Полтавський національний технічний університет імені Юрія Кондратюка сучасна економічна наука: теорія І практика матеріали Всеукраїнської науково-практичної Інтернет-конференції icon

Полтавський національний технічний університет імені Юрія Кондратюка сучасна економічна наука: теорія І практика матеріали Всеукраїнської науково-практичної Інтернет-конференції




НазваПолтавський національний технічний університет імені Юрія Кондратюка сучасна економічна наука: теорія І практика матеріали Всеукраїнської науково-практичної Інтернет-конференції
Сторінка5/37
Дата17.11.2012
Розмір5.64 Mb.
ТипДокументи
1   2   3   4   5   6   7   8   9   ...   37

УДК 65.011.56

Маркіна І.А., д.е.н., професор,

Дячков Д.В.

Полтавський національний технічний

університет імені Юрія Кондратюка

^ ІНФОРМАЦІЙНИЙ ПОТЕНЦІАЛ ЯК СКЛАДОВА УПРАВЛІННЯ РОЗВИТКОМ ПІДПРИЄМСТВА


Глобальний процес активного формування та широкомасштабного використання інформаційних ресурсів вимагає перегляду ролі інформації, її економічної оцінки, формування інформаційного потенціалу, що є визначальним чинником раціонального адаптаційного розвитку підприємства, зокрема, вдосконалення його інформаційної складової.

Проте, сучасні інформаційні технології висувають нові вимоги не тільки до кількості та якості інформації, але й передбачають необхідність змін в системі управління підприємством для підвищення ефективності виробничо-господарської діяльності, що обумовлює актуальність теми дослідження.

Проблематиці визначення ролі та місця інформаційних технологій в управлінні розвитком сучасного підприємства присвячені праці Канигіна Ю., Кострова Г., Ложе І., Ракітова А., Титоренко Г. тощо.

Використання новітніх інформаційних технологій та створення на їх основі інформаційних систем, що визначають напрями перепроектування структури, перепрофілювання сфери діяльності, зміни у виробництві, проведення реінжинірингу бізнес-процесів, є потужним інструментом розвитку підприємства.

Таким чином, рівень використання інформаційного потенціалу призводить до змін ступеню розвитку підприємства і спрямований на нівелювання організаційної складності підприємства.

На основі вищезазначеного, прослідковується взаємозв’язок між формою розвитку підприємства та видом інформаційної підтримки, і, як результат визначається механізм використання інформаційних ресурсів (рис. 1), а встановлення послідовності окремих етапів використання інформаційного потенціалу, дозволяє сформулювати стратегію розвитку підприємства.

Найбільш поширеною формою розвитку за рахунок впровадження інформаційних технологій, є автоматизація бізнес-процесів (Business Process Automation - BPA), яка передбачає використання програмних продуктів щодо проведення фінансових операцій і прискорення документообігу, оскільки це найбільш формалізована частина ділових процесів сучасного підприємства: розрахунки та здійснення платежів, контроль транзакцій і переміщення документів, прямий доступ клієнтів до депозитів тощо.





Рис. 1. Взаємозв’язок форм розвитку підприємства та рівнем інформаційного потенціалу


Більш глибока форма організаційного розвитку стосується структури виробництва, що передбачає раціоналізацію робочих операцій або покращення процесів (Business Process Improvement - BPI). Суть розвитку полягає в раціональній побудові технологічних процесів, оптимізації виробничого процесу. Раціоналізація не передбачає великого додаткового ризику, починається з локальних процедур і процесів, лише після отримання економічного ефекту поширюється на підприємство в цілому.

Одна з нових концепцій управління розвитком базується на використанні системи методів реінжинірингу бізнес-процесів, серед яких основними є:метод аналізу процесів (Method for Analyzing Processes, MAP), внутрішньофірмова оцінка діяльності (In-Department Evaluation of Activity, IDЕА), аналіз сприйняття процесів (Process Perception Analysis, PPA), управління якістю процесів (Process Quality Management, PQM).

