0.? Cічень Газета факультету філології та журналістики icon

0.? Cічень Газета факультету філології та журналістики




Скачати 261.82 Kb.
Назва0.? Cічень Газета факультету філології та журналістики
Дата03.08.2012
Розмір261.82 Kb.
ТипДокументи

0.?






Cічень Газета факультету філології та журналістики

2008 рік Полтавського державного педагогічного університету

11 імені В. Г. Короленка










З Новим роком, браття милі,

В новім щасті, в новій силі,

Радісно вітаю вас

І бажаю, щоб в здоров’ю,

В мирі, з братньою любов’ю

Відтепер ішов вам час.


І бажаю, щоб трудяще

Те життя вам якнайкраще

Без біди минало всім,

Щоб думками ви міцніли,

Багатіли, не бідніли.

Щоб веселий був ваш дім.


І бажаю, щоб ми згідно,

Сміло, свідомо, свобідно

Йшли до спільної мети:

В своїй хаті жить по-свому,

Не коритися нікому,

Лад найкращий завести.

Іван Франко


2 Веселих свят!


^ Як прийшов до нас Новий рік


Новий рік назавжди увійшов у наш побут, ставши традиційним святом для всіх людей на землі. Проте все має свій початок. Тож мусимо перенестися в минуле – щонайменше на 45 століть. Звичай святкування початку року зародився в Месопотамії. Тут, а також у нижній долині Нілу наприкінці IV тисячоліття до н.е. вперше постала цивілізація. Виникли знамениті її центри – Шумер, Вавилон, Ассирія, які прославилися культурними здобутками та найбільшими винаходами людства, що й дотепер не перестають нас дивувати і захоплювати. Саме тут, на думку вчених, уперше (в III тисячолітті до н.е.) почали святкувати Новий рік.


Як правило, святкування Нового року в давнину збігалося з початком відродження природи і випадало на березень.

Березень у стародавніх римлян вважався першим місяцем, тому що якраз у цей час починалися польові роботи. Рік тоді мав 10 місяців, згодом їх додалося ще два. У 46 році до н.е. римський імператор Гай Юлій Цезар переніс початок року на 1 січня. Названий його ім’ям Юліанський календар поширився на всю Європу. Але не одразу…

Так, у Франції до 755 року Новий рік починався з 25 грудня, потім з 1 березня, у ХІІ столітті – з Великодня, а з 1564 року (за вказівкою короля Карла ІХ) – з 1 січня. У Німеччині новий календар прийняли в першій половині XVI століття, а в Англії – на початку XVII століття.

У Київській Русі в поганський період Новий рік відзначали 22 березня – в день весняного рівнодення. З прийняттям християнства візан-тійський календар почав витісняти старий. Тепер новий рік починався 1 вересня.

Останній раз наші пращури святкували Новий рік 1 вересня в 1698 році, а 15 грудня 1699 року на Червоній площі царський дяк оголосив про початок року з січня.

На знак доброго починання та ще й нового століття велено було на великих проїзних вулицях знатним людям перед воротами «учинить некоторое украшение от древ и ветвей сосновых, еловых и можжевеловых и стоять тому украшению по 7-е число того же года. В первый день, в знак веселия, друг друга поздравлять с Новым годом и учинить сие, когда на Красной площади огненные потехи начнутся, и стрельба будет». В указі рекомендувалося за можливістю всім на своїх


дворах влаштовувати стрілянину. З 1 по 7 січня вночі слід було розводити багаття з дров, хмизу або соломи.

На знак всенародного свята пуляли з гармат, а ввечері в небі спалахували різнобарвні, небачені досі, вогні феєрверка. Палахкотіла ілюмінація. Люди веселилися, співали, танцю-вали, поздоровляли один одного і дарували новорічні подарунки. Петро І пильно стежив, щоб свято було в нас не гіршим і не біднішим, аніж в інших європейських країнах.

У 1700 році він видав указ про відзначення нового року не з дня Сотворення світу, а від Різдва Боголюдини. До царювання Петра І у нас був рік 7207-й (від Сотворення світу), а в Європі 1699-й (від Різдва Христового). На тоді Російська імперія починала встановлювати зв’язки з Європою, і така різниця в календарі дуже заважала. Але з цим було покінчено.

Саме з 1 січня 1700 року народні новорічні забави та веселощі одержали своє визнання, а святкування Нового року набуло світського характеру, поступово стаючи традицією.

Ось так і прийшов до нас Новий рік – з ялинковими прикрасами, вогнями, багаттями, зимовими дитячими розвагами, санками, лижами, ковзанами, сніговими бабами, Дідом Морозом, подарунками...

Нові звичаї прижилися у слов’ян досить швидко, тому що раніше на ту пору відзначали інше свято – святки. Багато старих обрядів, веселі карнавали, витівки ряжених, катання на санях, опівнічні ворожіння і хороводи навколо ялинки добре вписалися в ритуал зустрічі Нового року.


Підготувала Настасія Щасливець (У-53)

^ 3 Веселих свят!

* * *

Ангели, снижайтеся,

Ко земли зближайтеся.

Господь Бог, сотворши віки,

Живе нині з чоловіки.

Станьте хором всі собором.

