Полтавський національний технічний університет імені Юрія Кондратюка сучасна економічна наука: теорія І практика матеріали Всеукраїнської науково-практичної Інтернет-конференції icon

Полтавський національний технічний університет імені Юрія Кондратюка сучасна економічна наука: теорія І практика матеріали Всеукраїнської науково-практичної Інтернет-конференції




НазваПолтавський національний технічний університет імені Юрія Кондратюка сучасна економічна наука: теорія І практика матеріали Всеукраїнської науково-практичної Інтернет-конференції
Сторінка8/37
Дата17.11.2012
Розмір5.64 Mb.
ТипДокументи
1   ...   4   5   6   7   8   9   10   11   ...   37

УДК 330.341.1:330.322

О.М. Левковець, к.е.н., доцент

НУ «Юридична академія України ім. Ярослава Мудрого»

^ ІНЕРЦІЙНІ ЧИННИКИ МОДЕРНІЗАЦІЇ НАЦІОНАЛЬНОЇ ЕКОНОМІКИ


Фінансово-економічна криза відіграла для України роль каталізатора модернізації, продемонструвавши невідкладність системних реформ, спрямованих на подолання технологічного розриву, деградації виробничої, соціальної, науково-дослідницької сфер у період, коли в глобальному середовищі відбувається становлення умов шостого технологічного укладу і посилюється конкуренція за ринки, ресурси, місце в системі міжнародного поділу праці. Під модернізацією економіки розуміють структурні, технологічні, інституціональні зміни, спрямовані на підвищення конкурентоспроможності та забезпечення розвитку країни в довгостроковій перспективі. Національний проект модернізації передбачає наздоганяючій, мобілізаційний характер з орієнтуванням на лідерів. Аналіз досвіду успішних проектів «наздоганяючої» модернізації дозволяє визначити їх передумови: наявність у суспільстві консенсусу щодо бажаних змін, зацікавлених груп інтересів із достатнім владним впливом, довіра до влади; зростання протягом тривалого періоду частки нагромадження у ВВП (до 35-45%); раціональна відкритість щодо зовнішнього середовища, яке має стати джерелом позичань технологій і реципієнтом значної частини індустріальної продукції країни, наявність відповідної мотивації у суб’єктів міжнародної економіки. На формування цих передумов в Україні впливає низка потужних інерційних чинників, які можна класифікувати на зовнішні та внутрішні. До першої групи належать: глобалізація інформаційних та ресурсних потоків; падіння темпів розвитку світової економіки; несприятлива кон’юнктура світових ринків капіталу; мотивація іноземних ТНК до подовження циклу застарілих технологій на території інших країн. Глобалізація створює можливості для міграції робочої сили і капіталів, обмежуючи потенціал мобілізаційних заходів (кваліфікована робоча сила може просто мігрувати, бізнес – реєструвати власність в офшорних центрах). Транснаціоналізація світової економіки, членство країни у міжнародних організаціях унеможливлюють застосування традиційних інструментів державного регулювання. Завдяки інформаційним технологіям, здешевленню засобів зв’язку посилився ефект демонстрації досягнень розвинених країн. Проблематичною видається експортоорієнтована модернізація за умов рецесії світової економіки. У 2009-2012 рр. країни повернулись до мір захисту внутрішнього ринку, втрати світової торгівлі внаслідок цього склали більш як 550 млрд. дол. Рецесія у країнах Єврозони, уповільнення зростання економіки Китаю, переорієнтування країн БРІКС на стимулювання внутрішнього ринку означають скорочення попиту на ринку світовому, загострення конкуренції і появу надлишкових потужностей (а отже – відсутність мотивації провідних країн до розвитку високотехнологічних виробництв у менш розвинених державах). З кінця 2011р. спостерігається стагнація у ключових галузях української економіки - металургії, харчовій промисловості, нафтопереробці та ін. Невизначеність України щодо оптимального співвідношення західного (ЄС) та східного (Митний союз РФ, Бєларусі та Казахстану з перспективами формування ЄЕП) векторів інтеграції спричиняє втрату ресурсів та потенціалу високотехнологічного розвитку.

