Дитина І суспільство: грані взаємовпливу icon

Дитина І суспільство: грані взаємовпливу




Скачати 48.29 Kb.
НазваДитина І суспільство: грані взаємовпливу
Дата11.08.2012
Розмір48.29 Kb.
ТипДокументи

Дитина і суспільство: грані взаємовпливу


Сучасні наукові дослідження в галузі дошкільної освіти переконливо доводять вагому роль дошкільного дитинства для формування базових якостей, особистісної культури, первинного образу світу кожної людини.

Одностайними у питанні важливості дошкільної освіти в процесі розвитку особистості були учасники Міжнародної науково-практичної конференції "Сучасне дошкілля: реалії та перспективи", що відбулася 16 жовтня 2008 року в Інституті розвитку дитини Національного педагогічного університету імені М.П.Драгоманова. Для обговорення актуальних проблем стану сучасної дошкільної галузі на конференції зібралися видатні науковці, педагоги, громадські діячі, медичні працівники з України та країн близького й далекого зарубіжжя. Велика кількість поважних гостей свідчила про значне зацікавлення з боку наукових кіл та громадської уваги питанням стану сучасного дошкілля, назрілими проблеми в цій галузі та необхідністю вироблення механізму їх вирішення. У ході конференції відбулися такі секційних засідання: «Методичні засади дошкільної освіти», «Дитина і суспільство: філософія взаємовпливу», «Модернізація та інновації в дошкільній освіті в умовах соціокультурного розвитку суспільства», «Сучасні технології підготовки майбутніх педагогів для системи дошкільної освіти». Програму конференції прикрасили виступи Театру-студії дитячих зачісок, Студентського театру педагогічної моди та майстер-класи - "Сучасні технології фізичного розвитку дітей", "Мистецтво театру як засіб розвитку дитини", "Екологічне виховання дітей", "Розвиток творчості дітей у художній праці: осінні композиції", у ході яких студентство Інституту розвитку дитини вражало присутніх широтою своїх мистецьких талантів, креативністю та великим багажем знань. Гості конференції мали змогу обмінятися педагогічним досвідом, порадитися щодо втілення інноваційних технологій у навчально-вихований процес дітей-дошкільників, обговорити концептуальні напрями розвитку дошкільної галузі.

Беззаперечно те, що оновлення вітчизняної і європейських освітніх систем передбачає гуманізацію цілей дошкільної освіти та спрямування на виховання свідомої, творчої та компетентної особистості. У ході конференції «Сучасне дошкілля: реалії та перспективи» було відмічено значну актуалізацію проблем розвитку компетентності дитини. Це питання займає центральне місце у дослідницьких роботах таких відомих вчених, як Уоллес Діксон, Людмила Воронецька, Крістіна Станкявичене. Адже саме в дошкільному періоді визначається розвиток у особистості навиків спілкування, її успішність, вміння жити в колективі, формується світогляд та вміння адекватно діяти в оточуючому світі.

Компетентність дитини дошкільного віку можна визначити за такими ознаками: характером уявлень про оточуючий світ, бажання самовдосконалитися, емоційно-позитивним відношенням до культурних та духовних цінностей суспільства, вмінням і навиками для ефективної діяльності, що забезпечують успішність майбутньої соціалізації.

У сучасній дошкільній науці прийнято виділяти дві едукаційні парадигми освіти: класичну та парадигму взаємодій «педагог - дитина» або сучасну парадигму. Едукаційна парадигма передбачає єдність процесів навчання, виховання та розвитку у побудові освітнього поля дитини-дошкільника.

Класична парадигма дошкільної освіти оперується вродженою природою дитини, відповідальність за прийняття рішень покладається на дорослого, який і приймає безпосередню роль вчителя. Класична парадигма виховання дитини передбачає прямий механізм передачі дитині знання, єдиним джерелом яких є педагог. Зміст цієї парадигми складають предмети навчання та блоки систематичних завдань. Для даної парадигми характерні форми як занять у вигляді уроку, методи прямого навчання (демонстрування, пояснення, приклад та інші).

В умовах необхідності оновлення системи дошкільної освіти виникла парадигма взаємодії дитини та педагога. На сучасному етапі дана парадигма стала домінуючому в системі дошкільної освіти в країнах близького зарубіжжя; в Україні ж дані парадигміальні принципи втілюються лише частково. Парадигма взаємодії передбачає створення найбільш сприятливих умов для розвитку внутрішніх здібностей самовираження і саморозвитку дошкільника з метою розвинути вільну, свідому особистість. Самоосвіта дитини детермінується основною категорією парадигми взаємодії педагога і дошкільника і втілюється через досвід і розширення його внутрішніх здібностей як особистості у відповідності з його вродженою природою через взаємодію з педагогами і іншими дорослими. Слід зауважити, що зміст даної парадигми інтегрований, складається із різних областей діяльності дошкільника і орієнтований на саморозвиток дитини. Парадигма взаємодії передбачає організацію продуктивної взаємодії вчитель-дитина, що праксеологізується в саморозвиток дитини посередництвом діяльності (особливо через гру, збагачення, художнє самовираження та, звичайно, педагогічні технології). Серед сучасних педагогічних технологій можна виокремити наступні: конструктивна творча взаємодія дитини і педагога; ініціація і збагачення ситуацій розвитку; створення розвиваючого середовища; технології спонтанного розвитку; технології превенції поведінкових проблем; технології терапевтичної спрямованості та інші. У багатьох ДНЗ України і далі домінуюче місце продовжують займати лише технології прямого навчання, за допомогою яких не можна у повній мірі розвинути творчу і таку, що постійно прагнутиме до пізнання, особистість дитини.