Нові інформаційні технології покликані змінити природу всієї організації, трансформуючи її цілі і стратегічні спрямування (Paradigm Shift - PS): наприклад, освоєння принципово нової ніші ринку, відкриття філій в інших країнах, злиття, поглинання та ін.

Таким чином, процеси формування та використання інформаційного потенціалу зміщуються в центр парадигми управління підприємством: з однієї сторони, інформаційні технології повинні бути повністю інтегровані в діяльність підприємства і визначати пріоритетні напрями розвитку; з іншої боку - підприємницька діяльність повинна постійно спрямовувати ресурси на підтримку та розвиток інформаційної системи.

Література

  1. Титоренко Г.А. Информационные технологии управления Учеб. пособие для вузов / Под ред. проф. Г.А. Титоренко. - 2-е изд., доп. -М.: ЮНИТИ-ДАНА, 2003. - 439 с.


УДК 330.1:378

Л.С. Шевченко, д.е.н., професор,

Національний університет «Юридична академія

України імені Ярослава Мудрого»

^ СОЦІАЛЬНА ВІДПОВІДАЛЬНІСТЬ – ЗАПОРУКА РОЗВИТКУ УНІВЕРСИТЕТСЬКОЇ ОСВІТИ


Методологічною основою соціальної відповідальності ВНЗ (університету) вважають концепцію соціальної відповідальності бізнесу. Однак такий підхід не зовсім правильний. У вищих навчальних закладів і бізнес-структур різні місії, цілі і кінцеві результати. Роль університетів має бути провідною не тільки у виробництві освітніх благ, а й у передаванні студентам визнаних у суспільстві цінностей, інтеграції студентської молоді в суспільство.

Починаючи з 1990-х рр. європейська громадськість почала вимагати від університетів чіткого формулювання очікуваних результатів їхньої діяльності, найперше щодо якості вищої освіти. Ухвалено шість Регіональних Конвенцій ЮНЕСКО з визнання кваліфікацій (оцінки якості освіти), які ратифіковані понад 100 державами-членами і які стали ядром Болонського процесу; розроблено Керівні принципи ЮНЕСКО – ОЕСР із забезпечення якості у сфері трансграничної вищої освіти (2005 р.); створено Глобальний Форум ЮНЕСКО з міжнародної якості, акредитації та визнання кваліфікацій; реалізується пілотний проект ЮНЕСКО з відкриття порталу провідних ВНЗ (2006 р.) з метою надання достовірної і повної інформації про авторитетні ВНЗ світу та спільний проект ЮНЕСКО і Світового Банку – Глобальна Ініціатива з забезпечення якості з метою створення міжнародної програми підтримки освіти у країнах, що розвиваються, Східній Європі і Середній Азії.

Зростання якості університетської освіти є особливо актуальним для України. За результатами опитування, проведеного Фондом «Демократичні ініціативи», 45 % населення країни оцінює рівень якості вищої освіти в Україні переважно як середній. Високим і дуже високим його вважають лише 23 %, низьким і дуже низьким – 25 % [1]. При цьому існують серйозні проблеми в діяльності ВНЗ, які можуть перетворитися на «провали» вищої освіти в цілому. По-перше, якість освітньої діяльності ВНЗ залежить від виробництва нових знань самими ВНЗ. Але результат НДДКР є інноваційним продуктом, котрий як об’єкт інтелектуальної власності потребує свого правового захисту, а в умовах ринкової економіки – комерційної реалізації. Поширення нових знань через викладацьку діяльність серед студентів стає проблематичним. Виникають сумніви і щодо ефективності функціонування дослідницьких ВНЗ.

По-друге, когнітивні результати діяльності ВНЗ дедалі більше йдуть урозріз з прагматичною орієнтацією навчального процесу на ринок праці і вимоги роботодавців. Ця суперечність виявляє себе в диференціації освіти на теоретичну і практичну, фундаментальну і вузькопрофесійну. Довгострокові пріоритети вищої освіти залишаються поза увагою і розробленням.

