Основні результати перехідних ндр, які виконувалися за бюджетними програмамимоз україни icon

Основні результати перехідних ндр, які виконувалися за бюджетними програмамимоз україни




Скачати 201.69 Kb.
НазваОсновні результати перехідних ндр, які виконувалися за бюджетними програмамимоз україни
Дата15.09.2012
Розмір201.69 Kb.
ТипДокументи




Основні результати перехідних НДР, які виконувалися за бюджетними програмамиМОЗ України


Перехідні НДР


  1. Назва науково-дослідної роботи: «Роль порушень гуморального й клітинно-опосередкованого антиендотоксинового імунітету в патогенезі найбільш розповсюджених мультифакторіальних захворювань, асоційованих із ризиком розвитку ендотоксинової агресії»

Код програмної класифікації видатків – 2301020 (Фундаментальна)

Строки виконання: 2009-2011 р.

Науковий керівник професор В.О.Білоглазов, к.б.н. А.І.Гордіенко

Кошторисна вартість розробки за 2010 рік (тис. грн.) - 95,57; за весь термін виконання – 183,57 тис.грн.


За 2010 рік був проведений порівняльний аналіз рівнів сироваткових антиендотоксинових антитіл класів A, M та G (відповідно анти-ЕТ-IgA анти-ЕТ-IgM I анти-ЕТ-IgG) у сироватці крові i антиендотоксинового секреторного IgA (анти-ЕТ-sIgA) у слині; змісту загальних імуноглобулінів класів A, M і G у сироватці крові i загального секреторного IgA (sIgA) у слині; рівнів сироваткових автоантитіл класів M и G до нативної двониткової ДНК (відповідно анти-dsДНК-IgM і анти-dsДНК-IgG) и денатурованої однониткової ДНК (відповідно анти-ssДНК-IgM и анти-ssДНК-IgG); концентрації С-реактивного білка (СРБ) і циркулюючих імунних комплексів (ЦIК) у сироватці крові, а також наявності і ступеня виразності ендогенної інтоксикації у хворих на цукровий діабет (ЦД) I-го и II-го типів (відповідно 51 пацієнт и 59 пацієнтів) і ревматоїдний артрит (29 пацієнтів). Контрольні групи склали умовно здорові люди приблизно того ж віку і статі, що і обстежені хворі з зазначеною вище патологією.

Установлено, що у хворих на ЦД І-го типу на тлі практично нормального змісту сироваткового анти-ЕТ-IgA рівні анти-ЕТ-IgM i анти-ЕТ-IgG у сироватці крові, а також анти-ЕТ-sIgA у слині були у середньому відповідно на 42,4 % (p<0,01), 26,8 % (p<0,05) і 40,9 % (p<0,05) нижче, ніж аналогічні показники для контрольної групи практично здорових людей. При цьому концентрація загального IgA i IgM у сироватці крові була підвищена в середньому на 18,2 % (p<0,01) і 16,7 % (p<0,05), а концентрація загального sIgA у слині була знижена в середньому на 40,9 % (p<0,05) у порівнянні зі значеннями цих же параметрів для контрольної групи. Індивідуальні рівні анти-ssДНК-IgM, анти-ssДНК-IgG, анти-dsДНК-IgM i анти-ssДНК-IgG, що відображають наявність і інтенсивність автоімунних процесів в організмі, у хворих на ЦД І-го типу знаходилися в межах діапазону варіацій нормативних значень і в середньому вірогідно не відрізнялися від величин цих показників для контрольної групи. Разом з тим у обстежених хворих на ЦД І-го типу в сироватці крові виявлене значне (у середньому в 2,28 рази більше, ніж в людей контрольної групи; p<0,001) збільшення змісту ЦIК, а також зареєстровані лабораторні прояви ендогенної інтоксикації, що характеризувалися підвищеною концентрацією МСМ280 у сироватці крові (на 22,2 % у порівнянні з цим же показником для контрольної групи, p<0,001) і деяким падінням (у середньому на 8,9 %, p<0,01) індексу Е280260 (цей показник деякою мірою відбиває співвідношення між середньомолекулярними олигопептидами та олигонуклеотидами), що може бути обумовлено переважним накопиченням у крові хворих на ЦД І-го типу МСМ пептидної природи. Крім того, обстежені хворі на ЦД І-го типу характеризувалися підвищеним змістом у сироватці крові СРБ (у середньому на 45,7 % у порівнянні з контрольною групою), що вказує на наявність у обстежених пацієнтів хронічного субклінічного запалення.

