Лютий Газета факультету філології та журналістики 2008 рік Полтавського державного педагогічного університету icon

Лютий Газета факультету філології та журналістики 2008 рік Полтавського державного педагогічного університету




Скачати 193.62 Kb.
НазваЛютий Газета факультету філології та журналістики 2008 рік Полтавського державного педагогічного університету
Дата03.08.2012
Розмір193.62 Kb.
ТипДокументи









Лютий Газета факультету філології та журналістики

2008 рік Полтавського державного педагогічного університету

12 імені В. Г. Короленка







Моя Любове! Я перед тобою.

Бери мене в свої блаженні сни.

^ Лиш не зроби слухняною рабою,

Не ошукай і крил не обітни!

Ліна Костенко


Кохання – це дар чи покарання?


Вікторія Приймак (У–33):

– Кохання – це, безумовно, дар. Але рано чи пізно воно стає покаранням для закоханих, тому що зберегти його неможливо. А наш світ, переповнений людьми, надто тісний для справжнього кохання. Тому воно або поступово само відходить у глибини душі, сховані від інших, або його витісняють буденні клопоти чи інші люди.


^ Катерина Панченко (Ін–39):

– Я вважаю, що кохання – це покарання. Раджу ніколи нікого не пускати у своє серце. Інакше можеш зазнати багато болю, якщо не складуться стосунки з тією людиною.


^ Оксана Литовченко (У–14):

– Кохання може бути і тим, і іншим. Якщо воно взаємне, щире, вірне – це, безперечно, дар. Але, на жаль, не завжди виходить так, як ми того хочемо. Тож іноді кохання – мука, покарання. Як боляче, коли ти кохаєш всією душею, а у відповідь маєш холодний погляд і сухе «привіт». Але ж без гіркоти кохання не відчуєш його справжнього солодкого смаку. Тому кохання – це класно в будь-якому випадку! Кохайте і будьте коханими!


^ Микола Андрійович, книгорозповсюджувач:


Любов – це добра новина.

Хвороба незбагненна.

Початок чи Кінець.

І страх – спокуса;

Рука в руці,

Великий шлях в Довершеність

Із перешкодами,

Які підготували нам на небі

Судді.

2 Я + ТИ



^ Де ти, моє ідеальне кохання?


Кохання – спонтанний порив із світу «Воно» у світ «Ти», від невиразного безособового «Мати» до особистісного «Бути». Так трактує вічне почуття представник релігійного екзистенціалізму Марсель. Справді, кохання – це воля, яка руйнує рамки станів та соціальні умовності, пов’язуючи в стихійну цілісність, єдність те, що суворо розділив звичай. Але так було колись. Як розуміє кохання сучасна молодь?

Ми поставили три запитання:

1. Ви закохані? 2. Які риси має Ваше ідеальне кохання? 3. Чи варто шукати ідеал?


Євгенія Чуб (У–31):

1. Так! Я завжди в стані закоханості!

2. Моє ідеальне кохання мене любить! У дитинстві я мала двадцять пунктів щодо свого майбутнього кохання… А потім зрозуміла: основне – це духовний контакт! Також для мене є важливим, щоб ідеал розумів слова «депресія», «маргінальний».

3. Звичайно!!! Пошук – це рух життя. А воно повинно бути повноводною рікою.


Олександр Качмар (ГІ–26):

1. Так, я закоханий!

2. Особисто для мене важливо, щоб я відчував, що мене справді кохають! Можливо, це і звучить побутово, але ідеальна кохана не повинна вживати алкогольних напоїв і курити. Я знаю, таких дівчат дуже мало, тому, вважаю, що мені надзвичайно пощастило, я знайшов своє найідеальніше кохання!

3. Дивлячись, як шукати… Справа в тому, що деякі люди, шукаючи свій ідеал, обмежуються спілкуванням і легким фліртом. Інші ж не переходять до серйозних стосунків, поки не зрозуміють, що це саме та людина, яку вони чекали. Для мене ж головним було діждатися свій ідеал, лише йому віддавати ласку і ніжність… І якщо подумати: що ми втрачаємо, коли будемо чекати свою людину?!? Дуже добре, коли живеш із мріями, не опускаєш руки… І тоді, можливо, скажеш своїм дітям, що прожив так, як хотів! І що мрії, сподіваюсь, збулися!!!

