інфляційний ( при високій інфляції доходи знецінюються швидше, аніж зростають і інвестор зазнає втрат).

Методи вимірювання величини ризику:

  • економіко – математичні;

  • економіко – статистичні;

  • аналогові;

  • експертні.

Політика управління ризиками включає: ідентифікацію, передачу ризику, зниження ступеню ризику, страхування, профілактику, диверсифікація, лімітування.


Тема 11. Первинне розміщення та обіг цінних паперів.

Позабіржовий ринок цінних паперів.

    1. Первинне розміщення та обіг цінних паперів.

    2. Позабіржовий ринок цінних паперів.

Розміщення цінних паперів здійснюється на первинному та вторинному ринках. Первинний це ринок перших та повторних емісій цінних паперів, на якому відбувається перший їх продаж. Цю діяльність у розвинених країнах здійснюють інвестиційні банки як посередники між корпораціями та індивідуальними інвесторами. Розміщення відбувається двома способами:

  • власними силами, коли емітент розміщує на ринку акції власними силами;

  • розміщення з залученням посередника.

В Україні, перед надходженням на ринок цінні папери спочатку розміщуються серед інвесторів. Емітентом цінних паперів може бути юридична особа, яка випускає цінні папери від свого імені і виконує зобов’язання щодо умов емісії. Юридичними особами в Україні є уряд, державні підприємства (АТ), комерційні структури та органи місцевої влади.

Предметом емісії в Україні є акції, облігації, векселі, ощадні сертифікати. Підприємствам дозволяється здійснювати емісію акцій, облігацій та векселів. Банки можуть випускати акції, облігації, векселі та ощадні сертифікати. Тільки державні органи можуть випускати облігації внутрішніх позик та казначейські зобов’язання.

Процес розміщення цінних паперів складається з кількох етапів:

  • прийняття рішення щодо випуску;

  • реєстрація інформації щодо випуску, організація передплати або розміщення серед конкретних осіб;

  • розрахунок підсумків передплати та розміщення;

  • реєстрація цінних паперів;

  • видача цінних паперів власникам та їх реєстрація.

Процедура розміщення цінних паперів нового випуску серед інвесторів інвестиційним банком або посередником називається андеррайтингом.

При цьому інвестиційні банки виступають одночасно як гаранти, як фінансові консультанти, а також визначають доцільність публічної пропозиції цінних паперів.

Коли відбулося розміщення та сплачена вартість 50 % випущених акцій скликаються установчі збори АТ. Термін повної сплати акцій визначають установчі збори, але він не повинен перевищувати одного року.

Умови додаткових випусків акцій такі ж як і першого. Акціонери користуються перевагами у придбанні додаткового випуску акцій.

Позабіржовий ринок – це ринок торгівлі вторинними цінними паперами, яка не охоплюється біржовим ринком. Позабіржовий ринок використовує консалтингові фірми для надання консультацій щодо інвестування та управління портфелями цінних паперів, що сприяє залученню до фондового ринку дрібного інвестора та забезпечує його динамічне зростання.

На позабіржовому ринку цінних паперів створюються інформаційно – торгівельні системи установ, які мають статус саморегулюючих організацій або посередників. Метою цих організацій є впорядкування рину, підвищення його ефективності та прозорості. Ринок позабіржовій фондової торгівлі в Україні виник у лютому 1996 року шляхом створення „Позабіржової фондової торгівельної системи (ПФТС)” як асоціації повновладних учасників та організаційно сформованої системи торгівлі цінними паперами. Сьогодні ПФТС об’єднує 298 учасників із них 85 банківських установ, 85 інвестиційних та брокерсько – дилерських компаній.


Тема 12. Учасники ринку цінних паперів. Фондова біржа.

  1. Учасники ринку цінних паперів.

  2. Фондова біржа.

Переважна частка угод укладається на фондових біржах. Фондова біржа – це об’єднання професійних учасників ринку цінних паперів, які створюють умови для концентрації попиту і пропозиції у одному місці і підвищенню ліквідності ринку.

Правовий статус діяльності фондової біржі має свої особливості у кожній країні. Так, у Франції біржа має статус головного ринку цінних паперів, а позабіржова торгівля ними заборонена. У США, Англії фондова біржа є часткою фондового ринку, а основна маса торгів здійснюється на позабіржовому.

Фондовий ринок в Україні виник одночасно з відкриттям Київської біржі, яка існувала з 1869 року по 1914 рік. За статусом вона була товарною, але здійснювала операції на фондовому ринку. У роки НЕП діяльність товарних бірж та фондових відділів в Україні відновилася.

У 1989 – 1990 роках почався справжній бум. У 1991 році в Україні діяло 60 товарних бірж. Перша фондова біржа в Україні розпочала свою діяльність з 1992 року. Сьогодні окрім неї учасниками фондового ринку в Україні є Київська міжнародна фондова біржа (КМФБ), Українська міжбанківська валютна біржа (УМВБ), Донецька фондова біржа (ДФБ) та Придніпровська фондова біржа (ПРДФБ).

