Михайло Петрович Драгоманов ­ icon

Михайло Петрович Драгоманов ­




Скачати 496.34 Kb.
НазваМихайло Петрович Драгоманов ­
Сторінка1/4
Дата05.08.2012
Розмір496.34 Kb.
ТипДокументи
  1   2   3   4



ПОЛТАВСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ ПЕДАГОГІЧНИЙ УНІВЕРСИТЕТ

ІМЕНІ В. Г. КОРОЛЕНКА


НАУКОВА БІБЛІОТЕКА


Інформаційно-бібліографічний відділ


Михайло Петрович Драгоманов ­-

велит української нації


Біобібліографічний покажчик


Укладач : Т. С. Талахно


Полтава, 2011




Для України Драгоманов справді був тим «апостолом правди і науки», що його з такою тугою виглядав народ перед смертю Шевченка.

С. Єфремов.

Народ, що не шанує своїх великих людей, не варт звання освіченим народом... Драгоманов для нас є чимось більше, як заслуженим чоловіком. Ми в нім шануємо друга, вчителя, провідника... Голос єго був для нас заохотою, осторогою, вказівкою, куди йти, голосом сумління...

І. Франко


Ім’я Михайла Петровича Драгоманова — одне з найславніших серед великої кількості полтавців, що в усі часи прославляли українську науку, письменство, мистецтво. Він увійшов в історію української культури і літератури як видатний літературний критик і публіцист, історик і фольклорист, патріот і непохитний борець за свободу своєї вітчизни. І. Франко і М. Павлик називали його своїм учителем. Ним він був і для Лесі Українки.. Славився він і як пряма, чесна, принципова людина на поприщі громадського і політичного життя.

Громадська діяльність і творча спадщина М. Драгоманова забезпечили йому особливе місце в історії суспільно-політичної і правової думки не тільки України. Його можна назвати творцем своєрідної конституціоналістичної теорії, палким прихильником збагачення вітчизняної політики й права цінностями світового досвіду. «Драгоманов перший із російських публіцистів дав російській демократії широку і ясну програму... перший блискуче й доступно пояснив зміст і значення конституційного ладу, особливо прав особи та принципів самоуправління...» зазначив П. Струве, оцінюючи діяльність М. Драгоманова,. Ще ширше означив різнобічну діяльність М. Драгоманова на користь українського суспільства І.Франко, називаючи його «духовним батьком», «великим критиком і бистрим, історично вишколеним умом», «найбільшим публіцистичним талантом нашої нації», «могутньою постаттю» і «правдивим учителем».

Своєрідність М. Драгоманова як прогресивного політичного і громадського діяча криється перш за все в його широкому, поліаспектному підході до такого важливого поняття, як «конституціоналізм», яке він нерідко доповнював, збагачував, інколи навіть ототожнюючи його з поняттям політичної свободи. Драгомановське розуміння конституціоналізму включало в себе такі чинники, як політична свобода суспільства і особистості, що реалізувалася через народне представництво в центрі, самоуправління на місцях, дотримання прав і свобод людини.

Великого значення з огляду на історичну перспективу і розвиток нинішньої суспільно-політичної ситуації у світі набуває уявлення М. Драгоманова про визначальний критерій і мету всіх різноманітних суспільних відносин:

«Основними для формування тих відносин... повинні бути поперед усього основні права чоловіка -- свобода думки  й слова, зборів та коаліцій,толеранція політичних та релігійних переконань... віри й безвірства».

Плідна й багатогранна діяльність М. Драгоманова залишається взірцем служіння українській нації. А сам він належить до грона тих, хто став сіллю землі української.


^ 1. Творча спадщина Михайла Петровича Драгоманова

Творчий доробок М. Драгоманова не однаково оцінюється різними представниками української політичної думки. Його доктрину різко засуджував Дмитро Донцов, один з ідеологів українського націоналізму. А проте соціалізм Драгоманова, його орієнтація на народні маси й співробітництво з прогресивними силами всіх націй були чи не єдино можливими орієнтирами в умовах невисокої культури населення та відсутності української політичної еліти. Це був закономірний етап у розвитку українського національного руху.