Веселітеся, яко з нами Бог.

Се час ісполняється,

Се Син посилається,

Се літа прийшла кончина,

Се Бог посилає Сина.

День приходить, Діва родить,

Веселітеся, яко з нами Бог.

Ми ж Тобі, рожденному,

Господу блаженному,

Серця всіх нас отверзаєм,

В дом душевний призиваєм.

Пісень співаєм, восклицая,

Веселящеся, яко з нами Бог.

Григорій Сковорода


^ Над вертепом Звізда Ясна засіяла…


Зимові свята розпочалися ще 28 листопада – Різдвяним постом, або Пилипівками. Церква встановила цей піст для того, щоб ми могли гідно підготуватися до зустрічі й святкування Різдва Христового: відчули на собі тяжби життєві й навчилися цінувати добробут і злагоду; подумали про душу, про чесноту і гріх, покаялися, помолилися, піднеслися своїми помислами над буденністю й матеріальним буттям до істин вищих і вічних, поміркували над сутністю нашої людяності, над нашим Божественним началом. У цей час варто зробити добре діло, допомогти ближньому і дальньому, виправити помилки, перепросити скривджених нами – зазирнути в себе, очиститися, щоб Різдвяної ночі Бог народився в нашому серці й оселився там назавжди, став нашою совістю.

Цілий грудень аж до Різдва Церква вшановує сильних духом і вірою великомучеників та славних добрими ділами святих – Катерини, Андрія, Варвари, Сави, Миколи, Ганни, Спиридона, Анастасії, Євгенії та ін. А весь січень ми набираємося сил та енергії на нові добрі справи, започатковуємо ще одну – чисту і світлу! – сторінку свого життя. 1 січня – Новий рік. 6 січня – Святвечір, або Надвечір’я. 7 січня – Різдво Христове. 8–14

січня – святки. 13 січня – Маланки. 14 січня – Старий Новий рік, Василя. 18 січня – Надвечір’я Водохреща. 19 січня – Святе Водохреща, або Богоявлення Господнє. 21 січня – Проводи свят. 25 січня – Тетянин день: свято студентів.

Усі ми матимемо можливість продовжити кращі «спудейські» традиції: долучитися до вертепу, молодіжних гулянок, вечорниць, колядувати, щедрувати…

Та головне – щоб не забули про саму суть усіх дійств: звеличуймо Бога в собі, радіймо, що ми ЛЮДИ, любов’ю освячені, душею і духом наділені, до доброго діла покликані. Втішаймося, що маємо такий величний диво-дар – ЖИТТЯ. Цінуймо його.

Галина Білик, викладач, ред.


* * *

Весь світ, нині весь світ веселиться:

Христос-Спаситель, Христос-Спаситель

народився.

Прийшли к Ньому, прийшли к Ньому троє цари.

Поклон дають, поклон дають, кладуть свої дари.

Ладан, смирну, купно злато, купно злато.

З різних країн, з різних країн дар той взято.

Ми же йому, ми же йому серце даймо.

Чистим серцем величаймо, величаймо.




4 VIP-UA


^ Маємо нового міністра

(офіційна довідка)


18 грудня Верховна Рада України проголосувала за призначення Юлії Тимо-шенко Прем’єр-міністром України. Парламент при-йняв Постанову, відповідно до якої до складу нового Кабінету Міністрів на пост Міністра освіти й науки був призначений Іван Олександрович Вакарчук, доктор фізико-математичних наук, професор, ректор Львівського Національного універ-ситету імені І.Я. Франка, Герой України.

20 грудня 2007 року новий Міністр освіти і науки був офіційно представлений колективу міністерства: представлення робив Віце-прем’єр-міністр з гуманітарних питань Іван Васюник, а передавав повноваження екс-міністр освіти і науки Станіслав Ніколаєнко.

Зокрема Віце-прем’єр-міністр відзначив: «Іван Олександрович – прихильник системного управління, а міністерство – це заклад, який має забезпечувати управління. Не так керівництво, оперативне адміністрування, а управління процесами в освіті». Іван Васюник назвав справою честі всього міністерства та одним із пріоритетних завдань, які має вирішувати новий Міністр освіти і науки, – доведення до завершення питання незалежного зовнішнього оцінювання.

У вітальному слові Іван Вакарчук сказав: «Я буду докладати всі зусилля для того, щоб здійснити реформи, які задекларовані нашим Президентом, програмою діяльності уряду нашої держави перед виборцями, перед усім народом України».

Станіслав Ніколаєнко подякував колишнім колегам за дружню співпрацю і побажав новому міністрові злагодженої роботи – такої, якою вона була, коли той очолював один із найпрестижніших, найпотужніших європейсь-ких університетів. Порадив продовжувати попередній курс МОН на достатнє фінансове забезпечення освітньої сфери, відновлення престижу природничо-математичної освіти, створення єдиного комплексу освіти і виховання.


Підготувала Вікторія Дегтярьова (Ж-11)

24 грудня виповнилося 70 років

В’ячеславу Максимовичу Чорноволу, Героєві України,

визначному громадському діячеві,

очільникові Народного Руху України,

мужньому політикові й патріоту,

правозахиснику-дисиденту, публіцисту,

духовному лідерові нації.

