Полтавський національний технічний університет імені Юрія Кондратюка сучасна економічна наука: теорія І практика матеріали Всеукраїнської науково-практичної Інтернет-конференції icon

Полтавський національний технічний університет імені Юрія Кондратюка сучасна економічна наука: теорія І практика матеріали Всеукраїнської науково-практичної Інтернет-конференції




НазваПолтавський національний технічний університет імені Юрія Кондратюка сучасна економічна наука: теорія І практика матеріали Всеукраїнської науково-практичної Інтернет-конференції
Сторінка7/37
Дата17.11.2012
Розмір5.64 Mb.
ТипДокументи
1   2   3   4   5   6   7   8   9   10   ...   37

2. Реалізація залізобетонних конструкцій, розчинів та іншої продукції власного виробництва (фігурні елементи мощення, металопластикові вікна й двері, столярні вироби, меблі, металоконструкції тощо).

^

3. Надання вимірювальними хіміко-бактеріологічними лабораторіями послуг з аналізу якості питної, технічних та стічних вод.

4. Надання послуг, пов’язаних з видачею технічних умов на підключення до систем водопостачання та водовідведення, установки приладів обліку води.

^

5. Надання послуг, пов'язаних з діяльністю лабораторії з калібрування та повірки лічильників води.

6. Надання послуг з прочищення мереж каналізації та відкачування стоків.


Керівництво досліджуваного підприємства особливо зважено проводить вибір системи каналів розподілу продукції, враховуючи велику кількість нюансів у цьому питанні.

Під час організації служби збуту підприємству необхідно вирішити велику кількість проблем, наприклад:

- планування майбутніх витрат на збут продукції;

- вибір оптимальних каналів розподілу продукції та ефективне управління ними;

- розподіл функцій між посередниками; організація маркетинг-логістики;

- контроль збуту; стимулюючі заходи;

- підбір торгового персоналу та ін.


УДК 338.433:316

І.О. Корчинський, к.е.н.

Львівський національний аграрний університет

^ РОЗВИТОК РИНКОВОЇ ІНФРАСТРУКТУРИ ЯК УМОВА ФОРМУВАННЯ ЦІЛІСНОЇ ЕКОНОМІЧНОЇ СИСТЕМИ


Економічна система є неоднорідною. Вона різко диференціюється в залежності від економічного, трудоресурсного та природоресурсного потенціалів. Диференціації сприяє і розвиток ринкової інфраструктури. Нерозвинутість інфраструктури виступає стримуючими чинниками у розвитку підприємницької діяльності, що є особливо актуальним для сільських територій з переважаючою аграною спеціалізацією, оскільки розвиток ринку сільськогосподарської продукції стримує слабка розвиненість елементів ринкової інфраструктури як на регіональному, так і національному рівнях.

Інфраструктура ринку сільськогосподарської продукції за своїм призначенням є основою і підґрунтям, що забезпечує цілісність економічної системи і завдяки їй здійснюється рух виробленої продукції від виробників до споживачів. Від рівня розвитку її елементів та стану їх функціонування вона адекватно впливає на формування найкоротшої схеми просування товарів від виробника до споживача, відповідного рівня трансакційних втрат, збереження обсягів і якості продукції тощо. Гармонізації діяльності окремих елементів інфраструктури та підвищення ефективності їх функціонування в цілому забезпечується оптимальне просування сільськогосподарської продукції від виробника до споживача з всебічним врахуванням інтересів всіх суб’єктів ринку сільськогосподарської продукції.

У ринковій економіці, за умов зростання обсягів виробництва і асортименту продукції, на аграрному ринку відбуваються якісно нові явища, які характеризуються багатоканальним розподілом. Його сутність формулюється тим, що розподіл охоплює оптові закупівлі, перепродаж товару, кредитування продукції тощо, які простежуються у сфері обміну. Для цього явища є характерними вибір як прямих каналів продажу, так і опосередкованих. І, виходячи на ринок, власник товару, товаровиробник чи підприємство-посередник повинні мати чітке уявлення про схему реалізації та підприємства і організації, з якими він матиме стосунки, які будуть дотримуватися чинного законодавства та правил в Україні у процесі просування продукції до споживача.

