Полтавський національний технічний університет імені Юрія Кондратюка сучасна економічна наука: теорія І практика матеріали Всеукраїнської науково-практичної Інтернет-конференції icon

Полтавський національний технічний університет імені Юрія Кондратюка сучасна економічна наука: теорія І практика матеріали Всеукраїнської науково-практичної Інтернет-конференції




НазваПолтавський національний технічний університет імені Юрія Кондратюка сучасна економічна наука: теорія І практика матеріали Всеукраїнської науково-практичної Інтернет-конференції
Сторінка11/37
Дата17.11.2012
Розмір5.64 Mb.
ТипДокументи
1   ...   7   8   9   10   11   12   13   14   ...   37

УДК 336:330.34

О.С. Рибчак, к.е.н., викладач

Уманський національний університет садівництва

^ ФІНАНСОВІ АСПЕКТИ ФУНКЦІОНУВАННЯ ТІНЬОВОГО СЕКТОРУ ЕКОНОМІКИ


Поширення в Україні такого соціально-економічного явища, як тіньова економіка, а також обсяги продукції і фінансових ресурсів, які обертаються в цій сфері, являють собою суттєву перешкоду забезпеченню сталого розвитку економіки. Форми і види тіньової економіки, наслідки її дії та схеми реалізації постійно змінюються, пристосовуючись до нових умов діючого законодавства. А тому актуальним залишається вивчення питання технології здійснення відповідних тіньових операцій, виявлення недоліків у діючій системі управління фінансами, що дозволяють і спонукають до вчинення протиправних дій. Адже тільки на цій основі можна створити комплексний організаційно-економічний механізм подолання тіньової економіки.

З ідентифікацією реальних причин тінізації економіки безпосередньо пов’язується таке ключове поняття, як фінансовий механізми одержання тіньових прибутків. Найбільш поширеними серед них на сьогодні є: приховання прибутків від оподатковування; незаконні конвертаційні операції, переказ у готівку безготівкових коштів; тіньовий обмін валюти; нелегальний експорт капіталу, неповернення валютних коштів, які незаконно зберігаються за кордоном; протиправні фінансово-банківські операції і шахрайство з фінансовими ресурсами; нецільове використання бюджетних коштів; спекулятивні операції з цінними паперами; шахрайська діяльність страхових, інвестиційних компаній і комерційних банків та ін.

Основними чинниками, які зумовлюють збільшення тіньових операцій, можуть бути: недосконалість правового регулювання фінансової сфери; знецінення обігового капіталу в результаті інфляції; штучність курсу національної грошової одиниці і жорсткі грошово-кредитні відносини; фіскальний характер податкової політики; нерозвиненість фондового і страхового ринків; негативне зовнішньоторговельне сальдо і нелегальний переказ валютних коштів за кордон та ін.

Існує багато різноманітних методів оцінки тіньової економіки, за допомогою яких можна кількісно оцінити її загальнодержавні масштаби, зокрема: метод специфічних індикаторів; структурний метод; метод м’якого моделювання; експертний метод; змішані методи. Водночас, можливості оцінювання масштабів тіньової економіки досить обмежені через сам характер цього явища, яке орієнтоване на приховування від обліку, контролю і реєстрації. Внаслідок цього для оцінювання використовують також непрямі методи, точність результатів яких залежить від адекватності зроблених припущень.

Для вибору оптимального методу оцінки тіньової економіки необхідно оцінювати особливості здійснення тіньової діяльності в країні, виходячи з найбільш поширеної практики її здійснення на кожному конкретному проміжку часу.

Припустимо, що підприємства певної галузі чи виду економічної діяльності приймають рішення про використання певних ресурсів в офіційному чи тіньовому секторі і зрозуміло, що віддадуть перевагу тіньовій сфері, якщо це забезпечить більшу вигідність, ніж робота в офіційному секторі.

Сприятливе інституційне середовище, наявність сильних державних інституцій створюють переваги формальної діяльності над тіньовою і, як наслідок, знижують стимули до тіньової діяльності.