Пам’ятаймо. Шануймо.


* * *

Жив би в якихось Заліщиках, чи, може, десь в

Теребовлі,

Ходив би в неділю до церкви, просвітлений і

чепурний.

Слова безсилим бадиллям не застрявали б у горлі,

Співав би я «Ще не вмерла» і «… нам Україну

храни».


В УНСО і районній «Просвіті» Вітчизні приносив

би користь,

Традиціями наповнений, як зерням – тугий кавун.

І стрийко у мене був би Богдан, чи, може, Орест,

І був би у мене дідо – потомственний член ОУН.


А ще би я мав Свят-Вечір, Маланку, вертеп і

гаївку,

Напам’ять навічно завчений карбований

«Декалог».

Не «Русскую», розумієте, а рідну би пив горілку

З товаришами вухатими, чи краще з одним –

удвох.


«Героям слава!» кричав би, рвійний і

розпросторений.

Рота кривив би – ур’яд, оркестра, ґаз, парлямент.

І був би я весь вишиваний, різьблений і

інкрустований,

І В’ячеслав Максимович був би мій Президент.


Я мав би багато дечого, тож заздрю Стриям і

Десятинам.

Народом були б сусіди і навіть черга в пивній.

А ви попробуйте жити серед цієї телятини

Понурих «тожеукраїнцев», в підпіллі слів і надій.


І де ті в біса Заліщики? Тоскні, наче шинелі,

Снують суцільні «согражданє», «женщіни» і

«мужчіни».

І тінь моя неприкаяна в’язне у цій пустелі,

І маю я тільки згарище з присмаком Батьківщини.


Павло Вольвач

12 Я+Ти

Свято нашого дитинства

Учені стверджують, і цьому дуже хочеться вірити, що період нестабільності, хаосу, нівеляції вічних цінностей, знервованості та розгубленості, який переживає наше суспільство, вступив у свою завершальну фазу. Постмодерна культура через гру, іронію, деканонізацію, визнання іншого, толерантність, терпимість, відчуття свободи й осмислення необхідності, через звільнення від страху поступово вирівнює деформації нашого національного й особистісного психосвіту, виводить увесь народ і кожну людину зокрема на шлях істини, дозволяє жити нормальним життям за умови розумного вибору, використаних можливостей, історичної збалансованості й соціальної підтримки. На цьому новому щаблі нашого буття основними стануть цінності родини, сім’ї; ми знову почнемо шанувати ті зв’язки, від яких тимчасово відмахнулися – через власний нерозум або ж вимушено, навіть через сваволю зовнішнього втручання і тиску. Рай починається з матері і дитини, з дружнього родинного кола, із взаємного розуміння, турботи, відповідальності. Свято – хороша нагода побути разом із близькими, виявити до них увагу, самим зігрітися в теплі та затишку домашнього вогнища. Відчути, що нам добре і ми захищені, як у дитинстві. Продовжуємо серію публікацій про родинні традиції наступними інтерв’ю.


^ Гліб Олексійович Кудряшов, викладач: «Мама розказала віршик, а я отримав подарунок – хом’ячка»

– Для мене новорічні спогади з дитинства, це, природно для малечі, очікування подарунків. Автомобілями я, правду кажучи, не дуже цікавився. Мені більше подобалися маленькі тваринки. Я знав, що на засніженому балконі, де в нас щороку стояла ялинка, я обов’язково знайду для себе якийсь бажаний сюрприз. Батьки робили все можливе, щоб я повірив у Діда Мороза: дзвонили в дзвіночок, стукали в двері, влаштовували дива… А якось повели на ялинку в ляльковий театр… Перед виставою Дід Мороз і Снігуронька вітали дітей, гралися з нами, просили розповісти віршик чи заспівати, вручали подарунки. Мені було років чотири, і я настільки розхвилювався, що все забув і майже розплакався. Тоді вийшла до ялинки моя мама й розповіла мій віршик. Дід Мороз вручив їй іграшку – хом’ячка, який у мене досі зберігається. Це моя найулюбленіша іграшка.

Для мене Новий рік – це ялинка (у мене є унікальна ялинка з тканини, прикрашена іграшками, я завжди ставлю її на свій письмовий стіл), піднесений настрій, рідні люди поряд і святкова вечеря – із шампанським, а з-поміж різних страв – обов’язковими – олів’є, смаженою картоплею і чудовим маминим Празьким тортом. Це вже традиція.


Засновник: філологічний факультет Полтавського державного педагогічного університету імені В.Г. Короленка

Видавець: творча група факультету

Відповідальний редактор:

Галина Білик

^ Адреса редакції: Газета «Філолог»

вул. Остроградського, 2

36000, м. Полтава, Україна
Юлія Олександрівна Возна, викладач: «Якби можна було переслати по мобільному зв’язку своїм рідним здоров’я…»


– Для мене Новий рік асоціюється не так із зовнішніми подіями, як із душевними переживаннями, очікуваннями якогось дива. Рахуєш дні, години… Пам’ятаю, як була маленькою, відривала аркушики з календаря. А вранці 1 січня прокидалася чи не першою: що Дід Мороз поклав під ялинку? Було дуже цікаво. Одного разу я знайшла під ялинкою велику ляльку, про яку довго мріяла. Її досі зберігаю, а коли приїжджаю додому – навіть вітаюся. Ще для мене Новий рік – це зустріч всіх рідних. Коронне блюдо – салат олів’є. І аромат мандаринів. У новорічну ніч подобається виходити надвір, дивитися на зорі й загадувати бажання. Хочеться вірити, що вони здійсняться.