^ Світлана Саклаковська (У–35):

1. Ні.

2. Моє кохання не повинно бути ідеальним. Можна наміряти блондина з голубими очима, а потім …розчаруватися! Людину я просто полюблю! Не за якісь особливі риси або вчинки – просто за те, що вона є!

3. Ідеальних людей не існує. Але шукати потрібно, можливо, той єдиний, ідеальний, зустрінеться саме мені!


Максим Логвин (ІП–23):

1. Так! Постійний стан моєї душі!

2. Моя ідеальна кохана повинна бути вихованою, ніжною, чутливою і т. ін., але й це не головне; вона повинна відчувати мій внутрішній стан, розуміти мене!

3. Так, ідеал потрібно знайти! Звичайно, це буде важко, пройде багато часу, але воно того варте! Хто не шукає, той ніколи не знайде своє справжнє, не штучне, а щире, кохання!


Оксана Панченко (У–31):

1. Так, я закохана!

2. Я вважаю, що люди закохані не тоді, коли дивляться один на одного, а коли їхні погляди спрямовані в один бік. З моїм коханим ми вивчаємо одну сторону світу! З коханням у серці я просто щаслива, надзвичайно щаслива!!!

3. Краще бути у вічному пошуку, аніж, зустрівши першого-ліпшого, прикувати себе до нього і жити постійно сумнівом: а можливо, треба було… Проте буде пізно, треба було – це минулий час! Живімо для кохання і кохаймо, щоб жити!

3


Аліна Яковенко (У–31):

1. Закохана!

2. Терплячий, рішучий, вірний, вміє постояти за честь своєї дами серця.

3. Ідеал шукати не треба, оскільки ідеальних людей не існує. Коли по-справжньому любиш, то недоліків у людині не помічаєш. А ще буває так: починаєш зустрічатися з людиною, ще мало її знаєш, а вона (чи він) намагається показати себе якнайкраще, проте потім… знімає маску, і настає розчарування. Ми маємо обирати людину не за певними критеріями, як на кастингу, а за покликом серця. Воно рідко обманює. І та кохана людина, що поряд, набагато дорожча за вимріяний – далекий, холодний, недосяжний – ідеал.


^ Вікторія Середа (У–32):

1.Так.

2. Ідеальне кохання має такі риси (моє):

♥ найперше, воно не ідеальне, а отже, справжнє, бо це не гра, а потік почуттів, якими важко керувати. Ти просто живеш ними;

♥ по-друге, воно гірке на смак, бо постійно відчуваєш залежність від свого кохання;

♥ його завжди мало;

♥ воно викликає депресію, від якої хочеться жити;

♥ воно викликає страх через думку, що це все мине, але ти знаєш і віриш, що кохання вічне;

♥ воно затьмарює розум, і ти робиш те, що ніколи б не думала;

♥ і наостанок: у мого кохання є ім’я. Якщо ти скрізь, у всьому бачиш Його, чуєш Його запах, голос… – ти одержимий. А отже, закоханий! Кохання – це одержимість!

3. Звичайно, ні! Якщо ти створив ідеал, то прирікаєш себе на вічну самотність. Ідеалів – вигаданого – не існує! А справжнє кохання завжди ідеальне для тебе, якщо навіть це повний антипод твоїх мрій!..




Я + ТИ


***

Прожити за лібрето все життя

Мабуть, не важко, скажуть добрі люди.

Прожити, й не дивитись в майбуття,

А там – що буде, те воно і буде.

І хай горить те полум’я життя!..

Написаний сценарій не порвати.

Записано вже наше майбуття,

І все ми можемо в житті зарання знати…

Та пам’ятай одне, що ти – Творець,

І пишеш ти один своє лібрето.

Живи і знай, що ти в житті – борець,

Без боротьби цей світ життя не вартий.


Лялька


Костюмчик модний, гарний капелюх

Але в очах нема ні крихти жалю.

І цим вона нагадує зміюк,

що боляче й смертельно в серце жалять.

Холодне серце мерзне, наче лід,

А погляд пробиває наскрізь душу…

Вона іде і проклинає світ,

і ці прокльони людям серце душать.