Внутрішні інерційні чинники також ускладнюють формування передумов модернізації. Передусім, ресурсна неспроможність, що посилюється процесами в світовій економіці. Знос основних фондів у країні в 2011р. становив 74,9%; зростання ВВП за рахунок впровадження нових технологій - 0,8-1,1%; частка інноваційної продукції у загальному обсязі промислової - 3,8%. Масштаби технологічної деградації унеможливлюють опору лише на власні ресурси, а показник інвестиційної привабливості української економіки для іноземних інвесторів у 2011р. склав 2,19 за п’ятибальною шкалою. Додамо фактор значного боргового навантаження (валовий зовнішній борг України, за даними НБУ, на 01.07.12 - близько 129 млрд. дол.; очікувані виплати за державним боргом у 2012р. - 89,3 млрд. грн.) за умов спадної динаміки світових фінансових і товарних ринків.

Потужний інерційний вплив на процеси модернізації здійснюють чинники інституційного середовища. Неочевидною є наявність суспільного консенсусу щодо необхідності модернізації. Дослідження Київського міжнародного інституту соціології з’ясувало, що більшість українців не вірить в успіх реформ, що здійснюються, або взагалі про них не знають (повністю згодні з тим, що перетворення проводяться, лише 3,5% опитаних; не помітили – 55%; вважають, що реформи проходять скоріш успішно 4,5%) [1]. Пануюча в країні модель політичного циклу розвитку, якій властива відсутність спадковості влади щодо принципів і напрямів розвитку держави, стимулює тип поведінки чиновників, спрямований на отримання під час каденції найбільшої ренти, та політику соціального популізму.

Модернізація вимагає переорієнтації на політику нагромадження, що гальмує підвищення рівня життя. Реалії ж є такими, що споживчі цінності для більшості населення - єдині. Втрачаються ресурси розвитку внаслідок виведення великим бізнесом доходів у офшори. Фактом є дезінтеграція суспільства, втрата розуміння взаємозв’язку діяльності різних соціальних груп у суспільному розвитку. Розмитість прав власності, незавершеність процесу її легітимізації спричинюють викривлення мотивації економічних агентів, провокують рейдерські атаки, унеможливлюють реалізацію інноваційних проектів. Попри зусилля влади щодо боротьби з корупцією, остання продовжує складати загрозу для модернізації: за рейтингом корупції Transparency International у 2011р. Україна посіла 152 місце із 183 країн, втративши 18 позицій.

Негативний вплив зазначених чинників посилює ризики невдач соціально-економічних реформ. Потенціал розв’язання завдань мобілізації ресурсів, нарощування виробництва і збуту високотехнологічної продукції за умов рецесії світової економіки вбачаємо в участі країни в інтеграційних проектах.

Література

  1. http://www.kontrakty.ua/article/45941


УДК 334.02

В.В.Ржепішевська к.е.н.,

І.М. Макаренко, А.В. Шпенглер

Полтавський національний технічний університет

імені Юрія Кондратюка

^ НАПРЯМИ СИСТЕМИ УПРАВЛІННЯ КОНКУРЕНТОСПРОМОЖНІСТЮ ПІДПРИЄМСТВА


Від’ємне значення основних показників виробничо-господарської діяльності й дуже низький рівень стійкості вітчизняних підприємств на внутрішніх та зовнішніх ринках свідчить про те, що реформи, спрямовані на підтримку конкурентоспроможності підприємств у ринкових умовах господарювання, не завжди дають очікувані результати.

Одна з основних причин такого стану вітчизняної економіки полягає в тому, що процеси управління на більшості з них не сприяють створенню стійких конкурентних позицій національних виробників. Адже, конкурентоспроможність підприємства є однією з найважливіших категорій ринкової економіки. У практиці діяльності вітчизняних підприємств конкурентоспроможність традиційно зводиться або до вирішення технічних проблем (оцінювання технічного й технологічного рівня виробництва, побудова систем управління якістю продукції), або до формування та реалізації відповідної цінової політики. Але ці напрями вирішують окремі аспекти забезпечення конкурентоспроможності підприємств.