Також можна припустити, що рішення суб’єкта господарювання може залежати і від його економічного становища. У високоприбуткових виробництв, за інших рівних, стимулів працювати в тіні менше, оскільки у нього може бути більше можливостей, краще налагоджені зв'язки тощо. Таким чином, відхід у тіньовий сектор - вимушена стратегія виживання, реакція на нестабільність економічних умов.

Від того наскільки великим є підприємство залежить масштаб його тіньової активності. Невеликому підприємству легше здійснювати тіньові операції. Великі підприємства більш помітні, регулюючим органам їх легше контролювати, тіньові операції для них більш витратні, ніж для малих. Між тим, присутній і протилежний ефект: у великих підприємств може бути більше можливостей для тіньової діяльності і можуть бути краще налагоджені неофіційні господарські зв'язки.

Також можна припустити, що у державному секторі тіньова діяльність більш ускладнена порівняно з приватним сектором.

Як бачимо, тіньова економіка являє собою складне суспільно-економічне явище, пов’язане з незаконним привласненням особою або групою людей частини створеної вартості або частки майна через різні спотворення об’єктивної інформації про рух грошових коштів та матеріальних цінностей, спотворення даних первинного обліку для заплутування джерел походження доходу, а також через організацію та реалізацію методом лобіювання відповідних законодавчих норм і нормативів, схем корисливого перетікання капіталів, здійснення яких не підлягає під кримінальну відповідальність, але зумовлює матеріальні втрати державних або підприємницьких структур, або окремих громадян.

Детінізація сприятиме підвищенню дієздатності економічної політики держави, впровадженню довіри та зміцненню партнерства населення, бізнесу та держави. Для цього процес детінізації економіки має здійснюватися на засадах конверсії, тобто неруйнівного залучення тіньових капіталів та грошових коштів до легальної сфери економіки шляхом законодавчого врегулювання легалізації тіньових капіталів некримінального походження, відкриття останнім шляхів для легального інвестування на засадах амністії, запобігання відпливу капіталів за межі України. Комплексне застосування економічних, адміністративних та правових заходів дозволить значною мірою реалізувати завдання детінізації економіки.


УДК 330. 07

А. С. Старовірець, к.е.н., доцент,

О. В. Перцьова, О.В. Ромаш

Полтавський національний технічний університет

імені Юрія Кондратюка

^ АНТИКРИЗОВЕ УПРАВЛІННЯ ПІДПРИЄМСТВОМ В УМОВАХ ГЛОБАЛІЗАЦІЇ


Для здійснення ефективного управління підприємством в умовах глобалізації, перш за все потрібно відмовитись від застарілих і давно неперспективних умов ведення підприємницької діяльності, розглянути проблеми ринкового господарства, постійно корегувати основні елементи та функціональні підсистеми підприємства, акцентувати увагу на несприятливий вплив зовнішнього оточення. Адже, будь-яка організація являє собою соціально-економічну систему, яку можна описати тільки визначивши характер її взаємовідносин із зовнішнім середовищем, внутрішніми взаємозв’язками структурованих підрозділів і, нарешті, систему взаємин кожного індивіда з організацією.

Пошук у нестабільному зовнішньому середовищі шляхів забезпечення життєздатності підприємств, що опинилися в кризовій ситуації, та прийняття рішень по виходу з кризи отримало назву “антикризове управління ”[1].

В економічній літературі та наукових працях подано чимало визначень антикризового управління, в яких є багато спільного, та є і відмінності.

Антикризове управління - це управління, яке спрямовано на передбачення небезпеки кризи, аналіз її симптомів і усунення загроз появи кризових ситуацій, а в разі їх появи - аналіз і прийняття швидких заходів ліквідаційного характеру з найменшими втратами та негативними наслідками. Велике значення при цьому має використання факторів кризи для наступного розвитку підприємства [2].

Поняття “антикризове управління ” можна розглядати в найширшому розумінні і визначити його, як планування і здійснення заходів щодо збереження базових змінних величин внутрішнього середовища господарюючого суб’єкта [4].

