Полтавський національний технічний університет імені Юрія Кондратюка сучасна економічна наука: теорія І практика матеріали Всеукраїнської науково-практичної Інтернет-конференції icon

Полтавський національний технічний університет імені Юрія Кондратюка сучасна економічна наука: теорія І практика матеріали Всеукраїнської науково-практичної Інтернет-конференції




НазваПолтавський національний технічний університет імені Юрія Кондратюка сучасна економічна наука: теорія І практика матеріали Всеукраїнської науково-практичної Інтернет-конференції
Сторінка4/37
Дата17.11.2012
Розмір5.64 Mb.
ТипДокументи
1   2   3   4   5   6   7   8   9   ...   37

UDC  339.1:339.9

J.S.Klisinski  Ph.D. Associate Professor

University of Bielsko

^ MARKETING – EKONOMIC  ASPECTS   EUROPEAN FOOTBALL  CHAMPIONSHIP  – UEFA EURO 2012


Five years before the championship joint offer of Poland and Ukraine had wan with absolute majority of the votes.  Through infrastructure modernization, excellent organization of the tournaments, image actions, and social activity we  achieved the effect of the image change of our countries in Europe and in the world. UEFA granted the status of the host city for EURO 2012 to four cities in Poland: Gdansk Warsaw, Poznan and Wroclaw, and to four cities in Ukraine: Lviv, Kharkiv, Kyiv and Donieck. Both, in Poland as well as in Ukraine  big cities with own airports, higher category hotels, and with good road and train systems.  These cities have the population of at least several hundred thousand residents: Kiev 2 765 531, Warsaw 1 716 855, Kharkiv 1 420 000, Donetsk 981 017,  Lviv 765 668, Wroclaw  632 146, Poznan 552 735 and Gdansk 456 874 residents. Standing and prestige which is associated with European Football Championship guaranteed, that the event was reported by most of the world media which  undoubtedly contributed to  creating a positive image of Poland. Together we create the future”, this is the slogan (motto) of Euro 2012. One hundred people from each country  received an honorary title of the Fiend of UEFA EURO 2012.  Half of them was selected from famous and well known people by the local organizing committees. 

Main economic impulse connected with the organization of European Championship was the acceleration of investments in transport infrastructure       ( roads, railroads, city transport and airports) and also construction of stadiums and accommodation centers. Poland and Ukraine spend more then 30 billion euro.(Poland-25,3 billion euro, Ukraine 10,5 billion euro) The stadium in Donieck was completed as the first one.  New facility in Donieck was built by the owner of the local football team Shachtar Donieck – Rinat Achmatow.  It was officially opened in August of 2009.  In Charkov a modernized stadium of the club Metalist was opened on he 5th of December 2009.  A unique construction solutions for holding the roof were used, and because of this the facility got its nick name “Spider’s Arena”. The next completed facility was the stadium in Poznan.  Poznan Stadium was the first opened Polish arena Euro 2012 . Official opening took place on the 20 of September 2010.    Euro 2012 was the great transportation challenge for host countries.  Poland and Ukraine must guarantee the fans an easy transportation between the cities, in which the games will take place as well as within the city.  Responsible for this are transport and airport coordinators.

Their task was the supervision all activities connected with the construction and reconstruction of roads, highways, train stations, railroads and airports, from the design until the moment of  issuance of use (exploitation) permit. Championships taking place in Poland and in Ukraine was the record braking when it comes to the distance between the stadiums – on the average this was 900 kilometers.  Thanks to EURO 2012 the modernization of the infrastructure in our countrys  was accelerated by about 3 years. Main economic impulse connected with the organization of European Championship is the acceleration of investments in transport infrastructure ( roads, railroads, city transport and airports) and also construction of stadiums and accommodation centers.  Direct consequences of accelerated investments was an earlier achievement of higher economic potential.