По-третє, частина молоді, як і раніше, розглядає процес одержання вищої освіти з погляду набуття професійних знань, необхідних для життєвого успіху. Проте у більшості студентів домінують не інтелектуальні і професійні, а соціально-матеріальні і соціально-економічні мотиви й установки: соціальний успіх, на їхню думку, визначають коло спілкування, ділові зв’язки, здібності до комунікації, лояльність до компанії-роботодавця.

По-четверте, існують передумови і для асоціальної поведінки самих університетів. Орієнтуючись на тих, хто зацікавлений лише у формальному титулі освіти, а також на абітурієнтів із низькою платоспроможністю, ВНЗ можуть свідомо постачати на освітній ринок «блага нижчого порядку» – освітні послуги низької якості. Використовуючи ж інформаційну асиметрію освітнього ринку на свою користь, ВНЗ починають економити на ресурсах, наймати викладачів з нижчою кваліфікацією за меншу зарплату, брати гроші за додаткові послуги, необґрунтовано піднімати ціну за навчання за контрактом, утримуватися від оновлення матеріально-технічної бази навчального процесу, знижувати вимоги до студентів під час заліків та іспитів, аби втримати найбільш платоспроможних із них [2]. Причому жоден ВНЗ не компенсує втрати студентів і замовників освітніх послуг у випадку їх низької якості, а студенти не мають можливості перевестись до іншого ВНЗ. Повним «фіаско» вищої школи стало поширення такої асоціальної практики, як корупція.

Університет (ВНЗ) буде прагнути соціальної відповідальності, якщо суспільство запровадить певні форми громадського контролю за його діяльністю, наприклад, звітування про свої дії і вчинки, реалізацію місії і цілей. У західних країнах одним із перших соціальних звітів став маніфест Чиказького університету «Report on the University’s Role in Political and Social Action», розроблений під керівництвом професора права Харрі Калвена у 1967 р. Каліфорнійський університет Берклі тривалий час випускає спеціальний бюлетень для громадськості «A Newsletter for Neighbors of the University of California». У ньому є спеціальний розділ, де обґрунтовується соціальна й економічна корисність ВНЗ для суспільства, вплив університету на життя місцевого ком’юніті. Соціальну звітність надають і інші американські університети. У РФ перший соціальний звіт подав Владивостоцький державний університет економіки й сервісу у 2005-2006 рр.

В Україні така форма взаємодії ВНЗ із громадськістю могла б сприяти формуванню позитивного іміджу ВНЗ, зростанню лояльності студентів і співробітників, зміцненню ділової репутації ВНЗ, залученню інвестицій, покращенню позицій вітчизняних ВНЗ у міжнародному освітньому середовищі.

Література

1. Українці вважають необхідність удосконалення якості вищої освіти пріоритетним питанням [Електронний ресурс]. – Режим доступу : http://www.myreferatik.in.ua/forum/35-200-1.

2. Дондоков, С. Б. Недобросовестное поведение вузов в образовательных отношениях: причины и меры противодействия [Текст] / С. Б. Дондоков // Вопросы экономики и права. – 2010. – № 11. – С. 70-75.


УДК 330.341.1(477)