Фондові біржі можуть створюватися двох типів – брокерські (у торговий зал допускаються тільки брокери) і банківські ( банки – головні учасники торгів).

Фондова біржа є вторинним ринком цінних паперів. В Україні вона здійснює не тільки торгівлю цінними паперами, але й виконує інші функції ( політичні, соціальні, морально – психологічні ). Українська фондова біржа має 26 філіалів та 192 брокерські контори.

Функції фондової біржі:

  • прискоренні обігу надлишкового капіталу в вигляді цінних паперів для інвестування у виробничу та соціальну сферу;

  • сприянні переливу капіталу із однієї галузі у іншу;

  • сприянні стабілізації держбюджету шляхом тимчасового вилучення готівки із обігу;

Схожі:

Конспект лекцій з курсу „діяльність підприємств на фондовому ринку зміст вступ. Тема Сутність ринку цінних паперів, інфраструктура ринку iconО. В. Гарагонич правові проблеми функціонування ринку цінних паперів в сучасних умовах
Розвиток національного ринку цінних паперів стримується низкою як об’єктивних, так і суб’єктивних чинників, Серед таких чинників...
Конспект лекцій з курсу „діяльність підприємств на фондовому ринку зміст вступ. Тема Сутність ринку цінних паперів, інфраструктура ринку iconКонтрольні запитання з дисципліни „діяльність підприємств на фондовому ринку” модульний контроль №1
Правові основи створення та діяльності фондових бірж. Вимоги до емітентів цінних паперів
Конспект лекцій з курсу „діяльність підприємств на фондовому ринку зміст вступ. Тема Сутність ринку цінних паперів, інфраструктура ринку icon4 Пріоритетні напрямки розвитку регіонального ринку цінних паперів
Державна комісія з цінних папе­рів та фондового ринку поступово формує правову базу функ-ціонування ринку похідних цінних паперів,...
Конспект лекцій з курсу „діяльність підприємств на фондовому ринку зміст вступ. Тема Сутність ринку цінних паперів, інфраструктура ринку iconНавчальна програма дисципліни „правове регулювання ринку цінних паперів в україні” Тема Цінні папери, як об’єкти цивільного права та фінансові інструменти
Поняття цінних паперів. Характеристика цінних паперів як фінансових інструментів, форми фіктивного існування капіталу та як товару....
Конспект лекцій з курсу „діяльність підприємств на фондовому ринку зміст вступ. Тема Сутність ринку цінних паперів, інфраструктура ринку iconТурченюк Т. В., к е. н., доцент кафедри менеджменту двнз «Українська академія банківської справи нбу», м. Суми, Україна Закутняя А. О
У даному контексті особливу увагу доцільно звернути на те, що результатом асиметрії інформації є маніпулювання на фінансовому ринку...
Конспект лекцій з курсу „діяльність підприємств на фондовому ринку зміст вступ. Тема Сутність ринку цінних паперів, інфраструктура ринку iconТема Міжнародний фінансовий ринок
Об’єктивна необхідність та економічна сутність міжнародного фінансового ринку. Загальна характеристика та особливості формування...
Конспект лекцій з курсу „діяльність підприємств на фондовому ринку зміст вступ. Тема Сутність ринку цінних паперів, інфраструктура ринку iconРішення 03. 01. 2003 n 2
Закону України "Про державне регулювання ринку цінних паперів в Україні" ( 448/96-вр ) Державна комісія з цінних паперів та
Конспект лекцій з курсу „діяльність підприємств на фондовому ринку зміст вступ. Тема Сутність ринку цінних паперів, інфраструктура ринку iconВзаємодія страхового І фондового ринків при формуванні конвергентної моделі фінансового ринку
У статті досліджено особливості реалізації основних видів діяльності страхових компаній на фондовому ринку. Проведена оцінка фінансового...
Конспект лекцій з курсу „діяльність підприємств на фондовому ринку зміст вступ. Тема Сутність ринку цінних паперів, інфраструктура ринку iconЕкономіко-математичне моделювання та прогноз характеристик цінних паперів дрозд Ю. С., студентка 3 курсу 2 групи, фам
Аналіз І прогноз характеристик випуску й обігу цих цінних паперів, що визначається особливостями економіки країни та динамікою розвитку...
Конспект лекцій з курсу „діяльність підприємств на фондовому ринку зміст вступ. Тема Сутність ринку цінних паперів, інфраструктура ринку iconЗміст с. Вступ Тема 1
Конспект лекцій з курсу „Комерційна діяльність посередницьких підприємств” / Укладач М. Ю. Баскакова. – Суми: Вид-во СумДУ, 2007....
Додайте кнопку на своєму сайті:
Документи


База даних захищена авторським правом ©zavantag.com 2000-2013
При копіюванні матеріалу обов'язкове зазначення активного посилання відкритою для індексації.
звернутися до адміністрації
Документи