Л. М. Масюк Відповідальний за випуск С. О. Вірич icon

Л. М. Масюк Відповідальний за випуск С. О. Вірич




НазваЛ. М. Масюк Відповідальний за випуск С. О. Вірич
Сторінка1/7
Дата17.08.2012
Розмір1.15 Mb.
ТипДокументи
  1   2   3   4   5   6   7


МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ

ДОНЕЦЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ ТЕХНІЧНИЙ УНІВЕРСИТЕТ

КРАСНОАРМІЙСЬКИЙ ІНДУСТРІАЛЬНИЙ ІНСТИТУТ


Кафедра Інженерної механіки


СТАНДАРТИЗАЦІЯ, СЕРТИФІКАЦІЯ, МЕТРОЛОГІЯ, АКРЕДИТАЦІЯ ТА УПРАВЛІННЯ ЯКІСТЮ


МЕТОДИЧНІ ВКАЗІВКИ

для самостійної роботи студентами навчального напряму «Гірництво»


2008

МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ

ДОНЕЦЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ ТЕХНІЧНИЙ УНІВЕРСИТЕТ

КРАСНОАРМІЙСЬКИЙ ІНДУСТРІАЛЬНИЙ ІНСТИТУТ


Кафедра Інженерної механіки


^ МЕТОДИЧНІ ВКАЗІВКИ

для самостійної роботи з курсу «Стандартизація, сертифікація, метрологія, акредитація, управління якістю»


для студентів навчального напряму «Гірництво»


Розглянуто на засіданні кафедри

Інженерної механіки

Протокол № 6 від 08.01.08


Затверджено на учбово- видавничій раді

ДонНТУ

Протокол № від


УДК – 622.272


Стандартизація, сертифікація, метрологія, акредитація та управління якістю. Методичні вказівки для самостійної роботи студентів спеціальностей «Розробка корисних копалин», «Охорона праці в гірничому виробництві».


Наведені загальні методичні рекомендації з вивчення дисципліни «Стандартизація, сертифікація, метрологія, акредитація та управління якістю». Дано типову програму вивчення курсу. Наведені варіанти контрольної роботи та перелік необхідних джерел.


Укладачі: І.М.Лаппо

Л.М.Масюк


Відповідальний за випуск С.О.Вірич


Рецензент О.В.Мірошниченко


ЗМІСТ

Вступ 6

Програма курсу 9

Методичні вказівки 11

Тема 1. Основні відомості про метрологію.

  1. Виникнення метрології як науки. 11

  2. Теоретичні основи метрології. 12

  3. Фізичні величини як об’єкт вимірів. 13

  4. Одиниці фізичних величин. Міжнародна система

одиниць фізичних величин. 14

  1. Види засобів вимірів. 15

Тема 2. Основи теорії вимірювань.

  1. Єдність і точність вимірювань. 16

  2. Класифікація вимірювань.

  3. Методи вимірювань. 18

  4. Класифікація еталонів. 18

  5. Перспективи розвитку еталонів. 19

  6. Калібрування та повірка засобів вимірювання. 20

  7. Поняття про погрішність та її джерела. 20

Тема 3. Метрологія в Україні.

  1. Метрологічне забезпечення єдності вимірів. 21

  2. Правові основи забезпечення єдності вимірювань. 22

  3. Структура та функції метрологічної служби. 22

  4. Державний метрологічний контроль та нагляд. 23

Запитання для самоконтролю. 24

Рекомендована література. 25

Тема 4 . Основні відомості про стандартизацію.

  1. Історичні основи розвитку стандартизації. 26

  2. Основні принципи та мета стандартизації. 27

  3. Види стандартизації. 28

  4. Системи стандартів. 28

Тема 5. Державна система стандартизації України.

  1. Організація робіт з стандартизації. 30

  2. Порядок впровадження стандартів. 30

  3. Державний нагляд за додержанням стандартів. 31

  4. Правові основи стандартизації. 30

  5. Нормативні документи з стандартизації. 32

  6. Категорії та види стандартів. 33

Тема 6. Міжнародна і регіональна стандартизація.