Враховуючи вище викладене можна сказати, що антикризове управління підприємством слід розглядати в двох аспектах:

- по-перше - це комплекс профілактичних заходів, спрямованих на попередження фінансової кризи: системний аналіз сильних та слабких сторін підприємства, оцінка ймовірності банкрутства, управління ризиками (виявлення, оцінка та нейтралізація), впровадження системи попереджувальних заходів;

- по-друге - це система управління фінансами, спрямована на виведення підприємства з кризи, в тому числі шляхом проведення санації чи реструктуризації суб’єкта господарювання.

Отже, антикризове управління - це певним чином організований вид менеджменту, який націлений на запобігання ендогенного та екзогенного негативних впливів на підприємство, з метою подолання ознак кризового стану підприємства протягом всього його періоду функціонування, за допомогою добре налагоджених економічних, нормативно-правових та методологічних механізмів.

Зміст антикризового управління підприємств АПК полягає у створенні саморегулюючої системи менеджменту підприємства, що направлена не лише на усунення та ліквідацію негативних наслідків управління підприємством в умовах глобальної кризи, а й на відновлення його здатності до самофінансування [5].

Незначні кризи навіть необхідні для підприємства тому, що вони змінюють тенденції життєдіяльності системи, тобто порушують її стійкість, радикальним чином її оновлюючи. Такі кризи зміцнюють підприємство та підвищують кваліфікаційний рівень персоналу з антикризового управління.

Література

1. Коваленко О. В. Антикризове управління - запорука стабільності роботи підприємства / О.В. Коваленко // Вісник Хмельницького національного університету - 2011 - № 2 - С.65-68.

2. Василенко В.О. Антикризове управління підприємством / О.В. Василенко // навч. посібник. - К. : Центр навчальної літератури, 2005. - 504 с.

3. Лігоненко Л.О. Антикризове управління підприємством / Л.О. Лігоненко, М.В. Тарасюк, О.О. Хіленко // навч. посібник. - К. : Київ. нац. торг.-екон. ун-т, 2005. - 377 с.

4. Ларионов И.К. Антикризисное управление / И.К. Ларионов // учеб. пособие. - М.: Дашков и Ко, 2001. - 472 с.

5. Альтман Г.Х. Звездные часы лидерства: лучшие стратегии управления в мировой истории - М.: ДИС, 2000. - 346 с.


УДК 338.33:339.137.2:631.11

О.В. Сівоха, аспірант

Уманський національний університет садівництва

^ ДИВЕРСИФІКАЦІЯ ЯК ДЖЕРЕЛО ФОРМУВАННЯ КОНКУРЕНТНИХ ПЕРЕВАГ СІЛЬСЬКОГОСПОДАРСЬКОГО ПІДПРИЄМСТВА


В умовах глобалізації світової економіки постає важливим питання створення передумов ефективного застосування методів впливу на діяльність підприємств різних галузей господарства. Застосування методу диверсифікації – є одним з важливих та вагомих факторів стимулювання економіки підприємства.

Метою формування конкурентних переваг на підприємстві є утримання конкурентного положення на ринку, осягнення нових кордонів діяльності як територіальних, так і відносно економічних вигід.

Конкурентні переваги – це наявність у підприємства певних ресурсів, властивостей, які роблять його більш конкурентоспроможним в порівнянні з іншими підприємствами, що функціонують або можуть функціонувати в тій самій сфері.

Щоб бути конкурентоздатним на ринку, підприємство повинно володіти унікальними конкурентними перевагами. Це так звані переваги стратегічного рівня. Завдяки перевагам у наявних ресурсах чи перевагам, що забезпечують операційну ефективність можна досягти лише тимчасового результату, в сучасних умовах цього не достатньо.

Диверсифікація – це один із видів економічного проце­су, який проводиться підприємствами – суб’єктами господарювання. Процес прийняття управлінських рішень щодо реалізації проекту диверси­фікації досить глибоко досліджений у теорії управління. Однак, він має свою спе­цифіку, яка зазначає диверсифікацію як об’єкт управління.

