Полтавський національний технічний університет імені Юрія Кондратюка сучасна економічна наука: теорія І практика матеріали Всеукраїнської науково-практичної Інтернет-конференції icon

Полтавський національний технічний університет імені Юрія Кондратюка сучасна економічна наука: теорія І практика матеріали Всеукраїнської науково-практичної Інтернет-конференції




НазваПолтавський національний технічний університет імені Юрія Кондратюка сучасна економічна наука: теорія І практика матеріали Всеукраїнської науково-практичної Інтернет-конференції
Сторінка9/37
Дата17.11.2012
Розмір5.64 Mb.
ТипДокументи
1   ...   5   6   7   8   9   10   11   12   ...   37

УДК 338.48 (477)

С.В. Глоба, старший викладач

Полтавський національний технічний

університет імені Юрія Кондратюка

^ НЕОБХІДНІСТЬ ПРОТЕКЦІОНІСТСЬКОЇ ПОЛІТИКИ В СУЧАСНІЙ ЕКОНОМІЧНІЙ СИСТЕМІ У СФЕРІ ТУРИСТИЧНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ


На сьогоднішній день існує суттєва проблема ефективості розвитку економічної системи при високій вартості різних видів ресурсів. Для часткового вирішення цих проблем пропонуємо розглянути туристичну галузь, яка в багатьох країнах світу є пріоритетним напрямом розвитку національної регіональної економіки та культури. Це зумовлено її динамічністю, високою прибутковістю та великим позитивним соціально-економічним і культурним впливом туризму на розвиток країни та суспільства. Туристична галузь є специфічним і досить складним об'єктом державного управління. Необхідність державної підтримки та регулювання туризму як синтетичної, складної галузі та багатогранної економічної системи з розгалуженою мережею зв'язків, в орбіту якої входить понад 40 суміжних галузей народного господарства (транспорт, зв'язок, харчування тощо), є очевидною.

Україна на сьогоднішній день має всі передумови для інтенсивного розвитку внутрішнього та зовнішнього туризму: особливості географічного положення та рельєфу, сприятливий клімат у різних регіонах, багатий природно, історико-культурний та туристично-рекреаційний потенціал.

Аналіз останніх досліджень і публікацій з питань державної протекціоністської політики в сфері туристичної діяльності свідчить про те, що ці проблеми розглядали ряд науковців, такі як Агафонова Л.Г, Бутко М.П, Бухаріна Л. М, Сидоренко І, О Мельниченко С.В. Але дане питання, на наш погляд, потрібно розглядати більш ширше з урахуванням регіонального потенціалу в сфері туризму.

Проведений Всесвітньою Туристичною Організацією, аналіз свідчить, що в більшості країн світу державна туристична політика впроваджується безпосередньо через центральні органи виконавчої влади – національні туристичні організації, інші інститути, а також опосередковано за допомогою правових важелів, підтримки туристичної інфраструктури і міжнародної політики. Туристична політика має характерні риси загальної політики держави. Разом з тим існують і деякі специфічні фактори, що впливають на її формування: природні умови країни, розвиненість транспортної індустрії, соціальні фактори (умови життя людей, система відпусток), фактори, пов'язані зі створенням економічної основи для розвитку туризму (стабільні валютно-фінансові, зовнішньоекономічні відносини), правові фактори, пов'язані із створенням і функціонуванням туристичного законодавства, цільових програм з розвитку туризму на рівні держави і регіонів.

Розвиток туристичної галузі характеризується позитивною динамікою змін кількісних та якісних показників туристичної галузі: збільшенням туристичних потоків, відрахувань у державний та місцевий бюджети, підвищенням рівня зайнятості в туристичній галузі тощо.

У зв'язку з викладеним вище державне регулювання туристичної галузі пропонується розглядати як сукупність форм і методів цілеспрямованого впливу органів державної влади на розвиток туристичної галузі і створення умов для ефективної співпраці органів державної влади, місцевого самоврядування та приватного сектора щодо розвитку туризму через різні механізми: адміністративні, організаційні, економічні, правові, екологічні тощо.