Тому проблеми підвищення конкурентоспроможності промислових підприємств на внутрішньому і на міжнародних ринках є важливими як у сучасних умовах, так і в майбутньому. Вітчизняні підприємства повинні зосереджувати увагу не тільки на ефективності виробництва, а й на ефективності функціонування в конкурентному середовищі, а тому управління їх конкурентоспроможністю є вкрай необхідним.

Об’єктом управління і передбачає вирішення широкого спектра питань – від техніко-економічних до соціальних, від досить відомих до нових, які потребують дослідження. Підтримка високої конкурентоспроможності означає, що всі ресурси підприємства використовуються настільки продуктивно, що воно стає більш прибутковим, ніж його головні конкуренти. Це одночасно передбачає, що підприємство займає стабільне місце на ринку товарів і послуг, а його продукція користується постійним попитом. Однак у житті цей стан не є незмінним. Тому керівництво підприємства повинно вміти відслідковувати зміни, що відбуваються в умовах господарювання, і проводити відповідні перетворення в політиці здійснення виробництва та реалізації товарів. Такими перетвореннями можуть бути: зміна товарної політики, впровадження нових технологій, диверсифікація виробництва, зміна організаційно-правового статусу підприємства, модернізація форм збуту продукції, вихід на нові ринки, створення спільних виробництв тощо [1].

Розробка правильних управлінських рішень та їх втілення в життя – основна передумова забезпечення конкурентоспроможності машинобудівного підприємства, формування раціональних організаційних структур, проведення правильної кадрової політики й роботи, регулювання соціально-психологічних відносин на підприємстві та створення його позитивного іміджу.

Для досягнення конкурентоспроможності підприємству на ринку потрібно мати переваги не тільки за рахунок лідирування по витратах або ціні, але й по впровадженню нових ідей, як у виробничу сферу так і в управління, стратегічному розвитку. Формування конкурентних стратегій – один з найсуттєвіших та найскладніших етапів процесу стратегічного планування. Здійснення маркетингових аналізів для подальшої розробки цілей, опрацювання стратегій, приводить до найкращих результатів. Це досить складна річ в умовах постійної зміни факторів зовнішнього та внутрішнього середовищ, важливо проводити на динамічній основі [3].

При формування стратегії насамперед необхідно врахувати: на якій стадії життєвого циклу перебуває галузь; структуру галузі; сутність і потужність п’яти конкурентних сил (постачальники найбільш важливих ресурсів, покупці, конкуренція між продавцями всередині галузі, товари-субститути, потенційні продавці даного товару), масштаби діяльності конкурентів [2].

Порівняння потенційно успішних напрямків та важливих для успіху факторів дає фірмі уявлення про власні конкурентні переваги та робить можливим розробку стратегій. Далі розробляється базова конкурентна стратегія – довгостроковий план підприємства, він не повинен бути розписаним детально, тому що вона може бути спростована якимись не передбаченими подіями у зовнішньому середовищі. Тому базова довгострокова стратегія не є чимось, що визначається раз і назавжди та ніколи не змінюється. Вона повинна постійно коректуватись та уточнюватись в залежності від змін, що трапляються на ринку, та результатів діяльності підприємства [2].

Отже, ефективне управління конкурентоспроможністю на підприємствах, полягають в тому, що сучасне підприємство, яке функціонує в умовах ринкових відносин, як один із основних механізмів забезпечення своєї життєдіяльності, повинне використовувати системне стратегічне управління конкурентоспроможністю, сутність якого полягає в розробленні стратегії та довготермінової програми дій для досягнення цілей і вирішення завдань щодо підвищення конкурентоспроможності з використанням обмеженого обсягу ресурсів у певній ринковій ситуації.

Література

  1. Воронкова А.Е. Управлінські рішення в забезпеченні конкурентоспроможності підприємства: організаційний аспект : монографія / А.Е. Воронкова. – Х. : ІНЖЕК, 2008. – 512 с.