  1. Провідні міжнародні організації з стандартизації. 34

  2. Міжнародні стандарти ISO 9000, 14000. 35

  3. Європейські організації з стандартизації. 36

Запитання для самоконтролю. 38

Рекомендована література. 38

Тема 7. Сутність і зміст сертифікації.

  1. Загальні принципи та мета сертифікації. 39

  2. Види сертифікації. 39

  3. Схеми та системи сертифікації. 40

  4. Порядок проведення робіт із сертифікації. 41

Тема 8. Сертифікація в Україні.

  1. Основні положення системи сертифікації УкрСЕПРО. 41

  2. Національні знаки відповідності. 42

  3. Випробувальні лабораторії. 43

  4. Вимоги до випробувальних лабораторій. 43

  5. Порядок акредитації випробувальних лабораторій. 44

  6. Інспекційний контроль за діяльністю

випробувальних лабораторій. 44

  1. Закон України «Про захист прав споживачів». 45

Запитання для самоконтролю. 46

Рекомендована література. 46

Тема 9. Особливості управління якістю продукції.

  1. Сутність управління якістю. 47

  2. Класифікація промислової продукції. 47

  3. Показники якості продукції. 48

  4. Основні параметри якості вугільної продукції. 51

Тема 10. Контроль якості продукції.

  1. Метрологічне забезпечення якості продукції. 52

  2. Контроль якості продукції. 53

  3. Статистичні методи контролю якості продукції. 53

  4. Методи оцінки якості продукції. 54

Тема 11. Системи управління якістю.

  1. Розвиток систем управління якістю. 56

  2. Впровадження систем управління якістю. 58

Запитання для самоконтролю. 59

Рекомендована література. 60

Методичні вказівки для виконання контрольної роботи 61

Список рекомендуємої літератури 77

Додатки 79


ВСТУП


Стандартизація, взаємозамінність, метрологія, технічні вимірювання та сертифікація продукції, робіт, послуг є інструментами забезпечення якості.

На основі стандартизації сформовані принципи і нормативні акти взаємозамінності, метрології, технічних вимірів, систем управління якістю і сертифікації.

Стандарти дають короткий узгоджений виклад інформації щодо сучасної технічної практики і служать засобом передачі технологічної інформації, характеризують технологію чіткою, стислою мовою і відображають погляди експертів з усього світу. Стандарти сьогодення – це стратегічні ділові проблеми першого порядку, які стосуються таких життєво важливих турбот країни як якість, екологічна відповідність, доступ до світових ринків.

Проблема якості є важливим фактором підвищення рівня життя, економічної, соціальної та екологічної безпеки. Найбільш важливою складовою всієї системи якості є якість продукції. Згідно з міжнародними стандартами ISO 8402 якість - сукупність властивостей продукції, що обумовлюють її придатність задовольняти визначені потреби відповідно до її призначення. Вимоги до якості на міжнародному рівні визначаються стандартами ISO серії 9000, які встановили чіткі вимоги до систем управління якістю. Вони поклали початок сертифікації систем якості, регламентували відносини між виробником і споживачем продукції.

В 1990-их роках з'явились стандарти ISO серії 14000, які встановили вимоги до систем якості з точки зору захисту навколишнього середовища та безпеки продукції.

Взаємозамінністю називається властивість деталей, вузлів або агрегатів машин займати своє положення в машині без додаткових операцій обробки і виконувати при цьому задані функції відповідно до технічних вимог.

В сучасних умовах при виробництві машин, вузлів, агрегатів необхідна кооперація між великою кількістю підприємств різних галузей промисловості. Спеціалізація виробництва робить необхідним проведення випереджувальних робіт по стандартизації в галузі взаємозамінності деталей, агрегатів і вузлів машин і застосування єдиної системи допусків і посадок. Взаємозамінність вимагає високого рівня вимірювальної техніки.

В машинобудуванні широко використовуються стандартні нормативно-технічні документи, стандартні деталі, а ткож комплектуючі вироби, які виготовлені на спеціалізованих підприємствах, тому взаємозамінність базується на стандартизації і сприяє її розвитку.

Питаннями теорії та практики забезпечення єдності вимірювань займається метрологія.