Good organization of UEFA EURO 2012  resulted in increased revenues from foreign tourism in 2012 as well as in the following years. Expansion of the hotel and cultural-recreational base and strengthening of Poland’s and Ukraine’s  image as country friendly and attractive for foreign tourists. We l witness the growth of Poland’s and Ukraine’s attractiveness for foreign tourism. Information about Poland’s and Ukraine’s tourist attractiveness was passed on through three channels.  First, through own experiences of sports fans coming to Poland and Ukraine who thanks to their visit in our countrys can  reevaluate their image about its tourist attractiveness and influence heir decision to come back for typically recreational purposes.  Secondly, through television transmission with the high viewing rate, which effectively created, can be much more efficient than typical marketing campaign with the goal of improving countrie’s image.  Thirdly, the improvement of Poland’s and Ukraine’s  image can be done through, so called, whisper marketing that is the exchange of information between fans who came to Poland and their friends who remained at home, and who would want to know how was their friends visit to our countrys.  Efficient use, of above mentioned, transmission channels  together with the emphasis of organizers on the change of negative stereotypes regarding Poland and the creation  of our country’s image attractive for tourists can contribute to  significant increase of foreign

tourists vacation visits and though this, elimination of so called “Barcelona effect”.  This will be supported by the growth of the tourist base (infrastructure) and increased  expenditure for transportation infrastructure stimulated by the organization of the European Championship.  Improvement of the infrastructure will make it easier for the foreign tourists to reach, quickly and comfortably, chosen places, and this will encourage  other foreign tourists to come to Poland and Ukraine. 


УДК 330.322.1:330.341.1

О.М. Шевченко, к.е.н., доцент

Полтавський національний технічний університет

імені Юрія Кондратюка

^ ВЕНЧУРНІ ФОНДИ – ВАЖЛИВА ОРГАНІЗАЦІЙНА ФОРМА ІННОВАЦІЙНОГО РОЗВИТКУ


Проголошений Україною курс на інтеграцію у європейські структури потребує, перш за все, формування сучасної високорозвинутої економіки, заснованої на новітніх досягненнях науки, техніки, технології, інформації тощо. Реалізація зазначеної мети потребує залучення значних інвестиційних ресурсів, пошук джерел яких є одним з головних напрямів як наукових досліджень, так і господарської практики. Вивчення та аналіз досвіду економічно розвинутих країн свідчить, що одним з важливих механізмів активізації інноваційної діяльності в умовах ринкового господарювання є розширення обсягів венчурних інвестицій та формування системи венчурного інвестування в рамках національної інноваційної моделі розвитку економіки. Інструментом реалізації інноваційної моделі розвитку є національна інноваційна система. Однією зі складових національної інноваційної системи, що виконує функції підтримки розвитку новаторських технологічних компаній виступають інститути венчурного інвестування – венчурні фонди.

Венчурний фонд, як свідчать дослідження, являє собою грошові кошти, які акумульовані на банківському рахунку фінансового посередника або самого венчурного підприємства шляхом здійснення внесків його учасниками, і використовуються на фінансування венчурного проекту. Головним завданням венчурного фонду є забезпечення здійснення інновацій, які потребують значних інвестицій.

Традиційними джерелами формування венчурних фондів є вільні капітали приватних інвесторів, інвестиційних інститутів, страхових компаній, урядових агентств і міжнародних організацій. У різних країнах відмінності в структурі джерел венчурного капіталу є наслідком особливостей законодавства і норм існуючих у фінансовій сфері. У США – це, насамперед, пенсійні фонди, промислові і торгові корпорації, страхові компанії, закордонні інвестори. Особливу роль у венчурному бізнесі США відіграють приватні особи, які володіють вільним капіталом («бізнес-ангели»).

У країнах Західної Європи список учасників венчурних фондів ширше. Його доповнюють державні установи, комерційні та клірингові банки, університети та інші джерела. Характерною особливістю країн Західної Європи в порівнянні з США є більш висока питома вага банківських структур у формуванні венчурного капіталу. Наприклад, у Німеччині на частку банків припадає більше половини всього працюючого в країні ризикового капіталу.

В Україні процес формування венчурного капіталу розпочався в 1992 році, коли було засновано перший вітчизняний фонд венчурного капіталу «Україна», в основному, за підтримки міжнародних фінансових організацій. Венчурні фонди, які утворювалися вже за рахунок вітчизняного капіталу, почали формуватися після прийняття закону України «Про інститути спільного інвестування» (2001 р.) [1]. Динаміка показників інститутів спільного інвестування (ІСІ) та венчурних фондів (ВФ) наведена у таблиці 1 [2].