Ефективне державне регулювання потребує наукового та методичного забезпечення. Незважаючи на активізацію дослідницьких зусиль, спрямованих на аналіз питань туризму, певні аспекти державного регулювання цієї галузі залишаються недостатньо розробленими.

Беручи до уваги особливості розвитку туризму в Україні та вплив глобалізації на хід реформ, що відбуваються в суспільстві, національна туристична політика повинна сприяти створенню передумов для формування духовного і культурного середовища в державі. Отже, узагальнюючи вищезазначене, можна сформулювати такі вимоги до державної туристичної політики України.

В економічному аспекті:

  • підвищення диверсифікованості національної економіки;

  • досягнення розвитку національної туристичної інфраструктури до рівня міжнародних стандартів;

  • активізація економічного зростання в суміжних з туризмом галузях економіки;

У соціальному аспекті:

  • створення умов для підвищення соціального статусу населення;

  • забезпечення диверсифікації національного ринку праці через створення нових туристичних підприємств;

В екологічному аспекті:

  • досягнення зростання «екологічної» відповідальності населення та підприємців завдяки прийняттю програм захисту довкілля;

В аспекті державного управління:

  • формування ефективної загальнодержавної та регіональної туристичної політики;

  • створення розгалуженої системи державного управління із надання їй більших повноважень щодо формування вітчизняної туристичної сфери.

Забезпечення розвитку туризму повинно відбуватися через систему методів і заходів соціального, економічного, політичного, правового, екологічного та культурного характеру, що здійснюються державними органами влади у сфері туризму з метою його регулювання, координації та створення умов для розвитку.

Література

  1. Бухаріна Л. М. Розробка стратегії розвитку сфери туризму в Україні / Л. М. Бухаріна // Економіка та держава. – 2009. – № 1.

  2. Хлопяк С. В. Управління туристичною галуззю: стан та перспективи / С. В. Хлопяк // Регіональні перспективи. – 2008. – № 2–3.

  3. Сидоренко І. О. Напрями щодо удосконалення системи управління якістю діяльності туристичних підприємств (організацій, фірм) в сучасних умовах господарювання // Формування ринкових відносин в Україні: Збірник наукових праць. - Вип. 3 (46) / Наук. ред. І. К. Бондар. - К., 2005. - С. 78 - 80.



УДК 331.5

А.В. Никоненко, аспірант

Національний університет харчових технологій

^ КОНЦЕПТУАЛЬНІ ОСНОВИ ФОРМУВАННЯ ПРОМИСЛОВОГО СЕГМЕНТУ РИНКУ ПРАЦІ УКРАЇНИ В УМОВАХ ГЛОБАЛІЗАЦІЇ


В сучасному світі персонал виступає основою конкурентоспроможності підприємства. Тому від стану промислового сегменту ринку праці багато в чому залежить конкурентоспроможність промислового підприємства. В умовах же глобалізації посилюється конкурентна боротьба як на міжнародних, так і на національних ринках промислової продукції. Ситуація для українських підприємств значно ускладнюється диспропорціями на ринку праці, які проявляються в першу чергу у нестачі робітничих кадрів потрібних напряму і рівня підготовки.

Тому державна політика в сфері ринку праці повинна здійснюватися на основі чітко визначених концептуальних засад формування його промислового сегменту, які мають передбачати подолання ключових причин дисбалансу попиту і пропозиції: браку коштів у підприємств на різні аспекти їхньої діяльності, невідповідності підготовленої у навчальних закладах робочої сили вимогам роботодавців, орієнтації підприємств на дешеву робочу силу для роботи за низьку заробітну плату і у несприятливих виробничих умовах.

Відповідно, для подолання ключових причин дисбалансу в межах нової концепції розвитку промислового сегменту ринку праці необхідно вирішити ряд завдань.

Першим завданням є інтенсифікація процесів модернізації промисловості шляхом стимулювання вкладень коштів власників великого бізнесу саме у оновлення основних фондів, формування сприятливого податкового клімату для бізнесу, а також залучення уваги іноземних інвесторів до промислового сектору економіки України.