Прискорення темпів науково-технічного прогресу, підвищення якості продукції (надійність, економічність) невід’ємно пов’язані з зростанням обсягу експериментальних робіт і, відповідно, з обсягом вимірювальної інформації.

Вимірювання – метод пізнання природи, який полягає у встановленні величин предметів, процесів, явищ, порівняння їх з одиницями виміру. Наука і промисловість використовують їх постійно як необхідну передумову випуску якісної продукції.

Вимірювання можуть виконуватися за наявністю відповідних технічних засобів і відпрацьованої техніки проведення вимірювань. В інтересах всіх країн вимірювання повинні бути узгоджені, незалежно від місця їх проведення, використання різних вимірювальних засобів. Вимоги до точності вимірювань забезпечує стандартизація на міжнародному, регіональнаму, національному рівнях.

Технічний контроль є невід'ємним видом метрологічної практики. Контроль прийнято здійснювати за якісними і кількісними показниками. За любих обставин контроль неможливо розглядати без зв’язку з вимірюваннями.

Для функціонування любого підприємства воно потребує в залежності від виду його діяльності відповідне метрологічне забезпечення.

Метрологічне забезпечення – встановлення і використання наукових і організаційних основ, технічних засобів, правил і норм, необхідних для досягнення єдинства і точності вимірювань.

До основних задач метрологічного забезпечення в техніці відносять:

  • визначення шляхів найбільш ефективного використання наукових і технічних досягнень в області метрології;

  • стандартизація основних правил, положень, вимог і норм метрологічного забезпечення;

  • визначення раціональної номенклатури вимірюваних параметрів, встановлення оптимальних норм точності вимірювань;

  • організація і проведення метрологічної експертизи на стадіях розробки, виробництва та іспиту виробів;

  • розробка і застосування прогресивних методів вимірювань, методик і засобів вимірювань;

  • автоматизація збору, збереження та обробки вимірювальної інформації;

  • здійснення відомчого контролю за станом і використанням на підприємствах зразкових, робочих, не стандартизованих засобів вимірювання;

  • проведення обов’язкової державної або відомчої повірки засобів вимірювання, їх ремонту;

  • забезпечення постійної готовності до проведення вимірювань;

  • розвиток метрологічної служби галузі та ін.

Сертифікація продукції, робіт, послуг – це підтвердження відповідності встановленим вимогам. Вона тісно пов’язана з якістю продукції. Неякісна продукція не може бути сертифікована.

Тому засвоєння широкого кола питань, що стосуються стандартизації, метрології становить основу підготовки сучасного інженерно-технічного працівника.

^ Мета даної дисципліни – формування у майбутніх інженерно-технічних працівників знань і практичних навичок використання і дотримання комплексних систем загальнотехнічних стандартів, виконання точнісних розрахунків і метрологічного забезпечення управління якістю продукції.

По закінченню вивчення дисципліни «Метрологія, стандартизація, сертифікація, акредитація й керування якістю» студент повинен знати:

  • основні закони за зазначеними розділами дисципліни;

  • організацію стандартизації в Україні;

  • види стандартів і їхнє застосування;

  • структуру державної метрологічної служби України;

  • основні методи одержання й опрацювання метрологічних вимірів;

  • основні положення і структуру державної системи сертифікації УкрСЕПРО;

  • вимоги до органів по сертифікації продукції;

  • вимоги до іспитових лабораторій і порядок їхньої акредитації;

  • теоретичні основи управління і забезпечення якості продукції на підприємствах.

Крім теоретичних знань студент повинен вміти після вивчення курсу:

    • користуватися необхідною нормативною документацією в процесі розробки і застосування стандартів на продукцію, послуги, здійснювати пошук необхідної інформації в цьому напрямку;

    • користуватися вимірювальними інструментами, пристосуваннями і т.п. і опрацьовувати отримані результати;

    • застосовувати елементи систем якості.



^ ПРОГРАМА КУРСУ


Тема 1. Основні відомості про метрологію.

  1. Виникнення метрології як науки.

  2. Теоретичні основи метрології.

  3. Фізичні величини як об’єкт вимірів.

  4. Одиниці фізичних величин. Міжнародна система одиниць фізичних величин.