У хворих на ЦД-ІІ-С і ЦД-ІІ-Т на тлі практично нормального змісту в сироватці крові анти-ЕТ-IgM були виявлені підвищені рівні сироваткових анти-ЕТ-IgA (у середньому відповідно на 98,9 % і 81,0 % вище, ніж у контрольній групі практично здорових людей; p<0,001) і анти-ЕТ-IgG (відповідно на 45,0 % і 43,6 % вище, ніж у контрольній групі; p<0,001), а також збільшений зміст анти-ЕТ-sIgA у слині (відповідно в 2,48 і 3,82 рази вище, ніж у контрольній групі; p<0.001). Концентрація загального IgA у сироватці крові у хворих на ЦД-ІІ-С і ЦД-ІІ-Т у середньому не відрізнялася від величини цього показника для контрольної групи, тоді як зміст сироваткового загального IgG у хворих на ЦД-ІІ-С і ЦД-ІІ-Т у порівнянні з контролем був незначно знижений (відповідно на 6,6 % і 7,6 %; p<0,05). Концентрація загального IgM у сироватці крові хворих на ЦД-ІІ-С була знижена в середньому на 16,7% (p<0,05), а зміст sIgA у слині був підвищений в середньому на 43,0 % у порівнянні з значеннями цих показників для контрольної групи, тоді як у хворих ЦД-ІІ-Т середні величини зазначених показників вірогідно не відрізнялися від їхніх нормативних значень. Індивідуальні рівні анти-ssДНК-IgM, анти-ssДНК-IgG, анти-dsДНК-IgM i анти-ssДНК-IgG у хворих на ЦД-ІІ-С і ЦД-ІІ-Т знаходилися в межах діапазону варіацій нормативних значень і в середньому вірогідно не відрізнялися від величин цих показників для контрольної групи. Також як і в хворих на ЦД І-го типу, у сироватці крові всіх обстежених хворих на ЦД-ІІ-С і ЦД-ІІ-Т виявлене істотне зростання змісту ЦIК (у середньому відповідно на 71,3 % і 80,5 % у порівнянні з даним показником для контрольної групи; p<0,05), а також зареєстровані лабораторні прояви ендогенної інтоксикації. Так, у хворих на ЦД-ІІ-С і ЦД-ІІ-Т значення показника МСМ260 було підвищено в середньому відповідно на 45,2 % (p<0,001) і 32,9 % (p<0,05) у порівнянні з величиною МСМ260 для контрольної групи. У теж час значення показника МСМ280 було підвищено тільки у хворих на ЦД-ІІ-С (на 17,1 %; p<0,05), тоді як у хворих на ЦД-ІІ-Т значення МСМ280 не відрізнялося від нормативної величини. При цьому на відміну від хворих на ЦД І-го типу, у яких спостерігалося деяке підвищення індексу Е280260, у хворих на ЦД-ІІ-С і ЦД-ІІ-Т індекс Е280260 був знижений у середньому відповідно на 20,8 % і 20,8 % (p<0,001), що може бути обумовлено накопиченням у крові хворих на ЦД ІI-го типу МСМ олигонуклеотидної природи. Крім того, у хворих на ЦД-ІІ-С і ЦД-ІІ-Т відзначений значний ріст змісту СРБ у сироватці крові (у середньому відповідно на 78,5 % і 71,0 %) у порівнянні з цим показником для контрольної групи (p<0,001).

У хворих на РА також був виявлений істотний дисбаланс показників, що відбивають гуморальний антиендотоксиновий імунний статус і це не залежало від тривалості основного захворювання. Так, у хворих на РА-І при практично нормальному рівні анти-ЕТ-IgA у сироватці крові зміст анти-ЕТ-IgM i анти-ЕТ-IgG був знижений в середньому відповідно на 48,2 % і 36,8 % (p<0,05) у порівнянні з цими ж показниками для контрольної групи практично здорових людей. Аналогічна картина спостерігалася i у хворих на РА-ІІ: у цих хворих середні рівні анти-ЕТ-IgM i анти-ЕТ-IgG у крові також були нижче (відповідно на 42,9 % і 39,5 %; p<0,05), ніж у людей контрольної групи, у той час як зміст анти-ЕТ-IgA не відрізнявся від нормативної величини даного показника. Крім того, у хворих на РА-І і РА-ІІ була істотно підвищена концентрація загального IgM у сироватці крові (відповідно на 44,4 % (p<0,001) і 38,9 %; p<0,01) і sIgA у слині (відповідно в 2,48 рази і в 2,82 рази; p<0,001), тоді як зміст загальних IgA и IgG у крові в середньому вірогідно не відрізнявся вiд концентрації зазначених класів загальних імуноглобулінів у крові людей контрольної групи. Індивідуальні рівні анти-ssДНК-IgM, анти-ssДНК-IgG, анти-dsДНК-IgM i анти-ssДНК-IgG у хворих на РА-I и РА-II знаходилися в межах діапазону варіацій нормативних значень і в середньому вірогідно не відрізнялися від величин цих показників для контрольної групи. Разом з тим зміст ЦIК у крові хворих на РА-І і РА-ІІ був підвищений відповідно на 71,3 % (p<0,01) і 80,5 % (p<0,05) щодо нормативної величини даного показника. Крім того, у обстежених хворих на РА мали місце лабораторні прояви ендогенної інтоксикації і субклінічного запалення. Так, величина МСМ260 у хворих на РА-І і РА-ІІ була в середньому відповідно на 45,2 % (p<0,01) і 32,9 % (p<0,5) вище, ніж для контрольної групи, тоді як величина МСМ280 була підвищена в середньому на 17,1 % тільки у хворих на РА-І (p<0,05). При цьому індекс МСМ280/МСМ260, який відображає розподіл у крові МСМ різних типів, у хворих на РА-І і РА-ІІ був знижений у середньому відповідно на 20,8 % і 20,8 % (p<0,001) щодо його нормативного значення. Крім того, концентрація СРБ у крові хворих на РА-І і РА-ІІ значно перевищувала величину даного показника для контрольної групи (в середньому відповідно на 78,5 % і 71,0 %; p<0,001).

