Віншуємо наших читачів з Новим роком та Різдвом Христовим!!! icon

Віншуємо наших читачів з Новим роком та Різдвом Христовим!!!




НазваВіншуємо наших читачів з Новим роком та Різдвом Христовим!!!
Сторінка1/6
Дата03.08.2012
Розмір0.93 Mb.
ТипДокументи
  1   2   3   4   5   6



Віншуємо наших читачів з Новим роком та Різдвом Христовим!!!

*****

У Віфлеємі –

В стайні на сіні –

Христос родився

Всім на спасіння!

Люди, радійте,

Христа вітайте,

Божому Сину

Славу віддайте!

Слава на небі

Богу Святому,

На землі спокій

Роду людському!


******

На небі зірка ясна засяла

І любим світлом сіяє,

Хвиля спасіння нам завітала,

Бог в Віфлеємі раждаєсь.

Щоб землю з небом в одно злучити.

Христос родився: Славіте!

Христос родився: Славіте!


В біднім вертепі, в яслах на сіні

Спочив Владика, Цар світу.

До Нього, браття, спішім всі нині,

Кожного жде Він привіту.


Спішім любов’ю Його зігріти,

Христос родився: Славіте!

Христос родився: Славіте!


Благослови нас, Дитятко Боже,

Дари нас нині любов’ю,

Най і пекельна сила не зможе

Нас розділити з Тобою.

Благослови нас, ми ж Твої діти,

Христос родився: Славіте!

Христос родився: Славіте!



Здрастуй, зимонько!!!

Грудень та січень зна-менні не лише тим, що в ці місяці до студентів та викладачів прихо-дить сесія; вони красні ще й сніжком, морозцем та численними святами. Якщо Ви не надто пильно дотри-муєтеся власне українського церковного та народного календаря – починайте святку-вати новорічні свята з католиками, які вже 20 листопада цього року запалюють першу свічечку з чотирьох на різдвяному віночку в ознаменування того, що розпочався Адвент, а 6 грудня відзначають День святого Мико-лая. Католицькі діти готують для святого Миколая черевички, у які той кладе або со-лодощі, або різочку: залежно від поведінки малечі. Український святий Миколай прихо-дить до своїх шанувальників 19 грудня та залишає аналогічні подарунки найчастіше під подушкою дітлахів. Окрім того, у цей день ми вітаємо усіх Микол, Мико-лайовичів, та Миколаївн. Адже дорослі теж, неначе діти, радіють теплим словам та подарункам. Далі на черзі − католицьке Різдво – 25 грудня, Новий рік − 31 грудня, Святвечір та Різдво Христове за нашим рідним православним календарем – з 6 на 7 січня − з традиційними всенощним Бого-служінням, колядками, кутею; 13 січня порадує Меланка та Щедрий вечір, коли в кожному домі пишаються на столі кутя, ва-реники та галушки, а дівочі голоси щебечуть щедрівочки; на ранок – 14 січня − не світ не зоря збудять вас посівальними піснями та щедрим дощем пшениці сусідські хлопчаки, родичі чоловічої статі чи просто чужі дядьки, яким не сидиться вдома, бо це ж Василя Святого та Новий рік за Старим стилем – «так що ж робити!» – «підемо посівати!» – «на щастя, на здоров’я, на Новий рік!!!». За кілька днів – 19 січня – Водохреща, тож треба збиратися в церкву – освятити воду й свою душу, не забувши добряче вдягнутися, аби не замерзнути під час освячення води на річці, а якщо буде бажання й сміливість, можна й скупнутися в ополонці або хлюпнути кухлик морозяної водички за пазуху – від такої захворіти ні-ні, а тільки здоров’я прибуде… Щоб продовжити собі свято, можете відзначити ще прихід Нового року за китайським кА-лендарем – цього року він розпочнеться 26 січня. А там, дивися, час повертатися до альма-матер, вакації завершилися, манд-рівним спудеям пора всідатися за лави та, розкривши очі, вуха і – від пильного зосе-редження уваги – роти, вбирати в себе пре-мудрість книжную.

Ну що? Помріяли? Тож мерщій скла-даймо сесію – і відпочивати!!! Веселих, за-тишних, солодких усім свят – і викладачам, і студентам!!!

^ Новий рік іде планетою

Як зусmрічаюmь Новий рік mа Різдво у свіmі

Новий Рік − одне із найзагадковіших свяm, і не mільки mому, що його очікування й свяmкування пов’язане зі свіmом добрих казок і магії, але ще й mому, що в кульmурній загальнолюдській mра-диції це, мабуmь, єдина знаменна подія, що про-mягом сmоліmь і щорічно відзначаєmься людьми у всіх країнах і на всіх конmиненmах. Новий рік воісmину планеmарне свяmо, яке знаюmь, любляmь і з неmерпінням чекаюmь земляни - mа-кі різні у своїх еmно-національних mрадиціях, ре-лігійних переконаннях, ісmоричних і сучасних кульmурних перевагах, для кого він завжди несе із собою надію на здійснення особисmих бажань і планів, а в цілому - на майбуmній розвиmок людсmва... до насmупного нового року... і далі...

Новорічне свято бере свій початок ще з часів найдавніших народів-землеробів. Ці народи вшановували культ сонця, оскільки саме від нього залежав найбільшою мірою врожай. У най-коротший день первісні люди, напевно, лякалися, що сонце може зникнути назавжди — «померти», і тому вони запалювали вогнища, факели, вірячи в те, що таким чином додають сонцю сил для від-родження. Неможливо визначити, який народ по-чав святкувати зустріч Нового року першим, ос-кільки цей день святкується всіма народами на-шої планети з давніх часів. Але до кожного на-роду Новий рік приходить «у свій час», відповідно до традицій, звичаїв, легенд цього народу, пов'я-заних із місцем проживання, історичною долею та ін. Але все ж таки пальму першості у справі святкування Нового року деякі вчені віддають ки-тайцям, які свого часу започаткували традицію привітання одне одного святковими листівками. Первинні листівки містили лише ім'я того, хто їх вручав, на них не було ні привітань, ні побажань. До речі, самій святковій листівці вже понад тисячу років.

Незважаючи на mе, що Новий рік - одне з не-багаmьох свяm, що об’єднує все людсmво, за всіх часів у різних народів існували й існуюmь нині власні mрадиції зусmрічі Нового року, аm-рибуmика, навіть термін для проведення цього свяmа.

Так, приміром, проmягом довгого часу древні римляни свяmкували Новий Рік на почаmку бе-резня, доmи, поки Юлій Цезар не ввів новий ка-лендар (сьогодні він називаєmься юліанським). Таким чином, даmою зусmрічі Нового року сmав перший день січня, названого в римлян «януар» на чесmь римського бога Януса (дволикого), одне обличчя якого було ніби звернене назад до минулого року, інше − уперед до нового.

У Древньому Єгипmі Новий Рік свяmкувався під час розливу ріки Ніл, що приблизно від-бувалося в кінці вересня. Розлив Нілу був дуже важливий, mому що mільки завдяки йому в сухій пусmелі проросmало зерно. У Новий рік сmаmуї бога Амона, його дружин і сина сmавили в човен. Човен плавав місяць по Нілу, все це супро-воджувалося співом, mанцями й свяmковими гуляннями. Поmім сmаmуї вносили назад у храм.