Хочеться побажати здійснення всіх бажань кожній людині. А для своїх рідних… Є така послуга в мобільному телефоні – переказ грошей. Шкода, що не можна переслати здоров’я. Найголовніше, думаю, щоб у нас усіх саме його завжди вистачало.


Спілкувалася

Тетяна Назаренко (Ж-11)


6 Знай наших!



Інна Стоцька – Міс-Університет–2007!

(приємне інтерв’ю для вас)


Інно, вітаємо тебе із заслуженою перемогою. Ти справді була неперевершеною. І дякуємо за те, що всім довела: дівчата нашого факультету таки найкращі! Приємно бути першою красунею університету? Мабуть, хлопці навперебій залицяються…

– Безумовно, для кожної дівчини – велика честь і радість мати такий гучний титул. Та треба сказати, що в поняття «Міс-Університет» входить не тільки оцінка зовнішності, але й визнання багатьох інших індивідуальних рис, що надає йому ще більшої цінності. А щодо хлопців… Не особливо звертаю на це увагу, оскільки на зміну одним клопотам – конкурсним – прийшли інші: сесія. Хоч, зізнаюся, що хлопці-фізкультурники досить часто «впізнають» мене серед інших студенток.


^ За кожним нашим здобутком стоїть велика праця. Чи легко було змагатися й перемагати?

– Було дуже важко готуватися, продумувати свої виступи до дрібниць, домовлятися про спеціальне освітлення на сцені, репетирувати, змінювати щось в останню хвилину… А вже на самому конкурсі я представила глядачам і шановному журі свою тяжку працю. І результатом стала перемога! Кожному майстрові завжди приємно, коли його роботу оцінюють найвищим балом.



Справді, для перемоги недостатньо тільки зовнішньої краси. Ти ще й дуже достойно себе представила: в тобі стільки смаку, талантів, кмітливості. Розкажи, де ти навчалася, як розвивала свої творчі задатки і здібності?

Усім, що я зараз умію, а саме – танцювати, грати на гітарі, домрі, виходити на сцену й гідно триматися на публіці, я завдячую своїй мамі. Вона мені дуже багато давала вже змалечку: я закінчила Школу мистецтв у Полтаві (театральне та музичне відділення), художню школу, займалася індійським та народним танцем, а з трьох років – балетом. Із тринадцяти років і досі займаюся в естрадному колективі «Флеш», якому також багато чим завдячую і який дуже люблю.

Думаю, в тебе є друзі, які активно долучилися до твоєї перемоги, допомагали продумати виступ, разом з тобою виходили на сцену, вболівали, підтримували… Назви їх. І, мабуть, хочеться подякувати…

– Так, я щаслива людина, бо маю надійних друзів. А справжність їхня виявилася під час підготовки до конкурсу. Сама я навряд чи впоралася б з усім. Я щиро-щиро їм дякую, обіцяю також завжди виявляти свою підтримку і розуміння. І хочу тут їх назвати: це Наталія Китаста, Максим Тодінг, Тетяна Мірошник, Олена В’язнікова, Оксана Книжка (!), весь мій колектив «Флеш». Окремо хочу сказати спасибі Ользі Василівні Орловій, Людмилі Анатолівні Чередник за велику моральну підтримку і реальну допомогу. Я знаю, що моя перемога – це спільна перемога всього нашого дружнього гурту. Вони в мене вірили. І я не підвела.

^ 7 Знай наших!


Інно, порадь (можливо, не одна дівчина з факультету мріє про свою участь у наступному такому конкурсі), як стати «Міс»?

Скажу чесно: для того, щоб стати «Міс», мало вірити в себе, навіть мало відчувати підтримку друзів, колективу. Потрібний значний багаж сценічного досвіду, треба мати артистичні таланти й активно виявляти їх, щоб вразити глядачів і журі, щоб показати себе якомога яскравіше, оригінально вирізнитися з-поміж інших. Також велику роль грає вдала режисура. Я це відчула на собі. Ще варто завчасно почати готуватися до конкурсу, бо є чимало організаційних, технічних моментів, які самому ж треба вирішувати. І не впадати у відчай, коли щось трохи не вдалося: треба боротися до переможного фіналу. Успіх компенсує всі ваші зусилля дивовижним відчуттям щастя.




^ Які плани з’явилися після того, як ти відчула себе в новому статусі? Про що мрієш?

– Перш за все мрію успішно скласти сесію, а вже потім приділити час собі: піти в спортзал, відвідати магазини одягу, манікюрний салон, перукарню. Так повинна жити сучасна дівчина. Ні, це далеко не сенс мого життя, але на все це в мене просто не вистачає часу, а так хочеться бути справді красунею! Щодо моєї найзаповітнішої мрії – хочу грати в голлівудському фільмі, хоч би в одному, але який би потім став класикою світового кіно. Ось так! Якщо мріяти – то вже мріяти!