Таблиця 1

Динаміка показників інститутів спільного інвестування та венчурних фондів в 2007-2011 рр.

Рік

Загальна кількість ІСІ, од.

Кількість венчурних фондів, од.

Питома вага ВФ в загальній кількості ІСІ, %

Чисті активи, ІСІ, млрд. грн.

Чисті активи, венчурних фондів, млрд. грн.

Питома вага чистих активів ВФ у ІСІ, %

2007

577

457

79,20

40,78

36,45

89,38

2008

888

681

76,68

63,26

58,69

92,78

2009

985

740

75,13

82,54

76,03

92,11

2010

1095

827

75,52

108,13

99,23

91,78

2011

1125

867

77,06

126,79

116,90

92,20


Данні таблиці свідчать, що за останні п’ять років (2007 - 2011 рр.) кількість венчурних фондів зросла на 52% з 457 до 867. Розмір активів за цей період збільшився в 3,2 рази з 36,4 млрд. грн. до 116,9 млрд. грн. Протягом зазначеного періоду частка чистих активів венчурних фондів практично не змінюється і складає 92% усього ринку інститутів спільного інвестування. Прискорене зростання кількості венчурних фондів призвело до різкої зміни їх питомої ваги в загальній кількості інвестиційних фондів –75-79%. Кількість венчурних фондів більше, ніж у 3,3 рази перевищує загальну кількість інвестиційних фондів у 2011 році.

Однак, в Україні збільшення капіталізації венчурних фондів поки що не приводить до адекватного зростання інвестиційних потоків в інноваційні сектори економіки. Головною проблемою є те, що українські венчурні фонди не виконують свого головного призначення – залучення коштів на розвиток інновацій. У вітчизняних реаліях венчурні фонди зазвичай використовують з метою легальної оптимізації оподаткування. Крім того, спеціалізація венчурних фондів на інвестиціях в новостворені інноваційні компанії в Україні зустрічається досить рідко. Основними одержувачами інвестицій венчурних фондів залишаються компанії сфер нерухомості та будівництва (понад 50%), торгівлі, готельного і туристичного бізнесу, переробки сільськогосподарської продукції, страхування, інформатизація тощо.

На відміну від вітчизняних венчурних фондів, в розвинутих країнах світу венчурний капітал інвестують в інноваційну діяльність підприємств. У США та країнах Європейського Союзу головними об’єктами венчурних інвестицій є під­приємства таких галузей, як біотехнологія, програмне забезпечення, телекомунікації, виробництво медичного обладнання. Наприклад, частка венчурних інвестицій у чисті технології в усьому світі збільшується досить швидко з 1,6% від обсягу всіх інвестицій в 2003 р. до 11% в 2008 році. Лідером за обсягом венчурних інвестицій у чисті технології є США. Так, у 2009 р. їх обсяг становив 3,5 млрд. дол. США [3].

Отже, як свідчать дослідження, на відміну від економічно розвинутих країн, український венчурний капітал практично не орієнтується на інноваційні проекти. Для нього більш привабливим є вкладання інвестиційних коштів середнього рівня ризику – використання операцій з фінансовими активами та нерухомістю. Подальший розвиток та забезпечення ефективного функціонування венчурного капіталу в Україні потребують рефор­мування національного законодавства щодо венчурних фондів у контексті збільшення інвестування в інноваційному напрямку.

Література

1. Закон України «Про інститути спільного інвестування (корпоративні та пайові інвестиційні фонди)». – [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://zakon.rada.gov.ua

2. Українська асоціація інвестиційного бізнесу. Річна аналітика УАІБ – [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://www.uaib.com.ua/ analituaib.html

3. Global trends in venture capital 2009 global report. [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://www.nvca.org/index.php?option=com_docman&task=doc_ download&gid= 458&ItemId=93


УДК 330.341.1.