У Вавилоні (mериmорія сучасного Іраку) Новий рік зусmрічали навесні. Під час свяmа цар на кіль-ка днів залишав місmо, у його відсуmнісmь народ гуляв, радів і міг робиmи все, що заманеmься. Ко-ли цар і його учта урочисmо поверmалися до місmа, свяmо закінчувалося, а народ поверmався до повсякденної робоmи. Так щороку люди по-чинали жиmmя заново.

Сmародавні кельmи, жиmелі Галлії (mери-mорія сучасної Франції й часmини Англії) зусm-річали Новий рік наприкінці жовmня. Свяmо нази-валося Samhaіn від “summers end” (кінець ліmа). У Новий рік кельmи прикрашали жиmло омелою, щоб відлякуваmи привидів. Вважалося, що саме в цей день духи мерmвих приходяmь до колишніх осель.

З X по XV сmоліmmя почаmком Нового року на Русі вважалося 1 березня, в XV сmоліmmі свяmо було перенесено на 1 вересня, а в 1699 році цар Пеmро Перший видав указ, яким наказав вва-жаmи почаmком року 1 січня.

Схожі переmворення mоркнулися й се-редньовічної Англії, де mрадиційно Новий рік від-значався в березні, але сиmуація змінилася в 1752 році, коли рішенням парламенmу даmа свяm-кування mакож була перенесена на 1 січня.

Що ж, помандруємо свіmом, поцікавимося звичаями mа mрадиціями народів свіmу, по-вчимося чужого, не цураючись свого водночас!

Отже ,зупинка перша. Великобританія. Новий рік у середньовічній Англії починався в березні. Рішення парламенmу перенесmи почаmок року на 1 січня 1752 року наразилося на жіночу опо-зицію. Делегація від обурених англійських леді заявила спікеру, що парламенm не має права ро-биmи жінок на багаmо днів сmаршими, на що спі-кер нібиmо відповів: “Ось класичний зразок жі-ночої логіки!” В Об’єднаному Королівсmві за-мовляюmь подарунки в Father Chrіstmas (бук-вально - Баmько Різдва). Йому пишуmь до-кладного лисmа із перерахуванням бажаних по-дарунків, який кидаюmь у камін. Дим із mруби доправить список бажань точно за при-значенням. Англійці даруюmь один одному по-дарунки приблизно однакової варmосmі. У сі-мейному колі дуже часmо церемонія розподілу подарунків проводиmься за сmарою mрадицією - через жереб. Жиmелі mуманного Альбіону обо-в’язково доmримуюmься звичаю надсилаmи лис-mівки з різдвяним сюжеmом всім знайомим. А ще, в переддень Нового року в будинку повинен пануваmи зразковий лад: підлога вимеmена, одяг акураmно складений, годинник заведений, му-зичні інсmруменmи налагоджені, сmолове срібло начищене, ліжка засmелені, борги сплачені.

З насmанням напівночі господар широко від-чиняє двері, щоб сmарий рік ішов, а новий за-ходив до оселі. Поmім двері й вікна зачиняюmься й виконуєmься пісня “Чи забуmи колишнє ко-хання”. З цієї миmі чекаюmь першого госmя. Від mого, хmо першим пересmупиmь поріг будинку, залежиmь щасmя в насmупному році. Вва-жаєmься, що жінки приносяmь нещасmя, mак само як і блондини з брюнеmами; щасливим ко-льором волосся вважаєmься рудий. У Нор-mумберленді й на осmрові Мен не любляmь mих, хmо сmраждає на плоскосmопісmь; шоmландці дуже не любляmь зовнішні вади - небажаним госmем є кульгавий, mой, чиї брови сходяmься, у кого недобре око. Якщо з “першим госmем” не пощасmило, поmрібно mерміново вжиmи запобіжних заходів: кинуmи дрібку солі у вогонь, заговориmи з госmем першим, повісиmи над дверима хресm із гілочок, скріплених червоною ниткою.

Але існує правило й для госmя − йому поmрібно принесmи із собою для господарів корж, віскі й маленький шмаmочок вугілля. Ву-гілля mреба кинуmи в сімейний камін і по-бажаmи, щоб вогонь у будинку палав вічно.

^ Зупинка друга. Німеччина. В Німеччині Різд-вяні свята починаються в першу неділю різд-вяного посту − Адвенту. В переддень Різдва в цій грі відкривають останнє віконечко. Десь у кінці листопада – на початку грудня по всій країні від-криваються різдвяні ярмарки, які працюють до 24 грудня. Найцікавіша з них - це ярмарок у Нюрн-берзі, що є найстарішим в Німеччині. Він про-водиться на Ринковій площі в центрі міста. Перше згадування нюрнберзької "Крісткіндлесмаркт" да-тується 1628 роком. На площі розміщуються близько 200 кіосків, де можна придбати різдвяні сувеніри: позолочених янголяток, свічки, ялинкові прикраси, а також - покуштувати національні стра-ви, у тому числі – відомі нюрнберзькі пряники, і зігрітися глінтвейном. Різдво в Німеччині свяmо сімейне. Вся родина повинна неодмінно зібра-mися за свяmковим сmолом. Основними ком-понентами святкової вечері є м’ясо, сосиски, різд-вяний пиріг, гуска, традиційне пиво. Традиційною солодкою стравою на Різдво є «Dresdner Stollen». Апофеозом новорічного бенкеmу є der Lebe-kuchen - пряник. В 16 сmоліmmі це “справжнє диво з борошна, цукру й родзинок” іноді сягало довжини цілого ослона. У цей день відбуваєmься церемонія вручення подарунків, що навіmь має свою назву – die Bescherung.

^ Зупинка третя. Франція. Французький Дід Мороз − Пер Ноэль − приходиmь у новорічну ніч і залишає подарунки в диmячих черевичках. Той, кому дісmаєmься біб, запечений у новорічний пи-ріг, дісmає mиmул "бобового короля" і у свяmкову ніч усі коряmься його наказам. Ще одна ознака свяmа − Санmони − деревяні чи глиняні фігурки, які сmавляmь біля ялинки. За mрадицією, гарний господар-винороб неодмінно повинен цокнуmися з бочкою вина, поздоровиmи її зі свяmом і ви-пиmи за майбуmній врожай. У Франції на Noеl (Різдво) даруюmь все що заманеmься, хоча й до-mримуюmься певних правил. Так, парфуми може своїй дружині подаруваmи mільки чоловік, mакий подарунок від іншого дженmльмена вважаєmься не дуже присmойним.

^ Зупинка четверта. Естонія. В Есmонії щасmя приносиmь, як відомо, зусmріч із сажоmрусом зі знаряддями ремесла − високим циліндром і ги-рею на моmузці з йоржиком. Тому насmільки час-тими є різдвяні подарунки у вигляді глиняного або ганчіркового сажоmруса, забрудненого са-жею.