І запитає хтось із тих,

хто йшов: «Це лялька?» –

Шепіт: «Мабуть…»

Та, люди, пам’ятайте, що скажу:

Це лялька, і вона не зрадить.


Анастасія Стрельнікова (У–12)


***

Я бачила дві зірки у вікні.

Когось вони нагадують мені.

То ти і я. Душа моя

Без тебе жити вже не вміє –

Зневірюється і марніє…


До тебе я на крилах прилечу,

З тобою тільки хочу бути!

Люблю тебе, люблю, почуй,

Мені на зустріч помандруй,

Найкращий в світі, рідний! Ти

Промінчиком мені світи.


Любові надзвичайна сила

Обох нас куполом накрила,

Плекала зустріч цю для нас,

На все сама обрала час.


Аліна Яковенко (У–31)

^ 8 Тема номера




^ Берегиня духовного скарбу – Бібліотека!

(актуальне інтерв’ю)


Якщо ви хочете, щоб молодь

тягнулася до знань,

турбуйтеся про головні, найважливіші

джерела духовної культури – бібліотеки.

В.Сухомлинський


«Повість минулих літ», літо 1037. … Велика-бо користь від навчання книжного. Книги – мов ріки, які напоюють собою увесь світ; це джерело мудрості, в книгах – бездонна глибина; ми ними втішаємося в печалі, вони – узда для тіла й душі. В книгах – світило мудрості, а про мудрість сказано: люблячих мене – люблю, а хто дошукується мене – знайде благодать. І якщо старанно пошукати в книгах мудрості, то знайдеш велику втіху і користь для своєї душі. Бо той, хто читає книги, той веде бесіду з Богом і наймудрішими мужами…

Як часто наші студенти приходять у Храм Книги, наскільки шанують його скарби, чи завжди можуть вдовольнити свою спрагу пізнання – про це говоримо з директором бібліотеки Світланою Володимирівною Марченко.


Шановна Світлано Володимирівно, ми, як патріоти рідного університету, переконані, що наша бібліотека – одна з найбагатших у місті. Які вона має фонди, технічні можливості, кадровий склад?

– Так. Бібліотека педуніверситету найкраща за фондовим складом не тільки серед вузівських бібліотек міста, але й масових бібліотек. Фонд складає понад 550 тисяч примірників, серед яких більше 200 тисяч україномовних; 858 україномовних назв періодичних видань (газети, журнали, часописи). До речі, найстаріша книга бібліотеки – «Історія Польщі» – 1749 року видання, польською мовою. Гордістю бібліо-теки є прижиттєві видання творів Григорія Квітки-Основ’яненка, Марка Вовчка, Юрія Федьковича, Панаса Мирного; дореволюційні часописи «Основа», «Киевская старина», «Вестник Европы», пушкінський та некрасовський «Современник»; меморіальні колекції вченого-мовознавця Михайла Жовтобрюха, науковця-філолога, викладача педінституту Дмитра Ганича, краєзнавця, літературознавця Петра Ротача.

^ Чи намітився якийсь прогрес у функціонуванні бібліотеки в останні роки?

– Закономірно, що бібліотека як заклад інформаційного сервісу все активніше роз-ширює свої функції. Все це спонукає бібліотекарів до впровадження нових технологій, які дають можливість якнайкраще пристосуватися до нових потреб користувачів.

^ Наскільки активно наші студенти і викладачі послуговуються бібліотекою?

– Про це свідчить кількість відвідувачів, а як ви знаєте, їх черги, особливо під час сесії, інколи не мають кінця. Читачів багато як у читальних залах, так і в інших відділах. Ми у свою чергу намагаємося справлятися з поставленим завданням і підлаштовуємо графік роботи так, щоб студентам було зручно користуватися бібліотекою.

^ Який факультет тримає першість?

– Ну звичайно ж, це прихильники гуманітарних наук – історичний та філологічний факультети.

Як ви прокоментуєте ставлення студентів до книг, журналів, до роботи в бібліотеці взагалі?