О.І. Вікарчук, к.е.н., доцент,

Житомирський державний університет

імені Івана Франка

^ ІННОВАЦІЙНИЙ РОЗВИТОК ЕКОНОМІКИ В УМОВАХ ГЛОБАЛІЗАЦІЇ


В умовах глобалізації національний економічний інтерес відображає піраміду суспільних потреб ставлення нації до економіки як засобу розвитку, самозбереження і безпеки країни. Глобалізм – це система нового світоустрою, побудована на інтернаціоналізації виробництва та інтеграції економік, їх взаємозалежність.

Перехід до інноваційної моделі розвитку економіки – найхарактерніша прикмета сучасного етапу в розвинутих країнах. Реалізація економічних цілей суспільства пов'язана з інноваційним типом розвитку, в основі якого закладений безперервний і цілеспрямований процес пошуку, підготовки та реалізації нововведень, які дають змогу не тільки підвищити ефективність функціонування суспільного виробництва, а принципово змінити способи його розвитку.

Інновації, особливо у промисловості, – суттєвий елемент підвищення ефективності економіки. Промислова інновація починається з ідеї і проходить фази дослідження, розробки та створення нових зразків продукції, технологій чи послуг та їх комерціалізацію.

Завдяки інноваціям стають життєздатними малі і середні підприємства. Часто вони притягають до себе «розсіяні» підприємницькі таланти і залучають висококваліфіковану робочу силу, яка забезпечує випуск продукції поліпшеної якості, творчий характер і ефективність роботи таких підприємств.

Активна реалізація інноваційних процесів – спосіб повернення до життя традиційних видів економічної діяльності. Він полягає в повторному вливанні в них рушійних сил, здатних забезпечити конкурентоспроможність і створити нові робочі місця за допомогою цілеспрямованого розвитку всієї технологічної бази. Тут використовують цілу низку технологій. Це не тільки електроніка, інформаційні технології, засоби гнучкої автоматизації, нові технології одержання, переробки й обробки матеріалів, способи і засоби економії енергії, а також тип організації, що краще реагує на потреби виробничого процесу і ринку, сприяє зменшенню витрат і усуненню «вузьких» місць.

Нині важливу роль у визначенні спрямованості дослідницької й інноваційної діяльності відіграє ринок. Тому потрібно здійснювати ретельне, постійне оцінювання потреб ринку, виявляти способи їх задоволення. Аналіз і врахування потреб ринку означають зміну акценту випуску стандартної продукції від кількісної до якісної сторони, позначеної високим рівнем диверсифікованості. Тож щоразу більшу увагу слід приділяти ринку на етапі конструювання і виробництва продукції, що є не тільки спонукальною причиною проведення досліджень та інноваційної діяльності, а й визначальною метою її реалізації.

Зміна ролей учасників інноваційної діяльності і методів її здійснення впливає на дослідження, спрямовані на створення інновацій.

Структури дослідницьких організацій не повинні бути громіздкими. Цим організаціям слід виконувати тільки найважливіші, істотні функції і бути постійно інформованими про все нове, що з'являється на обрії. Система моніторингу повинна тримати під постійним контролем і безупинно відслідковувати процеси, які відбуваються в тому чи іншому виді економічної діяльності.

Високі технології створюють завдяки використанню новітніх досягнень науки, які виникають у результаті процесу саєнтифікації (від англ. «science» – наука). Сюди належать мехатронні технології, засновані на автоматизації і роботизації виробництва, технології сучасної електроніки, різноманітні процеси, що послуговуються комп'ютерними засобами, біотехнологіями тощо. Спільною властивістю цих технологій стало те, що їх базою, основними компонентами є наукові знання й інформація.

У розвинутих країнах саме галузі, що використовують високі технології, створюють велику частину доданої вартості. Виробництво й експорт наукомісткої продукції дають змогу розвивати економіку швидкими темпами. Про це свідчить досвід Японії, Південної Кореї, Тайваню, Гонконгу, Сінгапуру, Чилі, Іспанії та інших.

Зазначена інноваційна політика дає можливість «перескочити» через численні етапи у процесі розвитку, проходження яких в іншому випадку вимагало б багато часу для підготовки виробництва і нагромадження капіталу. Нині вже виявлено нові технології, що можуть бути адаптовані і використані з метою росту ефективності функціонування традиційних галузей, забезпечення стабільного розвитку базових галузей, структурної перебудови і децентралізації економіки.