Від обраного ланцюга елементів інфраструктури, якості наданих ними послуг і трансакційних витрат значною мірою залежить роздрібна ціна товару, його конкурентоспроможність і попит на нього, а відтак і ефективність господарської діяльності сільськогосподарських товаровиробників. У цьому й проявляється роль та значення інфраструктури аграрного ринку.

За функціональним призначенням елементи інфраструктури ринку сільськогосподарської продукції можна поділити на три підсистеми: підсистема організації товарних потоків, куди зараховуємо підприємства і організації, які безпосередньо займаються купівлею і продажем товарів або надають однорідні послуги власникам товарів; фінансово-кредитної підсистема, активними елементами якої є установи та організації, що забезпечують фінансово-кредитне обслуговування, страхові та інвестиційні процеси; підсистема науково-інформаційного забезпечення, складові якої забезпечують допоміжний характер функціонування інфраструктури аграрного ринку. Усі названі підсистеми інфраструктури ринку сільськогосподарської продукції є динамічними, взаємозумовленими і взаємозалежними. Кожну з них можна охарактеризувати як взаємодоповнювальну у забезпеченні основної діяльності товаровиробників на основі усталених стабільних і безперервних зв’язків.

Гармонізація виробництва, попиту і руху сільськогосподарської продукції повинна базуватися на принципах плановості, безперебійності, оперативності, технологічності і економічності. Принцип плановості реалізації продукції передбачає підготовку до відправки або завезення її власним транспортом у визначені пункти за укладеними угодами, в яких визначено асортимент, кількість і частоту завезення. Принцип безперебійності полягає в регулярному відповідно до угод і домовленостей чи графіка завезенні продукції, які унеможливлюють перебої роботи переробного підприємства або торгівлі певним видом продукції. Принцип оперативності передбачає завезення продукції на оптовий ринок, у торгові доми, складські приміщення, торговельну мережу на умовах, передбачених угодами, і повинен відповідати динаміці реалізації товарів залежно від сезонних та інших коливань. Принцип технологічності реалізації продукції передбачає застосування новітніх рішень на всіх ланках руху продукції від виробника до споживача. Основним напрямом дотримання цього принципу є впровадження прогресивних технологічних рішень на транспорті, в оптовій і роздрібній торговельній мережі, застосування пакетно-модульних і контейнерних систем доставки продукції. Принцип економічності передбачає мінімізацію грошових і людських затрат на організацію сортування й формування партій продукції, її завезення і зберігання. В основу досягнення результативності дії цього принципу має бути покладено оптимальність використання транспортних засобів, механізацію операції завантаження і розвантаження, оперативне оформлення документації на відпуск товарів, їх оплату та приймання.

Отже, ринок сільськогосподарської продукції потребує розвитку та функціонування інфраструктури, яка б охоплювала систему підприємств і організацій, що забезпечують і здійснюють процес руху продукції від виробника до споживача, гарантуючи збереження її обсягів та якості і тим самим сприяючи підвищенню ефективності функціонування сільськогосподарських товаровиробників.


УДК 336.125

В.В. Коненко, к.е.н.

Харківська національна академія міського господарства

^ НАПРЯМИ МОДЕРНІЗАЦІЇ ВІТЧИЗНЯНОГО НАФТОГАЗОВОГО КОМПЛЕКСУ


Власний видобуток вуглеводнів є дуже вагомим для економіки держави, її енергетичної безпеки, з погляду стратегії функціонування й розвитку нафтогазового комплексу. Водночас важливо об’єктивно визначити стан сировинної бази, можливості не тільки для стабілізації видобутку, але й для його нарощування у ближній та дальній перспективі, оцінити потрібні технічні та інституціональні заходи для переведення прогнозних ресурсів у запаси з урахуванням їх якості, доступності та економічної доцільності.