– Знаєте, дуже недбале . Для бібліотеки це болюча тема. Через виривання студентами сторінок виникає багато неприємних інцидентів. Наприклад, нещодавно догану отримали студентки факультету філології та журналістики за вирваний блок критики Т.Г.Шевченка з нового підручника «Історія української літератури ХІХ ст.». А ще хочу зауважити, що в часи, коли ксерокс був для нас дивом, сторінки з книжок виривали менше, хоч, здавалося б, повинно було б бути інакше.


9


Можливо, через нашу газету Ви хотіли б прорекламувати якісь можливості бібліотеки, які мало використовуються відвідувачами?

– Так. Наприкінці року наша бібліотека отримала понад 120 дисків, на яких багато енциклопедичної, наукової та методичної інформації. Адже на одному диску може поміститися біля 40 підручників, а ось коштують 40 підручників набагато дорожче, ніж 1 диск. Тож шановні студенти, чекайте на виставку і користуйтеся на здоров’я! ☺

Ми знаємо, що нещодавно в бібліотеці сталася надзвичайна ситуація – аварія, постраждали книги… Чи багато? Чи підлягають вони реставрації? Такі «НС» трапляються часто?

– На щастя, остання аварія в жовтні не завдала великої шкоди. Книжки майже не постраждали і підлягають деякій реставрації. А ось за свою історію бібліотека мала кілька справжніх драм. Наприклад, 3 роки тому нас намагалися пограбувати, крадії через металеві ґрати хотіли витягнути системні блоки з бібліографічного відділу, але не встигли. Та найстрашніша аварія була в 1986-му, ось тоді насправді постраждало багато книг.

^ Чи впливає шкідливо робота в бібліотеці на здоров’я працівників? Це якось відшкодовується?

– Робота, звичайно, впливає, адже книжковий пил може викликати алергію. Але, на жаль, відшкодування за таку працю були тільки в часи Зої Космодем’янської, в далекому 1936 році, тоді з працівниками розплачувалися молоком. А у наш час бібліотекарі навіть не мають права на оздоровлення. 

^ Студенти мріють про електронні каталоги, широкий доступ до них… Це реально в найближчому майбутньому?

Автоматизація бібліотеки почалася з вересня 2003 року. В електронному каталозі зосереджено 115 тисяч записів. В комп’ютерну базу заноситься вся інформація про нову літературу, що надходить до фонду біб-ліотеки (описи книг, брошур, авторефератів,

^ Тема номера


часописів, газет, статей із періодичних видань та збірників). І ми не зупиняємося на досягнутому!

А про що мріють бібліотекарі? Може, про спонсорів?

– Мріємо, віримо і надіємось! Не просто ж так День бібліотекаря, що 30 вересня, співпадає із святом Віри, Надії та Любові! ☺

^ Дякуємо Вам за розмову. Бажаємо всьому колективу здоров’я, поліпшення умов праці, а бібліотеці – фондового росту та слави! Спасибі, що Ви у нас є !!!

Спілкувалися Ольга Бречко та

Ірина Денисовець (У–11)


Голос народу: інтерактив


Ми поставили кілька запитань також і відвідувачам бібліотеки – нашим студентам і викладачам:

1. Як часто Ви користуєтеся послугами нашої бібліотеки?

2.Чи задовольняє Вас обслуговування?

3. Чи належно укомплектована бібліотека літературою?

4. Що Ви хотіли б змінити в роботі бібліотеки?

Опитування дало такі результати:

1. 80% студентів і викладачів нашого факультету щодня або через день відвідують бібліотеку і користуються її послугами; 10% – рідше, 5% – інколи, 5% студентів – …

2. Викладачів обслуговування задоволь-няє, студентів – не завжди.

3. Викладачі вважають, що достатньо укомплектована і в принципі над цим активно працює; студенти вважають, що не вистачає підручників, художніх текстів, найновіших видань для написання наукових робіт, і ці проблеми переходять «з курсу на курс».

4. Усі бажають мати єдину електронну бібліотечну мережу, щоб можна було робити самостійний пошук літератури в комп’ю-терних класах факультету. Студенти, крім того, збільшили б кількість працівників бібліотеки, щоб нарешті скоротити черги; також радять деяким співробітникам не лінуватися шукати книги, замість відповідати «нічого нема», та зменшити час перерв.

Ірина Капітон, Олеся Титаренко (У–31)

4

^ Думай сьогодні!