Таким чином, сукупність результатів, отриманих на етапі 2010 року виконання НДР і їхній попередній аналіз указують на те, що у хворих на цукровий діабет І-го та ІI-го типів, а також у хворих на ревматоїдний артрит виражені порушення гуморального антиендотоксинового імунного статусу асоційовані з певними порушеннями загального гуморального імунітету, ендогенною інтоксикацією, а також субклінічним запаленням, яке, у свою чергу, може бути однією з ведучих причин формування атеросклеротичних змін у судинному руслі при цих захворюваннях. Ці обставини необхідно враховувати як при комплексній оцінці клінічного статусу зазначених категорій хворих, так і при розробці патогенетично обґрунтованого комплексу терапевтичних заходів, які потрібно використовувати при лікуванні пацієнтів, що страждають на цукровий діабет І-го та ІI-го типів і ревматоїдний артрит.

За результатами, які отримані при виконанні 2-го етапу НДР «Роль порушень гуморального й клітинно-опосередкованого антиендотоксинового імунітету в патогенезі найбільш розповсюджених мультифакторіальних захворювань, асоційованих із ризиком розвитку ендотоксинової агресії» отримані нові пріоритетні дані, що указують на важливу роль антиендотоксинового імунного статусу в патогенезі цукрового діабету І-го та ІI-го типів, а також ревматоїдного артриту. За результатами досліджень видано 2 інформаційних листа про нововведення в системі охорони здоров’я, підготовлено до друку методичні рекомендації і 3 статті. Виконуються 1 докторська та 3 кандидатські дисертаційні роботи.


2. Назва науково-дослідної роботи: «Розробка біолюминесцентного підходу з використанням бактерій, що світяться, як біосенсорів для скринінгових досліджень лікарських речовин».

^ Код програмної класифікації видатків – 2301020 (Фундаментальна)

Строки виконання: 2009-2011 р.

Науковий керівник к.х.н. А.М.Кацев

Кошторисна вартість розробки за 2010 рік (тис. грн.) - 40,83; за весь термін виконання – 74,93 тис.грн.


Метою другого етапу НДР у 2010 році була оптимізація умов біотестування лікарських речовин, встановлення меж їх виявлення, інтервалів визначуваних концентрацій, розробка біосенсорних методів для фармацевтичного скринінгу.

Для створення біосенсорних пристроїв проведена іммобілізація фотобактерій на неорганічних носіях. Виявлено, що максимальний рівень адсорбції на них досягається протягом 2 ч при концентрації бактерій більше 2,6·108 кл/мл. Бактерійні клітини достатньо міцно утримувались на сорбентах і не змивалися 3%-м розчином NaCl, а також зберігали початковий рівень біолюмінесценції в три рази довше, ніж бактерійна суспензія.

Для визначення аналітичних характеристик біосенсорів використовували солі купруму і цінку, а також методику біолюмінесцентного аналізу гострої дії. Встановлено, що біотестування на основі бактерій, що світяться, в адсорбованому і вільному вигляді має схожі аналітичні характеристики. Відмічено, що максимальна відтворюваність результатів характерна для лінійних ділянок кривих, обмежених у разі використання штамів бактерій V. fischeri F1 і P. phosphoreum F2 - 50% - ним, а у разі V. harveyi Ms1 і P. leiognathi Sh1 - 70 % - ним інгібуванням біолюмінесценції бактерій. Нижні межі виявлення іонів важких металів, залежно від штаму використовуваних бактерій, знаходяться в межах від 0,05 мг/л до 0,5 мг/л, для іонів купруму і від 0,1 мг/л до 1 мг/л, для іонів цинку. Величина відносної погрішності вимірювань у всьому діапазоні концентрацій іонів важких металів, знаходилась в межах 2 - 20%.

Розробленні методичні основи біосенсорного аналізу, були використані для встановлення діючих концентрацій лікарських речовин, відібраних на першому етапі НДР. Відмічено, що фотобактерії в адсорбованому і вільному вигляді проявляють подібну чутливість до дії препаратів різних фармакологічних груп. Так, наприклад, значення ЕК50 антибіотиків азіцину та ципрофлоксацину відповідно були рівні 0,05 і 0,1 мг/мл, 0,25 і 1 мг/мл, а для препаратів діпразіну та піполфену відповідно – 0,05 і 0,04 мг/мл, 0,03 і 0,03 мг/мл.