А.Е. Фукс, д.е.н., професор

^ ІННОВАЦІЙНА ЕКОНОМІКА: ПРОБЛЕМИ ФОРМУВАННЯ

ТА УМОВИ РОЗВИТКУ В УКРАЇНІ


В останню чверть XX століття розвинені країни світу перейшли до створення економіки нового типу – інноваційної економіки, що є результатом розвитку науки і високотехнологічних галузей та характеризується інноваційністю, технологічністю і конкурентоспроможністю. На жаль, за роки незалежності України наукова сфера не була визначена як пріоритетна у політиці держави, наслідком чого стало значне відставання країни від розвинених країн світу, які 85-90 % приросту валового внутрішнього продукту (ВВП) забезпечують через виробництво та експорт високотехнологічної продукції. Україна досі розвивається, майже не використовуючи результатів наукових досліджень. Маючи велику кількість науковців, ми не відчуваємо істотного впливу наукових досліджень на інтенсивний розвиток виробництва, інноваційна продукція в загальному обсязі виробництва сьогодні становить лише 3,8 %, відсутні також структурні зрушення на користь високо-технологічних галузей, а частка вітчизняної наукоємної продукції на світовому ринку високотехнологічної продукції є досить низькою і становить 0,05-0,1 %. Без розвитку наукової та інноваційної сфер неможливо говорити про вихід із ситуації, що склалась в Україні. Однак, за період кризи науковий потенціал певною мірою зруйнувався через незатребуваність, відбулося зниження кваліфікації наукових кадрів, виникло відставання у порівнянні із загальносвітовим рівнем досягнень науково-технічного прогресу у ряді сфер.

За цей час значно погіршився реальний стан забезпечення України науковими кадрами. В усіх секторах науки домінує негативна тенденція зменшення висококваліфікованих наукових кадрів, суттєво погіршилася вікова структура кадрів, проблемним стало залучення до науки молоді, триває відтік науковців та дипломованих фахівців за кордон, особливо це стосується вікової категорії від 30 до 50 років. Крім того, відбувається значна деформація у підготовці наукових кадрів вищої кваліфікації, а саме на фоні зменшення кількості кандидатів та докторів наук фізико-технічного профілю спостерігається швидке збільшення кількості представників соціогуманітарних спеціальностей.

На відміну від розвинених країн в Україні ще не створена національна інноваційна система. Інноваційна діяльність характеризується структурною деформованістю, інституційною неповнотою та незбалансованістю технологічних, економічних і соціально-ціннісних аспектів.

Вітчизняна економіка обтяжена інерцією попереднього екстенсивного розвитку. Так, за оцінкою Світового економічного форуму, у 2011-2012 рр. наша держава посідає 82-ге місце за Глобальним індексом конкурентоспроможності серед 142 країн, а за індексом інноваційності економіки займає 74-те місце.

Інноваційні процеси в Україні не набули достатніх масштабів і не стали суттєвим чинником зростання ВВП. Науково-технічний потенціал країни практично виключений з економічного процесу держави. Структурні зміни, які відбувалися протягом останнього десятиліття, характеризуються серйозним технологічним відставанням, оскільки за випуском продукції третій технологічний уклад в Україні на сьогодні становить майже 58 %, четвертий – 38 % і лише 4 % – п’ятий технологічний уклад. Спостерігається дуже низька частка продукції галузей, які належать до високих технологій, – всього 4 %. Домінуючими в українській економіці є галузі середніх та низьких технологій, на які припадає 96 % продукції. Це означає, що країна орієнтується на виробництво традиційної індустріальної продукції, яка реалізується на конкурентних насичених ринках. Про шостий технологічний уклад виробництва, який у розвинених країнах вже виходить з лабораторій на промислове освоєння, в Україні лише говорять.

Гальмує розвиток науково-технічної та інноваційної діяльності в Україні недостатнє її фінансування. Так, Законом України "Про наукову і науково-технічну діяльність" передбачено бюджетне фінансування науково-технічної діяльності на рівні 1,7 % ВВП. Фактичне фінансування цієї діяльності з Державного бюджету України протягом останніх років не перевищує 0,4 % ВВП, тобто у чотири рази менше. Отже, кошти Державного бюджету майже не беруть участі в інвестуванні науково-технічної діяльності.

Значні диспропорції також спостерігаються в структурі фінансування інноваційної діяльності підприємств. Основна частка витрат на інновації забезпечується власними коштами підприємств, а частка державного фінансування інновацій становить лише 2-4 %. Зовнішні недержавні джерела фінансування інновацій залишаються обмеженими.

