Казка як засіб розвитку творчості дітей у спадщині в. О. Сухомлинського магістрантка Інституту розвитку дитини Камонгар Марія icon

Казка як засіб розвитку творчості дітей у спадщині в. О. Сухомлинського магістрантка Інституту розвитку дитини Камонгар Марія




Скачати 75.54 Kb.
НазваКазка як засіб розвитку творчості дітей у спадщині в. О. Сухомлинського магістрантка Інституту розвитку дитини Камонгар Марія
Дата19.09.2012
Розмір75.54 Kb.
ТипДокументи

КАЗКА ЯК ЗАСІБ РОЗВИТКУ ТВОРЧОСТІ ДІТЕЙ У СПАДЩИНІ В.О.СУХОМЛИНСЬКОГО


Магістрантка Інституту розвитку дитини

Камонгар Марія


Казка входить у життя людини з раннього дитинства, відіграючи незбагненно важливу роль у становленні особистості. Напевне людей, які не люблять або не любили казки в дитинстві можна перерахувати на пальцях – так їх мало. Казки настільки увійшли в наше життя, що, по суті стали його відображенням. На прикладі позитивних персонажів дитина вчиться бути хорошою, а негативні герої розповідей викликають у неї лише негативну реакцію. Негативний герой завжди залишається покараний, а доброму дістається красуня-принцеса й півцарства на достаток. Терапевтична казка відрізняється від звичайної тим, що її вигадують навмисно з урахуванням особливостей дитини. Тобто її головний герой схожий на дитину, він переживає ті ж проблеми і емоції. Він бореться, наприклад, з темрявою, й за його вчинками дитина може бачити, що це насправді не так уже й страшно. Або, навпаки, героя казки доля карає за те, що він не миє руки або ж не слухається батьків…

Величезне значення мають думки В.О. Сухомлинського щодо виховного значення казок у житті дітей. Саме казка, на його думку, задовольняє жадобу дитячого пізнання тв. Інтерес до навколишнього. Чарівний і дивовижний, веселий і життєстверджуючий світ казок входить у душу кожної людини з дитинства, засіваючи її першими зернами добра, краси й справедливості. Жоден із жанрів літератури не користується у дітей такою популярністю, як казка. Справа в тому, що у казці все реально і все можливо, а крім того, казка завжди закінчується хеппі-ендом. То чому ж її не любити?

Перші роки навчання видатний педагог назвав часткою богатого духовного життя, що дає розвиток дитині, цілющим джерелом її інтелектуального розвитку у світі фантазії.

У практиці В.О.Сухомлинського казка виконує багато функцій: вона є засобом патріотичного виховання, засобом розвитку дитячої творчості, вона сприяє формуванню основ світогляду. Також у працях видатного педагога наголошується, що завдяки казці дитина пізнає світ не лише розумом, а й серцем. Усім відомо, що Василь Олександрович працював у Павлиській школі, де створив Кімнату казки та Куточок природи [2,243]. У кімнаті казки, відкритій у Павлиській школі через кожних 2-3 місяці діти змінювали обстановку. В їхню свідомість входили все нові і нові казки багатьох народів. Колективними зусиллями створено ілюстрації до казок братів Грімм, Ш. Перро Г.- Х.Андерсона, В.Жуковського, І.Фрака, Лесі Українки, Н.Забіли.

Прекрасний витвір народної фантазії, казка приваблює не тільки своїми гуманістичними ідеями, а й викінченою, досконалою формою, що є наслідком роботи над нею багатьох поколінь казкарів. Вона – неоціненне духовне багатство, у якому з найбільшою силою виявилися надії та сподівання народних мас. Тож не дивно, що Сухомлинський надає казкам великого значення в ідейному вихованні. Казковий епос тісно пов'язаний з життям трудящих, їхніми прагненнями та ідеалами, тому він неминуче відображає факти історії, географії, побут, мову та психологію кожного народу.

Інколи в казках герой досягає благополуччя зо допомогою чарівних предметів або хитрощів. З казок діти черпаюсь перші уявлення про минуле нашої Батьківщини, справедливість. Про всеперемагаючої сили добра. У цьому видатний педагог вважав початковий етап ідейного виховання на матеріалі фольклору. «Думаю діти розуміють ідею лише тоді, коли її втілено у яскраві образи,− писав він. − Яскраві картини страждань трудящих, особливо дітей, пробуджують у моїй свідомості… Я прагнув того, щоб зранку кожний мій вихованець відчував непримиренність до соціального зла – експлуатації людини людиною, щоб наша країна була безмежно дорога для нього як перша у світі країна вільної праці» [1, 177].