Як і кожний з економічних процесів, що здійснюється суб’єктами господарювання, процес диверсифікації має певну цільову спрямованість. До варіантів цільової спрямованості можна віднести підвищення ефективності від резуль­татів господарсько-фінансової діяльності, отримання економічної вигоди.

Так вченими Ващєнко Н.В., Стецура Л.Г. поняття «диверсифікація» визначається як безперервний економічний процес розвитку декількох не пов’язаних або обслуговуючих виробництв, розробки нових видів товарів, робіт, послуг, які здійснюються суб’єктом господарювання для реалізації визначених ним економічних інтересів у конкретних ринкових умовах під впливом економічного регулювання органів управління держави.

Конкурентна перевага є «зовнішньою», якщо вона базується на відмінних якостях товару, що утворюють цінність для споживача або за рахунок зниження витрат, або за рахунок підвищення ефективності. Стратегія зовнішньої конкурентної переваги - це стратегія диференціації, що спирається на маркетингове «ноу-хау» фірми, її переваги у вивченні попиту споживачів. Конкурентна перевага є «внутрішньою», якщо вона базується на перевагах фірми в частині витрат виробництва та обігу, менеджменті, нижчій собівартості порівняно з конкурентами; тобто це наслідок вищої продуктивності.

Стратегія, що базується на внутрішній конкурентній перевазі, це стратегія домінування за витратами, що ґрунтується на організаційному і виробничому ноу-хау фірми.

Враховуючи вищезазначене, можемо припустити, що диверсифікація може призвести до формування внутрішньої конкурентної переваги. Тобто результат, який отримується підприємством після реалізації диверсифікаційних заходів формує перевагу підприємства на ринку відносно підприємств-аналогів.

Проте не можемо залишити без уваги й недоліки, які спричиняє диверсифікація діяльності підприємства. А саме, головна небезпека диверсифікації пов’язана з «розпиленням сил», а також з проблемами управління диверсифікованими підприємствами.. Тому рішення про застосування її має бути добре виваженим та чітко прорахованим управлінцями даного підприємства. Також «фактор часу є дуже важливим в процесі оцінки конкурентоспроможності, бо конкурентоспроможність має не статичний характер, а динамічний». Вона не може бути сталою протягом тривалого періоду, та потребує постійного оновлення та дослідження. Лише в такому випадку підприємство може займати лідируючі позиції на ринку.

Література

1.Ващєнко Н.В., Стецура Л.Г. Сутність диверсифікації як економічного процесу/ Ващєнко Н.В., Стецура Л.Г. // Режим доступу: nauka.kushnir.mk.ua

2.Романенкова Ю.С. Сутність конкурентних переваг підприємства/ Романенкова Ю.С. // Режим доступу: http://www.rusnauka.com

3. Романенкова Ю.С. Особливості поняття міжнародної конкурентоспроможності підприємства [Електронний ресурс] / Романенкова Ю.С. // Режим доступу: http://www.rusnauka.com


УДК 330.4:215.2

Д.В. Рудюк, С.Ю. Білоцерківець

Полтавський національний технічний університет

імені Юрія Кондратюка

^ ЕФЕКТИВНІСТЬ В СІЛЬСЬКОМУ ГОСПОДАРСТВІ


Сільське господарство — одна з найважливіших галузей матеріального виробництва, в якій створюються матеріальні блага рослинного і тваринного походження для забезпечення населення продуктами харчування, а промисловості — сировиною. Останніми роками ми були спостерігачами процесу спаду сільського господарства нашої країни, що призвело до серйозних диспропорцій в економіці й виробничому процесі всієї країни. Тому нагальною є потреба реформування та вдосконалення сільського господарства України.

У сучасному сільському господарстві землю з року в рік орють і удобрюють, застосовуючи важкі машини. Земля при цьому обідняється з кожним днем, а смак і живильна цінність продуктів, вирощених на таких полях, погіршується на половину. Крім того, в економічному аспекті інтенсивне сільське господарство не є рентабельним. Воно потребує набагато більших витратат енергії і ресурсів, чим само виробляє, тому виживає лише завдяки субвенціям держави та податковими пільгам. Ми пропонуємо розглянути цю проблему ширше і застосувати нові методи організації виробництва в сільському господарстві.