Ефективність парадигми взаємодії дитини та педагога підтверджена багатьма дослідженнями. Побудова моделі, спрямованої на розвиток компетенції дитини, що включає едукаційну парадигму взаємодії педагога і дошкільника, є важливим завданням у сфері дошкільної освіти. Адже саме дана парадигма орієнтована на заохочення саморозвитку компетенції дитини у просторовому вимірі соціокультурних зв’язків: дитина – сім’я, дитина – педагог і навіть сім’я – навчальний заклад – суспільство. Важливо, що дана модель враховує стандарт дитячих досягнень, тому її концептуації не є статичними. Головним завданням вихователя ХХІ століття має стати розкриття особистості дитини, для чого необхідно:

  1. активізувати у дитини сильну мотивацію пізнання;

  2. розвивати в дошкільника впевненість в собі і в своїх можливостях;

  3. створити передумови для подальшого успішного навчання в школі.

А окрім того кожну, таку, що спонтанно склалася, ситуацію у навчально-вихованому процесі педагог має використовувати для розвитку дитини, тактовно і емоційно підтримувати ініціативи дитини, поважати будь-які форми діяльності дитини.

Прийшов час поглянути на роль педагога-дошкільника з іншої точки зору – не лише як на вихователя, а й як на творця розвиваючого середовища для дитини, помічника, партнера, посередника саморозвитку, радника і поціновувала тієї яскравої зірки, що світить у кожній дитині.

Розвиток компетенції (соціальної, пізнавальної, комунікативної, художньої) – розширення здатностей особистості дитини - під силу новій генерації педагогічних кадрів, що володіє високоефективними технологіями і методиками виховання дітей дошкільного віку. Виростити таку генерацію майбутніх педагогів - ціль Інституту розвитку дитини Національного педагогічного університету імені М.П.Драгоманова, який постійно працює над нарощенням інтелектуального потенціалу студентства, розробкою, апробацією та втіленням інноваційних педагогічних технологій.


Орлова Інна

Прес-служба НПУ ім. М.П.Драгоманова

Схожі:

Дитина І суспільство: грані взаємовпливу iconСуспільство маразму ігор Карівець
Ульріх Бек Суспільство ризику (1986), а Корнелій Касторіадіс Бюрократичне суспільство (1947). Проте ще ніхто не розмірковував над...
Дитина І суспільство: грані взаємовпливу icon“затверджую” Проректор з навчальної роботи
Періоди дитячого віку, їх характеристика. Новонароджена дитина, фізіологічні стани. Недоношена дитина, ознаки недоношеності
Дитина І суспільство: грані взаємовпливу iconСоціальний проект здорова дитина – здорове суспільство!
Здоров’я дорожче золота” – У. Шекспір. Це найголовніша складова нашого життя. Без нього Ми – ніхто. Хворій людині не потрібні гроші....
Дитина І суспільство: грані взаємовпливу iconСоціальний проект здорова дитина – здорове суспільство!
Здоров’я дорожче золота” – У. Шекспір. Це найголовніша складова нашого життя. Без нього Ми – ніхто. Хворій людині не потрібні гроші....
Дитина І суспільство: грані взаємовпливу iconМетодика “Розкажи за картинкою”
Якщо дитина відволікається або не може зрозуміти, що зображено на картинках, експериментатор роз’яснює І спеціально звертає увагу...
Дитина І суспільство: грані взаємовпливу iconЯришева Н. Ф. Методика ознайомлення дітей з природою
«Малятко», «Дитина», «Українське дошкілля», «Дитина в дошкільні роки», «Крок за кроком», «Радуга» за схемою: вікова група, зміст...
Дитина І суспільство: грані взаємовпливу iconТестовий контроль. Зм заняття 11
Дитина, 5 років, захворіла гостро, з підвищення температури тіла до 39 С, з’явився кашель, нежить. На 3-й день хвороби вночі дитина...
Дитина І суспільство: грані взаємовпливу iconПерелік питань до держіспиту з дисципліни теорія держави та права
Поняття, види суспільств. Громадянське суспільство. Держава і громадянське суспільство
Дитина І суспільство: грані взаємовпливу iconВ. В. Опанасюк (СумДУ) Громадянське суспільство в Україні: зародження, становлення чи трансформація
Думки зійшлися в одному – визначити громадянське суспільство важко, проте його формування є необхідною умовою демократизації суспільного...
Дитина І суспільство: грані взаємовпливу iconПотураєв, М. Р. Консенсус як фактор стабільного політичного розвитку / М. Р. Потураєв // Грані. – 2005. – №3. – С. 130-133. 2 Торяник, В. Н
Консенсус як фактор стабільного політичного розвитку / М. Р. Потураєв // Грані. – 2005. – №3. – С. 130-133
Додайте кнопку на своєму сайті:
Документи


База даних захищена авторським правом ©zavantag.com 2000-2013
При копіюванні матеріалу обов'язкове зазначення активного посилання відкритою для індексації.
звернутися до адміністрації
Документи