За 30 років наукової, літературно-критичної і публіцистичної діяльності М. П. Драгоманов написав понад дві тисячі праць. Лише фольклористика складає майже 10 томів.

Протягом 1870 — 90 років був співавтором українських революційно-демократичних видань у Галичині. У журналах «Друг», «Народ», «Світ» він друкував літературно-критичні, наукові та публіцистичні статті. Виступав також в англійській, німецькій, французькій, італійській періодиці.
Великі заслуги Драгоманова як історика та фольклориста і етнографа. Йому належать такі праці: «Історичні пісні малоруського народу» (1874 — 75, у співавторстві з В. Антоновичем), «Малоруські народні перекази і оповідання» (1876), «Нові українські пісні про громадські справи: 1764 — 1880» (1881) та ін. Багато праць присвятив Т. Г. Шевченкові.

У своїй першій грунтовній праці з історії України «Малороссия в ее словесности» М. Драгоманов показав себе як неординарний історик, з власною концепцією, яка суперечила офіційній. Так, розпочавши розповідь з прадавніх часів, він доводить, що сучасний український народ - спадкоємець не лише козаків, а й державницьких традицій Київської Русі, Галицького князівства.

Працю Драгоманова «Чудацькі думки про українську національну справу», написану ним за кілька років до смерті, можна вважати заповітом науковцям у галузі дослідження української історії. В ній він закликав співвідчизників боротися разом з іншими народами проти самодержавства, за свободу і децентралізацію суспільно - політичного життя.

Був обраний почесним членом багатьох міжнародних організацій і товариств.
За шість років до смерті, переслідуваний реакціонерами та поліцією і в Росії, і в Австрії, Драгоманов переїхав до Болгарії, де зайняв місце професора щойно відкритого Софійського університету. Він зробив цінний внесок у становлення освіти і науки у Болгарії. Його власна бібліотека (а це близько 10 тис. томів) лягла в основу університетської книгозбірні, що й нині носить його ім’я. Доклав він зусиль і до створення національної бібліотеки в Софії — тепер це всесвітньо відома бібліотека імені Кирила і Мефодія.
Михайло Петрович Драгоманов своїми працями висвітлив перспективу історичного розвитку України, що полягала в національному відродженні.


1. Драгоманов, М. Вибрані праці [Текст]. Т. 1. Кн. 1. Історія. Педагогіка. Публіцистика / Михайло Драгоманов. – К. : Знання України, 2006. – 344 с.





2. Драгоманов, М. П. Про українських козаків, татар та турків [Текст] : історична довідка; З додат. про життя М. Драгоманова / М. П. Драгоманов. – К. : Дніпро, 1991. – 45 с. – (Про часи козацькі на Україні.).





3. Драгоманов, М. Пропащий час. Українці під Московським царством (1654-1876) [Текст] / М. Драгоманов. – К. : Центр пам'яткознавства АН України і Укр. т-ва охорони пам'яток історії та культури, 1992. – 48 с. – (Пам'ятки полемічної літератури).





4. Драгоманов, М. П. Літературно-публіцистичні праці. [Текст] : у 2 т. Т.1. Статті, розвідки / Михайло Петрович Драгоманов. – К. : Наук. думка, 1970. – 531 с. : іл.





5. Драгоманов, М. П. Літературно-публіцистичні праці. [Текст] : у 2 т. Т.2 / Михайло Петрович Драгоманов. – К. : Наук. думка, 1970. – 595 с. : іл.





6. Драгоманов, М. Педагогическое значение малорусского языка [Текст] / М. Драгоманов // Гуманітарні науки. – 2001. – № 2. – С. 142–154.