  5. Види засобів вимірів.

Тема 2. Основи теорії вимірювань.

  1. Єдність і точність вимірювань.

  2. Класифікація вимірювань.

  3. Методи вимірювань.

  4. Класифікація еталонів.

  5. Перспективи розвитку еталонів.

  6. Калібрування та повірка засобів вимірювання.

  7. Поняття про погрішність та її джерела.

Тема 3. Метрологія в Україні.

  1. Метрологічне забезпечення єдності вимірів.

  2. Правові основи забезпечення єдності вимірювань.

  3. Структура та функції метрологічної служби.

  4. Державний метрологічний контроль та нагляд.

Тема 4 . Основні відомості про стандартизацію.

  1. Історичні основи розвитку стандартизації.

  2. Основні принципи та мета стандартизації.

  3. Види стандартизації.

  4. Системи стандартів.

Тема 5. Державна система стандартизації України.

  1. Організація робіт з стандартизації.

  2. Порядок впровадження стандартів.

  3. Державний нагляд за додержанням стандартів.

  4. Правові основи стандартизації.

  5. Нормативні документи з стандартизації.

  6. Категорії та види стандартів.

Тема 6. Міжнародна і регіональна стандартизація.

  1. Провідні міжнародні організації з стандартизації.

  2. Міжнародні стандарти ISO 9000, 14000.

  3. Європейські організації з стандартизації.

Тема 7. Сутність і зміст сертифікації.

  1. Загальні принципи та мета сертифікації.

  2. Види сертифікації.

  3. Схеми та системи сертифікації.

  4. Порядок проведення робіт із сертифікації.

Тема 8. Сертифікація в Україні.

  1. Основні положення системи сертифікації УкрСЕПРО.

  2. Національні знаки відповідності.

  3. Випробувальні лабораторії.

  4. Вимоги до випробувальних лабораторій.

  5. Порядок акредитації випробувальних лабораторій.

  6. Інспекційний контроль за діяльністю випробувальних лабораторій.

  7. Закон України «Про захист прав споживачів».

Тема 9. Особливості управління якістю продукції.

  1. Сутність управління якістю.

  2. Класифікація промислової продукції.

  3. Показники якості продукції.

  4. Основні параметри якості вугільної продукції.

Тема 10. Контроль якості продукції.

  1. Метрологічне забезпечення якості продукції.

  2. Контроль якості продукції.

  3. Організація контролю якості вугільної продукції

  4. Статистичні методи контролю якості продукції.

  5. Методи оцінки якості продукції.

Тема 11. Системи управління якістю.

  1. Розвиток систем управління якістю.

  2. Впровадження систем управління якістю.

  3. Вимоги до системи якості за ISO 9000.



^ МЕТОДИЧНІ ВКАЗІВКИ.


Тема 1. Основні відомості про метрологію.


  1. Виникнення метрології як науки.

Метрологія як наука та область практичної діяльності виникла в древні часи. Основою системи мір у давньоруській практиці послужили давньоєгипетські одиниці вимірів, а вони, у свою чергу, були запозичені в Древній Греції і Римі. Природно, що кожна система мір відрізнялася своїми особливостями, зв'язаними не тільки з епохою, але і з національним менталітетом.

Найменування одиниць і їхніх розмірів відповідали можливості здійснення вимірів «підручними» засобами, не прибігаючи до спеціальних пристроїв. Так, на Русі основними одиницями довжини були п'ядь і лікоть, причому п'ядь служила основною давньоруською мірою довжини й означала відстань між кінцями великого і вказівного пальця дорослої людини. Пізніше, коли з'явилася інша одиниця – аршин – п'ядь (1/4 аршина) поступово вийшла з уживання.

Міра «лікоть» прийшла до нас з Вавилона й означала відстань від згину ліктя до кінця середнього пальця руки.

З 18 століття в Росії стали застосовувати дюйм, запозичений з Англії (називався він «палець»), а також англійський фут. Особовою російською мірою був сажень, рівним трьом ліктям (близько 152 см), і косий сажень (близько 248 см).

Указом Петра 1 російські міри довжини були погоджені з англійськими, і це, власне кажучи, перша ступінь гармонізації російської метрології з європейської.