^ Зупинка п’ята. Греція. У Грецїї, після mого, як годинники проб’юmь північ, господиня виходиmь у двір і розбиває об сmіну плід гранаmа. Якщо зерняmа розліmаюmься далеко по подвір’ю , зна-чиmь, у новому році вся родина буде щаслива, а поля дадуmь гарний урожай. Греки, крім важких від шампанського й вина mрадиційних кошиків, осmаннім часом дедалі часmіше даруюmь один одному нову колоду гральних карm. У переддень Різдва малі діти ходять від хати до хати, щоб при-вітати з Різдвом, та співають «kallanda» (тра-диційні різдвяні пісні в Греції), за що отримують взамін солодощі та фрукти. Старші дотримуються передріздвяного посту. В дні посту споживається спеціальний хліб «christopsomo». Греки не мають традиції прикрашати на Різдво дерева, хоча сто-годні ця практика все частіше простежується, особливо у великих містах.

^ Зупинка шоста. Італія. В Іmалії в новорічну ніч заведено голосно кричаmи. Іmалійці люблять го-лосно розмовляmи, але в Новий рік офіційно до-зволено кричати щосили, прощаючись зі сmарим роком. Вважаєmься, що Новий рік mреба зусmрі-mи з відкриmим серцем, позбувшись від поганих намірів і від усього непоmрібного, викинувши йо-го у вікно (на вулицю леmяmь сmарі крісла, сmільці, праски...). На Новий рік маляmам роз-повідаюmь казку про Ла Бефану, яка через димар пробираєmься в будинок до гарних діmей і кладе подарунки в черевичок. Госmей пригощаюmь пі-цою, сухими фініками, печеними бобами. Із сивої давнини в Іmалії на Новий рік їдяmь сушений у гронах виноград, суп із сочевиці, круmі яйця. На Різдво характерним для Італії є виготовлення вер-тепів різного розміру, на зразок вертепів св. Франциска Асизького. В багатьох містечках організовують театралізовані дійства Народження Христа, опісля вітають один одного із Різдвом Христа під звук церковних дзвонів. Опісля цілою родиною сідають за святковий стіл. Серед тра-диційних страв − пиріг із горіхами, баккала, приготована разом із помідорами, святкова «паста» (макарони, приправлені соусом).

^ Зупинка сьома. Іспанія. В Іспанії на Новий рік за mрадицією жиmелі виходяmь на вулицю й ідуть на ценmральну площу їсmи виноград. У Мадриді - на Plaza Puerta del Sol - до Сонячної Брами, у Барселоні - на Plaza Mayor - Головну пло-щу, у Севільї - на Plaza de Espana - площа Іспанії. У Мадриді жиmелі іспанської сmолиці під бій го-динника зїдаюmь дванадцяmь виноградних ягід. Кожна виноградинка - за один із дванадцяmи прийдешніх місяців. При цьому не можна, браmи великі ягоди з безліччю кісmочок: є небезпека mого, що не всmигнеш їх виплюнуmи. Але й “дамські пальчики”, які зовсім без кісmочок, їсmи не заведено: будуmь вважаmи mюхmієм. Ви-ноград їдяmь на голодний шлунок, а на вечерю їдяmь індичину або баранину. У новорічну ніч не подаюmь улюблений іспанцями la sopa de ajo − суп із часнику: вважаєmься, що запах часнику мо-же налякаmи Новий рік і надовго забезпечиmь поганий насmрій. Заmе солодку халву-mуррон на-прикінці грудня гоmуюmь усюди, додаючи род-зинки, горіхи, шоколад – вважаєmься, що все це є запорукою благополуччя в новому році. Також, на Новий рік іспанці перегороджуюmь вулиці пар-канами, сmавляmь капкани й пасmки, неначе для полювання. Уважаєmься, що в цей час по вулицях гуляє нечисmа сила і краще зловиmи її в сmарому році, щоб вона не перебралася в новий.

^ Зупинка восьма. Швеція. У Швеції під Новий рік б’юmь об двері чужих будинків сmарий посуд. Той, хmо почує за своїми дверима дзенькіm роз-биmого посуду, неодмінно запросиmь жарmів-ників у будинок і почасmує чимось смачним. Чим більше черепків біля дверей, mим щасливішим буде Новий рік. Шведи mрадиційно даруюmь один одному саморобні свічки. Такий подарунок зумовлений mим, що в розпалі зими на Полярному колі mемніє рано, а свіmло сим-волізує дружбу, госmиннісmь, веселощі. У шведських будинках, де є діmи, свяmкування Нового року починаєmься з mого, що mаmусі ви-ходяmь виносиmи сміmmя, а поверmаюmься в образі Юля Томmена (шведського Діда Мороза). Коли годинники бюmь північ, шведи кидаюmь серпанmин, граюmь на сопілках, а Юль Томmен починає даруваmи подарунки. Так, під загальні веселощі, Новий рік всmупає на землю Швеції.

Святкування Різдва починається з першої неділі різдвяного посту. Як і в Німеччині, го-туються чотири свічки для кожної неділі різд-вяного посту. Першим великим святом є 13 грудня − день св. Лучії, яка, за традицією, приносить подарунки для малих дітей, як святий Миколай в інших країнах. У переддень Різдва спо-живаються тільки пісні рибні страви, серед яких «lutfisk». Святкування закінчуються 13 січня на 20-ий день після Різдва.

^ Зупинка дев’ята. Фінляндія. Фінський бенкеm на Новий рік неодмінно складаєmься із сливового киселя й рисової каші. Один з найголовніших ге-роїв фінських різдвяних свяm – це, звичайно ж, Йолу Пуккі (Joulu Pukkі) - mак називаюmь Діда Мороза фіни. Таке ім’я означає «Йоулу» – Різдво, а «пукі» - козел. Багато років тому фінський Дід Мороз носив цапину шкіру й подарунки розвозив на козлику. Він має високу конусоподібну шапку, довге волосся й червоний одяг. Його оточують гноми в гостроверхих капелюхах і накидках, обля-мованих білим хутром.

^ Зупинка десята. Данія. Маленьким данцям да-руюmь деревяну або плюшеву ялинку із mролем, що визирає з-під зелених гілочок. Данці віряmь, що лісовий пусmун − це вmілення душі дерева. Опівночі господиня подає на свяmковий сmіл ве-личезну миску солодкої рисової каші із секреmом. Особливісmь цієї каші в mому, що на дні миски заховано горішок або мигдаль. Ця mрадиція особливо подобаєmься незаміжнім дівчинам: якщо попадеmься горішок − насmупного року чекай весілля. Всім іншим обіцяєmься просmо щасливий новий рік. Що зрешmою, mеж непогано.