7. Драгоманов, М. Старі хартії вільності [Текст] / М. Драгоманов // Політологія кінець ХІХ - перша половина ХХ ст. : хрестоматія / за ред. Семківа О. І. – Львів, 1996. – С. 8–31.





8. Драгоманов, М. Українці під Московським царством (1654-1876) [Текст] / М. Драгоманов // Пам'ять століть. – 2002. – № 5. – С. 3–19.





9. Драгоманов, М. Про свободу віросповідання [Текст] / М. Драгоманов // Слово і час. – 1991. – № 9. – С. 3–12.





10. Драгоманов, М. Малоруський інтернаціоналізм [Текст] / М. Драгоманов // Київ. – 1991. – № 8. – С. 111–115.





11. Драгоманов, М. П. Вибране [Текст] : "... мій задум зложити очерк історії цивілізації на Україні / М. П. Драгоманов ; упоряд. та авт. іст.-біогр. нарису Р. С. Міщук. – К. : Либідь, 1991. – 688 с. – (Пам'ятки іст. думки України).





12. Драгоманов, М. "С Галицкой страницы" [Текст] / М. Драгоманов // Пам'ять століть. – 1996. – № 2. – С. 27–40.




Письма Драгоманова М. П. в редакцию "Санкт-Петербургских ведомостей".





13. Михайло Драгоманов: автожиттєпис [Текст] / уклад. : І. С. Гриценко, В. А. Короткий, М. В. Томенко. – К. : Либідь, 2009. – 444 с. : іл. – Бібліогр.: с. 400-441 (516 назв).


^ 2. Життєвий шлях.

Драгоманов і Полтавщина


Михайло Петрович Драгоманов народився в Гадячі в родині зубожілого дворянина. Його батько Петро Якимович (1802 — 60) був передовим для свого часу громадським діячем і письменником, а дядько Яків Якимович — поетом-декабристом.

Вони поділяли ліберальні для свого часу погляди. «^ Я надто зобов’язаний своєму батьку, який розвив у мені інтелектуальні інтереси, з яким у мене не було морального розладу і боротьби...» — згадував пізніше М. Драгоманов. З 1849 по 1853 рік юнак навчався в Гадяцькому повітовому училищі, де, з-поміж інших дисциплін, виділяв історію, географію, мови, захоплювався античним світом. Продовжував своє навчання допитливий хлопець у Полтавській гімназії, де його виховниками були такі видатні педагоги, як Олександр Стронін і Казимір Полевич. «Полтавська гімназія дала юнакові багато», — писала про Михайла Драгоманова його сестра Олена Пчілка. Це були часи накопичення знань, розширення поля інтересів, захоплення новітніми політичними течіями. М. Драгоманов вражав викладачів своєю надзвичайною цілеспрямованістю, працьовитістю, освіченістю. Його сестра Ольга (майбутня письменниця Олена Пчілка, мати Лесі Українки) згадувала, що «книжок... Михайло перечитав ще в гімназії таку силу і таких авторів, що багато учнів середніх шкіл пізніших часів... здивувались би, почувши, що між тими авторами були й такі... як Шлосер, Маколей, Прескот, Гізо». Восени 1859 року М. Драгоманов вступає на історико-філологічний факультет Київського університету. Тут у нього з’являються значно ширші і більші можливості вдосконалювати свою загальну освіту, повніше і живіше знайомитися з тими суспільними і політичними процесами, що постійно зароджувалися у неспокійному студентському середовищі. Університет тих часів являв собою один із найважливіших осередків наукового, культурного і громадського життя. Значною мірою це була заслуга попечителя цього закладу, славетного хірурга М. Пирогова, який «допустив у Києві de facto академічну свободу, схожу на європейську». М. Драгоманов намагався встигати й органічно поєднувати процес навчання з практичною громадською роботою, на яку підштовхували розбуджені загальною ситуацією політичні настрої. . В 1859 — 63 роках він студент історико-філологічного факультету Київського університету, з 1864 — приват-доцент, а з 1870 — доцент цього університету. В цей період він брав активну участь у діяльності Південно-ЗахідноГо відділення Російського географічного товариства та київської «Старої громади». 1875 року був звільнений з університету за політичну неблагонадійність і наступного року змушений був емігрувати до Швейцарії. У Женеві він створив осередок політичної еміграції, центр, за висловом І. Франка, «українського руху та української думки», що діяв протягом 20 років. Заснував він також вільну безцензурну українську друкарню, в якій видавав збірники «Громада» (пізніше — журнал «Громада»), а також твори, які в Росії не могли бути видані: П. Мирного та І. Білика «Хіба ревуть воли, як ясла повні?», «Люборацькі» А. Свидницького, твори Т. Г. Шевченка та інші.