Пермакультура (або працюй не важче, а розумніше) - є принципом створення людських поселень і сільськогосподарських систем, заснованих на знанні екології та законів природи. Принципи пермакультури фокусуються на розумному проектуванні маломасштабних інтенсивних систем, які є ефективними за вкладеною в них працею та використовують біологічні ресурси замість викопного пального. Заснована в сімдесятих роках минулого сторіччя австралійцями Біллом Моллісоном і Девідом Холмгейном, пермакультура поширилася по всьому світу і отримала визнання, показавши свою ефективність в різних кліматичних умовах і сферах діяльності.

Найбільшого використання принципи пермакультури отримали в органічному землеробстві - вирощуванні здорової їжі без хімікатів та шкоди для природи і людей. Враховуючи обмеженість земельних ресурсів на нашій планеті ми повинні обмежити черезмірному і інтенсивному їх використанні. Оскільки земельні ресурси не безрозмірні, тому й апетити наші також не можуть бути безмежними.

Отже застосування пермокультири у сучасному сільському господарстві позитивно відобразиться на житті населення. Ця система господарювання є ефективним способом отримання натуральних продуктів харчування, бо пермокультура дуже тісно пов’язана з екологією.


УДК 330.112

Т.І. Ткаліч, к.е.н., доцент

Миколаївський національний університет

імені В.О.Сухомлинського

^ РОЛЬ ДЕРЖАВНОГО РЕГУЛЮВАННЯ ЕКОНОМІКИ В УМОВАХ ГЛОБАЛІЗАЦІЇ СВІТОВОГО ГОСПОДАРСТВА


Глобалізація світового господарства – категорія, що увійшла до широкого обігу в науці наприкінці 80-х – початку 90-х минулого сторіччя, коли після публікації книги «Світ без кордонів» (1990р.) К. Оме, почала використовуватися для визначення якісно нових рис та характеристик розвитку світового господарства.

Виходячи з того, що «економічна система – діюча в країні сукупність принципів, правил, законодавчо закріплених норм, що історично виникли або встановлені та визначають форму і зміст основних економічних відносин, які виникають у процесі виробництва, розподілу, обміну та споживанню економічного продукту» [1], можна констатувати, що в умовах глобалізації суттєво змінюється система регулювання світового господарства: відбувається перехід від ієрархічної структури інститутів управління, коли найбільш важлива для життєдіяльності суспільства економічна, політична та соціальна активність індивідів та компаній здійснювалася на національному рівні – рівні держави, до глобального.

Аналіз теорій розвитку світових систем доводить, що не існує єдності поглядів на подальший розвиток сучасних економічних систем. Однією з розбіжностей є погляд на роль держави в економічному житті. Ф. Фукуяма, К.Оме, Б.Баді та ін. вважають, що «економічний націоналізм» окремих держав, який розуміють як політику, що проводиться в інтересах даної країни, її населення, суб’єктів господарювання, розташованих на її території, не має сенсу. За думкою Д.Маршала «на наших очах світовий порядок, який характеризувався пануванням конкуруючих один з одним «національних капіталізмів», уходить у минуле, а на його місце приходить інший порядок, який створює транснаціональний капіталізм, глобальний за своєю суттю та за масштабами свого впливу» [2].

Однак більшість транснаціональних корпорацій є фактично глобальними за характером своєї виробничої діяльності та власністю, однак вони залишаються національними за формою управління цією власністю, мають певний національний центр тяжіння. Центральні офіси розміщуються у певних країнах, що означає зосередженість значних матеріальних, фінансових, організаційних та інших видів ресурсів в межах певної країни. Саме ці держави регулюють діяльність ТНК та впливають на розвиток світового господарства.

Частина західних економістів вважає, що компетентна, виважена політика державного інтервенціоналізму в умовах підвищеної нестабільності у світі та посилення конкуренції на глобальних ринках - важливий критерій успіху для багатьох економік[3].