Для підтримки єдності встановлених мір існували еталонні (зразкові) міри, що знаходилися в храмах, церквах, тобто в найбільш надійних місцях збереження коштовних предметів. У прийнятому в 1134-1135 рр. статуті говорилося, що передані на збереження єпископу міри належало дотримувати «без капості, ні умаливати, ні умноживати, і на всякий рік взвешивати». Таким чином, вже у ті часи вироблялася з мірами операція, що пізніше стала називатися перевіркою. За навмисне неправильний вимір, обман, зв'язаний з застосування мір, передбачалися строгі покарання («казнити близько смерті»).

У 1736 р. Сенат утворив комісію мір і ваг. Їй пропонувалося розробити еталонні міри, визначити відношення різних мір між собою, виробити проект указу з організації перевірочної справи в Росії, але через відсутність засобів у той час багато перспективних задумів не були реалізовані.

У 1841 р. відповідно до прийнятого Указу «Про систему Російських мір і ваг», що узаконив ряд мір довжини, обсягу і ваги, при Петербурзькому монетному дворі було організовано Депо зразкових мір і ваг – перша державна перевірочна установа. Основними задачами Депо були збереження еталонів, складання таблиць російських і іноземних мір, виготовлення менш точних у порівнянні з еталонами зразкових мір і розсилання останніх у регіони країни. Перевірка мір і ваг на місцях була вменена в обов'язок міських дум, управ і казенних палат. Були організовані «ревізійні групи», що включали представників місцевої влади і купецтва, що мали право вилучати невірні чи не тавровані міри, а їхніх власників притягати до відповідальності. Таким чином, у Росії в ці роки були закладені основи єдиної державної метрологічної служби.

Метрична система мір була уведена у Франції в 1840 р. Значимість її прийняття в Росії підкреслив Менделєєв, пророчивши велику роль загального поширення метричної системи як засобу сприяння “майбутньому бажаному зближенню народів”.

Важливим етапом у розвитку російської метрології з'явилося підписання Росією метрологічної конвенції 20 травня 1875 р.

У 1889 р. у Депо зразкових мір і ваг надійшли еталони кілограма і метра.

У 1893 р. у Петербурзі на базі Депо була утворена Головна палата мір і ваг, що до 1907 р. очолював Менделєєв. У цей час проводяться глибокі метрологічні дослідження.

В роки радянської влади метрологія одержала подальший розвиток. У 1918 р. був прийнятий Декрет Російської Федерації «Про введення міжнародної метричної системи мір і ваг».

У 1930 р. відбулося об'єднання метрології і стандартизації. Були проведені велика робота з вивчення стану метричної діяльності. Досвід, отриманий у ці роки, виявився корисним під час Великої Вітчизняної війни, коли треба було швидко відновлювати вимірювальне господарство на евакуйованих підприємствах і пристосування його до задач військового виробництва. Після закінчення війни був організований ряд метрологічних інститутів.

У 1954 р. був організован Комітет стандартів, мір і вимірювальних приладів при Раді Міністрів СРСР (надалі Держстандарт СРСР).

З розвитком науки і техніки були потрібні нові виміри і нові одиниці вимірів, що у свою чергу стимулювало удосконалювання фундаментальної і прикладної метрології.

Спочатку прототип одиниць вимірів шукали в природі, досліджуючи макрооб'єкти і їхній рух. Так, секундою стали вважати частину періоду обертання Землі навколо осі. Поступово пошуки перемістилися на атомний і внутрішньоатомний рівень. У результаті уточнювалися «старі» одиниці і з'явилися нові. У 1983 р. було прийнято нове визначення метра (це довжина шляху, яку проходить світло у вакуумі за 1/299792458 частку секунди). У 1988 р. на міжнародному рівні були прийняті нові константи в області вимірів електричних одиниць і величин, а в 1989 р. прийнята нова Міжнародна практична температурна шкала МТШ-90. Це говорить про те, що метрологія як наука динамічно розвивається, що сприяє удосконалюванню практики вимірів у всіх наукових і прикладних областях.


2. Теоретичні основи метрології.