Досліджена можливість застосування біолюмінесцентного методу для оцінки біоцидної дії спиртових екстрактів лікарських рослин. Були підібрані умови та штами фотобактерій, яки давали можливість визначати біологічну активність діючих речовин у присутності етанолу. Було встановлено, що найбільш сильною антибактеріальною дією володів препарат хамазулен, отриманий з Chamomilla recutita L. Він інгібував біолюмінесценцію бактерій при розведеннях, більших ніж 1:500.

Таким чином проведені НДР за темою підготували теоретичні, практичні і методичні основи для наступного, 3-го етапу. На цьому етапу, за допомогою біотестування на світних бактеріях і біосенсорної технології буде проведений аналіз біологічної активності нових синтезованих лікарських речовин, і пошук залежностей хімічна структура – біологічна дія (SAR), що є важливим завданням сучасної фармакології і фармації.

За результатами виконаної роботи „Розробка біолюминесцентного підходу з використанням бактерій, що світяться, як біосенсорів для скринінгових досліджень лікарських речовин” за 2010 рік опубліковано 8 наукових статей у фахових журналах, готується 1 патент, 3 інформаційних листа, прийнята участь у трьох наукових конференціях, виставки наукових розробок молодих вчених і студентських конструкторських бюро та інвестиційному форуму. Закінчується робота над однією докторською дисертацією та готується до затвердження одна тема кандидатської дисертації.


3. Назва науково-дослідної роботи: «Онтогенетичні особливості морфофункціональних змін та процесів регенерації при парентеральному введенні прижиттєво взятої спинномозкової рідини».

^ Код програмної класифікації видатків – 2301050 (Прикладна)

Строки виконання: 2009-2011 р.

Науковий керівник професор В.С.Пікалюк

Кошторисна вартість розробки за 2010 рік (тис. грн.) - 77,0; за весь термін виконання – 135,5 тис.грн.


За 2010 рік держбюджетного фінансування виконано наступні|такі| види робіт: проведено єкспериментальне дослідження на 120 білих щурах лінії Вістар різних вікових груп – новонароджених|, статевонезрілих|нестатевозрілих|, статевозрілих, передстаречих|старечих|. Кожна група включала експериментальних і контрольних тварин. Експериментальним щурам|пацюкам| внутрішньом'язово вводили|запроваджував| СМР одноразово|однократний|, триразово|трикратний| та десятиразово з|із| інтервалом у два дні. Контрольні щури|пацюки| парентерально отримували|одержував| фіз|. розчин. Забір органів імунної, ендокринної, травної, дихальної, нервової, сечо|статевої системи, а також кісток скелета проводили на 7, 30, і 90 доби від початку експерименту. Уперше вивчали структурні зміни при парентеральному введенні ксеногенної СМР з використанням комплексного підходу вивчення на органному, тканинному й клітинному рівнях. Виявлені особливості структурних перетворень органів різних систем та системні реакції при парентеральному введенні ліквору залежно від віку тварин-реципієнтів при одно- і багаторазовій кратності введення. Розпочато єксперимент відповідно до плану по експериментальному моделюванню патологічних станів (гостра променева хвороба після опромінення та надниркова недостатність) та їх корекція за допомогою ксеногенної СМР.

За результатами виконаної роботи «Онтогенетичні особливості морфофункціональних змін та процесів регенерації при парентеральному введенні прижиттєво взятої спинномозкової рідини» у 2010 році захищено 1 кандидатську дисертацію, опубліковано монографію «Ликвор как гуморальная среда организма», 8 статей і тез у наукових журналах та збірниках та подано 2 заявки на патенти. По темі виконуються 2 докторські і 5 кандидатських дисертацій.


^ 4. Назва науково-дослідної роботи: «Розробка системи до комплексної оцінки екологічного ризику для здоров’я з використанням геоінформаційних технологій»

Код програмної класифікації видатків – 2301050 (Прикладна)

У рамках державної програми «Здоров’я нації»

Строки виконання: 2009-2011 р.

Науковий керівник професор О.В.Євстаф’єва

Кошторисна вартість розробки за 2010 рік (тис. грн.) - 80,0; за весь термін виконання – 160,0 тис.грн.


За звітний період 2010 року відділом ФіЕМ ЦНДЛ Кримського медичного державного університету продовжено спостереження за фактичними навантаженнями важкими металами на території південного регіону Кримського півострова, а також розпочато збір і визначення фактичного навантаження важкими металами на території промислово забрудненого північного Криму. Для цього на підставі даних з попереднього проекту стосовно розрахованих критичних навантажень для ртуті, свинцю та кадмію обрані та обладнані експериментальні майданчики для збору вологих опадів, з якими відбувається вимивання важких металів із атмосфери і їх привнесення в ґрунти, звідки розпочинається їх циркуляція по біогеохімічним трофічним ланцюгам, кінцевим консументом яких є людина.

Визначено концентрації в опадах ртуті, свинцю, кадмію (приоритетних за визначенням Європейської конвенції про транскордонні переноси атмосферних), а також інших хімічних елементів за період півроку-рік, розраховані їх депозиції та перевищення критичних навантажень.