Реалізація пріоритетних напрямів інноваційного розвитку сприятиме подоланню великої енерго- і матеріалоємності вітчизняної економіки та промисловості, структурної перебудови за допомогою підтримки інноваційних напрямків, які вже нині можуть виходити на світовий ринок із конкурентоспроможною продукцією, а також визначенню і забезпеченню прискореного розвитку нових науково-технологічних розробок, де високий потенціал учених і виробників, їх творчий доробок та наявні ресурси дають підстави сподіватися на здійснення стратегічного прориву.

Отже, для утвердження ефективної національної інноваційної моделі необхідно зробити :

- передбачити державні гарантії послідовної і відповідальної інноваційної політики;

- розвивати вже існуючі інноваційні структури і сприяти виникненню нових, особливо в регіонах;

- створити ефективну систему інноваційного кредитування та інвестування, прийняти необхідні законодавчі документи щодо її правового і фінансового функціонування.


УДК 338.242

Торкатюк В.І., д.т.н., професор,

Бутнік Д.В., Мельник О.О.,

Салтанова О.С., Нікбін Фархад

Харківська національна академія міського господарства

^ УПРАВЛІННЯ РОЗВИТКОМ РЕГІОНАЛЬНИХ

ЕКОНОМІЧНИХ СИСТЕМ


Стратегічне управління, є основою стабільного розвитку і забезпечення стійкості економічної системи й уже більш двох десятиліть є одним із загальновизнаних напрямків розвитку економічної науки в промислово розвинутих країнах. За цей період по даній проблематиці випущений не один десяток монографій і підручників, видаються спеціалізовані журнали, сформувалися наукові школи й напрямки.

Нові економічні умови змусили дослідників і практиків у нашій країні шукати адекватні форми, методи й інструменти стратегічного управління в регіоні, зокрема намагатися по досвіду зарубіжних країн застосовувати принципи і методи стратегічного управління, які реалізовані на рівні підприємств до регіональних систем. Ми розуміємо, що пряму аналогію між регіональною соціально-економічною системою і господарською системою, якою є корпорація проводити складно, але вивчення зарубіжної теорії й методики стратегічного управління й планування необхідно для розробки вітчизняної концепції стратегічного управління, адаптаційної методологічної роботи на рівні регіональних досліджень.

Загальна тенденція у розвитку стратегічного управління полягає в переході від управлінської функції «планування» до управлінської функції «організація». Певне зрушення орієнтирів на користь організації виявляється не тільки в збільшенні інтересу до системної теорії і гнучких організаційних форм, але й у структурній переорієнтації стратегічного управління, яке більшою мірою ґрунтується на концепції ключових компетенцій. Остання являє собою колективну конструкцію, що охоплює безліч окремих компетенцій, формуючи цілісну, загальфірмову здатність вирішувати стратегічні завдання. Прихильники даного підходу вважають, що стратегічне управління повною мірою повинно перетворитися в управління ключовими компетенціями.

Регіон можна вважати реально існуючим, якщо він формує організаційну основу для економіки. У загальному значенні можна припустити, що економічний регіоналізм являє собою сукупність процесів відтворення, що базуються на специфіці територіальної структури економіки, культурних форм, природних і трудових ресурсів. Становлення цілісних механізмів і структур відтворення у процесі розвитку породжує регіони різного рівня складності, які можуть локалізуватися на тих, або інших ділянках території.

Цілі регіональної політики співвідносяться із системою цінностей, що змінюється. У зв’язку з переходом до інформаційної цивілізації суспільство рухається до загальнолюдських цінностей. Регіональна політика оптимальна тільки у тому випадку, коли громадяни мають правову рівність, коли їх соціокультурний, економічний і політичний статуси не залежать від місця їх проживання (у тому або іншому регіоні, у центрі або провінції), рівність охоплює найрізноманітніші сфери соціального простору.