Одним з негативних наслідків перехідного періоду в економіці України стало різке зниження показників інноваційної діяльності у виробництві. Важливим показником сприйнятливості економіки до нових досягнень є інноваційна діяльність промислових підприємств. В Україні інноваційна активність реального сектора економіки є вкрай низькою. Так, за даними Державної служби статистики України, якщо у 2000 році частка підприємств, що займалися інноваціями, у загальній кількості промислових підприємств в Україні становила 18,0 %, то у 2005 році – 11,9 %, у 2006 – 11,2, у 2007 – 14,2, у 2008 – 13,0, у 2009 – 12,8, у 2010 – 13,8, у 2011 році – 16,2 %. Проблема інноваційно активних підприємств загострюється, в останні роки понад 80 % промислових підприємств не займаються інноваційною діяльністю. Для порівняння зазначимо, що серед країн Європейського Союзу мінімальні показники інноваційної активності мають Португалія (26 %) і Греція (29 %), але вони вдвічі вищі, ніж в Україні, а порівняно з такими країнами-лідерами, як Нідерланди (62 %), Австрія (67 %), Німеччина (69 %), Данія (71 %), Ірландія (74 %) розрив становить три-чотири рази.

Особливо вражаючим є показник частки підприємств, що впроваджували інновації. Якщо у 2000 р. цей показник становив 14,8 %, то у 2005 році – 8,2, а у 2011 р. – 12,8 %, що нижче порогового значення (25%) і набагато нижче від аналогічного показника розвинених країн (70-80 %).

В Україні передбачена переважно бюджетна підтримка інноваційної сфери. Пільгові умови для інноваційних підприємств визначені в Законі України "Про інноваційну діяльність". Проте цей Закон так і не вступив в силу в повній мірі, після його прийняття було призупинено дію ряду положень щодо надання податкових та митних пільг інноваційним підприємствам. Зокрема, це здійснювалося на підставі Законів України "Про Державний бюджет України на 2003 рік", "Про Державний бюджет України на 2004 рік" та "Про Державний бюджет України на 2005 рік". При внесенні змін до Закону України "Про Державний бюджет України на 2005 рік" у березні 2005 року статті 21 і 22 були виключені із Закону України "Про інноваційну діяльність", а пільги, що надавалися Законом України "Про спеціальний режим інноваційної та інвестиційної діяльності технологічних парків", скасовано. Отже, внаслідок відсутності усталеної законодавчої бази інноваційна діяльність в Україні погіршується.

Подолання негативних тенденцій у науково-технічній та інноваційній діяльності є передумовою розбудови інноваційної економіки в Україні, що забезпечить конкурентоспроможність та економічний суверенітет держави. Лише інноваційна економіка створить умови для успішного розвитку України та реалізації інтересів її громадян.


УДК 347.73:336.142(477)

Н.А. Фукс, доцент кафедри правового регулювання економіки ДВНЗ «Київський національний

економічний університет імені Вадима Гетьмана»

^ ЗАКОН ПРО ДЕРЖАВНИЙ БЮДЖЕТ УКРАЇНИ ТА ЙОГО РОЛЬ

У ЗАБЕЗПЕЧЕННІ СТАБІЛЬНОСТІ НАЦІОНАЛЬНОЇ

ФІНАНСОВОЇ СИСТЕМИ


Одну з перших сходинок в ієрархії нормативно-правових приписів у галузі бюджету посідає щорічний Закон «Про Державний бюджет України», який є найвагомішим серед фінансових законів, оскільки саме він встановлює основні показники бюджету на відповідний рік та регулює бюджетні відносини. Закон про Державний бюджет регулює найважливіші фінансові відносини в державі та суспільстві, забезпечуючи їх упорядкований розвиток. Даний нормативно-правовий акт має специфічні ознаки, які виокремлюють його з-поміж інших законів:

1. Це єдиний закон, який приймається на визначений строк (бюджетний період) щорічно і є динамічним, що передбачає внесення до нього змін, залежно від результатів фінансової діяльності держави та її адміністративно-територіальних одиниць. Це тимчасовий (строковий) періодичний закон.

2. Закон про Державний бюджет є прогностичним. Оскільки норми закону встановлюють якісні і кількісні показники державного бюджету на наступний бюджетний період, то вони мають імовірнісний характер і можуть змінюватися протягом бюджетного періоду залежно від відхилень поточних показників економічного та соціального розвитку, надходжень до бюджету від запланованих.