Поговоримо про дивовижності любові…


(інтерв’ю для Вас)


Кохання – невід’ємна складова нашого життя, нашої душі. Більшість із нас, а особливо дівчата, завжди затримують увагу на статтях, замітках, інших повідомленнях, присвячених цьому дивовижному, незвичайному і таємничому почуттю. Часто виникають питання у сфері взаємин двох нібито закоханих людей, і зводяться вони до того, як стати не тільки героєм (чи героїнею) чергового роману, а досягнути радості спілкування і зберегти кохання на довго. Розібратися в такого роду проблемних ситуаціях із психологічної точки зору нам допомагає викладач університету, кандидат психологічних наук, доцент Наталія Олександрівна Чайкіна. Її рекомендують як чудового фахівця, тож поглянемо на «любовні справи» очима науки.


^ Як коментують психологи, що таке кохання?

– При науковому аналізі поняття кохання ми частково щось втрачаємо, тому що аналіз вбиває емоції. Перш за все порівняємо слово кохання та його росій-ський еквівалент любовь. Якщо ви пам’я-таєте, є таке українське прислів’я: «Люби кого хочеш, а кохай одного». У російській мові є лише слово любовь, і росіяни говорять: «любовь к человеку», «любовь к Родине», «любовь к собаке». А українською мовою ми кажемо: «люблю Батьківщину», «люблю природу», але «кохаю (людину)». Тобто кохання є інтимне глибинне почуття, яке супроводжується факторами фізіоло-гічного збудження, позитивним емоційним забарвленням і бажанням бути своїми вагомими рисами представленим у життє-діяльності партнера, так само, як щоб і ця людина своїми вагомими рисами була представлена в нашій власній життє-діяльності. І тому, коли люди говорять: «Та це мої справи, я сам їх вирішу», то вони не бажають включати своїх партнерів у власне життя. А любов може розрізнятися за типами: братська, романтична, харизма-тична, обожнювання тощо. В тому, що стосується кохання, життя дає нам не стільки рецепти, скільки поле для роздумів.

^ Коли «нормально» закохуватися?

– Не існує визначеного віку, коли людина має закохатися. Це залежить від розвитку емоційної сфери, а розвиток емо-ційної сфери залежить від дитинства, як сказав Фройд, і від позитивного або негативно-го досвіду. Тому, якщо в людини розвинута емоційна сфера, то вона може закохуватися ба-гато разів, але якщо в дитинстві були пробле-ми, якийсь негативний досвід в емоційних стосунках, то вона (іноді трапляється) взагалі не зможе закохатись.

^ Як упізнати справжнє кохання? Чи воно є?

– У психології немає такого поняття, як справжнє кохання. Кожна людина сама для се-бе інтерпретує власні почуття, як-от кохання або дружбу. Всі почуття ушляхетнюють люди-ну, збагачують і насичують її життя.

^ Чому подеколи люди ніби кохають одне одного, а потім розходяться?

Люди змінюються, а інколи одна людина залишається такою, як і була, інша ж розви-вається як особистість, самореалізовується. Виникає дисонанс – неспівпадання устремлін-ня цих людей. Крім того, кохання, як по-чуття, відносимо до емоційно-вольової сфери, емоції ж ма-ють певну динаміку, тому жодне почуття не може тривати довгий час на висо-кому рівні напруже-ності. Тут вступа-ють у дію закони підсилення чи зни-ження знаку почут-тів, тож якщо люди

^ 5 Думай сьогодні!


нехтують ці закони, вони втрачають інтерес одне до одного, і кохання минає. Щоб цього не сталося, треба враховувати закони емо-ційної індукції, тобто періодично міняти прояви власних почуттів, а це вимагає певних зусиль. Якщо людина не розвивається, стає передбачуваною, то виникає адаптація до почуттів партнера.

^ Як Ви прокоментуєте популярність у наш час громадянського шлюбу? Чи він не означає, що між людьми замало кохання?