  2. Довбенко В.І. Чинники підвищення конкурентоспроможності вітчизняних підприємств [Текст] / В.І. Довбенко // Зовнішня торгівля: право та економіка. – 2007. – №4. – С. 15-21.

  3. Сіваченко І.Ю. Управління міжнародною конкурентоспроможністю підприємства (організації) [Текст]: навч. Посібник; за ред. І. Ю. Сіваченка. – Київ: ЦНЛ, 2003. – 186 с.


УДК 320.351.1:504:338.48 (227)

Г. М. Кожушко, д.т.н., професор,

Полтавський інститут економіки і торгівлі

^ ФОРМУВАННЯ БЮДЖЕТНОЇ БЕЗПЕКИ УКРАЇНИ


Успішне функціонування економіки будь-якої країни тісно пов'язане з оптимальним забезпеченням формування та виконання бюджету. Від успішного здійснення бюджетного процессу залежить дієвість бюджетної політики, яка повинна позитивно впливати на економічну та фінансову стабільність держави, соціальний рівень життя населення. Отже, бюджет є одним із найважливіших індикаторів фінансової незалежності держави, її стійкості і стабільності, а характер бюджетної політики, у вирішальній мірі, впливає на впровадження вищими органами влади відповідної національної стратегії розвитку, спрямованої на зміцнення фінансової безпеки держави.

Бюджетна безпека держави, перш за все, визначається абсолютними розмірами бюджету як у розрізі доходної, так і видаткової його частини. Проте абсолютний розмір бюджету не може бути об’єктивним індикатором стану безпеки бюджетної сфери. Більш якісно про це може свідчити показник, який характеризує розмір видатків бюджету на душу населення країни. За розрахунками в Україні цей показник в середньому складає близько 2 тис.грн. Відповідний показник, в Японії становить 5 тис. доларів; в США – 6,7 тис. дол.

Однак, проблеми бюджетної системи полягають навіть не стільки у надзвичайно скромних розмірах самого бюджету, скільки у відсутності передбачуваності й стабільності найважливіших його параметрів. Серед яких: прогнозні оцінки номінальних доходів бюджетів різного рівня, динаміка цін на товари і послуги, що купуються за бюджетні кошти, витрати на обслуговування зовнішнього боргу та ін., настільки невизначені і залежні від впливу низки непідконтрольних уряду факторів.

Ступінь бюджетної безпеки держави зростає, або знижується за наявності чи відсутності бюджетних резервів, що утворюються у бюджетах усіх рівнів для фінансування непередбачених витрат (згідно положень Бюджетного кодексу, розмір резерву не може перевищувати 1% обсягу видатків загального фонду бюджету).

Основні групи чинників, що впливають на бюджетну безпеку держави:

Організаційно-правові

Фінансово-економічні

  • Чинна правова база, рівень професіоналізму і ретельність розробки бюджету, ступінь деталізації та прозорості бюджету при формуванні.

  • Надання пріоритетності певній бюджетній класифікації.

  • Ступінь досконалості системи бухгалтерського обліку виконання бюджету і кошторисів витрат бюджетних установ.

  • Своєчасність прийняття рішень щодо бюджетно-податкового регулювання.

  • Характер касового виконання бюджету.

  • Ступінь узгодження фінансово-економічних інтересів різних верств населення.

  • Величина бюджету.

  • Ступінь збалансованості бюджету.

  • Масштаби бюджетного фінансування.

  • Наявність чи відсутність бюджетних резервів.

  • Чисельність податкових пільг, що впливають на формування доходів бюджету.

  • Надання відстрочок за платежами до державного та місцевого бюджетів.

Література

1.Балашов А.М. Сучасні проблеми бюджетної політики України /А.М. Балашов // Економіка та держава. – 2010. – №1. – с. 82 – 83.

2.Денисова Л.Бюджетна політика в умовах кризи /Л.Денисова // Праця і зарплата. – 2011. – (№38). – с. 4.