Збільшення видобутку нафти і газу в Україні, щоб максимально забезпечувати національну економіку власною сировиною, можливе за умови широкого впровадження новітніх технологій для підвищення коефіцієнта вилучення вуглеводнів з покладів та інтенсифікації видобутку нафти і газу.

Перспективні рівні видобутку нафти в Україні можна визначити за: якістю розвіданої сировинної бази, розвиненістю транспортної та переробної інфраструктури, податковими умовами і науково-технічними досягненнями в розвідці і розробці родовищ.

Забезпечення запланованих рівнів видобутку і підвищення ефективності нафтовидобутку залежатимуть від науково-технічного прогресу в галузі, удосконалення методів буріння, впливу на пласт, збільшення глибини видобутку і впровадження інших прогресивних технологій, що, так би мовити, економічно виправдовує використання важковидобувних запасів.

У газовій промисловості для підвищення ефективності її функціонування передбачено використовувати досягнення науково-технічного прогресу, зокрема використання прогресивних технологій буріння, видобутку, переробки і споживання газу, удосконалення газотранспортної системи, підвищення енергоефективності транспортування газу, систем його акумулювання, а також технологій зрідження газу і його транспортування.

Збільшення обсягів використання газу як сировини забезпечить зростання виробництва продукції з вищою доданою вартістю. Потрібні заходи спеціальної підтримки інвестицій у розвиток газопереробних підприємств (комплексне вилучення усіх видобувних вуглеводневих і не вуглеводневих компонентів природного і попутного нафтового газу).

Гострою є проблема, як забезпечити розвиток вітчизняної газотранспортної системи, адже вона є стратегічно важливою в контексті гарантування енергетичної безпеки країни та підтримки національної енергетичної конкурентоспроможності в довготерміновій перспективі. З огляду на вказане, доцільно ретельно проаналізувати можливості активізації інвестиційного процесу у сфері розвитку об’єктів і технологій газотранспортної системи.

Варто врахувати, що Енергетична стратегія України серед пріоритетних напрямів забезпечення функціонування газової промисловості України називає такі:

-  підтримання обсягів транзитного потоку газу територією України з перспективою його нарощення;

- забезпечення надійності надання транзитних послуг;

- диверсифікація джерел надходження газу.

Плануючи створення нових об’єктів у перспективі до 2030 р., варто прогнозувати не лише збільшення поставок газу з Росії, а й нарощування надходження природного газу із прикаспійського регіону (Казахстан, Узбекистан, Туркменістан).

Незабаром капітального ремонту та технічного переоснащення (через реконструкцію) потребуватимуть газопроводи великого діаметра: 1200 мм і 1400 мм. Майже 50% транзитних систем має пошкоджену антикорозійну ізоляцію. За даними ДК «Укртрансгаз», терміновому відновленню підлягає близько 2800 км (8% загальної довжини) газопроводів, з них: близько 13% – основних, 8% – інших магістральних трубопроводів, 2,2% – трубопроводів-відгалужень.

Безпосереднім наслідком реконструкції і технічного переозброєння компресорних станцій, окрім підвищення безпеки експлуатації, екологічної безпеки, має стати значна економія паливного газу. Зокрема, за умови виконання плану реконструкції і наявності оптимального сценарію завантаження компресорних станцій (на рівні 1999 р.) загальна економія паливного газу тільки до 2015 р. становитиме 10 - 12 млрд м3. Передусім реконструкції підлягають компресорні станції на стратегічно важливих для України об’єктах: на ПСГ; експортні газопроводи (Уренгой–Помари–Ужгород, “Прогрес”, “Союз”, Єлець–Кременчук–Ананьїв–Ізмаїл); система газопроводу Шебелинка–Диканька–Київ (ШДК), яка забезпечує власний видобуток і газопостачання Київської області.

Значний резерв у збільшенні видобутку нафти, газу і газового конденсату з уже відкритих родовищ пов’язаний із впровадженням методів інтенсифікації роботи свердловин. Широкомасштабне використання сучасних методів інтенсифікації (гідророзриви пластів, різні види комбінованих впливів на привибійну зону тощо) може забезпечувати від 3 до 5% приросту від загального видобутку з експлуатаційних свердловин. Важливим напрямом розвитку видобування газу та нафти є проведення робіт з підвищення рівня їх вилучення на родовищах України.