1864 р. М. Драгоманов одружується з актрисою Людмилою Кучинською, яка стала йому вірною дружиною і помічницею. В першій половині 1870 - х рр. вона організувала товариство денних початкових шкіл у Києві, перекладала і популяризувала в російських журналах твори українських письменників, займалася дослідженнями в галузі українського мовознавства.

Виважений і проникливий політик М.Драгоманов мучився тією задушливою атмосферою у суспільстві, що склалася на теренах Російської імперії у ставленні до національних меншин. Це був період перед черговим тотальним наступом на вільнолюбний настрій народу. «Пригнічений стан духу значною мірою збільшується від усвідомлення печального стану справ в Україні», — так свідчила Леся Українка про останні дні життя М. Драгоманова. Тимчасові поліпшення загального стану сприяли сплескам творчого піднесення, але несподівана смерть від розриву аорти 20 червня 1895 року обірвала життя великого вченого і громадського діяча. Похований М.Драгоманов у Софії.

Драгоманов тривалий час був символом незалежної держави, тому лише зі здобуттям цієї незалежності Україна може вільно вшановувати пам’ять свого великого громадянина. Уперше по довгих десятиліттях у вересні 1991 року пошанувала М. П. Драгоманова і Полтавщина. У Гадячі в міському парку вирішено встановити скульптуру родини Драгоманових, і на визначеному місці встановили пам’ятний знак. Колишня вулиця Комуністична одержала назву Драгомановської. Поставлено питання про перенесення праху Михайла Драгоманова з Софії на батьківщину.


14. Ротач, П. "То золоті сльози..." [Текст] / П. Ротач // Зоря Полтавщини. – 1991. – № 27 верес. – С. 4.

М. Драгоманов у Полтавській гімназії.





15. Віценя, Л. Апостол правди, нації сумління [Текст] / Л. Віценя // Голос України. – 1991. – № 11 жовт. – С. 4.

Пам'ятні міста Гадяча пов'язані з М. П. Драгомановим.





16. Ротач, П. Апостол правди і науки [Текст] / П. Ротач // Криниця. – 1991. – № 3. – С. 4–8.

Драгоманов М. П. і Полтавщина.





17. Бартошко, С. Зв'язок поколінь : Михайло Драгоманов - Наталя Драгоманова [Текст] / С. Бартошко // Рідна школа. – 2003. – № 5. – С. 66–67.

На відкриття пам'ятника М. Драгоманову біля Національного педагогічного університету імені М. Драгоманова приїхала його внучка Наталія з Будапешту.





18. Погребенник, В. Михайло Драгоманов і Леся Українка : результативність ідейно-творчого спілкування [Текст] / В. Погребенник // Освіта. – 2003. – № 44. – С. 11.

19. Ротач, П. Лицарка з роду Драгоманових [Текст] / П. Ротач // Слово і час. – 1999. – № 8. – С. 85–87.

Про Оксану Олександрівну Драгоманову, доньку брата Михайла Драгоманова.





20. Мірошниченко, Л. До історії архіву Драгоманових-Косачів [Текст] / Л. Мірошниченко // Українська мова і література в школі. – 1993. – № 4. – С. 41–45.