– На мій погляд, популярність грома-дянського шлюбу залежить від економічного становища країни та від психологічних чин-ників. Часто чую, як молоді люди говорять: «Нема грошей на весілля». Але знімають квартиру і живуть разом. З іншого боку – це проблема психологічна. В юності більше дів-чата хочуть жити в зареєстрованому шлюбі, а в зрілому віці чоловіки сильніше хочуть узаконити свої стосунки, бо їм так спокій-ніше, натомість жінки бажають мати певну свободу для маніпулювання. Психологічний чинник лежить у підсвідомості, є якась недо-віра, завжди є можливість вийти із ситуації шлюбних обов’язків. Люди розлучаються, не зареєструвавши шлюб, бо на підсвідомому рівні є сумнів чи то у власних почуттях, чи в почуттях партнера.

^ Чому деякі люди залишаються самотніми?

Самотність – це психологічна категорія. Ти можеш мати сім’ю, дітей, родичів, роботу і відчувати себе самотнім. Чому? Людина завжди залучається до взаємодії. Дуальність її завжди проявляється у прагненні знайти собі пару, дуала (чи це буде тварина, чи робо-та, чи дача, чи подруга, чи друг, чи квіти, чи акваріум з рибка-ми…). Завжди лю-дина знайде ту сферу, в якій вона не відчуватиме са-

мотності, знайде, про кого турбува-тися. В юності з’являється через неуспіх у першому коханні новоутво-рення – почуття са-мотності. У цьому є позитив, бо


людина навчається переборювати труднощі та переживати почуття. Самотність – широка категорія і залежить від запотребованості людини, відчуття, що ти комусь потрібен. Так само, коли помирають батьки, дорослою вже людина почуває себе сиротою, тож і з віком відчуття самотності посилюється.

^ Чи є якась більш-менш універсальна порада, як стати щасливим у коханні?

– Немає поради. Треба просто більше довіряти собі, намагатися не маніпулювати своїм життям, життям іншої людини та її почуттями, бути природним у прояві своїх почуттів. Коли ти впевнений у собі, приймаєш себе таким, яким є, то завжди знайдеться твій дуал. Потрібно повірити в себе, знати, ким ти є, і знати, що таким, яким ти є, будеш комусь цікавий. Прояви свою любов до всіх людей і не бійся цього прояву. Чим більше ми говоримо хорошого людям, тим більше добра повертається до нас. Гармонійна екзистенція людини полягає в прагненні бути щасливим. Тому – не бійтеся закохуватися і кохати. Будьте коханими, бажаними, відповідайте взаємністю, і ви не втратите свій шанс відчути дивовижне окрилення і повноту любові.


Спілкувалися Аліна Яковенко, Олександра Потькало, Людмила Дейна (У–31)


* * *

Я пам’ятаю море споночіле,

як мерехтіння місячне води

її дівоче тіло ласкам вчило

і місяць золотив її сліди.


Як я бажав перетворитись в піну

і лоскотати п’яти, стегна, спину,

щоб застогнала радісно вона,

щоб хвилі стали струмами вина,

а кров моя – вином, а плоть – коралом,

нічний мій шепіт – шелестінням трав,

щоб, як цей світ, я всю її ввібрав,

і щоб вона мене, як світ, ввібрала!..


Ні, ще ніколи місячний прибій

так не тривожив сну душі моїй.


Віктор Неборак


6


^ Погляд



Вічне кохання: чи можливе воно?


Вона чекала. Стояла біля вікна і дивилась у безодню неба. Холодні сніжинки різноманітних форм повільно спускалися і падали на асфальт, на машини, на осиротілі дерева, яких нещодавно позбавили їхньої краси – листочків різних кольорів.

Вона відчинила вікно і почала божевільно вдихати свіже повітря, наче хотіла вщерть наповнитися тим холодним, болепозбавляючим зіллям. Вона не відчувала ні холодного вітру, ні солоних сліз на обличчі. Вона вдивлялась у далечінь. Вірила, надіялась… Вона кохала. Але її, мабуть, уже ні…

Усім знайома ця картина. Якщо не з власного досвіду, то хоч би любовних мелодрам.

Могло бути і трохи по-іншому, приблизно так: він сидів і думав про все, що сталося. Йому не вірилося, адже ще нещодавно вона говорила, що кохає його. А сьогодні просто взяла й сказала, що в неї більше немає почуттів до нього, що немає нічого вічного на землі, тож і кохання вічного не існує.