Одночасно виконується аналіз сформованих в минулому році баз даних з захворюваності населення Автономної Республіки Крим за останні 10 років сумісно із базами даних за період 1967-1997 рр. За допомогою геоінформаційних технологій виконується їх картографування та визначення територій з найбільш вираженими негативними тенденціями у стані здоров’я населення.

Продовжуються дослідження функціонального стану центральної нервової, автономної, серцево-судинної, дихальної, імунної систем дітей (здорових та з захворюваннями нервової системи) залежно від мікро- та макроелементного балансу організму.

Розпочата робота з визначення особливостей мікроелементного балансу, зокрема, - вмісту токсичних важких металів і стійких органічних сполук в системі “мати – дитина”, - та в біосубстратах недоношених новонароджених дітей.

За результатами виконаної роботи «Розробка системи до комплексної оцінки екологічного ризику для здоров’я з використанням геоінформаційних технологій» зроблено доповіді на міжнародній нараді експертів у межах Європейської конвенції про транскордонні переноси атмосферних забруднювачів на дальні відстані (Париж, Франція, травень 2010 р.). За матеріалами виконаних досліджень одержано 2 нововведення, 1 методична рекомендація, 2 інформаційних листа, захищена 1 та виконуються 3 кандидатські дисертації.


5. Назва науково-дослідної роботи: „Розробка критеріїв діагностики синдрому системної запальної реакції на основі вивчення патогенетичної ролі компонентів протеїназ-інгібіторної системи при критичних станах”

^ Код програмної класифікації видатків – 2301050 (Прикладна)

Строки виконання: 2010-2012 р.

Науковий керівник професор А.В.Кубишкін

Кошторисна вартість розробки за 2010 рік (тис. грн.) - 63,0 тис.грн.


На етапі 2010 року проведено виявлення особливостей реакцій в протеїназ-інгібіторній системі органів і систем організму при розвитку локальної та системної запальної реакції. В якості моделі локального «класичного» запалення використовували обтураційну модель запалення легенів, а також запальне ураження ШКТ (стресову і індометацинову виразки слизової оболонки шлунку (СОШ). Порівняння змін в протеїназ-інгібіторній системі дозволило виявити ряд закономірностей. При розвитку експериментального запалення легенів встановлена особливість, що виявляється пригніченням активності інгібіторного потенціалу в легенях при тривалому перебігу запалення. При цьому рівень протеїназ збільшувався, тобто спостерігалося зниження контролю з боку антипротеїназного захисту бронхоальвеолярного секрету (БАС). При моделюванні виразкових уражень ШКТ шляхом підшкірного введення індометацину і дії іммобілізіційно-холодового стресу також спостерігалася активація системи протеолізу, яка виявлялась зростанням трипсиноподібної і еластазоподібної активності (ТПА і ЕПА). Найбільше збільшення даних показників в порівнянні з контролем спостерігалося при індометациновій виразці в супернатанті стравохідного відділу СОШ (ЕПА в 2,6 разу Р<0,05, ТПА в 1,6 разу) і кишковому змиві (ЕПА на 43,2% Р<0,05, ТПА в 2,3 разу Р<0,05), а при стресовій – в шлунковому змиві (ЕПА в 3,9 разу Р<0,05) і в супернатанті стравохідного відділу СОШ (ЕПА в 2 рази Р<0,05, ТПА в 3,7 разу). Також мало місце зниження місцевого антипротеїназного потенціалу шлунку, що виявлялося зменшенням активності кислотостабільних інгібіторів (КСІ) в порівнянні з контролем в 7,3 разу (Р<0,05) в супернатанті слизової оболонки стравохідного відділу шлунку і в 4,5 разу (Р<0,05) в супернатанті слизової оболонки кишечнику.

Експериментальні дані було підтверджено клінічними дослідженнями, які було проведено у хворих з патологією легенів, запальними захворюваннями ШКТ і екстреною абдомінальною патологією. Для виявлення змін в рівні протеолітичних ферментів і їх інгібіторів були вивчені БАС 85 дітей з гострою і хронічною патологією легенів запального характеру, а також шлунковий вміст хворих різних вікових груп з різною гастродуоденальною патологією. Аналіз клінічних даних дозволив виявити чітку залежність змін протеїназ-інгібіторного балансу БАС залежно від характеру ендобронхіту і тривалості перебігу захворювання. При гострому запаленні активація протеоліза супроводжувалася посиленим синтезом і секрецією інгібіторів протеїназ. Під час переходу процесу в хронічну стадію система інгібіторів пригнічується, і процес активації протеїназ виходить з-під контролю. Таким чином, отримані клінічні дані відповідають представленим експериментальним результатам, що показали пригнічення антипротеїназного потенціалу БАС під час переходу запального процесу в легенях з гострої стадії в хронічну. Високі значення ТПА при гострій і хронічній бронхолегеневій патології поєднуються із зростанням активності інгібіторів при гострій пневмонії і поступовим зниженням при рецидивуючому бронхіті і хронічній патології легенів.