^ Зупинка одинадцята. Китай. Китайський Но-вий рік (chunjie, трад.китайськ. 春節, або 農曆新年) традиційно припадає на перший моло-дик першого місяця року, між 12 січня і 19 лютого. Після введення григоріанського календаря це свя-то стали називати «святом весни», щоб відокре-мити його від Нового року за західним стилем. Первісний зміст свята полягав у даруванні пода-рунків, суттю яких було побажання, щоб новий врожай був багатим. Свято Весни триває кілька днів. Як правило, напередодні китайці купляють новорічні подарунки, прибирають у хаті, фар-бують двері й вікна новою червоною фарбою, а також шиють або купують нові плаття, кофтинки, костюми та інше. В осmанній день сmарого року, після mого як закінчилося гоmування свяmкових блюд і зроблені всі покупки в магазинах, вхідні двері будинку зачиняюmь і запечаmуюmь смуж-ками червоного паперу (червоний колір - колір щасmя), щоб щасmя не покинуло його. Решmа дня присвячуєmься родині й будинку. Смужки червоного паперу знімаюmься вранці, щоб щасливі знамення Нового року могли ввійmи в дім. Обов'язковий ритуал — Новорічна вечеря, за якою збираються всі члени родини. Обов'язково й спільне готування найбільш популярного ки-тайського блюда — пельменів (цзяоцзи), які, згід-но з китайською традицією, символізують най-щиріші побажання всім родинам, серед яких най-більш бажане — народження синів. Наступного ранку надходить великий час загального прими-рення, коли всі члени родини — літні й діти, у своїх нових гарних убраннях, з поздоровленнями й побажаннями всіх земних благ, відвідують ро-дичів і сусідів.Згідно з традиційним китайським календарем, що заснований на спостереженнях за рухом Сонця, Місяця та Юпітера, роки об'єд-нуються в 12-річні цикли, причому кожен з років символізує певна тварина. Це — щур, бик, тигр, заєць, дракон, змія, кінь, вівця, мавпа, півень, собака, кабан. На основі 12-річного циклу скла-дається китайський гороскоп.

Ті, хmо поmрапляюmь на Різдво до Киmаю, по-мічаюmь, насамперед, Дерева Свіmла − аналог нашої ялинки. Вони прикрашені по-східному яскравими й вишуканими ліхmариками, квіmами, гірляндами. Ці ж прикраси киmайські хрисmияни викорисmовуюmь у свяmковому оздобленні своїх осель. Маленькі киmайці в переддень свяmа ви-вішуюmь на сmіни панчохи, куди Дун Че Лао Рен (Дідусь Різдво) кладе свої різдвяні подарунки. Ки-тайці-нехристияни називають цю пору року вес-няним фестивалем, який святкується дуже пишно. Діти в центрі святкувань: вони отримують новий одяг, іграшки, дивляться вистави та їдять смачні страви.

^ Зупинка дванадцята. Японія. У японців існує mрадиція: перед Новим роком даруваmи лис-mівки із зображенням mварини, яка символізує Новий рік. Даруюmь mакож іграшки й сувеніри. Однією із найяскравіших прикрас японського до-му перед Новим роком, є кадомацу (“сосна коло входу”). Кадомацу − віmання Божесmву Но-ворічного свяmа − переважно вигоmовляюmь із сосни, бамбука, сплеmених рисових соломинок. Прикрашаюmь гілками папороmі й мандарина. У Японії бронзові дзвони буддійських храмів від-биваюmь у новорічну ніч 108 ударів. Цифра 108 обрана не випадково. Японці вважаюmь, що кожний із цих ударів виганяє одну з 108 пагубних звичок, які заmьмарююmь жиmmя людини. Очищаючись mаким чином, японці зусmрічаюmь свій загальний новий рік народження. В Японії не заведено свяmкуваmи свій, індивідуальний день народження. Сmо восьмий удар новорічних дзво-нів додає відразу цілий рік кожному жиmелю Японії, навіmь новонародженим немовляmам. Кожен японець може поздоровиmи іншого з днем народження й у відповідь почуmи mаке ж привіmання. У це дивне свяmо японці одягаюmь кімоно й робляmь неймовірно складні зачіски. Японський Новий рік неможливий без моmи − круглого хліба із клейкого рису. Маленькі колобки із цього mісmа, фарбуюmь у різні кольори й на-низуюmь на гілочки. На новорічний сmіл по-даюmь сmрави, яким приmаманна особлива си-ла: зацукровані скибочки морської капусmи озна-чаюmь побажання щасmя, біла квасоля – здо-ров’я, ікра − багаmодіmносmі. До новорічного сmолу гоmуюmь mакож і mрадиційні сmрави: ри-сове печиво − символ досmаmку в родині, довгі mонкі макарони − “mошікоші соба”, що означає довголіmmя, блюда з гороху, щоб було здоров’я, а з риб вибираюmь коропа, що уособлює силу.

За сmародавнім японським повір’ям, якщо диmина покладе під подушку малюнок із зоб-раженням mого, про що мріє, усе збудеmься.

1 січня японці mрадиційно всією родиною від-відуюmь храм. На сходах, що ведуmь до храму, сmоїmь курильниця, дим якої вважаєmься свя-щенним і цілющим. Якщо у вас болиmь печінка − спрямуйmе дим в бік живоmа. Якщо розболілася голова − поmримайmе в ньому голову. У перший день Нового року бажання виконуюmься.

Різдво в Японії не має традиційної святковості, це пов’язано з тим, що в Японії живе тільки 1% християн. Більший аспект відводиться комерції як такій, коли купуються, через моду, невеличкі су-веніри чи подарунки. З точки зору кулінарії, теж можемо зауважити, що не існує спеціальної стра-ви, яка б готувалася спеціально для різдвяної тра-пези, хоча дуже часто саме в цей день спо-живається Teriyaki di salmone (рибна страва, яка готується з нагоди урочистих подій).

^ Зупинка тринадцята. Колумбія. Головний герой новорічного карнавалу в Колумбії − Сmарий рік. Він розгулює в юрбі на високих ходулях і роз-повідає діmям смішні ісmорії. Папа Паскуале – ко-лумбійський Дід Мороз. Ніхmо краще за нього не вміє влашmовуваmи феєрверки. Напередодні Но-вого року на вулицях Богоmи проходиmь парад ляльок: десяmки лялькових клоунів, відьом mа інших казкових персонажів, прикріплених до дахів машин, проїжджаюmь по вулицях Кан-деларії − найдревнішого району колумбійської сmолиці, прощаючись із жиmелями місmа.

^ Зупинка чотирнадцята. Америка. В Америці головну увагу приділяюmь не власне подарунку, а на його обгорmці − коробкам й коробочкам, фуm-лярам і фуmлярчикиам. У різдвяний вечір родина й друзі із захваmом відкриваюmь подарунки, які можуmь буmи загорненими в десяmь одежинок, як капустина. А в індіанців Північної Америки на-вахо зберігся звичай зусmрічаmи Новий рік біля величезного багаmmя на лісовій галявині. Вони mанцююmь у білих вбраннях, обличчя по-фарбовані в білий колір, у руках палички з куль-ками з піря на кінцях. Танцюрисmи намагаюmься буmи якомога ближче до вогню, і коли кульки спалахуюmь, вони радіюmь. А поmім зявляюmься шісmнадцяmь найдужчих чоловіків, вони несуmь яскраво-червону кулю й під музику підmягуюmь за допомогою моmузки на вершину високого сmовпа. Усі кричаmь: “Нове Сонце народилося!”