Lucundissimum est in rebus humanis amari, sed non minus amare. – Найбільша радість у житті людини – бути коханою, однак не менша – самій кохати, – говориться в латинському прислів’ї.

Але чи довго це буде тривати без взаємності? Я так не думаю. З часом біль мине, і він і вона будуть згадувати ці випадки лише з посмішками на обличчях. Та це й не можна назвати коханням, це, скоріше, захоплення, бо для того, щоб навчитися кохати, людина повинна відчувати себе коханою. Людині для того, щоб зрозуміти, що вона відчуває, потрібен час. Існує притча, яка дуже гарно це описує.

Колись, дуже давно, на Землі був острів, на якому мешкали всі духовні чесноти. Та одного разу вони помітили, що острів почав опускатися під воду. Тоді чесноти сіли на свої кораблі і поплили світ за очі. Залишилася тільки Любов.

Вона чекала до останнього, але коли вже чекати було нічого, їй теж закортіло податися геть. Тоді вона звернулась до Багатства і попросилася до нього на корабель. Але Багатство відповіло:

– На моєму кораблі багато дорогоцінностей і золота, для тебе тут не вистачить місця.

Коли повз неї пропливав корабель Суму, вона попросилась до нього, але той відповів:

– Вибач, Любове, я такий сумний, мені треба завжди залишатися на самоті.

Тоді Любов побачила корабель Гордості і попросила про допомогу її, але та сказала, що Любов порушить гармонію на її кораблі.

Поруч пропливла Радість, але вона така була перейнята веселощами, що навіть не почула, як її кликала Любов.

Тоді Любов впала у відчай. Але раптом вона почула голос:

– Ходімо, Любове , я заберу тебе з собою.

Любов озирнулася і побачила старого. Він довіз її до суші, а коли старий поплив, Любов зрозуміла, що забула запитати його ім’я.

Тоді вона звернулася до Знання:

– Скажи, Знання, хто врятував мене? Хто був цей старий?

Знання подивилося на Любов і сказало:

– Це був Час.

7 Погляд


– Час? – перепитала Любов. – Але чому він врятував мене?

Знання ще раз поглянуло на Любов, потім удалеч, куди поплив старий, і відповіло:

– Тому що тільки Час усвідомлює, якою важливою є у житті Любов.

І дійсно, час – усесильний. Це детектор брехні, який перевіряє всіх без виключення. Я завжди вважала, що цій фізичній величині надають аж занадто великого значення, але, знову ж таки, – час минає, ти змінюєшся і починаєш розуміти, що було справжнім у твоєму житті, а що – тільки ілюзією, невдалою примарою чогось істинного.

Колись письменник Франсуа де Ларошфуко сказав: «Кохання одне, а підробок під нього – тисячі». Люди часто бачать лише те, що хочуть бачити. Така природа – ніхто з нас не любить помилятися. Ми завжди хочемо виглядати розумними і досвідченими. І коли настає момент, у який людина розуміє, що все, що вона вважала коханням, насправді тільки міраж, їй стає боляче, і вона починає ідеалізувати свого партнера, бо тільки цим вона і живе. Чому? Тому що боїться. Боїться бути самотньою, нікому не потрібною. Хоч у такому випадку

вона, по суті, вже духовно самотня. Але все ж

боїться. Їй страшно залишити напризволяще своє минуле, бо вважає, що то її сьогодення і





майбутнє.

Природа завжди показувала людям на прикладах, що немає нічого вічного на землі. Усі це помічали: протягом життя ми щось втрачаємо, а щось знаходимо. Але те, що знаходимо, неодмінно втрачаємо. Просто якась несправедливість, колись би я сказала. Але зараз задаю собі питання, чи цінували б ми те, що було б з нами вічно? І мій внутрішній голос відповідає: «Ні, ніколи». Можливість втратити те, що ми вважаємо своїм, спонукає нас жити сьогоднішнім днем, цінувати кожну хвилину свого життя, бо вона – неповторна. Я погоджуюся з тим твердженням, що ніщо не вічне. Це не песимістичний погляд незадоволеної життям людини, а реалістична точка зору. І я не думаю, що невічність кохання потрібно сприймати як трагедію. Нехай воно колись закінчиться, але воно прекрасне, воно неповторне і, безперечно, воно облагороджує тебе.