І маленьких казкарів із Павлиша хвилює е лише те, що відбувається в природі. Вони хочуть, наприклад, щоб на землі був мир. У практиці Сухомлинського казка є засобом патріотичного виховання. «Казка – благодатне джерело виховання любові до Батьківщини, яке нічим не можна замінити. Патріотична ідея − казки в глибині її змісту; створені народом казкові образи, що живуть тисячоліттями доносять до серця й розуму дитини могутній творчий дух трудового народу, його ідеали, прагнення, погляди на життя. Казка виховує любов до рідної землі вже тому, що вона – творіння народу» [1, 178].

Казкові образи, на думку В.О.Сухомлинського, допомагають дітям зрозуміти красу рідної землі. Тому він радить молодим педагогам: «Нехай дитина відчує красу і захоплюється нею, нехай її серці й пам'яті назавжди збережуться образи, в яких втілюється Батьківщина » [1, 38].

Високого успіху досягав В.О.Сухомлинський у роботі з фольклором, коли діти самі складали казки чи оповідання-мініатюри. Як і Л.С.Виготський, він був переконаний, що потяг до творчого слова є закономірною і корисною віковою прикметою духовного зростання юної індивідуальності.

Дитяча творчість починається саме з казки. «Немає дитини, − пише Василь Олександрович,− яка, вражена красою поетичного слова, не створила б власного образу. У Павлиській Кімнаті казки оживають чарівні образи: тут і хатина на курячих ніжках, і дрімучий ліс, і гуси-лебеді, казковий палац, і берег моря, на якому бачимо доброго дідуся-рибалку та його злу дружину; у цій кімнаті – Червона Шапочка, Попелюшка, полохливий зайчик, хитра Лисиця, хижий вовк, Царівна-жаба та багато інших персонажів, відомих дітям [2, 256].

У Кімнаті казки діти не лише розповідали, а й творили нові казки. Сама обстановка стимулювала дитячу творчість… «Я дбав, − писав Василь Олександрович, − щоб на очах у дітей у різних куточках Кімнати казки булу найрізноманітніші предмети, між якими можна встановити якийсь реальний чи фантастичний зв'язок. Я прагнув, щоб діти фантазували, творили, складали нові казки…

Ось маленький човник з веслом, поряд з ним жаба – все саме проситься у казку. Печера, з якої виглядає ведмежа, кома і муха – неприродно великі порівняно з ведмежам (у казці і таке простимо), маленьке порося і умивальник з милом – усе це не тільки викликає у дітей усмішку, а й пробуджує фантазію [1, 180].

Особливо любив педагог приводити своїх дітей до Кімнати казки у час вечірніх сутінків з їх таємничою тишею, покликом до незвичайного, коли яскраво запалюється вогник думки і сама обстановка сприяє польоту дитячої фантазії.

Важливим джерелом творчості дітей є навколишня дійсність. В.О.Сухомлинський часто ходив милуватися природою з ними. І завжди його вихованці відкривали щось нове, непомічене. «Одного разу на світанку, − зазначає він, − ми з дітьми сиділи на березі ставка, заворожені народженням ранкової зорі. Я розповідав казку про чарівника, який посіяв у небі рожеві маківки. Це була казка про макове поле. Вона пробудила дитячу думку. Тут же я почув десять нових казок про сонце й місяць, про небо й жайворонка. Заговорили найнесміливіші, заграла думка у найслабших. Я ще раз переконався: казка – це радість мислення… [1, 520].

Іншого разу діти спостерігали, як випаровуються крапельки роси на шипшині… Одна з вихованок сказала: «Це сонечко п'є росинки». Образ, створений фантазією дитини, зацікавив інших, народилася нова казка. Дитячі казки, створені на лоні природи, є, за Сухомлинським цілим світом, який визначає зміст і спрямованість думок, почуттів, переживань.

Робота над складанням казкового сюжету – могутній засіб розвитку уяви. Здатність фантазувати – необхідна якість, яку слід виховувати у дітей.