Світовий досвід свідчить, що сучасна держава регулярно здійснює втручання у господарське життя: по-перше, для забезпечення максимальної конкурентоздатності національної економіки в порівнянні з іншими; по-друге, з метою розв’язання соціальних проблем, зменшення соціальної диференціації населення.

Згідно дослідженню Global Wealth Report, опублікованому банком Credit Suisse, співробітники якого визначають добробут суспільства як ринкову вартість фінансових та не фінансових активів людини за вилученням його боргів, констатували у жовтні поточного року, що сумарний добробут мешканців Землі за рік зменшився на 5,2% або 12,3триліони дол.. Згідно даної оцінки, «гранично» заможні держави – це держави, де кожний мешканець «коштує» від 5 000 до 25 000 тис. дол.. До таких на нашому континенті відносяться Росія, країни Центральної та Східної Європи, Середньої Азії, Монголія та Китай. У звіті Global Wealth Report детальні дані про рівень добробуту українців відсутній. За проханням Forbes.ua Credit Suisse надав дані про рівень добробуту в усіх країнах світу: на середину 2012 року статок дорослого українця у середньому дорівнювався 3 251 дол. – майже так, як у мешканців Нікарагуа та Гайани. Мешканці Ботсвани, Екваторіальної Гвінеї, Намібії та Свазіленду заможніші від українців[4].

Історія свідчить, що ринок, конкуренція витісняють слабких учасників на периферійні позиції та сприяють їх залежності від сильних гравців. Це саме стосується і конкуренції на глобальному ринку. Ринкові сили самі по собі навряд чи здатні серйозно змінити стан країни у світовому господарстві, особливо, якщо цей стан несприятливий, якщо дана країна не є країною-лідером. В даній ситуації не обійтися без державного регулювання та формування структури і спрямованості світогосподарських зв’язків даної економіки.

Проведені дослідження свідчать, що перед національним рівнем організації суспільного життя країн постсоціалістичного простору постають задачі визначення стратегії та управління залучення економіки до процесів глобалізації, адаптації господарства країни до світових тенденцій, нейтралізації негативних наслідків та хеджування ризиків, пов’язаних з впливом глобалізації на країну, організації успішного представництва підприємницьких структур на світових ринках.

Література

1.Райзберг Б.А., Лозовский Л.Ш., Стародубцева Е.Б. Современный экономический словар / Райзберг Б.А., Лозовский Л.Ш., Стародубцева Е.Б., М.: ИНФРА – М, 1997. - С.394

2.Marchall D.Understanding Late-twentieth CenturyCapitalism: Reassessing the globalization Theme // Government and Opposition. Vol. 31. № 2. Р.195.

3.La Porta R., Lopez – de –Silanes F.,Shleifer A., Vishny R. The Quality of Government // NBER, Working Paper № 6727, Cambridg, 1998. P.7, 37.

4.Украинцы оказались беднее жителей Ботсваны и Свазиленда.  – Режим  доступу:  http://news.mail.ru/inworld/ukraina/global/112/ society /10576204/ ?frommail=1

1   ...   7   8   9   10   11   12   13   14   ...   37

Схожі:

Полтавський національний технічний університет імені Юрія Кондратюка сучасна економічна наука: теорія І практика матеріали Всеукраїнської науково-практичної Інтернет-конференції iconПолтавський національний технічний університет імені Юрія Кондратюка електромеханічний факультет вас вітає провідний вищий навчальний заклад центрального регіону України Полтавський національний технічний університет імені Юрія Кондратюка
move to 928-10859
Полтавський національний технічний університет імені Юрія Кондратюка сучасна економічна наука: теорія І практика матеріали Всеукраїнської науково-практичної Інтернет-конференції iconПолтавський національний технічний університет імені Юрія Кондратюка Полтавський національний технічний університет імені Юрія Кондратюка
Онищенко Володимир Олександрович завідувач кафедри фінансів, банківської справи та державного управління, д е н., професор, ректор,...
Полтавський національний технічний університет імені Юрія Кондратюка сучасна економічна наука: теорія І практика матеріали Всеукраїнської науково-практичної Інтернет-конференції iconЗаявка на участь у роботі іі-ї міжвузівської науково-практичної конференції «Інформаційно-аналітичне забезпечення стратегій інноваційного розвитку»
Полтава, проспект Першотравневий, 24, Полтавський національний технічний університет імені Юрія Кондратюка
Полтавський національний технічний університет імені Юрія Кондратюка сучасна економічна наука: теорія І практика матеріали Всеукраїнської науково-практичної Інтернет-конференції iconУкраїна міністерство освіти І науки, молоді та спорту україни полтавський національний технічний університет імені юрія кондратюка
України від 18. 11. 2011 року №1324 «Про проведення Всеукраїнської студентської олімпіади у 2011/2012 навчальному році» Полтавський...
Полтавський національний технічний університет імені Юрія Кондратюка сучасна економічна наука: теорія І практика матеріали Всеукраїнської науково-практичної Інтернет-конференції iconМіністерство освіти І науки, молоді та спорту України Полтавський національний технічний університет імені Юрія Кондратюка Кафедра залізобетонних І кам’яних конструкцій та опору матеріалів інформаційне повідомлення ІІ етап Всеукраїнської олімпіади з опору матеріалів Полтава,
України від 23 січня 2013 року №46 “Про проведення Всеукраїнської студентської олімпіади у 2012/2013 навчальному році” базовим вищим...
Полтавський національний технічний університет імені Юрія Кондратюка сучасна економічна наука: теорія І практика матеріали Всеукраїнської науково-практичної Інтернет-конференції iconОбсяг державного замовлення на підготовку фахівців з вищою освітою у 2012 році Код 250 Назва : Полтавський національний технічний університет імені Юрія Кондратюка Набір 2012 року на окр магістр
Код 250 Назва : Полтавський національний технічний університет імені Юрія Кондратюка
Полтавський національний технічний університет імені Юрія Кондратюка сучасна економічна наука: теорія І практика матеріали Всеукраїнської науково-практичної Інтернет-конференції iconОбсяг державного замовлення на підготовку фахівців з вищою освітою у 2012 році Код 250 Назва : Полтавський національний технічний університет імені Юрія Кондратюка Набір 2012 року на окр бакалавр
Код 250 Назва : Полтавський національний технічний університет імені Юрія Кондратюка
Полтавський національний технічний університет імені Юрія Кондратюка сучасна економічна наука: теорія І практика матеріали Всеукраїнської науково-практичної Інтернет-конференції iconОбсяг державного замовлення на підготовку фахівців з вищою освітою у 2012 році Код 250 Назва : Полтавський національний технічний університет імені Юрія Кондратюка Набір 2012 року на окр спеціаліст
Код 250 Назва : Полтавський національний технічний університет імені Юрія Кондратюка
Полтавський національний технічний університет імені Юрія Кондратюка сучасна економічна наука: теорія І практика матеріали Всеукраїнської науково-практичної Інтернет-конференції iconПолтавський національний технічний університет імені Юрія Кондратюка електромеханічний факультет вас вітає провідний вищий навчальний заклад центрального регіону України Полтавський національний технічний університет імені Юрія Кондратюка
Наш навчальний заклад створений 18 серпня 1930 року як інститут інженерів сільськогосподарського будівництва. У 1961 році він перетворився...
Полтавський національний технічний університет імені Юрія Кондратюка сучасна економічна наука: теорія І практика матеріали Всеукраїнської науково-практичної Інтернет-конференції iconІмені юрія кондратюка
України від 18 листопада 2011 року №1324 "Про проведення Всеукраїнської студентської олімпіади у 2011/2012 навчальному році" базовим...
Додайте кнопку на своєму сайті:
Документи


База даних захищена авторським правом ©zavantag.com 2000-2013
При копіюванні матеріалу обов'язкове зазначення активного посилання відкритою для індексації.
звернутися до адміністрації
Документи