«Кохання – єдина пристрасть, що не визнає ні минулого, ні майбутнього», – говорив Оноре де Бальзак. Людина, котра кохає, щаслива, бо вона насолоджується кожною хвилиною свого життя, вона може бачити довколишню красу, адекватно її сприймати. Не потрібно боятися кохання. Навіть якщо ви будите від нього ховатися, воно неодмінно вас знайде, бо воно всемогутнє. Потрібно завжди бути готовими його сприйняти, не замикатись у собі, і ви обов’язково відчуєте, що таке кохання. Доля вже все вирішила за нас, і я впевнена, що в кожного є своя друга половинка. Але, враховуючи те, що це почуття не вічне, його потрібно цінувати. Хоч у наших спогадах кохання таки вічне.

У будь-яких ситуаціях людина завжди вірить і сподівається на краще.

Світлана Василенко (Ін–25)









Схожі:

Лютий Газета факультету філології та журналістики 2008 рік Полтавського державного педагогічного університету iconБерезень Газета факультету філології та журналістики 2008 рік Полтавського державного педагогічного університету
Харківського університету, який розцінювався як перша ланка майбутнього полтавського вишу. Саме ця подія стала колискою двох братніх...
Лютий Газета факультету філології та журналістики 2008 рік Полтавського державного педагогічного університету iconГрудень Газета факультету філології та журналістики 2007 рік Полтавського державного педагогічного університету
Кажуть, життя – найдорожча цінність, але що воно коштує – чуже життя – владним магнатам (якихось 100 тисяч!), коли приносить мільярдні...
Лютий Газета факультету філології та журналістики 2008 рік Полтавського державного педагогічного університету iconІнформаційне повідомлення
Факультет філології та журналістики Полтавського національного педагогічного університету імені В. Г. Короленка
Лютий Газета факультету філології та журналістики 2008 рік Полтавського державного педагогічного університету icon0.? Cічень Газета факультету філології та журналістики
Виникли знамениті її центри – Шумер, Вавилон, Ассирія, які прославилися культурними здобутками та найбільшими винаходами людства,...
Лютий Газета факультету філології та журналістики 2008 рік Полтавського державного педагогічного університету iconПоложення про приймальну комісію Полтавського національного педагогічного університету імені В. Г. Короленка Полтава 2012
Приймальна комісія Полтавського національного педагогічного університету імені В. Г. Короленка (далі – Приймальна комісія) – робочий...
Лютий Газета факультету філології та журналістики 2008 рік Полтавського державного педагогічного університету iconПоложення про приймальну комісію Полтавського національного педагогічного університету імені В. Г. Короленка Полтава 2012
Приймальна комісія Полтавського національного педагогічного університету імені В. Г. Короленка (далі – Приймальна комісія) – робочий...
Лютий Газета факультету філології та журналістики 2008 рік Полтавського державного педагогічного університету iconПоложення про приймальну комісію Полтавського національного педагогічного університету імені В. Г. Короленка Полтава 2012 І. Загальна частина
Приймальна комісія Полтавського національного педагогічного університету імені В. Г. Короленка (далі – Приймальна комісія) – робочий...
Лютий Газета факультету філології та журналістики 2008 рік Полтавського державного педагогічного університету iconЗ в І т про проведення регіонального науково-практичного семінару
Семінар організовано на базі психолого-педагогічного факультету Полтавського національного педагогічного університету імені В. Г....
Лютий Газета факультету філології та журналістики 2008 рік Полтавського державного педагогічного університету iconНаукові записки сумського державного педагогічного університету ім. А. с макаренка
Друкується згідно з рішенням вченої ради природничо-географічного факультету Сумського державного педагогічного університету ім....
Лютий Газета факультету філології та журналістики 2008 рік Полтавського державного педагогічного університету iconНаукові записки сумського державного педагогічного університету ім. А. с макаренка
Друкується згідно з рішенням вченої ради природничо-географічного факультету Сумського державного педагогічного університету ім....
Додайте кнопку на своєму сайті:
Документи


База даних захищена авторським правом ©zavantag.com 2000-2013
При копіюванні матеріалу обов'язкове зазначення активного посилання відкритою для індексації.
звернутися до адміністрації
Документи