Запальні захворювання гастродуоденальної зони в клініці супроводжуються збільшенням активності місцевих неспецифічних протеїназ шлункового соку (ШС), з максимальним збільшенням ЕПА і ТПА у хворих з гіпертрофічним і ерозивним гастритом. Розвиток запальних захворювань гастродуоденальної зони у хворих різних вікових груп призводять до зниження інгібіторного потенціалу неспецифічних протеїназ ШС – КСІ на 75,1% (Р<0,05) у дорослих при виразковій хворобі шлунку - і АТА на 57,8 % (Р<0,05) у дітей при ерозивному гастриті. Розвитку виразкової хвороби шлунку сприяє декомпенсований стан протеїназ-інгібіторного балансу в шлунковому вмісті з пригніченням антипротеїназного потенціалу і високою активністю протеїназ. Рівень ЕПА шлункового соку є ефективним критерієм діагностики і прогнозування виразкових пошкоджень ШКТ.

Розгляд іншої групи патології, що відносяться до екстремальних ситуацій, показав, що розвиток експериментального синдрому ішемії-реперфузії приводив до активації протеїназ і зниження інгібіторів в крові і БАС при прогресі клінічної картини захворювань. Експерименти по вивченню летальності при моделюванні реперфузійного синдрому (РС) показали, що летальність зростала на тлі зниження активності інгібіторів. Експеріментальні дані також було підтверджено клінічнімі, які включали дослідження БАС в 38-мі хворих з екстреною абдомінальною патологією (18 пацієнтів з перитонітом і 20 пацієнтів без перитоніту). Ці дослідження показали, що приєднання патології легенів при абдомінальній патології залежить від ступеня розвитку патологічного процесу і наявності низького рівня антипротеїназного потенціалу легенів.

Отримані результати підтверджують спільність механізмів участі протеїназ-інгібіторній системи у формуванні патології. На місцевому і системному рівні при локальному запаленні і синдромі ішемії-реперфузії відбуваються схожі зміни. Вони виявляються пригніченням інгібіторів і надмірною активацією протеїназ. Ці зміни при локальному запаленні відбуваються локально, а при формуванні системної екстреної патології - на рівні крові з подальшим залучення органних змін. Отримані результати підтверджені певною схожістю морфологічних змін в органах і тканинах.

Таким чином, на етапі 2010 року виконання НДР вперше проведений аналіз отриманих результатів свідчить про схожі зміни на локальному і системному рівнях при «класичному» запаленні і реперфузійному синдромі, що розглядається нами як модель синдрому системної запальної реакції (ССЗР). Використана в роботі модель системної ішемії-реперфузії (шляхом накладення гумових джгутів на обидві задні кінцівки тварин на рівні пахової складки строком на 6 годин під легким ефірним наркозом) дозволяє індукувати у тварин комплекс реакцій, що супроводжуються виділенням в системний кровообіг великої кількості БАР, призначених для локальної, але не системної дії, що, на нашу думку, приводить до розвитку синдрому системної запальної реакції. Спільність альтератівних механізмів, змін в протеїназ-інгібіторній системі, мікроциркуляторних порушень підтверджує концепцію розвитку синдрому системної запальної реакції при шокових станах. Можна констатувати, що різниця полягає в пускових механізмах (системна або локальна активація БАР) і в рівні судинних відповідей. Крім того, отримані в нашій роботі результати з одного боку підтверджують схожість механізмів участі компонентів протеїназ-інгібіторній системи в розвитку ССЗР, а з іншого боку свідчать про можливість використання їх визначення як маркерів розвитку ССЗР.

За результатами, які отримані при виконанні НДР „Розробка критеріїв діагностики синдрому системної запальної реакції на основі вивчення патогенетичної ролі компонентів протеїназ-інгібіторної системи при критичних станах” видано затверджені МОЗ методичні рекомендації, 5 статей в фахових виданнях ВАК, 26 тез, з яких 14 у матеріалах міжнародних конференцій за кордоном. Отримано авторське посвідчення на нову класифікацію шокових станів. Матеріали досліджень докладалися на 4 конгресах та конференціях, з яких на 2 за кордоном. В рамках НДР виконується 2 докторські та 4 кандидатські дисертації.


^ 6. Назва науково-дослідної роботи: “Вплив біологічно-активних речовин рослинного та тваринного походження на умовно-патогенні мікроорганізми”

Код програмної класифікації видатків – 2301050 (Прикладна)

Строки виконання: 2010-2012 р.

Науковий керівник професор Ю.Л.Криворутченко

Кошторисна вартість розробки за 2010 рік (тис. грн.) - 60,0 тис.грн.


У рамках НДР у 2010 р. проведено порівняльне дослідженні чутливості грибів роду Candida (24 штами), виділених від ВІЛ-інфікованих і інших осіб, до антисептика мірамістина (препарат Окомістин®) та сапонина таурозиду Sx1 (Sx1). Вивчено бактерицидну активність сироваток крові (БАС) щодо S.aureus і E.coli, наявність бактеріємії і бактеріурії в 16 хворих на цукровий діабет (ЦД) та 5 хворих на гестозний пієлонефрит (ГП).