Метрологія – це наука про вимірювання, методи та засоби забезпечення єдності вимірювань і способи досягнення необхідної точності їх.

^ Завдання метрології: забезпечення єдності і необхідної точності вимірювань; розвиток загальної теорії вимірювань; встановлення одиниць фізичних величин і узаконення певних одиниць вимірювань; розробка методик вимірювань та засобів вимірювальної техніки; встановлення еталонів одиниць вимірювань; проведення регулярної повірки мір та вимірювальних приладів, що знаходяться в експлуатації; випробування нових засобів вимірювання.

^ Метою метрології є створення загальної теорії вимірювань, еталонів і мір, вимірювальних приладів і вимірювальних інформаційних систем, розроблення методів вимірювальних перетворень, методик оцінювання точності результатів вимірювань, методики передачі розмірів одиниць від еталонів до зразкових засобів вимірювань та надалі до робочих засобів вимірювань.

^ Предмет метрології – методи визначення і контролю показників якості, правила, положення та норми, способи досягнення єдності і точності вимірювань, методи повірки мір та вимірювальних приладів, фізичні величини і одиниці вимірювань.

^ Об’єкт метрології – засоби вимірювань: міри, вимірювальні прилади, вимірювальні перетворювачі, допоміжні засоби вимірювань, вимірювальні установки та вимірювальні системи, еталони.

^ Суб’єктами метрології є особи чи організації, які здійснюють управлінську діяльність щодо об’єктів і предметів метрології.

Точність вимірювань означає максимальну наближеність їх результатів до істинного значення вимірюваної величини.

Для забезпечення достатньої точності вимірювань використовують певні засоби метрології – сукупність засобів вимірювальної техніки і контролю, які використовуються для отримання інформації про різноманітні явища, об’єкти, процеси.

Метрологія виконує такі функції:

    • Науково-технічну функцію: вирішення наукових і технічних завдань, покликаних забезпечити створення сучасних засобів і методик вимірювань, оцінювання їх точності.

    • Теоретичну функцію: розроблення й удосконалення теоретичних основ метрології (теорії вимірювань, похибок, надійності засобів вимірювальної техніки та ін.).

    • Законодавчу функцію: розроблення законодавчих актів, правил, вимог і норм, які регламентують усі параметри здійснення вимірювань.

    • Прикладну функцію: передавання правильних значень одиниць від еталонів до робочих засобів вимірювальною техніки і мір, метрологічний контроль.


3. Фізичні величини як об’єкт вимірів.

Фізичною величиною називається одне з властивостей фізичного об'єкта (явища, процесу), що є загальним у якісному відношенні для багатьох фізичних об'єктів, відрізняючись при цьому кількісним значенням.

В метрології розрізняють істинне і дійсне значення фізичних величин.

Істинне значення фізичної величини – це значення, яке ідеально віддзеркалює властивості даного об’єкта як в кількісному, так і в якісному відношенні. Воно не залежить від засобів нашого пізнання і є тією абсолютною істиною, до якої ми прагнемо і хочемо записати її у вигляді числового значення.

Дійсне значення – це значення фізичної величини, знайдене експериментальним шляхом і настільки наближеного до істинного значення, що з певною метою може бути використане замість нього. Це значення змінюється залежно від необхідної точності вимірювань

Фізичні величини прийнято поділяти на основні і похідні.

^ Основні величини не залежать друг від друга, але вони можуть бути основою для встановлення зв'язків з іншими фізичними величинами, що називають похідними від них. Основним величинам відповідають основні одиниці вимірів, а похідним- похідні одиниці вимірів.


4. Одиниці фізичних величин. Міжнародна система одиниць фізичних величин.

Одиниця фізичної величини – фізична величина, значення якої рівне одиниці.

^ Система одиниць – це сукупність незалежних і похідних одиниць, які охоплюють всі або деякі частини вимірів, яка створена таким чином, що співвідношення між одиницями визначаються рівняннями залежності, за винятком відносин між одиницями вибраними незалежними.

Система одиниць складається із основних, похідних та додаткових, системних та позасистемних, кратних та часткових, розмірних та безрозмірних.