Розбіжності систем управління на рівні фірм і регіонів обумовлені складом, структурою, кількістю й характеристикою соціальних засобів, використовуваних у них, які власне і є об'єктом і предметом управлінської діяльності. Отже, по-різному реалізується й стратегічне управління. Для регіональних систем, в основі яких лежать соціальні процеси життєдіяльності людей у рамках екосистеми, стратегічне управління є основою управління. Організації (фірми) функціонують, насамперед, у регіональній системі як її елементи, і тому стратегія їхнього розвитку в значній мірі визначена стратегією розвитку регіону. Для регіональних соціально-економічних систем зміст стратегічного управління означає збереження життя етнічних товариств у рамках територіальних меж екосистеми з урахуванням природно-географічних, кліматичних і історично сформованих економічних особливостей території в місцях проживання населення. Відповідно до цього повинно будуватися стратегічне управління – задоволення життєво необхідних потреб людини шляхом забезпечення необхідних умов життєдіяльності. У той же час стратегія організації спрямована на збереження й розвиток процесів виробничо-господарської діяльності. На відміну від стратегічного управління регіональними соціально-економічними системами рішення стратегічного менеджменту завжди мають економічну інтерпретацію і повинні бути економічно обґрунтовані. Таким чином, стратегічне управління, що визначає існування соціально-економічних систем у перспективі у взаємозв'язку з динамікою навколишнього середовища властиво будь-якій економічній системі, однак його цільова спрямованість, зміст, прогнозні й часові інтервали можуть істотно розрізнятися. Крім того, стратегічне управління, на відміну від інших типів управлінської діяльності в системі керування, обов'язково містить у собі облік зв'язків соціально організованих систем з навколишнім середовищем і критеріальную оцінку стратегічних управлінських рішень.

У сучасних умовах регіональне стратегічне управління проводиться в рамках нового управлінського підходу, у якому держава й регіони розглядаються не як супідрядні системи влади, а системи з розподіленими центрами управління, що орієнтуються на власні інтереси й цілі. Принципова новизна даного підходу робить його важким для впровадження в практику управління, особливо в регіонах із сильними традиціями директивно-ієрархічного управління. Технології стратегічного планування в регіоні належать до нового покоління соціально-гуманітарних технологій управління соціальними, економічними й культурними змінами. Сучасний досвід регіонального стратегічного планування в європейських країнах, США, Канаді й ряді країн, що розвиваються, показує високий рівень ефективності такого планування. Кінцева мета реалізації стратегії управління – визначення можливостей розвитку регіону в умовах зміни властивостей, характеристик, параметрів зовнішнього й внутрішнього середовища регіону, формування нових ринкових відносин, виявлення за рахунок яких ресурсних, технологічних, законодавчих і інших мір ці можливості, потенціал можуть бути реалізовані.

Таким чином, підводячи підсумки, можна стверджувати, що стратегічне управління полягає в обґрунтуванні й виробленні стратегії розвитку регіональної соціально-економічної системи, визначенні її кількісних характеристик і управлінні процесом її реалізації. Загальною метою розвитку господарства кожного регіону є підвищення життєвого рівня населення. Це основний принцип, на якому базується нова стратегія економічних перетворень у регіоні на відміну від галузевого й відомчого, що домінували в минулому. Економічною основою соціальних пріоритетів стратегії регіонального розвитку є зацікавленість регіонів у підвищенні ефективності виробництва й вирішенні на цій основі соціальних і інших проблем.

1   2   3   4   5   6   7   8   9   ...   37

Схожі:

Полтавський національний технічний університет імені Юрія Кондратюка сучасна економічна наука: теорія І практика матеріали Всеукраїнської науково-практичної Інтернет-конференції iconПолтавський національний технічний університет імені Юрія Кондратюка електромеханічний факультет вас вітає провідний вищий навчальний заклад центрального регіону України Полтавський національний технічний університет імені Юрія Кондратюка
move to 928-10859
Полтавський національний технічний університет імені Юрія Кондратюка сучасна економічна наука: теорія І практика матеріали Всеукраїнської науково-практичної Інтернет-конференції iconПолтавський національний технічний університет імені Юрія Кондратюка Полтавський національний технічний університет імені Юрія Кондратюка
Онищенко Володимир Олександрович завідувач кафедри фінансів, банківської справи та державного управління, д е н., професор, ректор,...
Полтавський національний технічний університет імені Юрія Кондратюка сучасна економічна наука: теорія І практика матеріали Всеукраїнської науково-практичної Інтернет-конференції iconЗаявка на участь у роботі іі-ї міжвузівської науково-практичної конференції «Інформаційно-аналітичне забезпечення стратегій інноваційного розвитку»
Полтава, проспект Першотравневий, 24, Полтавський національний технічний університет імені Юрія Кондратюка
Полтавський національний технічний університет імені Юрія Кондратюка сучасна економічна наука: теорія І практика матеріали Всеукраїнської науково-практичної Інтернет-конференції iconУкраїна міністерство освіти І науки, молоді та спорту україни полтавський національний технічний університет імені юрія кондратюка
України від 18. 11. 2011 року №1324 «Про проведення Всеукраїнської студентської олімпіади у 2011/2012 навчальному році» Полтавський...
Полтавський національний технічний університет імені Юрія Кондратюка сучасна економічна наука: теорія І практика матеріали Всеукраїнської науково-практичної Інтернет-конференції iconМіністерство освіти І науки, молоді та спорту України Полтавський національний технічний університет імені Юрія Кондратюка Кафедра залізобетонних І кам’яних конструкцій та опору матеріалів інформаційне повідомлення ІІ етап Всеукраїнської олімпіади з опору матеріалів Полтава,
України від 23 січня 2013 року №46 “Про проведення Всеукраїнської студентської олімпіади у 2012/2013 навчальному році” базовим вищим...
Полтавський національний технічний університет імені Юрія Кондратюка сучасна економічна наука: теорія І практика матеріали Всеукраїнської науково-практичної Інтернет-конференції iconОбсяг державного замовлення на підготовку фахівців з вищою освітою у 2012 році Код 250 Назва : Полтавський національний технічний університет імені Юрія Кондратюка Набір 2012 року на окр магістр
Код 250 Назва : Полтавський національний технічний університет імені Юрія Кондратюка
Полтавський національний технічний університет імені Юрія Кондратюка сучасна економічна наука: теорія І практика матеріали Всеукраїнської науково-практичної Інтернет-конференції iconОбсяг державного замовлення на підготовку фахівців з вищою освітою у 2012 році Код 250 Назва : Полтавський національний технічний університет імені Юрія Кондратюка Набір 2012 року на окр бакалавр
Код 250 Назва : Полтавський національний технічний університет імені Юрія Кондратюка
Полтавський національний технічний університет імені Юрія Кондратюка сучасна економічна наука: теорія І практика матеріали Всеукраїнської науково-практичної Інтернет-конференції iconОбсяг державного замовлення на підготовку фахівців з вищою освітою у 2012 році Код 250 Назва : Полтавський національний технічний університет імені Юрія Кондратюка Набір 2012 року на окр спеціаліст
Код 250 Назва : Полтавський національний технічний університет імені Юрія Кондратюка
Полтавський національний технічний університет імені Юрія Кондратюка сучасна економічна наука: теорія І практика матеріали Всеукраїнської науково-практичної Інтернет-конференції iconПолтавський національний технічний університет імені Юрія Кондратюка електромеханічний факультет вас вітає провідний вищий навчальний заклад центрального регіону України Полтавський національний технічний університет імені Юрія Кондратюка
Наш навчальний заклад створений 18 серпня 1930 року як інститут інженерів сільськогосподарського будівництва. У 1961 році він перетворився...
Полтавський національний технічний університет імені Юрія Кондратюка сучасна економічна наука: теорія І практика матеріали Всеукраїнської науково-практичної Інтернет-конференції iconІмені юрія кондратюка
України від 18 листопада 2011 року №1324 "Про проведення Всеукраїнської студентської олімпіади у 2011/2012 навчальному році" базовим...
Додайте кнопку на своєму сайті:
Документи


База даних захищена авторським правом ©zavantag.com 2000-2013
При копіюванні матеріалу обов'язкове зазначення активного посилання відкритою для індексації.
звернутися до адміністрації
Документи