Чутливість грибів до Окомістину було вивчено за допомогою кількісного суспензіонного тесту (European Standard EN1040, 1997) що базується на визначенні швидкості інактивації мікробів досліджуваною речовиною. Було установлено, що резистентними до Окомістину (20% та більше виживання після 60 хв. інкубації з мірамістином) були 16,6 % штамів, умовно-чутливими (менш ніж 10% виживання після 60 хв. інкубації) – 41,7%, чутливими (менш ніж 1% виживання після 35 хв.) – 41,7% штамів. Не чутливими до таурозиду Sx1 (МІК 500 мкг/мл) були 12,5 % штамів, умовно-чутливими (МІК 200-400 мкг/мл) – 62,5%, чутливими (МІК<200 мкг/мл) – 25% штамів. Резистентних одночасно до таурозиду Sx1 і Окомістину штамів виявлено не було. Таким чином було доведено, що можливе одночасне використання таурозиду Sx1 і Окомістину як компонентів комбінованої терапії мікозів може запобігти формуванню резистентності грибів до кожної з цих речовин.

У другій частині роботи було вивчення БАС та наявність бактеріємії в хворих на ЦД. БАС досліджували за допомогою фотометрічного методу. Було досліджено 16 хворих на ЦД з метою виявити можливий з`вязок рівней показників БАС та наявності бактеріємії. Серед 16 досліджених хворих було 13 хворих на ЦД 2 типу і 3 хворих на ЦД 1 типу. Серед хворих на ЦД 2 типу на момент госпіталізації бактеріємія спостерігалася у 9 пацієнтів (група хворих № І), у 4 пацієнтів бактеріємії виявлено не було (група хворих № ІІ).

Більшість пацієнтів у групі І, мали негативні (від`ємні) значення показників БАС щодо S.aureus (88,8%) і позитивні (додатні) значення показників БАС щодо E.coli (77,7%). Характер значень показників БАС щодо S.aureus і E.coli не збігався у 66,7% хворих. Він збігався у 33,3% пацієнтів. У двох з них показникі БАС щодо S.aureus і E.coli мали великі від`ємні значення – відповідно (-)400% і (-)350% та (-)106,8% і (-)68,7%. Взагалі в 77,7% хворих показникі БАС щодо S.aureus мали значення менш ніж (-)50%.

У половини хворих з групи ІІ показникі БАС щодо S.aureus мали негативні (від`ємні) значення, а у іншої половини - позитивні (додатні) значення. Те ж саме спостерігалося відносно показникі БАС щодо E.coli. Характер значень показників БАС щодо S.aureus і E.coli збігався у всіх (100%) хворих. Ні у кого з пацієнтів групи ІІ показникі БАС щодо S.aureus або E.coli не були нижчими за (-)36,8%. Різка різниця в значеннях і співвідношенні показників БАС щодо S.aureus і E.coli у хворих на ЦД 2 типу з та без бактеріємії під час госпіталізації (до початку терапії) свідчить про можливість ефективного викристання тестування БАС крові для діагностики інфекційних ускладнень і визначення ефективності лікування основного захворювання та прогнозування його перебігу. Це було підтверджено результатами спостереження за показниками БАС у хворих на ЦД 1 типу (група групи ІІІ).

У пацієнтів з групи ІІІ, серед 2 хворих без бактеріємії тільки у одного показникі БАС щодо S.aureus мали велике негативне -(-)70%, а до E.coli – позитивне значення -(+)8,1%. У іншого пацієнта вони мали позитивні значення і відповідали характеристикам БАС у хворих без бактеріємії з групи ІІ. У одного дослідженого хворого ЦД 1 типу з бактеріємією мали місце дуже низькі значення БАС до S.aureus і до E.coli-(-)88%, що також відповідало характеристикам БАС у хворих з бактеріємією з групи І. Серед пацієнтів з групи ІІІ тільки у хворого №1 показники БАС не відповідали зазначеному вище правилу, що описувало різницю БАС у хворих з і без бактеріємії серех паціентів з ЦД 2 типу. Ми дослідили динаміку змін показників БАС у цього пацієнта протягом госпіталізації: 1-й день - БАС до S.aureus і E.coli- (-)70% і (+)8,1% відповідно, бактеріємії немає; 3-й день -(-) 111% і (+)10,1%, виявлено бактеріємію; 7-й день - (-)71% і (-)22%, виявлено бактеріємію. Таким чином, вожна уважати, що у 1-й день у хворого №1 показники БАС до S.aureus мали велике негативне, а до E.coli – позитивне значення внаслідок помилково невиявленої бактеріємії, що справді існувала (підтверджується позитивними гемокультурами на дні 3 та 7), або внаслідок зниження імунного захисту, що призвело до подальшого розвитку бактеріємії.

Таким чином можна вважати, що у хворих з ЦД визначення показників БАС до S.aureus і E.coli може мати велике діагностичне значення стосовно ранньої діагностики та/чи прогнозування розвитку бактеріємії. Характерними для цього інфекційного ускладнення проявами є значення БАС до S.aureus, що є меншими за (-)50%, та позитивні, або різко негативні значення БАС до E.coli.