Сукупність основних і похідних одиниць називається системою одиниць фізичних величин.

Одиниці величин, які не належать ні до основних, ні до похідних, називають додатковими.

Одиниці фізичних величин, що задовольняють будь-якій системі одиниць, називають системними, а які не входять до жодної із систем – позасистемними (літр, калорія).

Одиниця, що в ціле число разів більша системної або позасистемної одиниці, називається кратною (1 км, хвилина). Одиниця, що в ціле число разів менша від системної, або позасистемної одиниці, називається частковою (міліметр).

Величина, в розмірності якої хоча б один показник розмірності відмінний від 0, називається розмірною величиною, в розмірності якої всі показники розмірності дорівнюють нулю – безрозмірною.

Міжнародна система одиниць фізичних величин СІ.

Генеральна конференція по мірах і вагам ГКМВ у 1954 визначила основні одиниці фізичних величин для міжнародного користування: метр, кілограм, секунда, ампер, градус Кельвіна.

У 1960 р. ГКМВ затвердила Міжнародну систему одиниць СІ, далі було прийнято ряд доповнень і змін, у результаті чого в системі стало 7 основних одиниць:

  1. Одиниця довжини – метр.

  2. Одиниця маси – кілограм.

  3. Одиниця часу – секунда.

  4. Одиниця сили електричного струму – ампер.

  5. Одиниця термодинамічної температури – кельвін. Допускається також застосування шкали Цельсія.

  6. Одиниця кількості речовини – моль.

  7. Одиниця сили світла – кандела.

Міжнародна система СІ вважається найбільш універсальною. Крім основних одиниць у системі СІ є додаткові одиниці (радіан), а також велика кількість похідних одиниць простору і часу, механічних величин, електричних і магнітних, теплових, світлових, акустичних величин, а також іонізуючих випромінювань.

Поряд із системою СІ застосовуються і внесистемні одиниці: тона, доба, метр, гектар і інші.


5. Види засобів вимірів.

Засоби виміру - технічні засоби, що мають нормовані погрішності і застосовуються для виміру фізичних величин.

До засобів вимірів відносять: міри, вимірювальні перетворювачі, вимірювальні прилади, вимірювальні установки і системи, вимірювальні приналежності.

Міра – засіб виміру, призначений для відтворення фізичних величин заданого розміру (гирі, кінцеві міри довжини). На практиці використовують однозначні і багатозначні міри, а також набори і магазини мір.

^ Однозначні міри відтворюють величини тільки одного розміру (гиря). Багатозначні міри відтворюють кілька розмірів фізичних величин. Наприклад, міліметрова лінійка дає можливість виразити довжину предмета в сантиметрах і міліметрах.

Набори і магазини являють собою об'єднання (сполучення) однозначних чи багатозначних мір для одержання можливості відтворення деяких проміжних чи сумарних значень величин.

До однозначних мір відносяться стандартні зразки і стандартні речовини.

При користуванні мірами варто враховувати номінальне і дійсне значення мір і її розряд. Номінальним називають значення міри, зазначене на ній. Дійсне значення міри зазначено в спеціальному свідченні як результат високоточного виміру з використанням офіційного еталона.

Різниця між номінальним і дійсним значенням міри називається похибкою.

^ Вимірювальний перетворювач – це засіб вимірів, що служить для перетворення сигналу вимірювальної інформації у форму, зручну для обробки чи збереження, а також передачі в устрій, що показує. Переутворену величину називають вхідною, а результат перетворення - вихідною величиною. Основною метрологічною характеристикою вимірювального перетворювача вважається співвідношення між вхідною і вихідною величинами, яке називаеться функцією перетворення.

Перетворювачі підрозділяються на первинні (безпосередньо сприймаючу вимірювану величину); передавальні, на виході яких величина здобуває форму, зручну для реєстрації чи передачі на відстань; проміжні, працюють в сполученні з первинними і не впливають на зміну роду фізичної величини.

^ Вимірювальні прилади – засоби виміру, що дозволяють одержувати вимірювальну інформацію у формі, зручної для сприйняття користувачем. Розрізняють прилади прямої дії і прилади порівняння.