21. Драгоманова, Л. Неспокійне серце [Текст] / Л. Драгоманова // Жовтень. – 1964. – № 5. – С. 99–103.

Щоденник дружини М. П. Драгоманова.





22. Лінговський, Д. Парадигма виховного ідеалу в житті сім'ї Косачів-Драгоманових [Текст] / Д. Лінговський // Наукові здобутки студентів і магістрантів - освіті ХХІ століття : зб. наук. праць / Полт. держ. пед. ун-т імені В. Г. Короленка, Псих.-пед. ф-т. – Полтава, 2008. – Ч. 1. – С. 93–95.


23. Супронюк, О. Віхи славного родоводу [Текст] / О. Супронюк // Вітчизна. – 1990. – № 9. – С. 159–163.

Про Петра та Якова Драгоманових.





24. Андрусяк, Т. Шлях до свободи: Михайло Драгоманов про права [Текст] / Т. Андрусяк ; Фонд сприяння розвитку укр. правової думки та пропаганди державницьких традицій "Право для України". – Л. : Світ, 1998. – 192 с.


25. Круглашов, А. М. Драма інтелектуала: Політичні [Текст] : Політичні ідеї М. Драгоманова / А. М. Круглашов. – 2-е вид. – Чернівці : Прут, 488 с. – 488 с.


26. Українська педагогіка в персоналіях [Текст] : у 2 кн. – Кн.1. : Х-ХIХ століття : навч. посіб. для студ. вищ. навч. закладів / за ред. О. В. Сухомлинської. – К. : Либідь, 2005. – 624 с.


27. Одарченко, П. Українознавчі спостереження й фрагменти [Текст] : статті, рецензії, спогади / Петро Одарченко. – К. : Смолоскип, 2002. – 196 с.


28. Листування Івана Франка та Михайла Драгоманова [Текст] / Львів. нац. ун-т імені Івана Франка ; Наукова б-ка ; Ін-т українознавства імені Івана Крип'якевича ; НАН України. – Л., 2006. – 560 с.


29. Усі видатні постаті історії України [Текст]. – Х. : Торсінг Плюс, 2006. – 352 с.


30. Іванко, А. Історики України XIX-XX ст. [Текст] / Андрій Іванко. – К. : "Шкіл. світ, 2008. – 128 с. – (Бібліотека "Шкільного світу"). – Бібліогр.: с.126-127.


31. Дашкевич, Я. Постаті [Текст] : нариси про діячів історії, політики, культури / Ярослав Дашкевич ; НАН наук України ; Ін-т укр. археографії та джерелознавства імені М. С. Грушевського, Львів. відділення. – 2-е вид., виправ. і доп. – Л. : Літературна агенція "Піраміда", 2007. – 808 с. 


32. Іванов, Р. П. Михайло Драгоманов у суспільно-політичному русі Росії та України [Текст] : II половина XIX ст. / Р. П. Іванов. – К. : КГУ, 1971. – 234 с.


33. Бойко, М. П. Гуманістичний аспект формування національної культури України в умовах глобалізації (в контексті ідей Кирило-Мефодіївського товариства, Д. Донцова, М. Драгоманова) [Текст] : монографія / Микола Петрович Бойко ; Дніпродзержинський держ. техніч. ун-т. – Дніпродзержинськ : ДДТУ, 2008. – 264 с. – Бібліогр.: с. 251–260.

34. Заславський, Д. Михайло Драгоманов. Життя і літературно-дослідницька діяльність [Текст] / Д. Заславський, І. Романченко. – К. : Дніпро, 1964. – 198 с. + 1 портр.


35. Іванченко, Р. П. Раби Києва не мовчали... До 150-річчя від дня народження М. П. Драгоманова [Текст] / Р. П. Іванченко. – К. : Знання, 1991. – 48 с. – (Сер. 6 "Світ культури", № 3).