Дякую тобі за цікаву розмову. Бажаю ще більше розквітати, здобувати нові і нові перемоги – і на конкурсах, і в повсякденному житті. Хай здійснюються твої мрії. Ти справді з тих людей, які заслуговують на успіх, на удачу. Тож нехай щастить.

– А я хочу привітати весь наш факультет з Новим роком, побажати всім радості, добра, любові. І окремо сказати дівчатам: якщо ми навіть видаємося колись комусь сірими мишками, в душі ми все одно принцеси і королівни. Не забуваймо про це.




Спілкувалася Галина Білик, викладач, ред.


10 Життя-буття
^

Феномен Шари, або Забобони передекзаменаційної ночі


Нібито зовсім недавно було перше вересня, і коридори університету заповнили вчорашні школярі, а сьогодні вже майже студенти, які із запалом взялися гризти граніт науки. Чому «майже студенти»? Тому що це звання ще треба вибороти, показавши успішну бойову підготовку в першу сесію. Психіка першокурсників дуже чутлива й має властивість підпадати під вплив старших колег, бо шукають вони поради й настанови стосовно того, яким способом полегшити собі сесію, життя і зберегти ясність думки. Ми – з висоти прожитих в університеті та гуртожитку років – беремося розповісти про всі нюанси підготовки до іспитів. Подаємо основні магічні прикмети, які визначають нашу долю тоді, коли нам не надто весело. Не зашкодять – факт! Отож, першокурсники, зав’язуйте напам’ять вузлики!

Прикмета 1. Дарма вчителі колись нам втовкмачували, що екзамен – це свято, на яке слід іти з бантами й квітами. Студентські передсесійні забобони стверджують інше: помиєш голову перед іспитом, підстрижеш волосся під час сесії – чекай біди. Адже миючи голову, студент вимиває всю прочитану інформацію з мозку, куди вона такими зусиллями трамбувалася. А підстригшись, цілком утрачає зв'язок із космосом, супутники перестають передавати йому інтелектуальні посили. Та все ж радимо без фанатизму наслідувати цю при-кмету, бо, наприклад, у літню сесію на 4-му курсі шість семестрових іспитів і два державних, це триває понад місяць, тож ваше волосся може покинути вас назавжди.

Прикмета 2. Багато студентів вірять у телепатичні здібності своїх товаришів, родичів, знайомих (бажано вагітних), тому просять їх назвати номери питань, які випадуть на екзамені. Прак-тика підтверджує, що цей спосіб часто спрацьовує, проте все ж не надто зациклюй-теся на ньому, варто прочитати й інші питання.

Прикмета 3. Існує теорія, що на ніч не можна залишати книжку відкритою, бо звідти вивітриться весь науковий зміст (якщо, звісно, він там був).

Прикмета 4. Найбільше забобонів стосу-ються початку нової доби напередодні екзамену. Це легко пояснити, бо саме з першої секунди фатального дня всі струни душі обриваються, всі фібри душі стають надчуттєвими, а мозок підіймає, капітулянт, білий прапор. Тому студентство полюбляє закликати Шару.

Примітка. Шара (із студент. сленгу «благодать») – ірреальна, астра-льна, досі достат-ньо не вивчена субстанція, яка не-відомим чином і з незрозумілим принципом відбору студентів допомагає на екзамені.

^ Є кілька способів закликання Шари.

Спосіб 1. Опівночі стати на підвіконня, наполовину висунутися в прочинену кватирку, тримаючи в правій руці (лівакам у лівій) залікову книжку, й щодуху заволати: «Шара, прийди!» (повторити тричі). Після цього швидко зачинити вікно, оскільки поганим знаком вважається почути голос у відповідь. Найбільших невдач очікуйте, коли доброзичливий басок, прикинувшись Шарою, прокричить: «Не прийду-у-у!»


11

Життя-буття



Спосіб 2. Опівночі вийти на коридор, роззирнутися і змести на заліковку сміття.

Спосіб 3. Опівночі насипати в заліковку цукру (бажано не ванільного і не рафінаду) і перев’язати барвистою стрічкою. Лише перед тим, як давати книжку викладачеві, стрічку забрати, а цукор висипати (бажано не на викладача). Шара, заманена цукром, не встигне вискочити. Але простежте, щоб цукор не був вологим, інакше він не тільки не висиплеться, але заліковку не розгорнете взагалі.

Прикмета 5. Після пророблених мані-пуляцій із заліковою рекомендується спокійний сон. Цього можливо досягти, якщо під подушку покласти підручники та конспекти, за якими ви готувалися до екзамену. Адже вночі чакри відкриваються, і ви засвоюєте ще кілька мегабайтів інформації. Дехто, щоб легше спалося, кладе під подушку тільки перелік питань до іспиту.

Прикмета 6. Уночі перед екзаменом відбуваються різні дива. Так, наприклад, в гуртожитку різко збільшується кількість віруючих. Багато хто намагається вивчити вранішні й вечірні молитви, інші починають медитувати.