УДК 330.4:215.2

А. Рожко, Є. Федоренко

Полтавський національний технічний

університет імені Юрія Кондратюка

^ ДЕРЖАВНЕ РЕГУЛЮВАННЯ ОПЛАТИ ПРАЦІ В УМОВАХ ТРАНСФОРМАЦІЙНИХ ЗМІН


Стратегічні пріоритети формування конкурентоспроможної оплати праці. Формування високо конкурентної національної економіки вимагає формування конкурентоспроможної робочої сили та ефективних соціально-трудових відносин. Це пов’язано з тим, що в умовах ринкової трансформації найсуттєвіші перетворення відбуваються у соціально-трудовій сфері.

В економічній системі, що розвивається в умовах глобалізації, формування конкурентоспроможної оплати праці має передбачити оптимізацію співвідношення державного регулювання, договірного регулювання, моделей визначення індивідуальної заробітної плати безпосередньо на підприємстві. Важливим завданням державного регулювання економіки є участь влади у визначенні і реалізації політики оплати і мотивації праці. При цьому сфера, масштаби і методи такого впливу на рівень і динаміку реальної заробітної плати в кожній країні мають свої специфічні особливості.

На наш погляд, державне регулювання оплати праці в умовах трансформаційних змін в економіці України має включати такі етапи: визначення основних напрямів державного регулювання оплати праці працівників, для чого необхідно: привести чинне законодавство у відповідність до вимог міжнародних пактів, Конвенції ООН; реформувати систему оподаткування насамперед щодо законодавчого закріплення порядку встановлення і перегляду неоподаткованого мінімуму зниження рівня нарахувань на фонд оплати праці підприємства; підвищити ефективність механізму індексації сукупних доходів громадян. Визначення розміру мінімальної заробітної плати як основного соціального нормативу, що гарантує захист мало оплачуваних найманих працівників. Удосконалення податкової системи як ринкового регулятора доходів. Реформування політики податкового регулювання розмірів фонду оплати праці, зменшення податкового навантаження до 25% такого фонду.

Таким чином, держава має регулювати ті питання оплати праці, які без неї не можуть бути вирішені. Всі інші питання мають вирішуватися на договірній основі. Необхідно відзначити також, що пряме державне регулювання оплати праці дуже обмежене оскільки більшість підприємств функціонують в умовах ринкових відносин.

Заробітна плата як складова частина винагороди найманих робітників у ринкових умовах на рівні окремих підприємств насамперед має бути зорієнтована на реалізацію таких її основних функцій: відтворювальну, стимулюючу і регулюючу.

Оцінка рівня реалізації основних функцій заробітної плати вимагає економіко-математичного аналізу її динаміки у взаємозв’язку з прожитковим мінімумом, обсягами виробництва, продуктивністю праці та іншими параметрами діяльності підприємства.

До структури відтворювальної функції необхідно віднести інвестиційну складову, оскільки заробітна плата є джерелом витрат на освіту, тобто відіграє роль інвестиції в людський капітал. Однак нині, за даними Держкомстату України, за І квартал 2010 р. частка заробітної плати в структурі доходів займає лише 42,5 %, а соціальні допомоги та інші отримані поточні трансферти – 42,9 %. Це свідчить про те, що коштів, одержаних за виконану роботу, бракує для покриття найнеобхідніших витрат. Тому можна стверджувати, що відтворювальна функція не виконується належним чином. Аналіз зміни оплати праці на шахті ім. Засядька за 2009-2010 рр. свідчить про досить високі темпи зростання середньомісячної заробітної плати шахтних працівників – щороку за аналізований період її приріст складав 26,3.

Реалізація стимулюючої функції оплати праці передбачає забезпечення випереджаючих темпів зростання продуктивності праці порівняно з темпами підвищення зарплати.