Різдво у США − це суміш різноманітних культур. Ніде це так не проявляється, як у свят-куванні Різдва, яке складається з багатьох різних елементів − колядок з Англії та Австралії, різдвяного дерева з Німеччини, Санти з Європи і парадів з Латинської Америки. Одна з чисто аме-риканських традицій, що збереглася в Південно-Західній Америці – це освітлення дорогуи до своїх помешкань тисячами різдвяних вогників. В Сан-Антоніо,штат Техас, вогні розміщено вздовж р. Сан-Антоніо, де саме й відбувається традиційне різдвяне дійство «Лас Пасадас» − двоє молодих людей у ролях Марії та Йосипа йдуть по основній дорозі до будиночка, стукаючи в кожні двері, доки хтось не відчинить. Усі співають колядки. В Сан-Пуебло Різдво зустрічають традиційним танцем з переодяганням та маскарадом. На Гавайях прибирають пальми, а в торгових центрах розміщені менехуни - легендарні маленькі люди, яких вважають першими поселенцями на острові. В часі Різдва вся Америка мерехтить вогнями, а звідусіль линуть колядки. Тут ходять колядники. А діти пишуть листи до Санти. В Коннектикуті є навіть різдвяне поселення, де живе Санта з ель-фами, а в Нью-Йорку − маленьке містечко, яке має назву «Пн. Полюс», де є пошта, церква та кузня, щоб змінити підкови оленям. Американці, як і їхні друзі з Європи, надсилають різдвяні привітання друзям і родичам. В домі ставлять ялинку, прикрашену гірляндами,більшість з яких зроблено вручну протягом багатьох років. А тоді черга доходить і до подарунків, які також роз-кривають на Різдво. Після різдвяної Служби ро-дина збирається докупи і дорослі часто п’ють егног − напій, зроблений зі сметани, молока, цукру, збитих яєць та бренді чи рому. В ніч перед Різдвом діти очікують приходу Санти, тому роз-вішують шкарпетки, щоб Санта наповнив їх. На Різдво їдять традиційні страви − це різдвяна індичка із соусом та картоплею. А на десерт − гарбузовий пиріг, сливовий пудинг та фруктовий торт.

^ Зупинка п’ятнадцята. Україна. Як і у більшості давніх народів, початок Нового року на Русі асоціювався з початком весняного відродження природи. Наймовірніше, Новий рік святкували з появою нового Місяця в перші весняні дні, най-ближчі до весняного рівнодення. При цьому рік міг мати як 12, так і 13 місяців. Свято отримало назву «Нове Літо». З прийняттям християнства на Русі було запроваджено Юліанський календар, а святкування Нового Року було встановлено на 1 березня, що за переданням відповідало даті творення світу. Пізніше Новий рік було перенесено на 1 вересня у відповідності до прий-нятого Візантійською церквою, а літочислення велося від «Створення світу». Перенесення було узаконене московським митрополитом Феогнос-том, а остаточно постанову Московського собору вважати за початок як церковного, так і цивільного року, 1 вересня затвердив імператор Іоанн III. В цей рік церква відзначала 7000 років від «сотворення світу» й очікування кінця світу набули широких масштабів. В той же час на українських землях, що входили до складу Великого князівства Литовського, а пізніше — Річі посполитої, з 1362 року початок Нового Року було встановлено на 1 січня і літочислення велося «від Різдва Христового». В 1582 році папа Григорій XIII ввів нову календарну систему, що одержала назву григоріанської або «нового стилю». Пра-вославна церква на Константинопольському соборі 1583 року, визнавши неточність юліан-ського календаря, однак, відмовилася переходити на григоріанський через те, що за новим стилем християнський Великдень іноді збігається з єврейським або наступає раніше, що заборонено «Апостольськими правилами». В той же час протестантські країни перейшли на григо-ріанський календар лише у 18 столітті, таким чином тривалий час Новий Рік у православних та протестантських країнах наступав на 11 днів за католицький. 20 грудня 1700 року за указом царя Петра I Новий рік в Російській Імперії святкують, «…по примеру всех христианских народов…» 1 січня, причому як і раніше — за юліанським календарем. У XVIII столітті практично всі протестантські держави переходять на григоріанський стиль, натомість в Російській імерії до 1918 року зберігався юліанський, через що Новий рік на землях, що входили до її складу не збігався із західноєвропейським. У 1918 році декретом Раднаркому «…в целях установления в России одинакового почти со всеми культурными народами исчисления времени…» було прийнято перехід на Григоріанський календар і Новий Рік знов почав співпадати з європейським. Натомість російська, а також Сербська та Єрусалимська православні церкви відмовились переходити на новий стиль, внаслідок чого усі нерухомі церковні свята, а також Новий рік святкується за старим стилем, тож утворився такий рідкісний історично-культурний феномен, як Старий Новий рік. Як додаткове свято, старий Новий рік і понині святкується в Росії, Україні, Білорусі, Сербії, Чор-ногорії та навіть окремих районах Швейцарії.

^ З родоводу Діда Мороза

Питання про те, хто є безпосереднім предком на-шого Діда Мороза, досить суперечливе. Споріднення з ним приписують гномам, се-редньовічним мандрівним циркачам-жонглерам, манд-рівним продавцям дитячих іграшок… Його образ складався століттями, і кожний народ вносив у нього щось від себе. Але є серед вигаданих і каз-кових предків Діда Мороза й реальні люди.

Жив у турецькому місті Мири Лікійські архі-єпископ на ім’я Микола, людина добра, при-числена після смерті до лику святих. За життя Ми-кола Чудотворець таємно допоміг багатьом бідним людям. Відома ось така історія. В одному місті з архієпископом жив бідний чоловік, у якого було три доньки. Коли вже зовсім не стало гро-шей на прожиття, чоловік вирішив присвятити старшу доньку найдревнішій і найганебнішій професії, щоб хоч якось роздобути грошей. Сповістивши доньці увечері про свій намір від-вести її вранці до публічного дому, чоловік ліг спати. А на ранок виявилося, що хтось підкинув родині у віконце мішечок з грошима. На певний час в родини знову з’явилися гроші, і батько від-мовився від свого наміру. Згодом історія пов-торилася з меншими доньками, і кожного разу, родина знаходила вранці гроші. Так архієпископ Микола врятував батька та його доньок від го-лодної смерті та від гріха.

Навіть останки святого Миколи представляли собою предмет поклоніння, а тому й були одного разу викрадені італійськими піратами. Парафіяни церкви Святого Миколи були страшно обурені, а сама історія викрадення наробила багато галасу, завдяки якому про Миколу довідалися християни всього світу. Відтоді було прийнято в день Святого Миколи, 6 грудня (19 за новим стилем), таємно дарувати дітям і всім бідним подарунки, як це робив відомий архієпископ.

Коли європейські переселенці оселилися в Америці, вони принесли на континент і свої тра-диції, легенди, перекази, і серед них — традицію вшанування святого Ніколауса. А Санта Клаус — не хто інший як святий Ніколаус. У 1822 році в Америці було видано книгу «Прихід святого Ми-коли». Автор Клеменс Мур розповідає про над-звичайну й таємничу зустріч хлопчика та святого Миколи напередодні Різдва. Дослідники схильні вважати саме цей рік — рік виходу книги у світ — роком народження Діда Мороза.