Реалізація будь-якої стратегії потребує чималих зусиль. Складнощі, зокрема, викликає те, що грошові потоки (результат діяльності) спрямовуються безпосередньо до держбюджету, а власні бюджети “оминають”, і все це тому, що компанії як суб’єкти господарювання є переважно державними. Розроблена та прийнята Стратегія розвитку нафтогазового комплексу України до 2030 р. фактично залишила поза увагою інтереси нафтогазових компаній, оскільки вона спрямована головне на те, щоб гарантувати енергетичну безпеку держави і внутрішнє енергоспоживання.


УДК 658.3

Н.В. Кравченко, к.э.н., доцент

Государственное высшее учебное заведение

«Криворожский национальный университет»

^ ФОРМИРОВАНИЕ АДАПТИВНОЙ МОДЕЛИ СОЦИАЛЬНО – ТРУДОВЫХ ОТНОШЕНИЙ В УСЛОВИЯХ ТРАНСФОРМАЦИИ ЭКОНОМИКИ


Социально – трудовые отношения – ведущая составляющая всей системы общественных отношений, которые образуют своего рода «ядро» парадигмы социально – экономического развития, поскольку именно от их характера и содержания непосредственно зависит производительность труда, качество трудовой жизни, социальное согласие в обществе. Их сущностное содержание составляют отношения и действия расположенные по оси: работодатель (предприниматель) – наёмный работник. Именно эти отношения, которые за общепринятой терминологией определяют как отношения между трудом и капиталом, детерминируют видовые отличия моделей социально – трудовых отношений, определённый мотивационный механизм.

Эволюция отношений между трудом и капиталом может быть исследована в амплитуде от антагонизма до социального партнёрства. В основе выбранного критерия лежат закономерности развития технологического способа производства и социально – экономических отношений. При этом важнейшей составляющей этого критерия есть степень взаимообусловленности мотивации работодателя и наёмного работника в той или другой точке шкалы отношений между трудом и капиталом.

В процессе трансформации социально – трудовых отношений можно выделить четыре этапа. Первый этап связан со становлением капиталистических, экономических форм де – факто в результате первоначального накопления капитала, вследствие чего сложились условия формирования в будущем взаимообусловленного механизма мотивации труда и капитала. Происходит это благодаря тому, что отношения собственности постепенно приобретают более широкое содержание отношений капитала, а юридически отчуждённый труд трансформируется в наёмный, в определённое экономическое отношение. Именно первоначальное накопление капитала ликвидирует основы рабского труда, обеспечивает выбор работы, экономическое принуждение к труду. Второй этап обусловлен утверждением индустриального типа экономического роста, монополии частнокапиталистической собственности, неограниченной игры рыночных сил, что способствовало отрыву от неабсолютного антагонизма в отношениях между работодателем и наёмным трудом, преобразованию последнего в определённый набор противоречий между ними в рамках диалектического единства.

Становлений акционерной и других форм коллективной частной собственности внесло существенные коррективы у взаимоотношения между капиталом и трудом и, в первую очередь, в части перспектив, если не решения, то существенного смягчения острых противоречий между ними. Это характеризует третий этап. В рамках этого периода капитал социализируется как явление в целом, допуская наёмный труд к выполнению определённых предпринимательских функций, например, к управлению. Участвуя в собственности и распределении прибыли, наёмный труд, не изменяя своему начальному функциональному назначению, приобретает новые характерологические особенности, связанные с усилением связи с капиталом, сменой индивидуально – психологического стереотипа восприятия мотивирующих факторов его носителем. Векторы экономических интересов предпринимателей и наёмных работников, их мотивационных приоритетов не совпадают абсолютно, но сближаются, начинают направляться в одну сторону, в сторону неабсолютной гармонии отношений капитала и труда (социального партнёрства).