36. Лукеренко, В. Л. Світогляд М. П. Драгоманова [Текст] / В. Л. Лукеренко. – К. : Наук. думка, 1965. – 127 с.


37. Ротач, П. Апостол правди і науки [Текст] : до 150-річчя від дня народження М. П. Драгоманова / Петро Ротач. – Гадяч, 1991. – 28 с.


38. Федченко, П. М. Михайло Драгоманов [Текст] : життя і творчість / П. М. Федченко. – К. : Дніпро, 1991. – 362 с. – Бібліогр.: с. 352-361.

39. Штрихи до наукового портрета Михайла Драгоманова [Текст] : зб. наук. пр. / відп. ред. Р. С. Міщук ; АН України ; Ін-т літ. ім. Т. Г. Шевченка ; Респ. асоц. українознавців. – К. : Наук. думка, 1991. – 248 с.


40. Депенчук, Л. П. Історіософія та соціальна філософія Михайла Драгоманова [Текст] / Л. П. Депенчук, М. І. Лук. – К. : Укр. Центр духовної культ., 1999. – 210 с. – (Духовні скарби України). – Бібліогр.: в кінці розд. 


41. Іванко, А. Б. Нащадки Нестора [Текст]. Ч. 2 / Андрій Борисович Іванко. – Х. : Основа, 2010. – 160 с.. – (Б-ка журн. "Історія та правознавство"; Вип. 11 (83)). – Бібліогр.: с. 159-160.



  1   2   3   4

Схожі:

Михайло Петрович Драгоманов ­ iconМихайло Драгоманов
Книжочка М. Драгоманова „Про україн- ських козаків, Татар та Турків вийшла вперше
Михайло Петрович Драгоманов ­ iconМ. П. Драгоманов критико-биографический очерк
...
Михайло Петрович Драгоманов ­ iconУкраїнська інженерно-педагогічна академія костюченко Михайло Петрович
Робота виконана в Українській інженерно-педагогічній академії, Міністерство освіти і науки України, м. Харків
Михайло Петрович Драгоманов ­ iconМихайло Драгоманов. Шевченко, українофіли й соціалізм
Потреба європейського городського розуму й праці серед українських селян І українства серед городян. Чим може тут послужити українське...
Михайло Петрович Драгоманов ­ iconАгайдак Михайло Петрович
Роботу виконано на кафедрі політичної економії обліково-економічних факультетів двнз «Київський національний економічний університет...
Михайло Петрович Драгоманов ­ iconПротокол розкриття пропозицій конкурсних торгів
Відповідальний за проведення торгів: Галущак Михайло Петрович, доцент кафедри менеджменту у виробничій сфері, голова комітету з конкурсних...
Михайло Петрович Драгоманов ­ iconМихайло Коцюбинський Коні не винні
«червоним» і небезпечним, завжди лишався вірним собі. Як завжди, він і тепер, у сі тривожні часи, обстоював погляд, що земля має...
Михайло Петрович Драгоманов ­ iconЦикл дисциплін самостійного вибору внз
Лектор /викладач/: Зінько Олена Василівна, к.іст н., доцент; Стрельбицький Михайло Петрович, к ф н., доцент; Філонов Леонід Володимирович,...
Михайло Петрович Драгоманов ­ iconПрізвище: Бусько Ім'я: Михайло По-батькові
Бусько Михайло Михайлович – старший викладач кафедри лісової таксації та лісовпорядкування
Михайло Петрович Драгоманов ­ iconПоложення про Науково-методичну раду Національного педагогічного університету імені М. П. Драгоманов 2011
Науково-методичну раду Національного педагогічного університету імені М. П. Драгоманов
Додайте кнопку на своєму сайті:
Документи


База даних захищена авторським правом ©zavantag.com 2000-2013
При копіюванні матеріалу обов'язкове зазначення активного посилання відкритою для індексації.
звернутися до адміністрації
Документи