Найсуттєвішою особливістю казки є фантазія, що надзвичайно імпонує дітям. Так, звірі й птахи в казках розмовляють людською мовою…

Важливо зауважити, що складанню дітьми казки передує велика підготовча робота. Першим періодом цього процесу В.О.Сухомлинський вважав слухання і читання казок; другим – їх інсценізацію; третім – самостійне складання казок.

Багаторічний досвід педагогів Павлиської школи переконує, що складання казок позитивно впливає на розвиток творчих можливостей дітей, зближує їх з природою і життям, сприяє вихованню спостережливості. За такої творчості інтенсивніше відбувається всебічний розвиток особистості дитини.

Кінцева мета експериментів В.О.Сухомлинського – не просто навчання маленьких казкарів, а виховання людини, становлення громадянина.

Неможливо не зазначити, що виняткове значення казки мають у розвитку мислення і мовлення. З огляду на психологічні особливості дітей В.О.Сухомлинський вважав, що дитячі роки – це найсприятливіший період для оволодіння духовним багатством рідної мови, для творчості. На його думку, казка, гра, фантазія – животворне джерело дитячого мислення, благородних почуттів і прагнень. Без казки – живої, яскравої, що оволоділа свідомістю і почуттям дитини, − неможливо уявити дитячого мислення і дитячої мови як певного ступеня людського мислення і мови [1, 176].

Також казки сприяють розвитку естетичних почуттів, вони – джерело естетичної насолоди. «Казка невіддільна від краси, сприяє розвитку естетичних почуттів, без яких неможливі благородство душі, щира чуйність до людського нещастя, горя, страждань. Завдяки казці дитина пізнає світ не тільки розумом, а й серцем» [1, 177]. Слухаючи казку, діти переживають почуття, що сприяють виробленню ідейно-естетичної оцінки описаних подій, вчинків. Тому доцільно після розповіді казки спрямувати питання не лише на закріплення змісту, оцінювання персонажів, а й на те, чим схвильовані діти, що їх обурювало чи радувало.

Василь Олександрович приділяв пильну увагу виразності читання казки, оскільки вона викликає у слухачів багаті уявлення, пробуджує емоційний відгук на прочитане. Виразне читання допомагає дітям зафіксувати у пам'яті образи персонажів, збагнути, що той чи інший герой виявися добрим товаришем чи злим ворогом.

Сприйняття краси слова, активне опанування його змісту відбувається при інсценізації казок. Педагог підкреслював, що розуміння краси неможливо без фантазії, без особистої участі дітей у творчості, ім'я якій казка. «Казка – це активна естетична творчість, що захоплює всі сфери духовного життя дитини – її розум, почуття, увагу, волю, вона починається вже у процесі розповіді, вищий її етап – інсценізація» [1, 184]. Творчість, пробуджена казкою досягає апогею саме в інсценізації. Велике значення інсценізації у тому, що це колективна творчість. Без казки важко уявити інтелектуальні взаємини між дітьми; без захоплення казкою немає колективного переживання; без творення казки дитині недоступні радість, одухотворення думкою. Їй хочеться донести свою думку до товаришів, виявити себе у слові. І вона розповідає власну казку товаришам – це найяскравіший етап творення і водночас вияв найтонших духовних відносин між дітьми. Водночас виховується любов до слова. Багата, розлога розповідь і мальовнича описовість подій, співучість і краса мови казок, яскравість зображувальних засобів, своєрідні зачин і кінцівка, триразові повтори захоплюють дітей.

Отже, роль казки у розвитку творчості наших вихованців багатофункціональна. В.О.Сухомлинський не лише розкрив високу мудрість і життєстверджуючий оптимізм казки, а й показав найраціональніші способи її використання у навчально-виховному процесі. Досвід Василя Олександровича позитивно оцінили педагоги різних країн. Сьогодні у багатьох школах створені кімнати казки, зокрема у садочку «Золота казка» у м. Києві , що працює за Вальдорфською системою, тут казка – невід'ємна частина навчально-виховного процесу. Щоп'ятниці тут влаштовують лялькові театри. Іграшки для театрів педагоги виготовляють самостійно, своїми руками…

Підсумовуючи усе вище сказане, можна з упевненістю сказати, що досвід Василя Олександровича надзвичайно вражає… Живши у досить давні роки від сьогодення, він уже запровадив те, що досить актуальне на даний час.