3. Закон про Державний бюджет повинен бути реальним, тобто відповідати потребам суспільного розвитку, повно виражати суспільні інтереси та бути обґрунтованим. У випадку відхилення прогностичних показників від реального стану суспільних потреб вносяться відповідні зміни або до законопроекту про Державний бюджет, якщо такі відхилення були зафіксовані на стадії розгляду проекту, або протягом виконання закону шляхом прийняття закону про внесення змін до Закону про Державний бюджет України. Враховуючи ймовірнісний характер норм Закону про Державний бюджет, його реальність значною мірою залежить від науково обґрунтованого підходу до складання проекту бюджету як фінансового плану і відповідно проекту Закону про Державний бюджет. Цього можна досягти шляхом бюджетного планування, яке є науково обґрунтованим процесом визначення джерел надходжень і напрямів використання бюджетних коштів. Закон про Державний бюджет як результат бюджетного планування повинен бути науково обґрунтованим, що передбачає реальність прогнозних розрахунків, їх економічну виваженість, застосування прогресивної методології при визначенні показників бюджету, а також норм і нормативів, вибір методів забезпечення прогнозних завдань необхідними бюджетними ресурсами з урахуванням кінцевих результатів. Перевірка обґрунтованості бюджету завершується його ухваленням та наданням статусу закону.

4. Закон про Державний бюджет – це єдиний закон, процедура розгляду й прийняття якого жорстко регламентується Конституцією України, Бюджетним кодексом України та Законом України «Про Регламент Верховної Ради України» від 10 лютого 2010 року за строками, відхилення від яких не лише заважає своєчасно прийняти даний закон, але й дезорганізує бюджетний процес.

5. Закон про Державний бюджет також відрізняється від інших законів обмеженням права законодавчої ініціативи, реалізувати яке може лише уряд, що передбачено нормами Конституції України, Бюджетного кодексу України, Законів України «Про Кабінет Міністрів України» від 7 жовтня 2010 року та «Про Регламент Верховної Ради України» від 10 лютого 2010 року. Наділення уряду правом законодавчої ініціативи щодо проекту Закону про Державний бюджет зумовлено наявністю таких ознак закону, як строковість і періодичність. Призначення уряду відповідальним за складання проекту бюджету є цілком виправданим, оскільки бюджет є планом формування та використання фінансових ресурсів для забезпечення завдань і функцій, які здійснюють органи державної влади.

6. Бюджету притаманна потрійна природа, яка визначається його фінансовим - ведення фінансового господарства держави, економічним - плановість, яка знаходить вияв у розписі державних доходів і видатків, та правовим змістом - держава має право одержувати та витрачати фінансові ресурси, передбачені у проекті бюджету, лише після його затвердження законодавчим органом влади.

7. Закон про Державний бюджет є результатом політичного зіткнення й компромісу законодавчої та виконавчої влади, тому його прийняття є найзаполітизованішою сферою соціальної діяльності.

На підставі аналізу процедури прийняття та виконання щорічних Законів України про Державний бюджет можна стверджувати про наявність низки не вирішених питань у сфері правового забезпечення бюджетного процесу. Так, постає питання про підвищення ефективності норм бюджетних законів та посилення їхнього соціального спрямування. У зв’язку з цим потребує розв’язання проблема якості Закону про Державний бюджет, що є однією з передумов забезпечення ефективності його дії.