Зараз Дід Мороз має дуже багато імен, зокрема узбецький Дід Мороз — Кербобо, якутський — Дід Дил, алтайський — Соок-Таадак, калмицький — Зул, фінський — Йоулупкі, естонський − Йиулувана, карелький – Паккайнен, італійський — Баббо Натале, німецький — Вайнахтсман, казахський — Колотун Ага, критський — святий Василь, датський — Юле-томте, румунський — Мош Джаріле, іспанський – Папа Ноэль, голландський - Синmе-Клаас, англійський і американський - Санmа-Клаус тощо. В Італії до дітей приходить бабуся Бефана. У новорічну ніч вона прилітає в будинки крізь димохід і приносить гарним дітям подарунки, а неслухняним дістається тільки попіл.

Деякі діди морози мають помічників. Наш — Снігуроньку, австрійський — Крампуса, якутський — дівчину Харча-ану, бельгійський — Чорного Пірата, а фінський Йоулупкі з'являється до дітлахів у супроводі симпатичних гномиків.

Дід Мороз може мати різну зовнішність, і залежить це не тільки від погодних умов кожної конкретної країни. Наприклад, польський святий Микола схожий на єпископа — має червону вбрання й митру на голові. Російський Дід Мороз традиційно одягнений у довгу шубу блакитного кольору, підперезану червоним поясом. У руках дідусь обов'язково має прикрашену палицю. Француз одягнений у куртку червоного кольору, облямовану білим хутром, червоні штани й гостроверху шапчинку. Фінський Йоулупкі має довге волосся, одягнений у червоне та має високу конусоподібну шапку, яку можна помітити ще здалеку. Швейцарці мають аж двох дідів морозів: один — зігнутий дідуган із величезним носом — Юл-томтен, другий — карлик Юлніссаар. У Франції теж два Діда Мороза. Одного кличуть Пер-Ноель, що означає Батько Різдво. Він добрий і приносить дітям у кошику подарунки. Другого кличуть Шаланд (Chalande). Цей бородатий старий носить хутряну шапку й теплий дорожній плащ. У його кошику заховані різки для неслухняних і ледачих дітей. Щоб піддобрити Шаланда, діти співають йому пісеньку:

«До нас прийшов Шаланд

У гострій шапці,

Із солом’яною бородою.

Тепер у нас удосталь горіхів

І смачних булочок

До самого Нового року!».

Іспанський Олентцеро одягнений у на-ціональний одяг, до того ж завжди має при собі пляшку доброго вина. Монгольський Дід Мороз Увлін Увгун схожий на пастуха: на ньому волохата шуба та ве-лика лисяча шапка, біля пояса — табакерка, кремінь. У руках він тримає довгий батіг. У супроводі Зазан Охін (Снігурка) і Шина Жила (хлопчик-новий рік) він вітає дітей з Новим роком, який в Монголії нерозривний зі святом скотарства. В Узбекистані діда Мороза кличуть Кербобо. Він одягнений в смугастий халат і чер-вону тюбетейку. В кишлаки Кербобо в’їжджає на ослику, навантаженому мішками з новорічними подарунками. У Казахстані ім’я доброго діда – Аяз-Ата, серед калмиків його кличуть Зул, у Камбоджі – Дід Жар (бо там страшний саме він, а мороза камбоджійці зроду не бачили). В інші му-сульманські країни на початку травня приходить із подарунками інший дідок на ім’я Хизир Ільяс. Носить він червоний капелюх, вдягнений у зе-лений халат, на якому вишиті квіти. Китайцям теж відомий дідуган з подарунками – його звуть Шо Хін або Шен Дань Лаожень, а сусіднім японцям – Одзі-сан.

У Радянські часи все більше стає популярним Дід Мороз як «замінник» святого Миколая, котрий «не вгодив» владі тим, що був християнським святим і чудотворцем. А вперше у звичному для нас вигляді доброго й симпатичного діда Дід Мороз з’явився в 1840-му в розповіді князя й письменника Володимира Одоєвського «Мороз Іванович». Це була літературна обробка народної казки «Морозко» – про недоброго діда, який ледачу дівчину на смерть заморозив. У пом’якшеному ж варіанті казки ледарці дістається не смерть, а всього лише намисто з бурульок. У 1873 році завдяки п'єсі Олександра Островського «Снігурка» Дід Мороз обзавівся молодою помічницею — дочкою, що пізніше письменники й поети «переробили» у внучку. А після «репресій» 1927 — 1935 років Снігурка взагалі надовго зникла. Як постійна супутниця Діда вона відродилася лише на початку 1950-х завдяки зусиллям дитячих класиків Лева Касіля й Сергія Михалкова, які писали сценарії для кремлівських ялинок. За звання місця її народження сьогодні сперечаються два на-селених пункти Росії: Костромська область, де в маєтку Щеликово Островський написав свою зна-мениту казку, і Санкт-Петербург, де створив свою безсмертну оперу Римський-Корсаков.

Костюм Санта Клауса mеж з’явився не відразу: спочаmку його зображували в плащі; до почаmку XІ сmоліmmя голландці малювали його сmрунким курцем люльки, котрий вправно прочищає ди-марі, через які поmім закидує діmям подарунки; наприкінці mого ж сmоліmmя діда одягли в червону шубу, облямовану хуmром; в 1860 році американський художник Томас Найm до-малював Санті бороду, а в 1885 році видавець Луїс Пранг випустив вітальну листівку, на якій був намальований Санта Клаус у червоному костюмі. З тих часів Санта Клауса частіше стали малювати саме в червоній мантії, а не в хутрах або мантії якого-небудь іншого кольору. От як описує Санта Клауса газета «Нью-Йорк Таймс», датована 1927 роком: «Перед юними жителями Нью-Йорка постав Санта Клаус: величезного зросту, у червоній мантії, шапочці й білих бакенбардах, з мішком, повним подарунків, червоним носом і густими бровами».

За стародавньою легендою, Санта мешкає да-леко на півночі Європи, у Фінляндії. Звичний транспорт для Діда Мороза — запряжені в сани олені. Роздавати новорічні подарунки він починає з Лапландії. У 1822 році інший житель Нью-Йорка Клемент Кларк Мур написав серію казок, де описав, що Санта Клаус прибуває в країну на вісь-мох північних оленях. Клемент Кларк Мур змусив Санта Клауса лазити в будинок через димохід, щоб роздати подарунки. У 1841 році у Філадельфії якийсь комерсант Паркінсон для залучення в мА-газин клієнтів найняв людину й одяг його Санта Клаусом. Перший живий Санта Клаус сидів на да-ху будинку, де розташовувався магазин, поруч із димоходом. У 1863 році карикатурист Томас Найт зобразив Санта Клауса з величезними бакенбардами й одягненим у хутро з голови до п’ят. У 1869 році вийшли вірші Жоржа Вебстера, де як помешкання Санта Клауса вказувався Пів-нічний полюс Художник з реклами фірми «Coca-Cola» Хадон Сандблом почав працювати над рек-ламною кампанією «Санта Клаус теж п'є „Coca-Cola“» лише у 1931 році. Крім пляшки «Coca-Cola» нічого нового до образу Санта Клауса Компанія «Coca-Cola» не внесла. Вона лише по-пуляризовала його завдяки своїй великій рек-ламній кампанії.

Тепер Санта Клаус прижився в багатьох будинках Західної Європи й Америки. Проникаючи в будинок через труби й кватирки, він роз-кладає подарунки в панчішки, най-частіше розвішані на каміні, і дзе-ленчить дзвіночками, ніби сповіщаючи про прихід Нового Року.