Прикмета 7. Уранці, виходячи з дому, не забудьте покласти собі в черевик п’ятачок під ліву п’яту. Цей звичай, мабуть, вже застарів, оскільки для 100-бальної системи п’ятачка може виявитися замало. Тому, оскільки сто копійок займе у вашому черевику забагато місця, варто відразу покласти сто гривень, і краще не під п’яту.

Прикмета 8. Переступати поріг аудиторії радимо правою ногою, білет брати правою рукою, і краще – коли викладач не дивиться у ваш бік (до речі, спробуйте взяти ще й лівою і виберіть легший).

Прикмета 9. Вважається, що успіх вашої відповіді залежить не тільки від вас, але й від ваших друзів, які тримають за вас кулаки, коли ви відповідаєте, згадують «незлим, тихим словом». Попросіть їх про це.


Прикмета 10. Якщо ви успішно склали перший іспит, не дозволяйте чужим очам заздрісно впиватися у вашу заліковку. Це накличе невдачі на наступних іспитах.

Прикмета 11. Радимо також не вчитися всю ніч і в жодному разі не запивати каву валер’янкою. Інакше ви ризикуєте не тільки не скласти екзамен, але й взагалі на нього не потрапити.



Але якщо говорити серйозно й чесно, то за дев’ять семестрів навчання ми зауважили тенденцію, що Шара приходить до тих студентів, які вчать. І це підтверджується стовідсотково. Тому, друзі, не клопочіться студентськими забобонами, а краще не забувайте про навчання протягом семестру. І тоді поганою прикметою буде лише та, коли вам дорогу перебіжить чорна кішка з порожніми відрами і розіб’є ними дзеркало.

Бажаємо вам успіхів на сесії, легких білетів і добрих викладачів!


Феномен Шари досліджували стріляні горобці з групи У-53 Людмила Черевко і Наталія Сіробаб



^ 8 Наш Парнас




^ Я просто людина


Під такою назвою вийшла наприкінці минулого року перша збірка віршів талановитої студентки нашого факультету – другокурсниці заочного відділення Маргарити Олійник-Локай. ВІТАЄМО!!!

Маргарита народилася 27 березня 1989 року в м. Миргороді. У 2006 році закінчила Миргородську школу №7 і вступила на філологічний факультет педуніверситету. Нині навчається в групі УА-23.

Брала участь у численних фестивалях дитячої творчості і конкурсах. Лауреат І премії обласного етапу УІ Міжнародного конкурсу з української мови імені Петра Яцика та Міжнародної премії Василя Васька. У 2005 році посіла третє місце в ІІ обласному конкурсі «Авторська збірка поезій школяра». Друкувалася в періодиці.

Свою першу книгу дівчина присвятила матусі.




Мамі

Все, що я маю – твоя заслуга:

Повітря в легенях, серце у грудях,

Вірші, що в тиші линуть до Бога,

Любов, яку я дарую людям.


Хай від негоди закриють стіною

Крила твої – крила віршів і мрій.

Вічно лишайся поруч зі мною,

Чистий і світлий янголе мій!


***

Моя земля, овіяна вітрами,

Занурена в туман нічного сну,

Є свідком вічної людської драми,

І вічних пошуків, і вічного вогню,

Який горить в серцях і не згасає,

І іскри розкидає навкруги,

Серця народу ними зачіпає,

Струнок життя торкає береги.

Моя земля, мій край, моя оселя,

Тут все навколо рідне і святе,

Тут обрії єднають небо й землю

І кущ калини під вікном росте.

Щоночі зір палкі блакитні очі,

Замріяні, схвильовані, хмільні,

Так сяють, наче засліпити хочуть,

І у серцях народжують пісні.

Моя земля, край золотого жита,

Прозорих хмар у синіх небесах.

Тут хочеться любити і творити,

Пером в майбутнє прокладати шлях.

Одна земля, і іншої немає,

Де б так співали влітку солов’ї.

Живе із неї слово проростає,

Щоб віковічити і славити її.


***

У цьому краї я зросла,

Цей край – моя душа і доля:

І цей весняний квітограй

Десь у ромашковому полі,

І ці лелеки-бусоли

На стрісі рідного будинку…

Злітають клином журавлі,

Такі знайомі із дитинства.

І ось вже яблуні цвітуть,

Лягає цвіт в зелені трави,

А в небесах хмарки пливуть,

На землю впав весняний ранок.

А серце радісно співа,

Сміється, у танку кружляє,

І зеленішає трава,

І лине пісня рідним краєм!


***

По весняному лугу іду я до мрії своєї

Серед квітів яскравих, трави і зелених гаїв.

О, яка це краса! І я знову захоплююсь нею,

І вона постає знову й знову в уяві моїй.


Моє серце блукає у цих неохопних просторах

І на мандри одвічні приречене вже назавжди.

У сузір’ях ромашок розкішне салатове море

Мене кличе, і вабить, і знову приводить сюди…


Лине сонце за обрій, і день гомінкий засинає,

І голівки свої сині квіти у трави кладуть.

Тільки з миті цієї уже я спокою не знаю,

І загублене серце уже не знайду я, мабуть…


9 Наш Парнас




Миргородській художниці

Ніні Унтило

Минає день, минає мить.