Метою третьої частини роботи було вивчення БАС щодо S.aureus і E.coli, наявності бактеріємії і бактеріурії в хворих на гестозний пієлонефрит (ГП). Бактеріємії у всіх 5 досліджених жінок виявлено не було. У трьох жінок було виявлено бактеріурію, викликану E.coli (5´105–106 КУО/мл сечі). У двох інших – бактеріурії не було. У всіх 3-х пацієнтів з бактеріурію було виявлено значні від`ємні значення показників БАС щодо E.coli - від (-) 76% до (-)185%. У двох жінок без бактеріурії показники БАС до E.coli мали позитивні значення – (+)10,6% - (+)92,0%. Значення показників БАС щодо S.aureus у всіх досліджених пацієнтів варіювали у значно менших межах. Таким чином були отримані первинні дані, які свидчать про те, що при розвитку бактеріурії у жінок, хворих на гестозний пієлонефрит, під час якої у сечі зростає концентрація E.coli, спостерігається значне падіння показників БАС до E.coli (нижче за (-)70%), яке не супроводжується відповідними змінами БАС до S.aureus. Реєстрацію цього ефекту можна використовувати для удосконалення лабораторної діагностики пієлонефриту у вагітних жінок.

За результатами, які отримані при виконанні НДР “Вплив біологічно-активних речовин рослинного та тваринного походження на умовно-патогенні мікроорганізми” опубліковано 2 журнальні статті та 1 тези. Результати досліджень доповідались на 2-х науково-практичних конференціях загальнонаціонального рівня на Україні та на конференції в РФ. В рамках НДР виконується 2 кандидатські дисертації.

Схожі:

Основні результати перехідних ндр, які виконувалися за бюджетними програмамимоз україни iconОсновні результати завершених та перехідних ндр, які виконувалися за відповідними бюджетними програмами
Назва науково-дослідної роботи: „Розробка підходів до оцінки патогенетичної ролі тканинних протеїназ І їх інгібіторів при системних...
Основні результати перехідних ндр, які виконувалися за бюджетними програмамимоз україни iconОсновні результати завершених та перехідних ндр, які виконувалися в рамках ініціативної тематики кдму імені С.І. Георгієвського

Основні результати перехідних ндр, які виконувалися за бюджетними програмамимоз україни iconРішення на патент України, опубліковано 97 наукових робіт, завершується виконання докторської дисертації. Назва науково-дослідної роботи
Основні результати завершених І перехідних ндр, які виконувалися в рамках ініціативної тематики кдму
Основні результати перехідних ндр, які виконувалися за бюджетними програмамимоз україни iconОсновні результати завершенних та перехідних ндр, які виконувались за бюджетними програмами моз україни
Назва науково-дослідної роботи: «Роль порушень гуморального й клітинно-опосередкованого антиендотоксинового імунітету в патогенезі...
Основні результати перехідних ндр, які виконувалися за бюджетними програмамимоз україни iconОсновні результати завершених І перехідних ндр, які виконувалися в рамках ініціативної тематики кдму
Назва науково-дослідної роботи: «Імунобіохімічні та фізіологічні аспекти підвищення ефективності адаптаційних процесів, реабілітації,...
Основні результати перехідних ндр, які виконувалися за бюджетними програмамимоз україни iconІнформація про основні результати завершених та перехідних ндр повинна містити такі відомості: назва ндр; Отримані результати наукова продукція
Дані про наукову діяльність завідувача кафедри; професора кафедри ( заповнюються картки рейтингової оцінки, Додаток 1 )
Основні результати перехідних ндр, які виконувалися за бюджетними програмамимоз україни iconПерелік ндр, які завершуються у 2012 році
Моз україни та інших нормативних документів; кількість опублікованих наукових праць, в т ч у незалежних міжнародних експертних виданнях...
Основні результати перехідних ндр, які виконувалися за бюджетними програмамимоз україни iconЗразок акту аналізу метрологічного забезпечення ндр
Результати аналізу метрологічного забезпечення вимірювань, що виконувалися під час проведення науково-дослідної роботи, наведено...
Основні результати перехідних ндр, які виконувалися за бюджетними програмамимоз україни iconРозпорядження «31» грудня 2013 р м. Львів №97 Про приймання результатів перехідних на 2014 рік проектів, які фінансуються за кошти державного бюджету мон україни
З метою розгляду результатів та приймання звітних матеріалів перехідних на 2014 рік науково-дослідних робіт, які фінансуються за...
Основні результати перехідних ндр, які виконувалися за бюджетними програмамимоз україни iconОпис модуля назва модуля
Еом, визначати параметри перехідних процесів й інтерпретувати отримані результати; використовувати результати досліджень під час...
Додайте кнопку на своєму сайті:
Документи


База даних захищена авторським правом ©zavantag.com 2000-2013
При копіюванні матеріалу обов'язкове зазначення активного посилання відкритою для індексації.
звернутися до адміністрації
Документи