Другим завданням є збільшення привабливості промислових професій шляхом покращення рівня оплати, умов та безпечності праці на основі зумовленої модернізацією орієнтації підприємств на конкурентоспроможність, що базується на випуску високоякісної продукції та вмотивованій до ефективної праці кваліфікованій робочій силі;

Третім завданням є подолання невідповідності випускників закладів професійної освіти вимогам підприємств шляхом мотивації роботодавців до збільшення витрат на підготовку робочої сили, а ВУЗів і ПТНЗ – до пристосування переліку спеціальностей, учбових планів, навчальних програм тощо до вимог роботодавців.

Четвертим завданням є привернення найбільш здібних молодих людей, потенційно спроможних забезпечити інноваційний розвиток промисловості, до навчання на промислові спеціальності шляхом покращення морального клімату у ПТНЗ та робітничих колективах та формування надійних гарантій отримання гідного робочого місця.

На основі поставлених завдань виокремлюються наступні напрями діяльності держави в сфері регулювання промислового сегменту ринку праці.

Першим напрямом є посилення формальних державних та ринкових інститутів на тлі послаблення деструктивного впливу неформальних відносин, а саме: корупції на всіх рівнях влади та політичної і кримінальної активності неформальних угруповань власників великого бізнесу. З метою створення відповідного інституційного середовища доцільно активізувати антикорупційні заходи, передбачити покарання за рейдерські захоплення підприємств, ввести жорсткі вимоги щодо модернізації виробництва для власників підприємств монополізованих галузей і повністю відмінити будь-яку державну підтримку, усі пільги, якими вони володіють, у випадку невиконання цих вимог.

Другим напрямом є забезпечення зростання інвестицій у промисловість. Цьому має сприяти зміна системи ризиків для власників великого бізнесу внаслідок формалізації соціально-економічних відносин. Крім того, для зростання інвестицій у промисловість слід зменшити податковий тиск на малий та середній бізнес. Державні інвестиції в приватний сектор треба спрямовувати вибірково (саме в ті підприємства, чиї власники вже довели свою здатність до ефективної реалізації спільних із державою проектів).

Третім напрямом є посилення соціального діалогу. Враховуючи низький рівень соціальної свідомості як більшості підприємців, так і працівників, держава має виступати ініціатором інтенсифікації соціального діалогу та активним його учасником, використовуючи для цього, зокрема, інструменти економіко-правового впливу (податкові пільги для роботодавців – активних учасників соціального діалогу, санкції проти порушників трудового законодавства, які не бажають брати участь у переговорному процесі).

Четвертим напрямом є інтенсифікація співпраці підприємств з навчальними закладами. У відносинах держави і навчальних закладів з одного боку та роботодавців – з іншого, мають зачіпатися проблеми надання місць практики для учнів ПТНЗ та студентів ВУЗів, корегування навчальних програм учбових закладів відповідно до потреб роботодавців. Доцільним є впровадження «замовницької» системи підготовки кадрів (за кількістю та напрямами підготовки) за кошти підприємства відповідно до його прогнозів збільшення обсягів виробництва, сприяння розвитку дуальної системи освіти (теоретичні знання учні отримують в учбових закладах, а практичні навички – на підприємствах) і безперервної освіти.

П’ятим напрямом є активізація професійної орієнтації молоді. Відомо, що однією з причин дисбалансу на ринку праці є уявлення про престижність окремих професій. За можливості доцільно здійснювати підготовку фахівців із широким комплексом знань: менеджер-інженер, конструктор-фінансист тощо. З одного боку, це буде підготовка по престижним спеціальностям, а з іншого – це відповідатиме панівним в постіндустріальному суспільстві тенденціям щодо підвищення якості підготовки робітничих кадрів, які повинні не тільки мати високу кваліфікацію, але й брати участь в управлінських процесах та творчо мислити. Крім того, такі спеціалісти також будуть підходити до потреб малого та середнього бізнесу, який не має змоги утримувати велику кількість фахівців.