І час бринить на циферблаті літа.

Вона спокійна, та рука тремтить, – Вона малює квіти.


Нікого поруч – тільки таїна,

Натхнення неприборканого сила.

І, все відклавши, серце порина

В захмарний стан польоту без вітрила.


Рука тремтить, не вистачає слів,

Та вистачає барв і оксамиту.

Вона не помічає на долонях сліз,

Вона малює квіти!


Храм

Чотири стіни. Між ними – вічність.

Між ними – сутність життя.

Чотири стіни. Між ними – свічі,

Між ними – мої почуття.

Чотири стіни забутого храму,

Де вікна – як образи.

У душу свою відкриваю браму,

Приношу жертву сльози.

Три сходинки я лишила позаду,

Та помисли знову летять

Туди, де вітер навколо фасаду

Храму мого життя.


***

Я просто людина.

Комусь не подобаюсь,

Когось я дратую,

Комусь все одно.

Я просто людина.

Я з болем не впораюсь

Один на один

Перед темним вікном.

Я просто людина:

Із плоті і крові,

З дощу і неспокою,

Така, як усі,

І все ж неповторна,

Буваю жорстокою,

Буваю сумною,

І тану, як сніг.

Я просто людина.

Не мрію про подвиги,

Не вірю, що море

Мені по коліна.


Я мрію родину

Зібрати у колі.

До останнього подиху

Я просто людина.

Та на полі битви

Не схилюсь не коліна.

Мені є у що вірити

І для чого жити.

Я народжена мріяти.

Я такою створена.

Я просто людина.

Я хочу любити.

***

Я бачу на долонях цілий світ.

Метелик полетів, піднявши крила,

І я не перерву його політ,

Нехай здається, що любов безсила.


Безодня неба у моїх руках.

Лиш десять пальців, та між ними – сонце.

Метелик – вже не гусінь, ще не птах,

Фрагментик незатьмарених емоцій.


Я бачу на долонях цілий світ –

Таким, яким він буде вже сьогодні.

Літак лишає в небі білий слід,

Метелик тане у його безодні…


***

Ти прокрадаєшся у сон,

Навшпиньки ходиш по квартирі

І відкриваєш горизонт,

Фарбуєш сонцем стіни сірі.

Є замість пензлів дві руки.

А замість рук – широкі крила.

Чи янгол ти, чи навпаки –

Я досі ще не зрозуміла.

Але чекаю твій прихід,

Як свято, промінь світла в склянці.

І так вартую сонця схід,

Та тільки ти зникаєш вранці…


***

Любов – це натхнення, яке не зникає,

Випробовує нас то пеклом, то раєм,

Гірке і безкрає, ніжне і дике,

Багатоголосе, багатолике.


Натхнення і відчай. Біль, забуття,

Подорож в безвість і вороття,

Міліметр серця нестримно-широкий,

Вічний полон і вічний неспокій…

^ 5 Тема номера


Чи не з’їсть у Новому році миша нашу підвищену стипендію?


Стипендія буде підвищуватися двічі протягом 2008 року. Таку інформацію, спира-ючись на новоприйнятий бюджет, опублікува-ли українські газети на початку січня. Отже:

1. Для учнів профтехучилищ з 1 січня нова стипендія становитиме 150 гривень у місяць, а з 1 вересня – 200.

2. Для студентів вищих навчальних закладів І–ІІ рівня акредитації з 1 січня мінімальна стипендія складатиме 200 гривень, а з 1 вересня – 400 гривень у місяць.

3. Для студентів вищих навчальних закладів ІІІ–ІУ рівня акредитації з1 січня мінімальну стипендію збільшено до 300 гривень, а з 1 вересня вона зросте до 530-ти.

4. Дітям-сиротам та позбавленим батьків-ської опіки виплачуватиметься соціальна стипендія: учням ПТУ – від 500 гривень (міні-мальна), студентам вишів – від 1060 гривень (мінімальна).

Прем’єр-міністр України Ю.В.Тимошенко у своїй вітальній листівці «Найкращим Людям України» – студентам у Тетянин день – під-тверджує добрі наміри уряду, наводить ті самі цифри, зауважуючи: розмір стипендії у 2008 році зросте вчетверо. Крім того, уряд гарантує перше працевлаштування та доступне житло для випускників.

Таким чином, шановне товариство, маємо дочекатися Дня Валентина, і любов влади до молоді набуде матеріального підтвердження.

На жаль, ніякої приємної для нас інформації щодо нового розміру стипендії в рідному виші нам розкопати не вдалося. Але, можливо, вона ось-ось з’явиться. Сподіваємо-ся, це питання візьмуть на контроль наші студентські лідери. Також ми підтримуємо зв'язок із нашими колегами з інших вишів України: відстежуватимемо ситуацію масштаб-но. Тому – старанніше навчаймось, бо схоже, що нашу працю починають визнавати і шанувати. Аби тільки …не втрутились якісь сірі мишки…


^ Одним рядком…


• Вступних іспитів до вищих навчальних закладів у цьому році не буде (за винятком творчих і спортивних випробувань на окремі відповідні спеціальності).