^ Росла собі ялиночка

Звідки прийшов звичай прикрашати ялинки?

З глибокої старовини ве-деться звичай прикрашати свої будинки квiтами і зеленню на дні особливих свят. Стародавні єгиптяни під час зимового сонцестояння (20-25 грудня) вносили до будинку зелену фінікову пальму, як знак «торжества життя над смертю», стародавні римляни в свято Сатурналій (17-23 грудня) прикрашали дерево дрібничками і малими мас-ками Бахуса. Іноді на дереві ставили 12 свічок, а на самій верхівці - зображення бога сонця. Ста-родавні друїди в цей же час справляли торжества на честь бога Одіна (Вотана) і прикрашали священний дуб золоченими яблуками і печивом у вигляді риб, птахів і разних тварин, цим вислов-люючи подяку за отримані дари. На гілках ставили й запалювали свічки на честь Балдера, бога сонця.

Коли і ким започатковано звичай прикрашати різдвяну ялинку – невідомо. Одна оповідь твер-дить, що Боніфацій, християнський місіонер, прибулий до Німеччини з Англії в VIII в., замінив друїдське поклоніння священному дубу свят-куіванням біля прикрашеної ялинки на честь народження Христа. У німецькій енциклопедії «Der Grosse Brockhaus», видав-ництво 1957 р., у том V наводяться дані про час виникнення різдвяних ялинок. У Ельзасi вони були в 1494 р., в Страсбурзі продавалися в 1539 р., а в 1605 р. величезна прикрашена ялинка стояла на міській площі. Потім настала реакція. Церква почала забороняти ялинки, а поліції було наказано стежити, щоб вони не з’являлися.

Відновлення різдвяних ялинок почалося в XVIII ст. Ялинка із запаленими на ній свічками була на Різдво в 1708 р. у Лізолетти (Єлизавети) герцогині Пфальцськой. Такі ж ялинки з’явилися в Лейпцизі в 1767 р., у Берліні − у 1780, в Грацi − у 1813, в Мюнстерi − у 1825 р. В Англії принц Альберт Саксен-Кобург, чоловік королеви Вікторії, у 1841 р. на Різдво в замку Віндзорськом поставив прикрашену ялинку, якою всі захоплювалися.

З Німеччини різдвяні ялинки перейшли до Фін-ляндії, Данії, Швеції і Норвегії. У Відні ялинка була введена принцесою Генріеттою в 1816 р. Принцеса Олена Макленбургська ввела ялинки до Парижу в 1840 р. Звичай прикрашати на Різдво ялинки став розповсюджуватися по всій землі, як степова пожежа, перекинувся навіть че-рез моря й океани.

Пастор Генріх Шван поставив прикрашену ялинку на Різдво 1851 р. в місті Клівленді, Огайо. Багато членів церкви назвали це поганським звичаєм. Пастор знайшов докази, що це хрис-тиянський звичай. Наступного року ялинка знову з’явилася в церкві, і супротивників опинилося мА-ло, а з часом ялинки стали з’являтися в багатьох будинках і церквах по всій Америці.

Пізніше ялинки (справжні новорічні, а не гілочки ялини й сосни) прийшли й до нас. Трапилося це в 30-х роках XIX століття, та й то лише в будинках петербурзьких німців. А привселюдно в столиці імперії ялинки ставилися в столиці тільки з 1852 році. До кінця XIX століття ялинки стали головною прикрасою міських та сільських будинків і в XX столітті були невіддільні від зимових свят аж до 1918 року, коли через приналежність прикрашеної ялинки до Різдва (тобто релігії, церкви) вона була заборонена на цілих 17 років (до 1935).

Слов'яни за стародавніх часів пошановували бога вишень Керніса — тож навесні на вишневих гілках запалювали святкові свічки. В Україні тра-диційним святковим символом на Новий рік тривалий час була не зелена ялинка, а «дідух». Виготовляли його з першого зажин-кового снопа. Кільканадцять пучків, окремо обплетених соломин-ками,.ув'язували в пишний вінок. Знизу робили розгалуження, щоб «дідух» міг стояти. Верхівка ново-річного вінка нагадувала конусоподібний сніп з колоссям. Гілки «дідуха» — а за них правили зіб-рані докупи пучки, що зверху відповідно розга-лужувались, — обрамлювали кольоровими стріч-ками, паперовими чи засушеними квітами, кожен на свій смак. У світлиці його ставили напередодні багатої куті. Свою обрядову роль він виконував протягом усіх різдвяних свят. Він символізував спільного предка.

Слово «дідух» має давнє коріння. Неважко здогадатися, що йдеться про дух діда, чи дідівський дух, — символічного репрезентатора родоводу. Традиційно в нашого народу був розвинений високий культ пращурів. У кожній ро-дині поіменно знали й відповідно шанували до сьомого коліна всіх попередників. Вважалося, що душі (духи) предків постійно контактують з ро-диною, допомагають у господарській діяльності, сприяють родючості ниви, оберігають збіжжя від пожеж, повеней, градобою, стежать, щоб у родині був лад і спокій. Тому в давнину чотири рази на рік улаштовували сімейну „вечерю для дідів", на яку запрошували душі всіх своїх попередників. Для неї готували спеціальні обря-дові страви і— коливо та кутю, що вважалися їжею богів.

Присутність «дідуха» привносила в родину святочність, затишок і врочистість. За віруванням дайбожичів, «дідух» був покровителем роду, своєрідним богом духів (душ) усіх, хто відійшов від родини, через нього здійснювався духовний зв'язок між предками та нащадками. Якщо гос-подарі дотримувалися давніх традицій — пова-жали старших, берегли пам'ять свого родоводу, шанувалися між собою, передавали у спадок ду-ховні обереги, — то духи предків, освячені по-важним « дідухом», оберігали родину від злих і нечистих сил.

Отже, ставити ялинки в будинках – досить мо-лодий для нас звичай, і в Україні він побутує не більше ста років.

^ Традиції церковні

В очікуванні Православного Різдва

Різдвяний піст – це останній ба-гатоденний піст року. Він почи-нається 28 листопада за новим стилем і закінчується 7 січня. Го-віння триває 40 днів і тому в Церковному уставі називається ще Чотиридесятницею, так само, як і Великий піст. Оскільки заговини на піст припають на день пам’яті святого апостола Пилипа, то його ще називають Пилипівкою.

Установлення Різдвяного посту, як і інших ба-гатоденних постів, припадає на давні хрис-тиянські часи. Уже з IV століття святий Амвросій Медіоланський і блаженний Августин згадують у своїх творах Різдвяний піст. У V столітті про давність Різдвяного посту писав святий Лев Великий, Римський єпископ. Спочатку Різдвяний піст у різних християн мав неоднакову тривалість: від семи днів і більше. На соборі 1166 року, що відбувся за Константинопольського Патріарха Луки та візантійськомго імператора Мануїла, було прийнято постанову для всіх християн до-тримуватися посту протягом сорока днів перед великим святом Різдва Христового.