УДК 330.161:330.3(477)(043.2)

Л.В.Осіпова, к.е.н., доцент

Вінницький торговельно-економічний інститут КНТЕУ

^ СТВОРЕННЯ ЕФЕКТИВНОЇ ІЄРАРХІЧНОЇ СИСТЕМИ ЕКОНОМІЧНИХ ІНТЕРЕСІВ ЯК УМОВА РОЗВИТКУ ЕКОНОМІКИ УКРАЇНИ


Різноспрямованість економічних інтересів, перевага інтересів одних груп над іншими заважають економічному розвитку України. На першому плані постає проблема узгодженості економічних інтересів шляхом їх субординованого підпорядкування та координації. Про погодження економічних інтересів вчені пишуть вже не одне десятиліття, але проблема ця так і не вирішена.

Український реальний ринок ніколи не погодить інтереси всіх верств суспільства (які, в принципі, повністю і не узгоджуються). Тому ніякого додавання векторів сил не буде, і українська економіка ще певний час буде демонструвати нездатність до ефективного розвитку. Об’єктивність ситуації що склалась полягає утому, що ці інтереси обмежені різними формами економічної влади на трьох рівнях. Перший рівень відображає вплив глобального фінансового капіталу. Це так звані керуючі параметри: курс валют, банківський відсоток, впровадження інновацій. Цей рівень відображає глобальну координацію. Другий рівень - рівень державної (національної, централізованої) економічної політики (координації), на яку впливає глобальний фінансовий капітал. Ця політика спрямована (можливо) на захист конкуренції. Так, формально фіксуються і знаходяться під пильною увагою злиття і поглинання компаній. Поза полем зору антимонопольних органів виявляється квазіінтеграція, що отримала широке поширення після 1990-х років. Третій рівень - адаптація корпоративних інтересів в рамках системи глобальної та централізованої координації.

Господарська практика показала, що без захисту державою конкуренції спонтанна адаптація за допомогою ринкового механізму неможлива. Інтеграційні ж процеси в глобальній і національній економіці обмежують конкуренцію. Носії економічних інтересів в Україні різноманітні, а економічні інтереси їх найчастіше полярні. Особливо яскраво неузгодженість економічних інтересів спостерігається на рівні господарської діяльності. Однією з причин даного явища стала приватизація. Наслідком цього процесу стала нерівномірність розподілу доходів, що, в свою чергу, відбилося на інтересах більшості людей. В даний час проблема неузгодженості економічних інтересів спостерігається не тільки у домашніх господарств, а й у фірм. З цього приводу І. Крячков пише, що «не совпадают интересы бизнеса, диапазон которых весьма широк и отличается различными взглядами на базовые условия развития общества: труда, капитала, государственного регулирования, планирования» [1]. Економічні інтереси трансформуються з часом під впливом потреб та економічних відносин. Спільні економічні інтереси мають більш складну природу, інтегруючу. Крім сукупності індивідуальних інтересів, вони є якісно цілісною системою економічних інтересів спільності як самостійного суб’єкта. Отже, неузгодженими є економічні інтереси як одного рівня економіки (мікро), так і різних рівнів.

Законодавчі та управлінські інновації в сучасній Україні визначаються галузевими або корпоративними економічними інтересами. «Вільна» реалізація різноспрямованих економічних інтересів в нашій країні призводить до того, що ціни на енергоносії зашкалюють, що підриває розвиток як бізнесу, так і державного сектора та споживання; ціни на продовольство реалізують в більшій мірі інтереси посередників, а не виробників, що заважає зростанню споживання і розвитку аграрного сектора економіки. Одна галузь заважає іншій, неузгоджено функціонування секторів економіки, одні суб’єкти безсоромно наживаються на знищенні інших. Такий стан системи економічних інтересів не сприяє розвитку економіки та соціуму. Поки що основною одиницею співіснування соціуму є держава, їй «призначено» реалізовувати загальнонаціональні економічні інтереси. Специфіка узгодженості залежить і від того, як економічні інтереси представлені в органах влади, які групи суспільства змогли делегувати туди своїх представників, наскільки сильні їх об’єднані можливості, як діє система лобіювання та підкупу.