Следующий этап развития отношений между капиталом и трудом, а следовательно и новая модель социально – трудовых отношений, связана с формированием экономики инновационного типа. Соглашаясь с мнением учёных, что главным проводником инноваций является предприниматель, следует отметить существенную роль в инновационном процессе персонала предприятия. Актуальность формирования «человека творческого» связано с тем, что знания, которые необходимы для овеществления инновационной идеи, совсем необязательно должны иметь научную природу. Одним из существенных условий на пути раскрепощения потенциала работников, обеспечения их творческого поведения является формирование и развитие социально – трудовых отношений на принципах партнёрства между трудом и капиталом, направленное на объединение усилий, на учёт интересов, на творческое содружество социальных партнёров. Реализация социального партнёрства в процессе формирования социально – трудовых отношений, адекватных инновационной экономике, должна основываться на следующих принципах: 1) признание определяющей роли человеческого капитала в экономическом развитии; 2) обеспечение соответствия образовательного уровня трудоспособного населения и уровня его доходов; 3) стимулирование работодателей к инвестированию беспрерывного повышения квалификации и переподготовку персонала; 4) формирование активного поведения личности, возрождать и развивать её способности к конкуренции, утверждать принцип самостоятельности и ответственности, развивать стремление к самореализации.

Практическая реализация этих принципов позволит сформировать новый тип социально – трудовых отношений и на их основе мобилизовать внутренние факторы развития хозяйственной организации, создать мотивационный механизм высокоэффективного труда.


УДК 351.9:613/614

О.І. Краснова, аспірант

ПНПУ імені В.Г. Короленка

^ ПРОБЛЕМИ ТА ПЕРСПЕКТИВИ РОЗВИТКУ ДЕРЖАВНОГО РЕГУЛЮВАННЯ СФЕРИ ОХОРОНИ ЗДОРОВ’Я


Сучасний етап розвитку вітчизняної системи охорони здоров’я знаменується її реформуванням, головною рушійною силою якого є комплекс проблем національної системи охорони здоров’я, включаючи проблему низької соціально–економічної ефективності її діяльності. Безперечно, в першу чергу це пов’язано із складною економічною і політичною ситуацією в державі, гострою екологічною кризою і вкрай недостатнім фінансуванням [2].

Досвід багатьох країн, де існує добре розвинена ринкова економіка свідчить про те, що проблеми, які виникають у секторі здоров’я, не можуть бути вирішені без участі держави. Основною метою державного регулювання є створення національної системи охорони здоров’я, яка б орієнтувалася на вибір ефективніших варіантів використання ресурсів і забезпечення потреб громади у медичних послугах. У цей час перед системою державного керування охорони здоров’я стоїть ряд проблем: недолік фінансових ресурсів; відсутність послідовної, належним чином підкріпленої в правовому, організаційному й фінансовому відношенні державної політики в області охорони здоров’я громадян; недосконалість нормативно–правової бази; систематичне невиконання публічними й приватними суб’єктами законодавчих норм у даній галузі [1].

Недосконала з економічної та адміністративної точки зору успадкована від колишнього СРСР модель охорони здоров’я в нових економічних умовах виявилася неефективною і призвела до зменшення доступності медичної допомоги для населення України. Істотний дефіцит бюджету галузі призвів до значного погіршення якості медичного обслуговування і стану здоров’я нації. Необхідність реформи охорони здоров’я визначається неможливістю забезпечити в наявних умовах здатне державне фінансування галузі та необхідністю впровадити дійові схеми для повноцінної конкуренції на медичному ринку. Серед існуючих моделей охорони здоров’я за кордоном можна виокремити ті, що засновані на соціальному обов’язковому медичному страхуванні (модель Бісмарка), ті, що побудовані на загальному бюджетному фінансуванні (модель Беверіджа і модель Семашка), та ті, що засновані на приватному фінансуванні (модель Кеннеді). При цьому будь-яка система охорони здоров’я не може регулюватися винятково ні державним, ні ринковим інститутами. Більш оптимальна комбінація цих двох форм. Здатність досягати балансу між невирішеними задачами в сфері охорони медицини залежить від розробки коректного набору заходів на законодавчому та економічному рівнях, який повинний містити у собі як ринкові стимули, так і традиційні інструменти державного регулювання [2].