Як показали розрахунки зростання продуктивності праці – це співвідношення представлене коефіцієнтами еластичності. За весь аналізований період склалася інфраеластичність між показниками, тобто зростання оплати праці супроводжується зниженням продуктивності праці (Кел<0). У 2009 р. на кожен відсоток приросту ФОП припадало зниження продуктивності праці працівників по вуглевидобуванні на 0,2%, а вже в 2010р. – на 5,1%. Значення відповідних коефіцієнтів еластичності як для окремих категорій працівників, так і для елементів фонду оплати праці свідчать про низький рівень реалізації стимулюючої функції, системи оплати праці на шахті.

Розподіл значень впливу окремих чинників на зміну обсягів видобутку свідчить про низький рівень ефективності використання витрат праці, тобто трудового потенціалу на шахті.

Сукупний вплив зміни чисельності зайнятих і фонду оплати праці на динаміку обсягів видобутку оцінено за допомогою парних і багатофакторних регресійних залежностей, які були розраховані за аналізований період. Аналіз парних моделей зв’язку підтверджує висновки про зворотну залежність, що склалася, між обсягами видобутку вугілля як основного показника економічного зростання й розвитку шахти і системою оплати праці, що склалася, при цьому загальна спрямованість зв’язку зберігається і при включенні або виключенні з аналізу кризового року. Наприклад за рівнянням точка екстремуму відповідає значенню Х3=59000тис. грн. (рис)1, тобто перевищення цього розміру основного фонду оплати праці супроводиться зниженням обсягів видобутку вугілля.

Література

1.Костишина, Т. Стратегічні пріоритети формування конкурентоспроможної оплати праці/ Т. Костишина, // Україна. Аспекти праці. – 2010. - №7(21). С.51.

2.Залознова, Ю. Економетричний аналіз реалізації основних функцій заробітної плати на вугільному підприємстві. / Залознова Ю. // Україна. Аспекти праці. -2011. - №4.- С51.


УДК 338.434:631.11(477)

Т.В. Соловей, аспірантка

Полтавський національний технічний університет

імені Юрія Кондратюка

^ ВПЛИВ ФІНАНСОВО – КРЕДИТНОЇ СИСТЕМИ НА ФОРМУВАННЯ РАЦІОНАЛЬНИХ ФОРМ ГОСПОДАРЮВАННЯ В РЕГІОНАЛЬНИХ АПК УКРАЇНИ


Реформування підприємств АПК України та її регіонів, проведення земельної реформи потребують значних змін в організації кредитування аграрної галузі, створення такої кредитної інфраструктури, яка б відповідала умовам ринкової економіки.

В основу реформування аграрного сектора України покладена структурна перебудова сільськогосподарського виробництва на основі створення нових організаційно-правових форм господарювання – фермер-ських господарств, підприємств малого та середнього бізнесу. На кінець 2012 року значною залишається питома вага колективних сільськогосподарських підприємств у виробництві валової сільськогосподарської продукції в АПК України та її регіонах. У 2000-х роках в регіонах України проявилася тенденція до укрупнення аграрних підприємств, як закономірний прояв дії економічного закону накопичення капіталу через такі форми його реалізації, як концентрація та централізація виробничих активів.

Позитивним фактором розвитку альтернативних ринкових форм господарювання в регіональних АПК стало прийняття в Україні відповідної законодавчої та нормативної бази.

Негативним явищем у процесі формування раціональних форм господарювання в АПК України залишається нерівномірність фінансово-кредитного їх забезпечення на мікроекономічному рівні. Різним залишається ефект від впровадження інструментів фінансово-кредитного впливу, як форми державного регулювання – на макрорівні.

Для малих підприємств в Україні і, перш за все для малих аграрних підприємств АПК України, характерним є відносно низький рівень їхнього доступу до кредитних ресурсів. Це зумовлено ризиками, які пов’язані з фінансовою нестійкістю малих аграрних підприємств, а також відсутністю у банків зацікавленості працювати з дрібними клієнтами, оскільки їх обслуговування більш затратне і менш доходне. Тому важливим постає питання про створення та розвиток такої форми організації фінансово-кредитної діяльності, як кредитні кооперативи. Основна їх діяльність полягає в мобілізації заощаджень членів кооперативу, залучення позикових ресурсів і використання коштів для видачі кредитів членам кооперативу – малим аграрним підприємствам.