На нашу думку, в економіці різноспрямовані економічні інтереси збираються в систему і стають дієвими спонукальними стимулами розвитку тільки при переважанні національних економічних інтересів. Головна теоретична проблема - це розуміння приватного економічного інтересу як базового, причому тотально базового. Сучасна економіка - складне утворення, і ринковий механізм не узгодження індивідуального в ціле, тому базовим економічним інтересом економічного розвитку є загальний економічний інтерес. Поки на рівні держави, в майбутньому (сподіваємось, що недалекому) світового співтовариства.

В нашій країні головна корегуюча роль у механізмі стабілізації соціально-економічної ситуації повинна належати державі, яка покликана забезпечити одновекторність реалізації економічних інтересів в межах певної структурної форми єдиної парадигми економічних інтересів. При цьому, на певному історичному відрізку часу, узгоджуючи їх з реальними умовами, держава вибудовує ієрархічну систему економічних інтересів, причому ієрархія нижніх рівнів може змінюватися. Пріоритет можуть отримувати приватні економічні інтереси, регіональні, корпоративні (при створенні міжнародних корпорацій) тощо. Отже, держава має забезпечити пріоритет загальнонаціональних економічних інтересів.

Література

  1. Крячков И. О согласовании интересов/ И. Крячков // Экономист. – 2005. – № 12. – С. 88-89.

УДК 331.5

Т.І. Паустовська, к.е.н, доцент

ДВНЗ «Криворізький національний університет»

^ РЕГУЛЮВАННЯ ЗАЙНЯТОСТІ: ДОСВІД СУЧАСНОЇ РИНКОВОЇ ЕКОНОМІЧНОЇ СИСТЕМИ


Ринок праці, як складова частина всієї ринкової системи господарювання має принципову особливість, яка полягає в тому, що її елементами є люди, наділені специфічними рисами: психофізіологічними, соціальними, культурними, релігійними, політичними. Всі ці особливості суттєво впливають на коньюктуру ринку праці і визначають специфіку механізму його регулювання.

На різних етапах формування ринкової економічної системи, становлення ринку праці, його структура та сила впливу факторів, суттєво відрізняється. Відповідно змінюються і межі ринку праці, оскільки він є динамічною системою, а його обсяги визначаються певним попитом населення на робочі місця та наявністю таких місць в економіці регіону у відповідний період. Внаслідок цього, ринок праці як динамічна система може виходити із стану рівноваги. Тому необхідно розробити цілий комплекс заходів по регулюванню цього ринку, здійснення яких спрямовано на виробництво і людину, формування в неї здатності і потреб до праці, задоволення вимог роботодавця і продавця робочої сили. забезпечення ефективного використання трудового потенціалу, збільшення обсягів виробництва тощо.

До всього цього і веде ринок, який на відміну від планового господарства, є більш ефективним механізмом розподілу робочої сили відповідно до попиту і пропозиції, так як тут враховуються потреби. пов’язані з задоволенням вимог учасників ринку праці – починаючи від економічних і закінчуючи соціальними та психологічними. А ще, на формування економічної системи в умовах ринку, впливає також, економічна політика держави, заснована на принципах лібералізму та соціальної орієнтації. Відповідно до функціонування ринку праці, більшість вчених виділяють два основні типи економіки: ліберальну, де підприємцям надаються законодавчо необмежені права і свободи виробничої діяльності. а працівникам. через посередництво профспілок, надається можливість впливати на вирішення своїх інтересів. При цьому держава, як правило, не втручається в соціальні конфлікти, пов’язані з регіональними умовами праці; і соціально-орієнтовану, якій притаманні гарантії соціального захисту на ринку праці найменш конкуренто здатним групам населення. Найважливіша роль відводиться державі, а головними особливостями є те, що пріоритетною формою власності може бути як державна, так і приватна; зарплата регулюється не вільною ринковою конкуренцією, а шляхом колективних договорів; дана модель консервативна, для неї характерні повільні структурні зміни; модель менш конкуренто здатна ніж при першому типі.