• Абітурієнти проходитимуть «конкурс сертифікатів», які відображатимуть їх рівень знань, встановлений через незалежне тесту-вання.

• Тестування в цьому навчальному році набуде масового характеру, хоч і не стане обов’язковим. Проте без сертифіката дорога до вишу випускникові школи буде закрита.

• Як пояснював у телеінтерв’ю І.Вакарчук, через рік випускник школи, який не вступив до вишу через низький бал сертифікату або ж його відсутність, може перескласти тести і повторити свою спробу здобути вищу освіту.

• Тестування передбачено за 11-ма предметними напрямками; завдання тестів обов’язково подаватимуться державною мовою, а також дублюватимуться іншою національною на вимоги конкретного регіону; школярі матимуть кілька тренінгів, на яких учитимуться працювати з тестами; також діятимуть апеляційні комісії для вирішення конфліктних ситуацій, а крім того, значно зросте (як каже Міністр) інформаційний захист тестових завдань.

• Приємно, що одним із пріоритетів новий очільник нашої освіти та науки вважає поліпшення шкільного вивчення української мови: посилення вимог до її викладання і водночас більшу матеріальну підтримку вчителя, у першу чергу в т.зв. національних школах з іншою мовою навчання.


^ Студентська наука


• При кафедрі української літератури видано книгу: Seminarium. Збірник наукових статей студентів. – Вип. 1: Постмодернізм в українській літературі /За ред. Г.Білик.–Полтава, 2007.–112с. Висвітлюється теорія постмодер-нізму як стилю сучасної літератури, подаються історико-літературні розвідки про творчість М.Бриниха, Л.Дереша, Ю.Іздрика, М.Матіос, Є.Пашковського, Л.Подерев’янського та ін., пропонуються нестандартні методичні розробки для школи за творами О.Ірванця та В.Яворів-ського. Запрошуємо поцікавитись!

Схожі:

0.? Cічень Газета факультету філології та журналістики iconБерезень Газета факультету філології та журналістики 2008 рік Полтавського державного педагогічного університету
Харківського університету, який розцінювався як перша ланка майбутнього полтавського вишу. Саме ця подія стала колискою двох братніх...
0.? Cічень Газета факультету філології та журналістики iconПрограма соціолінгвістичної практики для студентів факультету філології та журналістики спеціальності 010103 «пмсо. Українська мова І література»
Для студентів факультету філології та журналістики спеціальності 010103 «пмсо. Українська мова І література» у уі семестрі проводиться...
0.? Cічень Газета факультету філології та журналістики iconФакультет філології та журналістики
Факультет філології та журналістики – з багатими традиціями та високопрофесійним кадровим складом, один із найстаріших у Миколаївському...
0.? Cічень Газета факультету філології та журналістики iconГрудень Газета факультету філології та журналістики 2007 рік Полтавського державного педагогічного університету
Кажуть, життя – найдорожча цінність, але що воно коштує – чуже життя – владним магнатам (якихось 100 тисяч!), коли приносить мільярдні...
0.? Cічень Газета факультету філології та журналістики iconЛютий Газета факультету філології та журналістики 2008 рік Полтавського державного педагогічного університету
Але рано чи пізно воно стає покаранням для закоханих, тому що зберегти його неможливо. А наш світ, переповнений людьми, надто тісний...
0.? Cічень Газета факультету філології та журналістики iconЗвіт заступника декана факультету журналістики про виховну роботу за І семестр 2011/2012 н р. Призначення порадників академгруп факультету журналістики (29 серпня 2011р)
Урочиста академія з нагоди початку 2011-2012 н р та проведення Посвяти першокурсників. Зустріч першокурсників із деканом факультету...
0.? Cічень Газета факультету філології та журналістики iconЗвіт заступника декана факультету журналістики про виховну роботу за І семестр 2011/2012 н р. Призначення порадників академгруп факультету журналістики (29 серпня 2011р)
Урочиста академія з нагоди початку 2011-2012 н р та проведення Посвяти першокурсників. Зустріч першокурсників із деканом факультету...
0.? Cічень Газета факультету філології та журналістики iconВ. О. Сухомлинського факультет філології та журналістики кафедра слов’янської філології затверджено ректор в. Д. Будак " 26" лютого 2013 Р. Програма
Розробники програми кандидат філологічних наук, доцент кафедри слов’янської філології Меншій А. М
0.? Cічень Газета факультету філології та журналістики iconМ. Пентилюк, І. Гайдаєнко методичні розробки з курсу "Загальне мовознавство"
Розглянуто на засіданні методичної ради факультету філології та журналістики (протокол №2 від 12. 03. 2003 р.)
0.? Cічень Газета факультету філології та журналістики iconВ. О. Сухомлинського факультет філології та журналістики кафедра слов’янської філології «затверджую» Ректор В. Д. Будак "26" лютого 2013 Р. Програма
Розробники програми кандидат філологічних наук, доцент кафедри слов’янської філології Абламська О. В., доцент кафедри слов’янської...
Додайте кнопку на своєму сайті:
Документи


База даних захищена авторським правом ©zavantag.com 2000-2013
При копіюванні матеріалу обов'язкове зазначення активного посилання відкритою для індексації.
звернутися до адміністрації
Документи