Різдвяний піст припадає на зимовий час. Він призначений для освячення четвертої пори року таємничим оновленням духовної єдності з Богом і підготовкою до святкування Різдва Христового. Святитель Лев Великий пише: «Саме утримання символізує чотири пори року, щоб… ми зро-зуміли, що постійно маємо потребу в очищені, та що при життєвій розсіяності нам завжди потрібно намагатися постом і милостинею викорінювати гріх, який примножується тлінністю плоті й нечистотою бажань». За словами Льва Великого, Різдвяний піст – це наша жертва Богу за зібраний урожай та плоди землі, які Він нам дав. «Як Господь ущедрив нас плодами землі, – пише святитель, – так і ми під час цього посту повинні бути щедрими до бідних». А преподобний Симеон Фессалонікійський говорить, що піст різдвяної Чотиридесятниці – це символ говіння Мойсея, який постував сорок днів і сорок ночей і отримав на кам’яних скрижалях Божі заповіді. А ми, коли постуємо сорок днів, бачимо й при-ймаємо живе Слово від Діви Марії, не на каменях написане, а таке, що втілилося й народилося. Ми залучаємося до Божественної плоті Христа. Різдвяний піст встановлений для того, щоб ми до Різдва Христового очистили себе покаянням, мо-литвою і постом, щоб з чистим серцем, душею і тілом могли зустріти Сина Божого, який явився в світ, і щоб окрім звичайних дарів і жертв могли принести Йому наше чисте серце й бажання слідувати Його вченню. Піст тілесний без посту духовного нічого не приносить для спасіння душі, а навіть навпаки, може бути духовно шкідливим. Трапляється це тоді, коли людина, утримуючись від їжі, сповнюється відчуттям власної зверхності від усвідомлення того, що вона постить.

Справжній піст пов’язаний з молитвою, покаянням і утриманням від пристрастей та пороків, викоріненням злих справ, прощенням образ. Піст – не мета, а засіб упокорити свою плоть і очиститися від гріхів. Без молитви і покаяння піст стає всього лиш дієтою. Сутність посту виражена в церковній пісні: «Постуючи від їжі, душе моя, і не зчищаючись пристрастей, марно втішаєшся невживанням (їжі), бо якщо піст не принесе тобі виправлення, то ти будеш ненавидима Богом, як фальшива, та станеш подібною до злих демонів, що ніколи не їдять».

^ Зі слів Блаженнійшого митро-полита Володимира.

Що таке Адвент?

Адве́нт (від лат. adventus — прихід) — назва періоду Різд-вяного посту, прийнятого на заході в християн Католицької церкви й деяких про-тестантських деномінацій. Адвент — час очікування, що передує Різдву, під час якого віруючі дотримуються посту та готуються до свята.

Перший день Адвенту визначається как 4-та неділя до Різдва (в залежності від року ця неділя випадає в період з 27-го листопада по 3 грудня).З першого дня Адвенту в Католицькій церкві починається літургічний рік.

Духовне значення Адвенту двояке. По-перше, це період підготовки до святкування Різдва, «час радісного очікування»; по-друге, Церква в цей період особливим чином спонукає віруючих до роздумів про друге пришестя Христа.

Перші свідчення про особливий перед-різдвяний час відносяться до 380 року, коли Сара-госький собор встановив особливі правила від-відання служб Божих з 17 грудня до свята Бого-явлення.

Кожна з чотирьох неділь Адвенту має певну тематику, відображену в євангельских недільних читаннях: перше присвячене пришестю Христа в кінці часів; друге та третє відображають перехід від Старого до Нового Заповіту, згадують служіння Іванна Хрестителя; четверте присвячене єван-гельским подіям, які безпосередньо передували Різдву.

Адвент розглядається як час підсиленого покаяння — вірним рекомендується приступити до таїнства сповіді; духовенство носить ризи фіолетового, покаянного кольору. В період Ад-венту Церква особливо закликає християн до милосердних справ.

Однією з найбільш відомих західноєвропейських традицій, що стосуються Адвенту, є «вінок Адвенту» — вінок з ялинових гілок, в який уплетені чотири свічки, які запалюють по черзі в чотири неділі Адвенту. Такими вінками прикрашаються як церкви, так і будинки віруючих. Ще одна відома традиція — календар Адвенту для дітей, розділений на квадрати за числом днів Адвенту, де за кожним аркушем з датою захований смач-ненький подаруночок.

Вірш у тему

Ігор Римарук

На столі –

не кутя,

а коливо.

Ся рождаєш, Господній Сину?..

  1   2   3   4   5   6

Схожі:

Віншуємо наших читачів з Новим роком та Різдвом Христовим!!! icon120 від 31 грудня 2011 року
Щиро вітаємо Вас з найочікуванішими та найсвітлішими святами – Новим Роком та Різдвом Христовим!
Віншуємо наших читачів з Новим роком та Різдвом Христовим!!! iconПрийміть найщиріші вітання з Новим роком та Різдвом Христовим
Нехай ці свята – вісники оновлення, мрій І сподівань – принесуть Вам І вашим родинам добро, мир І достаток
Віншуємо наших читачів з Новим роком та Різдвом Христовим!!! iconВітаємо найкращих читачів року
Знз. В І етапі конкурсу змагалися 9575 читачів, що становить 46,1% від загальної кількості учнів 6-7 класів області, в ІІ етапі –...
Віншуємо наших читачів з Новим роком та Різдвом Христовим!!! icon«Мы вовсе не получили Землю в наследство от наших предков – мы всего лишь взяли её в долг у наших детей» Антуан Сент-Экзюпери
«Мы вовсе не получили Землю в наследство от наших предков мы всего лишь взяли её в долг у наших детей»
Віншуємо наших читачів з Новим роком та Різдвом Христовим!!! iconВідкрите звернення учасників Всеукраїнської Конференції
Відгукнувшись на ініціативу Президента України Віктора Ющенка оголосити 2006 рік Роком захисту прав дитини, глави Християнських Церков...
Віншуємо наших читачів з Новим роком та Різдвом Христовим!!! iconУчебное пособие рекомендовано Министерством образования и науки Украины в качестве учебного пособия для студентов экологических специальностей высших учебных заведений
«Мы вовсе не получили Землю в наследство от наших предков мы всего лишь взяли её в долг у наших детей»
Віншуємо наших читачів з Новим роком та Різдвом Христовим!!! iconЯк отримати патент України на винахід (корисну модель)?
Винаходом може бути пристрій, спосіб, речовини, застосування пристроїв за новим раніше невідомим призначенням, штами мікроорганізмів,...
Віншуємо наших читачів з Новим роком та Різдвом Христовим!!! iconОснови статистичного аналізу даних
Задача Фірма у 2006 році запланувала збільшити кількість працівників на 10% порівняно із 2005 роком. Як виявилося пізніше, план було...
Віншуємо наших читачів з Новим роком та Різдвом Христовим!!! iconЗміст Слово до читачів

Віншуємо наших читачів з Новим роком та Різдвом Христовим!!! iconРіздво та його кольорова гамма
У католицьких країнах 25 грудня святкують Різдво. У ніч перед Різдвом діти І молодь ходять вулицями І співають пісень, прославляючи...
Додайте кнопку на своєму сайті:
Документи


База даних захищена авторським правом ©zavantag.com 2000-2013
При копіюванні матеріалу обов'язкове зазначення активного посилання відкритою для індексації.
звернутися до адміністрації
Документи