Вагоме значення також має дотримання нормативних строків, які передбачені щодо розгляду та прийняття щорічних Законів про Державний бюджет, оскільки їх недотримання є прямою загрозою бюджетній безпеці держави, наслідками якої є: дестабілізація бюджетної системи; дезорганізація соціально-економічної сфери; погіршення інвестиційного клімату, зниження інвестиційної активності тощо. Водночас, незважаючи на прогнозованість негативних наслідків, несвоєчасне прийняття Закону про Державний бюджет в Україні перетворилося на щорічну практику. Так, починаючи з 1991 року й до нині, лише один раз (у 2003 р.) Закон України «Про Державний бюджет України на 2004 рік» був прийнятий вчасно – 27 листопада 2003 року. В окремі роки бюджетний процес характеризувався більш серйозними порушеннями бюджетного законодавства, порівняно з іншими роками, коли Закон про Державний бюджет України затверджувався ближче до середини бюджетного року. Це Закони України «Про Державний бюджет України на 1992 рік» від 18 червня 1992 року № 2477-XII, «Про Державний бюджет України на 1993 рік» від 9 квітня 1993 року № 3091-XII, «Про Державний бюджет України на 1997 рік» від 27 червня 1997 року № 404/97-ВР та «Про Державний бюджет України на 2010 рік» від 27 квітня 2010 року № 2154-VI. Порушення термінів прийняття Закону України про Державний бюджет на відповідний рік при­зводить до того, що бюджет стає нереальним, а це, своєю чергою, може спричинити розлад всієї фінансової системи держави.

У такому випадку Закон про Державний бюджет втрачає роль основного фінансового плану, перетворюючись на юридичне затвердження ситуації, що склалася, тим самим порушуючи основоположні принципи організації бюджетного процесу й державних фінансів загалом. Несвоєчасне подання урядом проекту бюджету до парламенту й невчасне прийняття останнім Закону про Державний бюджет є яскравим прикладом недодержання бюджетної процедури. Такі порушення мають перманентний характер, поступово перетворюючись у «традицію» вітчизняного бюджетотворення, серйозну проблему бюджетного процесу, яка за своєю природою позбавлена економічного змісту й несе реальну загрозу втрати бюджетом відповідних функцій. В її основі лежать здебільшого позаекономічні чинники, породжені недоліками в політико-правовому позиціонуванні бюджетних повноважень владних інститутів, частою відсутністю консенсусу в парламенті щодо основних бюджетних пріоритетів, низьким рівнем політичної свідомості, культури та відповідальності основних учасників бюджетного процесу за стан бюджетотворення в країні. Однак заполітизованість Закону про Державний бюджет — це не єдина причина порушення процедури бюджетотворення, суттєвішим є те, що механізм створення бюджетного закону й набуття ним правових якостей далекий від досконалості. Розв’язання цієї проблеми потребує переосмислення концептуальних засад бюджетного процесу, його синхронізації з еволюційними чинниками внутрішнього й зовнішнього характеру та спрямованості на дотримання принципів демократії, правової регламентації та врахування національних інтересів.

Підсумовуючи вищезазначене, можна дійти висновку, що Закон про Державний бюджет України відіграє особливу роль серед джерел бюджетного законодавства. Цей закон регулює основоположні відносини в державі й суспільстві, які належать до сфери публічних фінансів, містить первинні матеріально-правові норми, приймається в особливому процесуальному порядку на визначений строк - бюджетний період, має ймовірнісний характер, проте повинен бути реалістичним. Виключно Законом про Державний бюджет України визначаються будь-які видатки держави на загальносуспільні потреби, їх розмір і цільове спрямування.

1   2   3   4   5   6   7   8   9   ...   37

Схожі:

Полтавський національний технічний університет імені Юрія Кондратюка сучасна економічна наука: теорія І практика матеріали Всеукраїнської науково-практичної Інтернет-конференції iconПолтавський національний технічний університет імені Юрія Кондратюка електромеханічний факультет вас вітає провідний вищий навчальний заклад центрального регіону України Полтавський національний технічний університет імені Юрія Кондратюка
move to 928-10859
Полтавський національний технічний університет імені Юрія Кондратюка сучасна економічна наука: теорія І практика матеріали Всеукраїнської науково-практичної Інтернет-конференції iconПолтавський національний технічний університет імені Юрія Кондратюка Полтавський національний технічний університет імені Юрія Кондратюка
Онищенко Володимир Олександрович завідувач кафедри фінансів, банківської справи та державного управління, д е н., професор, ректор,...
Полтавський національний технічний університет імені Юрія Кондратюка сучасна економічна наука: теорія І практика матеріали Всеукраїнської науково-практичної Інтернет-конференції iconЗаявка на участь у роботі іі-ї міжвузівської науково-практичної конференції «Інформаційно-аналітичне забезпечення стратегій інноваційного розвитку»
Полтава, проспект Першотравневий, 24, Полтавський національний технічний університет імені Юрія Кондратюка
Полтавський національний технічний університет імені Юрія Кондратюка сучасна економічна наука: теорія І практика матеріали Всеукраїнської науково-практичної Інтернет-конференції iconУкраїна міністерство освіти І науки, молоді та спорту україни полтавський національний технічний університет імені юрія кондратюка
України від 18. 11. 2011 року №1324 «Про проведення Всеукраїнської студентської олімпіади у 2011/2012 навчальному році» Полтавський...
Полтавський національний технічний університет імені Юрія Кондратюка сучасна економічна наука: теорія І практика матеріали Всеукраїнської науково-практичної Інтернет-конференції iconМіністерство освіти І науки, молоді та спорту України Полтавський національний технічний університет імені Юрія Кондратюка Кафедра залізобетонних І кам’яних конструкцій та опору матеріалів інформаційне повідомлення ІІ етап Всеукраїнської олімпіади з опору матеріалів Полтава,
України від 23 січня 2013 року №46 “Про проведення Всеукраїнської студентської олімпіади у 2012/2013 навчальному році” базовим вищим...
Полтавський національний технічний університет імені Юрія Кондратюка сучасна економічна наука: теорія І практика матеріали Всеукраїнської науково-практичної Інтернет-конференції iconОбсяг державного замовлення на підготовку фахівців з вищою освітою у 2012 році Код 250 Назва : Полтавський національний технічний університет імені Юрія Кондратюка Набір 2012 року на окр магістр
Код 250 Назва : Полтавський національний технічний університет імені Юрія Кондратюка
Полтавський національний технічний університет імені Юрія Кондратюка сучасна економічна наука: теорія І практика матеріали Всеукраїнської науково-практичної Інтернет-конференції iconОбсяг державного замовлення на підготовку фахівців з вищою освітою у 2012 році Код 250 Назва : Полтавський національний технічний університет імені Юрія Кондратюка Набір 2012 року на окр бакалавр
Код 250 Назва : Полтавський національний технічний університет імені Юрія Кондратюка
Полтавський національний технічний університет імені Юрія Кондратюка сучасна економічна наука: теорія І практика матеріали Всеукраїнської науково-практичної Інтернет-конференції iconОбсяг державного замовлення на підготовку фахівців з вищою освітою у 2012 році Код 250 Назва : Полтавський національний технічний університет імені Юрія Кондратюка Набір 2012 року на окр спеціаліст
Код 250 Назва : Полтавський національний технічний університет імені Юрія Кондратюка
Полтавський національний технічний університет імені Юрія Кондратюка сучасна економічна наука: теорія І практика матеріали Всеукраїнської науково-практичної Інтернет-конференції iconПолтавський національний технічний університет імені Юрія Кондратюка електромеханічний факультет вас вітає провідний вищий навчальний заклад центрального регіону України Полтавський національний технічний університет імені Юрія Кондратюка
Наш навчальний заклад створений 18 серпня 1930 року як інститут інженерів сільськогосподарського будівництва. У 1961 році він перетворився...
Полтавський національний технічний університет імені Юрія Кондратюка сучасна економічна наука: теорія І практика матеріали Всеукраїнської науково-практичної Інтернет-конференції iconІмені юрія кондратюка
України від 18 листопада 2011 року №1324 "Про проведення Всеукраїнської студентської олімпіади у 2011/2012 навчальному році" базовим...
Додайте кнопку на своєму сайті:
Документи


База даних захищена авторським правом ©zavantag.com 2000-2013
При копіюванні матеріалу обов'язкове зазначення активного посилання відкритою для індексації.
звернутися до адміністрації
Документи