Література

  1. Сухомлинський В.О. Вибрані твори у 5-ти томах., К., 1997

  2. Сухомлинський В.О. Серце віддаю дітям. −К.: Радянська школа, 1988

Схожі:

Казка як засіб розвитку творчості дітей у спадщині в. О. Сухомлинського магістрантка Інституту розвитку дитини Камонгар Марія iconВ. О. Сухомлинського тертична Марина, магістрантка Інституту розвитку дитини „Духовне життя дитини повноцінне лише тоді, коли вона живе у світі гри, музики, фантазії, творчості. Без цього вона засушена квітка Закон
Спостереження в природі як базова основа творчого розвитку особистості дитини в спадщині в. О. Сухомлинського
Казка як засіб розвитку творчості дітей у спадщині в. О. Сухомлинського магістрантка Інституту розвитку дитини Камонгар Марія iconВідповідальність батьків за виховання дітей піхед Юлія магістрантка Інституту розвитку дитини
Педагогічна творчість В. О. Сухомлинського багатогранна І невичерпно багата. Учений-педагог, полум'яний публіцист ставить у своїх...
Казка як засіб розвитку творчості дітей у спадщині в. О. Сухомлинського магістрантка Інституту розвитку дитини Камонгар Марія iconКазка як засіб формування морального здоров’я орлова Олександра
Казкові переживання залишають глибокий слід у свідомості дитини, сприяють розвитку добрих почуттів. У казці розкривається духовний...
Казка як засіб розвитку творчості дітей у спадщині в. О. Сухомлинського магістрантка Інституту розвитку дитини Камонгар Марія iconПоложення (проект) про Асоціацію випускників Інституту розвитку дитини нпу імені М. П. Драгоманова
Асоціація випускників Інституту розвитку дитини є громадською організацією, що функціонує відповідно до Статуту Національного педагогічного...
Казка як засіб розвитку творчості дітей у спадщині в. О. Сухомлинського магістрантка Інституту розвитку дитини Камонгар Марія iconІдеї в. О. Сухомлинського про творчий розвиток дитини у професійній підготовці майбутніх вихователів бойко Анна Леонідівна Магістр-випускник Інституту розвитку дитини
Деї в. О. Сухомлинського про творчий розвиток дитини у професійній підготовці майбутніх вихователів
Казка як засіб розвитку творчості дітей у спадщині в. О. Сухомлинського магістрантка Інституту розвитку дитини Камонгар Марія iconРосійський педагог, анатом і лікар П. Ф
Вивчаючи закономірності виховання дитини в сім’ї, аналізуючи біологічні основи спадковості та розвитку дітей, він обґрунтував значення...
Казка як засіб розвитку творчості дітей у спадщині в. О. Сухомлинського магістрантка Інституту розвитку дитини Камонгар Марія iconІнституту розвитку дитини нпу імені М. П. Драгоманова у 2014 році денна форма навчання
Бакалавр з дошкільної освіти. Вихователь дітей дошкільного віку. Практичний психолог
Казка як засіб розвитку творчості дітей у спадщині в. О. Сухомлинського магістрантка Інституту розвитку дитини Камонгар Марія iconДо прекрасного через прекрасне: естетичне виховання дітей дошкільного віку сіденко Олена, студентка 34 ді групи Інституту розвитку дитини
Все це впливає на людину І робить її сприйнятливою або „товстошкірою до могутності краси
Казка як засіб розвитку творчості дітей у спадщині в. О. Сухомлинського магістрантка Інституту розвитку дитини Камонгар Марія iconМ І н істерство освіти І науки україни національний педагогічний університет імені М. П. Драгоманова інститут розвитку дитини
Запрошуємо Вас взяти участь у роботі ІІ міжвузівської студентської дистанційної науково-практичної конференції «Наукові пошуки ХХІ...
Казка як засіб розвитку творчості дітей у спадщині в. О. Сухомлинського магістрантка Інституту розвитку дитини Камонгар Марія iconМ І н істерство освіти І науки україни національний педагогічний університет імені М. П. Драгоманова інститут розвитку дитини
Запрошуємо Вас взяти участь у роботі І міжвузівської студентської дистанційної науково-практичної конференції «Наукові пошуки ХХІ...
Додайте кнопку на своєму сайті:
Документи


База даних захищена авторським правом ©zavantag.com 2000-2013
При копіюванні матеріалу обов'язкове зазначення активного посилання відкритою для індексації.
звернутися до адміністрації
Документи