^ Прилади прямої дії відображають вимірювальну величину на пристрої, що має відповідну градуіровку в одиницях цієї величини. Зміна роду фізичної величини при цьому не відбувається (амперметри, вольтметри, термометри).

^ Прилади порівняння призначаються для порівняння вимірюваних величин з величинами, значення яких відомі (вимір яскравості джерел випромінювання, тиску стиснутого повітря й ін.).

^ Вимірювальні установки і системи – сукупність засобів вимірів, об'єднаних по функціональній ознаці з допоміжними пристроями, для виміру однієї чи декількох фізичних величин об'єкту виміру. Звичайно такі системи автоматизовані і забезпечують введення інформації в систему, автоматизацію самого процесу виміру, обробку і відображення результатів вимірів для сприйняття їх користувачем (використовують при методі статичного контролю).

^ Вимірювальні приналежності – допоміжні засоби виміру величин. Вони необхідні для обчислення виправлень до результатів вимірів, якщо потрібен високий ступінь точності.

Засоби вимірів поділяють на 2 види – робочі засоби вимірів і еталони.

^ Робочі засоби вимірів застосовують для визначення параметрів (характеристик) технічних пристроїв, технологічних процесів, навколишнього середовища. Бувають лабораторними (для наукових досліджень), виробничими (для забезпечення і контролю заданих характеристик технологічних процесів), польовими (для літаків, автомобілів, судів).


  1   2   3   4   5   6   7

Схожі:

Л. М. Масюк Відповідальний за випуск С. О. Вірич iconІнноваційна діяльність
Відповідальний за випуск проректор з наукової роботи, кандидат хімічних наук, доцент В. В. Бугаєнко
Л. М. Масюк Відповідальний за випуск С. О. Вірич iconН. М. Обметиця Відповідальний за випуск
України: Рекомендаційний список/ Бібліотека. Інформаційно-бібліографічний відділ. Суми: СумДУ, 2007
Л. М. Масюк Відповідальний за випуск С. О. Вірич iconПолтавська державна аграрна академія
Відповідальний за випуск – голова методичної ради спеціальності ”Ветеринарна медицина” – Міланко О. О
Л. М. Масюк Відповідальний за випуск С. О. Вірич iconМетодичні вказівки з латинської мови для студентів 1-го курсу
Відповідальний за випуск Г.І. Литвиненко Декан гуманітарного факультету Л. П. Валенкевич
Л. М. Масюк Відповідальний за випуск С. О. Вірич iconДрукованих наукових праць викладачів університету
Відповідальний за випуск проректор з наукової роботи, кандидат хімічних наук, доцент В. В. Бугаєнко
Л. М. Масюк Відповідальний за випуск С. О. Вірич iconБібліографічний покажчик друкованих наукових праць викладачів
Відповідальний за випуск проректор з наукової роботи, кандидат хімічних наук, доцент В. В. Бугаєнко
Л. М. Масюк Відповідальний за випуск С. О. Вірич iconСумський державний педагогічний університет ім. А. С. Макаренка бібліотека
Відповідальний за випуск проректор з наукової роботи, доктор педагогічних наук, професор А. А. Сбруєва
Л. М. Масюк Відповідальний за випуск С. О. Вірич iconБібліографічний покажчик друкованих наукових праць викладачів університету
Відповідальний за випуск проректор з наукової роботи, кандидат хімічних наук, доцент В. В. Бугаєнко
Л. М. Масюк Відповідальний за випуск С. О. Вірич iconЮ. В. Галинська > І. О. Тимченко Відповідальний за випуск О. М. Теліженко
Навчальне доповнення щодо роботи з електронними таблицями “ms excеl” для розв’язання економічних задач
Л. М. Масюк Відповідальний за випуск С. О. Вірич iconО. В. Бондар Відповідальний за випуск
Енергетика у сучасному світі : рекомендаційний список. – Суми : Сумський державний університет. Бібліотека. Інформаційно-бібліографічний...
Додайте кнопку на своєму сайті:
Документи


База даних захищена авторським правом ©zavantag.com 2000-2013
При копіюванні матеріалу обов'язкове зазначення активного посилання відкритою для індексації.
звернутися до адміністрації
Документи