Для успішної реалізації політики охорони здоров’я потрібно точно визначити цілі, на які вона спрямована, а також результати, яких необхідно досягнути. Тому вкрай актуальною для України є необхідність удосконалення політики у сфері охорони здоров’я відповідно до сучасних суспільних потреб. За роки незалежності в Україні сформувалася національна правова база регулювання охорони здоров’я. Однак, її не можна вважати досконалою. Розвиток ринкових відносин і реформування державної системи управління охорони здоров’я вимагають подальшого розвитку нормативно-правової бази у відповідності з основними напрямками соціальної політики держави з урахуванням міжнародного законодавства у медицині.

Побудова України як соціальної держави вимагає внесення коректив у фінансову політику охорони здоров’я, які залежать від макроекономічних показників та фінансових показників розвитку охорони здоров’я, що пов’язані із забезпеченням потреб населення та закладів. Реформа фінансового забезпечення охорони здоров’я України має відбуватися в рамках прийнятих в Європі принципів соціальної рівності, справедливості під час організації і надання послуг з охорони здоров’я, оскільки саме такий підхід дав змогу європейським країнам досягти високих показників стану здоров’я своїх громадян [3]. Досвід країн Європейського Союзу та країн Центральної і Східної Європи, які нещодавно стали на шлях реформ, засвідчує, що механізм фінансування охорони здоров’я можна успішно вдосконалювати не тільки в рамках бюджетного фінансування, а і соціального медичного страхування [2].

Сьогодні вітчизняна медицина стоїть на порозі кадрової кризи. Існує дефіцит кадрів, спостерігається наростаюча та некерована міграція медичного персоналу, у тому числі і за кордон. Тому кадрова політика держави в сфері охорони здоров’я має здійснюватися в напрямку розробки стратегії держави по формуванню кадрового потенціалу, кадрового забезпечення державного керування системою охорони здоров’я, підготовки фахівців з керування сфери медицини.

Таким чином, сучасна українська система охорони здоров’я не повинна копіювати чинні системи інших країн, вона повинна шукати свої механізми рішення цієї значущої задачі на підставі обрання європейського та світового досвіду шляхом створення найбільш прийнятних правових, економічних і організаційних умов для всіх суб’єктів діяльності в галузі медицини.

Література

1. Вітренко Ю.М. Реформування охорони здоров’я: погляд економіста / Ю.М. Вітренко // Соціальна політика і соціальна робота. – 2004. – № 1. – С. 41–56.

2. Голяченко О. М. Реорганізація української охорони здоров’я в умовах перехідного періоду /О. М. Голяченко // Проблеми формування регіональної політики в галузі охорони здоров’я. – Одеса, 2001. – С. 53–62.

3. Григорович В.Р. Деякі питання фінансування галузі охорони здоров’я в Україні. /В.Р.Григорович // Науковий вісник Академії муніципального управління: Державне управління та місцеве самоврядування. – 2009, Вип. 1 (7). – С. 142–147.

1   2   3   4   5   6   7   8   9   10   ...   37

Схожі:

Полтавський національний технічний університет імені Юрія Кондратюка сучасна економічна наука: теорія І практика матеріали Всеукраїнської науково-практичної Інтернет-конференції iconПолтавський національний технічний університет імені Юрія Кондратюка електромеханічний факультет вас вітає провідний вищий навчальний заклад центрального регіону України Полтавський національний технічний університет імені Юрія Кондратюка
move to 928-10859
Полтавський національний технічний університет імені Юрія Кондратюка сучасна економічна наука: теорія І практика матеріали Всеукраїнської науково-практичної Інтернет-конференції iconПолтавський національний технічний університет імені Юрія Кондратюка Полтавський національний технічний університет імені Юрія Кондратюка
Онищенко Володимир Олександрович завідувач кафедри фінансів, банківської справи та державного управління, д е н., професор, ректор,...
Полтавський національний технічний університет імені Юрія Кондратюка сучасна економічна наука: теорія І практика матеріали Всеукраїнської науково-практичної Інтернет-конференції iconЗаявка на участь у роботі іі-ї міжвузівської науково-практичної конференції «Інформаційно-аналітичне забезпечення стратегій інноваційного розвитку»
Полтава, проспект Першотравневий, 24, Полтавський національний технічний університет імені Юрія Кондратюка
Полтавський національний технічний університет імені Юрія Кондратюка сучасна економічна наука: теорія І практика матеріали Всеукраїнської науково-практичної Інтернет-конференції iconУкраїна міністерство освіти І науки, молоді та спорту україни полтавський національний технічний університет імені юрія кондратюка
України від 18. 11. 2011 року №1324 «Про проведення Всеукраїнської студентської олімпіади у 2011/2012 навчальному році» Полтавський...
Полтавський національний технічний університет імені Юрія Кондратюка сучасна економічна наука: теорія І практика матеріали Всеукраїнської науково-практичної Інтернет-конференції iconМіністерство освіти І науки, молоді та спорту України Полтавський національний технічний університет імені Юрія Кондратюка Кафедра залізобетонних І кам’яних конструкцій та опору матеріалів інформаційне повідомлення ІІ етап Всеукраїнської олімпіади з опору матеріалів Полтава,
України від 23 січня 2013 року №46 “Про проведення Всеукраїнської студентської олімпіади у 2012/2013 навчальному році” базовим вищим...
Полтавський національний технічний університет імені Юрія Кондратюка сучасна економічна наука: теорія І практика матеріали Всеукраїнської науково-практичної Інтернет-конференції iconОбсяг державного замовлення на підготовку фахівців з вищою освітою у 2012 році Код 250 Назва : Полтавський національний технічний університет імені Юрія Кондратюка Набір 2012 року на окр магістр
Код 250 Назва : Полтавський національний технічний університет імені Юрія Кондратюка
Полтавський національний технічний університет імені Юрія Кондратюка сучасна економічна наука: теорія І практика матеріали Всеукраїнської науково-практичної Інтернет-конференції iconОбсяг державного замовлення на підготовку фахівців з вищою освітою у 2012 році Код 250 Назва : Полтавський національний технічний університет імені Юрія Кондратюка Набір 2012 року на окр бакалавр
Код 250 Назва : Полтавський національний технічний університет імені Юрія Кондратюка
Полтавський національний технічний університет імені Юрія Кондратюка сучасна економічна наука: теорія І практика матеріали Всеукраїнської науково-практичної Інтернет-конференції iconОбсяг державного замовлення на підготовку фахівців з вищою освітою у 2012 році Код 250 Назва : Полтавський національний технічний університет імені Юрія Кондратюка Набір 2012 року на окр спеціаліст
Код 250 Назва : Полтавський національний технічний університет імені Юрія Кондратюка
Полтавський національний технічний університет імені Юрія Кондратюка сучасна економічна наука: теорія І практика матеріали Всеукраїнської науково-практичної Інтернет-конференції iconПолтавський національний технічний університет імені Юрія Кондратюка електромеханічний факультет вас вітає провідний вищий навчальний заклад центрального регіону України Полтавський національний технічний університет імені Юрія Кондратюка
Наш навчальний заклад створений 18 серпня 1930 року як інститут інженерів сільськогосподарського будівництва. У 1961 році він перетворився...
Полтавський національний технічний університет імені Юрія Кондратюка сучасна економічна наука: теорія І практика матеріали Всеукраїнської науково-практичної Інтернет-конференції iconІмені юрія кондратюка
України від 18 листопада 2011 року №1324 "Про проведення Всеукраїнської студентської олімпіади у 2011/2012 навчальному році" базовим...
Додайте кнопку на своєму сайті:
Документи


База даних захищена авторським правом ©zavantag.com 2000-2013
При копіюванні матеріалу обов'язкове зазначення активного посилання відкритою для індексації.
звернутися до адміністрації
Документи