У цілому, з метою розв’язання проблеми кредитування сільсько- господарських товаровиробників, а саме малих та середніх підприємств, необхідно застосувати комплекс нових підходів ринкового змісту та ринкових форм їх реалізації, які сприятимуть поліпшенню кредитного забезпечення аграрного виробництва. Це правомірно визначити як створення ринкової кредитної інфраструктури в регіональних АПК з обслуговування аграрних форм господарювання. Це є фінансово-органі- заційною підставою формування раціональних форм господарювання в регіональних АПК в Україні.

Поряд з комерційними банками та кредитними кооперативами, щодо формування кредитної інфраструктури в АПК України, доцільно створити раціональну систему спеціальних кредитних установ, у яку мають увійти Аграрний державний банк з відділеннями та філіями в кожному регіоні, кредитні спілки, спеціалізовані інститути спільного інвестування у формі агропромислових інвестиційних фондів та агропромислових інвестиційних компаній та інші кредитні структури.

6 вересня 2012 р. Верховна Рада України ухвалила Закон України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо розмежування земель державної та комунальної власності», який передбачає створення державного земельного банку, який би надавав кредити тільки виробникам сільськогосподарської продукції під невисокий відсоток.

9 жовтня 2012 року Президентом України В.Ф. Януковичем було підписано Закон України «Про внесення змін до Закону України «Про банки і банківську діяльність» щодо Державного земельного банку.

Згідно з даним законотворчим процесом в Україні був створений Державний земельний банк, який з січня 2013 р. буде надавати кредити виключно селянським, фермерським, сільськогосподарським підприємствам не більше ніж 5% ставки Національного банку України. Це стало дієвим практичним кроком щодо формування раціональних форм господарювання в регіональних АПК як фінансово-кредитний фактор розв’язання проблем розширеного відтворення аграрного виробництва. При цьому слід врахувати, що 2 жовтня 2012 р. депутатами Верховної Ради України не було продовжено мораторій на продаж земель сільськогосподарського призначення до 2014 року. Цей факт є одним із вирішальних щодо створення системи економіко-правових підстав формування ринку землі в АПК України та ринкової системи фінансово-кредитних відносин в регіональних АПК.

Краще фінансово-кредитне забезпечення мають агрохолдинги, а саме:

залучення значних кредитних ресурсів вітчизняних та іноземних банків, міжнародних фінансових організацій; розширення активів за рахунок проведення ІРО на міжнародних фондових біржах; надходження додаткових доходів вертикально інтегрованих підприємств; пільгове оподаткування завдяки реєстрації в офшорах.

У відношеннях з бюджетною системою доцільно у податкове законодавство України ввести зміни, згідно з якими агрохолдинги, незалежно від місця їх реєстрації, були б зобов’язані сплачувати фіксований сільськогосподарський податок (або земельний податок) до місцевих бюджетів сільських рад, до яких за територіальним поділом відносяться землі у використанні агрохолдингів. Така норма створить стабільне і суттєве за обсягами власне джерело фінансування розвитку соціальної інфраструктури сільських територій.

1   ...   4   5   6   7   8   9   10   11   ...   37

Схожі:

Полтавський національний технічний університет імені Юрія Кондратюка сучасна економічна наука: теорія І практика матеріали Всеукраїнської науково-практичної Інтернет-конференції iconПолтавський національний технічний університет імені Юрія Кондратюка електромеханічний факультет вас вітає провідний вищий навчальний заклад центрального регіону України Полтавський національний технічний університет імені Юрія Кондратюка
move to 928-10859
Полтавський національний технічний університет імені Юрія Кондратюка сучасна економічна наука: теорія І практика матеріали Всеукраїнської науково-практичної Інтернет-конференції iconПолтавський національний технічний університет імені Юрія Кондратюка Полтавський національний технічний університет імені Юрія Кондратюка
Онищенко Володимир Олександрович завідувач кафедри фінансів, банківської справи та державного управління, д е н., професор, ректор,...
Полтавський національний технічний університет імені Юрія Кондратюка сучасна економічна наука: теорія І практика матеріали Всеукраїнської науково-практичної Інтернет-конференції iconЗаявка на участь у роботі іі-ї міжвузівської науково-практичної конференції «Інформаційно-аналітичне забезпечення стратегій інноваційного розвитку»
Полтава, проспект Першотравневий, 24, Полтавський національний технічний університет імені Юрія Кондратюка
Полтавський національний технічний університет імені Юрія Кондратюка сучасна економічна наука: теорія І практика матеріали Всеукраїнської науково-практичної Інтернет-конференції iconУкраїна міністерство освіти І науки, молоді та спорту україни полтавський національний технічний університет імені юрія кондратюка
України від 18. 11. 2011 року №1324 «Про проведення Всеукраїнської студентської олімпіади у 2011/2012 навчальному році» Полтавський...
Полтавський національний технічний університет імені Юрія Кондратюка сучасна економічна наука: теорія І практика матеріали Всеукраїнської науково-практичної Інтернет-конференції iconМіністерство освіти І науки, молоді та спорту України Полтавський національний технічний університет імені Юрія Кондратюка Кафедра залізобетонних І кам’яних конструкцій та опору матеріалів інформаційне повідомлення ІІ етап Всеукраїнської олімпіади з опору матеріалів Полтава,
України від 23 січня 2013 року №46 “Про проведення Всеукраїнської студентської олімпіади у 2012/2013 навчальному році” базовим вищим...
Полтавський національний технічний університет імені Юрія Кондратюка сучасна економічна наука: теорія І практика матеріали Всеукраїнської науково-практичної Інтернет-конференції iconОбсяг державного замовлення на підготовку фахівців з вищою освітою у 2012 році Код 250 Назва : Полтавський національний технічний університет імені Юрія Кондратюка Набір 2012 року на окр магістр
Код 250 Назва : Полтавський національний технічний університет імені Юрія Кондратюка
Полтавський національний технічний університет імені Юрія Кондратюка сучасна економічна наука: теорія І практика матеріали Всеукраїнської науково-практичної Інтернет-конференції iconОбсяг державного замовлення на підготовку фахівців з вищою освітою у 2012 році Код 250 Назва : Полтавський національний технічний університет імені Юрія Кондратюка Набір 2012 року на окр бакалавр
Код 250 Назва : Полтавський національний технічний університет імені Юрія Кондратюка
Полтавський національний технічний університет імені Юрія Кондратюка сучасна економічна наука: теорія І практика матеріали Всеукраїнської науково-практичної Інтернет-конференції iconОбсяг державного замовлення на підготовку фахівців з вищою освітою у 2012 році Код 250 Назва : Полтавський національний технічний університет імені Юрія Кондратюка Набір 2012 року на окр спеціаліст
Код 250 Назва : Полтавський національний технічний університет імені Юрія Кондратюка
Полтавський національний технічний університет імені Юрія Кондратюка сучасна економічна наука: теорія І практика матеріали Всеукраїнської науково-практичної Інтернет-конференції iconПолтавський національний технічний університет імені Юрія Кондратюка електромеханічний факультет вас вітає провідний вищий навчальний заклад центрального регіону України Полтавський національний технічний університет імені Юрія Кондратюка
Наш навчальний заклад створений 18 серпня 1930 року як інститут інженерів сільськогосподарського будівництва. У 1961 році він перетворився...
Полтавський національний технічний університет імені Юрія Кондратюка сучасна економічна наука: теорія І практика матеріали Всеукраїнської науково-практичної Інтернет-конференції iconІмені юрія кондратюка
України від 18 листопада 2011 року №1324 "Про проведення Всеукраїнської студентської олімпіади у 2011/2012 навчальному році" базовим...
Додайте кнопку на своєму сайті:
Документи


База даних захищена авторським правом ©zavantag.com 2000-2013
При копіюванні матеріалу обов'язкове зазначення активного посилання відкритою для індексації.
звернутися до адміністрації
Документи