Принаймні, у до кризовий період це працювало, з повною віддачею, у передових країнах світу і виступало взірцем для дослідження та впровадження іншим країнам. Після подолання кризових явищ, особливо в каїнах Євросоюзу, думається ця система знову почне працювати виходячи на новий виток у своєму розвитку.

Адже, у США в системі регулювання зайнятості важливе направлення складає формування попиту на робочу силу. Тут реалізується основна причина регулюючих мір держави.

Система заходів по врегулюванню зайнятості у Франції базується на державній концепції заохочування економічного росту, підвищення ефективності сучасного виробництва, продуктивності праці. Ці направлення розглядаються в якості найвищих умов підтримки і створення додаткової зайнятості в промисловості, ведеться широка інвестиційна діяльність із залученням іноземних капіталовкладень тощо. Розробляються довгострокові програми по регулюванню зайнятості.

У Великобританії політика зайнятості включає в себе систему соціально захисту. У зв’язку із зростанням безробіття, старінням населення, підвищенням вартості медичного обслуговування, витрати з цих направлень зростають. Джерелами фактора соціального забезпечення є бюджетні засоби, засоби індивідуального оподаткування працюючих, оподаткування підприємців.

Застійні явища на ринку праці викликали потребу в спеціальній урядовій програмі забезпечення зайнятості. В її основу було покладено концепцію перерозподілу фонду робочого часу. Уряд ФРН розробив три методи вирішення потреби безробіття, скорочення зайвих робочих рук. Одна з них - скорочення тривалості робочого часу (дня до 39 год.) і звільнення робочих місць для додаткового залучення безробітних, дало можливість для створення більш як півмільйона робочих місць. ФРН збільшує об’єми експорту (машин і обладнання) і капіталовкладення в економіку, а це сприяє зниженню рівня безробіття.

Особливістю здійснюваної в Італії державної системи заходів по підтримці зайнятості працездатного населення є фонд компенсації заробітної плати («інтеграційна каса»). Цей фонд прийнятий профспілками для того, щоб дати підприємствам можливість перечекати циклічні коливання ринкового попиту на їх продукцію, проведення технологічної реконструкції, обмежуючи масові вивільнення. Ті, хто отримує допомогу з «інтеграційної каси», не відносяться за статистикою до безробітних.

В нашій державі політика зайнятості має визначатися заходами, спрямованими, з одного боку, на підвищення продуктивності зайнятості – це головний напрямок, а з іншого – на стримування масового безробіття шляхом раціоналізації зайнятості, що передбачає вивільнення допустимої кількості працівників, якщо цей надлишок гальмує соціально-економічний прогрес. Позиція профспілок полягає не в блокуванні, а в регулюванні процесів вивільнення до прийнятого для економіки суспільства рівня. При цьому мають обов’язково застосовуватися спеціальні процедури узгодження рішень на всіх рівнях за участю соціальних партнерів.

УДК 330.526.2:005.25

В.А. Петренко, к.е.н., доцент, В.О. Кухта

Мелітопольський державний педагогічний університет

імені Богдана Хмельницького
1   ...   5   6   7   8   9   10   11   12   ...   37

Схожі:

Полтавський національний технічний університет імені Юрія Кондратюка сучасна економічна наука: теорія І практика матеріали Всеукраїнської науково-практичної Інтернет-конференції iconПолтавський національний технічний університет імені Юрія Кондратюка електромеханічний факультет вас вітає провідний вищий навчальний заклад центрального регіону України Полтавський національний технічний університет імені Юрія Кондратюка
move to 928-10859
Полтавський національний технічний університет імені Юрія Кондратюка сучасна економічна наука: теорія І практика матеріали Всеукраїнської науково-практичної Інтернет-конференції iconПолтавський національний технічний університет імені Юрія Кондратюка Полтавський національний технічний університет імені Юрія Кондратюка
Онищенко Володимир Олександрович завідувач кафедри фінансів, банківської справи та державного управління, д е н., професор, ректор,...
Полтавський національний технічний університет імені Юрія Кондратюка сучасна економічна наука: теорія І практика матеріали Всеукраїнської науково-практичної Інтернет-конференції iconЗаявка на участь у роботі іі-ї міжвузівської науково-практичної конференції «Інформаційно-аналітичне забезпечення стратегій інноваційного розвитку»
Полтава, проспект Першотравневий, 24, Полтавський національний технічний університет імені Юрія Кондратюка
Полтавський національний технічний університет імені Юрія Кондратюка сучасна економічна наука: теорія І практика матеріали Всеукраїнської науково-практичної Інтернет-конференції iconУкраїна міністерство освіти І науки, молоді та спорту україни полтавський національний технічний університет імені юрія кондратюка
України від 18. 11. 2011 року №1324 «Про проведення Всеукраїнської студентської олімпіади у 2011/2012 навчальному році» Полтавський...
Полтавський національний технічний університет імені Юрія Кондратюка сучасна економічна наука: теорія І практика матеріали Всеукраїнської науково-практичної Інтернет-конференції iconМіністерство освіти І науки, молоді та спорту України Полтавський національний технічний університет імені Юрія Кондратюка Кафедра залізобетонних І кам’яних конструкцій та опору матеріалів інформаційне повідомлення ІІ етап Всеукраїнської олімпіади з опору матеріалів Полтава,
України від 23 січня 2013 року №46 “Про проведення Всеукраїнської студентської олімпіади у 2012/2013 навчальному році” базовим вищим...
Полтавський національний технічний університет імені Юрія Кондратюка сучасна економічна наука: теорія І практика матеріали Всеукраїнської науково-практичної Інтернет-конференції iconОбсяг державного замовлення на підготовку фахівців з вищою освітою у 2012 році Код 250 Назва : Полтавський національний технічний університет імені Юрія Кондратюка Набір 2012 року на окр магістр
Код 250 Назва : Полтавський національний технічний університет імені Юрія Кондратюка
Полтавський національний технічний університет імені Юрія Кондратюка сучасна економічна наука: теорія І практика матеріали Всеукраїнської науково-практичної Інтернет-конференції iconОбсяг державного замовлення на підготовку фахівців з вищою освітою у 2012 році Код 250 Назва : Полтавський національний технічний університет імені Юрія Кондратюка Набір 2012 року на окр бакалавр
Код 250 Назва : Полтавський національний технічний університет імені Юрія Кондратюка
Полтавський національний технічний університет імені Юрія Кондратюка сучасна економічна наука: теорія І практика матеріали Всеукраїнської науково-практичної Інтернет-конференції iconОбсяг державного замовлення на підготовку фахівців з вищою освітою у 2012 році Код 250 Назва : Полтавський національний технічний університет імені Юрія Кондратюка Набір 2012 року на окр спеціаліст
Код 250 Назва : Полтавський національний технічний університет імені Юрія Кондратюка
Полтавський національний технічний університет імені Юрія Кондратюка сучасна економічна наука: теорія І практика матеріали Всеукраїнської науково-практичної Інтернет-конференції iconПолтавський національний технічний університет імені Юрія Кондратюка електромеханічний факультет вас вітає провідний вищий навчальний заклад центрального регіону України Полтавський національний технічний університет імені Юрія Кондратюка
Наш навчальний заклад створений 18 серпня 1930 року як інститут інженерів сільськогосподарського будівництва. У 1961 році він перетворився...
Полтавський національний технічний університет імені Юрія Кондратюка сучасна економічна наука: теорія І практика матеріали Всеукраїнської науково-практичної Інтернет-конференції iconІмені юрія кондратюка
України від 18 листопада 2011 року №1324 "Про проведення Всеукраїнської студентської олімпіади у 2011/2012 навчальному році" базовим...
Додайте кнопку на своєму сайті:
Документи


База даних захищена авторським правом ©zavantag.com 2000-2013
При копіюванні матеріалу обов'язкове зазначення активного посилання відкритою для індексації.
звернутися до адміністрації
Документи